Адреса: 08150, Київська область, Києво-Святошинський район



Дата конвертації16.03.2017
Розмір0.67 Mb.
Адреса:
08150, Київська область, Києво-Святошинський район

м. Боярка, вул. Жовтнева, 39

тел.: (04598) 6-970, 35-178

Київський обласний комунальний позашкільний навчальний заклад

«Мала академія наук учнівської молоді»



ОСНОВНІ ВИМОГИ

до написання, оформлення та представлення

учнівських науково-дослідницьких робіт

2012/2013

Основні вимоги до написання, оформлення і представлення учнівських науково-дослідницьких робіт

1. Загальні положення

1.1. На конкурс подаються роботи проблемного (пошукового) характеру, які відповідають віковим інтересам та пізнавальним можливостям учнів, свідчать про обізнаність учасника конкурсу щодо сучасного стану галузі дослідження, опанування ним мето­дики експерименту.

Тематика науково-дослідницьких робіт має відповідати напря­мам секцій наукових відділень МАН.

1.2. Кожна робота має ґрунтуватись на певній науковій та екс­периментальній базі, містити власні дані дослідів, спостережень, пошукової роботи; їх обробки, аналізу та узагальнення; посилання на відповідні наукові джерела та відображати власну позицію до­слідника.

У роботі мають бути чітко відображені наступні аспекти: виз­начення мети, об'єкта та предмета дослідження, завдання, ме­тодика дослідження, відмінність та перевага запропонованих підходів та результатів. Зміст та результати досліджень виклада­ються стисло, логічно, грамотно та аргументовано, без загальних слів, міркувань, бездоказових тверджень, тавтології.

Назва роботи має бути стислою і відповідати суті наукової проблеми (завдання), що вирішується.

1.3. На наукову роботу обов'язково подаються відгуки наукових керівників та рецензії відповідних фахівців (досвідчених педаго­гів, науковців, спеціалістів із певної галузі).

Достовірність наведених у роботі результатів підтверджується науковим керівником у відгуку.

1.4. Науково-дослідницька робота оформлюється у двох примір­никах: один використовується журі під час оцінки роботи, другий - учасником під час захисту. Примірники мають бути ідентичними.

1.5. До розгляду не приймаються роботи, тема і зміст яких не відповідають профілю секції; роботи, що були представлені у по­передні роки і не мають суттєвого доопрацювання; роботи, які є плагіатом; компілятивні роботи без самостійного дослідження, опрацювання джерел та власних висновків з обраної тематики.

Автори цих робіт після етапу заочного оцінювання науково-дослідницьких робіт отримують відповідну рецензію і до участі в наступних етапах конкурсу не допускаються.

Також до розгляду не приймаються роботи без відредагованих та оформлених відповідно до даних вимог тез.

2. Структура роботи

Робота має бути побудована за певною структурою. Основни­ми її елементами в порядку розташування є: титульний аркуш, тези, зміст, перелік умовних позначень (за необхідності), вступ, основна частина, висновки, список використаних джерел, додатки (за необхідності).

3. Вимоги до змісту роботи

3.1. Титульний аркуш.

Титульний аркуш є першою сторінкою роботи, що заповнюється за зразком (додаток 1).



    1. Тези.

У тезах (текст обсягом 1-2 сторінки) подається стисла харак­теристика змісту науково-дослідницької роботи з визначенням основної мети, актуальності та завдань наукового дослідження. Також у них зазначаються висновки та отримані результати про­веденої роботи.

У заголовку тез наводяться такі дані: назва роботи; прізвище, ім'я, по батькові автора; назва територіального відділення МАН; назва базового позашкільного навчального закладу; навчальний заклад; клас; населений пункт; прізвище, ім'я, по батькові, посада (за наявності науковий ступінь, вчене звання) наукового керівника (додаток 2).


3.3. Зміст.

Зміст подається на початку роботи. Він містить найменування та номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів та пунк­тів (якщо вони мають заголовок), зокрема вступу, висновків до розділів, загальних висновків, додатків, списку використаних дже­рел тощо (додаток 3).

Зміст фактично має бути планом науково-дослідницької робо­ти і відображати суть поставленої проблеми, структуру та логіку дослідження.


    1. Перелік умовних позначень, символів, скорочень і термінів (за необхідності).

Якщо в роботі використано специфічну термінологію, а також маловідомі скорочення, нові символи, позначення тощо, то їх пе­релік подається у вигляді окремого списку, який розміщується пе­ред вступом.

Перелік має розташовуватись двома стовпчиками. Ліворуч в абет­ковому порядку наводяться умовні позначення, символи, одиниці скорочення або терміни, праворуч — їх детальна розшифровка.

Якщо в роботі спеціальні терміни, скорочення, символи, по­значення і таке інше повторюються менше трьох разів, перелік не складається, а їх розшифрування наводиться у тексті при першо­му згадуванні.


    1. Вступ.

У вступі коротко обґрунтовується актуальність та доцільність обраної теми, підкреслюється суть проблеми; формулюється мета роботи і зміст поставлених завдань, об'єкт і предмет дослі­дження, подається перелік використаних методів дослідження; да­ється характеристика роботи (теоретична, прикладна); вказуються нові наукові положення, запропоновані учасником конкурсу особис­то, відмінність одержаних результатів від відомих раніше та сту­пінь новизни (вперше одержано, удосконалено, набуло подальшого розвитку); повідомляється про наукове використання результатів досліджень або рекомендації щодо їх використання, для приклад­них робіт — прикладну цінність отриманих результатів (додаток 4).

У випадку використання у роботі ідей або розробок, що нале­жать співавторам, слід відмітити цей факт і зазначити конкрет­ний особистий внесок учасника. Також вказуються відомості про публікацію роботи та апробацію її результатів (за наявності).

Обсяг вступу — 2-3 сторінки.


    1. Основна частина.

Основна частина науково-дослідницької роботи складається з розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів.

Кожний розділ починається з нової сторінки. Основному тексту розділу може передувати коротка передмова з описом вибраного напряму та обґрунтуванням застосованих методів досліджень. У кінці кожного розділу формулюються висновки зі стислим ви­кладенням наведених у розділі наукових і практичних результатів, що дає можливість звільнити основні висновки від другорядних подробиць.

В основній частині роботи наводиться характеристика дже­рел для написання роботи та короткий огляд літератури з даної тематики (не повинен перевищувати 20% обсягу основної части­ни), окреслюються основні етапи наукової думки за визначеною проблемою, вказуються питання, які залишилися невирішеними; обґрунтовується вибір напряму досліджень, наводиться методика, техніка дослідження; подаються відомості про обсяг досліджен­ня; викладаються, аналізуються та узагальнюються отримані ре­зультати, дається їх оцінка.

Зміст основної частини має точно відповідати темі роботи та повністю її розкривати.



    1. Висновки.

Висновки мають містити стислий виклад результатів розв'язку наукової проблеми та поставлених завдань, зроблених у процесі аналізу обраного матеріалу, оцінок та узагальнень. Необхідно під­креслити їх самостійність, новизну, теоретичне і (або) прикладне значення, наголосити на кількісних та якісних показниках здобу­тих результатів, обґрунтувати достовірність результатів та навес­ти рекомендації щодо їх використання.



    1. Список використаних джерел.

Список використаних джерел - елемент бібліографічного апарату, який містить бібліографічні описи використаних джерел.

Список використаних джерел слід розміщувати одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті (найбільш зручний у користуванні та рекомендований під час написання роботи), і алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків; у хронологічному порядку.

Відомості про джерела складаються відповідно до вимог, за­значених у стандартах: ДСТУ ГОСТ 7.1 - 84 «СИБИД. Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления», ДСТУ 3582 - 97 «Інформація та документація. Ско­рочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила», ДСТУ 3008 - 95 «Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення» (додаток 5).

Наприклад,



  • книга трьох авторів оформлюється так: Дудюк Д. Л., Мак­симов В. М., Оріховський Р. Я. Електричні вимірювання: Навч.посіб. - Л.: Афіша, 2003.-260 с.

  • збірник: Цеков Ю. І. Підтекст художнього твору і світовідчу­вання письменника // Проблеми сучасного літературознав­ства. - Одеса, 1998. - С. 149-180.

- стаття із журналу: Дзюба І. М. Україна перед сфінксом май­бутнього // Науковий світ. - 2004. - № 2. - С. 2-6.

Електронні джерела оформлюються відповідно до загальних правил опису літературних джерел, при цьому в квадратних дуж­ках після назви зазначається: [Електронний ресурс]. В кінці - Режим доступу: http//psyh.kiev.ua.

Наприклад: Королько Л. М. «Голодомор 1932-1933 на Сватівщині». - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http//svatovo.ws/famine/index.html/.

Посилання на сайти, портали, Інтернет-ресурси розмішуються окремо в кінці списку використаних джерел без нумерації під заголо­вком: «ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ». Наприклад: http://www.botany.kiev.ua

3.9. Додатки.

У додатках містяться допоміжні або додаткові матеріали, не­обхідні для повноти сприйняття роботи, кращого розуміння отри­маних результатів: проміжні математичні доведення, формули і розрахунки, додаткові таблиці, графіки, рисунки, ілюстрації тощо.

4. Правила оформлення роботи

4.1. Загальні вимоги.

Науково-дослідницька робота друкується шрифтом Times New Roman текстового редактору Word (або Ореп Оffiсе) розміру 14 на одному боці аркуша білого паперу формату А4 з інтервалом 1,5 (до 30 рядків на сторінці).

Поля: ліве, верхнє і нижнє — не менше 20 мм, праве — не мен­ше 10 мм.

Обсяг науково-дослідницької роботи складає 15-20 (для гума­нітарних напрямів 20-25) друкованих сторінок. До загального об­сягу науково-дослідницької роботи не входять: тези, додатки, спи­сок використаних джерел, таблиці та рисунки, які повністю займа­ють площу сторінки. Текст роботи має бути написаний грамотно, без орфографічних, пунктуаційних та стилістичних помилок.

Науково-дослідницькі роботи виконуються державною мовою (у секції російської мови дозволяється оформлення російською); до роботи з іноземної мови додається анотація іноземною мовою.

Кожна структурна частина науково-дослідницької роботи по­чинається з нової сторінки. Заголовки структурних частин дру­куються великими літерами симетрично до набору: «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДО­ДАТКИ». Заголовки підрозділів друкуються маленькими літера­ми (крім першої великої) з абзацного відступу. Заголовки пунктів друкуються маленькими літерами (крім першої великої) з абзац­ного відступу в підбір до тексту.

Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом має дорівнювати 3-4 інтервалам.

4.2. Правила нумерації в роботі.

Нумерація сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, рисунків, таблиць, формул подається арабськими цифрами без знака №.

Всі сторінки роботи, враховуючи титульну сторінку, тези і до­датки, підлягають суцільній нумерації, номер на титульній сто­рінці не ставиться, а на наступних сторінках проставляється у пра­вому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Нумеруються тільки розділи основної частини. Зміст, вступ, висновки не нумеруються, тобто не можна друкувати: «1. ВСТУП» або «РОЗДІЛ 6. ВИСНОВКИ».

Номер розділу ставиться після слова «РОЗДІЛ», після номера крапка не ставиться. Заголовок розділу друкується з нового рядка.

Підрозділи нумеруються у межах кожного розділу за прави­лом: (номер розділу).(номер підрозділу). В кінці номера підроз­ділу має стояти крапка, наприклад: «2.4.». Заголовок підрозділу наводиться у тому ж рядку.

Пункти нумеруються у межах кожного підрозділу таким чи­ном: (номер розділу).(номер підрозділу).(номер пункту), напри­клад: «2.З.4.». Заголовок пункту наводиться у тому ж рядку, але пункт може й не мати заголовка.

У кінці назв розділів, підрозділів, пунктів крапка не ставиться.

Формули нумеруються в межах розділу. Наприклад, «форму­ла (2.3)» означає «формула 3 розділу 2» (наявність підрозділів на нумерацію не впливає). Формули, на які немає посилань, можна не нумерувати. Номер необхідно брати в круглі дужки і розмішу­вати на правому полі сторінки на рівні нижнього рядка формули, якої він стосується.

Рисунки нумеруються в межах розділу арабськими цифрами (аналогічно до формул та підрозділів) і позначаються словом «Рис.», наприклад «Рис. 1.2».

Таблиці нумеруються послідовно в межах розділу. У правому верхньому куті над заголовком таблиці розміщується напис «Та­блиця» із зазначенням її номера. Номер таблиці складається з но­мера розділу та порядкового номера таблиці, між якими ставить­ся крапка, наприклад: «Таблиця 2.3».

Додатки оформлюються як безпосереднє продовження роботи на наступних сторінках. Вони розміщуються в порядку посилань у тексті роботи. Кожен із додатків має розміщуватись на окремій сторінці. Додаток повинен мати заголовок, який друкується угорі си­метрично відносно тексту. Додатки нумеруються великими укра­їнськими літерами і позначаються словом «Додаток», наприклад: «Додаток Б».

4.3. Правила цитування та посилання на використані джерела.

Під час написання науково-дослідницької роботи учень має по­силатися на наукові джерела, матеріали, ідеї, висновки, результати, які використовуються в роботі. Це дає можливість перевірити на­ведені відомості. Посилатися слід на останні видання публікацій.

Якщо в роботі використовуються відомості з матеріалів з ве­ликою кількістю сторінок, тоді слід точно вказати номери сторі­нок, ілюстрацій, таблиць, формул із джерела.

Посилання в тексті роботи на джерела зазначається порядко­вим номером за переліком посилань, виділеним двома квадрат­ними дужками, наприклад, «... у працях [1-7]...».

Якщо в тексті науково-дослідницької роботи необхідно зроби­ти посилання на конкретні відомості, цитата наводиться в лапках, а посилання беруться у квадратні дужки із зазначенням порядко­вого номера джерела в списку використаних джерел та відповід­ної сторінки. Наприклад: «... набуття наукового знання передбачає оперування фактами, які характеризують певне явище, розробку наукової гіпотези (теорії), яка пояснює те чи інше явище і поста­новку експерименту для доведення висунутої теорії [8, с. 37]».

Згідно з науковим етикетом текст цитати необхідно точно від­творювати і наводити повністю, щоб не спотворити думки авто­ра. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. В тексті роботи допускається непряме цитування автора (переказ, виклад думок автора своїми словами), при цьому слід точно викла­дати думки автора і давати відповідні посилання на джерело.

Посилання на ілюстрації в тексті роботи вказуються порядко­вим номером ілюстрації, наприклад, «рис. 1.2».

Посилання на формули вказуються порядковим номером фор­мули в дужках, наприклад «... у формулі (2.1)».

На всі таблиці роботи мають бути посилання в тексті, при цьому слово «таблиця» в тексті пишуть скорочено, наприклад: «...у табл. 1.2».

У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказу­вати скорочено слово «дивись», наприклад: «див. табл. 1.3».

4.4. Правила оформлення формул.

Формули в тексті роботи розташовуються відразу після по­силання на них. Вони відокремлюються від тексту інтервалами в один рядок зверху і знизу та розташовуються посередині сто­рінки. Формули, якщо вони громіздкі й складні, розташовуються на окремих рядках, це стосується і нумерованих формул. Декілька однотипних невеликих формул подаються в одному рядку через кому, а іноді невеликі нескладні формули розташовуються безпо­середньо в тексті.

Переноси у формулі допускаються лише на знаках рівності, плюс, мінус, множення і ділення з повторенням знака у наступ­ному рядку.

Символи і коефіцієнти, що наводяться у формулі, описують­ся безпосередньо під нею в тій послідовності, в якій згадуються у формулі. Значення кожного символу або числового коефіцієн­та подається з нового рядка. Перший рядок починається словом «де» без двокрапки.

Номер формули розмішується на правому боці сторінки на рів­ні нижнього рядка.

4.5. Правила оформлення ілюстрацій і таблиць.

Ілюстративний матеріал у роботі використовується з метою більш наочного представлення результатів досліджень та їх об­ґрунтування.

Найчастіше в науково-дослідницьких роботах ви­користовуються такі види ілюстративних матеріалів: креслення, рисунки, таблиці, діаграми, графіки, схеми, фотографії.

Всі ілюстрації зазначаються у тексті роботи.

Назва ілюстрації розміщується відразу після її номеру, внизу.

Цифровий матеріал роботи оформлюється у вигляді таблиць. Слово «Таблиця» починається з великої літери, прописується кур­сивом і розмішується у верхньому правому куті сторінки, а її назва - посередині, симетрично до тексту і наводиться жирним шрифтом.

Приклад побудови таблиці

Таблиця 1.1

Назва таблиці


































































Головна
Рядки


Боковик Графи (колонки)

Боковик Графи (колонки)
Заголовки граф мають починатися з великих літер, підзаголов­и—з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголо­вком, і з великих, якщо вони є самостійними. Висота рядків має бути не менше 8 мм. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба.

Таблиця розміщується (після першого згадування про неї) в тексті так, щоб її можна було читати без обертання перепле­теного блока рукопису або з обертанням за стрілкою годинника.Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на на­ступну сторінку. У разі перенесення таблиці на інший аркуш слово «Таблиця», її номер і назва не повторюються, далі над іншими частинами праворуч пишуться слова «Продовж, табл.» і вказується тільки номер таблиці, наприклад: «Продовж, табл. 1.2».

ДОДАТОК 1

Зразок оформлення титульного аркуша

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Головне управління освіти і науки Київської облдержадміністрації

Київське обласне територіальне відділення МАН України



Відділення історії

Секція: етнологія



УКРАЇНСЬКИЙ КОСТЮМ – ЧАСТКА НАРОДНОЇ ДУШІ


Роботу виконала:

Заітова Маріяш Ісламівна,

учениця 10 класу

Києво-Святошинської

районної класичної гімназії

Науковий керівник:

Мережинська Оксана Григорівна,

вчитель історії та краєзнавства

Рецензент:

Руденко Наталія Василівна,

доцент кафедри джерелознавства

та спеціальних історичних

дисциплін, кандидат

історичних наук



Боярка – 2012

ДОДАТОК 2

Зразок оформлення тез науково-дослідницької роботи

Київський обласний комунальний позашкільний

навчальний заклад

«Мала академія наук учнівської молоді»

Київське обласне територіальне відділення МАН України

Відділення фізики та астрономії

Секція «Астрономія та астрофізика»

«Палітра Всесвіту: різнокольорові гіганти і карлики»


Автор:

Авраменко Олеся Валеріївна,

учениця 41 групи

Славутицького ліцею

Славутицької міської ради

Науковий керівник:

Тараброва Світлана Миколаївна,

вчитель фізики та астрономії,

вчитель-методист,



відмінник освіти України




Проблема зореутворення є однією з центральних у сучасній астрофізиці, яка зараз переживає справжню наукову революцію, пов’язану, насамперед, з освоєнням ближнього космосу й виведенням на орбіту численних космічних обсерваторій.



Предмет дослідження: еволюційний шлях зірок – від народження зорі, яке триває мільйони років і приховане від людини у надрах темних хмар, до завершення епохи зоряного сяйва на стадії білого карлика, нейтронної зорі чи чорної діри.

Нейтронні зорі – одні з найцікавіших астрономічних об’єктів: фізика нейтронних зір тісно пов’язана з процесами надтекучості і надпровідності, взаємодією плазми з надсильним магнітним полем нейтронних зір. Нейтронні зорі можуть виявитися найважливішими об’єктами для перевірки загальної теорії відносності.



Мета дослідження: встановлення закономірностей еволюції зірок в залежності від їх хімічного складу при народженні і від їх маси, а також вивчення умов, за яких у різних регіонах Всесвіту речовина переважно формується в зорі - найпоширеніші у Всесвіті об’єкти, оскільки не тільки еволюційний шлях зорі визначається її масою. Від маси залежить також і те, чи стане гігантська брила речовини, що сконденсувалася з міжзоряної матерії, зорею.

Астрофізики досліджують народження зорі теоретично, застосовуючи методи комп’ютерного моделювання, а зоряну еволюцію вивчають на основі зіставлення характеристик безлічі зір, що перебувають на різних етапах «життєвого шляху».



Результатом дослідження є систематизація шляхів еволюції зірок і узагальнення «еволюційних перспектив» зірки в залежності від співвідношення між масою зорі і масою найвідомішого землянам жовтого карлика – Сонця.

ДОДАТОК 3



Зміст

ВСТУП ……………………………………………………… …….3

РОЗДІЛ 1

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОДЯГУ

    1. Історія українського костюма …………………….………5

    2. Функції одягу ………………………………………. .........7

    3. Символіка народного костюма ..……………………...….10

    4. Матеріали для виготовлення одягу .…………… ……….11

РОЗДІЛ 2

СКЛАДОВІ УКРАЇНСЬКОГО ОДЯГУ

    1. Натільний жіночий одяг .…………………………….......13

    2. Поясний та нагрудний одяг……….……………………...15

    3. Верхній одяг …………………………………...................17

    4. Головні убори …………………………………………….19

    5. Жіноче традиційне взуття………………………………..20

РОЗДІЛ 3

ОЗДОБЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО ОДЯГУ

    1. Народні способи орнаментації тканин .……...................22

    2. Нашивні прикраси…..………………………....................25

РОЗДІЛ 4

ОДЯГ МЕШКАНЦІВ КИЇВЩИНИ

ВИСНОВКИ …….…………………………………………..........29

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ….……………..........30

ДОДАТКИ ………………………………………………….. …...32

ДОДАТОК 4



Зразок оформлення вступу науково-дослідницької роботи

Вступ

«Кожна одежина на ім’я красна»

(Народне прислів’я)

Розвиток українського костюма на всіх його етапах відбувався в тісному зв’язку з іншими культурами. Традиційне вбрання розкриває глибинне коріння історії українського народу, пов’язане з ранньослов’янським періодом, а особливо з найвищими досягненнями культури українців. Вигідне географічне розташування України створило передумови формування на її території ранніх центрів культури, які перебували у постійному спілкуванні з цивілізаціями Давнього Світу, Візантією, народами Сходу, а згодом і Західної Європи. Пожвавлені водні й сухопутні торгівельні шляхи, що пролягали Україною, забезпечували культурні контакти, а також обмін товарами між Північчю та Півднем, Заходом і Сходом. Це відіграло значну роль у становленні та розвитку культури українців.

Розвиток економічно-соціальних умов також сприяв створенню образу українського народного костюма як кріпака, так і пана. Вигляд одягу залежить ще й від кліматичних умов, через це народний костюм пережив довгий етап асиміляції.

Отже, у зв’язку з цим цілком очевидною є актуальність даної роботи, а саме: види, розвиток українського костюма та залежність його від соціального стану населення.

Предмет дослідження: український народний одяг.

Об’єкт дослідження: жіноче вбрання.

Мета дослідження. На основі дослідження існуючих матеріалів дізнатися більше про український народний костюм, а саме про одяг Київщини.

Основні завдання дослідження:


  • ознайомитися з історичними даними про походження українського народного костюма, зокрема на Київщині;

  • розширити свій кругозір стосовно того, який одяг носили різні верстви суспільства;

  • висвітлити, як саме оздоблювали та прикрашали костюми;

  • дізнатися, з яких елементів складався український народний одяг.

Зв’язок даної роботи зі шкільною програмою.

Дана робота дуже щільно пов’язана зі шкільною програмою тим, що цю тему вивчають в курсі Київщинознавства, образотворчого мистецтва, літератури тощо. Але їй відведено дуже мало часу для ґрунтовного ознайомлення з даною тематикою.



Наукова новизна дослідження.

Новизна роботи полягає в тому, що нами зроблена спроба систематизувати існуючі матеріали. У процесі роботи опрацьовано літературу історичного та краєзнавчого характеру.



Практичне значення.

Ця робота може бути використана для поглиблення знань з історії походження українського народного костюма. Матеріали нашого дослідження можуть використовуватись при вивченні різних навчальних предметів: історії, краєзнавства, літератури та в гуртковій роботі.



ДОДАТОК 5

Список використаних джерел

  1. Білецька В. Українські сорочки, їх типи, еволюція й орнаментація // Матеріали до етнології та антропології. – Львів, 1929. Т.XXI – XXII, Ч.1. – С.100.

  2. Васьків Володимир. – Слово о Полку Ігоря: Переспів з історичним довідником. – К.: Освіта, 1996. – 79 с.

  3. Горобець В. Назви тканин та одягу в українських джерелах // Нар. творчість та етнографія. – 1972. – №4. – С.3.

  4. Історія Української культури. – К.: Наукова думка, 2001. – Т.2. – С.123.

  5. Культура і побут населення України: Навч. Посібник / В.І. Наумко, Л.Ф. Артюр –2-е вид., доп. та перероб.– К.: Либідь, 1993.– С.121-122.

  6. Маслова Г.С. Народная одежда русских, украинцев и белорусов в XIX-начале XX в. // Восточнославянский этнографический сборник . – М.: Академія, 1956. – С.708-709.

  7. Ніколаєва Т.О. Історія українського костюма. Іл. З. Васіної, Л. Міненко, Т. Ніколаєвої. – К.: Либідь, 1996. – С.16.

9. Українська минувшина: Ілюстрований етнографічний довідник. – 2-е вид. / А. П. Пономарьов, Л. Ф. Артюр, Т. В. Космічна та ін. – К.: Либідь, 1994. – С.134.

5. Методичні поради для роботи над експериментом
Для тих, хто працює над експериментальними, експериментально-теоретичними і теоретичними науково-дослідницькими роботами, таке попереднє вивчення та узагальнення зібраної інформації допомагає уточнити правильність вихідних положень теорії чи експерименту.

Для учнів, які виконують наукову роботу реферативного характеру, настає останній і найвідповідальніший етап: критичне узагальнення зібраного матеріалу та його літературне оформлення. Роботи реферативного характеру мають менший рейтинг порівняно з експериментальними, експериментально-теоретичними та теоретичними роботами.



Робота з іноземної мови виконується державною мовою. Тези оформляються українською та англійською мовами. Захищається робота англійською мовою.
1. Поради щодо підготовки та проведення експерименту
1. Обери тему дослідження:

- обирай тему цікаву для тебе та актуальну;

- прислухайся при обранні теми до порад керівника секції або вчителя, який допомагає тобі виконувати наукове дослідження.

2. Осмисли обрану тему:

- дай собі час для осмислення суті обраної теми, не поспішай; постійно думай про обрану тему, намагайся визначити шляхи розв'язання цієї проблеми відповідно до вже відомих результатів досліджень та практичного запиту;

- сформулюй тему коротко і так, щоб назва відповідала суті обраної проблеми і вказувала на мету дослідження;

- при формулюванні теми не використовуй складної термінології та слів "дослідження", "питання", "вивчення".

3. Збери необхідну інформацію:

- збирай інформацію з усіх доступних для тебе джерел — наукових книг, журналів, статей, максимально використовуй можливості комп'ютера, мережі Інтернет;

- інформацію систематизуй і розклади по конвертах, розпиши по картках тощо;

- роби закладки та помітки олівцем;

- проаналізуй зібрану інформацію, тобто з'ясуй, чи існують уже засоби вирішення обраної тобою проблеми, визнач позитивні та негативні сторони цих засобів, оціни їх економічну вартість тощо.

4. Сформулюй проблему дослідження:

на основі проаналізованої та систематизованої інформації сформулюй власну проблему, визнач її цілі і завдання.

Перш ніж почати експериментальні дослідження, треба скласти план цього експерименту, розробити схему експериментальної установки, виготовити необхідне обладнання (за потреби розробити відповідний програмний продукт). Після підготовки експериментальної установки слід розробити та обґрунтувати методику експерименту, проаналізувати можливі похибки, розробити методи їх мінімізації. Якщо в експерименті використовується готове обладнання, необхідно ознайомитися з описом приладів.

Пропонуємо такий порядок дій:

- ознайомся з методикою організації та проведення дослідження;

- визначся, в який період (взимку, влітку, вдень, вночі тощо), при якій температурі, протягом якого терміну, якими засобами, скільки разів тощо потрібно буде проводити дослід або експеримент;

- склади перелік необхідного обладнання;

- ознайомся з паспортами окремих приладів і вивчи порядок роботи з ними;

- вивчи порядок роботи на установці в цілому;

- ознайомся з правилами безпечної експлуатації даної установки;

- отримай у відповідальної особи допуск для роботи на установці; на основі цього допуску робиться відмітка в окремому журналі;

- підготуй необхідні для проведення досліду або експерименту матеріали;

- проведи дослід або експеримент;

- опрацюй, систематизуй та проаналізуй отримані результати;

- обчисли похибки отриманих результатів;

- порівняй їх з існуючими результатами аналогічних досліджень або експериментів;

- сформулюй висновки;

- оформи письмовий звіт.

Тепер ти готовий до роботи з приладами в науково-дослідній лабораторії.

Перед початком експериментальних досліджень на установці проводяться контрольні виміри на еталонному зразку, добре вивченому.

Мета таких вимірювань — набуття практичних навичок, перевірка окремих вузлів установки, визначення інтервалу похибок для кожної з вимірюваних величин, оцінка впливу похибок вимірювань окремих величин на кінцевий результат.

Для виключення випадкових похибок під час знімання показів приладів дослід бажано проводити кілька разів.

Дані експерименту треба відразу заносити у заздалегідь підготовлену таблицю, без попередньої обробки. Неправильно записані покази слід викреслювати, а не виправляти, правильні ж писати поряд. Таблиця може містити таку інформацію: порядковий номер досліду, назва й одиниці вимірювання фізичних величин, особливості проведення. Значення однієї величини краще записувати у вертикальну графу. На початку графи вказується символічна назва вимірюваної величини.

Інформативність таблиці залежить від вдалої її побудови. Правильний вибір структури таблиці допомагає краще розкрити сутність уміщених до неї даних і зв'язків між ними. Кожна таблиця складається з текстової й цифрової частин. До текстової частини належать заголовок таблиці й необхідні словесні пояснення. До цифрової - експериментальні дані, числові розрахункові дані тощо.


2. Вибір теми науково-дослідницької роботи
Тема конкурсної роботи повинна відповідати перспективним напрямам певного розділу науки і мати певну теоретичну і практичну цінність, а також має бути пов'язаною зі шкільним курсом та іншими суміжними навчальними предметами.

Тема науково-дослідницької роботи може бути обрана самостійно конкурсантом або запропонована науковим керівником (науковим консультантом).

Щоб успішно вирішити поставлене в темі завдання, треба чітко визначити все те, що було зроблено раніше. Для цього слід ретельно проаналізувати і вивчити літературні джерела (книги, журнали, наукові збірники тощо).

Результати ознайомлення можуть показати, що:

- проблему вивчено, а отже, подальша робота недоцільна;

- проблему вивчено ще не повністю, деякі питання досліджено

поверхнево і до того ж ти не погоджуєшся з результатами досліджень.

Тож до праці...

Отже, наявні у друкованих джерелах результати з обраної теми не є перешкодою для проведення наукових досліджень.

Наукова робота має включати такі розділи:


  1. Вступ. Загальні положення та обґрунтування вибору теми.

  2. Визначення мети дослідження.

  3. Теоретичні основи дослідження.

  4. Опис експерименту.

  5. Методика аналізу експериментальних результатів. Похибка вимірювання.

  6. Аналіз отриманих результатів. Висновки.

  7. Можливість упровадження. Перспективи використання результатів дослідження.

  8. Висновки.

  9. Список використаної літератури.

Під час написання вступу науково-дослідницької роботи рекомендується викласти відомі з літературних джерел і власні міркування щодо обґрунтування вибору теми дослідження, вказати тенденції та загальні положення у дослідженнях даного напряму, тобто показати доцільність запланованого дослідження.

Ця частина включає в себе інформацію, яка визначає мету роботи, а тому для якісного виконання експерименту (дослідження) треба коректно й чітко визначити мету дослідження і сформулювати її в тексті науково-дослідницької роботи. Мета може бути сформульована як у вступній частині роботи, так і в результаті аналізу (після аналізу) літературних джерел з вибраної тематики.

Як правило, мету дослідження вже закладено в самій назві обраної для дослідження теми. Цілі досліджень можуть бути найрізноманітнішими і спрямованими, зокрема, на:

- виявлення зв'язків між певними явищами;

- з'ясування залежностей чи закономірностей, які існують між

величинами;

- розкриття можливостей удосконалення процесів, технологій тощо.

Після представлення теоретичного обґрунтування експерименту слід перейти до його опису, вказавши експериментальні установки, на яких здійснено дослідження, а також похибки вимірювання. Потім описати технологію експерименту, тобто, можливо, процес виготовлення об'єктів дослідження, складність і особливість процесів, методику вимірювання та отримані закономірності.

Методика аналізу експериментальних результатів носить традиційний характер. Вона включає в себе порівняння змін, що спостерігалися дослідником, з відомими стандартними величинами, станами системи. Дослідник має зафіксувати будь-які відхилення в системі об'єкта і пояснити причини відхилень.
3. Орієнтовний зміст написання науково-дослідницької роботи
1. Розробити зміст науково-дослідницької роботи, в якому передбачено основні структурні компоненти:

Вступ.

У вступі автор обґрунтовує обрану тему (її актуальність, предмет та об'єкт дослідження, його практичну значущість тощо), мету та конкретні завдання, які ставляться в роботі, короткий опис існуючих досліджень обраної проблеми, стисло розкриває її науковий інтерес.



I розділ. Мета роботи.

Тут автор розкриває завдання, які слід розв'язати в цій роботі, визначає шляхи їх розв'язання, дає характеристику предмета дослідження.



II розділ. Наукова (теоретична) частина роботи.

Автор дає стислий аналіз прочитаної з даної теми літератури, аналізує теоретичну частину проблеми і методики, за допомогою яких можна її розв'язати.



III розділ. Методика проведення експериментальної та дослідницької частини роботи.

Детальний опис самої методики, засобів, прийомів, використаних для її здійснення.



IV розділ. Аналіз результатів дослідження.

Тут автор аналізує дані, отримані в ході експерименту, порівнює їх з існуючими вирішеннями проблеми.



Висновки.

У цьому розділі автор робить особисті висновки за результатами даних, отриманих у ході експерименту, або на підставі порівняння власних результатів з аналогічними дослідженнями в цій галузі, вказує шляхи практичної реалізації зазначеної проблеми, зіставляючи їх з теоретичним матеріалом другого розділу.

Завершує роботу список використаних джерел. Сюди може входити:


  • література оформлена в алфавітному порядку, не менше 21 джерела;

  • інтернет-джерела.

2. Розподіли на частини згідно зі змістом усі матеріали, які ти зібрав та опрацював під час роботи.

3. Напиши чорновий варіант роботи:

- пиши текст на одній сторінці аркуша;

- аркуші нумеруй;

- не відступай від змісту;

- якщо робота виявилась дуже об'ємною, вилучи з неї все, що не розкриває теми.

4. Оформи чистовий варіант роботи:

- віддай готовий чорновий варіант роботи науковому керівникові для редагування;

- підготуй матеріали для чистовика.
6. Учасник конкурсу-захисту зобов’язаний подати тези своєї роботи. Перед тезами зазначається: назва роботи, ініціали та прізвище автора; назва територіального відділення МАН; назва навчального закладу, клас; прізвище, ім’я, по батькові та посада наукового керівника. Тези подаються українською мовою (Додаток 4).

Науково-дослідницька робота, тези, наукова стаття повинні виконуватися державною мовою. Тема і зміст роботи мають відповідати профілю секції.



Вимоги до оформлення тез:

- обсяг тексту - 1 сторінка формату А-4;

- в текстовому редакторі Word шрифтом Time New Roman розмір 14;

- обов'язково повинні бути надруковані комп'ютерним набором;

- інтервал між рядками - 1,5; всі поля - 20 мм.


  1. Вимоги до оформлення наукової статті:

Стаття повинна включати: постановку проблеми в цілому та її зв'язок з важливими науковими або практичними завданнями; аналіз останніх досліджень і публікації, в яких започатковано рішення даної проблеми й на які опирається автор; виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, яким присвячено дану статтю; формулювання мети статті (постановка завдань); висновки даного дослідження та перспективи подальших досліджень у даному напрямку.

Стаття повинна відповідати тематиці збірника й сучасному рівню розвитку відповідної сфери науки, мати конкретний педагогічний або психологічний напрямок, бути літературно опрацьованою.

Автор статті та науковий керівник повністю відповідають за зміст викладеного матеріалу, за приналежність цього матеріалу особисто автору, за правильне цитування джерел і посилань на них.

Редакційна колегія приймає до друку статті державною мовою.

Текст повинен друкуватися на аркушах білого паперу через 1,5 інтервала на одній сторінці аркуша, тип шрифту — Times New Roman, висота 14, поля: ліве, нижнє, верхнє — 20 мм, праве — 10 мм, виноски в таблиці — 12 шрифтом. У назві статті варто використати заголовні букви, напівжирний шрифт. Назва розташовується по центру аркуша. Нижче назви, також по центру, прізвище автора.

Стаття не повинна перевищувати 4 повних сторінки. Загальна кількість ілюстративного матеріалу, таблиць не повинна перевищувати однієї; таблиці в тексті мають бути виконані в Excel або Word. Скановані малюнки потрібно виконувати з розширенням 300 dpi., ілюстрований матеріал і таблиці повинні мати нумерацію і назву й додаватися на окремому аркуші формату А4.

Стаття надається в електронному виді на диску СD-R у форматі Word (краще rtt). До диска обов'язково додається надрукований матеріал статті. Сторінки статті та науковий керівник підписуються на звороті останньої сторінки, чим підтверджують, що дати, цитати, фактичні дані, бібліографія перевірені, а стаття належним чином підготовлена до видання. Посилання на використані джерела даються у квадратних дужках, їм привласнюється порядковий номер і сторінка цитованого джерела. Список літератури повинен бути складений за абеткою відповідно до правил Держстандарту.

До статті на окремому аркуші паперу додається інформація про автора (прізвище, ім'я, по батькові, поштова адреса, телефон, навчальний заклад, клас, прізвище, ім'я, по батькові, наукового керівника, посада, наукове звання, учений ступінь).

Редакційна колегія щорічного наукового збірника залишає за собою право відхиляти статті, які не відповідають затвердженим вище вимогам.



8. Основні вимоги до оформлення сторінки науково-дослідницької роботи

(обов'язкове виконання комп’ютерним набором):



  1. Формат - А4 (210 х 297 мм.);

  2. Розмір шрифту - 14 пт (кеглів), без переносів.

  3. Друк тільки з одного боку;

  4. Інтервал -1,5;

  5. Поля сторінки: 20мм. зверху і знизу, 20 мм.зліва, 20 мм. cправа;

  6. На сторінці: не більше 1800 знаків; до 29 рядків (можливо, 40 + 2 рядки залежно від інтервалу);

  7. У кожному рядку по 60 + 2 знаки (разом із пропусками між словами);

  8. Заголовок - відокремлений від тексту зверху і знизу 3 інтервалами;

  9. Абзац - 1,25 інтервалів;

  10. Обсяг роботи - до 30 сторінок.

Заголовки основних структурних частин науково-дослідницької роботи ("Реферат", "Зміст","Перелік умовних скорочень","Вступ","Розділ...", "Висновки","Список використаної літератури","Додаток") повинні друкуватися тільки великими літерами симетрично до тексту, а заголовки підрозділів друкуються маленькими літерами (тільки перша — велика) з абзацу у 5 знаків. Крапка у кінці заголовка не ставиться. Відстань між заголовками та текстом повинна складати 3-4 інтервали. Кожну структурну частину роботи треба починати з нової сторінки.

Нумерація сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, малюнків, таблиць, схем, додатків, формул здійснюється тільки арабськими цифрами без знака №.

При нумерації сторінок науково-дослідницької роботи першим вважається титульний аркуш. Далі йде зміст. На вказаних сторінках номери не проставляють, але до загальної нумерації включають. Наступні сторінки нумеруються у правих верхніх кутах цифрами без крапок у кінці з урахуванням зазначених перших сторінок.

Зміст, перелік умовних позначень, вступ, висновки, список використаної літератури як частини тексту науково-дослідницької роботи не нумеруються.

Нумерацію структурних частин тексту науково-дослідницької роботи розпочинають тільки після "Розділ...". Після цифри, яка вказує номер розділу.

Підрозділи нумеруються в межах кожного розділу подвійними цифрами, розділеними крапкою (1.2, де перша цифра вказує розділ 1, а друга — підрозділ цього розділу). У разі наявності у підрозділах пунктів нумерація складається з трьох цифр, розділених крапками (1.2.1).

Таблиці нумерують послідовно у межах розділу ("Таблиця 1.2", тобто друга таблиця першого розділу). Напис розміщується у правому верхньому куті над відповідною назвою таблиці. Сама ж назва пишеться симетрично до розташування таблиці з відступом від напису "Таблиця" і від самої таблиці на 1-2 інтервали).

Ілюстрації. До ілюстрацій належать карти, схеми, фотографії, діаграми, графіки, креслення. Разом з таблицями вони подаються після тексту, де вперше згадуються (але можна й на наступній сторінці). Ілюстрації позначають словом "Рис." і нумерують послідовно в межах кожного розділу, розділяючи цифри крапками: "Рис. 1.2" (другий рисунок першого розділу). Назву рисунка підписують після цифр з великої букви шрифтом, яким виконано роботу.

Науково-дослідницька робота повинна обов'язково супроводжуватися використанням певних ілюстративних матеріалів (схема таблиць, діаграм, графіків, карт, плакатів, фото-, аудіо- або відеоматеріалів).



Формули подаються послідовно за текстом. Після формули пояснюється значення символів та числових коефіцієнтів у послідовності, наведеній у формулі, і починаючи з нового рядка. Рівняння та формули виділяються у тексті вільними рядками. Якщо рівняння переносять, то тільки після знаків рівності ("="), плюс ("+"), ("-"), множення ("х") і ділення (":").

9. Як підготувати доповідь до захисту

науково-дослідницької роботи члена МАН
Доповідь — дуже важлива складова конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт членів МАН. Потрібно сформувати у слухачів уявлення про об'єкт дослідження і на цьому тлі привернути увагу до свого дослідження. Для цього недостатньо тільки констатувати ту або іншу виявлену закономірність та просто повідомити отримані результати. Основними засобами для досягнення цієї мети є повноцінні дані, доступне і цікаве викладення матерілу, яскраві ілюстрації та відповіді на запитання.
Загальні рекомендації:

- доповідь повинна бути попередньо написаною;

- добре сприймається емоційний та короткий за тривалістю (не більше 10 хв.) виступ;

- виступаючи перед аудиторією, доповідь не слід читати — потрібно розповідати; можна прочитати мету і завдання, а також висновки; корисно також виписати на картку початки фраз ключових блоків, підглядаючи в них під час доповіді; використовуй тільки зрозумілі для аудиторії терміни, намагайся передбачати можливі запитання;

- говорити потрібно, повернувшись до залу; при зверненні до таблиці, рисунка, колекційного зразка лише ненадовго повертай до них голову, максимально використовуй наочність;

- роби паузи перед кожним новим етапом доповіді;

- не повертайся до упущеної думки словами: "Я забув сказати, що ...", руйнуючи створений перед цим контекст; необхідно "повернути" забуте в іншому місці;

- кількість колекційного (гербарного) матеріалу, що демонструється, має бути нормованою (до 5 зразків).


Техніка підготовки:

- склади план доповіді, який повинен відповідати плану науково - дослідницької роботи; в доповіді виділи: актуальність проблеми, мету та задачі, об'єкт і предмет дослідження, його практичне значення. Основну частину виступу присвяти висвітленню методів та етапів дослідження, і, найголовніше, - аналізу його результатів. Сконцентруй увагу на власному внеску у вирішення цієї проблеми;

- випиши на окремі картки матеріал кожної частини, який ти вважаєш за потрібне включити до доповіді, та розклади їх за порядком;

- проведи попередній хронометраж свого виступу і доведи його до потрібного часу;

- підготуй чітку та яскраву наочність;

- потренуйся виступати перед дзеркалом, батьками, друзями, науковим керівником.


Рекомендації виступаючому:

- розпочни свій виступ з привітання журі та аудиторії;

- назви своє ім'я та прізвище, навчальний заклад, клас або гурток, де навчаєшся, назву роботи, прізвище, ім'я та по батькові наукового керівника;

- будь ввічливим до аудиторії протягом усього виступу не повертайся до слухачів спиною, доповідай голосно та чітко, ввічливо відповідай на запитання та зауваження;

- закінчивши доповідь, подякуй аудиторії за увагу.
Як привернути увагу (заінтригувати)слухачів?

На самому початку доповіді ставиться цікаве питання, відповідь на яке буде отримано тільки в кінці. Це викликає зацікавленість у слухачів. Наприклад: "Чи існує зв'язок між історико - культурною та ботанічною цінністю курганів Прилуччини?".

Ілюстрації під час доповіді використовують для того, щоб:

1) продемонструвати обсяг своїх матеріалів (кількість об'єктів, місця проведення дослідження) (таблиця, рисунок);

2) надати аудиторії можливість для обговорення теми (діаграми і таблиці);

3) перетворити слухачів у глядачів, допомогти їм сформувати уявлення про предмет дослідження.

Рисунок чи картосхема, які використовуються під час доповіді, мають бути авторськими і виконані в кольорі. Для демонстрації місцезнаходження того чи іншого географічного пункту щодо інших територій області чи України можна використовувати друковані карти.

У таблицях цифри і літери повинні бути великими (2х2), яскравими і чіткими. Кращі кольори для шрифту — чорний, червоний або синій (але не рожевий, блакитний, жовтий). Слід наводити як українські, так і латинські назви біологічних об'єктів.

Діаграма (гістограма, графік) дає змогу сконцентрувати увагу на найважливіших закономірностях. Осі варто позначати одиницями вимірів і розмічати трьома-п'ятьма мітками, проте тільки 2-3 мітки мають округлені числові позначення. Поле діаграми повинно містити невелику кількість елементів зображення. На графіку позначають 3-5 простих ліній, або 2-3 лінії з розмахами коливань у ключових точках, або хмару точок і 1-2 прямі лінії (регресії). Показова гістограма має складатися з 3-9 окремих стовпчиків 2-5 парних або 2-3 строєних. Стовпчик гістограми можна вирізати з кольорового паперу і наклеїти на ватман.

У гербарії, який використовується для демонстрації, висушені рослини монтують шляхом пришивання до аркуша щільного паперу розміром 42 х 30 (стандартні аркуші з папок для креслення). На кожен аркуш монтують лише один вид рослин таким чином, щоб вони, якщо не можливо, займали весь аркуш, а товсті частини прикріплюють ближче до краю. Якщо рослина дрібних розмірів, монтують кілька екземплярів, рівномірно розподіливши їх по всій поверхні аркуша. Рослини фіксують так, щоб вони не "їздили " по аркушеві і не виходили за його краї, а також не накладалися одна на одну. У правому нижньому кутку наклеюють етикетку.

Комах, зібраних під час дослідження, демонструють в ентомологічних коробках, наколотими на шпильки. Комаха повинна бути на шпильці не вище 4/5 і не нижче ¾ довжини шпильки від її гострого кінця. Шпилька має бути встромлена перпендикулярно до поверхні тіла комахи. Кожну групу комах (жуки, клопи, прямокрилі, лускокрилі та ін.) наколюють за спеціальними правилами. Кожна тварина в колекції повинна мати маленьку (20 х 10) друковану етикетку.

Під час представлення дослідницької роботи доцільно використовувати власні фотографії, мікрофотографії, відеоматеріали у межах виділеного часу. Найкращий варіант, коли їх виконано у слайдах чи на "прозірках", що дає можливість побачити їх одночасно усім слухачам.


  1. Скористайся порадами психологів:

- оратор-початківець повинен запам'ятати текст виступу після кількаразового його повторення;

- бережи голос за кілька днів перед виступом; уникай холодних напоїв, розмов на морозі, голосних криків тощо;

- якщо ти сумлінно підготуєш виступ, то впевнишся у своїх силах і таким чином відвернеш одну з причин хвилювання;

- за кафедрою займи зручну позу, оглянь слухачів, але говорити не поспішай — глибоко вдихни і повільно починай виступ;

- будь впевненим у собі, але впевненість не повинна переходити у самовпевненість;

- не виставляй на показ особисті хвилювання;

- не став під сумнів значущість виступу, не знижуй свого престижу вибаченнями з приводу того, що не зовсім готовий, не вмієш говорити або маєш мало часу;

- коли потрібно заглянути в рукопис виступу, опусти очі, але голову не нахиляй;

- будь-які рухи, пози, жести, міміка виправдані лише тоді, коли вони не притягують надмірної уваги слухачів;

- силу голосу пристосовуй до акустики і розмірів приміщення;

- не говори, коли пишеш на дошці, тобто коли стоїш до слухачів спиною;

- не бійся робити паузи, проте намагайся не заповнювати їх різними звуками ("е-е-е", "ну" тощо);

-не затягуй промову, бо пік уваги слухачів припадає на середину відрізку часу, який відведено для виступу;

- не порушуй регламенту: це може викликати протест аудиторії;

- найкращий темп усного виступу — 75-85 слів за хвилину, але потрібно час від часу змінювати темп мовлення як засіб активізації уваги слухачів;

чергуй довгі речення з короткими; довгі речення важко сприймати й розуміти, а нагромадження коротких речень одне за одним робить мову монотонною;

- основна думка повинна завжди висловлюватися головним реченням, а не підрядним;

- зовнішній вигляд, поведінка та манери спілкування повинні відповідати конкретній ситуації;

- ставлення людей до тебе ніби віддзеркалює твоє ставлення до них;

усміхайся — і вони усміхатимуться у відповідь;

- не забувай, що порівняння, приклади й малюнки допомагають краще зрозуміти суть справи.



Додаток


до Умов проведення

Всеукраїнських науково-технічних

виставок молодіжних інновацій

та творчих проектів



11. Вимоги

до оформлення стендових доповідей (постерів)
Розмір стенду: плакат розміром max 96х160 см (ширина / висота).

Стендова доповідь повинна містити: заголовок (назву роботи), повну інформацію про автора (прізвище, ім’я, по батькові автора; навчальний заклад; клас; населений пункт; прізвище, ім’я, по батькові та посаду наукового керівника) і короткий зміст роботи (мета і завдання роботи, матеріали і методи її виконання, результати і висновки).

Рекомендований розмір заголовка доповіді – не менше 100 пт, розмір тексту – не менше 20 пт, міжрядковий інтервал – 1,5. Назва доповіді має бути конкретною та чіткою для кращого сприймання учасниками.

Рисунки мають бути чіткі, з підписами та розшифрованими умовними позначеннями. У тексті мають бути посилання на всі рисунки.



Речення тексту слід робити короткими, конкретними, однозначними, використовувати максимум графічного матеріалу і мінімум тексту.




Каталог: upload
upload -> Вимоги до оформлення реферату до вступного іспиту в аспірантуру у рефераті мають бути висвітлені найважливіші питання, пов'язані з темою дисертаційної роботи вступника до аспірантури. Назва роботи має
upload -> Правила прийому до аспірантури державної наукової установи «Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини»
upload -> Правила прийому до аспірантури та докторантури київського національного університету культури І мистецтв
upload -> Положення про аспірантуру Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського Загальна частина
upload -> Програма дисципліни «іноземна мова (англійська)»
upload -> Положення правил прийому до нту "хпі" на 2016 рік правила прийому 2016 Організацію прийому до нту "хпі" та його структурних підрозділів здійснює приймальна комісія правила прийому 2016
upload -> Програма та методичні вказівки з навчальної дисципліни історія науки І техніки для студентів усіх спеціальностей денної форми навчання
upload -> Лекція № Тема лекції: Поняття мистецтва як частини культури
upload -> Афінська держава та стародавня спарта у стародавній історії та культурі людства
upload -> Київський національний лінгвістичний університет базові навчально-методичні матеріали


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка