4клас Прочитай текст мовчки. Виконай завдання, подані після тексту. Молода зима



Скачати 377.91 Kb.
Дата конвертації26.02.2017
Розмір377.91 Kb.
4клас

Прочитай текст мовчки. Виконай завдання, подані після тексту.
Молода зима

От воно й почалося. Це, мабуть, з учора. Хоч учора ще була осінь. Чорні, без листя дерева самотіли в чорних калюжах під пронизливим вітром.

Сірко змерз і ні на які Денискові вмовляння навіть носа не захотів показати з будки. Потупцював Дениско біля криниці, де було сухо, та й сховався в хату на цілий день. Ніщо більше не виманило його надвір. Не знав же він, що то зима почалася, хоч і снігу ще не випало.

Сніг йому приснився вночі. Велика біла хмара опускалася з самісінького неба на землю. Вранці скочив на ноги – й до вікна. Гульк – аж там сніг. Сніг, куди тільки очі бачать. Просто дивина! Це ж як вийшло; сніг і приснився, і випав…

Розповів про те мамі.

- Сніг приснився тобі, бо ти його чекав і виглядав, а випав він, бо повинен уже нарешті випасти, - пояснила вона. – Зрозумів?

- Зрозумів…І все ж цікаво.

- Звичайно, цікаво, - погодилася мама.

Надворі було тихо й урочисто. Наче на картині: біле небо, білі дерева, білі хати й білі дими над ними. В повітрі пролітали великі, мов метелики, сніжинки.

Дениско з Сірком вистрибом кинулися на вулицю. І проклали перший рівненький слід попід парканами. Ніби хтось провів риску на чистому аркуші паперу.

Гасали аж до обіду. Мати ледве вигукала їх додому.

Дениско відігрівався на лежанці, а мама говорила з татом.

- Припізнилася трохи зима, - казала вона.

- Та ні, - відповів батько. – Це так здається, бо була дощова осінь. Лило ж – як найнялося!

- Вже й не вірилося, що колись ті дощі скінчаться… Зате зараз яка краса!

- Так, дуже гарна молода зима,- промовив батько і задумливо подивився у вікно.

- Молода зима! – аж підскочив від здивування на лежанці Дениско. – Я ще такого не чув! Це так і називається?

- Так і називається.

- Яку гарну назву хтось придумав! – І ще раз повторив: - Молода зима! Гарно…

Набігався Дениско по першому снігу, притомився. Розігріло й розморозило його тепло. І він посеред дня заснув. І приснилося йому, що до них у вулицю йде молода зима. У білій пуховій хустці, у білому кожушку і в білих валянках. А обличчя в неї – обличчя його мами. І голос – теж.

Спить Дениско, вві сні всміхається. а мама дивиться на нього і каже:

- Це ж яка радість для нього – сніг … Аж втомилася дитина від радості. Хай відпочине.

То її голос прийшов у Денисків сон. Голос прийшов, але сну не сполохав.

Михайло Слабошпицький


Тестові завдання

1. Сірко навіть носа не захотів показати з будки, бо

а) образився на Дениска;

б) змерз;

в) заснув.

2. Уночі Денискові приснився …

а) Сірко;

б) тато;


в) сніг.

3. Вранці надворі було …

а) тихо й урочисто;

б) гамірно і весело;

в) сумно і похмуро.

4. Добери слова, близькі за значенням, до слів

сполохав -

вистрибом-

5. Що на твою думку означає вислів «молода зима»

6. Склади текст-розповідь про початок зими.


Прочитай текст мовчки. Виконай завдання, подані після тексту.
Заєць

Хто не знає зайця? Принаймні, якщо не бачили, то чули про нього. Пригадуєте, у скількох казках, оповіданнях, віршах і мультфільмах зустрічається зайчик? У народі його пестливо називають зайчиком-побігайчиком, зайчиком – довгі вуха, кмітливцем косооким, зайчиком – прудкі ноги, сіреньким боягузиком.

Кожне з цих прізвиськ до нього підходить, за винятком останнього. Ніякий зайчик не боягуз! Адже боягуз у хвилини небезпеки розгублюється, від страху не знає що й робити. А зайчик – навпаки! Хутко роззирнеться, що діється навколо, і нумо хитрувати! То дремене в поле, а то стрибне і перепливе річечку, або зненацька плигоне убік і гайда в непролазні для ворогів хащі! Перш ніж залягти у схованку, він заплутує свої сліди. А вже коли не допомагає йому ні хитрість, ні втеча, падає на спину і відбивається від хижаків сильними задніми лапами.

Справжня назва зайчика, який трапляється повсюди в Україні, - заєць-русак, або заєць сірий. У нього густе, тепле, рудувато-сіре з темним ряботинням хутро, яке допомагає добре маскуватися, адже це – один із найголовніших його засобів захисту. Важко запримітити сірий клубочок, що причаївся на ріллі. Лише кінчики вух та хвостика у нього чорні, а біле хутро на животі, коли тваринка лежить, нікому не видне.

Заєць має короткий хвостик та довгі рухливі вуха. Задні ноги довші за передні, тому звірок пересувається стрибками.

Зустріти зайчика можна на полях, на луках, на лісових галявинах, навіть у садах і городах. Живуть зайці не більше 12 років.

Заєць – рослиноїдні тварина. Влітку він живиться соковитими травами, а взимку – сухою травою, озиминою, корою та пагонами різних дерев і кущів. На пошуки їжі зайці здебільшого виходять уночі, а вдень відпочивають.

Кажуть, зайці сплять із розплющеними очима. Але це не так, бо не очі, а довгі вуха допомагають сіренькому здалеку побачити небезпеку.

Зайчик – охайна тваринка. Полюбляє чепуритися – причісує своє хутро лапками, вилизує язичком.

Три-чотири рази на рік у зайців народжуються малята. Годують їх зайчихи молоком, яке настільки поживне, що дві-три годівлі на тиждень зайченятам вистачає. Тому зайчиха з ними увесь час і не сидить, а віддаляється, щоб менше привертати увагу хижаків до дітлахів. Малюки сіренькими клубочками тихесенько лежать, знаючи, мабуть, що будь-яка зайчиха, пробігаючи поряд, обов'язково їх нагодує, бо у зайців немає поділу на своїх і чужих дітей.


Тестові завдання
1.Визнач жанр прочитаного твору.

А) казка


Б) легенда

В) науково-популярнен оповідання

2.Як називається заєць, поширений повсюди в Україні?

А) заєць-довгі вуха

Б) заєць-русак

В) заєць-прудкі ноги

3. Що допомагає зайцю здалека відчути небезпеку?

А) гострий зір;

Б) довгі вуха;

В) довгі вуса


4.Як називається короткий поетичний твір, поділений на рядки, що римуються?



  1. Поясни значення виразів:

пестливо називають -
хутко роззирнеться -


  1. Чи справді заєць – боягуз? Доведи свою думку.


Прочитай текст мовчки. Виконай завдання, подані після тексту.
Сім'я мурашок

Мурахи – це такі ж звичайні для кожного з нас істоти, як птахи чи коти. Вони всюдисущі і дуже чисельні – від дощових тропічних лісів до най посушливіших пустель. Мурахи живуть у грунті, скелях і деревах – легше сказати, де їх немає, ніж перелічити місця, де вони розповсюджені. А немає їх лише в Антарктиді, де вічні морози, і на вершинах найвищих гір на Землі… То що ж ми про них знаємо?

Мурашки живуть згуртованою сім'єю. Початок новому мурашникові дає самиця - засновниця сім'ї. молода самиця полишає рідний мурашник і здійснює єдиний у житті політ до місця майбутнього мурашника.

Після цього вона скидає крила – вони їй більше не знадобляться. Все своє життя вона проведе в одній із затишних камер мурашника, в самій його глибині. Вік її буває дуже довгим – до 20 років, і впродовж цього часу вона має дати життя тисячам своїх нащадків.

Одна з найголовніших справ мурашника – турбота про потомство. Мурашки доглядають самицю – годують, чистять її. А коли вона відкладе яйце, то мурашки відразу підхоплюють його і виносять. Часто перебирають яйця, перекладають, весь час облизують і тим самим годують. Здавалося б, дивно: яйце, а його треба годувати? Треба, бо воно не буде рости. Знову не дивуйтеся – яйця мурашок справді підростають, і врешті-решт із них вилуплюються личинки. Мурашки їх годують із особливим завзяттям, а ті відзначаються неабияким апетитом і швидко ростуть.

Та ось личинки виросли і починають замотуватися щільною шовковою заволокою – коконом. Тоді мурашки-няньки, що метушилися побіля личинок, відносять їх до окремих камер.

Ну а далі? Та й далі потрібні няньки й помічники. Народжуючись, мурашка не може сама вийти зі своєї шовкової в'язниці – вона ще слабка і крихкотіла. Дорослі мурахи розривають кокон і звільняють її.

Немовля оточене увагою численної сім'ї родичів. Без їхньої опіки і постійних турбот воно б не вижило, не перетворилося б у молоду мурашку. А молода мурашка сама доглядатиме личинок, здобуватиме харч, захищатиме від ворогів мурашник, лагодитиме, вартуватиме його, охоронятиме свої мисливські ділянки, виноситиме сміття, дотримуватиметься чистоти, - словом, буде виконувати всі численні обов'язки робочої мурашки. А природжений інстинкт підкаже їй, як слід чинити.

Мурашки все роблять дуже старанно, сумлінно і ніколи не цураються роботи. Недарма люди з давніх-давен кажуть: «Працьовитий як мурашка».
Тестові завдання



  1. Визнач жанр прочитаного твору.

А) науково-популярне оповідання

Б) легенда

В) казка


  1. Де мурахи не живуть?

А) у тропічних лісах і пустелях

Б) у грунті, скелях і деревах

В) в Антарктиді і на вершинах гір


  1. Хто дає початок новому мурашникові?

А) молода самиця

Б) личинки мурашок

В) мурашки-няньки



  1. Як називається народний або літературний твір про вигадані, часто фантастичні події?


  1. Поясни значення виразів:

Мурахи всюдисущі -

Згуртована сім'я -


  1. Поміркуй і запиши, про яку людину можна сказати: «Працьовитий як мурашка»


Прочитай текст мовчки. Виконай завдання, подані після тексту.

Он як буває
Андрійко дуже зрадів, коли над вікном, що виходило на балкон, ластівки облюбували собі куточок під домівку. Він не раз спостерігав, як пташки у дзьобах звідкілясь носили болото, соломинки і, немов справжні муляри, будували собі овальне гніздечко.
Щоранку хлопчик прокидався від голосного ластів’ячого щебету. Вибігав на балкон і радісно вітався:
- Доброго ранку, ластівочки!
І пташки ніби розуміли його мову, бо ще голосніше співали.
Одного разу, коли мама господарювала на кухні, а батько пішов до магазину, Андрійко вийшов на балкон. Здивувався, що вже не чути пташок. Потім пригадав, як кілька днів тому тато казав, що скоро в гнізді будуть маленькі ластів’ята. Почав допитуватись в нього, чи можна буде їх побачити, і тато запевнив, що пташенята самі виглядатимуть з гнізда. Тепер же треба менше будувати на балконі, щоб не лякати їхніх батьків.
«А що коли я зазирну в гніздо? Це ж зовсім невисоко. І якраз птахів немає, мабуть, полетіли кудись. Що там у гнізді? Може, вивелися маленькі ластів’ята?» - подумав Андрійко.
Він швиденько виніс стілець, став на нього і рукою торкнувся гнізда. Аж раптом звідти з відчайдушним криком вилетіла ластівка. Хлопчик з переляку ледве не впав зі стільця. Десь узялася ще одна птаха – і закричали, затужили вони на весь білий світ. Андрійкові злізти б зі стільця, піти геть, однак цікавість перемогла, як це часто з ним бувало. Він став навшпиньки, дотягнувся до гнізда і хотів засунути в отвір пальці. Та ластів’яча хатина раптом відірвалася від стіни і впала.

Хлопчик кинувся до понівеченого гнізда і злякано закричав:


- Ой, мамочко, таточку, рятуйте-е-е!
На крик прибігла з кухні мама, з’явився задиханий тато. Обоє осудливо дивилися на Андрійка, а той плакав гіркими сльозами над побитими пташиними яєчками.
Чи не вперше його ніхто не втішав.

Микола Магера

Тестові завдання

1. Визнач жанр прочитаного твору.


А оповідання


Б народна казка
В авторська казка

2. Від чийого імені ведеться розповідь у творі?


А від імені Андрійка


Б від імені автора
В від імені мами

3. Де ластівки звили гніздечко?


А над вікном магазину


Б над вікном, що виходило на балкон
В над вікном, що в кухні

4.Добери слова, близькі за значенням до слів:

втішати -

облюбувати -

5. Яке прислів’я виражає головну думку твору?

А Нічого не руйнуй і братів менших шануй.


Б Горобець – молодець, а ластівка краща.
В Одна ластівка весни не принесе .

6. Чи шкода тобі Андрійка? Чому?


Прочитай текст мовчки. Виконай завдання, подані після тексту.
Прогаяний день

Мама йшла на роботу рано, до сходу сонця. Вона розбудила Петрика і сказала:

- Сьогодні в тебе почалися канікули. Але гаяти часу не можна. Ось тобі робота на сьогодні: посади біля хати дерево й прочитай цю книгу про Далекі Сині Гори.

Мама показала, де викопати дерево, поклала на стіл книжку про Далекі Сині Гори й пішла на роботу. Петрик подумав: « Посплю ще трохи». Ліг, задрімав, потім заснув міцно – міцно і снилося йому: біля хати виросло дерево, яке він посадив, а Далекі Сині Гори стали зовсім недалекі й стоять над самісіньким ставком. Прокинувся Петрик – ой, лишенько! Сонце вже серед неба. Хотів зараз же до роботи взятися, та й подумав: « Ще встигну…» Сів під грушею. Думає: « Ось посиджу ще трохи та й почну». Потім пішов у садок, ягоди їв, за метеликом ганявся, потім знову під грушею сидів. Прийшла мати ввечері та й каже:

- Показуй, що зробив, сину.

А Петрикові нічого показати. Соромно йому й матері у вічі дивитись.

- Ходімо, сину, покажу тобі, що люди зробили за той день, що ти прогаяв.

Взяла мама сина за руку й повела. Підводить до одного поля й показує:

- Вчора тут була стерня, а сьогодні рілля. Тут працював тракторист. А ти байдики бив.

Підвела до колгоспного двору, показує багато – багато ящиків з помідорами й каже:

- Ці помідори вранці були на полі, а тепер у ящиках. Завтра їх повезуть у місто. Це робила я з жінками. А ти байдики бив. Підвела до великої-великої купи зерна. - Це зерно вранці було в колосках. Хліб скосили й змолотили, зерно привезли на тік. А ти байдики бив.

Підвела до стінки вимуруваної з цегли. - Тут вранці був тільки гранітний фундамент, а тепер мур стоїть. Це муляри працювали. А ти байдики бив.

Підвела до великого кам’яного будинку, зайшла із сином. На полицях – паляниці, калачі. Усе пахло хлібом. - Це пекарня, - сказала мама. – Ці хлібини вранці були ще борошном, а тепер сам бачиш. Цілий день трудилися пекарі. А ти байдики бив. От що таке прогаяний день.

Василь Сухомлинський



Тестові завдання
1. У якому розділі можна б помістити твір Василя Сухомлинського « Прогаяний день»?

А «Усна народна творчість»

Б « Пригоди й захоплення твоїх ровесників»

В «З любов’ю до рідної землі»


2. Чому Петрик не виконав доручених справ ?

А Тому що Петрик любив рибалити.

Б Тому що хлопчик не мав почуття відповідальності.

В Тому що Петрик любив читати книги.

3. Що означає вислів «Байдики бити»?

А вибивати м’яча

Б марно гаяти час

В ходити пішки

4. Визнач головну думку твору Василя Сухомлинського «Прогаяний день».

Яку пораду можеш дати Петрикові?


5.Встанови послідовність подій у творі Василя Сухомлинського «Прогаяний день».

____ Петрик задрімав.

____ Сонце вже серед неба.

____ Результати плідної праці.

____ Петрикові нічого показати.

____ Мама дала доручення Петрикові.


6. Напиши коротке міркування за прислів’ям «Хочеш бути щасливим – не будь лінивим».

Прочитай текст мовчки. Виконай завдання, подані після тексту.
Дикі каченята

Любить Тетянка плавати з татом на човні, коли Десна розливається. Бо завжди вони на щось натрапляють .

Ось і зараз - пливли мимо старої верби, і враз над ними щось як фуркне.

- Еге, це ж ми качку сполохали, - сказав тато. – Та он і дупло у вербі. Там вона, мабуть, каченят висиджує.

- Тато підчалив до верби, звівся у човні, заглянув в дупло.

- Так і є. П’ятеро яєць у гнізді.

- І я хочу подивитися! – забажала Тетянка.

Тато підняв її на руках, і вона також заглянула в дупло.

- Еге ж, п’ятеро. Трішки зелененькі.

- А тепер поїхали звідсіля хутчіш , доню, - взявся тато за весла. – Бо качка може злякатися нас і тоді покине гніздо.

Вони попливли далі.

- А чи скоро каченята вилупляться? А де вони житимуть, у дуплі?- допитувалась Тетянка.

- У качки-крижня каченята наприкінці квітня з’являться. Отож уже скоро. Спочатку вони плаватимуть разом з матір’ю, а потім навчаться літати, - розказував тато.

- А як же вони до верби доберуться зі своєї верби, такі маленькі? – замислилась Тетянка.

- Мабуть, на парашутиках , - пожартував тато.

Минуло кілька днів. І знов плив їхній човен між вербами.

Коли підпливали до старої верби, почули кахкання дикої качки. Тато звернув човен за кущ лози.

- Подивимося, що сталося.

Качка кружляла довкола верби і кахкала, задерши дзьоба.

- Може, хто гніздо її зруйнував? – стривожився тато.

І тут Тетянка закричала:

- Ой тату, дивися: парашутики летять!

І справді, з верби летіли парашутики чи жовті кульбабки. Шубовснули у воду і … запищали. Та це ж каченята!

- От і приводнилися! – засміявся тато. А Тетянка заплескала в долоні.

Качка радісно кахкала, повертала голову то до одного, то до другого каченяти.

Каченята кульбабками плавали навколо матері. А вона про щось розмовляла з ними й тихенько попливла до ближнього очерету. А каченята за нею – рівненьким шнурочком.

Василь Чухліб
Тестові завдання
1. Визнач жанр прочитаного твору.

А казка


Б оповідання

В легенда


2. Що побачив Тетянчин тато в дуплі?

А П’ятеро каченят у гнізді.

Б Качку з каченятами.

В П’ятеро яєць у гнізді.


3. Чому тато якнайшвидше покинув місце біля старої верби з дуплом?
А Бо над ними щось фуркнуло.

Б Бо качка може злякатися і покинути гніздо.

В Бо качка кахкала на них, задерши дзьоба.
4. Визнач головну думку твору Василя Чухліба «Дикі каченята».
5. Постав і запиши два запитання за змістом твору Василя Чухліба «Дикі каченята».

6. Склади план твору « Дикі каченята»


Прочитай текст мовчки. Виконай завдання, подані після тексту.

Пастух-жартівник

Колись та десь був собі пастух, пас у горах вівці. Одного дня він геть знудився біля овець і йому схотілося вигадати якусь забавку. Думав, думав – і надумав. Став на великий камінь і закричав:

-Вовки! Вовки! Рятуйте!

Почули його інші пастухи та кинулись щодуху на крик.

- Де вони? – спитали в хлопця.

- Хто? – здивувався пастух, що сидів собі спокійно на камені.

- Та вовки ж! Де ти їх бачив? Кажи швидше!

Але пастух зареготав:

- Ха, ха, ха! Ха, ха, ха! Невже ви й справді повірили, що вовки? То ж я хотів тільки налякати вас та пожартувать!

- Добрий мені жарт! – гнівно промовив один пастух.

- Батогом би тебе почастувати, щоб сам так побігав! – докинув другий.

І пастухи подалися до своїх овець.

А хлопець дуже тішився зі своєї витівки і сміявся з недотеп.

-Пождіть трохи – я ще з вами пожартую. Вдалося раз, то вдасться й вдруге.

І справді за кілька днів хлопець, пасучи вівці, знову закричав:

-Вовки! Вовки! Рятуйте!

Пастухи зачули крик та й кажуть один одному:

- Може, він знову жартує?

- А коли ні?

- Ну, то біжімо!

І щосили кинулись бігти. А, прибігши, побачили – хлопець заходиться сміхом.

Пастухи розгнівалися не на жарт , але нічого не сказали й мовчки повернулися до своїх овець.

Минув якийсь час. Одного разу сидів пастух під деревом біля багаття й раптом, глянувши на отару, завмер із жаху.

Величезний вовцюга, вишкіривши зуби, мчав просто на овець.

-Вовк! Вовк! Рятуйте! – закричав він.

А пастухи, зачувши крик, засміялися:

-Чуєте цього брехуна?

-Знову жартує, але нема дурних.

А пастух не вгавав:

-Вовк! Рятуйте! Справді вовк! Мерщій біжіть, бо овець пороздирає!

Ніхто не поспішив хлопцеві на допомогу. А вовк роздер кілька овець та й зник у лісі. Відтоді пастух затямив: коли хочеш, аби тобі вірили, - ніколи не кажи неправди.

Езоп


Тестові завдання
1. У якому збірнику можна було б помістити твір Езопа «Пастух - жартівник»?

А «Оповідання»

Б «Легенди»

В «Байки»


2.Чому пастух завмер із жаху?

А Бо побачив величезного вовка, який мчав до овець.

Б Бо побачив інших пастухів із палицями й батогоми.

В Бо побачив, що всі вівці біжать на нього.


3. Визнач головну думку твору Езопа «Пастух - жартівник».

А Брехнею світ перейдеш, та назад не вернеш.

Б Умій жартувати, та й знай коли перестати.

В Вам сміх, а мені біди міх.


4. Заміни вислів одним словом.

Заходиться сміхом -

Завмер із жаху -
5. Поєднай відповідні частини прислів’я .

Не смійся з другого, тому не минеться.

З других сміявся, бувають чогось варті.

Хто сміється, а сам у біду попався.

Не всякі жарти щоб і тобі не було того.
6. Випиши з твору Езопа «Пастух - жартівник» слова, які звучать як прислів’я. Поясни, як ти його розумієш.

П

Прочитай текст мовчки. Виконай завдання, подані після тексту.

Щастя з неба і з-під землі

Жили собі колись в одному селі дуже чесні дід і баба. Якось почув дід од людей, що в новорічну ніч присниться гарний сон, коли покласти під подушку картинку, на якій намальовано корабель скарбів. Тож і вирішив зробити під Новий рік так, як велів цей звичай. Прокинувся дід уранці та й каже радісно:

- Стара, я бачив, ніби з неба зійшло на нас щастя. Таке диво ще ніколи мені не снилося.

- От і чудово! Це добра прикмета, - відповіла баба. Минув січень, а незабаром і весна прийшла.

- Сьогодні гарна погода, мабуть, час уже й горох садити, - сказав якось дід і подався на поле. Як розпушував землю, під мотикою щось дзенькнуло.

– Ой, що це?— здивувався дід. Копнув глибше – з-під землі показався глек. Глянув дід усередину – а там повно золотих монет, великих і малих.

- Оце знахідка! Але ж мені снилося, що щастя прийде з неба, а не з-під землі. Я не маю права на це золото, - подумав дід і присипав глек землею.

Коли він повернувся додому й почав розповідати про свою пригоду бабі, до них навідався жадібний сусід.

- Що ти кажеш? Знайшов глек із грішми ? Напевно з моїми. Бо мені снилося, що моє щастя прийде з-під землі, - сказав сусід і помчав на поле.

Глянув у глек – а звідти вилетіли бджоли й покусали йому обличчя, руки й ноги.

- Обдурив мене дід! - подумав розгніваний сусід і, зав’язавши глек ганчіркою, приніс додому. Вибрався драбиною на дах хати чесних діда й баби і зазирнув через комин. Дід і баба саме про щось веселенько гомоніли.

- Щоб знав, як людей дурити! – сказав сусід і почав витрушувати з глека бджіл. Та з нього не бджоли вилетіли, а посипалися золоті монети – великі й малі.

– От бачиш, стара, до сусіда щастя прийшло з-під землі, а до нас – з неба! – сказав дід. Дід і баба тішилися не натішилися золотим дощем. Кажуть, відтоді вони розбагатіли і жили в достатку та щасті.

Переказ Івана Дзюба
Тестові завдання
1. Визнач жанр прочитаного твору.

А казка


Б легенда

В оповідання


2. Яке прислів’я найточніше передає головну думку твору?

А Чесне діло роби сміло.

Б Яка совість, така й честь.

В З нечесної справи добра не буде.


3. Казка – це:

А невеликий, найчастіше віршований твір повчального змісту

Б народний або літературний твір про вигадані, часто фантастичні події

В твір, у якому описано те, чого в житті не буває

4. Віднови послідовність пунктів плану відповідно до змісту твору.

___ Знахідка бідняка.

___ Багач став посміховиськом

___ Подарунок багача

___ Жили собі дід і баба

5. Запропонуй власний заголовок.

6. Напишіть твір – роздум. «Пташка красна пір’ям, а людина – добрими справами».
Прочитай текст мовчки. Виконай завдання, подані після тексту
Хто найважливіший?

Сорока вмостилася на гілці старого Дуба, озирнулася довкола та незадоволено заскрекотіла:

- Ліс - немов величезний мурашник. У ньому багато мешканців, та всі чимось зайняті. Ніхто на мене уваги не звертає. А я ж така гарна, така розумна, така корисна, така… така … і взагалі – найважливіша!

Почувши ці слова, старий Дуб прокинувся від своїх думок та відповів: - - Подружко, чи не занадто ти впевнена у собі? Чому ти – найважливіша ?

- Я – пташка, - не зупинялася Сорока, - а всім відомо, що птахи – дуже корисні. Вони поїдають шкідників. Без нас лісу не існувало б!- обурювався Дуб.

У суперечку втрутився Дощовий черв’як: - Подивився би я на вас, рослин, якби не ми, дощові черв’яки. Саме ми розпушуємо для вас грунт, збагачуємо його перегноєм. Люди навіть спеціально вирощують нас і випускають у природу. Ми – дуже корисні. Без нас лісу не існувало б!

Наступною до розмови приєдналася Конвалія:

- Ну, почалося! Одна поїдає, другий виділяє, третій розпушує. Які ви не романтичні! А про красу ніхто не подумав? Саме ми, квіти, створюємо неповторну красу лісу, його аромат. Навесні, щоб нас побачити, люди приїжджають із далеких міст. Правда іноді вони витоптують і зривають усе, що бачать. Та все одно ми – найважливіші. Без нас лісу не існувало б!

Суперечку зупинила Сорока:

- Здається, я знаю, без кого ліс чудово обійшовся би, хто тільки завдає шкоди, кого необхідно прогнати. Сорока вказала у бік, де жувала листя і не звертала ні на кого уваги Гусінь. Усі подивилися на видовжене створіння. Запала тиша… Кожен намагався згадати, що корисного робить ця зелена потвора. Та нічого, крім покусаних листочків та погризених корінців, ніхто не міг пригадати. Дивним виявилося те, що і сама Гусінь, як не намагалася, не могла пояснити, що доброго вона може зробити для рідної домівки. Засмучена тим, що всі хочуть прогнати її з лісу, Гусінь попросила дати їй можливість довести, що і вона на щось здатна, та сховалася у затінку.

Вона перетворилася на Лялечку, не їла, не пила, навіть не ворушилася. Лише іноді, подібно до зітхання, піднімалося та опускалося її черевце. Через декілька тижнів таких «роздумів» покрив Лялечки тріснув, і на світ з’явився гарний Метелик. Він перелітав з однієї квітки на іншу, дивуючи всіх своєю красою. Лісові квіти по черзі запрошували його попити свого нектару, а вдячний Метелик скрізь розносив їхній пилок.

Виходить, що в лісі немає непотрібних істот. Кожна рослина або тварина, якою б непривабливою вона не здавалася, потребує поваги і має право жити в спільному чудовому лісі.

Марина Яремійчук
Тестові завдання
1.У якому розділі книги можна помістити прочитаний твір ?

А « Цікаві пригоди»

Б « Буду я природі другом»

В «Дружити треба вміти»


2. Визнач жанр прочитаного твору.

А легенда

Б казка

В оповідання


3. Вірш,у якому перші букви кожного рядка утворюють слово або речення, - це:

А скоромовка

Б небилиця

В акровірш


4. Поєднай відповідні частини прислів’я.

Природа – наша мати, тобі не буде зле.

Не губи живе - той сам собі шкодить.

Хто не жаліє природу, дереву гірко.

Зламав гілку - треба її шанувати.
5. Запиши назви двох оповідань, з якими ти ознайомився на уроках читання, та прізвища й імена їх авторів.
6. Як ти розумієш вислів «Природа для людини – джерело життя, мудрості та краси»? Запиши свої міркування.

Прочитай текст мовчки. Виконай завдання, подані після тексту.

Зозулині таємниці

У наших лісах живе зозуля звичайна – рябенька пташечка вагою близько 100 г. Зозуля відкладає багато яєць: до 20 – 26 штук! Прогодувати таку кількість пташенят дуже важко, та й чим годувати? Річ у тому, що зозуля – майже єдиний птах, що знищує волохату гусінь шовкопряда. Це дуже небезпечний шкідник лісу. Отруйні волоски гусені – лихо для малих пташенят. За таких умов хорошою матір’ю зозуля стати не може. От і «здає» вона своїх малят на виховання іншим пташкам.

Зозуленятка вилуплюються швидко( на 12 день) і мають чудовий апетит – вони просто маленькі ненажери. Пташки, яким зозуля підклала в гніздо «подарунок», трудяться від ранку до вечора, приносячи їжу. Зозуленя так кричить, що його часто підгодовують навіть пташки із сусідніх гніздечок.

А чим займається у той час зозуля? Не думайте, що вона безтурботно літає, підклавши своє чергове яєчко в чуже гніздо. Ні, зозуля надзвичайно працьовита. Коли в лісі, де вона живе, починається нашестя комах-шкідників, ця невеличка пташина стає на захист своїх зелених друзів-дерев, яким загрожує смертельна небезпека. Буває й так, що кілька зозуль прилітають здалеку і рятують великі ділянки лісу від отруйної гусені.

Зозуля поїдає лютого ворога лісу – велику волохату гусінь, перед якою всі інші пташки безпорадні. За одну годину зозуля може з’їсти до ста гусениць, а її «робочий день» триває інколи десять годин! Зозуля, оберігаючи дерева, допомагає мешканцям лісу. Вона віддячує пташкам, які піклуються про її пташенят.

Отака вона корисна – пташечка зозуля. Зозулю ще називають ключницею вирію. Вона найпізніше від усіх птахів (наприкінці травня) прилітає з теплих країв. Зозуля ніби зачиняє двері вирію. Вже у серпні найпершими з птахів зозулі відлітають у вирій. Зозульки відчиняють двері вирію, сповіщаючи усім птахам, що незабаром – осінь.



Тестові завдання
1.Визнач жанр прочитаного твору.

А легенда

Б авторська казка

В науково – популярне оповідання


2.Які слова виражають головну думку твору «Зозулині таємниці».

А Зозуля вдається до хитрощів.

Б Зозуля – дуже корисна пташка.

В Зозуля підкидає свої яйця в інші гніздечка.


3. Короткий опис книги (твору) – це:

А анотація

Б акровірш

В абонемент


4. Поясни значення виразів:

«Здає» малят -

«підклала» подарунок -
5.Напиши, чому зозулю ще називають ключницею вирію.
6. Напишіть твір – міркування «Чому потрібно допомагати птахам взимку»

Прочитай текст мовчки. Виконай завдання, подані після тексту.

Підземний мешканець

На узліссі чорніють купки землі. Деякі зовсім свіжі, їх насипав кріт: зайву землю з потайних ходів повигортав. Майже все своє життя він проводить під землею, шукає черв’яків, личинок різних комах, а на поверхню виходить рідко.

В лісі, на луках мені частенько траплялися такі купки, однак самого господаря зустрічати не доводилося. Мабуть, і цього разу, якби не було зі мною Миколи Лукича, я не побачив підземного звірка.

Ми зупинилися на узліссі. Лукич прихиливсь до скривленого стовбура вільхи, я примостився поряд. Галявина перед нами як на долоні, а нас не одразу помітиш. Зачекаємо трохи. Звірок повинен вилізти, свіжим повітрям подихати. Ось – ось дощі осінні підуть, тоді він і носа на галявину не вистромить.

Тільки єгер замовк, просто перед нами раптом заворушилася земля. Спершу з’явилася мордочка

з маленьким хоботком. Потім кріт виставив напоказ передні короткі лапки з довгими кігтями й нарешті виліз сам. Підправив вхід до нірки, відгорнув землю, постояв, принюхався, обтрусив свою чорно-буру шубку.

Звірок видався мені дуже неповоротким. «Мабуть, він тільки повзати може», - подумав я. Але

раптом кріт почав бігати по галявині. Він вовтузився в опалому листі, ховався в залишений після сінокосу оберемок сіна. Далі, прихопивши кілька листочків, поліз у нору.

Кріт ще довго без відпочинку збирав на галявині листя, носив до нори сухі стебла трави.

Повертаючись із лісу додому, Лукич спочатку мовчав, а потім заговорив:

-Ти, мабуть, помітив: кріт брав не все, що йому під лапи потрапляло. На галявину вітер наніс листя різних дерев – він у нору носив тільки дубове. В оберемку сіна звіркові найбільше сподобалися стебла материнки та конюшини. Ці трави приємно пахнуть і так само, як листя дуба, довше зберігаються, менше вбирають вологи, ніж інші лісові рослини. Для підземелля кращої підстилки не знайдеш. Бачив, скільки сухого листя й трави наносив? Спальню свою утеплює.

Отже, зима прийде малосніжна, холодна. А пізня осінь буде дощовою. Запитаєш, звідки такі прогнози? Пояснення просте. Раніше кріт жив на тому боці галявини. Там низина, їжі для нього більше, але коли випаде багато дощів – усе затопить вода. Тому він і перебрався на нові квартири, тут невелике підвищення і вода норі не загрожує. От вам і кріт! Живе під землею, а все знає.


За Віктором Приходьком


Тестові завдання
1. Визнач головну думку твору Віктора Приходька «Підземний мешканець».

А Уміння тварин передбачати погоду.

Б Турботи єгеря восени.

В Прогулянка в осінньому лісі.


2. Чим живиться кріт?

А сухим листям дерев

Б черв’ячками, личинками різних комах

В стеблами конюшини й материнки


3. Скоромовка – це:

А вірш, у якому перші літери рядків утворюють слово або речення

Б жартівливий вислів, складений із важких для швидкої вимови слів.

В короткий поетичний твір, поділений на рядки, які римуються.


4. Чи зрозумів ти, чому кріт перебрався на інший бік галявини? Запиши.
5. Поєднай вислів та його тлумачення.

І носа не вистромить дуже добре видно

Як на долоні не виходить, не показується

Перебратися на нові квартири погано бачить

Сліпий як кріт змінити місце проживання
6. Для чого люди спостерігають і досліджують поведінку тварин? Запиши коротке міркування.
Прочитай текст мовчки. Виконай завдання, подані після тексту.
Просто бабуся

Награвшись досхочу у м’яча, хлоп’ята зібралися розходитись по домівках. Аж ось Пилипко запропонував пригостити всіх морозивом.

А грошу в тебе є? – поцікавилися друзі.

Навіщо? Морозиво продає моя бабуся. Вона добра. Усім купить.

Подумаєш! – закопилив губу гордовитий Слава. – он моя бабуся – шофер таксі! Захочу – цілий день на машині кататимусь.

Диви, як задається! – присоромив його Миколка. Але потім і сам почав хвалитися своєю бабусею.

Один Костик мовчав.

А твоя бабуся хто? – спитали його товариші.

Моя? – перепитав Костя і знизав плечима. – просто бабуся, - стиха промовив він. Він не знав, чим похвалитись. Його бабуся дома господарює, обіди готує, панчішки штопає. А ще казки розповідає.

Раптом до хлоп’ят підійшов військовий.

Ану, молодці, де тут дванадцятий номер? – поспитав він.

Ось тут на розі. А ви до кого?

До Ольги Петрівни.

До Костикової бабусі?

А хто з вас Костя?

Я.

От здорово. Ну, веди, - сказав він весело.



Слідом за ними подалися й Костикові друзі.

Ольга Петрівна мабуть у вікно впізнала військового, бо ще з присінка ступила йому назустріч, крикнула:

Сашко!

Олю!


Хлопчики переглянулись здивовані.

Згодом вони сиділи за столом. Ольга Петрівна частувала гостя чаєм, а хлоп’ят – цукерками.

Військовий і бабуся згадували про війну. Полковник розповів, як у битві за Київ безстрашна розвідниця Оля, тепер Костикова бабуся, врятувала життя йому, тоді ще молодому лейтенанту.

Хлоп’ята сиділи, мов зачаровані. Вони то полковника розглядали, то на бабусю дивилися. Бабуся порожевіла і немов помолоділа. Тільки її сірі очі застилала волога, а тремтлива рука раз по раз ховала під хустку неслухняне сиве пасмо. На прощання полковник схилився, поцілував бабусину руку і, хвацько козирнувши, вийшов з кімнати.

Хлоп’ята проводжали його аж за ворота.

А коли той звернув за ріг будинку, один з них глянув на Костю і сказав:

- А говорив, що його бабуся – просто бабуся…

(За М. Стеценком)



Тестові завдання

1. Хто з дітей хвалився своєю бабусею?

а) Миколка і Костик;

б) Костик, Пилипко і Слава;

в) Слава, Пилипко, Миколка.
2. Ким була у роки війни Костикова бабуся?

а) санітаркою;

б) розвідницею;

в) радисткою.


3. До якого жанру можна віднести цей твір?

а) оповідання;

б) легенда;

в) казка.


4. Чому бабуся хвилювалась, зустрівшись зі старим знайомим?
5. Поясни значення висловів:

Очі застилала волога -

Хвацько козирнути -
6. За що ти поважаєш свою бабусю? Поділись своїми роздумами.
Прочитай текст мовчки. Виконай завдання, подані після тексту.

Василь Сухомлинський

Майже століття тому в селі Василівці на Кіровоградщині в бідній селянській сім’ї народився хлопчик, якого назвали Василем. Йому судилося стати великим педагогом і письменником.

Батько Олександр мав золоті руки. Мати Оксана була працелюбною, турботливою, ніжною, лагідною жінкою. У домі Сухомлинських любили книгу. Діти ніколи не чули ні від батька, ні від матері жодного грубого слова. Усі вони стали педагогами.

Василько ріс жвавим, кмітливим, допитливим хлопчиком. Змалку любив малювати. А зошити, фарби, пензлі можна було придбати тільки в обмін на лікарські трави. Бажання малювати було таке сильне, що хлопчик цілими днями пропадав у лісі. За фарбами ходив пішки тридцять шість кілометрів аж у місто Кременчук.

Був здібним і старанним у навчанні, мав чудову пам’ять. Любив і розумів жарти, був хорошим товаришем.

Вчителювати Сухомлинський почав, коли йому було сімнадцять років. Тільки війна відірвала його від улюбленого заняття. У бою був тяжко поранений. Після перемоги Василь Сухомлинський знову повернувся до школи. Він робив усе, щоб школа для учнів стала школою радості.

Василь Сухомлинський проводив уроки добра і краси в школі під голубим небом., на зеленій траві, у садку, під гіллястою грушею. Він водив своїх вихованців у ліс, на річку, на луки. Вчив їх розуміти і любити природу, проникати в її таємниці, захоплюватися її красою, вчив мислити і розвивав у них здатність і бажання творити казки.

Василь Сухомлинський учив і виховував дітей своїм власним прикладом. Це була людина мудра, чиста, добра, чуйна, чесна, скромна і благородна.

«Людина народжується на світ не для того, щоб зникнути безвісною пилинкою. Людина народжується, щоб залишити по собі вічний слід», - писав Василь Сухомлинський.
(З журналу)
Тестові завдання

1. До якого жанру належить твір?

а) оповідання;

б) легенда;

в) стаття
2. Що змалку збирав Василько, щоб купити фарби?

а) лікарські рослини;

б) книги;

в) марки
3. Як Сухомлинський виховував дітей?

а) власним прикладом;

б) багатогодинним повчанням;

в) надсилаючи кожному учневі листа

4. Якою людиною був В.О.Сухомлинський?

5. Поясни значення виразів:

Розуміти жарти -

Виховувати власним прикладом –
6.Який слід по собі ти б хотів залишити на землі? Напиши про це.
Прочитай текст мовчки. Виконай завдання, подані після тексту.
Загублені рукавички
Товаришів у мене багато – у школі, в нашому й сусідських дворах. Але найбільше я дружу з Ігорем.

Яка в нас дружба – судіть з такої пригоди.

Коли похолодало і випав сніг, Ігореві, щоб не мерзли руки, купили зелені вовняні рукавички. М’якенькі й теплі-теплі.

Я теж захотів такі самі. Мама купила і мені.

Одного разу на великій перерві ми кидалися сніжками. Як подзвонили на урок, припинили гру, вбігли в клас, глянули, а в нас обох немає по рукавичці. В мене лівої, а в Ігоря – правої.

Наступної перерви майже всім класом шукали. Перерили в шкільному дворі геть увесь сніг і не знайшли.

Ну, де вона пропала? – сумував Ігор. – Тепер дома будуть лаяти…

І мене лаятимуть… - журився я.

Мені ще нічого. А ось Ігореві більше перепаде.

«А що, як віддати йому свою рукавичку? – раптом подумав я. – В нього ж права, в мене – ліва. Якраз буде пара!..»

Але ж Ігор може ще й не взяти. Знаю його. Скаже: «Чого це ти мені свою віддаєш? Бери краще мою».

Ні, якщо вже віддавати Ігореві свою рукавичку, то треба, щоб і він про це не знав!..

Так і зробив. Наприкінці останнього уроку засунув тихцем рукавичку в Ігорів ранець, глибоко, на саме дно.

«Ото здивується, як знайде! – тішився я. – І радий-радий буде, що так щасливо все закінчиться».

Однак вийшло непередбачене, довелося самому дивуватися.

Коли я вдома викладав на стіл із свого ранця книжки та зошити, то разом з ними витяг і зелену вовняну рукавичку. Спершу подумав, що ми з Ігорем переплутали ранці.

Стривай, стривай, рукавичка ж із правої руки! Тепер все ясно…Виявляється, Ігор теж хотів мене виручити і засунув у мій ранець свою рукавичку. От сміхота, от комедія!..

Хапаю рукавичку і мерщій до Ігоря. Тільки відчинив свої двері, відчиняються навпроти і його. Я тримаю в руці зелену вовняну рукавичку і він держить таку ж…


(За Б.Комаром)

Тестові завдання

1. Що загубили хлопці?

а) портфелі;

б) шапочки;

в) рукавички.
2. Що спало на думку головному героєві після пропажі?

а) обмінятися шапочками;

б) заховати портфель;

в) віддати свою рукавичку.


3. Чому головний персонаж твору хотів тихцем підкласти товаришу свою річ?

а) так було цікавіше;

б) бо товариш міг і не взяти;

в) соромився друзів.


4. Поясни значення слова непередбачене

5. Придумай свою назву для твору.

6. Склади розповідь про свого друга.

Прочитай текст мовчки. Виконай завдання, подані після тексту.

Мовчки краще
Іде Хом’як з поля. Іде, віддувається. Білі щоки надув. Очевидно, важко такому товстому крокувати.

Водяний Щур Хом’ячку зустрівся. Тягне Водяний Щур у зубах якийсь корінець.

- Здоровий будь, Хом’ячок!

Мовчить Хом’ячок, іде мимо перевальцем.

- От лінивий! – говорить Водяний Щур. – Навіть привітатися лінується. Бачиш, яке пузо собі відростив, прямо по землі волочиться. А вже щоки, щоки наїв! Так і дивися - тріснуть!

Мовчить Хом’ячок, немов і не про нього говорять.

- Почекай, тюхтій! – говорить Водяний Щур. – взимку ти обов’язково охлянеш! Зима не любить лінивих! Запасливі звірі роблять запаси… Ось я корінець тягну, у нірку складу, прибережу на чорний день! Із усіх сил стараюся, не пара тобі, тюхтій!

Мовчить Хом’ячок. Іде далі, пихкає, щоки надуває.

Трапилася назустріч Хом’ячку Білка. У розвилину сучків прилаштовує Білка гриба-сироїжку.

Здоровий будь, Хом’яче!

Мовчить Хом’як, іде перевальцем.

Здоровий будь, я говорю!.. Це що ж, тобі і відповісти ліньки? Треба ж,

яка лінь лінива! Увесь жиром заплив! Щоки ще не тріснули?

Мовчить Хом’ячок, навіть вухом не повів.

- Подивлюся я на тебе взимку! – говорить Білка.-- - Думаєш, навіщо ми тебе лаємо? Для твоєї ж користі! Треба не байдикувати, а готувати запаси! Зима не любить лінивих. Он я: сушу гриб, потім заховаю в дупло. А взимку смачненьким поласую. А від тебе шкура та кістки лишаться!

Мовчить Хом’ячок, не звертає уваги. Дійшов до своєї нори. Забрався всередину. У кінці нори - суха та чиста комірчина.

Відкрив Хом’ячок рота, із защічних мішків висипав гірку зерна. Відбірного зерна, спілого!

Звільнився у Хом’ячка рот, і говорить він тихесенько:

- Добре. Нехай кричать. Нехай навчають мене. А я, ні слова не говорячи, натаскав у комірчину пуд зерна…

Тестові завдання
1. Хто є головним героєм твору?

а) Водяний Щур;

б) Білка;

в) Хом’ячок.


2. Що Водяний Щур готував на зиму?

а) корінець;

б) жолудь;

в) гриб.
3. Що відповідав Хом’ячок на повчання тварин?

а) погоджувався з ними;

б) вступав у суперечку;

в) мовчав.
4. Поясни значення висловів:
Приберегти на чорний день -

Вухом не вести -


5. Яку однакову фразу говорили звірі Хом’ячку?

6. Напиши твір про те, як інші тварини готуються до зими?



Прочитай текст мовчки. Виконай завдання, подані після тексту.

Павучкові рушнички


Жив собі в лісі павучок. Над усе він любив ткати рушники. І виходили вони в нього на диво гарні, м'якенькі. Отож, мабуть, добре втиратися такими після вранішнього вмивання. Та, на жаль, ніхто з лісових мешканців про це не знав. Не знав і сам павучок.

Колись хутенько він виткав собі звичайнісінького рушника, а ті, гарні, сховав у скриню. Тільки от біда — рушників стало так багато, що вже й скриня не зачиняється. Доведеться шукати майстра — жука-рогача — нову скриню замовляти. Чи ж не клопіт?

Але незручно отак, з порожніми руками, на очі жукові з'являтися. Доведеться-таки з одним рушником розпрощатись. Довго вагався павучок, якого взяти. А рушники — один кращий другого... Нарешті вибрав, замкнув майстерню на здоровенний замок і вирушив у дорогу.

Літній день був чудовий. Сонце щедро зігрівало землю, а вітер спочивав під кущем ліщини. На головній лісовій галявині побачив павучок веселе товариство. Взявшись за лапки, комахи водили танок. Посередині кола було видно золотокрилу бджілку. Вона щасливо усміхалась. Тут був і майстер — жук. Отож павучок підійшов ближче і зрозумів: товариство відзначало день народження бджілки!

— Ходи до нас! — гукнула до павучка іменинниця.

— Хутчій!

— Я маю діло, — спробував був відмовитись павучок.

Але до нього підбіг завзятий мураш, ухопив за лапку — і всі знов полинули у танок.

За хвилину павучок забув про все на світі. Правда, трішки паморочилась голова, проте йому було дуже й дуже весело.

Коли ж танок закінчився, біля бджілки з'явилася ціла купка подарунків. Чого тут тільки не було! Прозора парасолька, лозяний кошик, різьблена скринька, полив'яний горщик, золотавий шнурочок...

— Чого ти? — легенько підштовхував павучка жук. — Давай і свій подарунок.

— Ось візьми, — страшенно ніяковіючи, павучок подав бджілці маленького пакуночка. Та розгорнула й радісно вигукнула:

— Ой, спасибі! Такого гарного рушничка зроду ще не мала!

— А й справді! — погладив подарунок мураш. — Немов з туману зітканий!

— Ти справжній майстер! — сказав метелик. — Рушник пречудовий! Зніяковілий павучок стояв і усміхався, а потім тихо мовив:

— У мене ще кращі є...

— Як є, то похвалися! — озвався жук. :;

Гайда! Павучок першим помчав до майстерні, за ним його нові друзі. Відімкнув скриню та й заходився дарувати:

— Це тобі, метелику! А це — мурашеві. Це тобі, втирайся на здоров'я, жуче!

Відтоді всі комахи стали вмиватися аж тричі на день, бо втиратися павучковими рушничками було напрочуд приємно!


Тестові завдання
1. Куди павучок сховав рушники?

а) у дупло;

б) у скриню;

в) у хатку.


2. Чому павучок роздарував свої рушнички?

а) був дуже щедрий;

б) рушничків ніде вже було дівати;

в) сподобалось робити комусь приємність.


3. Яке з наведених прислів'їв виражає головну думку тексту?

а) Дружба — велика сила;

б) По роботі знають майстра;

в) Добре роби — добре й буде.

4. Запиши декілька словосполучень, які змальовують поведінку та характер павучка у різних ситуаціях.
5. Поміркуй і напиши, що означає вислів:

з порожніми руками —

полинули у танок —
6. Напиши, як ти розумієш вислів «Щедрий не той, хто дарує, а той, хто не шкодує» .
Прочитай текст мовчки. Виконай завдання, подані після тексту
Пташка-писанка

Вирішили ми розширити подвір’я. Виходило, що треба зрізати стареньку бабуню-сливу.

Але трапилося так, що коли ми, узявши пилку, сокири та лопати, вийшли, щоб викорчувати сливу, то так і зупинилися біля дверей хати. На самісінькій верхівці сиділа пташка й так співала, що ми баялися поворухнутися. І яка пташка! Писанка!

Вона сиділа грудьми до сонця й ніби саме йому співала свою пісню щастя й радості.

Але це ще не все. Згодом ми побачили, що в листі вовтузиться ще одна пташка, мостить гніздечко.

Ну, кидайте лопати та сокири, бо сливи чіпати не будемо, - кажу своїм.

А «писанка», ніби почувши це, заспівала ще краще. Я ніколи не чув, щоб щиглики так гарно співали. Цей заливався цілими каскадами переспівів. Одне слово, ніхто з нас уже й не думав про те, щоб зрізати старі сливу.

Куди там різати, коли від тих птахів і їхніх пісень вона ніби помолодшала, зазеленіла густіше.

Щиглики прилетіли до неї не випадково. Справа в тому, що в’ють вони свої гнізда переважно на сливах, причому на високих. А наша слива була саме така.

Мене завжди дивувало, що гнізда щиглі роблять на самій верхівці дерева, часто навіть нічим не прикриті. Як же вони оберігають яєчка та дітей від таких хижаків, як сойки, сороки?..

І ось, коли у щигликів появилися дітки, ми стали свідками такої сцени. Прилетіла сойка і кинулася до гнізда. І тут щиглики показали себе. Ніби маленькі літачки-винищувачі атакували вони сойку. І як! Таранили вони ненажеру з усіх боків, щосили били вони її своїми тілами.

Щиглиха згодом повернулася назад, почала клопотатися біля гнізда, а самчик погнав сойку десь аж до лісу. Відтоді я більше ніколи не бачив сойки у своєму саду.

(В. Перепелюк)
Тестові завдання

1. Чому люди вирішили зрізати сливу?

а) вона була стара;

б) щоб розширити подвір’я;

в) щоб посадити молоде деревце.
2. Де в’ють гнізда пташки, про яких розповідається у тексті?

а) на високих сливах;

б) маленьких сливах;

в) молоденьких сливах.


3. Хто є ворогами маленьких пташок-писанок?

а) сороки, дятли;

б) сойки, зозулі;

в) сороки, сойки.


4. Що означають на твою думку такі вислови:

Заливатися каскадами переспівів -



Зупинилися вражені -
5. Чому автор назвав пташку писанкою?
6. Напиши короткий твір про те, як треба взимку дбати про пташок.

Скачати 377.91 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка