2 Ф. Котлер; 3 Дж. Кейнс; 4 С. Адамс. Сукупність маркетингових заходів є невидимою для: 1 виробника; 2 роздрібного продавця; 3 споживача



Скачати 69.67 Kb.
Сторінка3/4
Дата конвертації19.07.2020
Розмір69.67 Kb.
1   2   3   4

2) безпосередній контакт зі суб’єктами ринку;

3) безпосередня участь дослідника в маркетингових процесах;

4) швидкість збирання інформації.


171. Для польових досліджень характерно:

1) конкретність;

2) цільовий характер;

3) контрольованість процесів збирання інформації;



4) всі відповіді вірні.
172. Сукупність активних суб’єктів ринку та зовнішніх чинників, що впливають на можливості компанії успішно співпрацювати з цільовими ринками – це:

1) маркетингове середовище фірми;

2) макросередовище фірми;

3) мікросередовище фірми;

4) зовнішнє мікросередовище фірми.


173. Мікросередовище фірми складається з:

1) внутрішнього і зовнішнього мікросередовища;

2) службового і приватного мікросередовища;

3) відкритого і закритого мікросередовища;

4) всі відповіді вірні.


174. Внутрішнє мікросередовище фірми складають:

1) маркетингова стратегія;

2) загальні показники діяльності;

3) підприємницька культура;



4) всі відповіді вірні.
175. Постачальники, посередники, конкуренти, клієнти, контактні аудиторії складають:

1) мікросередовище фірми;

2) макросередовище фірми;

3) внутрішнє мікросередовище фірми;



4) зовнішнє мікросередовище фірми.
176. Постачальники, які обслуговують лише конкурентів називаються:

1) вузькоспеціалізованими;



2) сторонніми;

3) зрадниками;

4) спеціалістами.
177. Лояльними називаються постачальники, які:

1) працюють лише з конкретною фірмою;



2) обслуговують і фірму, і її конкурентів;

3) обслуговують лише конкурентів;

4) задовольняють всі потреби фірми.
178. За пропонованим асортиментом розрізняють такі види постачальників:

1) ексклюзивні, лояльні, сторонні;

2) лояльні, сторонні, вузькоспеціалізовані;

3) вузькоспеціалізовані, широкоспеціалізовані, ексклюзивні;



4) вузькоспеціалізовані, широкоспеціалізовані, комплексні.
179. Фірми, що допомагають компанії у просуванні та збуті товарів – це:

1) постачальники;



2) посередники;

3) клієнти:

4) всі відповіді вірні.
180. Посередники, які допомагають компаніям визначати цільові ринки та просувати на них товари називаються:

1) торговими;



2) маркетинговими;

3) рекламними;

4) ексклюзивними.
181. Фірми-спеціалісти з організації товаропросування:

1) допомагають компаніям шукати вигідних клієнтів з метою продажу їм товару;



2) допомагають компаніям просувати запаси готової продукції від місця виробництва до місця призначення;

3) допомагають компаніям визначати цільові ринки та просувати на них товари;

4) всі відповіді вірні.
182. До кредитно-фінансових посередників відносяться:

1) дилерські компанії;

2) брокерські контори;

3) лізингові компанії;

4) аудиторські фірми.


183. Ринок посередників – це:

1) сукупність фірм та організацій, що купують товари для подальшого їх використання у процесі виробництва;



2) сукупність підприємств та організацій, що купують товари і послуги для перепродажу з метою отримання прибутку;

3) сукупність підприємств та організацій, що купують товари і послуги для кінцевого споживання;

4) сукупність організацій, що купують товари і послуги з соціальною метою.
184. Фірми, організації чи окремі особи, що купують вироблену продукцію компанії – це:

1) посередники;

2) споживачі;

3) конкуренти;



4) клієнти.
185. Конкуренція між компанією „Авто-ZAZ DAEWOO” та підприємством „Львівський мотозавод” називається:

1) конкуренцією торгових марок;

2) загальною конкуренцією;

3) галузевою конкуренцією;

4) формальною.


186. Конкуренція між компаніями-виробниками твердих сирів „Сири Бурлука” та „Гауда” називається:

1) формальною;

2) галузевою;

3) конкуренцією торгових марок;

4) загальною.


187. Будь-яка група, яка проявляє реальний чи потенційний інтерес до компанії чи впливає на досягнення нею поставленої мети – це:

1) конкуренти;

2) споживачі;

3) клієнти;



4) контактні аудиторії.
188. До місцевих контактних аудиторій належать:

1) органи місцевої влади;

2) регіональні засоби масової інформації;

3) працівники компанії;



4) місцеве населення та організовані ним організації.
189. Працівники компанії, її керівники належать до:

1) місцевих контактних аудиторій;



2) внутрішніх контактних аудиторій;

3) службових контактних аудиторій;

4) громадських організацій.
190. Макросередовище фірми формують такі групи чинників:

1) економічні;

2) екологічні;

3) енергетичні;



4) всі відповіді вірні.
191. Чинниками демографічного середовища є:

1) вікова і статева структура населення;

2) рівень доходів домогосподарств;

3) релігія і традиції;

4) всі відповіді вірні.


192. На купівельну спроможність споживачів впливають чинники:

1) демографічного середовища;



2) економічного середовища;

3) соціально-культурного середовища;

4) політико-законодавчого середовища.
193. Платоспроможність споживачів залежить від:

1) доступності кредиту;

2) заощаджень;

3) боргів;



4) всі відповіді вірні.
194. Що є проявами небезпек природного середовища?

1) подорожчання енергоносіїв;

2) зростання забруднення довкілля;

3) скорочення тривалості життя населення;



4) вірні відповіді 1) і 2).
195. Ринок екологічних рішень охоплює:

1) будівництво очисних споруд;

2) створення центрів переробки та утилізації відходів;

3) пошук альтернативних методів виробництва та створення упаковки, яка б не забруднювала довкілля;



4) всі відповіді вірні.
196. Нові товари та маркетингові можливості виникають завдяки чинникам:

1) демографічного середовища;

2) економічного середовища;

3) технологічного середовища;

4) політико-законодавчого середовища.


197. До складу соціально-культурного середовища входять:

1) звичаї та традиції;

2) закони моралі та менталітет;

3) релігія та субкультури;



4) всі відповіді вірні.
198. Масовий маркетинг передбачає:

1) сегментування ринку;

2) вибір цільового сегменту ринку;

3) позиціювання товару на ринку;



4) виробництво одного товару для усіх споживачів.
199. Велика, згрупована за певними ознаками, група покупців, що однаково реагує на спонукальні заходи маркетингу:

1) ринок;

2) сегмент;

3) контактна аудиторія;

4) референтна група.
200. При виборі стратегії охоплення ринку враховують:

1) ресурси фірми;

2) маркетингову стратегію конкурентів;

3) ступінь однорідності товару на ринку;



4) усі відповіді вірні.
201. Завершальний етап робіт фірми на ринку, пов'язаний з сегментацією ринку носить назву:

1) позиціювання;

2) вибір цільових сегментів;

3) диференціювання;

4) диверсифікація.


202. Визначення місця товару на ринку в переліку інших аналогічних йому товарів з точки зору самого споживача – це:

1) сегментування;

2) диференціювання;

3) позиціювання;

4) диверсифікація.


203. За яких умов доцільно використовувати масовий маркетинг?

1) коли є можливість виміру характеристик окремих сегментів та вимог споживачів;



2) коли відсутні відмінності між споживачами;

3) коли визначені сегменти є достатніми для отримання прибутку;

4) всі відповіді вірні.
204. Умовами ефективного застосування сегментації ринку є:

1) наявність відмінностей між споживачами;

2) достатня подібність між споживачами в межах сегменту;

3) досяжність споживачами обраних фірмою сегментів;



4) всі відповіді вірні.
205. Заздалегідь виявлена, об’єднана кількість споріднених покупців за певними ознаками – це:

1) цільовий ринок;



2) сегмент;

3) ніша;


4) регіон.
206. Доступність ринкового сегмента визначається:

1) стабільністю політичних обставин;

2) умовами торгівлі;

3) можливістю одержувати інформацію;



4) всі відповіді вірні.
207. Аналіз можливостей освоєння сегмента не включає:

1) аналіз відповідності товару ринковим потребам;

2) оцінювання ризиків;

3) оцінювання конкурентів, їх сильних і слабких сторін;



4) оцінку політичного середовища.
208. Показник способу виокремлення одного сегмента на ринку – це:

1) критерій сегментування;

2) мета сегментування;

3) ознака сегментування;

4) стратегія позиціювання.


209. Спрямування зусиль компанії на обслуговування однієї чи кількох груп споживачів, які мають спільні потреби чи характеристики називається:

1) цільовим ринком;

2) концентрованим маркетингом;

3) цільовим маркетингом;

4) масовим маркетингом.


210. Засіб оцінювання товару з боку споживачів порівняно з товарами конкурентів – це:

1) сегментування;

2) реагування;

3) позиціювання;

4) диференціювання.


211. До етапів цільового маркетингу можна віднести:

1) етап диверсифікації;

2) етап диференціювання;

3) етап позиціювання;

4) етап концентрації.


212. При цільовому маркетингу продукція характеризується:

1) обмеженою кількістю номенклатурних назв продукції для багатьох споживачів;



2) однією номенклатурною назвою продукції для однієї групи споживачів;

3) різними номенклатурними назвами продукції для кожної групи споживачів;

4) різними номенклатурними назвами продукції для однієї групи споживачів.
213. Збут при масовому маркетингу характеризується:

1) всіма можливими торговими точками і способами збуту;

2) всіма підходящими торговими точками і способами збуту;

3) всіма підходящими способами збуту і торговими точками для різноманітних сегментів;

4) всі відповіді вірні.


214. Маркетинг, за якого фірма виходить з пропозицією одного і того ж товару на широкому споживчому ринку називається:

1) диференційований;

2) концентрований;

3) множинна сегментація;



4) масовий.
215. Найпопулярнішими принципами сегментації споживчого ринку є:

1) географічні;



2) демографічні;

3) психографічні;

4) технологічні.
216. Головною метою масового маркетингу є:

1) максимізація збуту;

2) максимізація прибутку;

3) мінімізація витрат на маркетинг;

4) активізація рекламної діяльності.


217. Для однорідного товару більше підходить:

1) масовий маркетинг;

2) цільовий маркетинг;

3) концентрований маркетинг;

4) індивідуальний маркетинг.


218. Цільовий ринок за масового маркетингу характеризується:

1) широким колом споживачів;

2) однією чітко визначеною групою споживачів;

3) двома чи більше чітко визначеними групами споживачів;

4) відсутністю чітко визначених груп споживачів.


219. Перевагами масового маркетингу є:

1) оптимізація витрат на маркетинг;

2) здійснення маркетингових дій тоді і там, де ринок найбільше сприймає їх;

3) концентрація ресурсів і зусиль фірми на найперспективніших ринках;



4) формування максимально можливого потенційного ринку.
220. Недоліками масового маркетингу є:

1) можливість втрати сегментів, що мають меншу ринкову привабливість для фірми;

2) значні витрати, пов’язані із багатоваріантністю маркетингових дій;

3) неврахування небезпек зі сторони конкурентів;

4) всі відповіді вірні.


221. Перевагами ринкового сегментування є:

1) формування максимально можливого потенційного ринку;

2) зниження витрат виробництва;

3) вибір тих засобів комунікації, які найкраще узгоджуються із цільовим ринком;

4) всі відповіді вірні.


222. Недоліками цільового маркетингу є:

1) неврахування індивідуальних потреб споживачів;

2) неврахування небезпек з боку конкурентів;

3) можливість втрати сегментів, що мають меншу привабливість для фірми;

4) пасивна комунікаційна політика.


223. Група покупців всередині сегменту, потреби яких задовольняються конкурентами компанії недостатнім чином отримала назву:

1) «вікно»;



2) «ніша»;

3) «двері»;

4) «арка».
224. Ознаками сегментування можуть бути:

1) політичні ознаки;

2) інституційні ознаки;

3) психографічні ознаки;

4) трансакційні ознаки.


225. Сегментування за демографічними ознаками полягає у розподілі ринку на сегменти за допомогою таких змінних як:

1) релігійні чинники;

2) стиль життя;

3) статус користувача;



4) рівень доходу.
226. Сегментування за психографічними ознаками передбачає поділ покупців на групи на основі таких змінних як:

1) національність;

2) відношення покупця до товару;

3) стиль життя;

4) соціальний клас.


227. Властивість ринкового сегменту, яка полягає у тому, що сегменти повинні бути достатньо великими для забезпечення прибутку і покриття витрат:

1) вимірність;



2) розмір;

3) доступність;

4) активність.
228. Існують такі типи цільових ринків:

1) випадкова спеціалізація;

2) ситуативна спеціалізація;

3) вибіркова спеціалізація;

4) тимчасова спеціалізація.


229. Ситуація, коли компанія обслуговує єдиний сегмент називається:

1) концентрацією зусиль на одному сегменті;

2) вибірковою спеціалізацією;

3) товарною спеціалізацією;

4) масовим маркетингом.


230. Ситуація, коли компанія концентрує зусилля на виробництві одного товару, який пропонується для декількох сегментів ринку називається:

1) вибірковою спеціалізацією;



2) товарною спеціалізацією;

3) ринковою спеціалізацією;

4) цільовим маркетингом.
231. Ситуація, коли компанія зосереджує свою увагу на задоволенні потреб певної групи споживачів називається:

1) концентрацією зусиль на одному сегменті;

2) вибірковою спеціалізацією;

3) ринковою спеціалізацією;

4) масовим маркетингом.


232. Ситуація, за якої компанія намагається задовольнити усіх споживачів необхідними їм товарами називається:

1) ринковою спеціалізацією;

2) масовим маркетингом;

3) повним охопленням ринку;

4) диференціацією.


233. Напрям диференціювання, який передбачає надання товарові додаткових можливостей, підвищення ефективності і надійності використання чи забезпечення довговічності називається:

1) диференціюванням послуг;

2) диференціюванням персоналу;

3) диференціюванням іміджу;



4) диференціювання продукту.
234. Основними складовими диференціювання послуг є:

1) простота оформлення замовлення;

2) безкоштовна доставка і встановлення продукту;

3) навчання і консультація споживачів;



4) всі відповіді вірні.
235. Розширюючи торгову мережу, підвищуючи професіоналізм працівників на місцях компанія використовує:

1) диференціювання персоналу;

2) диференціювання послуг;

3) диференціювання розподілу;

4) диференціювання іміджу.


236. Помилка позиціювання, коли споживачі не мають чіткої уяви про торгову марку компанії і в них не виникає жодних асоціацій, пов’язаних з нею називається:

1) недопозиціюванням;

2) перепозиціюванням;

3) нечітким позиціюванням;

4) сумнівним позиціюванням.


237. Помилка позиціювання, коли споживачі мають дещо перебільшене уявлення про марку називається:

1) недопозиціюванням;

2) перепозиціюванням;

3) нечітким позиціюванням;



4) сумнівним позиціюванням.
238. Помилка позиціювання, коли складається нечіткий образ марки, тому що компанія робить дуже багато заяв про властивості продукту чи часто змінює позиціювання марки називається:

1) недопозиціюванням;

2) перепозиціюванням;

3) нечітким позиціюванням;

4) сумнівним позиціюванням.
239. Стратегія позиціювання, суть якої полягає в асоціації продукту з конкретною характеристикою:

1) позиціювання за перевагою;



2) позиціювання за атрибутом;

3) позиціювання за використанням;

4) позиціювання за співвідношенням «ціна-якість».
240. Стратегія позиціювання, за якої продукт асоціюється як лідер за певною властивістю чи послугою:

1) позиціювання за атрибутом;



2) позиціювання за перевагою;

3) позиціювання за конкурентом;

4) позиціювання за використанням.
241. Стратегія позиціювання, яка полягає у позиціюванні продукту як найкращого для використання у певних цілях:

1) позиціювання за атрибутом;



2) позиціювання за використанням;

3) позиціювання за співвідношенням ціна-якість;

4) позиціювання за перевагою.
242. Стратегія позиціювання, яка полягає у позиціюванні продукту як такого, що має перевагу за якимось показником над товаром-конкурента:

1) позиціювання за споживанням;



2) позиціювання за конкурентом;

3) позиціювання за перевагою;

4) позиціювання за співвідношенням ціна-якість.
243. Якщо в процесі сегментування виділено такі окремі сегменти – песимісти, оптимісти, традиціоналісти, естети, то було використано такий принцип сегментування:

1) поведінковий;



2) психографічний;

3) демографічний;

4) економічний.
244. Якщо в процесі сегментування виокремлено такі окремі сегменти споживачів, як пристрасні натури, любителі бути «як усі», авторитарні натури, честолюбні натури, то було використано такий принцип сегментування:

1) поведінковий;



2) психографічний;

3) демографічний;

4) економічний.
245. Якщо в процесі сегментування виокремлено такі сегменти споживачів як – молоді одинаки, молода сім’я без дітей, молоді сім’ї з дітьми, літні люди з дітьми, люди похилого віку без дітей, самотні тощо, то використано такий принцип сегментування:

1) поведінковий;

2) психографічний;

3) географічний;



4) демографічний.
246. Якщо в процесі сегментування виокремлено такі сегменти споживачів - Технічні спеціалісти, управлінці, службовці, власники капіталу і підприємств, продавці, робітники, фермери, пенсіонери, студенти, домогосподарки, безробітні, то використано такий принцип сегментування:

1) поведінковий;

2) психографічний;

3) демографічний;

4) географічний.


247. Якщо в процесі сегментування виокремлено такі сегменти споживачів - католик, протестант, православний, буддист, то використано такий принцип сегментування:

1) поведінковий;

2) психографічний;

3) демографічний;

4) географічний.


248. Гасло «європейська якість за українськими цінами» є прикладом такої стратегії позиціювання:

1) позиціювання за атрибутом;



2) позиціювання за співвідношенням «ціна-якість»;

3) позиціювання за конкурентом;

4) позиціювання за перевагою.
249. «Молоде покоління вибирає «Пепсі» - приклад реалізації стратегії позиціювання:

1) за конкурентом;



2) за споживанням;

3) за атрибутом;

4) за використанням.
250. «Рейд» – найкращий засіб проти тарганів» - приклад реалізації стратегії позиціювання:

1) за споживанням;



2) за використанням;

3) за співвідношенням «ціна-якість»;

4) за конкурентом.
251. «Пральний порошок «Аріель» випере вашу білизну краще, ніж звичайний порошок» - приклад реалізації стратегії позиціювання:

1) за конкурентом;

2) за використанням;

3) за атрибутом;

4) за перевагою.


252. «Мобільний оператор КиївСтар – 10 років надійного зв’язку!» - приклад реалізації стратегії позиціювання:

1) за використанням;



2) за атрибутом;

3) за конкурентом;

4) за співвідношенням «ціна-якість».
253. «Milka mjoy – максимальна кількість горіхів» - приклад реалізації стратегії позиціювання:

1) за використанням;

2) за атрибутом;

3) за перевагою;

4) за конкурентом.


254. «Колготки «Elegant Conte» найнадійніші колготки!» - приклад реалізації стратегії позиціювання:

1) за споживанням;

2) за конкурентом;

3) за перевагою;

4) за використанням.


255. Відмінності у продуктах або способах надання інформації про ці продукти, це:

1) диференціація;

2) мотивація;

3) потреби;

4) сегменти.


256. Внутрішня сила, що спонукає суб’єкта до дії:

1) сегмент;

2) диференціація;

3) мотивація;

4) потреба.


257. Позиціювання за споживанням передбачає асоціацію продукту з:

1) певною споживчою перевагою;

2) методом використання;

3) певною групою споживачів;

4) конкретною характеристикою.


258. Позиціювання за атрибутом передбачає асоціацію продукту з:

1) певною споживчою перевагою;

2) методом використання;

3) певною групою споживачів;

4) конкретною характеристикою.
259. Позиціювання за перевагою передбачає асоціацію продукту з:

1) певною споживчою перевагою;

2) методом використання;

3) певною групою споживачів;

4) конкретною характеристикою.


260. Позиціювання за конкурентом передбачає асоціацію продукту з:

1) певною споживчою перевагою;

2) методом використання;

3) певною групою споживачів;



4) перевагою над товаром конкурента.
261. Позиціювання за співвідношенням ціна-якість передбачає асоціацію продукту з:

1) певною споживчою перевагою;

2) методом використання;

3) ціною як показником якості;

4) конкретною характеристикою.


262. Позиціювання – це:

1) комплекс заходів, завдяки яким у свідомості споживачів даний товар займає особливе, відмінне від інших та вигідне для компанії місце щодо аналогічних товарів на ринку;

2) процес розробки низки істотних особливостей товару з метою його виокремлення з-поміж товарів конкурентів;

3) стратегія, за допомогою якої компанія намагається задовольнити усіх споживачів необхідними їм товарами;

4) поділ ринку на окремі частини (сегменти).



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка