А в порожнині травного тракту порожнинне травлення


Тема: Секреторна функція травного тракту Травлення у 12-палІй, тонкій та товстій кишці



Сторінка2/4
Дата конвертації20.03.2017
Розмір0.77 Mb.
#12514
1   2   3   4
Тема: Секреторна функція травного тракту Травлення у 12-палІй, тонкій та товстій кишці

Актуальність теми пов'язана з тим, що знання механізмів ре­гуляції секреції підшлункової залози, кишківника та жовчевиді-лепня має виключне значення для формування клінічного мис­лення у майбутніх лікарів. Зниження секреції ферментів або жовчі веде до порушення процесів травлення та розвитку патоло­гічних станів гіпато-біліарної системи та процесів всмоктування.



Загальна мета

Вміти:


а) оцінити особливості травлення поживних речовин у 12-палій, тонкій та товстій кишці;

б) аналізувати показники секреторної функції підшлункової залози, жовчоутворення та жовчовиділення для оцінки цих функ­цій у людини.

Вміти: Знати:

1. Вивчити травну дію під- 1. Будову підшлункової за-шлункового соку на жири. лози, печінки, жовчевидільпої

системи та кишківника.

2. Вивчити емульгуючі влас- 2. Роль підшлункової залози тнвості жовчі. и процесі травлення.

3. Обгрунтувати механізм 3, Роль печінки п процесі дії та застосування стимули- травлення, механізми регуляції торів секреції панкреатичного секреторної функції.

соку.


4. Ознайомитися з методами 4. Склад підшлункового со-дослідження жовчевиділення. ку та жовчі.

5. Обгрунтувати вибір сти- 5. Роль тонкої та товстої муляторів виділення жовчі та кишки у процесах травлення, оцінити якісні та кількісні по- механізм регуляції секретор-казники порції жовчі. ної функції.

6. Механізм порожнинного та пристінного травлення.

Матеріальне обладнання: дуоденальний зонд, підшлунковий сік, жовч, олія, паперові фільтри, штатив з пробірками, дистильо­вана вода, 1% р-н соди. 0,5% р-н НСІ, лакмусовий папір, молоко, термостат.

Питання для самостійної роботи при підготовці до заняття

Роль 12-палої кишки в процесах травлення. Методи досліджен­ня підшлункової залози, кишки, печінки, жовчевого міхура. Склад підшлункового соку. Ферменти підшлункового соку, їх дія на біл­ки, жири, вуглеводи та нуклеїнові кислоти. Значення ентерокінази 12-палої кишки. Поняття про ферментопатІЇ. Методи отримання чистого панкреатичного соку. Регуляція виділення панкреатичного соку, фази секреції. Секреторні нерви підшлункової залози. Роль гормонів ГЕПС в регуляції функцій підшлункової залози, печінки та кишки. Методи дослідження жовчевиділення. Стимулятори виділення жовчі. Склад печінкової та міхурової жовчі. Рефлектор­ні механізми виділення жовчі. Кишковий сік, його склад та значен­ня. Регуляція виділення кишкового соку. Пристінкове та внутріш-ньопорожниннс травлення. Значення бактеріальної флори кишки для діяльності шлунково-кишкового тракту. Функції печінки (бар'єрна, жовчовидільна, роль у обміні речовин, депонуюча тощо). Процеси травлення в товстій кишці.



Додаткові питання для студентів стоматологічного факультету

Значення рецепторів слизової оболонки порожнини рота в ре­гуляції секреторної функції підшлункової залози та печінки.

Стан слизової оболонки порожнини рота та язика, як показник функціонального стану шлунка, підшлункової залози та печінки.

Додаткові питання для студентів фармацевтичного факультету

Характеристика дії гормонів гастроентеропанкреатичної сис­теми на підшлункову залозу, печінку та секреторну функцію кишки.

Використання гормонів ГЕПС як фармацевтичних препаратів.

Блок інформації

Із шлунка їжу попадає в топку кишку, де під впливом соків підшлункової залози і жовчі, які різко змінюють рН шлункового хімусу, разом Із соком кишки відбувається подальший гідроліз харчових речовин при участі протеолітичних ферментів, амілолі-тичних та лїполітичних ферментів. Гідролітичні процеси закінчу­ються мембранним травленням, що створює умови для всмокту­вання продуктів гідролізу поживних речовин, вітамінів, мінераль­них солей, води. Кишкою здійснюється екскреція, а крім того, солей, води. Кишкою здійснюється екскреція, а крім того вона вона приймає участь у загальному обміні в організмі.

Особливе місце в травленні і регуляції функцій травного тракту займає 12-пала кишка в комплексі з підшлунковою залозою, печінкою та її жовчовидільним апаратом. 12-пала кишка є цент­ральним вузлом регуляції секреторної, моторної та евакуаторної діяльності шлунково-кишкового тракту. Клітинами слизової син­тезуються І секретуються численні біологічно активні речовини, які впливають на: 1) секреторну активність залоз шлунка; 2) фер-ментовидільну функцію підшлункової залози І активація її фер­ментів; 3) жовчеутворюючу функцію печінки та жовчевиділення; 4) активація ворсинок слизової і всмоктування; 5) регуляція за­гального обміну. В ділянці впадіння жовчевої протоки в 12-палу кишку знайдено пейсмекр ритму, який задає ритм скорочень 12,-палій та іншим відділам тонкої кишки. Там: же виявлені функціо­нальні сфінктери, співвідношення моторної діяльності яких вик­ликає виникнення різниці внутрішньопорожнинних тисків у шлун­ку І 12-палій кишці, що приводить до евакуації шлункового вмісту в кишку.

Травлення у цьому відділі починається в порожнині кишки (порожнинне травлення), а продовжується в зоні глІкокалікса і посмугованої облямівки ентероцитів слизової оболонки кишки {пристінкове -травлення). І порожнинне і пристінкове травлення відбувається під дією секретів підшлункової залози, соку кишки, при сприяючому впливі жовчі.

Основна маса ферментів кишки міститься в твердій частині со­ку. Це є наслідок того, шо найважливіші кишкові ферменти зосе­реджені в клітинах, в яких вони синтезуються І накопичуються по мірі їх пересування до верхньої частині! ворсинок, а потім злущу­ються.

Сік І слизова оболонка містять 22 ферменти, які приймають участь в травленні. Ці ферменти здійснюють завершальні стадії гідролізу пептидів і пептонів, іцо утворилися з білків, розщепле­них в шлунку, до амінокислот, жирів — до гліцерина і жирних кислот, а вуглеводів до моноцукрів. Особливе місце займає енте-рокіназа, яка зобумовлюе в кінцевому рахунку активність всіх протеаз підшлункової залози.

У соці кишки присутня група пептидаз: лейцинамінопептидаза. що розщеплює пептиди різної величини, амінополіпептидаза та Інші, що об'єднуються загальною назвою — ерепсин. Дипептида­зи гідролізують дипептиди до амінокислот. Катепсини розщеплю­ють білки у слабокислому середовищі, що створюється під впли­вом бактеріальної флори у дистальному відділі тонкої і в товстій кишці. Розщеплення пуклеотидів нуклеїнових кислот здійснюєть­ся нуклетидазою (дефосфорелює мононуклеотиди) І нуклеазою (деполімернзує нуклеїнові кислоти). У секреті келихоподібних клітин слизової тонкої кишки людини є протеолітичний фер­мент— інгібітор. ЛіполІтичними ферментами у кишковому соці є ліпаза (діє на нейтральний жир І відрізняється від панкреатич­ної ліпази), фосфоліпаза (розщеплює фосфоліпіди самого киш­кового соку), холестеролестераза (разом з подібним панкреатич­ним ферментом розщеплює ефіри холестерину, і таким чином, під-готовлює їх до всмоктування).

Серед карбангідраз найважливішими слід відзначити кишкову альфаглюкозидазу (сахараза- розщеплює сахарозу і мальтозу до моноцукрів здатна діяти на дицукри в клітинах і при їх всмокту­ванні), бета-галактозидазу (лактоза розщеплює цукор до глюко­зи і галактози, діє переважно внутрішньоклітинно), оліго-1,6-глюкозндаза (кінцева дикстриназа. приймає участь у завершаль­них фазах травлення амілопектину та глікогену). Характерними ферментами кишки є лужна і кисла фосфата, які в лужному або кислому середовищі гідролізують моноефіри ортофосфорної кис­лоти І приймаю™ участь у завершальних стадіях травлення фос-фоліпідів та фосфопротеїнів. Особливе місце займає гама-аміла-за, тому що вона міцно зв'язана з ліпопротеїновою мембраною епітеліоцитІв І практично не десорбується у порожнину кишки. Цей фермент приймає участь у розщепленні поліцукрів, завершує гідроліз декстринів і олігоцукрів, що утворюються при гідролізі крохмалу.

Травлення у тонкій кишці традиційно розглядається як трьох-ланкова схема асиміляції їжі: порожнинне травлення — мембран­не (пристінкове) травлення —всмоктування.

Внутрішньоклітинне травлення у тварин і людей відбувається в перші дні після народження.

Порожнинне травлення є початковим механізмом гідроліза ре­човин у тонкій кишці і здійснюється ензимами травних секретів, які надходять у порожнину кишки (панкреатичний секрет, жовч, кишковий сік) і діють на харчову речовину, що пройшла фермен­тну обробку в шлунку. Речовини з великими молекулами під час травлення гІдролізують до олігомерів. Під впливом ферментів гі­дроліз олігомерів закінчується у зоні глікокалікса і мікроворси-нок епітсліоцнтів.

Підшлункова залоза — найбільша залоза змішаної секреції. Ендокринний відділ залози- представлений клітинами острівців Лангерганса, продукує гормони (інсулін, глюкагон та інші) без­посередньо в кров. Ендокринний відділ представлений панкреа-нитами ацинусів, які секретують біля 25 травних ферментів та центрацінозними епітеліоцитамн І клітинами вставних відділів дрібних вивідних протоків підшлункової залози, що секретують воду, карбонати, електроліти. Панкреатичний сік, який утворю­ється, поступає через систему вивідних протоків у дванадцятипа­лу кишку. Склад і властивості панкреатичного соку залежать від кількості і якості їжі.

Панкреатичного соку на протязі доби виробляється 1,5—2,0 ч, він Ізотонічний плазмі крові, лужної реакції (рН 8,0 — 8,5). Така реакція обумовлена іонами бікарбонату, які забезпечують нейт­ралізацію кислого шлункового вмісту, створюють в дванадцяти­палій кишці лужне середовище, оптимальне для дії панкреатич­них ферментів. Крім того, в склад панкреатичного соку входять катіони Ка1". К^ Са2+, М2+ І аніони СІ*, НСОз2"", а так само слиз. Концентрація бікарбонатів прямопропорційно залежить від швид­кості секреції. Між концентрацією бікарбонатів і хлоридів спос­терігається зворотна залежність.

Підшлунковий сік має ферменти для гідролізу всіх харчових речовин: білків, жирів та вуглеводів.

Білки розщеплюються протеолітичними ферментами. Панкрса-тоцити виділяють протеолітичні ферменти у вигляді неактивних проферментів трипсиногену, хІмотрипсиногену, прокарбокенпептп-даз А і В, які активуються в дванадцятипалій кишці.

Трнпсиноген перетворюється в активний трипсин при відщеп­ленні гексапептиду ферментом ентерокіназою, що являється про­дуктом єнтероцитів Брунерових залоз. Після утворення трипсину процес активації ного попередника при рН 6,8 — 8,0 стає аутоката-літичним. Активний трипсин, що утворився, в свою чергу стає ка­талізатором хемотрШісиногену, прокарбоксипептидаз А і В та про-еластази.

В панкреатичному соці містяться ліполітичнІ ферменти, які ви­діляються в неактивному (профосфоліпаза А)| і в активному стані (панкреатична ліпаза, лецитиназа).

Панкреатична ліпаза гідролізуе нейтральні жири до жирних кислот і моногліцеридів, фосфоліпаза А розщеплює фосфоліпідп до жирних кислот. Гідроліз жирів ліпазою підсилюється в присут­ності жовчних кислот та іонів кальцію.

АмілолІтичний фермент соку (панкреатична альфа-амілаза) розщеплює крохмаль і глікоген до ди- І моноцукрів. Дисахариди в подальшому перетворюються в моноцукри під впливом мальта-зи та лактази.

Нуклеотичні ферменти належать до фосфодіестераз. В панк­реатичному соці вони представлені рибонуклеазою, що здійснює гідроліз рибонуклеїнової кислоти, та дезоксинуклеазою, яка гід-ролізує дезоксирибонуклеїнову кислоту.

Трипсин активує Інші панкреатичні протеолітичні ферменти, а для попередження самоперетравлення клітин, що ескретують про­теолітичні ферменти, одночасно секретується речовина, яка нази­вається інгібітором трипсину.

Процес виділення підшлункового соку поділяється на три фа­зи: складнорефлекторну (І — мозкова або цефалічна), II — шлун­кова і III — кишкова. Складнорефлекторна фаза починається не тільки при безпосередній дії їжі на рецептори ротової порожнини, але і при її виді, запаху та дії обстановки, при якій вона спожи­вається. Рефлекторне збудження викликається поступленням їжі в ротову порожнину, глотку і нашаровується на секрецію, яка вже почалася під впливом умовних подразників. Дуга рефлекса складається з рецепторів порожнини рота, аферентних нервових волокон, які проводять збудження до центральних парасимпатич­них нейронів довгастого мозку, та нейронів коркових представ­ництв, еферентних волокон І секреторних клітин підшлункової за­лози. Ця фаза у підшлункової залози значно менше виявлена, ніж у шлунка.

Шлункова фаза секреції панкреатичного соку є наслідком над­ходження їжі в шлунок. Збудження підшлункової залози виникає при механічному, хімічному та гуморальному впливі на рецептори слизової шлунка. ■

Стимулює панкреатичну секрецію вазоактнвний інтестиналь-ний пептид (ВШ), серотонін (утворюється ЕС-клітинами слизо­вої оболонки шлунково-кишкового тракту І тканин підшлункової залози), інсулін, бомбезин, субстанція Р, солі жовчних кислот. Гальмують секреторну активність панкреатичний поліпептид, ен-кефаліни, морфін, нейротезин, глюкагон, кальцитонІн, ПП

(ШІП), соматостатин.

Функції печінки

Печінка — залоза, де відбуваються багаточисленні найскладні­ші біологічні процеси, що забезпечують гомеостаз життєвоважли-вих систем, тісно пов'язаних з обміном речовий і енергії в органі­змі. Вона здійснює різноманітні впливи па обмін білків, пептидів, вуглеводів, пігментний обмін, виконує дезинтоксикаційну, травну (жовчоутворюючу і жовчовидільну) функцію. В печінці відбува­ється синтез (соматомедини) та інактивація гормонів, біогенних амінів, синтезується І депонується глікоген, утворюються білки плазми: фібриноген, альбумін, протромбін, вона суттєво впливає на обмін холестерину, заліза. В ембріональному періоді печінка викопує роль кровотворчого органа, а в постнатальний період — депо крові, в ній синтезуються деякі, а в більшості нагромаржу-ються жиророзчинні (Д, А, Д2, Е, К) і водорозчинні (Сі, Ві, В2, В5, В6, В9, В]2) вітаміни та вітаміноподібні речовини (В8, В4, Віз, Ві5).

Жовч є секретом, а одночасно і ексекретом, який постійно ви­робляється клітинами-гепатоцитами. Секрет гепатоцитів — золотиста рідина, майже ізотонічна плазмі крові, її рН дорівнює 7,8 — 8,6. Добова секреція становить 0,5—1,0 л. Містить в собі 97,5% води І 2,5% сухого залишку. Складниками жовчі є жовчні пігмен­ти, холестерин, неорганічні речовини (натрій, калій, кальцій, маг­ній, залізо, сліди міді, фосфати). Крім цього, в жовчі містяться жирні кислоти і нейтральний жир, лецитин, мила, сечовина, сечо­ва кислота, вітаміни А, В, С, деякі ферменти (амілаза, фосфатаза, протеаза, каталаза, оксидаза), амінокислоти, глікопротеїди. Якіс­ну своєрідність жовчі визначають її основні компоненти — жовчні кислоти, жовчні пігменти і холестерин. Жовчні кислоти — специ­фічний продукт обміну речовин в печінці, білірубін і холестерин мають позапечінкове походження-

Рідка І прозора, золотисто-жовтого кольору печінкова жовч, рухаючись по протоках, починає зазнавати деяких змін внаслідок всмоктування води і додавання муцину жовчних шляхів, але цс суттєво не змінює її фізико-хімічних властивостей. Найбільші зміни відбуваються у жовчі в міжтравний період, коли вона руха­ється через міхурову протоку в жовчевий міхур. Тут жовч кон­центрується, стає темною, в'язкість її збільшується за рахунок мІхурового муцину, збільшується питома вага, знижується актив­на реакція (6,0—7,0) за рахунок всмоктування бікарбонатів та утворення солей жовчних кислот. У жовчевому міхурі за 24 годи­ни жовч концентрується у 7—10 разів. Завдяки такій концентрадійній здатності, жовчевий міхур людини при об'ємі 50—80 мл уміщує жовч, яка утворилася на протязі 24 годин.

Секреція жовчі відбувається постійно, незалежно від того, чи є їжа в травному тракті, чи нема. Акт їди рефлекторно підсилює виділення жовчі через 3—12 хвилин. Потужними харчовими збуд­никами секреції жовчі є жовтки, молоко, м'ясо, хліб. Найбільша кількість жовчі виділяється при вживанні змішаної їжі.

Нервові шляхи, по яких до печінки надходять стимулюючі і гальмуючі Імпульси, представлені холінергічними волокнами блу­каючого та діафрагмальних нервів, і адренергічними волокнами симпатичних нервів та сплетінь. Блукаючий нерв підсилює синтез жовчі, симпатичний — гальмує.

Виділення жовчі в 12-палу кишку залежить від тонусу гладе­ньких м'язів позапечінкових жовчевих шляхів, діяльності м'язів сфінктера та стінки жовчевого міхура, сфінктера в місці зливання міхурової та загальної жовчевої протоки і сфінктера, розташова­ного в місці впадіння загальної протоки в 12-палу кишку (сфінк­тер Одді).

Спрямований рух жовчі з печінки в 12-палу кишку виникає внаслідок різниці тисків у початковому відділі системи жовчевиді-лення, жовчевих ходах, протоках І 12-палін кишці.

Поза травленням сфінктер загальної жовчевої протоки закри­тий і жовч поступає в жовчевий міхур. Під час травлення жовче-вий міхур скорочується, сфінктер загальної жовчевої протоки роз­слабляється і жовч надходить в ]2-палу кишку. Така узгодже­ність діяльності забезпечується рефлекторними і гуморальними механізмами. При надходженні їжі в травний тракт виникає збу­дження в рецепторному апараті ротової порожнини, шлунка і 12-палої кишки. Аферентні імпульси по нервових волокнах посту­пають в центральну нервову систему, звідти по волокнах блукаю­чого нерва до м'язів жовченого міхура І сфінктера ОддІ. Збуджен­ня викликає зменшення об'єму міхура і одночасно розслаблення сфінктера, що забезпечує виділення жовчі в 12-палу кишку.



Гуморальним стимулятором скорочень жовчевого міхура є хо-лецистокІнІн. Він викликає одночасне скорочення міхура і розсла­блення сфінктера ОддІ, внаслідок чого жовч надходить в 12-палу кишку.

В клінічній практиці при дослідженнях скоротливої функції жовчевого міхура, як стимулятор жовчевиділення використовують олію, яєчний жовток, пілокарпін, пітуітрпн, ацетилхолін, гістамін, сульфат магнію.

Для нормальної секреторної діяльності тонкої кишки важливе не скільки наявність компонентів жовчі в просторі кишки, скільки збереження кишково-печінкового кругообороту жовчі і підтримання певного рівня концентрації складових частин в крові і тканинах.

Фізіологічне значення мікрофлори кишківника

У новонароджених вміст кишки стерильний, на протязі перших місяців життя цей відділ заселяється кишковою флорою.

Кишкова флора значно розвинута в дистальному відділі тон­кої клубової і товстої кишки.

Вплив нормальної мікрофлори кишки

1. Формує нормальну слизову оболонку кишки — впливає на швидкість оновлення епітелію кишки.

2. Бере участь в метаболізмі ліпідів, жовчних кислот.

3. Регулює газо- та водно-сольовий обмін.

4. Бере участь у створенні загального імунітету. Відсутність мікрофлори викликає ослаблення як клітинних, так і гуморальних факторій імунологічного захисту.

5. Синтезує вітамін К і1 вітаміни групи В в тонкій кишці.

6. Розщеплює волокна клітковини.

7. Інактивує ферменти: лужну фосфатазу, трипсин, амілазу.

8. Зброджує вуглеводи до кислих продуктів (молочної та оц­тової кислот).

Хід виконання практичного заняття

2.1. Ознайомитися з методикою дослідження доуденального вмісту.

Дослідження дуоденального вмісту проводиться з метою вив­чення та оцінки складу жовчі, виявлення уражень жовчевих шля­хів та жовчевого міхура, для визначення функціонального стану підшлункової залози.



Методика: дуоденальний вміст отримують за допомогою зонда, який являє собою трубку, довжиною 1,5 м, діаметром 3 — 5мм з еластичної гуми. На відстані 45 см від оливи є мітка (відстань до шлунку), далі мітка на відстані 70—80 см- Дослідження прово­дять надще. Досліджуваний сидить, зонд йому вводять так, щоб кінець знаходився біля корня язика і пропонують зробити ковта­льний рух. Коли, судячи по мітках, зонд знаходиться у шлунку, його положення перевіряють. Для цього приєднують до зовнішньо­го кінця зонду шприц, в який при аспірації поступає шлунковий вміст — непрозора рідина кислої реакції. Коли знаходження зон­да в шлунку встановлено, хворого кладуть на правий бік, так щоб кінець зонду власною вагою направлявся у воротар і під таз підкладають м'який валик. Досліджуваний продовжує заковтува­ти зонд до мітки 70 — 72 мм. Тоді чекають проходження зонду н 12-палу кишку, що відбувається через 1 — 1,5 год. Зовнішній кі­нець зонду з'єднують з пробіркою. Якщо олива зонду пройшла в 12-палу кишку, у пробірку починає поступати жовта рідина лужНОЇ реакції. Це порція А — суміш жовчі, панкреатичного соку І кишкового соку. Нормальний дуоденальний вміст (І фаза дослід­ження) має золотисто-жовтий колір, злегка в'язку консистенцію може бути непрозорою при попаданні шлункового соку, від випа­дання жовчних кислот і холестерину.

2.2. Функціональне дослідження жовчевидільної системи

Багатомоментне фракційне зондування дозволяє виявити: І фазу жовчевиділення, що триває від моменту попадання зонду в 12-палу кишку до введення 33% магнію сульфату або іншої холецистокінетичної речовини. У здорової людини протягом 14 — 16 хв. отримують від 20 до 35 мл жовчі;



II фазу (фаза закритого сфінктера Одді)—час від моменту введення магнію сульфату або іншої холецистокінетичної речови­ни до появи жовчі з позапечінкових жовчевих протоків. В нормі фаза триває 3—6 хв. На гіпертонус сфінктера Одді вказує трива­лість виділення більше 6-ти хвилин, а за гіпотонус — скорочення фази менше 2-х хвилин до появи жовчі.

III фазу (правдива порція А), що триває від момента відкрит­тя сфінктера Одді до скорочення жовчевого міхура. В цей час ви­діляється 3—5 мл світло-жовтої жовчі з позапечінкових жовчевих проток і закінчується ця фаза появою перших крапель темно-жов­тої міхурової жовчі.

IV фазу, що починається від моменту відходженпя темно-ко­ричневої жовчі (порція В) до появи світло-золотистої жовчі (пор­ція С) з печінкових проток. Скорочення жовчевого міхура в нормі триває 20—ЗО хв.

V фазу (порція С), що характеризується відходженням світ-ло-золотистої жовчі з печінкових проток. В амбулаторних умовах порцію С збирають не довше 30 хв.

Після відсмоктування дуоденального вмісту проводять мак­роскопічне, біохімічне та мікроскопічне дослідження всіх порції! жовчі. В нормі жовч всіх трьох порцій має бути прозора. Про за­пальний процес свідчить наявність слизу. Помутніння жовчі, особ­ливо порції А, може бути обумовлене домішками шлункового соку.



2.3. Функціональне дослідження підшлункової залози

Для дослідження функціональної здатності підшлункової зало­зи використовують стимулятори панкреатичної секреції, які можна розділити на дві групи:

1) викликають переважне збільшення об'єму секрету і кон­центрації в ньому бікарбонатів (НСІ, секретнії, овочеві соки);

2) під впливом других (жир, панкреозімін, інсулін) об'єм сек­рету змінюється мало, але значно збільшується вміст в ньому фер­ментів.

Найбільш широко використовується ПСІ і секретин, НСІ є фі­зіологічним стимулятором секреції панкреатичного соку. Посту-паючи зі шлунку в 12-палу кишку, вона викликає утворення в її клітинах гормону секретину, який кров'ю приноситься в підшлун­кову залозу і активує виділення нею соку. Недоліком методу є те, що при цьому виділяється холецистокінін, який викликає ви­хід жовчі.

Для дослідження функції підшлункової залози краще користу­ватись подвійним зондом, отвір одного розміщений в шлунку, дру­гого — в 12-палій кишці. Це зв'язоно з тим, що відкачування шлункового соку під час дослідження дає можливість отримати чистий панкреатичний сік.

Після півгодинного відсмоктування базального секрету вво­дять через дуоденальний зонд 10 мл підігрітого 0,5% р-ну НСІ. На

5 хв. зонд перетискають, а потім починають відсмоктувати сік, ві­докремлюючи 6 або 8—10 хвилинні порції. В отриманих порціях досліджують; об'єм, колір, прозорість, концентрацію білірубіну,



Каталог: files -> kafedry -> normfiziolog
kafedry -> Програма навчальної дисципліни історія музичного мистецтва для студентів
kafedry -> Кафедра ендокринології
kafedry -> Програма з дисципліни «біологічна та біоорганічна хімія» для студентів стоматологічного факультету
kafedry -> Методичні рекомендації по проведенню практичних занять для студентів
normfiziolog -> Методичні вказівки до практичних занять для студентів Львів • 2002 Методичні вказівки для студентів підготовлено кандидатом
normfiziolog -> Методичні вказівки по викладанню нормальної фізіології на стоматологічному факультеті (для студентів І викладачів) Львів 2004
normfiziolog -> Методичні вказівки для викладачів до практичних занять для студентів
normfiziolog -> Методичні вказівки до практичних занять для студентів медичного, стоматологічного, фармацевтичного факультетів
normfiziolog -> Методичні вказівки до практичних занять для студентів Львів • 2002 Методичні вказівки для студентів підготовлено кандидатом


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка