Авіаційна терміно-логія української мови : тематична класифікація та генетична характеристика


Дубровський В. Російсько-український технічний словник. – К., 1925. – 70с



Скачати 401.43 Kb.
Сторінка2/3
Дата конвертації16.03.2017
Розмір401.43 Kb.
1   2   3

Дубровський В. Російсько-український технічний словник. – К., 1925. – 70с.


  • Інж. Шелудько, інж. Садовський. Словник технічної термінології (загальний) (проект). – К.: Держ. вид-во України, 1928. – 588с.

  • Киевский институт инженеров гражданской авиации (1933 – 1993): Очерк истории / А. Ф. Вовчик, В. Н. Гребенников, И. П. Челюканов и др.; отв. ред. П. В. Назаренко. – К.: КМУГА, 1994. – 578с.

  • Кириченко Н. М., Лобода В. В. Російсько-український словник авіаційних термінів: У 2 томах. – К.: Техніка, 2004. – Т. 1. – 2004. – 519с.; Т.2. – 2004. – 447с.

  • Російсько-український словник. – К.: Вид-во АН УРСР, 1937. – 890с.
  • Савин В. С. Авиация в Украине. – Х.: Основа, 1995. – 264с.


  • Склад і структура термінологічної лексики української мови. – К.: Наукова думка, 1984. – 194с.

  • Словник іншомовних слів / за ред. О. С. Мельничука. – К.: Гол. ред. рад. енцик. АН УРСР, 1974. – 776с.

  • Словник іншомовних слів / Уклад.: С.М. Морозов, Л.М. Шкарапута. – К.: Наукова думка, 2000. – 680с.

  • Шелудько І. М. Практичний словник виробничої термінології. – Х.: Держ. в-во “Рад. шк.”, 1831. – 110 с.

    Своєрідність лексико-семантичної парадигматики цього періоду виявлялася в такому:

    1. У ряді словників, особливо кінця 20-х – початку 30-х років спостерігалося послідовне розрізнення значень полісемічних слів. Особливо це стосувалося тих багатозначних термінів, поняття яких складалося із ознак, що належали кільком логічним категоріям. Наприклад, російське слово “ламповщик” у значенні “обслуживатель ламп” пропонувалося перекладати як “лямпівник”, а у значенні “производитель” як “лямпар” [Шелудьк, 1931, с.41]


    Відзначу, що процес очищення основних структурних рівнів мовної системи від запозичень як з російської, так і з інших, зокрема західноєвропейських, мов є однією з органічних ознак становлення української літературної мови початку ХХІ ст. Оскільки в радянський період українські номінативні одиниці вилучалися із сфери функціонування штучно, а натомість культивувалися форми, максимально наближені до російської, то в наш час постала потреба переглянути наявні норми, особливо лексичні, синтаксичні та словотвірні.

    У сучасній українській літературній мові спостерігається процес витіснення іншомовних, у тому числі інтернаціональних слів або звуження сфери їхнього функціонування. Уже стали звичними слова – дублети до відповідних запозичень: часопис (замість газета), правник (замість юрист), пересадка (замість трансплантація), однострій (замість уніформа), вишкіл (замість муштра), злочинець, правопорушник (замість зловмисник), незаможний, малозаможний (замість малоімущий), ощадливий, дбайливий (замість бережливий), достойник (замість високопоставлена особа), засада (замість принцип), чинник (замість фактор), добробут, добро, щастя, гаразди (замість благополуччя). Цей ряд можна продовжити.

    Наступний напрямок упорядкування лексико-семантичної системи мови – це штучне творення номінативних одиниць. На початку ХХст. неологізми пропонувалося творити на народній основі, при цьому висловлювалося бажання бути “дуже обережним”, “не треба занадто боятися новотворів” [2, с.63]. З існуючого питомого лексичного матеріалу на позначення нових понять було утворено низку термінів: середняк [Гладкий, 93], сполученство, двох-, трьох-, кількапосадництво [Веретка, 68], спілчанин [член товариства; Дорошенко, 244], відрядження, відряд [Дорошенко, 75], накоштник, накоштниця, накоштницький [Дорошенко, 64], убезпека, убезпечна [Дорошенко, 216] та багато інших. На базі російських словосполучень активно утворювалися моноструктурні терміни: член колектива – учасник (член) колективу, колективник, колективниця; член кооператива – пайовик кооперативу, кооперативник, кооперативниця; член товарищества – спільник, товариш, учасник товариства [Дорошенко, 244], пользоватся льготой, иметь льготу – мати льготу, пільгуватися [Дорошенко, 83], лица, пользующиеся льготой – особи, що мають пільгу, пільговики [Дорошенко, 83] та інші.

    російське слово “нищенство” для називання дії пропонувалося перекладати такими назвами: старцювання, жебрачення, жебрування, жебрання, жебруще життя, (підсилювальне) жебранина, – а на означення стану: старецтво, жебрацтво, прохацтво, злидарство, харпацтво [РУСУ, с.34]. Російське “вознаграждение” для називання процесу пропонувалося перекладати українським “винагороджування”, а для найменування предмета (самої плати) – українським “винагорода” [Веретка, с.10].

    М. Гладкий назвав слушною диференціацію значень слова “управління”, що одночасно позначало предмет і процес, яка виражалася в наданні слову, яке номінує предмет, іншого графічного оформлення – управа (орган управління) [31, с.72].

    Тенденція давати кожному поняттю окрему назву теж була позитивною, адже сприяла деталізації понять, а отже, надавала науковій мові необхідної точності.




    1. Під час впорядкування авіаційної термінології української мови варто:

    а) усувати невиправдані запозичення та замінювати невластиві українській мові моделі організації похідних найменувань;

    б) творити за українськими моделями терміни на позначення нових авіаційних понять з питомого словесного матеріалу;

    в) замінювати поліструктурних авіаційні терміни моноструктурними;

    г) усувати полісемію, зокрема міжкатегоріальної;


    Дослідження особливостей генетики українських термінологій основних циклів наук показало, що створення опорних, системних елементів бере початок у староукраїнській лексиці давньоруського походження. У творенні термінології також враховувалися міжнародні термінологічні особливості.

    Сучасна термінологія продовжує розвиватися, поновлюватися, вдосконалюватися відповідно до розвитку науки, техніки, виробництв. Завдяки цьому термінологія сучасної української мови є відкритою, незамкненою системою, здатною до необхідних інновацій.



    1. Творці термінології вказували на функціональну цінність синонімів [РУСПМ, УІІІ], тому в перекладних, як правило російсько-українських словниках, особливо початку та середини 20-років ХХст., до одного російського наводилася низка українських відповідників за принципом: чим ближче до російського аналога назва розташовувалася, тим поширенішою в літературній мові була і тим точніше передавала зміст російського слова [РУСПМ, І, УІІІ-ІХ]. Але в кінці 20-х – на початку 30-х років у термінологічних словниках фіксуються лише рекомендовані терміни. Тому, зрозуміло, що обсяг синонімічних рядів суттєво звужується. Проілюструємо зазначене на конкретних прикладах. Російське слово “бедняк” пропонувалося перекладати так: бідак, бідар, харпак, бідняк, нестаток, худак, тіснак; (презирливе) драб, голодраб, гомин, голяк, злидень, злиденник, злидар, (збільшувальне – злидарюга), капцан, гольтіпака, гологванько; збірне – бідацтво, бід(н)ота, харпацтво, голота, голеча, гольтіпа, сірома, сіромашня [РУСЧ, с.13]; бідак, злидар, нуждар [РУСПМ, с.4], бідняк, незаможник [Дорошенко, с.13; Кривченко, с.4]; “бедность” – убозтво, убогість, бідність, нестатки, недостатки, біднота, мізерія, злидні [РУСЧ, с.13; РУСПМ, с.12]; бідність, убозтво, вбогість, злидні, нестатки [РУСПМ, с.4]; бідність, нестатки; (нищета) злидні [Дорошенко, с.13], убозтво, злидні [Веретка, с.3], бідність, незаможність [Кривченко, с.4]. Як в останньому випадку, подібна картина спостерігалася в ряді словників аналізованого періоду, де нерідко до одного і того самого терміна пропонувалися різні еквіваленти або серед двох синонімів віддавалася перевага то одному, то іншому, що фактично стимулювало розвиток варіантності. Таку часткову нескординованість та неуніфікованість словників “золотого десятиліття” можна розглядати як їхній недолік. Тенденція до звуження обсягу синонімічних рядів теж була позитивною, адже “одне поняття – один мовний знак” – одна із основних вимог, які ставляться до ідеальних термінів сьогодні, на відміну від слів загальнолітературної мови, де синонімія розглядається як однозначно позитивне явище.



    3. В аналізований період між значною кількістю соціально-економічних термінів встановилися антонімічні зв’язки, детерміновані поняттєвою системністю термінології: робітничий клас – буржуазний клас, необхідний робочий час – додатковий робочий час, кваліфікована праця – проста праця. У системі СЕТ протилежні поняття виражалися за допомогою лексичних засобів антонімії, особливо за допомогою префікса не-: багатий – небагатий, повний робочий день – неповний робочий день, кваліфікована праця – некваліфікована праця. Інколи відношення протилежності виражалося різноструктурними термінами: безробіття – трудовлаштування. Природно, що більшість антонімічних пар мали мотивацію в загальнонародній мові: збагачення – зубожіння, виробництво – споживання.

    Отже:


    1. Початок свідомого втручання в природний розвиток СЕЛ пов’язується з іменами С. Подолинського та, особливо, І. Франка, які термінологізували загальновживані слова, для передачі соціально-економічних понять творили неологізми, свідомо запозичали чужий лексичний матеріал.

    2. У третій період становлення аналізованої термінології всі лексико-тематичні групи СЕТ уже існували, причому кількість соціально-економічних назв, порівнюючи з попередніми періодами, значно збільшилася.



    1. На цей час припадає початок систематичної роботи над українською термінологією (1921р.), зокрема й соціально-економічною.







    2. Під час впорядкування соціально-економічної термінології спостерігалися тенденції до:

    а) усунення невиправданих запозичень та заміни невластивих українській мові моделей організації похідних найменувань;

    б) творення за українськими моделями ряду термінів на позначення нових соціально-економічних понять з питомого словесного матеріалу;

    в) заміни поліструктурних соціально-економічних термінів моноструктурними;

    г) усунення полісемії, зокрема міжкатегоріальної;

    д) зменшення числа варіантних найменувань: із соціально-економічних назв вибиралися і пропонувалися до вживання в основному лише найбільш вдалі терміни.

    У радянський період нові слова, як відомо, найчастіше виникали у російській мові, а далі, під її впливом, з’являлися і в українській. Через російську мову в українську проникали і запозичення із західноєвропейських та інших мов. Так, в українську мову через російське посередництво з англійської мови ввійшли: блок, лайнер; з французької – авіація, віраж, з німецької – матриця.

    Дослідження особливостей генетики українських термінологій основних циклів наук показало, що створення опорних, системних елементів бере початок у староукраїнській лексиці давньоруського походження. У творенні термінології також враховувалися міжнародні термінологічні особливості.

    Сучасна термінологія продовжує розвиватися, поновлюватися, вдосконалюватися відповідно до розвитку науки, техніки, виробництв. Завдяки цьому термінологія сучасної української мови є відкритою, незамкненою системою, здатною до необхідних інновацій.


    ВЗЯТИ ІЗ ДИСЕРТАЦІЇ ТА СТАТТІ

    Стан формування і розвитку термінології визначається рядом позамовних та внутрішньомовних факторів. Серед позамовних основоположним є характер національної науки, техніки, промислового і культурного прогресу, а серед внутрішньомовних – становище мови в суспільстві і ступінь розвиненості відповідних функціональних стилів. На діалектику зв’язку зовнішніх та внутрішніх чинників переконливо вказують В. Виноградов, М. Шанський та ін.

    Основи суспільно-політичної термінології сформувалися в кінці ХІХ – на поч. ХХст. у своєму розвиткові дещо відставала від суспільно-політичної термінології термінологія природничих і, особливо, технічних наук. Це пояснюється тим, що наукова література, крім гуманітарної, українською мовою публікувалася нерегулярно, а з деяких спеціальностей, зокрема технічних, вона майже не видавалася.

    Технічна термінологія почала формуватися в дожовтневий період: двигун, літак, мотор та ін. Склад, с.7

    Авіаційні терміни трапляються в словниках

    Окремо варто зупинитися на аналізі мовних процесів, які спостерігалися в період “золотого десятиліття” (1921-1933рр.2), що за масштабами та рівнем наукових досліджень, за кількістю та якістю видрукуваної словникової продукції можна назвати вершиною аналізованого синхронного зрізу.

    Соціально-економічні дослідження проводилися науковцями соціально-економічного відділу Української Академії Наук, який очолював академік Туган-Барановський (листопад 1918 – січень 1919 року). Діяльність відділу високо оцінював академік М. Птуха: “Соціяльні науки в Російській та по инших академіях представлені лише окремими катедрами. Тільки Academie des Sciences Morales et Physigues у Парижі та ще, мабуть, почасти Britisch Academy в Лондоні наближаються в певній мірі до ладу Української Академії Наук” [149, с.6]. Відділ поділявся на дві комісії – економічну та юридичну. Перша обіймала 11 “катедр”, одна з яких – кафедра соціальної політики досліджувала “…те, що називається соціяльним питанням сучасності … не лише теоретично, як царину чистого знання, але-ж і з практичною метою боротьби з соціяльною нуждою для всебічного підняття рівня життя трудових народніх мас” [149, с.4]. Проте треба відзначити, що вже в 1921 році було ліквідовано комісію соціального руху, створену 1920 року, а сама кафедра соціальної політики була закрита 1922 року в зв’язку з постановою колегії Наркомпросу 18 лютого 1922 року про скорочення штатів Академії Наук.

    Соціально-економічні терміни фіксувалися в термінографічних працях, які видавала юридична секція, а також у словниках, укладених науковцями Секції ділової мови, що була організована 28 лютого 1926 р. при соціально-економічному відділі Інституту української наукової мови (далі – ІУНМ).

    ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗМИ Атмосфера. У результаті порівняння науково-технічної лексики слов’янських мов були помічені деякі особливості запозичення та вживання інтернаціоналізмів. Можна виділити спільний для цих мов шар інтернаціоналізмів, який складається із слів, запозичених із латинської та грецької мов. Цей пласт шліфувався та поповнювався протягом століть, тому чимало запозичених інтернаціоналізмів увійшло в словниковий склад кожної слов’янської мови: діаметр, радіус, вакуум, агрегат, автомат, апарат та ін.

    Англійська мова загальновизнана у якості мови авіаційного зв’язку, а вимоги, установлені ІКАО, реалізуються всьому світі для стандартизації спілкування між пілотами та диспетчерами, якими б не були їх національності та рідні мови.

    Всі авіаційно-космічні інновації виникли в мові як результат 4 основних способів номінації: словотворення, переосмислення, словоскладання, запозичення. Активність кожного з них різна. Найменш активний спосіб – запозичення. Більшість інновацій з’явилися у результаті словотворення та переосмислення. У словотвірних процесах активно брали участь суфікси –ну, -ова/ть, к, -ник, префікси не-, за-, гермо, мото-, аеро-, анти-.


    Процес диференціації авіаційних понять є об’єктивною передумовою використання багатослівних термінів, що прагнуть якнайточнішого позначення певного поняття. Функціональний підстиль виробничо-технічного стилю, який пов’язано з авіаційною технікою, характеризується значно більшою, ніж інші підстилі, розповсюдженістю в ньому багатокомпонентних термінологізованих, номінативних за своєю суттю сполук слів та функціонально спеціалізованих словесних комплексів. Наприклад, автомат зусиль бустерної системи керуваня рулем висоти, автомат надування з все режимним настроюванням. Такі словесні комплекси мають закріплені за ними значення, які є оптимально інформативними та зрозумілими для фахівців авіаційної науки та промисловості.

    В авіаційній термінології досить велика кількість іншомовних слів, інтернаціоналізмів (аеродинаміка, аеропорт, гелікоптер) та запозичень (віраж, тангаж), також слів, які складені з іншомовних елементів та не існують як самостійні терміни в мові, з якої вони запозичені (наприклад, екраноплан). У результаті змінення значення терміна внаслідок розвитку поняття, класифікаційної спорідненості, суміжності понять тощо деякі терміни переходять в авіаційну термінологію з інших (генератор, гвинт), це актуально для деяких загальновживаних слів (вантаж, вітер, хвиля). Велика кількість авіаційних термінів засвоюється літературною мовою та стає загальновживаними лексичними одиницями (літак, аеропорт), деякі переходять в інші терміносистеми (ангар, пілот). Питання про те, як розробляється, впорядковується авіаційна теріологія, повинні стати об’єктом ґрунтовного вивчення мовознавців.


    що слово крило у значені деталь пристрою, мехінізму
    НЕПОТРІБ

    • аеротурбіна, лінійка, лист, аркуш, автонасос, аероплівка, автокоректор, автокран, автонавантажувач, аерофотокадр, аеросуміш,

    • на позначення предметів – наслідків дії, тобто різновидів продукції: автотягач, авторезонанс, автопрокладач, автопаливозаправник, аеросівба,

    на позначення способів виконання виробничого процесу, систем, характеру і виду робіт: старт, авіаспорт, авіабудування, авіазнімання,


    1. Каталог: bitstream -> NAU
      NAU -> Київ Видавництво Національного авіаційного університету
      NAU -> Формування самоосвітньої компетентності майбутніх інженерів-будівельників у процесі професійної підготовки
      NAU -> Методи Оцінювання комунікативної к омпетентності
      NAU -> Матеріали міжнародної науково-практичної конференції
      NAU -> Програма навчальної дисципліни «Українська мова
      NAU -> Практикум для студентів усіх галузей та напрямів знань Київ 2014 удк ббк
      NAU -> Київ Видавництво Національного авіаційного університету

      Скачати 401.43 Kb.

      Поділіться з Вашими друзьями:
  • 1   2   3




    База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
    звернутися до адміністрації

        Головна сторінка