«Аналіз розподілу та використання прибутку банку»



Сторінка5/19
Дата конвертації23.10.2016
Розмір1.91 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   19

Розподіл прибутку впливає на інші процеси діяльності банку, як і будь-якої іншої фінансової установи (див. дод. В). Процес розподілу прибутку у минулому періоді (складова 1 на рис. В.1) здійснює вплив на процес формування прибутку звітного періоду (складова 2), а також на процес його розподілу у цьому ж періоді (складова 3). У свою чергу розподіл прибутку поточного періоду аналогічно впливає на формування й розподіл прибутку в наступному періоді. У сукупності правила і способи розподілу прибутку протягом досліджуваного періоду складають систему. Враховуючи той факт, що процес розподілу в окремому році здійснює вплив на розподіл у майбутньому періоду, то можна говорити про складність даної системи [43].

Розподіл прибутку банку здійснюється згідно політики розподілу, узгодженою зборами акціонерів установи, яка повинна:

відображати вимоги загальної стратегії розвитку банківської установи;

забезпечувати зростанню ринкової вартості;

формувати достатній обсяг ресурсів для подальшого розвитку;

забезпечувати матеріальні інтереси акціонерів та працівників банку.

Політика розподілу прибутку має на меті збалансувати частина прибутку, яка споживається, та частиною прибутку, що капіталізується. Основу політики розподілу складає дивідендна політика банку [3].

Дивідендна політика – це сукупність стратегічних та поточних рішень стосовно розподілу частини прибутку банку між власниками капіталу відповідно до частки внеску кожного з них [44].

У процесі формування оптимальної дивідендної політики слід керуватися двома основними завданнями:

1) максимізація сукупної власності акціонерів;

2) достатнє фінансування діяльності банківської установи [45].

Чим нижче величина дивідендів, що виплачуються власникам звичайних акцій, тим нижче вважається середньозважена вартість капіталу, вище фінансова ефективність бізнесу та більше об’єм нерозподіленого прибутку.

Це одна з вагомих причин , по яких дивідендна політика підприємства є важливим елементом управління фінансами .

Друга причина в тому , що грамотна дивідендна політика дозволяє максимізувати ринкову вартість фірми .

Дивідендна політика в широкому розумінні являє зобов’язання компанії за інших рівних умов направляти на користь акціонерів певну частину чистого прибутку .

Формування дивідендної політики включає чотири основні етапи:

1) оцінка основних факторів, які визначають формування та реалізацію дивідендної політики;

2) визначення типу дивідендної політики та виду дивідендних виплат;

3) розробка механізму розподілу прибутку банку відповідно до обраної дивідендної політики;

4) оцінка ефективності обраної дивідендної політики [46].

Перший етап дивідендної політики банку передбачає ідентифікацію основних факторів, які впливають на дивідендну політику, а також ступеня їх впливу. До таких факторів можна віднести:

стадія розвитку банківської установи;

вимоги акціонерів;

середній національний рівень виплат дивідендів;

привабливість установи з погляду реальних та потенційних інвесторів;

можливість формування капіталу з інших джерел;

поточний і прогнозний фінансовий стан банківської установи тощо.

На другому етапі здійснюється вибір типу дивідендної політики. Дослідниками виділяється три основні типи формування дивідендної політики: консервативний, помірний та агресивний. Кожному типу дивідендної політики характерним є застосування конкретних методів визначення дивідендів, які мають свої як позитивні сторони, так і характерні для них вади.


Таблиця 2.1 – Основні типи дивідендної політики

Тип дивідендної політики

Методи визначення дивідендних виплат

відповідно до типу дивідендної політики



Консервативний

Метод стабільного розміру дивідендів, залишковий метод дивідендних витрат

Помірний

Метод мінімальної стабільної величини дивідендів із надбавкою в певні періоди

Агресивний

Метод постійного коефіцієнту виплат, метод постійного приросту дивідендів

Застосування методу стабільного розміру дивідендів передбачає збереження незмінної чітко визначеної суми дивідендів протягом тривалого періоду часу. Основна перевага – створення у акціонерів впевненості в стабільності суми поточного прибутку, і відповідно – стабільності котирувань акцій на ринку. Недоліком є низький рівень дивідендних виплат, що пояснюється бажанням компенсувати недостатній зв’язок між фінансовими результатами діяльності банку та дивідендними виплатами.

Залишковий метод полягає у тому, що сума прибутку для здійснення дивідендних виплат розраховується як залишок після фінансування інвестиційних потреб банку. Якщо після цього такого прибутку не залишається, дивіденди не виплачуються, що і є головним недоліком методу. Перевагою є забезпечення високих темпів розвитку банківської установи, підвищення її фінансової стійкості.

Використання методу мінімальної стабільної величини дивідендів із надбавкою в певні періоди передбачає виплату невеликих за розміром, стабільних дивідендів залежно від результатів діяльності банку, розмір яких за умови сприятливої економічної кон’юнктури ринку відповідно буде збільшуватися. Головний недолік – зниження ринкової вартості акцій при тривалій виплаті мінімальних розмірів дивідендів.

Суть методу постійного коефіцієнта дивідендних виплат – дотримання пропорцій розподілу отриманого прибутку між акціонерами та банком. Перевагою є тісний зв’язок між розміром прибутку та дивідендним фондом установи, недоліком – нестабільність суми дивідендів в розрахунку на одну акцію, що пов’язано з коливанням ринкової вартості акцій.

Метод постійного приросту дивідендів передбачає стабільне збільшення рівня дивідендних виплату розрахунку на одну акцію, шляхом встановлення, як правило, фіксованого процента їх щорічного приросту. В наслідок такої політики формується позитивний імідж банківської установи, забезпечується висока ринкова вартість акцій, але водночас існує ймовірність невідповідності заданого темпу зростання реальному фінансовому стану банку та його інвестиційній політиці.

Після сплати з прибутку банку всіх відрахувань в резервний та інші обов’язкові фонди, в межах утвореного «дивідендного коридору» реалізується обраний тип дивідендної політики.

На другому етапі відбувається розподіл залишкової частини чистого прибутку на прибуток, який капіталізується,та той, що потім споживається. Фонд споживання використовується у двох напрямах: на виплату дивідендів (фонд дивідендних виплат) та на додаткове стимулювання працівників банку й забезпечення їх соціальних потреб (фонд споживання персоналу банку).

Обчислення рівня дивідендних виплат в розрахунку на одну просту акцію відбувається згідно формули
, (2.3)
де РДВ – рівень дивідендних виплат в розрахунку на одну просту акцію;

ФДВ – фонд дивідендних виплат, сформований відповідно обраного типу дивідендної політики;

ВП – фонд дивідендних виплат власникам привілейованих акцій;

– кількість простих акцій.

Оцінити ефективність обраного типу дивідендної політики можна шляхом розрахунку відносних показників:



1) коефіцієнт дивідендних виплат:
, (2.4)
де ЧП – чистий прибуток банку;
2) коефіцієнт співвідношення ціни та доходу за акцією:
, (2.5)
де – ринкова ціна однієї акції;

– сума дивідендів, яка виплачується в розрахунку на одну акцію.[3].
Послідовна і зрозуміла інвесторам дивідендна політика є необхідним елементом стратегії банку. Чітко позначена і виконувана дивідендна політика підкреслює репутацію компанії в очах інвестиційного співтовариства, покращує її корпоративний імідж. Дивідендна політика повинна ґрунтується на балансі інтересів банківської установи та її акціонерів при визначенні розмірів дивідендних виплат, на підвищенні інвестиційної привабливості банку та його капіталізації.

Висновки за розділом 2

Здійснення банківської діяльності характеризується наявністю численних ризиків, які, перш за все, пов’язані з оперуванням головним чином при цьому банком не власними коштами, а залученими. Традиційні методи аналізу прибутку банку розкривають лише аспект прибутковості банку, не беручи до уваги існування чинника ризику. У закордонній практиці врахування даного фактору здійснюється за допомогою застосування методики RAROC, що полягає у розрахунку відношення скоригованого на ризик прибутку до економічного капіталу.

На основі вивчення закордонної практики застосування методики RAROC можна говорити про успішне її функціонування. Таким чином, доцільним є впровадження даного інструменту в українській практиці оцінки прибутку банків з урахуванням економічних особливостей.

Кожен банк в особі власників самостійно визначає та приймає рішення про способи виплати дивідендів з чистого прибутку за результатами роботи установи. Дивіденд – частина прибутку компанії, яка виплачується власникам.

На різних етапах свого становлення та розвитку, в різних ситуаціях, що складаються на ринку, діяльність банку спрямована або на збільшення накопичення, або на зростання дивідендних виплат акціонерів, що більшою мірою сприяє підвищенню інвестиційної привабливості та фінансово-господарської діяльності банківської установи в цілому, ніж зростання її ринкової вартості.

Таким чином, сутність дивідендної політики полягає у виборі оптимального співвідношення між часткою прибутку. яка відволікається з обороту, тобто виплачуваної у вигляді дивіденду, і часткою, що спрямовується на розширення діяльності.

РОЗДІЛ 3


АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПАТ «ІМЕКСБАНК

3.1. Загальна характеристика діяльності ПАТ «Імексбанк»

Публічне Акціонерне Товариство «Імексбанк» – багатофункціональна фінансова установа, яка надає повний комплекс банківських послуг як юридичним, так і фізичним особам. У їх числі – кредитування реального сектора економіки та населення, депозитні програми, розрахунково-касове обслуговування, грошові перекази, робота на ринку міжбанківських кредитів, цінних паперів, боргових зобов’язань, операції з іноземною валютою, імітування та обслуговування банківських карт, реалізація монетної продукції й дорогоцінного металів.

Банк створений 29 березня 1994 року. Зареєстрований у Національному Банку України за №241. Перереєстрований у Акціонерний комерційний банк 23 березня 1998 року, реєстраційний № 241. З 14 серпня 2009 року перереєстрований у Публічне акціонерне товариство «Імексбанк», реєстраційний № 241.

ПАТ «Імексбанк» здійснює та має здійснювати банк:

міжбанківський бізнес;

кредитно-інвестиційна діяльність;

діяльність на ринку цінних паперів;

обслуговування корпоративних клієнтів;

операції з платіжними картками;

неторгові операції;

операції з банківськими металами.

У 2012 році було введено у використання нову сучаснуформу банківського обслуговування – систему Smartpay, що забезпечує віддалене управління банківськими рахунками клієнтів через глобальну мережу Інтернет.

Основними напрямками системи Smartpay є:

надання фізичним особам можливості здійснення :

оплати комунальних послуг;

погашення кредитів;

грошових переказів;

оплати рахунків;

надання підприємствам зручних економічних способів збору платежів за товари та послуги через Інтернет.

ПАТ «Імексбанк» є учасником: Української Міжбанківської Валютної Біржі, Асоціації Українських банків, Одеського банківського союзу, Національної Системи Масових Електронних Платежів, є афілійованим членом міжнародної платіжної системи MasterCard International, систем грошових переказів Western Union і Contact, міжнародної організації міжбанківських фінансових технологій (S.W.I.F.T), системи Reuters.

Кредитний рейтинг банку підтверджений незалежним уповноваженим рейтинговим агентством IBI-Rating на рівні uaBBB +, прогноз «позитивний».

ПАТ «Імексбанк» увійшло до першої десятки вітчизняних банків з найбільшою філіальною мережею – порядку півтисячі відділень на території України [47].

Аналіз фінансового стану являє собою сукупність методів дослідження процесу формування та використання грошових фондів банку, а також достатності коштів, необхідних для організації ефективної банківської діяльності.

Інформаційну базу аналізу фінансового стану склала відкрита інформація про банк, а також звіти та статистичні дані, розміщені на сайті Національного банку України.

До основних показників, що характеризують діяльність комерційного, належать активи, зобов’язання та капітал (див дод. Д). Розглянемо динаміку активів ПАТ «Імексбанк» за період 01.01.2012 – 01.01.2014 р. (див. рис. 3.1).



Як можна спостерігати, протягом аналізованого періоду загальні активи/пасиви ПАТ «Імексбанк» мають стабільні темпи до зростання (близько 123.% росту щорічно).

Рисунок 3.1 – Динаміка активів, зобов’язань та власного капіталу ПАТ.«Імексбанк» за період 01.01.2012 – 01.01.2014 р., тис.грн. [48]


Каталог: jspui -> bitstream -> 123456789
123456789 -> Використання науково-технічних бд у наукових дослідженнях Васильєв О. В., к т. н
123456789 -> Розвиток банківського споживчого кредитування
123456789 -> Реферат дипломна робота містить 128 сторінок, 17 таблиць, 21 рисунок, список використаних джерел з 108 найменувань, 6 додатків
123456789 -> Методичні рекомендації до організації самостійної роботи студентів заочної форми навчання
123456789 -> Методичні рекомендації для студентів денної форми навчання Оздоровче і прикладне значення занять


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   19




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка