Активізація пізнавальних інтересів та реалізація творчого потенціалу учнів в умовах акмеологічного простору уроку математики зміст



Скачати 154.62 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації29.10.2018
Розмір154.62 Kb.
ТипКонцепція
  1   2   3
Перспективний педагогічний досвід

Автор: Зуєва Руслана Тимофіївна, вчитель математики Рівненського НВК «Колегіум», спеціаліст вищої категорії , старший вчитель



Активізація пізнавальних інтересів та

реалізація творчого потенціалу учнів

в умовах акмеологічного простору уроку

математики

ЗМІСТ

1. Вступ. Виклик нового часу………………………………………………с. 2 - 4

2. Розділ 1. Формування творчого мислення учнів засобами акмеологічного

простору……………………………………………………. …………… с. 5

3.Розділ 2. Створення акмеологічного середовища уроку. ……………с. 6 – 11

4. Розділ 3. Творчі завдання – засіб активізації пізнавальної активності

учнів ……………………………………………………….. с. 12-17

5.Додатки « Цикл уроків в 6 класі з теми «Відсотки»………………… с.18

Додаток №1. Відсоткове відношення двох чисел………………………с.19 - 23

Додаток №2. Відсоткові розрахунки…………………………………… с.23 - 28

Додаток № 3. Розв’язування задач на відсоткові розрахунки ……… с.28 - 36

6. Висновки………………………………………………………………с.37 - 38

7. Список літератури…………………………………………………….с.39

ВСТУП. ВИКЛИК НОВОГО ЧАСУ

Сучасна середня загальноосвітня школа має перед собою взаємопов’язані завдання, перелік яких уже став традиційним, - якомога якісніше навчати школярів основам наук, формуючи відповідні знання та вміння, виховувати їх; прищеплюючи загальнолюдські цінності, розвивати мислення школярів, формуючи ефективні й результативні способи розумної діяльності. Завдяки цим вимогам навчально-виховний процес у загальноосвітній школі поступово переорієнтовується від визнання необхідності та декларації розвитку мислення учнів до реального використання засобів, методів та прийомів навчання, що забезпечують активну пізнавальну діяльність школярів.

Концепція сучасної освіти орієнтована на нове соціальне замовлення. На перше місце висувається: переорієнтація змісту освіти на особистість; спрямованість освіти на максимальну реалізацію здібностей, інтелектуального і творчого потенціалу людини, самовиховання і саморозвитку. Тому важливим моментом підготовки вчителя до сучасного уроку є пошук прийомів, що дозволяє ефективно використовувати навчальний матеріал для формування в учнів навичок самоосвіти.

Розвиток творчих здібностей і креативності у молоді – дві нерозривності одного явища, поклик часу.

Відомий математик і педагог Д. Пойа вважає: «Для розв’язання математичної задачі недостатньо оволодіти методом, а потрібно здогадатися, який саме метод використати. А там, де загадка, там і творчість. Узагалі, це починається там, де треба шукати новий шлях, типове застосування наявного шляху не потребує здогадів».

Наукові дослідження показали, що навчання може не тільки сприяти просуванню вперед, а й уповільнювати розвиток особистості. Якщо навчання ґрунтується не на усвідомленні й осмисленні, а переважно на запам’ятовуванні, то воно може на певному етапі гальмувати розвиток учня. Саме тому сьогодні першочерговим є не здобуття суми знань, а розвиток творчої особистості.

Таким чином в цьому контексті виокремлюється актуальність застосування акмеологічного підходу з метою формування мислительної сфери дитини на уроках математики.

Акмеологічні педагогічні технології спрямовані:



  • на саморозвиток учня згідно з його задатками та внутрішньої інтуїції в умовах варіативності освітніх програм;

  • на досягнення кожним учнем своїх можливих найвищих результатів за умови поєднання усіх фахівців, які здійснюють педагогічний супровід школяра.

Кроки реалізації:

  • Створення ситуації вільного вибору видів діяльності; індивідуального темпу виконання завдань.

  • Емоційно-психологічний комфорт у спілкуванні, звільнення страху перед помилкою.

  • Інформаційно-енергетичний вплив власного прикладу на стимулювання досягнень.

  • Формування духовно-моральних основ.



РОЗДІЛ 1

Формування творчого мислення учнів засобами акмеологічного простору.

Епіграф: Шлях творчості є чарівним шляхом,

адже він перетворює нас

О.Пєхота

У сучасній освіті актуальним є питання оновлення навчально-виховного процесу побудованого відповідно до потреб особистості та індивідуальних можливостей дітей, зростання їх самостійності й творчої активності. Краще вчити, краще виховувати – ось потреба часу. Творчість у школі – особлива сфера, тому що результат цієї творчості безпосередньо повернений до особистості школяра, сприяє процесу пізнання, вихованню необхідності вчитися, вихованню високих моральних рис.

Розвитку творчих здібностей неодмінно сприяє стиль самих уроків: творчий, доброзичливий клімат, атмосфера поваги, увага до кожного учня, заохочення навіть маленького успіху.

Винахідництво супроводжує нас на уроці, оскільки це є той інструментарій, з допомогою якого ми реалізуємо свої мрії, фантазії, задумки при розв’язування творчої задачі.

Для того, щоб успішно вести творчий пошук та застосовувати індивідуальну творчість на різних етапах уроку, необхідно володіти не однією, а багатьма стратегіями, нерідко певним чином компонуючи їх у залежності від творчого завдання, або життєвої ситуації, яка потребує творчих підходів. Стратегії творчого пошуку тісно зв’язані з художньо-образною основою мислення і спрямовані на формування віри в успіх, створюючи сприятливі умови для творчого пошуку.

РОЗДІЛ 2

Створення акмеологічного середовища уроку.

Методи активізації творчого потенціалу учня на уроках математики в акмеологічному просторі

На уроках проблема, що потребує вирішення, асоціюється з високою гірською вершиною, від думки про необхідність подолання якої закрадаються сумнів і острах. Для того, щоб подолати ці відчуття і відчути необхідну для творчого пошуку внутрішню свободу, образ високої вершини – проблеми не потрібно відкидати. В цьому й полягає методика стратегії творчого пошуку «Альпініст».

Але на певний період не слід автосегустувати себе необхідністю досягнення «вершини» з «першого разу». Потрібно діяти згідно стратегії альпініста, який підходить до підніжжя гори з думкою про те, як подолати перші кілька метрів підйому, не дивлячись і не думаючи про вершину. Потрібно на уроці дивитись, щоб кілька метрів підйому було подолано. До «вершини» ще далеко. Спираючись на здобутий досвід (знання), розпочинаємо пошук нових засобів та методів.

Таким чином, із заглибленням у проблему ми поступово розширюємо зону творчого пошуку і у нас появляється все більше і більше засобів, методів, прийомів для досягнення поставленої мети. Образно кажучи, ми все вище і вище піднімаємося до своєї «вершини». Появляються почуття задоволення та радості.

Однак, творчі завдання бувають інколи настільки складні, що потребують застосування не однієї, а кількох стратегій творчого пошуку, які взаємодоповнюють одна одну.



Стратегія творчого пошуку «Дерево пізнання».

Малюємо дерево, з корінням, стовбуром, гілками, листям, квітами або плодами, верхівкою. Угорі над малюнком записуємо тему нашого дослідження. Вона виступає певною системою знань. Розробляються додаткові символи-опори: стовбур – головна ідея, теорія, закономірність; коріння, гілки – важливі, але вже другорядні ідеї, теорії; дрібні гілочки – інші залежності. Листя, квіти, плоди – явища, події, факти, персоналії, найяскравіші об’єкти, предмети. Таким чином на базі зібраного матеріалу у нас поступово вимальовується «дерево пізнання», з кожним кроком нашого пошуку, на кожному уроці, народжується все більше і більше цікавих ідей. Створюється враження, начебто «дерево пізнання» полонило нас і керує нашим пошуком.

Для організації доброзичливих міжособистісних стосунків разом з учнями ми розробили такі правила:

Забороняється:


  • викрикувати;

  • перебивати думку товариша.

Дозволяється:

  • вислуховувати повністю думку товариша;

  • бути активним;

  • піднімати руку;

  • бути уважним;

  • сміливо висловлювати свої думки;

  • займатися тільки тим, що вивчається на уроці;

  • гарно вчитися.

Якщо якийсь із пунктів порушується, звертаю увагу учнів на правила. Це допомагає підтримувати дисципліну на належному рівні, організовувати учнів до творчої роботи.

Після повідомлення теми і проведення мотивації навчання ми з учнями заповнюємо наші «очікування – сонечка». Перший промінець заповнює учитель, наступні промінці заповнюють з радістю учні.




Виявити прогалини

Ліквідувати прогалини



?



навчатися



?



навчати

Отримати оцінку

Учитель спільно з учнями формулює завдання уроку.



Підвищенню ефективності уроку сприяють наступні форми організації навчально-виховної діяльності учнів:

  1. Інтерактивний метод « Мікрофон».Даний метод я використовую на етапі опитування та закріплення вивченого матеріалу. Таким чином: ставить учитель запитання класу і передає імпровізований мікрофон учневі, який повинен дати відповідь. Ця форма роботи розвиває уміння слухати, концентруватися, слідкувати за ходом фронтального опитування, розвиває навички коригування.

  2. Бліцопитування у режимі «учень-учень»: (запитай товариша).

Після розв’язування задачі чи прикладу біля дошки учитель пропонує учням класу поставити однокласнику, який працював біля дошки, п’ять запитань Оцінюється не лише відповідь учня, а й робота тих, хто формулював запитання. Відзначається запитання, що мають дослідницький і творчий характер. У даному випадку з’являється увага на формування наукового, теоретичного та практичного мислення учнів.

  1. «Асоціативний кущ»

  2. Робота в парах. Ця форма організації навчально-виховної діяльності учнів на уроці ефективна для досягнення широкого спектру реалізації мети: засвоєння, закріплення контролю знань.

На дошці записано завдання у двох варіантах. До дошки виходять двоє учнів, які сидять за однією партою. На зворотній частині дошки, так щоб не бачили учні класу, вони виконують запропоновані завдання. Клас працює в зошитах за варіантами. Після виконання завдань учні обмінюються зошитами і перевіряють розв’язання, звіряючи їх із записами на дошці. Формуються навички й уміння само- та взаємоконтролю.

  1. Робота в групах.

На першому етапі учні за умови консультування з учителем розв’язують задачу з повним коментарем і аналізом. Далі вчитель пропонує учням об’єднатися в групи по 4 особи (як правило, це учні, які сидять за сусідніми партами). Кожна група отримує завдання, аналогічне попередньому. Учні в групах повинні обговорювати це завдання, письмово його виконати в зошитах. Керівник кожної групи звітує біля дошки. Продуктивною така форма роботи, на мою думку, буде на етапі формування вмінь і навичок учнів. Розвивається уміння командної роботи.

  1. Вправа «Дослідницький кошик».

Учні об’єднані у пари, кожен отримує заготовку кошика, прикріплює до паперу. На кошику записані умови задачі і вказівки до складання рівняння (що позначає через невідоме). Кожна група повинна шляхом обговорення дійти єдиної думки під час складання рівняння і наповнити кошик своїми розв’язаннями.

  1. Вправа «Два мудреці»

З класу обирають два учні – «мудреці». Потім і учням і «мудрецям» пропонується ознайомитися з умовою задачі, яку вони повинні розв’язати. «Мудреці» по черзі пропонують розв’язання задачі. Учні уважно слухають і вирішують, ідею якого «мудреця» вони підтримають. Розвивається словесно-логічне мислення, формуються навички аналізу, комунікативні здібності.

Відома схема підбиття підсумків уроку. Це – «піраміда» навчальних досягнень. Під час підбиття підсумків учитель пропонує кожному учню оцінити свої досягнення на уроці, зафарбувавши частину піраміди, відповідно, починаючи знизу – початковий, середній, достатній та високий рівні опанування навчального матеріалу з їх точки зору.

До кожного уроку я добираю девіз, епіграф, найчастіше це висловлювання відомих людей. Вважаю, звертання до афоризмів є важливим і ненав’язливим виховним моментом уроку. Та іноді варто й завершувати урок теж красиво та повчально. Наприклад:


  • Діти, а тепер запишіть домашнє завдання. «Коли ми прагнемо шукати невідоме, то стаємо кращими, мужнішими і діяльнішими за тих, хто вважає ніби невідоме не можна знайти і немає чого шукати». Хай ця думка Платона супроводжує вас на життєвому шляху.

Психологічний настрій уроку, атмосфера доброти і вільного спілкування, доброзичливість і зацікавленість – усе це обов’язкове, це те, без чого урок не відбудеться. Мені подобається, коли діти відповідають на запитання сидячи, вони спокійні. Люблю дякувати учням за гарну відповідь, за красиво розв’язану задачу, за наполегливість у бажанні пізнати.

К.Ушинський писав: «Учень не посудина, яку весь час потрібно наповнювати. Учень – це факел, який потрібно запалити». Тому свою педагогічну роботу я намагаюся будувати відповідно до теорії акмеології, що сприяє формуванню гармонійної особистості та досягнення кожним учнем своїх можливих найвищих результатів. Творча діяльність учнів дає їм можливість глибше вникнути у зміст матеріалу, що вивчається, створює умови для практичного застосування набутих знань, сприяє розвитку самостійності та пізнавальних здібностей. У результаті такої діяльності процес засвоєння знань учнями перетворюється на процес «відкриття» знань.

Особлива увага приділяється формуванню таких аспектів мислення, як логічність, евристичність, здатність до аналізу та синтезу, здатність узагальнювати, мислити за аналогією.

Отже, розвиток творчого мислення - основа самостійного мислення учнів.

Невід’ємною частиною роботи є участь дітей в олімпіадах, у щорічному. Міжнародному математичному конкурсі «Кенгуру», де учні розв’язують нестандартні й цікаві логічні задачі.

Щоб підготувати дитину до життя, сформувати компетентну особистість, необхідно спонукати її до самоосвіти. Адже вона передбачає самостійне, за власною ініціативою, здобуття і засвоєння учнями важливої математичної інформації. Я постійно намагаюся створювати навчально-пізнавальну мотивацію для пошуку математичних знань, бо вони розвивають в учня цікавість. Стародавні римляни вважали, що корінь навчання гіркий. Але коли вчитель бере в союзники інтерес, коли учні «хворіють» жагою знань і потягом до активної розумової праці, корінь навчання змінює смак.

РОЗДІЛ 3

Творчі завдання - засіб активізації пізнавальної активності учнів.

Самостійне здобування учнями нових знань - творчий процес. Підбираю для учнів творчі завдання, які є засобом активізації їх пізнавальної діяльності.

Наприклад, у 8 класі, коли учні ще не знають теореми про корінь з добутку, пропоную їм знайти точне значення виразу 2*8. І знаходяться такі, що розв’язують ці завдання оригінально: спочатку знаходять квадрат цього виразу (2*8)2=2*8=16, а потім і значення цього виразу - 2*8= 16=4, оскільки2* 80.

Або практичне завдання: як, маючи лише мотузку, перевірити, чи має шматочок дощечки прямокутну форму?

Одним із видів творчих завдань є завдання по складанню задач. Такі завдання можуть бути запропоновані як на етапі вивчення нового матеріалу, так і на етапі йцого закріплення. Такі завдання даю і в класі, і додому.

Істинне розуміння предмента, яке дозволяє ефективно застосовувати набуті знання, неможливе без розвитку інтуіції, яка сприяє правильному орієнтуванню в поняттях, фактах, методах. Без розвитку інтуіції знання виявляються формальними, носять інформативно-довідковий характер, а не “внутрішніми”, властивими свідомості учня. Сюди належать інтуіція, що передує знанням, інтуіція після знань, оцінка ситуацій, навички користуватися прикидками, робити аналіз задачі, аналіз відповіді, геометрична інтуіція в курсі алгебри і початків аналізу. Особливо сприяють розвитку інтуіції завдання на побудову простих прикладів чисел, рівнянь, функцій тощо, що мають наперед задані властивості. Постійно вимагаю від учнів наведення таких прикладів - це в певній мірі творчий акт, який вимагає активної роботи мислення, уява, фантазії. Намагаюся систематично на кожному уроці відводити хоч невеликий час для “неалгоритмичних” задач, що будять уяву, фантазію, розвивають мислення, інтуіцію, а не просто формують рутинні уміння і навички.

Вважаю, що в епоху змагання людини з ЕОМ особливо необхідно розвивати ті якості мислення, які ставлять людину вище від машини, а інтуіція, творча уява, фантазії належать до їх числа.

Як учитель, що займається навчаючою, виховуючою і розвиваючою діяльністю, диригує активною навчальною роботою школярів, намагаюся завжди, коли це можливо, будувати навчально-пізнавальну діяльність учнів за структурою дослідницького методу, починаючи від усвідомлення пізнавальної проблеми і закінчуючи пошуком практичних застосувань одержаних нових знань. Пізнавальні труднощі долаються за допомогою колективного обговорення в класі, спрямованого питаннями, завданнями, коментарями вчителя.

На уроках, де є можливість застосувати мій улюблений дослідницький метод, учні в своїй пізнавальній діяльності проходять такі етапи:

1) практична дослідницька робота і висновки про її результати:

2) формування наукового припущення (гіпотези);

3) доведення гіпотези:

4) формування доведеного факту.

5) застосування набутих знань у стандартних умовах.

6) застосування набутимх знань у нестандартних умовах.

У здійсненні етапів 1) і 5) приймає участь кожен учень зокрема, а етапи 2), 3), 4) і 6) здійснюються за ініціативою сильніших, кмітливіших учнів.

Дослідницьким методом, наприклад, учні знайомились з означенням тригонометричних функцій гострого кута та з теоремою Піфагора (8 клас), з числом  (5 клас). Корисним тут є і те, що учні, які на кілька хвилин стають дослідниками, мають можливість відчути ту міру людської праці, що була затрачена для добування певних знань. Такі здобуті знання є для них особливо цінними. Наведу до цього такий приклад: перш, ніж учити дітей користуватись будь-якою з “Чотиризначних математичних таблиць” В.М.Брадіса, учні практично знаходять 4-5 значень, що є в цій таблиці. Трудомісткість цієї роботи викликає в них повагу до цього посібника.

Як особливо ефективний активації пізнавальної діяльності учнів, я дуже часто застосовую проблемний підхід до навчання, який сприяє інтелектуальному розвитку учнів і водночас формує їх світогляд, моральні, емоційні та інші риси особистості.

Результати психологічних досліджень свідчать, що продуктивне мислення невіддільне від розв’язання тієї чи іншої проблеми. Воно не тільки починається з проблеми чи запитання, здивування чи нерозуміння, із суперечності, а й далі відбувається в процесі виникнення та розв’язування ряду послідовних пізнавальних завдань, проблеми в цілому.

Проблема - це завжди знання про незнання, тобто усвідомлення недостатності знань для задоволення недостатності знань для задоволенння певної пізнавальної проблеми.

Усвідомлення проблеми відбувається в проблемній ситуації і залежить від рівня знань, спрямованості пізнавальних інтересів учня.

Те, що є проблемним для одного, може не бути проблемним для іншого. Кожна людина бачить тим більше нерозв’язаних проблем, чим ширше коло її знань. Уміння побачити проблему - функція знання.

Для того, щоб на уроках математики ефективно активізувати розумову діяльність учнів за допомогою проблемних ситуацій, з’ясовую особливості проблемного підходу до навчання математики, проаналізувати основні типи проблемних смитуаційта способи їх створення.

Часто сильніші учні знаходять розв’язання навчальної проблеми, але обхідним, менш раціональним шляхом. Моді я вважаю своїм завданням допомогти їм вийти на прямий шлях. Такі ситуації виникали, наприклад, при вивченні тем :”Квадратний корінь з добутку і дробу”, “Розв’язання квадратних рівнянь”, “додавання і віднімання десяткових дробів” тощо.

Я завжди вважала і вважаю, що в діяльності учнів важливішим є не результат, до якого вони приходять, а ті шляхи, способи мислення, за допомогою яких вони одержують цей результат. Вчу дітей, як мислити, щоб прийти до цього результату. вважаю, це найголовнішим, бо саме воно розвиває дитину.

Творча самостійність учнів можлива тоді, коли вони володіють способами і прийомами розв’язування певних задач, або загальнимиспособами підходу до розв’язання буд-яких проблем.

Під час викладу матеріалу, доведення тверджень, розв’язування задач завжди користуються певними способами і прийомами діяльності. У сучасних навчальних посібниках вони виділяються недостатньо, тому корисно, вивчаючи понятійний апарат певної теорії, постійно демонструвати способи і прийоми пізнавальної діяльності.

Для вирівнювання знань і вмінь учнів із слабкою підготовкою застосовую принцип підвищення рівня творчої самостійності учнів. Він полягає в тому, що під час вивчення теми учні використовуютьодні й ті самі завдання (або аналогічні) для формування понять і способів дій. У прцесі їх виконання залежно від рівня підготовки й індивідуальних особливостей учні дістають потрібні підказки (вказівки, навідні питання), певну інформацію, малюнки, тощо.

Вказівки можна давати усно, на картках, за допомогою екранних засобів, індивідуальні або для окремих груп учнів. Добре підготовленому учневі такі вказівки майже не потрібні, середньому - варто подати тільки загальну ідею або нагадати загальний підхід до виконання даного завдання, а слабко підготовленим поряд із загальними вказівками потрібні й додаткові (нагадати окремі положення, факти, способи діяльності, тощо). Тоді учні з недостатньою підготовкою поступово оволодіватимуть необхідними способами пізнавальної діяльності, потрібними вміннями і навичками. Система вказівок і настанов дає змогу виявити рівень знань і вмінь учнів, оцінити їхню роботу.




  1   2   3




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка