2 (237) 2012 2012 січень №2 (237)



Сторінка7/12
Дата конвертації23.03.2017
Розмір4.32 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

Література

1. Амин Э. Внятность повседневного города [Електронний ресурс] / Э. Амин, Н. Трифт // Логос – 2002 – № 3 – 4. – С. 209 – 233. – Режим доступа: http:// www.ruthenia.ru/logos/number/34/14.pdf. 2. Лефевр А. Повседневное и повседневность [Електронний ресурс] / Анри Лефевр // Социологическое обозрение. – 2007 – Том 6 – № 3 – С. 33 – 36. – Режим доступа: http://sociologica.hse.ru/2007-6-3/27738373.html. 3. Де Серто М. По городу пешком [Електронний ресурс] / Мишель де Серто // Социологическое обозрение. – 2008 – Том 7. – № 2 – C. 24 – 38. – Режим доступа: http://sociologica.hse.ru/2008-7-2/28122457.html. 4. Харламов Н. Городские виды, реальные и воображаемые [Електронний ресурс] / Н. Харламов // Рецензия на книгу: Ben Highmore Cityscapes: Cultural Readings in the Material and Symbolic City. – Houndmills and London: Palgrave Macmillan, 2005. – 192 p. – Режим доступа: http://sinijdivan.narod.ru/sd12rez3.htm. 5. Щюц А. Методология социальных наук / А. Щюц // Избранное: Мир, светящийся смыслом – М. : РОССПЭН, 2004. – 1056 с. 6. Тихомиров С. А. Фольклор современной городской молодежи: аксиологический аспект [Електронний ресурс] / С. А. Тихомиров // Автореферат диссертации на соискание учёной степени кандидата культурологии. – Санкт-Петербург, 2009. – 26 с. – Режим доступу: http://www.culturalnet.ru. 7. Тихомиров С. А. Место молодежных субкультур в системе современной городской культуры [Електронний ресурс] / С. А. Тихомиров // Сборник Научно-образовательного культурологического общества. – СПб., 2009. – С. 142 – 150. – Режим доступа: http:// www.culturalnet.ru/main/getfile/799. 8. Живілова М. С. Образ міста Луганська: просторовий вимір / М. С. Живілова // Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченко. – 2011 – № 2 (213) – С. 57 – 63. 9. Живілова М. С. Методологія та методи конструювання образу міста (на прикладі м. Луганськ) / М. С. Живілова // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. – 2011. – № 941. – С. 84 – 89.
Живілова М. С. Повсякденні міські практики школярів м. Луганська: порівняльний аналіз освоєння простору

У статті розглядаються підходи до розуміння міської повсякденності. Наведено дані дослідження повсякденних міських практик школярів м. Луганська. Освоєння простору міста у школярів має лінійний характер: „мій дім” – „центр”. Результати представлені ментальними картами м. Луганська.



Ключові слова: міська повсякденність, ідеалізація, ми-відносини, повсякденні міські практики, ментальна карта
Живилова М. С. Повседневные городские практики школьников г. Луганска: сравнительный анализ освоения пространства

В статье рассматриваются подходы к пониманию городской повседневности. Приведены данные исследования повседневных городских практик школьников г. Луганска. Освоение пространства города у школьников имеет линейный характер: „мой дом” – „центр”. Результаты исследования представлены ментальными картами г. Луганска.



Ключевые слова: городская повседневность, идеализация, мы-отношения, повседневные городские практики, ментальная карта
Zhivilova M. S. The urban everyday life of pupils in Lugansk: a comparative analysis mastering of the space

In the article there were considered approaches to the understanding of urban everyday life. Here presented data of the study of urban everyday practices of the pupils in Lugansk. Mastering of the space is linear one, „my house” – the „center”. Results of research are represented by mental maps of Lugansk.



Keywords: urban everyday life, idealization, we- relations, the urban everyday practices, mental map.
Стаття надійшла до редакції 08. 11. 2011 р.

Прийнято до друку 25. 11. 2011 р.

протоколом № 4

Рецензент – д. соц. н., проф. Кононов І. Ф.

УДК [316.624.3:615.2:615.015.6] – 057.874 (477.61)
Кононов І. Ф.
НАРКОТИЗМ СЕРЕД ШКОЛЯРІВ СТАРШИХ КЛАСІВ

У М. ЛУГАНСЬКУ: ФОРМИ ТА ПОШИРЕНІСТЬ
Вся історія людства пов’язана зі взаємодією з психотропними речовинами. Можливо це є розплатою за розумність людини. З розумом індивід набуває і усвідомлення своєї смертності. Особливо драматичним воно стало в сучасних суспільствах у зв’язку з індивідуалізацією життя людини. Еріх Фромм писав: «Наша епоха просто заперечує смерть, а разом з нею і одну з фундаментальних сторін життя. Замість того щоб перетворити усвідомлення смерті і страждань в один з найсильніших стимулів життя – в основу людської солідарності, в каталізатор, без якого радість і ентузіазм втрачають інтенсивність та глибину, – індивід змушений придушувати це усвідомлення»[1, c. 205]. Таким чином свідомість людини перетворилася для неї на проблему, не менш серйозну, ніж виклики підсвідомості.

Прорив у підсвідоме за допомогою психотропних речовин з давніх часів став одним з виходів, який віднайшли люди, що жили в різні епохи і в різних цивілізаційних системах. Станіслав Гроф описує використання психотропних речовин в різних культурах, від шаманізму до середньовічного «ars moriendi». Наприклад, він припускає стосовно відомих Елевсинських містерій в античному світі таке: «Розповіді про переживання, яких зазнавали посвячені, містять часті згадування вражаючих видінь надприродної яскравості. Вони часто описуються у вигляді протиставлення світла і пітьми, страху і блаженства. <…> Серед найбільш вражаючих видінь були зустрічі з божествами, особливо з богинею Персефоною. <…> Важливим ключем до цієї таємниці є факт, що перед кульмінацією посвячення ієрофанти давали тим, кого посвящали, випити священного напою, що називався кікеон. Отже, цілком можливо, що кікеон мав дуже сильні психотропні властивості. Тільки застосування психодилічного напою можна пояснити, яким чином стабільно вдавалося викликати настільки потужні переживання у тисяч людей одночасно»[2, c. 63 – 64]. С. Гроф називає описані стани свідомості холотропними, а відповідні переживання розглядає як трансперсональні. Їх пережити можна не лише завдяки психоактивним речовинам, але й завдяки холотропному диханню, або надзвичайним тілесним станам. Він пише: «Хоча трансперсональні переживання набувають у процесі глибокого занурення у себе, їх неможливо трактувати як суто психічний особистісний феномен у загальноприйнятому сенсі. З одного боку, вони проявляються в тому ж самому континуумі, що й біографічно-ретроспективні і перинатальні переживання, доступ до них відкривається в результаті інтроспекції. З другого боку, вони явно простягаються безпосередньо, без залучення органів чуттів, до таких джерел інформації, які лежать далеко за межами можливого для окремої особистості. Десь на пренатальному рівні психіки відбувається якийсь дивний стрибок, і те, що було до цього глибоко інтроспективним дослідженням, самоаналізом, переходить в іншу якість і відкриває канал переживань, що належать до різних аспектів всього Всесвіту і таких, що отримуються екстрасенсорним шляхом. Дехто порівнює такі переживання зі стрічкою Мьобіуса, адже вже й не скажеш, де внутрішня сторона цієї стрічки, а де зовнішня» [2, c. 185].

Зі сказаного видно, що психоактивні речовини в даному разі використовувалися в контексті взаємодії зі священним, з його нумінозним8 ликом. Отже, вони жодним чином не ставали ознакою повсякденності, будучи культурно освоєні і віднесені лише до полюсу сакрального. Карл Густав Юнг вважав, що захисні стіни навколо нумінозного почали руйнуватися разом з раціоналізацією суспільного життя. Він писав: «Лише в епоху Просвітництва виявилося, що боги все ж не існують в дійсності, а є проекціями. Тим самим з ними було покінчено. Однак не було покінчено з відповідною їм психічною функцією, навпаки, вона перемістилася у сферу несвідомого, через що люди самі виявилися отруєними надлишком лібідо, який раніше знаходив собі застосування в культі ідолів. Знецінення і витіснення такої сильної функції, як релігійна, мало, природно, значні наслідки для психології окремої людини. Річ у тому, що зворотній притік цього лібідо надзвичайно посилює несвідоме і воно починає здійснювати на свідомість потужний вплив своїм архаїчним колективним змістом. Період Просвітництва, як відомо, завершився жахами французької революції» [4, с. 140].

Модерна людина, залишившись наодинці зі своєю психікою, у більшості випадків виявилася не готовою до такої зустрічі. Це стало одним з джерел того стану, який Е. Дюркгайм назвав аномією. Частина суспільства почала відшукувати вихід в індивідуальній втечі від реальності. В Західній Європі в ХІХ ст. на цьому ґрунті серед діячів мистецтв виникла навіть поетизація наркотичного сп’яніння. Усвідомлення наркотизму як медичної і соціальної проблеми тоді ще просто не існувало. Історики свідчать, що на початку XIX ст. у Великобританію щорічно ввозили абсолютно легально до 20 тонн опіуму. У Індії опіумний мак вирощувала теж абсолютно легально Ост-Індська компанія. Її фахівці і вдосконалили технології очищення опіуму. По всій Європі він продавався в аптеках у вигляді розчину і порошку. Лікарі багатьох хворих робили наркоманами, не розуміючи цього. Ост-Індська компанія почала використовувати опіум як предмет торгівлі з Китаєм для того, щоб за виручене срібло придбати чай. Епідемія опіумокуріння мала руйнівний характер для китайського суспільства. Китай програв так звані «опіумні війни» 1840 – 1842 та 1856 – 1860 рр., опинившись перед загрозою втрати незалежності. Величезна кількість людських життів була сплюндрована і передчасно обірвана [5].

На цей час немає єдиної задовільної теорії, яка б давала пояснення наркотизму. Ідеї, наведені в цій статті, теж треба розглядати лише як загальну рамку для осмислення означеного соціального явища. Все зводити до впливу макросоціальних чинників неможливо. Вони окреслюють лише межі, які обумовили його виникнення. Але сама його динаміка залежить від більш тонких механізмів. Адже одні люди в одній і тій же соціальній ситуації стають наркоманами або алкоголіками, а інші – ні.

Я це говорю не для того, щоб відвернути увагу від стану соціальної системи. Соціологами на прикладі багатьох країн показано, що розповсюдженість наркотизму зростає в переломні моменти історичного розвитку – під час криз, воєн та революцій [6]. Виділено вразливі в цьому відношенні шари населення. Дослідники намагалися зрозуміти, який тип особистості більш схильний до адикції. Результати відповідних досліджень виявилися парадоксальними. Скажімо, серед алкоголіків, як пише Віктор Бурлака, наявні практично всі типи особистостей [7, с. 11]. Але є певна статистична залежність: до наркотизації більше схильні особи з такими рисами як компанійськість, імпульсивність, бунтарство. В. Бурлака пише: «Спільним для всіх цих осіб є прагнення стимуляції і збудження. В одних, щоправда, це проявляється в конструктивних формах, в інших – у деструктивних. Самі по собі подібні риси не є патологічними. Навпаки, вони високо цінуються суспільством, якщо є продуктивно спрямованими». Але інші вчені дійшли висновку, що наркотизація частіше за все спіткає людей з низьким рівнем самоповаги. В. Бурлака передає цю точку зору так: «Зловживання субстанціями може бути засобом втечі від негативних почуттів щодо самих себе, які виникають внаслідок невдач у подоланні проблем цього періоду життя» [7, с. 12]. Отже, особа, схильна до адиктивної поведінки, виглядає як душа компанії з нахилами бунтаря, але низьким рівнем самооцінки. Подібні риси не дуже узгоджуються між собою.

Усі сучасні суспільства визнають наркотизм серйозною соціальною і медичною проблемою. На рівні ООН 1961 р. була прийнята Єдина конвенція про наркотичні засоби [8], 1971 р. – Конвенція про психотропні речовини[9]. Діє Міжнародний комітет з контролю над наркотиками ООН [10].

У Радянському Союзі проти наркотизму була зорієнтована вся репресивна потуга держави, але він в латентному вигляді зберігався [11]. Хаотична демократизація суспільного життя під час перебудови, а потім обставини ринкової трансформації спровокували наркоепідемію. Василь Соболєв і Олексій Сердюк наводили дані, що в Україні 1968 р. на обліку перебувало 2506 наркоманів, а в 1997 р. – вже 54555 хворих на цю недугу[12]. Вчені писали: «…Темпи наркоепідемії різко збільшилися в 1991 році, тобто тоді, коли в країні почався практичний перехід до нових форм господарювання та суспільного устрою, який відбувався в умовах загальної економічної, політико-правової та моральної кризи. Криза, як відомо, викликала різке зниження життєвого рівня значних мас населення, девальвацію і сприяла руйнуванню попередньої системи цінностей та інші несприятливі процеси в суспільстві» [12].

Незважаючи на те, що наркотична епідемія становить загрозу національній безпеці України, вона вивчалася за останні роки досить фрагментарно. Немає державного загальнонаціонального моніторингу ситуації. Дослідницькі проекти, що реалізовувалися, трималися на ентузіазмі ініціаторів. У різні роки до вивчення проблематики наркотизму в Україні долучалися О. М. Балакірева та О. О. Яременко (Київ), В. Н. Подшивалкіна, Т. Г. Каменська, М. В. Левинський та Н. А. Мирошниченко (Одеса), В. А. Соболев, І. П. Рущенко, Ю. А. Свєженцева, О. О. Сердюк, С. Б. Решетняк, С. В. Яковлев (Харків). Моніторинговий характер мають дослідження наркотизму київських (керівник О. М. Балакірева) і харківських (керівник І. П. Рущенко) соціологів.

Для нас особливе значення має проект вчених Харківського національного університету внутрішніх справ «Молодь та наркотики», який здійснюється з 1995 р. На цей час в його межах проведено 8 опитувань учнів старших класів, ПТУ та студентів вищих навчальних закладів м. Харкова[13, с. 477]. Керівником дослідження на початковому етапі був професор Василь Соболєв, а зараз керівництво ним здійснює професор Ігор Рущенко. Останній дійшов висновку, що наркотизм пов'язаний з епідеміями двох родів: епідемія першого роду – це соціальна епідемія, пов’язана з модою на наркотики в молодіжному середовищі, а епідемія другого роду – це власне медична епідемія. Соціологи, на його думку, переважно вивчають саме епідемію першого роду. Зараз вона пішла на спад, в той час як медична епідемія триває. Про це вчений говорив на конференції «Молодь і злочинність» в Луганську (Луганський державний університет внутрішніх справ ім. Е О. Дідоренко, 27 – 28 жовтня 2011 року). Загальний висновок зводиться до того, що «…протягом останніх років споживання наркотичних речовин у молодіжному середовищі зменшується, а на фоні зменшення епізодичних споживачів частка регулярних споживачів має тенденцію до зростання» [13, с. 480]. В подальшому аналізі емпіричної інформації я буду порівнювати отримані нами дані перш за все з результатами, отриманими харківськими соціологами. Перше узагальнення їхнього дослідження відобразилося в монографії в 2000 році [14].

Вважаю за необхідне зробити деякі термінологічні зауваження. Харківські вчені вживають термін «наркотизм» як синонім масової адиктивної поведінки. Олексій Сердюк пише: «На нашу думку, ознаками наркотизму як соціального явища є: 1) адиктивна поведінка, що набула масових форм, 2) виникнення особливих соціальних груп споживачів адитивних речовин, 3) поширення адиктивної субкультури, 4) виникнення специфічних соціальних відносин, 5) трансформація соціальної структури під впливом наркотизму» [7, с. 31]. Поняття «наркотик» є давньогрецьким за походженням (ναρκωτικός – що приводить до заціпеніння). Вважається, що його ввів до медичного лексикону Гіппократ. Спочатку цим поняттям позначали опіати та опіоїди, які викликали ступор чи нечутливість до болю. Обсяг цього поняття в історії постійно зростав, що збіднювало відповідно його зміст. Зараз цим словом часто називають нелегальні психоактивні речовини. Отже у визначенні тієї чи іншої речовини як наркотику наявні соціальна, медична і юридична сторони. Враховуючи нечіткість терміну і можливу безплідність термінологічних дискусій, я буду вживати термін «наркотизм» і в широкому сенсі, як це роблять харківські соціологи, і у більш вузькому сенсі, відносячи його лише до певного класу адиктивних речовин. Останнє необхідне з огляду на різний ступінь культурної включеності тих чи інших адиктивних речовин. Така постановка питання може здатися сумнівною. Хтось може заперечити, що алкоголь зруйнував більше людських доль, ніж канабіс. У мене не викликає сумніву шкідливість і одного, й іншого. Річ не в тім.

Нагадаю у зв’язку з цим проблему злочину. З юридичної точки зору до злочинних зараховують лише ті дії, які порушують відповідні норми закону. При такому розумінні виникає безліч парадоксів. Наприклад, руйнівна для суспільства дія може ще не підпадати під норму закону, а отже не підлягає державному переслідуванню. Прагнучи до соціологічної інтерпретації, яка мусить бути основою правового розуміння явища, Е. Дюркгайм пов’язував злочин з дією, що порушує фундаментальні колективні почуття. Для нього, це – „...дія, що ображає певні колективні почуття, які наділені особливою енергією та визначеністю” [15, с. 464]. І. П. Рущенко, розвиваючи ці ідеї класика, пов’язав розуміння злочину з порушеннями у відтворенні інституціональної системи суспільства. Ці порушення стосуються життєво важливих інститутів суспільства. Вчений пише: „Кожне суспільство конкретного історичного відрізку часу має свій інституційний фундамент, відповідно до якого розгортаються та актуалізуються інститути контролю, кримінальне право, правоохоронні органи” [16, с. 174].

Ці ідеї можна застосувати і при вивченні наркотизму. Вживання алкоголю і тютюнокуріння нашою культурою освоєні. В ній вибудувані схеми, які убезпечують суспільство від руйнівних наслідків вживання названих речовин. Не буду стверджувати, що вони діють без збоїв. Не буду і спрощувати цю проблему. Культурні схеми, спрямовані на оволодіння вживанням алкоголю, залежать від різних обставин. Наприклад, важливе значення має розповсюдженість серед того чи іншого народу ензимів ALDH.Так, фахівці з молекулярної генетики пишуть, що «…наявність в генотипі алелей с.143A та с.1510А гена ALDH2 можна розглядати як протектний фактор розвитку алкогольної залежності» [17]. Тому, скажімо, паттерни нашої культури можуть бути згубними для інших народів.

Інша річ – психоактивні речовини, які культурою не освоєні. Внаслідок такого їх вторгнення в повсякденне життя здійснює руйнівний вплив на його порядок. Відбувається злам у відтворенні суспільних інститутів. Особливо небезпечними деякі з цих речовин можуть бути і з медичної дочки зору. Вони можуть швидко і безповоротно руйнувати особистість і її тіло. Отже, вживання таких речовин перетворюється на повільний спосіб самогубства. Через це культура і відторгає подібні речовини.

Я побічно торкнувся дуже складної теми. До того ж вона погано вивчена. Розуміючи небезпеку подібних поверхових розглядів, я звернувся до неї лише з метою показати, чому я надалі при розгляді відповідного блоку результатів опитання буду розрізняти у вузькому сенсі слова власне наркотизм, алкоголізм і залежність від нікотину. Характеристики дослідницького проекту „Повсякденне життя луганського школяра – 2011” та характеристики вибіркової сукупності при опитуванні даються у вступній статті до даного розділу журналу.

В анкеті ситуація з розповсюдженістю наркотизму серед учнів старших класів шкіл Луганська зондувалася за допомогою ряду запитань, які дали можливість отримати достатньо стереоскопічне уявлення про проблему. Загальний розподіл відповідей на пряме запитання про розповсюдженість вживання наркотиків школярами наводиться в Табл. 1.


Таблиця 1

Розподіл відповідей на запитання «Наскільки розповсюджене в середовищі учнів вашої школи вживання наркотиків?»

(В % від кількості опитаних)


п/п


Варіанти відповідей

Усі опитані

8 кл.

9 кл.

10кл.

11кл.

1.

Це масове явище

3,3

3,9

1,9

1,6

5,5

2.

Є школярі, які регулярно вживають наркотики, але їх небагато, і є більшість, що їх ніколи не куштувала

4,5

6,7

1,4

7,1

3,2

3.

Дехто з школярів вживає наркотики, але це дуже незначна кількість, а більшість з наркотиками справи не мають

13,5

11,2

10,1

14,1

18,3

4.

Учні нашої школи наркотиків не вживають

36,6

38,8

42,0

39,1

28,9

5.

Складно відповісти

41,4

39,3

44,4

38,0

44,0

6.

Немає відповіді

0,7

0,1

0,2

0,1

0,1




Разом

100

100

100

100

100

На основі цих даних можна сказати, що наркотики в обрії повсякденного життя учнів старших класів присутні. Меншість серед опитаних усіх класів впевнена, що учні їхньої школи наркотиків не вживають. 21,3% від загальної кількості опитаних визнали, що тією чи іншою мірою, але серед учнів їх школи є ті, хто вживає наркотичні речовини. Оскільки запитання належить до сензитивних9, то варто звернути увагу на кількість тих, кому складно було на нього відповісти. Цілком можливо, що серед них є й ті, хто просто приховав свої знання про стан речей з питання, що вивчається.

У таблиці відображається слабка кореляція думки про розповсюдженість вживання наркотиків учнями від класу: чим старші учні, тим частіше вони впевнені, що дехто з їхніх однокласників вживає наркотики (коефіцієнти: Спірмена 0,127 та Пірсона 0,129). Звертає на себе увагу факт, що розподіл відповідей між восьмикласниками та одинадцятикласниками достатньо близький.

Розподіл відповідей за статтю відрізняється несуттєво. Значимі відмінності зафіксовані лише за позиціями «це – масове явище» (дівчата – 1,2%; хлопці – 5,5%) та «учні нашої школи наркотиків не вживають» (відповідно 37,2% та 34,7%). Відмінність за позицією «є школярі, які регулярно вживають наркотики, але їх небагато, і є більшість, що їх ніколи не вживала» (дівчата – 4,2%; хлопці – 5,25) знаходиться у межах статистичної похибки. За позицією «дехто з школярів вживає наркотики, але це дуже незначна кількість, а більшість з наркотиками справи не мають» зафіксовано однакові проценти в статевих групах (по 13,8%). Гендерні характеристики розподілу відповідей підтверджують давно зафіксовану диспропорцію: серед тих, хто вживає наркотики значно більше чоловіків, ніж жінок [11, с. 78]. Тому чоловічий і жіночий досвіди контакту з цими речовинами і людьми, що їх вживають, мають різнитися. Але в учнівської молоді цей досвід різниться не суттєво.

Для конкретизації розглянутого питання в анкеті було передбачено запитання про вживання наркотиків в найближчому оточенні респондента. З одного боку, це давало можливість зрозуміти, наскільки респондент, відповідаючи на попереднє запитання, користується власним досвідом, а, з другого боку, це дозволяло зрозуміти механізми розповсюдження наркотизму. Я вже наводив думку фахівців, згідно з якою для пояснення розповсюдження наркотизму варто застосовувати епідеміологічну модель. До того ж, харківськими соціологами встановлено, що найбільший вплив на молодих людей при вживанні наркотиків «…справляє субмісивний мотив (потрапляння під груповий тиск). Ця позиція є «абсолютним лідером» за частотою виборів респондентами – 60,5%»[7, с. 47]. Наведу табличні дані про вживання наркотиків серед трьох найближчих друзів (Табл. 2).
Таблиця 2

Розподіл відповідей на запитання «Уявіть собі трьох своїх близьких друзів. Скільки з них, на Вашу думку, хоча б колись вживали наркотики?» (В % від кількості опитаних)


п/п


Варіанти відповідей

Усі опитані

8 кл.

9 кл.

10 кл.

11 кл.

1.

Один

9,3

7,0

5,9

12,5

12,3

2.

Два

6,1

5,3

6,3

3,3

9,5

3.

Три

4,1

2,3

2,0

6,5

5,9

4.

Жоден

78,9

83,6

85,8

77,7

72,3

5.

Складно відповісти

1,6

1,6

0,0

0,0

0,0




Разом

100

100

100

100

100

Дані цієї таблиці підтверджують дані попередньої таблиці. Серед усіх опитаних у 19,5% респондентів є найближчі друзі, які вживають наркотики. Тенденції теж не відрізняються від вже зафіксованих. Χ² має значення 25,169, що підтверджує наявність зв’язку між перемінними «друзі, що вживають наркотики» і класом, де вчаться респонденти. Відмінності між статями у цьому разі проявляються рельєфніше: троє друзів-наркоманів є в 6,8% юнаків і в 2,4% дівчат; два таких друга/подруги відповідно є в 7,8% опитаних юнаків і в 5,2% дівчат, один друг – відповідно в 10,6% та 9,0%. Про те, що в їх близькому оточенні наркоманів немає, сказали 74,85 юнаків і 83,5% дівчат.

Перед респондентами у відкритій формі ставилося запитання «Які види наркотиків достатньо легко придбати в нашому місті?». При обробці даних була використана таблиця з публікації харківських соціологів [13, с. 479 – 480]. Щоправда, отримані нами дані неможливо прямо порівнювати з даними по Харкову, тому що там питання стояло про вживання наркотиків. При їх зіставленні мова може йти лише про певні тенденції. Відразу скажу, що назвали конкретні види наркотичних речовин 30,8% опитаних учнів, дали відповідь, що вони їх не знають 43,1%, ще 2,4% написали, що вони цим не цікавилися. Разом з тим 23,8% наших респондентів відповіді не дали взагалі. Ігнорування запитання можна тлумачити по-різному. Цілком можливо, що частина учнів приховали свою обізнаність з цього питання.

Розподіл відповідей між класами не демонструє якоїсь стійкої тенденції. Так, серед учнів 8-х класів свою обізнаність продемонстрували 29,8% респондентів, серед дев’ятикласників – 41,4%, серед учнів 10-х класів – 46,2%, серед випускників – 40,3%. Значення χ² показує відсутність стійкого зв’язку між цими перемінними.

Значимий зв’язок фіксується між обізнаністю з цього питання та статтю респондентів. Так, серед опитаних хлопців 49,8% знали про види наркотиків, які легко купити в нашому місті, 46,3% – не знали і ще 3,9% сказали, що цим не цікавилися. Серед дівчат відповідно цифри такі – 32,8%; 64,4% та 2,8%.

Тепер наведу отримані нами дані в табличній формі (Табл. 3).


Таблиця 3

Розподіл відповідей на запитання «Які види наркотиків достатньо легко купити в нашому місті?»


пп


Назви наркотичних речовин

Кількість згадувань

% від кількості згадувань

1.

Препарати коноплі: маріхуана, план, анаша, гашиш, молоко, каша....

206

43,4

2.

Курильні суміші / мікси (JWH)

45

9,4




Кокаїн, крек

34

7,1

4.

ЛСД (LSD, марки, промокашки)

19

4,0

5.

Бутират

17

3,6

6.

Амфетамін, метаамфетамін

14

2,9

2.

Героїн

12

2,5

3.

Трамадол, спазмолекс

12

2,5

4.

Гриби, рослинні галюциногени

9

1,9

5.

Первітін (винт)

8

1,7

6.

Екстазі (МДМА, Е, ХТС)

7

1,5

7.

Димедрол

5

1,1

8.

Опіоїди медичні: морфін, промедол, омнопон, метадон, фентаніл...

4

0,8

9.

Опіоїди кустарні: ханка, черняшка, солома, ширево...

2

0,4

10.

Інші наркотики

82

17,2

11.

Загальна кількість згадувань

476

100

На відміну від харківської молоді, луганськими школярами не згадувалися такі препарати як «Ефект» та «Колдакт», ефедрон, транквілізатори, барбітурати, різні інгаляційні наркотичні речовини, психоцибін, мескалін, фенциклід і чифір. Серед інших наркотиків, яких немає в харківському списку, частіше за все згадувалися фенамін (24 рази) та триган-Д (6 разів).

Нас цікавили шляхи розповсюдження наркотиків серед школярів. В анкеті було передбачено пряме запитання з цього приводу. Ми не цікавилися, чи купують наркотики вони особисто і в кого. Запитання було сформульоване в безособовій формі. Було отримано 1082 відповіді. Результати представлю в табличному вигляді (Табл. 4).


Таблиця 4

Розподіл відповідей на запитання «Де в нашому місті можна в першу чергу купити наркотики?» (Кількість відповідей не обмежувалася). (В % від загальної кількості відповідей)


п/п


Варіанти відповідей

Усі опитані

8 кл.

9 кл.

10 кл.

11 кл.

1.

У спеціальних кіосках

3,6

4,8

2,9

3,5

3,8

2.

У нічних клубах

14,3

13,9

14,3

14,2

14,7

3.

У бариг, які торгують вдома

18,6

13,5

15,0

21,2

23,4

4.

У школі у однокласників, що приторговують

1,7

2,2

0,7

1,2

2,6

5.

У торговців на вулиці

7,0

6,5

5,0

7,7

8,7

6.

Через Інтернет

8,0

6,5

9,3

10,0

6,4

7.

Інше

12,6

10,9

10,0

10,0

6,4

8.

Складно відповісти

34,2

41,7

42,9

32,3

34,0

Якщо стан справ хоча б приблизно такий, то наркотики є досить доступними для школярів. Маємо достатні підстави вважати, що учні, які назвали головні способи придбання наркотиків, близькі до реальності. Наркоторговці «працюють» вдома, в нічних клубах, на вулиці. Наркотики можна придбати через Інтернет. Невелика кількість опитаних вказали, що наркотичні речовини розповсюджують їхні однокласники. Але це, незважаючи на невелику кількість відповідей, означає, що наркоторгівля проникла і безпосередньо в школу.

Як одна з гіпотез дослідження висувалося припущення, що учні розділяють наркотики на відносно нешкідливі (легкі) та смертельно небезпечні (важкі). Ця гіпотеза в ході дослідження не знайшла повного підтвердження, що видно з Табл. 5.
Таблиця 5

Розподіл відповідей на запитання «Як Ви вважаєте, чи можна розділити наркотики на небезпечні та нешкідливі для здоров’я людини?» (В % від кількості опитаних)


п/п


Варіанти відповідей

Усі опитані

(n = 787)



8 кл.

(n = 177)



9 кл.

(n = 206)



10кл.

(n = 185)



11кл.

(n = 219)



1.

Усі наркотики небезпечні, відмінність лише в мірі небезпеки

71,0

67,8

72,8

75,1

68,5

2.

Легкі наркотики не є небезпечними, а важкі становлять смертельну загрозу

10,0

6,2

9,7

10,3

13,2

3.

Наркотики самі по собі не є небезпечними, а загрозу становлять способи їх вживання (можна заразитися СНІДом і т. д.)

5,1

9,6

4,4

3,2

3,7

4.

Складно відповісти

13,9

16,4

13,1

11,4

14,6

На основі наведених даних можна зробити висновок, що у більшості школярів стосовно наркотиків в цілому існує пересторога. І це свідчить, що культурне відторгнення наркотизму є дієвим і в середовищі підлітків. Але майже 15%, які впевнені, що можливе безпечне вживання подібних речовин, не можуть не викликати тривоги.



Вживання наркотиків, які культурно відторгаються, відбувається в широкому контексті вживання алкоголю та тютюну, які в нашій культурі освоєні. Зв'язок між цими типами наркотизму в широкому розумінні слова до цього часу недостатньо з’ясовано. С. Моравицький, який ще 1885 р. вивчав наркотизм у Фергані, дійшов висновку, що для тамтешніх мешканців наркотики заміняють алкоголь [19]. За такою логікою вживання алкогольних напоїв можна вважати перепоною на шляху до розповсюдження вживання наркотиків. Для такого висновку є певні підстави. Так, традиційно в деяких мусульманських країнах було розповсюдженим вживання різних засобів з коноплі [20]. Але зараз в цих же країнах діють дуже жорсткі закони проти наркоманії, які можуть передбачати навіть смертну кару за вживання наркотиків. Дослідження харківських соціологів, навпаки, свідчать про позитивну кореляцію між вживанням алкоголю та вживанням наркотиків. Олексій Сердюк пише: «Оцінюючи частоту вживання алкоголю молодими харків’янами, ми бачимо, що серед молодих людей, які пробували наркотики, вона є значно вищою, ніж серед тих, хто наркотиків не пробував» [7, с. 53]. Мабуть ці висновки варто розглядати не як взаємовиключні. В традиційних культурах можна вести мову про заміщення одного способу зміни стану свідомості іншим. Зараз же алкоголізація і наркотизація – це процеси, які викликані спільними соціальними причинами, що і викликає кореляцію між ними. З цього випливає висновок, що вивчати наркотизацію і алкоголізацію варто комплексно.

У нашому дослідженні вживання алкоголю учнями старших класів з’ясовувалося за тією ж схемою, яка застосовувалася при збиранні інформації про розповсюдженість наркотиків. У табличній формі представлю результати опитування про поширеність вживання алкоголю (Табл. 6).

Таблиця 6



Розподіл відповідей на запитання «Наскільки розповсюджено в середовищі учнів Вашої школи вживання алкогольних напоїв?»

(В % від кількості опитаних)


п/п


Варіанти відповідей

Усі опитані

(n = 784)



8 кл.

(n =177)


9 кл.

(n =204)


10 кл.

(n =185)


11 кл.

(n =218)


1.

Це масове явище

22,8

24,3

23,5

19,5

23,9

2.

Є школярі, які регулярно вживають алкогольні напої, але їх небагато, і є більшість, яка лише інколи їх вживає

25,5

26,6

24,5

20,0

30,3

3.

Дехто з школярів вживають алкоголь, але це дуже незначна кількість, а більшість з алкогольними напоями справи не мають

28,3

26,6

28,9

30,8

27,1

4

Учні нашої школи алкоголю не вживають

5,1

2,8

4,9

5,9

6,4

5

Складно відповісти

18,2

19,8

18,1

23,8

12,4

За критерієм χ² статистичний зв'язок між перемінними «розповсюдженість вживання алкоголю» та клас, в якому вчаться респонденти, не фіксується. Отже, алкоголь однаковою мірою присутній в повсякденному життя як учнів 8-го класу, так і учнів 11-го класу. Звертає на себе увагу дуже незначна кількість тих респондентів, які впевнені, що в їх школі учні алкоголь не вживають. Зафіксовано статистично значимий зв’язок думки про розповсюдженість вживання алкоголю і статтю респондентів. Але він полягає не в тому, що дівчата менше за хлопців поінформовані про розповсюдженість цього явища (про те, що їм складно відповісти заявили 19,3% опитаних дівчат і 18,2% хлопців), або що перші значно частіше висловлюють думку про відсутність відповідного явища (про те, що учні їх школи не вживають алкоголю висловили переконання 3,5% дівчат та 6,5% хлопців). Відмінність в тому, що хлопці частіше за дівчат висловлювали думку, що вживання алкоголю серед учнів є масовим явищем (хлопці – 27,8%; дівчата – 17,7%). Дівчата ж частіше обирали середні позиції (друга позиція в таблиці – відповідно 28,1% та 23,5%; третя позиція в таблиці – 31,5% та 24,1% відповідно).

Згідно з отриманими даними підліткам неважко легально придбати алкогольні напої. Їм навіть непотрібно застосовувати якісь хитрощі (Табл. 7).

Таблиця 7



Розподіл відповідей на запитання «Де в нашому місті молода людина, що не досягла 21 року, може взяти алкогольні напої?»

(В% по колонках від кількості опитаних. Можна було обирати

декілька відповідей)




Напої

Супер-маркети

Малень-кі мага-зини

Ринки

З рук

Куп-лять старші друзі

У батьків в барі

В кафе

Ніде

1.

Пиво

67,8

81,7

63,4

26,3

68,7

36,1

66,0

19,2

2.

Слабоалко-гольні напої

76,9

78,8

63,2

24,4

53,0

36,1

60,1

23,4

3.

Вино

62,1

61,0

50,7

24,2

58,3

51,3

61,7

29,9

4.

Горілка

51,3

58,7

44,6

22,7

63,6

33,5

41,1

40,1

5.

Шампанське

65,9

60,3

45,3

17,1

53,7

48,1

55,7

30,5

6.

Коньяк

53,0

50,5

34,5

16,2

58,3

38,0

43,5

48,5

7.

Віскі

48,7

37,0

28,2

15,0

51,3

41,8

43,5

57,5

8.

Самогон

15,7

17,0

41,3

84,8

34,7

14,6

10,3

67,1

9.

Разом

441,3

445,0

371,1

230,7

441,7

299,4

381,8

316,2

Ми прагнули перевірити загальні судження через звернення до особистого досвіду респондентів. Інформація про те, які алкогольні напої доводилося купувати їм особисто, в Табл. 8.


Таблиця 8

Розподіл відповідей на запитання «Які алкогольні напої доводилося Вам купувати?» (Кількість відповідей не обмежувалася).

(В % від загальної кількості відповідей)


п/п


Варіанти відповідей

Кількість виборів варіанту відповіді

%

1.

Пиво

406

54,6

2.

Слабоалкогольні напої

420

56,5

3.

Вино

250

33,6

4.

Горілка

174

23,4

5.

Шампанське

293

39,4

6.

Коньяк

140

18,8

7.

Віскі

69

9,3

8.

Самогон

54

7,3

9.

Інше

167

22,5




Разом

1973

265,5

Дані цієї таблиці теж підтверджують знайомство значної частини школярів зі спиртними напоями. Чисельно переважають серед предметів купівлі пиво і слабоалкогольні напої. Але досить часто згадуються вина і горілка.

Думку про те, що в Луганську підліткам неважко купити ті чи інші речовини, які викликають адикцію, підтверджується і розподілом відповідей на запитання про можливість учневі придбати сигарети (Табл. 9).

Таблиця 9



Розподіл відповідей на запитання «Чи складно придбати школяру сигарети?» (В % від кількості тих, хто відповів)

п/п


Варіанти відповідей

Усі

опитані


(n = 781)

8 кл.

(n =174)


9 кл.

(n =206)


10кл.

(n =183)


11кл.

(n =218)


1.

Ніяких ускладнень, були б гроші

31,4

31,0

34,5

30,1

29,8

2.

В одних магазинах не продадуть, але продадуть в інших

34,8

27,6

31,1

39,3

40,4

3.

Самому купити неможливо, але придбають старші друзі

7,3

10,3

6,8

4,9

7,3

4.

Самому купити неможливо, але можна взяти у батьків

0,9

2,9

0,0

0,0

0,9

5.

Складно відповісти

25,6

28,2

27,7

25,7

21,6

Як бачимо, тютюнові вироби цілком доступні для підлітків. Між статями різниця не дуже велика в розподілі відповідей на це запитання. Суттєві відмінності помітні лише в двох позиціях. Хлопці частіше за дівчат відповідають, що немає жодних перепон при купівлі сигарет (37,0% проти 27,1%). Дівчата дещо частіше за хлопців покладаються в їх купівлі на старших друзів (8,9% проти 4,7%).

Найбільш складним завданням в нашому дослідженні було отримати інформацію про реальне вживання наркотиків, алкоголю та тютюну підлітками. Для перевірки щирості відповідей був застосований експеримент. Запитання про особистий досвід вживання речовин, що викликають адиктивну поведінку, в анкеті ставилося двічі (через запитання). Спочатку наведу загальні результати по першій постановці цього запитання (Табл. 10).

Таблиця 10



Каталог: sites -> default -> files
files -> Положення про порядок підготовки фахівців ступенів доктора філософії та доктора наук в аспірантурі (ад’юнктурі) та докторантурі вищих навчальних закладів
files -> Відділ аспірантури та докторантури Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини
files -> Київський національний університет імені Тараса Шевченка
files -> Програма вступного іспиту до аспірантури зі спеціальності 22. 00. 03 соціальні структури та соціальні відносини Затверджено
files -> Культура Античності. Культура Давньої Греції
files -> Системотехнічні засади та інструментально-програмні засоби створення та підтримки цифрових словників сидорчук надія Миколаївна
files -> Міністерство освіти І науки україни державний економіко-технологічний університет транспорту
files -> Конспект лекцій для студентів усіх спеціальностей освітньо-кваліфікаційних рівнів «спеціаліст»,
files -> Конструкції для енергоефективного відновлення забудови, постраждалої від надзвичайних ситуацій


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка