Аналіз методологічних аспектів універсальних виборчих технологій та регіональна специфіка їх застосування” Вступ



Скачати 185.5 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації09.09.2018
Розмір185.5 Kb.
#49431
ТипРеферат
  1   2   3



Аналіз методологічних аспектів універсальних виборчих технологій та регіональна специфіка їх застосування”

Вступ

Актуальність теми реферату: Сьогодні виборчий процес у багатьох країнах СНД привертає увагу численних спостерігачів, ЗМІ, дослідників. Часто-густо кампанії кандидатів викликають непорозуміння, сміх, невдоволення у представників країн, де вже є розвинуті інститути політичних досліджень. В умовах розвитку сучасних політичних технологій, зокрема виборчих, дуже важко виявити найбільш ефективні та дієві, враховуючи специфіку країн та регіонів, де застосовуються дані заходи. Оскільки за жорсткої конкуренції передвиборчі технології змінюються дуже швидко, необхідно визначити головні тенденції таких видозмін для того, щоб передбачити результати їх дії у майбутньому та удосконалити найдрібніші аспекти їх функціонування. Наше дослідження стосується в першу чергу країн СНД, де активно використовуються зарубіжні методики політичних виборчих технологій, хоча і не дають бажаних результатів. Ми спробували дати відповідь на запитання: „Чому досвід країн Європи та США не можна використовувати з таким же успіхом в Росії, Україні чи Казахстані?”.

Методи дослідження: теоретичні – аналіз джерел з даної проблеми, систематизація і узагальнення літературно-критичного матеріалу, зібраного в процесі дослідження; практичні – узагальнення спостережень.

Об’єкт дослідження – передвиборча діяльність українських та закордонних учасників політичних відносин, окремих політиків, партій, блоків, організацій.

Предмет дослідження – ведення передвиборчої кампанії , її ефективність та результативність.

Мета дослідження: визначити найефективніші універсальні виборчі технології, спрогнозувати тенденції їх розвитку на майбутнє для уникнення кризової ситуації.

Структура роботи. Реферат включає вступ, вісім розділів, висновок, список використаних джерел.

1. Поняття політичних технологій

На сьогоднішній день не існує чіткого визначення політичних технологій. Використовуючи це словосполучення, політконсультанти мають на увазі найчастіше зовсім різні категорії – від конкретних прийомів і методик формування суспільної думки до стратегічних підходів і принципів. Що стосується рядових виборців, те цей вираз асоціюється найчастіше з «чорним піаром», до якого прибігають політтехнологи, щоб будь-якими шляхами домогтися перемоги.

Таким чином, для того, щоб говорити про політичні технології як такі і тим більше якимось чином аналізувати і класифікувати їх, необхідно попередньо визначитися з термінологічним апаратом і спробувати звести весь спектр думок до єдиного знаменника.

Можна виділити декілька взаємодоповнюючих підходів до визначення поняття політтехнології, що були проранговані за числом прибічників серед експертів.

Деякі експерти розділяють поняття «технологія» і «техніка», оскільки технологія є набором визначених технік, що об’єднані навколо загальної мети і стратегії з урахуванням ситуації. Техніка ж – конкретний прийом або метод, послідовність кроків, що завжди веде до визначеного результату. Відповідно, під поняття політичних технологій попадають далеко не усі відомі методи. Наприклад, організація соціальної події або політичний переворот - це технологія, а проведена в рамках її демонстрація або мітинг – це техніка. Техніки можуть працювати в будь-яких країнах без суттєвих змін, у той час як технології більш специфічні і вимагають адаптації.

Підхід №1. Назвемо його умовно «інструментальний», політична технологія в самому загальному виді - набір прийомів (технік, кроків і т.п.) по перетворенню вихідного матеріалу в якийсь продукт. Матеріалом може бути суспільна (елітна) думка, а продуктом – голосування за кандидата (підтримка).

Підхід №2. У центрі уваги «комунікативного» підходу знаходиться комунікація, а технологія визначається як послідовність дій по вибудовуванню каналів комунікації між кандидатом і електоратом.

Підхід №3. Прихильники «психологічного» підходу на перший план ставлять вивчення і вплив на суспільну думку, тому технологія тут – це подвійна комбінація, де спочатку проводиться вивчення електоральних настроїв (за допомогою універсальних методів досліджень), а потім здійснюється вплив (доставка очікуваної інформації за допомогою різних технік).

Підхід №4. Прихильники «стратегічного» підходу розбивають поняття політтехнології на складові частини. Для них технологія – це в першу чергу набір стратегічних принципів або підходів до організації виборчої кампанії. Ці стратегічні концепти універсальні. У першу чергу, це принципи позиціонування і просування руху меседжа. Друге - це робота з «повідомленням». Крім того, експерти відокремлюють технологічні підходи (заохочення і погрозу), котрі універсальні, від технологічних прийомів (обмежені в дії) і каналів комунікації (цілком специфічні).

Підхід №5. Через призму «лідерського» підходу технологія виглядає як послідовність дій по перетворенню неформальних лідерів (політиків) у формальних або утримання в руках лідерів

важелів влади.



Підхід №6. У концепції «моделі» технологія - це не діяльність, це - модель діяльності. Це результат аналізу вже проведеної (раніше) діяльності. Причому, здійсненої неодноразово –

тільки аналітична перевірка тих або інших положень загальної моделі на безлічі приватному і незалежних по відношенню один одному прикладів дозволяє бути упевненим у її точності і, якщо потрібно, універсальності.

Усі консультанти згодні з тим, що універсальні політичні технології існують. А деякі говорять навіть, що взагалі усі технології універсальні, при цьому якихось специфічних технологій просто немає.

У цілому існуючу палітру думок можна умовно рознести по двох полюсах:

1. Частина експертів вважає, що універсальні політтехнології існують і діють у всіх країнах без виключень за умови наявності інституту виборів і деякої адаптації (таких більшість).

2. Інша частина експертів вважає, що універсальні політтехнології існують, але більшість з них діє тільки в ряді країн, що мають загальну політичну культуру. На їхню думку, світовий політичний простір і політичний ринок сегментовано і складаються з груп країн, об'єднаних спільністю політичної культури. Існує єдиний простір країн СНД, зона країн Східної Європи, країни Західної Європи, країни Балтії, країни Скандинавії, країни Північної Америки, країни Південної Америки і т.д. Спільність політичної культури в групі країн полегшує переніс технологій з держави в державу, але корінні розходження роблять запозичення більшої

частини іноземного досвіду неможливим.

Таким чином, розглянувши основні термінологічні дефініції, можна перейти власне до інвентаризації і класифікації політичних технологій на основі інформації, отриманої від експертів.
2. Класифікація технологій

Експертне опитування дозволило виявити цілий ряд використаних консультантами підходів і класифікацій політичних технологій за найрізноманітнішими підставами.



Підхід №1. Найбільше часто зустрічається класифікація технологій „за спрямованістю”. Існує комплекс технологій, націлених на перетворення контексту виборів (створення сприятливого порядку денного, керування обоймою кандидатів, виборче законодавство і т.д.), інший шар прийомів спрямований на донесення меседжа до виборців. Причому перші набагато важливіші і масштабніші. Сюди ж можна віднести розподіл по конкретним переслідуваним цілям (перемога на виборах, розширення довіри до влади, підтримка курсу влади і т.п.).

Підхід №2. Інший підхід припускає розподіл політичних технологій за легальністю (відкритістю) використання. Виділяють технології законні (або технології відкритої комунікації) і незаконні (закритої комунікації). У число перших входить весь інструментарій повідомлення меседжа до виборця – дайрект-мейл агітатори, реклама в ЗМІ, масові акції тощо, у число інших - підкуп виборців, різноманітні способи фальсифікації результатів виборів тощо.

Підхід №3. Експерти розділяють політичні технології на підставі ставлення до виборчої системи: поза виборчою системою (кар’єр-менеджемент, політичний переворот, досягнення домовленостей з елітами), власне виборчі технології і технології реалізації влади (рішення, акції, проекти, політика влади).

Підхід №4. Технології класифікують також за масштабом, протиставляючи технології масові (спрямовані на весь електорат) і спрямовані на вузькі групи (окремі його сегменти або елітні групи).

Підхід №5. Технології поділяють за характером мотивації: на ті, що заохочують (мотивуючі) і що лякають (загрозливі). Якщо перші пов'язані з обіцянками, очікуваннями, пропозиціями яких-небудь благ, то інші будуються на основі використання різного роду природних страхів.

Підхід №6. Має місце поділ технологій на три види в залежності від трьох сфер, де в одному або іншому виді здійснюється вибір. Це технології відкриті (публічні), що будуються на роботі з електоратом. Технології тіньові, засновані на роботі з елітами (різні домовленості, взаємні поступки, узгодження між представниками від різних партій і т.д.). І так звані „чорні технології” (підробка бюлетенів, фальсифікація підсумків виборів, зняття кандидатів і т.п.).

Підхід №7. Група експертів поділяє технології за територіальною ознакою на технології східні (тобто створені і застосовані в країнах східного типу) і західні (європейський тип держав). Наприклад, у країнах європейського типу універсальною технологією став дайрект-мейл (direct-mail) (основа якого – достовірні бази даних по виборцях), але в східних країнах він, як правило, не спрацьовує. Там замість цього з'явилися інші технології, ефективні для країн східного світу – домовленості зі старійшинами і главами кланів та ін.

Підхід №8. Консультанти проводять також класифікацію по етапах застосування на довиборчі, власне виборчі, поствиборчі.

Підхід №9. Класифікацію проводять по «трьох обставинах»: місце (де застосовується технологія – кафе, чаювання вдома, мітинг на площі), час (тривалість застосування – разові, регулярні і т.п.) і спосіб дії (спосіб впливу на виборців - пасивні, активні, партнерські і т.п.).

Таким чином, експерти використовують цілий ряд основних критеріїв для класифікації технологій: за спрямованістю, по законністю застосування, за принципах побудови технології, за сферою застосування, цілями, характером дії, етапами застосування і т.д.

Крім того, слід зазначити, що деякі експерти розглядають технології як багаторівневе явище. Перший рівень – це канали доступу (ЗМІ й ін. канали), що досить специфічні при наявній подібності. Другий рівень – це конкретні виборчі прийоми, що можуть працювати в групі територій і навіть країн, де немає законодавчих обмежень (наприклад, використання кандидатів-«двійників»). Третій рівень – це технологічні принципи (підходи), що універсальні. Приклад – технологія «установлення порядку денного» (agenda setting) або створення ситуації зовнішньої загрози.
3. Регіональна та краєзнавча специфіка застосування передвиборчих технологій

Метою даного дослідження було вивчення універсальних політичних технологій у їхній взаємодії з специфікою у країнах, а не регіональною специфікою. Проте, слід зазначити, що існують деякі загальні і різні елементи в цих категоріях.



1. У загальному виді розуміння краєзнавчої і регіональної специфіки в консультантів зводиться до сукупності ряду факторів, що заважають або сприяють застосуванню універсальних технологій, є основою для створення нових універсальних комбінацій прийомів або для появи специфічних.

2. Регіональна специфіка сприймається в частині випадків як специфіка, властива визначеній території (регіонові, місту) і відтворююча основні риси країнознавчої специфіки.

3. В інших випадках, коли мова йде про державні утворення в складі федерацій або конфедерацій, регіональна специфіка може виступати як рівнозначна країнознавчій по вхідним у неї факторам.

4. Регіональна і краєзнавча специфіка можуть як збігатися або не мати істотних розбіжностей, так і істотно розходитися за ключовими параметрами.

5. Оцінювати краєзнавчу специфіку як сукупність всіх особливостей регіонів, що входять у цю державу, буде невірним. Відповідно до системного підходу, властивості цілого не є сумою властивостей його елементів.
Основні фактори краєзнавчої специфіки

Мова

За експертними оцінками, мова накладає обмеження на використання тих або інших універсальних слоганів і реалізацію ідей, але разом з тим може давати додаткові можливості.



Приклад. Україна, Молдавія, Таджикистан - двомовні країни. Тому рекламну кампанію в них не можна будувати тільки на одній мові. При перекладі рекламної продукції виникають різного роду проблеми – погане звучання, неприємні асоціації і т.п.

Крім того, самі політики в таких країнах воліють використовувати ту або іншу мову в залежності від переваг.



Приклад. Леонід Кучма під час виборчої кампанії в регіонах Східної України говорив російською мовою, а на Заході країни українською мовою.

Приклад. На президентських виборах у Молдові консультанти кандидата Петра Лучинського запропонували слоган, що звучав молдавською мовою дуже просто і красиво «Пентру Петрові» (у перекладі на українську – «За Петра»). Для росіян це не звучало також красиво, і тому ставка робилася на асоціації з Петром Першим.

Законодавство про вибори

По частоті згадування знаходиться на 2-му місці. Експерти приводили величезну кількість прикладів того, як законодавчі норми впливають на появу і використання технологій, нижче приведені найбільш цікаві.



Приклад. В Україні на виборах у Верховну Раду процентний бар'єр для партій донедавна складав 4 %, а тепер зменшений до 3. У Росії відбувається зворотній процес – поріг проходження в Думу збільшений до 7 %. Тому в Україні інвесторам вигідно вкладати кошти в нові політичні партії, у той час як у Росії ризик подібних вкладень більш великий. У ряді країн існує державне фінансування партій і кандидатів, що допомагає їм бути незалежними від великого капіталу. Приміром, в Ізраїлі будь-який громадянин може одержати муніципальний кредит на участь у виборах.

Приклад. Латвія розбита на 5 виборчих округів. Відповідно до закону про вибори від 1918 року виборець може голосувати в будь-якому місці, у будь-якому окрузі. Ніяких відкріпних посвідчень там не потрібно. Це створює величезне поле для фальсифікацій, тому що ніхто ніколи не перевіряє на сільських ділянках, хто і звідкіля приїхав.

Приклад. Кожен громадянин у США має право голосу, але для того щоб мати право проголосувати, він повинний прийти заздалегідь (за чотири місяці) і зареєструватися як виборець тієї або іншої партії. Якщо він не зареєстрований, то він не зможе проголосувати. Це істотно обмежує можливості для підкупу виборців.

Система визначення переможця

В експертних оцінках цей фактор часто відзначався як важливий. Зокрема, як приклад приводилися вибори президента США, де кандидат може набрати більшість голосів виборців, але меншість серед вибірників і в підсумку програти вибори (як відбулося з Альбертом Гором у 2000 р.).



Національність і расові переваги

По оцінках експертів, велике значення має те, чи є країна (регіон) мононаціональною або багатонаціональною. Мають значення расові переваги і традиції.



Приклад. Дагестан часто наводять як приклад республіки, де практично узаконені вибори за національною ознакою. Держрада формується за національною ознакою – визначена кількість представників від найбільших за чисельністю національностей. Такий спосіб оцінюють як єдиний можливий для нейтралізації міжнаціональних конфліктів.

Приклад. У США афроамериканець ніколи не обирався президентом.

Приклад. Один з консультантів кандидата в президенти Башкортостану наводив приклад: «До нього увесь час зверталися з тим самим питанням: так ти - татарин або башкир? Ти нам скажи. Якщо татарин, то я за тебе буду голосувати, якщо башкир - не буду».

Національний характер

Містить у собі безліч характеристик (домінантні якості, особливості психології, поводження і т.п.)



Приклад. У країнах Балтії національний характер виражається в таких характеристиках як спокій, врівноваженість, повільність, «холодний», специфічний гумор. Подібним характером володіють жителі скандинавських країн (фіни, шведи). Цим експерти пояснюють те, чому на виборах у прибалтійських республіках традиційно працює багато запрошених консультантів зі скандинавських країн, мовляв, вони їх краще розуміють і легше адаптуються.

Приклад. У значної частини українських виборців слова про дружбу народів, вирази «народи-брати» іноді викликають відчуття безтактності й імперської експансії з боку Росії. Вони сприймають такі судження не як прояв дружби народів, а як прагнення нишком нав'язати волю Росії. Будь-які натяки на обмеження національного суверенітету в Україні сприймаються дуже болісно. Приміром, ситуація з косою Тузла в 2003 р. для росіян залишилася незначним епізодом, а в Україні сколихнула патріотичні настрої навіть у проросійських виборців.

Культура і традиції

Гендерні переваги

Приклад. У США жінка ніколи не ставала президентом. У ряді азіатських країн за декларованого верховенства чоловіків тіньовий вплив жінок дуже значний. Крім того, найчастіше приналежність до якогось клану є більш значимою, ніж стать. Цим пояснюється феномен жінок-лідерів в Азії. Трохи інша ситуація в країнах Скандинавії і Балтії, де дуже швидко прижилися ідеали реальної рівноправності статей, і жінки в політиці – скоріше правило, ніж виключення. Більш того, є випадки і дискримінації навпаки – на користь жінок.

Політичні традиції

Приклад. У Казахстані на виборчий процес сильно впливає жузова система (населення поділяється на 3 жузи – старший, середній, молодший). Існує навіть концепція «балансу жузів» - якщо є перевагу одного жуза, те треба голосувати за кандидата від іншого, щоб

зрівноважити цей фактор.



Приклад. У країнах Європи і США масова участь у кампанії добровольців (волонтерів) є традицією. У кампаніях у країнах СНД польові структури комплектуються, як правило, за рахунок найманих активістів, а добровольці скоріше є виключенням.

Наявність у країні двопартійної системи формує у виборців спокійне ставлення до негативної реклами проти конкурентів. Якщо в країнах з політичною системою, що знаходиться в процесі становлення, роль «зливних бачків», як правило, грають підставні кандидати, то в умовах двопартійної системи замовник завжди зрозумілий, і негативна реклама стала звичним явищем.


4. Критерії вибору кандидата

Опитування в різних країнах дозволяють виділити універсальні риси, за якими оцінюють політика, але ступінь виразності цих оцінок у різних регіонах сильно варіюється. До них відносяться: чесність, доброта, освіченість, професіоналізм, розум, безкорисливість. Крім універсальних рис існують специфічні якості (у Чехії в трійку найважливіших якостей входить сексуальність). Наприклад, у Росії на першому місці знаходиться чесність і порядність, на другому – турбота про людей, на третьому – принциповість. У Казахстані також найбільше цінується чесність, але потім йде доброта, а на третьому - розум. Багатство для кандидата скоріше плюс, ніж мінус. У Грузії в першій трійці – освіченість, патріотизм і лише на третьому місці чесність. Крім того, цінуються дипломатичність і хитрість. У Грузії дуже важливе уміння говорити без листка й у формі тосту барвисто й образно. Таким умінням славиться Зураб Жванія, що виступає без конспектів і дуже образно. У Грузії також цінується розум, тому під час виборів президента використовувалися ролики, де Шеварднадзе грав у шахи.

Зовсім різне відношення в різних країнах виборців до здоров'я кандидата. Якщо на Заході для політиків характерне підкреслення гарної фізичної форми, то в Росії все не так просто. Приміром, у ході декількох регіональних виборів був виявлений цікавий феномен – обнародування опонентами фактів поганого стану здоров'я кандидата вело до росту його рейтингу (з одного боку, він ставав жертвою опонентів, з іншого боку - виходить, працює багато, жертвує собою заради людей). Цікавий варіант мотивації був висловлений пенсіонерами в одному з інтерв’ю: «Він хворий, як і ми, тому обов’язково дасть гроші на ліки». Факт отруєння Віктора Ющенка – ще недосліджена сторінка у галузі передвиборчих технологій і поки дуже важко дати оцінку, як змінився рейтинг кандидата після захворювання.
Припустима/ не припустима поведінка

У Росії залишається негативним ставлення до гомосексуалістів, у той час як у країнах Балтії і Європи це не викликається такого обурення. Геї стають мерами столичних міст і при цьому не ховають своєї орієнтації.

У США зрада Білла Клінтона дружині з Монікою Левінські викликала скандал, у той час як для Росії характерно терпиме ставлення до подружніх зрад. Правда, ще більшу хвилю обурення американців викликав той факт, що Клінтон брехав під присягою. Але для Росії та України, де поки не склалася система публічних слухань і існує традиція співчутливого ставлення до переслідуваних законом політиків, подібне обвинувачення було б ще менш значимим, ніж подружня невірність.
Цінності

Серед експертів зустрічалося визначення краєзнавчої специфіки як, насамперед, системи цінностей. При цьому цінності можуть бути фундаментальними й актуалізованими (мода, попит, потреба) у даний момент.



Приклад. Для країн східного типу (Узбекистан, Таджикистан, Монголія) і національних російських республік властива глибока повага до старших за віком, що впливає на сприйняття політичних лідерів (людей похилого віку), ставлення до влади, мотивацію при голосуванні (потрібне схвалення батьків, старійшин).

Приклад. У Китаї в умовах надвиробництва сільського господарства влада «оголосила» актуальною цінністю культ їжі (поїдання рису). До цінностей можна віднести також стилістику міжособистісної комунікації.
Політичний режим

За експертними оцінками, режим є одним із ключових факторів у краєзнавчій специфіці. Від нього залежить ряд інших факторів: доступність каналів інформації, цінності, ступінь адміністративного ресурсу.



Приклад. У Білорусії високий ступінь застосування адміністративного ресурсу на виборах. Основні канали інформації закриті для використання. Закон забороняє навіть діяльність іноземних політконсультантів (крім дослідників).
Особливості сприйняття і темпоритм

Краєзнавчі особливості можуть виявлятися при сприйнятті окремих кольорів, де крім загальнолюдських особливостей (червоний колір сприймається як агресивний) можуть бути і свої нюанси, пов'язані з традиціями або асоціаціями.



Приклад. На виборах у Колумбії консультанти використовували семіотику кольору і простору так: «плакат, на якому зображений кандидат, що натхненно дивиться вперед, де сяє сонце; позаду нього – затемнення з хмаринок». Цей прийом використовується у багатьох країнах і означає, що майбутнє разом із новим президентом – безхмарне. Блакитний колір – колір надії.

Велике значення має швидкість сприйняття і темп життя в загальному виді (темпоритм). Найчастіше впливає на сприйняття рекламних матеріалів.



Приклад. У республіці Гірський Алтай місцеві алтайські журналісти наполягали на тому, щоб готувати і крутити рекламні матеріали тривалістю не менш 20 хвилин. Консультанти пропонували використовувати замість цього багато коротких 15-20 секундних роликів. Виявилося, що тривалі матеріали жителі слухають із задоволенням, а «мелькання» коротких роликів не сприймається, тому що там темпоритм життя набагато повільніше, ніж у Москві.
Каталог: data -> ukr -> Politologiya
Politologiya -> Створення Організації Об’єднаних Націй та характеристика її робочих органів
Politologiya -> Суверенітет держави. Зв’язок суверенітету держави з народним суверенітетом
Politologiya -> Балканський вектор
Politologiya -> Природа фашизму
Politologiya -> Націоналізм І демократія
Politologiya -> Політична думка у класових
Politologiya -> Політичні ідеї Нового часу
Politologiya -> Політичний режим в Україні як реальність, модифікаційні тенденції та перспективи
Politologiya -> Аналіз методологічних аспектів універсальних виборчих технологій та регіональна специфіка їх застосування” Вступ
Politologiya -> Ментальні характеристики політичної свідомості українців

Скачати 185.5 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка