4.6 Нормування показників накопичення відходів
Лімітування розташування твердих промислових відходів (розроблення проектів лімітів розташування) виконують на підставі «Тимчасових правил охорони навколишнього природного середовища від відходів виробництва і споживання».
4.6.1 Джерела утворення відходів та їх класифікація
В Україні накопичено близько 20 млрд т виробничих відходів, їх переробка та утилізація є однією з актуальних проблем захисту довкілля від шкідливих речовин.
Усі види промислових відходів поділяють на тверді, рідкі та газоподібні. Тверді відходи класифікують за трьома категоріями: промислові, сільськогосподарські та відходи міського господарства (побутові). Основна маса твердих промислових відходів утворюється на підприємствах:
гірничої та гірничо-хімічної промисловості (шлаки, відвали та ін.);
чорної та кольорової металургії (шлаки, шлами, пил та ін.);
металообробної промисловості (стружка, браковані вироби та ін.);
лісової та деревообробної промисловості (лісозаготівельні відходи, відходи лісопиляння, деревостружкових, деревоволокнистих плит, шаруватих пластиків, карболітових, королітових плит, відходи клеїв, смол і лакофарбових матеріалів);
енергетичного господарства – теплових електростанцій (зола, шлаки);
хімічної та суміжних галузей промисловості (фосфогіпс, галіт, огарок, шлаки, шлами, цементний пил, відходи органічних виробництв: гума, пластмаси та ін.);
харчової промисловості (кістки, шерсть та ін.);
легкої промисловості (шмати тканини, шкіри, гуми, пластмас та ін.).
До рідких відходів належать осад стічних вод після їх обробки, а також шлами пилу мінерального та органічного походження в системах мокрого очищення газів.
Для повного використання відходів як вторинної сировини розроблено їх промислову класифікацію. Наприклад, лом і відходи металів за фізичними ознаками поділяють на класи, за хімічним складом – на групи та марки, за показниками якості – на сорти. Оскільки тверді відходи скидають на ґрунт контрольованих та неконтрольованих звалищ, полігонів тощо або захоронюють у ґрунті, важливе значення мають показники нормативів гранично допустимих концентрацій токсичних речовин у ґрунті (ГДКг).
4.6.2 Показники накопичення відходів
ГДК хімічної речовини в орному шарі ґрунту – це кількість речовини, що не повинна спричиняти прямого або опосередкованого негативного впливу на ґрунт та інші компоненти довкілля, а найважливіше – на здоров’я людей. Водночас ГДК шкідливих речовин мають сприяти самоочищенню ґрунту. У разі відсутності ГДКг забрудненість оцінюють зіставленням вмісту хімічних речовин у забруднених (досліджуваних) і контрольних зразках ґрунту. Обґрунтовуючи ГДКг, орієнтуються на основні показники, які визначають експериментально:
МА – міграційний атмосферний показник шкідливості, що характеризує перехід хімічної речовини з органічного шару ґрунту в атмосферу, мг/м;
MB – міграційний водний показник шкідливості, що характеризує перехід хімічної речовини з орного шару ґрунту в ґрунтові та поверхневі води, мг/дм3;
ТВ – транслокаційний водний показник, що характеризує перехід із орного шару ґрунту через кореневу систему в зелену масу та плоди рослин, мг/кг;
ЗС – загальносанітарний показник шкідливості, що характеризує вплив хімічної речовини на самоочисну здатність ґрунту та ґрунтовий мікробіоценоз, мг/кг.
Значення ГДК для різних хімічних речовин, що містяться в промислових відходах, наведено в таблиці 4.14.
Якщо ГДК відоме, можна розрахувати клас небезпеки (токсичності) відходів. Згідно з методичними рекомендаціями для визначення токсичності промислових відходів їх поділяють на 4 класи токсичності:
I – надзвичайно небезпечні;
II – високонебезпечні;
III – помірно небезпечні;
IV – малонебезпечні.
Таблиця 4.14 – Значення ГДК для різних хімічних речовин
Речовина
|
ГДК, мг/кг
|
Речовина
|
ГДК, мг/кг
|
Марганець
|
1500
|
Бромфос
|
0,4
|
Миш’як
|
2
|
Перхлорвініл
|
0,5
|
Ртуть
|
2,1
|
Ізопропілбензол
|
0,5
|
Свинець
|
20
|
Фосфорооксид
|
200
|
Хром
|
0,05
|
Формальдегід
|
7
|
Бенз(а)пірен
|
0,2
|
|
|
Критерієм для визначення класу небезпеки відходів є індекс токсичності – Kі, що визначають за формулою
(4.36)
де ГДКі – гранично допустима концентрація в ґрунті токсичної хімічної речовини, що міститься у відході;
– безрозмірний коефіцієнт, що характеризує розчинність речовини у воді;
gв – вміст цього компонента в загальній масі відходів.
Розрахувавши значення для деяких компонентів відходів, вибирають 1–3 основних компоненти, що мають мінімальне значення . Сумарний індекс токсичності (небезпеки) Ксум визначають за формулою
, (4.37)
де – кількість компонентів, < 3.
За відомим значенням Ксум встановлюють клас токсичності (табл. 4.15).
Якщо для конкретних речовин відсутні дані ГДК у ґрунті, коефіцієнт розраховують за формулою
(4.38)
де ЛД50 – середня летальна доза речовини залежно від маси тіла людини, мг/кг;
kл – коефіцієнт леткості цього компонента в частках одиниці (для ССl4 Рнас = 112,2 мм рт. ст., звідки kл = 112,2·760-1 = 0,15).
Знаючи Кі, визначають Ксум.
Таблиця 4.15 – Класи токсичності шкідливих речовин
Сумарний індекс
токсичності Ксум
|
Клас токсичності (небезпеки)
|
Ступінь небезпеки
|
2
|
І
|
Надзвичайно небезпечні
|
2–16
|
II
|
Високонебезпечні
|
16,1–30
|
ІІІ
|
Помірно небезпечні
|
>30
|
IV
|
Малонебезпечні
|
У цьому випадку класам небезпеки відповідають такі значення :
І – менше 1,3; II – 1,2–3,3; III – 3,3–10; IV – понад 10.
За відсутності значень ГДК у ґрунті та ЛД50 для деяких речовин, що є компонентами відходів, і при наявності даних з ГДК речовин для повітря робочої зони, а також відповідних класів небезпеки, користуються умовною величиною ЛД50.
Класи небезпеки речовин для повітря робочої зони та відповідні умовні величини ЛД50 наведено в таблиці 4.16.
Проби ґрунту відбирають на ділянці площею 25 м2 у 3–5 точках по діагоналі з глибини 0,25 м, а при визначенні впливу забруднень на ґрунтові води пробу беруть з глибини 0,75–2,0 м у кількості 0,2–1,0 кг.
Рівень накопичення відходів на території підприємства встановлюють за двома показниками:
гранична кількість токсичних промислових відходів на території підприємства;
гранично допустимий вміст токсичних сполук у промислових відходах.
Таблиця 4.16 – Класи небезпеки у повітрі робочої зони та умовні
величини ЛД50
Клас небезпеки
|
Умовна величина ЛД 50
|
І
|
15
|
II
|
150
|
III
|
5000
|
Гранична кількість відходів на території підприємства – це така їхня кількість, яку можна розмістити за умови, що можливе накопичення шкідливих речовин у повітрі не перевищує 30% ГДК у повітрі робочої зони, тобто 0,3 ГДКрз. Граничну кількість визначають шляхом:
вимірювання (визначення) вмісту токсичних речовин у повітрі з урахуванням ефекту сумації;
отримання середньозваженої концентрації (Ссз) поділом її на відповідне значення 0,3 ГДКрз.
Якщо це відношення більше 1, тобто
(4.39)
то кількість відходів, що знаходяться на території, є граничною і їх необхідно негайно вилучити. Граничний вміст токсичних сполук у відходах визначає клас небезпечності цих відходів.
Поділіться з Вашими друзьями: |