«Аналіз розподілу та використання прибутку банку»



Сторінка4/19
Дата конвертації23.10.2016
Розмір1.91 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   19

Якщо більш детально розглянути можливість та межі застосування RAROC, то зможемо прийти до висновку про те, що дуже важливою перевагою даного виду інструменту є можливість оцінки ризиків «зверху вниз». Зокрема, це дає значну перевагу банківській установі, оскільки дана система оцінки передбачає ранжування ризиків за окремими напрямами діяльності банку, операціями, портфелям та безпосередньо клієнтам. Послідовно удосконалюючись та піднімаючись на все вищі рівні шляхом агрегування ризиків з урахуванням ефектів диверсифікації між різними напрямками діяльності, метод дозволяє розрахувати сумарний ризик установи. Наприклад, розрахунок потреби в капіталі з урахуванням всіх основних ризиків, взаємодія розміру винагороди вищого керівництва з рентабельністю залученого капіталу – все це в сукупності передбачає нарощування економічного прибутку [36].

RAROC – відношення скоригованого на ризик прибутку до капіталу під ризиком (економічного капіталу). Даний показник відображає прибутковість капіталу банку, необхідного для покриття максимально можливого збитку (найчастіше береться 97– 99 % збитку), та розраховується за формулою [37]:


, (2.1)
де ЧП – чистий прибуток від банківських операцій, розрахований з урахуванням витрат на часткове хеджування ринкового й кредитного ризиків;

ЕК – економічний капітал.


На відміну від бухгалтерського, регулятивного капіталу, економічний капітал не пов’язаний ні з потоками грошових коштів, ні с відрахуваннями з прибутку. Він за своєю сутністю відрізняється від регулятивного тим, що ним вимірюється ризик в розумінні економічної реальності. Він називається «економічним», тому що частина процесу вимірювання пов’язана з перетворенням ризику в капітал, що є необхідним для підтримки даного ризику у відповідності з цільовим рівнем фінансової стійкості установи [38]. Економічний капітал часто називають «капітал, співвіднесений з ризиком» (Capital at Risk, або CaR) або просто «ризиковим капіталом» (Risk Capital).

Економічний капітал становить собою стандартний та однорідний показник, який відображає економічну реальність банківської діяльності (вимірює справжній ризик), акцентує увагу на змінах в справжній, справедливій в ринковому розуміння економічній вартості, охвачує всі види ризику (по факту їх визначення кредитною організацією), жорстко прив’язаний до корпоративних цілей, має високий ступінь точності (прив’язаний до унікальних характеристик банку).

В зарубіжних банках накопичений достатній досвід в розрахунку економічного капіталу, і, крім того, їх регулятори на законодавчому рівні закріпили визначені підходи до оцінки економічного капіталу. Зокрема, якщо спиратися на практику відомих зарубіжних банків, то, наприклад, корпорація Citigroup розкриває свій механізм економічного капіталу наступним чином:

Економічний капітал визначається як сума капіталу, необхідна для покриття потенційних неочікуваних економічних збитків із-за надзвичайно серйозних подій протягом досліджуваного річного періоду;

Економічні збитки включають втрати, які відображаються у фінансових звітах, а також індекс зниження вартості, що не враховується у звіті про фінансові результати:

Непередбачувані збитки представляють собою різницю між потенційно серйозними надзвичайними втратами та очікуваним (середнім) збитком корпорації в періоді 1 рік. Під надзвичайно серйозними розуміють потенційні збитки за рівня довіреності 99,97 %, що базується на розподілу подій, що відбуваються, та сценарному аналізі [39].

В закордонній практиці активно використовують сценарне моделювання і стрес-тестування як методи оцінки економічного капіталу (точніше, його коригування в меншу чи більшу сторону). Стрес-тести моделюють наслідки для балансу та звіту про прибутки та збитки в розрізі всієї фінансової корпорації, дозволяючи вивчити вплив на прибуток та здатність підтримувати задовільні показники капіталізації. Наприклад, група Barclays оцінює капітал, необхідний для того, щоб пережити екстремальний, але разом з тим вкрай малоймовірний рівень стресових втрат. Розрахунок заснований на історичній мінливості втрат [40].

Досвід використання даної методології зарубіжними банками дозволяє зробити висновок, що інструмент RAROC відіграє провідну роль у розвитку банківського менеджменту [41].

Вітчизняні банки також використовують стрес-тестування при оцінці різних видів ризику, однак сама практика використання даного методу ще досить молода. В той же ас слід відмітити, що сам по собі механізм ризик-менеджменту на основі економічного капіталу не може повністю захистити банк від глобальних макроекономічних потрясінь. Ланцюгова реакція спроможна значно впливати на найбільш міцні банківські установи.

На сучасному етапі застосування інструменту RAROC поширеним є його інтерпретація за методом Монте-Карло, що полягає в побудові спільного розподілу втрат за наявності одночасного прояву всіх визначених видів ризику із врахуванням уявних кореляційних взаємозв’язків між ними. За умови побудови спільного розподілу втрат на основі врахування основних ризиків, вартість капіталу, що резервується під сукупний ризик, визначається подібно до VaR як квантиль розподілу витрат порядку α (формула (2.2)):


, (2.2)
де – випадкова величина, яка характеризує розмір витрат;

– очікувані витрати

До основних переваг та недоліків методу RAROC належать (рис..2.2):



Метод RAROC




Переваги

Недоліки



- об’єктивність (більш точна оцінка в порівнянні з традиційними показниками ROA I ROE);

- комплексність (інтеграція оцінок різних фінансових ризиків);

- універсальність.

- неможливість застосування при оцінці рентабельних інвестицій в без ризикові активи, оскільки рентабельність у даному випадку буде надзвичайно великою;

- складність розрахунку для малих підрозділів банківської установи, окремих операцій і продуктів, для яких проблемним є розрахунок залученого капіталу та понесених витрат




Рисунок 2.2 – Переваги та недоліки методу RAROC [4]


Слід зазначити, що показник RAROC може обчислюватися як за підсумками обраного звітного року, так і плануватися на майбутнє. Аналогічно здійснюється оцінка результатів діяльності кожного напряму бізнесу шляхом порівняння запланованих значень RAROC із фактично досягнутими, порівняння тенденцій у динаміці RAROC протягом останнього періоду та порівняння з іншими підрозділами і напрямами діяльності банку.

Таким чином можна стверджувати, що адаптація інструменту RAROC та впровадження даного методу у вітчизняній банківській практиці з вивченням зарубіжного досвіду застосування RAROC відкриє можливості ефективно оцінювати ефективність банківського менеджменту, мінімізувати ризики за операціями різного спрямування і, відповідно, сприятиме позитивним зрушенням діяльності банківської установи.

2.2. Дивідендна політика як інструмент оптимізації прибутку на етапі його розподілу

Аналіз порядку формування та розподілу прибутку комерційного банку є актуальними, так як їх результати дають можливість розробляти подальший план дій з розвитку установ банку як на найближчий період, так і на тривалу перспективу, виробляти рекомендації щодо поліпшення і вдосконалення роботи підпорядкованих установ. Результати аналізу використовуються при розробці бізнес-планів та поточного планування.

Розподіл прибутку банку здійснюється за результатами діяльності за рік згідно з рішенням загальних зборів акціонерів банку. Прибуток, який підлягає розподілу, розраховується таким чином: чистий прибуток після оподаткування за звітний рік збільшується на розмір нерозподіленого і невикористаного прибутку за результатами попереднього фінансового року та зменшується на розмір відрахувань у офіційні резерв , які формуються згідно з чинним законодавством (резервний фонд та загальний резерв). Решта суми розподіляється на виплату дивідендів власникам та на капіталізацію банк . Сума чистого прибутку, яка залишається для розвитку банківського бізнесу, називається нерозподіленим прибутком [42].

У збільшенні обсягів прибутку зацікавленим є не тільки сам банк та його персонал, а й держава, акціонери, вкладники банківської установи, партнери та клієнти. Для банку зростання обсягу отримуваного прибутку створює можливості розширення діяльності, збільшення кількості операцій і послуг, що надаються, збільшення розміру капіталу та резервів. Для держави прибуток комерційного банку – це не лише джерело податкових надходжень, а й певною мірою показник надійності банку. Зростання прибутку банківської установи сприяє появі у вкладників впевненості про його надійність та ефективність. Відрахування з прибутку – одна з основних частин оплати праці працівників установи. Прибуток банку є джерелом виплат дивідендів акціонерам [3].



Таки чином, можна визначити три основні напрями розподілу прибутку банківської установи (рис.2.3):

Рисунок 2.3 – Напрями розподілу прибутку банк


Каталог: jspui -> bitstream -> 123456789
123456789 -> Використання науково-технічних бд у наукових дослідженнях Васильєв О. В., к т. н
123456789 -> Розвиток банківського споживчого кредитування
123456789 -> Реферат дипломна робота містить 128 сторінок, 17 таблиць, 21 рисунок, список використаних джерел з 108 найменувань, 6 додатків
123456789 -> Методичні рекомендації до організації самостійної роботи студентів заочної форми навчання
123456789 -> Методичні рекомендації для студентів денної форми навчання Оздоровче і прикладне значення занять


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   19




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка