2017 Упорядник



Сторінка13/18
Дата конвертації22.11.2018
Розмір3.84 Mb.
#65911
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   18

ПРИТЧА «МИ ВСІ ПОТРІБНІ»
Одного разу в маленькому містечку побудували церкву. Усі жителі міста ходили і насолоджувалися красою цієї церкви. Але на верхівці, в дошках даху, один маленький цвяшок чув усі похвали і розмови про церкву. Він чув, що люди хвалили усі частини церкви, але нічого не казали про нього. Про всі частини говорили: про арки, про хрест, про дзвіницю, про все говорили... Але ніхто ні словечка не сказав про цвях... «Якщо я такий незначний, то я тут нікому не потрібен», — подумав цвях і вискочив з дошок, до яких він був прибитий.

  • В ту ж ніч, коли він дізнався про свою непотрібність і вискочив, падав сильний дощ. На місці, де вже не було цвяха, стала роз’їжджатися черепиця, і через утворену дірку почала проникати вода.Уся церква була залита водою. Фарба стекла зі стін, Біблія була зіпсута, а всі прекрасні мозаїки позмивалися. Ось так стається... із-за одного цвяха. Все руйнується. Хоча багато хто нас не хвалить, хоч ми й невідомі, проте всі ми потрібні.


  • ПРИТЧА «ДВА ЯБЛУКА»






  • Мета: донесення до учнів того, що цькування – це погано з метою профілактики уникнення знущань в учнівському колективі, допомога дитині влитися в колектив, відчувати себе безпечно та комфортно в колі однолітків.

  • Одного разу на класній годині вчитель продемонстрував учням (вони були практично однакові: той же колір, приблизно рівний розмір …) і запитав у дітей: «Чим відрізняються ці яблука?». Вони промовчали, тому що дійсно особливої різниці між плодами не було. Тоді вчитель взяв одне з яблук і, звертаючись до нього, сказав: «Ти мені не подобаєшся! Ти погане яблуко!». Після цього кинув фрукт на підлогу. Учні з подивом дивилися на вчителя.

  • Потім вчитель простягнув яблуко одному з них і сказав: «Знайди в ньому щось, що тобі не подобається і теж кинь на підлгу». Учень слухняно виконав прохання. Після цього вчитель попросив передати яблуко далі.

  • Діти легко знаходили у фрукті різні недоліки: «Мені не подобається твій хвостик! В тебе не гарна шкірка! Так, в тебе одні черви!» – Говорили вони і кожного разу кидали яблуко на підлогу.

  • Коли фрукт повернувся до вчителя, він ще раз запитав про те, чи бачать діти якусь різницю між цим яблуком і іншим, яке весь цей час лежало у гього на столі. Діти знову були спантеличені, адже, незважаючи на те, що вони регулярно кидали яблуко на підлогу, помітних серйозних зовнішніх пошкоджень воно не отримало і виглядало практично так само, як і інше. Тоді вчитель розрізав обидва яблука. Те, яке лежало на столі, було білосніжним всередині, всім дуже сподобалося. Діти погодилися, що з задоволенням з’їли б його. А ось друге виявилося всередині коричневим, покритим «синцями», які ми йому і поставили. Його ніхто не захотів їсти.

  • Вчитель повідомив: «Діти, але це ж ми його зробили таким! Це наша вина!». У класі настала мертва тиша. Через хвилину продовжив: «Точно так само відбувається і з людьми, коли ми їх ображаємо або насміхаємось. Зовні на них це практично не позначається, але ми наносимо їм величезну кількість внутрішніх ран!»


  • ПРИТЧА «УРОК МЕТЕЛИКА»






  • Одного разу в коконі з’явилася маленька щілина. Перехожий, який випадково проходив повз, довго стояв і спостерігав, як через цю маленьку щілину намагається вибратися метелик …

  • Минуло багато часу, метелик ніби залишив свої зусилля, а щілина залишалася такою ж маленькою. Здавалося, метелик зробив усе що міг, і що ні на що інше в нього не було більше сил … Тоді перехожий вирішив допомогти метелику, він узяв складаний ножик і розрізав кокон. Метелик негайно вибрався. Але його тільце було слабким і немічним, його крила були прозорими і ледь рухалися.

  • Чоловік продовжував спостерігати, думаючи, що ось-ось крила метелика розправляться і зміцніють і він полетить. Але такого не сталося! Залишок життя метелик волочив по землі своє слабке тільце, свої нерозправлені крила. Він так і не зміг полетіти…А все тому, що чоловік, бажаючи йому допомогти, не розумів того, що зусилля для виходу через вузьку щілину кокона, необхідні метелику, щоб рідина з тіла перейшла в крила і щоб метелик зміг літати. Життя змушувало метелика з труднощами залишати цю оболонку, щоб він міг рости і розвиватися.

  • Іноді саме зусилля необхідні нам у житті. Якби ми могли жити, не зустрічаючись з труднощами, ми були б обділені. Ми не змогли б бути такими сильними, як зараз. Ми ніколи не змогли б літати.

  • Я просив сил … А життя дало мені труднощі, щоб зробити мене сильним. Я просив мудрості … А життя дало мені проблеми для вирішення. Я просив багатства … А життя дало мені мозок і м’язи, щоб я міг працювати. Я просив можливість літати … А життя дало мені перешкоди, щоб я їх долав. Я просив любові … А життя дало мені людей, яким я міг допомагати в їх проблемах. Я просив благ … А життя дало мені можливості. Я нічого не отримав з того, про що просив. Але я отримав все, що мені було потрібно.


  • ПРИТЧА «ПРО КАРТОПЛЮ»




  • Мета: усвідомлення шкідливості негативних емоцій та думок (образи, злості тощо) як причини саморуйнування.

  • Прийшов чоловік до мудреця та й питає:

  • - Чого ти такий завжди веселий? Ні на кого не ображаєшся? Як тобі вдається бут щасливим? Мудрець відповів, що знає секрет, але спочатку дав завдання для чоловіка:

  • - Коли тебе хтось образить візьми картоплину, напиши на ній його ім’я та вкинь у торбину і носи завжди із собою, коли збереш достатньо прийдеш до мене.

  • Так чоловік і вчинив. За тиждень зібрав цілу торбу картоплі, частина якої почала псуватись. Чоловік прийшов знову до мудреця і став гніватись:

  • - Як же ходити з цією торбиною? Адже картопля в ній почала псуватись, видавати неприємний запах та гнити?

  • На що мудрець відповів:


  • ПРИТЧА «ТРОХИ СРІБЛА»
    - Ось таке відбувається і в твоїй душі. Чи хочеш ти такого результату із собою?





  • Мета: сприйняття оточуючого світу підлітка через призму себе.

  • - Учителю, що Ви думаєте про гроші? - спитав один юнак свого учителя.

  • - Дивися у вікно, - сказав учитель. - Що там бачиш?

  • - Бачу жінку з дитиною, двоє коней, що тягнуть віз і чоловіка, який іде на базар.

  • - Добре. Тепер дивися в зеркало. Що там бачиш?

  • - Що ж Ви хочете, щоб я там побачив?! Звісно - себе!

  • - Тепер поміркуй: вікно - зі скла, і зеркало також зі скла. Вистачає тонесенького шару срібла на склі і тоді людина бачить тільки себе.


  • ПРИТЧА «СЛІДИ НА ПІСКУ»
    Довкола нас є багато таких людей, які свої вікна замінили на дзеркала. Вони думають, що дивляться назовні, однак бачать та споглядають самих себе. Не дозволяймо, щоб вікна наших сердець стали звичайними зеркалами.





  • Одного разу одній людині приснився сон. Йому снилося, що він йде піщаним берегом, а поряд з ним — Господь. На небі пропливали картини з його життя, і після кожної з них він помічав на піску два ланцюжки слідів: одну - від його ніг, іншу — від ніг Господа.

  • Коли перед ним промайнула остання картина з його життя, він озирнувся на сліди на піску. І побачив, що часто вздовж його життєвого шляху тягнувся лише один ланцюжок слідів. Помітив він також, що це були найважчі і нещасні часи в його житті. Він дуже засмутився, і став запитувати Господа:

  • - Хіба ж не Ти говорив мені: якщо слідуватиму шляхом Твоїм, Ти не залишиш мене? Але я помітив, що в найважчі часи мого життя лише один ланцюжок тягнувся по піску. Чому ж Ти залишав мене, коли я найбільше потребував Тебе?

  • Господь відповів:

  • - Моє миле, миле дитя. Я люблю тебе і ніколи тебе не покину. Коли були у твоєму житті горе і випробування, ти бачив лише один ланцюжок слідів, тому що в ті часи Я ніс тебе на руках…



  • Поділіться з Вашими друзьями:
  • 1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   18




    База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2022
    звернутися до адміністрації

        Головна сторінка