Нормування показників накопичення відходів

В Україні накопичено близько 20 млрд т виробничих відходів, їх переробка та утилізація є однією з актуальних проблем захисту довкілля від шкідливих речовин.

Усі види промислових відходів поділяють на тверді, рідкі та газоподібні. Тверді відходи класифікують за трьома категоріями: промислові, сільськогосподарські та відходи міського господарства (побутові). Основна маса твердих промислових відходів утворюється на підприємствах:

• 
  гірничої та гірничо-хімічної промисловості (шлаки, відвали та ін.);
  
• 
  чорної та кольорової металургії (шлаки, шлами, пил та ін.);
  
• 
  металообробної промисловості (стружка, браковані вироби та ін.);
  
• 
  лісової та деревообробної промисловості (лісозаготівельні відходи, відходи лісопиляння, деревостружкових, деревоволокнистих плит, шаруватих пластиків, карболітових, королітових плит, відходи клеїв, смол і лакофарбових матеріалів);
  
• 
  енергетичного господарства – теплових електростанцій (зола, шлаки);
  
• 
  хімічної та суміжних галузей промисловості (фосфогіпс, галіт, огарок, шлаки, шлами, цементний пил, відходи органічних виробництв: гума, пластмаси та ін.);
  
• 
  харчової промисловості (кістки, шерсть та ін.);
  
• 
  легкої промисловості (шмати тканини, шкіри, гуми, пластмас та ін.).
  

Для повного використання відходів як вторинної сировини розроблено їх промислову класифікацію. Наприклад, лом і відходи металів за фізичними ознаками поділяють на класи, за хімічним складом – на групи та марки, за показниками якості – на сорти. Оскільки тверді відходи скидають на ґрунт контрольованих та неконтрольованих звалищ, полігонів тощо або захоронюють у ґрунті, важливе значення мають показники нормативів гранично допустимих концентрацій токсичних речовин у ґрунті (ГДК_г).

ГДК хімічної речовини в орному шарі ґрунту – це кількість речовини, що не повинна спричиняти прямого або опосередкованого негативного впливу на ґрунт та інші компоненти довкілля, а найважливіше – на здоров’я людей. Водночас ГДК шкідливих речовин мають сприяти самоочищенню ґрунту. У разі відсутності ГДК_г забрудненість оцінюють зіставленням вмісту хімічних речовин у забруднених (досліджуваних) і контрольних зразках ґрунту. Обґрунтовуючи ГДК_г, орієнтуються на основні показники, які визначають експериментально:

• 
  МА – міграційний атмосферний показник шкідливості, що характеризує перехід хімічної речовини з органічного шару ґрунту в атмосферу, мг/м;
  
• 
  MB – міграційний водний показник шкідливості, що характеризує перехід хімічної речовини з орного шару ґрунту в ґрунтові та поверхневі води, мг/дм³;
  
• 
  ТВ – транслокаційний водний показник, що характеризує перехід із орного шару ґрунту через кореневу систему в зелену масу та плоди рослин, мг/кг;
  
• 
  ЗС – загальносанітарний показник шкідливості, що характеризує вплив хімічної речовини на самоочисну здатність ґрунту та ґрунтовий мікробіоценоз, мг/кг.
  

Якщо ГДК відоме, можна розрахувати клас небезпеки (токсичності) відходів. Згідно з методичними рекомендаціями для визначення токсичності промислових відходів їх поділяють на 4 класи токсичності:

I – надзвичайно небезпечні;

II – високонебезпечні;

III – помірно небезпечні;

IV – малонебезпечні.

Таблиця 4.14 – Значення ГДК для різних хімічних речовин

Критерієм для визначення класу небезпеки відходів є індекс токсичності – K_і, що визначають за формулою

g_в – вміст цього компонента в загальній масі відходів.

За відомим значенням К_сум встановлюють клас токсичності (табл. 4.15).

k_л – коефіцієнт леткості цього компонента в частках одиниці (для ССl₄ Р_нас = 112,2 мм рт. ст., звідки k_л = 112,2·760^-1 = 0,15).

Знаючи К_і, визначають К_сум.
Таблиця 4.15 – Класи токсичності шкідливих речовин

Сумарний індекс токсичності Ксум	Клас токсичності (небезпеки)	Ступінь небезпеки
2	І	Надзвичайно небезпечні
2–16	II	Високонебезпечні
16,1–30	ІІІ	Помірно небезпечні
>30	IV	Малонебезпечні

У цьому випадку класам небезпеки відповідають такі значення :
І – менше 1,3; II – 1,2–3,3; III – 3,3–10; IV – понад 10.

За відсутності значень ГДК у ґрунті та ЛД₅₀ для деяких речовин, що є компонентами відходів, і при наявності даних з ГДК речовин для повітря робочої зони, а також відповідних класів небезпеки, користуються умовною величиною ЛД₅₀.

Класи небезпеки речовин для повітря робочої зони та відповідні умовні величини ЛД₅₀ наведено в таблиці 4.16.

Проби ґрунту відбирають на ділянці площею 25 м² у 3–5 точках по діагоналі з глибини 0,25 м, а при визначенні впливу забруднень на ґрунтові води пробу беруть з глибини 0,75–2,0 м у кількості 0,2–1,0 кг.

Рівень накопичення відходів на території підприємства встановлюють за двома показниками:

• 
  гранична кількість токсичних промислових відходів на території підприємства;
  
• 
  гранично допустимий вміст токсичних сполук у промислових відходах.
  

Таблиця 4.16 – Класи небезпеки у повітрі робочої зони та умовні

Гранична кількість відходів на території підприємства – це така їхня кількість, яку можна розмістити за умови, що можливе накопичення шкідливих речовин у повітрі не перевищує 30% ГДК у повітрі робочої зони, тобто 0,3 ГДК_рз. Граничну кількість визначають шляхом:

• 
  вимірювання (визначення) вмісту токсичних речовин у повітрі з урахуванням ефекту сумації;
  
• 
  отримання середньозваженої концентрації (С_сз) поділом її на відповідне значення 0,3 ГДК_рз.