Аналіз уроку як спосіб управління



Сторінка1/8
Дата конвертації10.11.2018
Розмір0.89 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8
Красівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

Бердичівської районної ради

Житомирської області


Аналіз уроку

як спосіб управління

навчально - виховним

процесом
Методичний бюлетень

У методичному бюлетені надаються практичні матеріали щодо аналізу уроку як відправної точки і водночас кінцевого пункту діяльності вчителя та управлінця.



Автор-упорядник: С.А. Шарій, заступник директора з НВР Красівської ЗОШ І-ІІІ ступенів
Рецензент: В.Л. Муренко, завідувач методичним кабінетом відділу освіти Бердичівської РДА

Під час оцінки уроку необхідно простежити, як усі його компо­ненти, методи організації й структура підпорядковані поставленій меті. Суттєво важливо під час аналізу встановити логічну взаємопідпорядкованість усіх компонентів. Результативність аналі­зу навчального процесу здебільшого залежить від того, наскільки об'єктивні висновки. Єдині вимоги до уроку і його аналізу повинні враховуватися не тільки під час контролю за навчальним процесом, але й під час організації різноманітних форм методичної роботи.

Аналіз уроку – школа педагогічної майстерності.

В самій своїй основі педагогічна праця –



справжня творча праця –

стоїть близько до наукового дослідження.

Ця близькість, споріднення полягає насамперед

в аналізі фактів та необхідності передбачати.

Вчитель,

який уміє проникати думкою в природу фактів,

у причинно-наслідкові зв’язки між ними,

запобігає багатьом труднощам і невдачам”.

В.Сухомлинський

Відвідування й педагогічний аналіз уроку – незамінний інструмент вивчення вчителя й системи його роботи. Урок – це завжди зріз типового в творчому арсеналі вчителя, тому що частина є завжди відображенням цілого, а в цілому відбивається його частина. Вивчити педагога, минаючи його уроки, - неможливо.

Відвідування уроку та його аналіз – найважливіший, ефективний засіб індивідуальної методичної роботи керівника з учителем.

Аналіз уроку – спосіб граничної конкретизації управління навчально-виховним процесом, який дає можливість шляхом особистого оперативного втручання керівника школи впливати на методи навчання, на добір і формування навчального матеріалу, на вибір і правильне поєднання форм організації пізнавальної діяльності учнів.

Педагогічний аналіз уроку – найважливіший канал формування й розвитку творчої активності вчителів.

Аналіз уроку – це засіб стимулювання самоосвіти педагога. Змістовна сторона процесу самоосвіти педагога у певній частині має формуватися на основі аналізу уроку.

Педагогічний аналіз уроку – засіб впливу керівника школи на формування стосунків співробітництва між учнем і вчителем.

Доцільно визначити шляхи впливу педагогічного аналізу на навчально-виховний процес. Аналіз:


  • дає об'єктивну оцінку діяльності як окремого педагога, так і всього колективу вчителів, зокрема щодо впливу на формування особистості дитини;

  • інформацію щодо рівня навчальних досягнень учня і класу, динаміки змін особистісної сфери школярів;

  • дозволяє ґрунтовно вивчити сутність позитивних явищ, визначити шляхи закріплення та розповсюдження досвіду;

  • дає можливість визначити слабкі місця, прорахунки, прогалини та передбачає створення дієвих методичних рекомендацій щодо усунення недоліків, обов'язкове планування та систематичне проведення корекційної роботи;

  • дозволяє не тільки виявити причину, організувати ліквідацію негативних явищ, але й попередити їх, що є дуже важливим в управлінській діяльності.

Саме такі вимоги ставить системний аналіз до повноцінної діяльності вчителя та управлінця в умовах моніторингу. Базовий моніторинг, що має на меті відслідкування рівня навчальних досягнень учнів з певних базових предметів, чи проблемний, який передбачає вивчення окремого аспекту педагогічного процесу, обов'язково ґрунтується на педагогічному аналізі, причому вимагає аналізу грамотного, кваліфіковано проведеного, справжнього.

Міні-підручник

до портфеля керівника

загальноосвітнього навчального закладу

Педагогічний аналіз уроку

як спосіб управління навчально-виховним процесом

Діяльність з аналізу буде ефективною, якщо:



  • вона здійснюється на наукових засадах;

  • аналізуючий засвоїв методику здійснення аналізу;

  • аналізуючий правильно обирає тип, вид аналізу, та адекватну форму
    фіксації змісту аналізу;

  • аналізуючий доцільно й творчо використовує наявні опорні схеми аналі­зу, сам розробляє програми аналізу у кожному конкретному випадку;

  • результати аналізу використовуються для планування й організації захо­
    дів внутрішньошкільного контролю та методичної роботи, спрямованих
    на удосконалення професійної майстерності вчителів та, безумовно,
    для розвитку учнів.

Аналіз - слово грецького походження, яке в перекладі означає "розкладення". Форми аналізу та самоаналізу уроку:

  1. Короткий (оцінювальний) аналіз – загальна оцінка навчально-виховної функції уроку, що характеризує вирішення освітнього, виховного і розвивального завдань.

  2. Структурний (поетапний) аналіз – це виявлення й оцінювання домінуючих структур (елементів) уроку, їхня доцільність, яка забезпечує розвиток пізнавальних здібностей учнів.

  3. Системний аналіз – це розгляд єдиної системи з погляду вирішення головного дидактичного завдання й одночасного вирішення розвивальних завдань уроку, забезпечення формування навчальних досягнень учнів, засвоєння ними способів учіння.

  4. Повний – це система аспектних аналізів, які включають оцінку реалізації завдань уроку, зміст і види навчальної діяльності учнів за такими характеристиками, як рівні засвоєння учнями знань і способів розумової діяльності, розвиток учнів. Реалізація дидактичних принципів і результативності уроку.

  5. Структурно-часовий аналіз – це оцінювання використання часу на кожному етапі уроку.

  6. Комбінований аналіз – це оцінювання (одночасне) основної дидактичної мети уроку і структурних елементів.

  7. Психологічний аналіз – це вивчення виконання психологічних вимог до уроку (забезпечення пізнавальної діяльності учнів розвивального типу).

  8. Дидактичний аналіз – це аналіз основних дидактичних категорій (реалізація принципів дидактики, відбір методів, прийомів і засобів навчання та учіння школярів, дидактична обробка навчального матеріалу уроку, педагогічне керування самостійною пізнавальною діяльністю учнів тощо).

  9. Аспектний аналіз – це розгляд, детальне і всебічне вивчення й оцінювання під певним кутом зору якої-небудь сторони чи окремої мети уроку у взаємозв’язку з результатами діяльності учнів.

  10. Комплексний аналіз – це одночасний аналіз дидактичних, психологічних та інших основ уроку (найчастіше системи уроків).

Різниця між традиційним, позаелементним

аналізом уроку й системним підходом

Системний аналіз

Поелементний аналіз

1. Характеризується обов'язковою на­явністю мети аналізу і її декомпозиції в програмі спостережень.

  1. Характеризується частою відсутністю мети аналізу й нерідкою розбіжністю змісту програ­ми спостереження з метою.

2. Характеризується членуванням уроку на етапи або основні структуроутворюючі одиниці, «клітини» уроку —
навчально-виховні моменти.

2. Характеризується членуванням уроку на елементи, сторони, ознаки на основі різних, найчастіше не пов'язаних між собою підстав. Найчастіше членування взагалі відсутнє, а ува­га суб'єкта аналізу сконцентрована на друго­рядних, часто випадкових ознаках і рисах уроку.

3. Виділені етапи або навчально - вихов­ні моменти оцінюються з точки зору реалізації навчально-виховних завдань із орієнтацією на внесок кожного з них у кінцевий результат.

3. Виділені риси, ознаки й характеристики або констатуються, або розглядаються й оцінюють­ся з точки зору їх відповідності вимогам тради­ційних методик.

4. Розгорнутий аналіз починається з оцінювання результату кожного етапу або навчально-виховного моменту й за­кінчується з'ясуванням факторів, що вплинули на їхню появу саме в такій кількості.

4. «Аналіз», по суті, закінчується оцінкою кожної частини уроку, кожної характеристики його з точки зору їх відповідності вимогам тра­диційних методик і програм.


  1. Суб'єкт аналізу прагне визначити вплив реального результату етапу або
    навчально-виховного моменту на здійс­нення всіх наступних, на формування кінцевого результату уроку, уявляючи собі урок як єдиний цілісний процес.

5. Керівник сприймає урок як сумовану сис­тему, не бачачи зв'язку між її складовими, озна­ками, явищами.


  1. Аналітик, аналізуючи урок, увесь час звіряє стан справ із трьома аспекта­ми триєдиної мети уроку.

6. Триєдина мета уроку не є орієнтиром, за яким аналітик звіряє формування кінцевого результату уроку. Вона за межами аналізу.

  1. Виявивши вади, керівник шукає їх причини, щоб попередити у майбутньо­му появу цих недоліків.




  1. Керівник, виявивши прогалини й вади в роботі вчителя і якості знань учнів, бачить своє завдання не в пошуку причин виявлених недоліків, а в їх негайному усуненні.

8. Увесь аналіз уроку здійснюється аналітиком з орієнтацією на кінцевий
результат як основний критерій діяль­ності вчителя й учнів.

  1. Реальний кінцевий результат найчастіше майже не береться до уваги в ході «аналізу» уроку.




9. Етапи й навчально-виховні моменти розглядаються у зв'язку з розвитком процесуальної системи «уроку» у ціло­му. Водночас робляться висновки про якість уроку на основі оцінювання особ­ливостей окремих етапів і навчально-виховних моментів.


9. Етапи й навчально-виховні моменти взагалі не виділяються й не розглядаються, а окремі елементи й сторони уроку, виділені випадково, а не за логікою його розвитку, не дають уявлен­ня про урок як цілісну систему. Проте, урок оцінюється на основі цих часткових характе­ристик, що не дає можливості встановити об'єктивну картину його ходу й розкрити при­чини отримання саме такого, а не іншого кін­цевого результату.

10. Висновки з аналізу уроку пов'язується з аналізом і випливають із нього, перебуваючи також в істотному й необхідному зв'язку з метою відвіду­вання й програмою спостереження.

10. Висновки як такі відсутні або являють со­бою твердження, що не знаходять підтверджен­ня в контексті «аналізу», а відповідно, нічим необґрунтовані.




Основні методичні недоліки,

які повинен враховувати керівник школи,

розробляючи стратегію підготовки до уроків


Недоліки, які сприяють

педа­гогічному «браку»

Реакція учнів

1. Одноманітна структура уроку, невміння системно побудувати урок

Пристосування до дій учителя, зниження пізнавального інтересу

2. Зосередження уваги лише на учневі, який відповідає

Зниження працездат­ності учнів, уваги в класі

3. Неувага до відповіді учня, втручання у відповідь, підштовхування, виправлення

Втрата впевненості, неприязнь до вчителя

4. Недооцінювання або переоцінювання пізнавальних можливостей учня

Зниження інтересу до навчання

5. Відсутність диференціаль­ного підходу до навчання

Втрата впевненості

6. Зосередження уваги на «слабких» учнях

Зниження працездатно­сті та ефективності ро­боти «сильних» учнів

7. Переважаюча робота на уроці із «сильними» учнями

Негативне ставлення до уроку у «слабких» та «середніх» учнів

8. Гостра реакція на будь-які відхилення поведінки учнів на уроці

Неприязнь до вчителя та його предмета

9. «Загравання» з учнями, намагання сподобатися, не­вміння знайти правильний тон

Безвідповідальна поведінка на уроці, іронічне ставлення до вчителя

10. Невміння сконцентрувати роботу на уроці на основно­му й суттєвому, наголоси на вивченні всього обсягу одна­ковою мірою

Перевантаження, втра­та віри у себе, постій­ний неуспіх у навчан­ні, у багатьох учнів недостатнє розуміння основного

11. Невміння спиратися у навчанні та вихованні на ко­лектив учнів

Прояв індивідуалізму, зневажливе ставлення до «відмінників», не­приязнь до «слабких» учнів

12. Недостатня увага до організації домашніх завдань

Списування або невиконання домашніх за­вдань деякими учнями

13. Погрози, грубі зауважен­ня як основні засоби впливу на учнів

Злякана тиша на уроці

14. Невиразність мови, не­вміння правильно поставити акценти, монотонність голо­су, нерухомість фігури

Байдужість, сонливість, почуття вини за те, що урок не хочеться слухати, страх перед викликом до дошки

15. Несистематичний інтерес до захоплень учнів або повна його відсутність


«Запущеність» розвит­ку таких явищ, як вну­трішня дисципліна, відданість справі


16. Механічне запозичення передового педагогічного досвіду або намагання його ігнорувати


Зміна особистісно-оцінювального ставлення учнів до вчителя порівняно з інформацією про інших учителів-майстрів


Механізм діяльності при здійсненні педагогічного аналізу

Величезна увага до педагогічного аналізу уроку зумовлена тим, що фактично з нього починається будь-яка управлінська та організаційно-виконавча діяльність. Механізм такої діяльності характеризується певною послідовністю кроків.

1. Аналіз реальних даних. Реальні дані можуть бути різними - підсумки навчального року, рівень навченості учнів, результати тематичного оцінювання тощо. Аналіз реальних даних обов'язково передбачає визначення досягнень та недоліків.

2. Цілепокладання. Управлінське цілепокладання має свою специфіку, але, звісно, з урахуванням результатів попереднього аналізу реальних даних.

3. Підготовка й прийняття управлінського рішення - крок дуже відповідальний з психологічної точки зору. Що треба реально зробити для досягнення цілі? Які засоби дозволять реалізувати мету? Яку послідовність дій доцільно передбачити для цього?

4. Організація діяльності. Рішення прийнято, реалізація його на практиці стосується відповідної організації діяльності. Очевидно, ця діяльність відбувається в межах педагогічного процесу.

5. Контроль. Результативність цієї діяльності та зворотній зв'язок визначаються в процесі контролю. Це можуть бути поточне, тематичне оцінювання чи інші види контролю, передбачені діяльністю вчителя чи управлінця.

6. Регулювання. Результати контролю є підґрунтям для регулювання, здійснення корекції, проведення необхідних заходів, спрямованих на закріплення та розвиток позитивів та усунення причин недоліків.

7. Аналіз реальних даних. Чи дозволило регулювання досягти бажаного результату? Відповідь на це питання можна дістати в контексті аналізу реальних даних. Коло замкнулося. Кінець цього управлінського ланцюжка водночас став початком нового циклу.

Виходячи із завдань моніторингу, педагогічний аналіз є відправною точкою і водночас кінцевим пунктом діяльності вчителя чи управлінця. Він видається важливою, обов'язковою складовою моніторингового процесу, що обумовлює якість та дієвість прийняття рішень, адекватність цілепокладання, логіку та структуру організації педагогічного процесу. Моніторинг передбачає повноцінну кваліфіковану аналітичну діяльність.


Міні-підручник

педагогічної майстерності

Методи, форми і прийомів навчання

у сучасній школі

Цінність будь-якого інструмента

визначається тим,

чиї руки його тримають.

Народне прислів’я

Спостереженню й аналізу навчально-виховного процесу необхідно вчити всіх педагогів. У них повинна бути сформована потреба проаналізувати кожен свій урок, підби­ти його підсумки, вияснити, які знання учні засвоїли, якими прийома­ми пізнавальної діяльності вони оволоділи.

Метод навчання – це найважливіший компонент уроку, що являє собою важіль, що приводить у дію його зовнішні й внутрішні ресурси. Це ключ до досягнення триєдиної мети уроку, що містить необхідні для цього відомості. Звичайно, що без знання основних характеристик методів навчання глибоко аналізувати урок просто неможливо.

У сучасній педагогіці склалося багатоаспектне поняття методів і форм навчання, які повинні забезпечити не тільки засвоєння програмового матеріалу, а й розвиток розумових здібностей та якостей особистості (мислення, уяви, уваги, пам'яті, пізнавальної самостійності та інтересу тощо), виховання культури учнів.

У загальній педагогіці існує кілька класифікацій методів навчання:

• за джерелами знань (С.І. Перовський, С.Я. Голант):

а) словесні (розповідь-пояснення, бесіда, лекція);

б) наочні (ілюстрація: картини, таблиці, моделі, муляжі, книжкові малюнки тощо; демонстрація: кінофільм, відеофільм, діюча модель, спостереження, досліди в шкільній теплиці та ін.);

в) практичні (досліди, лабораторні й практичні роботи, реферати);
/людина сприймає інформацію аналізаторами, тому ці методи ще називають інформаційно-рецептивними/

• за логікою передачі і сприймання навчальної інформації (С.Г. Шаповаленко):

а) індуктивний (від конкретних фактів до узагальнення);

б) дедуктивний (від загальних положень до конкретних прикладів)

• за ступенем самостійності мислення школярів у процесі оволодіння знаннями, формуванням умінь навичок (М.А. Данилов, Б.П. Єсипов):

а) репродуктивні (грунтуються на репродуктивному характері мислення учнів: можуть бути словесні, наочні і практичні методи (розповідь, лекція, бесіда, наочність, вправи, практичні завдання) у випадках, коли зміст навчального матеріалу інформативний, є описом способів практичних дій, є принципово новим чи достатньо складним для самостійного засвоєння учнями й подається у готовому вигляді);

б) проблемно-пошукові (методи навчання, при яких учитель не лише повідомляє учням готові знання (кінцеві висновки науки), а й відтворює певною мірою шлях їх відкриття, спонукає учнів до активної співучасті в науковому пошуку. Технологія методу: учитель формулює проблему, виявляє внутрішні протиріччя, що виникають під час її розв'язання, роздумує вголос, висловлюючи припущення (гіпотезу), обговорює його, доводить істинність з допомогою експерименту (або розповіді про дослід, проведений ученими), формулює висновок.

Педагогічні переваги методу: більша доказовість, а значить знання усвідомленіші й можуть стати переконаннями учнів; наукове мислення, адже виклад учителя - еталон наукового пошуку; вища емоційність, що стимулює інтерес до навчання);

в) дослідницькі ( методи залучення учнів до самостійних і безпосередніх спостережень, на основі яких вони встановлюють зв'язки предметів і явищ дійсності, роблять висновки, пізнають закономірності)

• за ступенем взаємодії вчителя й учнів:



а) монологічні методи: розпо­відь, лекція, демонстрація;

б) діалогіч­ні методи: бесіди.

в ) методи управління: методи самостій­ної роботи і роботи під керівни­цтвом учителя.

Методи навчання, незалежно від класифікації, використовуються практично як сукупність одномоментних дій вчителя - прийомів. Прийоми навчання — окремі операції, розумові чи практичні дії вчителя або учнів, які розкривають чи доповнюють спосіб засвоєння матеріалу, що виражає даний метод. Наприклад, прийоми активізації розумової діяльності під час усного викладу знань (порівняння, співставлення), прийоми стимулювання, контролю й самоконтролю, прийоми запам'ятовування, ілюстрація тощо.



Класифікація методів навчання (по Бабанскому Ю.К.)



Основні групи методів навчання

Основні підгрупи методів навчання

Окремі методи навчання

1

Методи стимулю-вання і мотивації навчання

1.1. Методи формування інтересу до навчання

1.2. Методи формування боргу і відповідальності в навчанні



Пізнавальні ігри, навчальні дискусії, методи емоційного стимулювання й ін.

Методи навчального заохочення, осудження, пред'явлення навчальних вимог і ін.



2

Методи організа-ції і здійснен-ня навчаль-них дій і операцій

2.1. Перцептивні методи (передачі і сприйняття навчальної інформації за допомогою почуттів):

  • словесні методи

  • наочні методи

  • аудіовізуальні методи

  • практичні методи

2.2. Логічні методи (організація і здійснення логічних операцій)

2.3. Гностичні методи (організація і здійснення розумових операцій)

2.4. Методи самоврядування навчальними діями


Лекція, розповідь, бесіда й ін.

Методи ілюстрацій, демонстрацій, кінопоказ й ін.

Сполучення словесних і наочних методів

методи вправ, проведення дослідів, виконання трудових завдань і ін.


Індуктивний, дедуктивні, метод аналогій і ін.
Проблемно-пошукові (проблем-ний виклад, евристичний метод, дослідницький метод і ін.), репродуктивні методи(інструк-таж, ілюстрування, пояснення, практичне тренування).

Самостійна робота з книгою, із приладами, об'єктами праці й ін.



3

Методи контролю, самоконт-ролю

3.1. Методи контролю

Методи усного, письмового, лабораторного, машинного контролю.

Методи самоконтролю.




Основні принципи добору методів (По Висоцькій С.И.):

1. Відповідність принципам навчання.

2. Відповідність навчальному змісту.

3. Відповідність ТДЦ уроку і задачам етапу.

4. Облік реальних можливостей учнів.

5. Відповідність умовам і часу, що відводиться, для навчання.

6. Відповідність рівню методичної підготовки вчителів.

7. Облік індивідуальних можливостей і схильностей учителя.



Прийоми діяльності вчителя й учнів

Прийоми, що відповідають пояснювально-ілюстративному методу навчання:

  • інтонаційне виділення вчителем логічно важливих моментів викладу;

  • повторне, більш коротке пред'явлення учнем готового знання;

  • докладне резюмування вчителем кожного окремого закінченого етапу викладу;

  • супровід узагальнених висновків учителя приведенням конкретних прикладів;

  • демонстрація учнем натуральних об'єктів, схем, графіків з метою ілюстрування окремих висновків;

  • пред'явлення учнем готового плану в ході викладу;

  • пред'явлення учнем переформульованих питань, текстів завдань, що полегшують розуміння їхнього змісту;

  • інструктаж учнів ( по складанню таблиць, схем, по роботі з текстом підручника і т.п. );

  • натяк-підказка, що містить готову інформацію.

Прийоми, що відповідають репродуктивному методу навчання:

  • завдання учнем на індивідуальне мовне проказування відомих правил, визначень при необхідності використання їх у процесі рішення задач;

  • завдання учнем на проказування “про себе” використовуваних правил, визначень у процесі рішення задач;

  • завдання на складання коротких пояснень до ходу рішення задач;

  • завдання учнем на відтворення напам'ять (правила, закону і т.д.);

  • завдання учнем на заповнення схем, таблиць слідом за вчителем;

  • організація засвоєння учнями стандартних способів дії за допомогою ситуації вибору;

  • завдання учнем на опис якого-небудь об'єкта за зразком;

  • завдання учнем на приведення власних прикладів, що очевидно підтверджують правило, властивість і т.д.;

  • навідні запитання учнем, що спонукують до актуалізації знань і способів дії.

Прийоми, що відповідають методу проблемного викладу:

  • контрдоводи вчителя передбачуваному опоненту в процесі викладу;

  • пред'явлення учнем навмисно порушеної логіки викладу, докази й аналіз вчителем отриманих при цьому результатів;

  • розкриття вчителем причин і характеру невдач, що зустрічалися на шляху рішення проблем;

  • обговорення вчителем можливих наслідків, зроблених з невірних припущень;

  • членування матеріалу, що викладається вчителем, на значеннєві моменти, що розвиваються;

  • фіксування уваги учнів на послідовності протиріч, що виникають у ході рішення задач;

  • опис, що інтригує, вчителем об'єкта, що викладається, з наступною постановкою питання;

  • установка вчителя на уявне рішення учнями логічного завдання, висунутого в ході викладу;

  • риторичні питання вчителя в ході викладу;

  • пред'явлення учнем конфліктного приклада.

Прийоми, що відповідають частково-пошуковому методу навчання:

  • включення учнів в аргументацію висунутої вчителем гіпотези;

  • завдання учнем на пошук схованих вузлових ланок міркування, запропонованого вчителем;

  • завдання учнем на рішення декількох підзадач, виділених з важкої вихідний, після чого учні повертаються до вихідної задачі;

  • навідні запитання учнем, що допомагають вибору правильних шляхів рішення задачі, що одночасно вказують на різні підходи до неї;

  • завдання учнем на пошук помилок у міркуваннях, що вимагає оригінальної думки;

  • організація конкретних спостережень учня, що спонукують до формулювання проблеми;

  • завдання учнем на узагальнення фактів, викладених вчителем у спеціальній послідовності;

  • показ способу дії з частковим розкриттям його внутрішніх зв'язків з учнем;

  • завдання учнем на висування чергового кроку міркування в логіку, заданої вчителем;

  • демонстрація об'єкта, явища, що спонукує до вичленовування сутності;

  • виділення кольором частини креслення, схеми, запису, що орієнтує учнів на висування проблеми.


Прийоми, адекватні пошуковому методу навчання:

  • завдання учнем на самостійне складання нестандартних задач;

  • завдання учнем з несформульованим питанням; 

  • завдання з надлишковими даними;

  • завдання учнем на самостійні узагальнення на основі власних практичних спостережень; 

  • завдання учнем на сутнісний опис якого-небудь об'єкта без використання інструкцій;

  • завдання учнем на відшукання границь застосовності отриманих результатів;

  • завдання учнем на визначення ступеня вірогідності отриманих результатів;

  • завдання учнем на обчислення механізму протікання явища;

  • завдання учнем “на миттєвий здогад”, “на розуміння”.

Методи, форми і прийоми навчання



Методи навчання

Форми цього методу

Конкретні прийоми

1.Інформаційно-рецептивний

1) словесний



розповідь-пояснення, лекція, опис, бесіда, інструктаж, повідомлення учнів, робота учнів з підручником

виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, прийоми запам'ятову­вання, одержання з тексту чи ілюстрацій підручника нових знань

2) наочний

ілюстрація, демонстрація пре­дметів, явищ, наочних посіб­ників, ТЗН

робота з роздатковим матеріалом; здобуття нових знань із спостережень

3) практичний

досліди, праця на ділянках, в теплиці, лабораторні роботи, практичні роботи

розпізнавання й визначення об'єктів, спо­стереження, «розв'язання завдання дослідом, набуття практичних вмінь і навичок

II. Репродуктивний


словесні, наочні і практичні методи, коли зміст навчально­го матеріалу подається у гото­вому вигляді, робота за зразком

подання матеріалу в готовому вигляді, контроль, самоконтроль, конкретизація і закріплення вже набутих знань

ІІІ. Проблемно-пошуковий

проблемний виклад знань; пошукова діяльність учнів (постановка проблемного пи­тання, розв'язання проблем і проблемних завдань; евристи­чна бесіда)

постанова взаємопов'язаних проблемних запитань, здобуття нових знань у процесі проблемного викладу знань, активізація уваги та мислення, різноманітна самостійна робота учнів

1. Дослідницький

самостійна дослідницька робота учнів на здобуття та розширення знань

активізація уваги та мислення, здобуття нових знань у процесі самостійної роботи учнів; самостійні й безпосередні спостереження; формулювання висновків; пізнання закономірностей

Загальнонавчальні уміння і навички

  1. Учбово-організаційні:

  • уміння організовувати навчальну працю; 

  • уміння організовувати свою пізнавальну діяльність; 

  • уміння брати участь у колективній пізнавальній діяльності.

2. Інформаційні:

  • уміння раціонально читати; 

  • уміння працювати з підручником, довідковою літературою;

  • бібліотечно-бібліографічні знання й уміння;

  • уміння користатися аудіо-візуальними засобами.

3. Учбово-інтелектуальні:

  • уміння формувати прийоми діалектичного і формально-логічного мислення.

4. Комунікативні:

  • уміння користатися мовою: монологічної, діалогічної;

  • уміння слухати і чути;

  • уміння брати участь у дискусії;

  • уміння користатися різними видами письмової мови.

Управління пізнавальною діяльністю учнів на уроці здійснюється за так званим алгоритмом циклічного управління. Учитель дає опис мети уроку (кінцевий результат), обмірковує й старанно планує програму пе­дагогічного впливу на учнів, відбирає найбільш ефективні для досягнен­ня даної мети уроку прийоми й методи, розподіляє час на запропоно­вані види діяльності учнів, планує отримання зворотного зв'язку (кон­троль за поетапним засвоєнням знань).

Передбачаючи кінцевий результат уроку, вчитель визначає, на яко­му рівні необхідно представити навчально-пізнавальну діяльність учнів у кінці уроку: на стереотипному, варіативно-репродуктивному, продук­тивному, творчому.

Порада досвідченого педагога

Оновлення уроків основної та старшої школи

Критерієм застосування нового, «нестандартного» є результат навчання, сам учень, його інтерес до знань,

його знання, розкриття твор­чих можливостей та здібностей дитини.



Клас

Психологічні особливості

Форми і методи

1

5-6

Психологічні закономірності розвитку цього віку по­требують такої організації навчальних занять, яка побудована на інтересі учнів, мотивація має актив­ний емоційно-зацікавлений характер


Форми і методи, впроваджені вчителем, мають бути актив­ними: гра різних видів, кіно-телеурок, екс­курсія, заняття в музеї, в бібліотеці, в саду, досліди; багато творчих робіт мистецького характеру (малю­вання ілюстрацій до твору, який вивчають; малюнки картин минулого на уроках історії; «живі» уроки на природі, уроки мистецтва — малюнки на уроках співів і музики на уроках малювання), а також інте­гровані заняття.

2

7-8

Заняття потребує, відповідно до вікових особливостей, переходу від репродук­тивних до проблемно-пошукових методів. Емоцій­не захоплення від відкриття таємниць навколишнь­ого світу змінюється роздумами, спостереженнями, аналізом.


Характер навчальної діяльності має збу­джувати розум, сприяти формуванню логічного мис­лення. Питома вага самостійної роботи збільшуєть­ся: це — заняття-дослід, учень-консультант учите­ля, випереджувальні завдання, уроки-роздуми, про­блемні заняття.

3

9

Заняття потребують від учителя перебудови своєї діяльності, тому на них мають пе­реважати проблемно-пошукові методи.


Семінари, заліки, інтегровані уроки слід запроваджувати в шкільну практику, невеликі са­мостійні дослідження, що можуть узагальнюватись у МАНі, лекції з наступними практичними завдання­ми; учень—консультант і асистент учителя.

4

10-11

Заняття має головним зав­данням навчити працювати самостійно, бо це схо­динка до ВНЗ, тому треба переходити від проблем­но-пошукових до дослідницьких методів. Цей вік особливий, тому слід так організувати навчальну діяльність, щоб учень міг максимально розкрити свої здібності, нахили.


Лекції, семінари, заліки, уроки-дослідження, творчі домашні та класні завдання, участь у МАНі, урок-роздум, диспути, дискусії, літературні вітальні та поетичні світлиці, інтегровані уроки, на­вчання за індивідуальними програмами тощо.

Консультпункт заступника з НВР

Самоаналіз уроку як засіб підвищення

ефективності професійної діяльності вчителя

«Сильним, досвідченим стає педагог,

який уміє аналізувати свою працю…»

В.Сухомлинський



Істотними факторами вдосконалення уроку, зростання педа­гогічної майстерності є постійний самоаналіз учителем своєї діяльності.

Головна умова успішної професійної діяльності педагога — висо­ка ефективність кожного уроку.



Сучасний словник іноземних слів трак­тує слово «ефективний» (від лат. effectivis) як означення того, що дає пев­ний ефект, дієвий, продуктивний. «Ефективний» означає «той, що до­сягає цілі». Педагогічний словник визначає поняття «ефективність» як ступінь досягнення заданої цілі педагогічної діяльності з урахуван­ням оптимальності (необхідності і достатності) витрачених зусиль, за­собів і часу.

Таким чином, діяльність ефективна тоді, коли вона досягає пев­ної мети.

Одною з перших задач у підвищенні ефективності професійної діяль­ності вчителя є визначення поняття «кінцевий результат навчання» як однієї з ключових педагогічних умов. Основним інструментом перебудови професійної діяльності вчителя є самоконтроль за досягненням кінцевого результату навчання школярів.

Ве­лику цінність для формування вміння адекватної самооцінки пред­ставляє взаємовідвідування уроків. Під впливом суджень колег учи­тель по-новому оцінює методи, прийоми, які використав на уро­ці, оцінює зміст уроку.

Педагог конструює урок, проводить, аналізує його, підбиває підсумки. Тому серед багатьох факторів, що визначають успіх роботи вчителя, головним є потреба й уміння аналізувати свою діяльність і діяльність своїх вихованців. Тільки аналіз і самоаналіз уро­ку забезпечують творчий підхід до навчання, розумний розрахунок і високе мистецтво.

Від уміння аналізувати свій урок, конкретні педагогічні ситуації, що виникають на ньому, результати педагогічних впливів на учня, результати своєї праці багато в чому залежить уміння вчителя спланувати, органі­зувати, проконтролювати, відрегулювати свою педагогічну діяльність. Від самоаналізу уроку багато в чому залежать педагогічна майстерність учителя, продуктивність його педагогічної праці.

У процесі підвищення ефективності діяльності вчителя самоаналіз уроку найбільш активно й безпосередньо впливає на остаточні результа­ти навчально-виховного процесу, тому що він є одним з найголовніших способів управління якістю викладання, формує якість знань учнів та рівень їхньої вихованості.

Каталог: doc -> files -> news -> 445
news -> Тема майстер-класу: використання хмарних технологій у навчанні англійської мови. Мета: Освітня
news -> Різноманітність плодів. Лабораторна робота №10 "Будова і різноманітність плодів."
news -> Учнівська конференція «Чорнобиль – біль і трагедія України» Мета
news -> План-конспект бінарного заняття гуртка „Mit Spa? (музичне виховання + німецька мова) 7 клас
news -> Чарівний олівець
news -> Програм а література ( російська та зарубіжна) для загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням російською мовою
445 -> «Деякі методи розв'язування рівнянь вищих степенів» Шеін Галина Володимирівна
445 -> "Опале листя: користь чи шкода?" в 5 класі за за методикою Едварда де Боно "Шість капелюхів"
445 -> Бензен як представник ароматичних вуглеводнів
445 -> Уроку: урок-казка «Подорож Капітошки»


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка