Авіаційна терміно-логія української мови : тематична класифікація та генетична характеристика


УКРАЇНСЬКА АВІАЦІЙНА ТЕРМІНОЛОГІЯ



Скачати 401.43 Kb.
Сторінка3/3
Дата конвертації16.03.2017
Розмір401.43 Kb.
1   2   3

УКРАЇНСЬКА АВІАЦІЙНА ТЕРМІНОЛОГІЯ


З ПОГЛЯДУ ПОХОДЖЕННЯ
Авіаційна термінологія поряд із автодорожньою, будівельною, вугільною, геодезійною, гідротехнічною, гірничою, деревообробною, поліграфічною, електротехнічною, залізничною, зварювальною, кінотехнічною, машинобудівною, металургійною, механічною, паперовою, радіотехнічною, суднобудівною, текстильною та багатьма іншими становить одну із мікросистем технічної термінології.

Під терміном «технічна термінологія» прийнято розуміти сукупність лексичних мікросистем, пов’язаних із технікою та виробництвом. У вузькому значенні – це термінолексика окремих галузей техніки, промисловості.

Окремі терміносистеми технічної термінології уже ставали об’єктами дослідження мовознавців, зокрема сільськогосподарська лексика, сільськогосподарського машинобудування, прядильно-ткацька тощо. Специфіці науково-технічного терміна присвятили свої дослідження зокрема Н. Непийвода, В. Овчаренко, І. Ковалик та ін.

Першим досвідом вивчення авіаційної лексики російської мови вважають статтю Л. В. Успенського «Материалы по русскому языку летчиков» (Язык и мышление. – М.: Л.: Изд-во АН СССР, 1936. УІ –УІІ. – 163-217).

Об’єктом більш широкого дослідження авіаційна термінологія російської мови стала лише в 80-90-х роках ХХ ст. З’явилися окремі статті М. В. Новикової, Е. Б. Фігон, З. У. Борисової, Т. Б. Горохової, дисертаційнї дослідження М. М. Москальової «Терминосистема авиационной лексики и особенности ее презентации в иностранной аудитори (М., 1998), Ткачева Л. Б. Происхождение и образование авиационных терминов в английском языке (Л., 1973), у якій подано аналіз авіаційної термінології англійської мови у соціолінгвістичному висвітленні.

Що ж до становлення авіаційної термінології української мови, на жаль, відсутні комплексні дослідження.

Фрагментарно авіаційна термінологія української мови розглядалася в кількох колективних монографіях.

Так, у монографії «Історія української мови. Лексика і фразеологія» (К. 1983), присвяченій висвітленню історії формування лексики і фразеології української мови з найдавнішого часу до 80-х років ХХ ст., у 65 параграфі йдеться про виробничу лексику і термінологію ХІХ – поч. ХХ ст., зокрема згадується, що авіаційна термінологія почала формуватися на початку ХХ ст.

Спробу проаналізувати разом кілька лексичних мікросистем технічної термінології вперше здійснили автори колективної монографії «Склад і структура термінологічної лексики української мови» (К.: Наукова думка, 1984). У цій праці автори намагалися дослідити джерела технічної термінології, дати лексико-семантичну характеристику термінам, проаналізувати способи творення взагалі усіх технічних термінів. Зрозуміло, що авіаційна термінолексика бралася до уваги епізодично.

І хоча в Україні захищалися дисертаційні дослідження, присвячені авіаційній термінології, проте, на жаль, вони були присвяченні лексико-тематичним групам російської мови. Наприклад, у Києві 2000 року було захищене дисертаційні дослідження М. Бондарчук «Структурно-семантичні параметри російської авіаційної терміносистеми (макрополе «рух літального апарата»). Роботу було виконано на кафедрі української та російської мов Київського міжнародного університету цивільної авіації під керівництвом завідувача кафедри української та російської мов, кандидата філологічнх наук, доцента З. У. Борисової.

На базі Київського міжнародного університету цивільної авіації 1999 року проходила конференція, що мала назву «Нагальні проблеми вивчення авіаційної термінології». Вона була чи не першою спробою звернути увагу мовознавців до питань авіаційної термінології української мови та до проблем її вивчення.

Авіаційна термінологія постала разом з появою та розвитком авіації (фр. аviation, від avis – птах).

Термін авіація багатозначний. Під авіацією розуміють організацію (службу), що використовує для польотів різноманітні апарати, важчі за повітря. Розрізняють авіацію військову та авіацію цивільного повітряного флоту. Іще терміном авіація називають науку, яка ґрунтується на фізиці, математиці, аеродинаміці, газовій динаміці, аеронавігації, визначає засоби і принципи літання на апаратах, важчих за повітря. З початку ХХ ст. розвиваються аеродинаміка, теорія польоту, наука про міцність літальних апаратів, теорія двигуна та ін. У процесі розвитку авіаційної науки виникли нові її галузі: теорія ракетного руху, космонавтика.

Авіація могла виникнути лише на базі досить високого розвитку науки і техніки, тому, звісно, авіаційна термінологія почала формуватися відносно пізно. Авіаційна термінологія від початку вбирала у себе терміни із інших галузей знань. Так, у перше десятиліття ХХ ст. в авіаційну термінологію проникають автомобільні терміни у зв’язку із використанням автомобільного мотора на літаках – мотор, капот, циліндр, а в 10-і роки – морські терміни у зв’язку із створенням гідроавіації – навігатор, crew, fleet, hull.

Багато істориків авіації вважають, що сфера повітроплавання почалася з експериментальних польотів братів Монгольф’є (Франція), тобто з кінця 1700-х років (1783р)., проте з принципами підняття у повітря легких літальних апаратів були знайомі ще в давнину. Одним із найбільш ранніх свідчень того, що люди пробували піднятися в повітря на штучних крилах, є китайський рукопис «Цяньханьшу» (“Історія ранньої династії Хань”), що відноситься до І ст. н. е. Повітряний змій було винайдено, як свідчить “Всемирная история авиации” (М.: «Вече», 2002. –512.– С. 8), у ІУ – ІІІ ст. (с.8) до н. е. також у Китаї.

Щодо України – на Русі відоме оповідання Нестора – літописця про похід князя Олега на Царгород у ХІІ ст. «І велів Олег своїм воїнам зробити колеса та поставити на них кораблі. І з попутним вітром підняли вони паруси і пішли зі сторони поля до города».

Гідне місце України серед авіаційних держав зумовлено давніми традиціями літакобудування. Якщо заглянути в сиву давнину, то, мабуть, одна з перших згадок про прилад, який тримається в повітрі й був важчий за нього, є в рукописі з Рум’янцевського зібрання. Він датується 907 роком. Тоді Олег – князь Новгородський і Київський – здійснив похід на Візантію, до Царгорода. Щоб узяти місто, спорудив повітряні паперові змії, що нагадували коней і людей, озброєних і позолочених, і пускав їх на місто. Це викликало велике сум’яття… . Повітряні змії використовувалися і пізніше для різних потреб – від розваг до досліджень атмосфери. Так, у 1897р. в Миколаївській головній обсерваторії запускали зміїв для визначення висоти хмар.

Від перших спроб наших пращурів освоїти повітряний простір до польотів на аеропланах пройшло майже тисячу років. Серед випускників першої пілотної школи у Франції було сім вихідців з України. Саме вони проклали наші стежки в небо (За М. Головком).

Також в українському фольклорі, зокрема серед казок, є твори, у яких розповідається про ідею повітроплавання ще в глибоку давнину, наприклад, казка “Летючий корабель” тощо.

У 1794 році у Франції в м. Медоне відкрилося перший навчальний заклад, що готовив офіцерів-повітроплавання

У Західній Україні, яка знаходилася під Австро-Угорщиною, перше знайомство з повітроплаванням відбулося у 1792 році, коли комерсант Маронович піднявся над містом Львовом на повітряній кулі, стартувавши з амфітеатру місцевого звіринця. (Авыацыя в У., Савин, с.59). Через чотири роки здійснив свій перший нічний політ над містом піротехнік Терц.

Серед українців є багато розробників авіаційної справи, винахідників, що внесли свій посильний вклад у розвиток льотної справи тощо. Це:

Схему сучасного космічного корабля розробив у тюремній камері М. Кибальчич – син священика з невеличкого містечка Короп (нині районний центр Чернігівської області).

Всі основні напрями розвитку космонавтики пов’язані з імям С. П. Корольова.

Один із айвидатніших авіаційних конструкторів світу у 1930-і роки ХХ ст. був І. Сікорський.

Крім названих імен, можна згадати Ю. Кондратюка (Олександра Шаргея), О. Засядька,

Генеральний конструктор ракетно-космічних систем, основоположник радянської практичної космонавтики С. Корольов, генеральний конструктор ракетно-космічного моторобудування В. Глушко, творці надпотужних ракет М. Янгель і В. Челомей, один із головних проектувальників перших автоматичних супутників Землі Є. Рязанов (уродженець Дніпропетровщини), керівник проектів автоматичних польотів на Венеру, до комети Галлея В. Ковтуненко, головний конструктор навігаційних, геодезичних, військових і геостаціонарних супутників Землі М. Решетнєв, перші начальники космодромів В. Вознюк (у Капустиному Яру) та О. Нестеренко (на Байконурі). А М. Кибальчич із його передсмертним проектом космічного апарата, а геніально пророча ідея висадки на Місяць Ю. Кондратюка (О. Шаргея), а К. Ціолковський корінням із роду Северина Наливайка. І це ще не все.

«Із Київського товариства повітроплавання вийшла найбільша в Росії кількість авіаційних конструкторів. У перші десятиліття ХХ ст.. (за період з 1909 по 1912 рр.) київськими ентузіастами було створено біля 40 різних типів літаків – більше ніж у будь-якому іншому місті російської імперії (с.29).

Світову славу отримали Д. Григорович, П. Нестеров (заклав основи вищого пілотажу), І. Сікорський.

Попри такі видатні досягнення наших співвітчизників, авіаційна термінологія української мови не розроблялася, не досліджувалася.

У радянський період усі словники та посібники, підручники для вищої школи публікувалися лише російською мовою.
У «Всемирной истории авиации» (М.: «Вече», 2002. –512) іде мова про те, що ще в ІУ – ІІІст. (с.8) до н. е. в Китаї було винайдено літальний апарат з нерухомим крилом, названий повітряним змієм. Точно встановити імя винахідника не вдалося. Тільки в ІУ ст. н. е. винахідник Го Хун, який довгий час спостерігав за птицями, порахував можливим підйом людини в небо на повітряній кулі.

Початок нової ери – ери запусків літальних апаратів у повітря веде відлік із 5 червня 1783 року, коли брати Монгольф’є (Франція) підняли у повітря свою кулю, зроблену із полотна та паперу. Монгольф’є та їх учні стали своєрідними попередниками також для випробувальників космічної техніки, які посилали на випробування перших тварин – собак, мавп тощо. Треба сказати, що часто на повітряних кулях піднімали засуджених на смерть злочинців.

У ХІХ ст. польоти на аеростатах отримали невидимий розмах. Виник новий спорт – повітроплавання. Рекорди ставилися один за іншим. З 1860 р. новий вид транспорту став активно використовуватися військовими, що було пов’язано із початком Громадянської війни в Америці. Було винайдено авіапошту тощо. Період із 1895 по 1914 рр. був справедливо названий золотим віком повітроплавання. Розробка та застосування аеростатів та дирижаблів досягали в той час невиданих розмірів.

Ідея створення літального апарату з нерухомими крилами розвивалася впродовж ХУІІІ – ХІХ ст. – західноєвропейські винахідники – д. Кейлі (кін. ХУІІІст.), Ф. Маттіс, Хенсон та ні.

1865 р. – рік створення проекту реактивного літака у сучасному розумінні цього слова (Шарль де Лувріє).

Перші пропозиції щодо створення літаків в Росії відносяться до кінця 1800-х років – А. Євальд, Н. Телешов, А. Можайський.

У США літаками теж зацікавилися відносно пізно – з кінця 1700-х років.
В Україні одним із перших учених, який шукав наукові основи покорення повітряного океану був відомий просвітитель, засновник Харківського університету Василь Назарович Каразін (1773-1842рр)

Навіщо подана ця ретроспектива становлення авіації? Зрозуміло, що розвиток науки та техніки іде паралельно зі становленням системи називання понять. Зрозуміло, що в Україні з давніх-давен існують назви на позначення літальних апаратів, як-от, кораблі (літопис про похід Олега на Царгород тощо). Звісно, варто проаналізувати становлення номінативних засобів української мови від початку становлення до сьогодення.

Під терміном «технічна термінологія» розуміємо сукупність лексичних мікросистем, пов’язаних із технікою та виробництвом. У вузькому значенні – це термінолексика окремих галузей техніки, промисловості. Технічна термінологія української мови є розвиненою і розгалуженою відповідно до існуючих знань. До її складу входять авіаційна, автодорожня, будівельна, вугільна, геодезійна, гідротехнічна, гірнича, деревообробна, поліграфічна, електротехнічна, залізнична, зварювальна, кіно технічна машинобудівна, металургійна, механічна, паперова, радіотехнічна, суднобудівна, текстильна і багато інших мікросистем.
Дослідженню технічної термінології приділив увагу ряд мовознавців: Бодник А., М. Бойко, В. гейченко, Л. Гончаренко, Т. Заворотна, В. карпова, І. Ковалик, В.Овчаренко, Ф.Середа , Е.Скороходько, С. Стасевський та ін..

Досліджувалася термінологія, сільськогосподарська.

В Росії працювали як поодинокі винахідники і конструктори, так і члени організованих аероклубів, однак літакобудування як технічної дисципліни до революції не було. Наукові дослідження про політ аероплана давали лише деякі загальні вказівки. Через нестачу нагромадженого матеріалу вони не могли охопити в усій повноті найскладніших явищ, з якими пов’язано пересування аероплана в повітрі. Тільки після перемоги ВЖСР авіація в нашій країні почала розвиватися інтенсивно, на ґрунті наукових досягнень. Склад, с.78

Початок нової ери – ери запусків літальних апаратів у повітря веде відлік із 5 червня 1783 року, коли брати Монгольф’є підняли у повітря свою кулю, зроблену із полотна та паперу. Монгольф’є та їх учні стали своєрідними попередниками також для випробувальників космічної техніки.

Авіаційна термінологія постала разом з появою та розвитком авіації (фр. аviation, від avis – птах) – літання на апаратах, важчих за повітря. До найпоширеніших таких апаратів належать літаки, вертольоти, планери. Піонерами авіації були Ле Брі (Франція), О. Лілієнталь (Німеччина), О. Ф. Можайський (Україна, що входила в той час до складу Російської імперії). Уточнити

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Савин В. С. Авиация в Украине. – Х.: Основа, 1995. – 264с.

Киевский институт инженеров гражданской авиации (1933 – 1993): Очерк истории / А. Ф. Вовчик, В. Н. Гребенников, И. П. Челюканов и др..; отв. Ред.. П. В. Назаренко. – К.: КМУГА, 1994. – 578с.

Всемирная история авиации/ Г. А. Соболева, Ю. В. Рычкова. – М.: Вече, 2002. – 512с.

Ткачова Н. Наша дорога в космос. Українська авіація та космонавтика. Тернопіль: Підручники та посібники, 2001. – 32с.

Словник іншомовних слів / Уклад.: С. М. морозов, Л. М.Шкарапута. – К.: Наукова думка, 2000 . – 680с.

Словник іншомовних слів / за ред. О. С. Мельничука, К.: Головна редакція радянської енциклопедії Академії наук Української РСР, 1974. – 776с.

Інж. Шелудько, інж. Садовський Словник технічної термінології (загальний) (проект), К,: Державне видавництво України, 1928. – 588с

Будь-яка галузева термінологія, у тому числі й технічна, існує у двох вимірах – у сфері фіксації і у сфері функціонування. До першої відносяться спеціальні, термінологічні словники, збірники рекомендованих термінів і державні стандарти на конкретні галузеві термінології. Ця сфера є наслідком свідомого втручання в процес термінотворення. Саме у ній робляться спроби реалізувати всі вимоги, яким повинна відповідати «ідеальна» термінологія, що має бути позбавлена омонімії, багатозначності, синонімії насамперед у межах однієї терміносистеми. Сфера фіксації, на думку мовознавців, – це сфера статики, це зупинений на якийсь час живий процес для надання йому потрібного порядку (Даниленко, 1977, с.158).

Словників, у яких представлена авіаційна термінологія, не багато. Якщо брати ретроспективу, авіаційна термінологія найширше представлена у таких словинках, як:

Інж. І. Шелудько та інж. Садовський Словник технічної термінології (загальний) (проект). К.: Державне видавництво України, 1928. – 588с. росісько-український.

М. і Л. Дармороси Словник техничної термінології. К.: «Київ-Друк», 1926.– 290с. Україно-російський.

Дубровський В. Російсько-український технічний словник. – К., 1925. – 70с.

Російсько-український словничок реместв, професій та підприємств. Склав І. Л. Жигадло–Х.: Друкарня У. В. О. ім. Фрунзе. – 24с. (рік невідомий, після 1921).

ДСТУ 4091 – 2001. Авіаційна метерологія. Терміни та визначення основних понять. К., 2002. – .ІІІ, 17с.

ДСТУ 3432 – 96 Авіаційна наземна техніка: Терміни та визначення. – К., 1997. – ІІІ, 19с.

ДСТУ 3590 – 97 Авіаційна техніка. Умови польотів літальних апаратів. Терміни та визначення. К. 1998– ІІІ, 12с.

ДСТУ 3589 – 97. Системи та комплекси авіаційного обладнання. Надійність та експлуатація: терміни та визначення. К. 1998. – ІІІ, 27с.

Бабак Б. Словник авіаційної термінології. К.: Четверта хвиля, 2009. – 96с.

Російсько-український словник спеціальних термінів з технології авіаційних пально-мастильних матеріалів: Навчальний посібник. – К.: НАУ, 2003.– 73с.

Російсько-український словник-довідник термінів і словосполучень з авіоніки. К.: НАУ, 2002. – 360с.

Кириченко Н. М., Лобода В. В. Російсько-український словник авіаційних термінів: У 2 томах. – К.: Техніка, 2004. – Т. 1. – 2004. – 519с.; Т.2. – 2004. – 447с.

Англо-російсько-український тлумачний словник / В. П. Бабак (уклад.). – К.: НАУ, 2007. – 327с.

Складнішу картину конкретно-галузевого термінотворення і терміновикористання являє собою сфера функціонування, де кожен термін існує у текстах, що є жанрово-стилістичними різновидами мови науки, – у монографії, статті, рефераті, науково-популярному нарисі, – а також у живому мовленні. Тут термінам не чужі ні омонімія, ні полісемія, ні синонімія. У цій сфері вони поводять себе як звичайні слова, а термінологія – як лексика з усіма властивими їй законами семантичного розвитку, щоправда , в специфічних для термінології формах вияву. ( Склад, с.109).

Роботу ускладнює відсутність достатньої кількості наукових видань (журналів, газет, підручників, посібників, словників тощо за авіаційними спеціальностями, тому що українська мова не є мовою ІКАО – Міжнародної організації цивільної авіації (від англ. ICAO International Civil Aviation Organization), що встановлює міжнародні норми цивільної авіації та здійснює координацію її розвитку з метою підвищення безпеки та ефективності.

На сьогодні чимало підручників, де функціонують авіаційні терміни, видаються українською мовою як у Харкові, наприклад, Кривцов В. С., Карпов Я. С., Федотов М. Л., так і в Києві, це викладачі НАУ – Кудрін А. П., Зайвенко Г. М., Волосович Г. А.., Хижко А. Д., Кулик М. С., Казак В. М., Гусинін В. П., Гусинін А. В. та ін..

Як українська, так і російська термінології досить нові, знаходяться в стадії формування: терміни не відокремлені від професіоналізмів, авіаційні терміни від науково-технічних, не розроблені дефініції, відкритим залишається питання про авіаційний термін взагалі.


Склад, с. 81

За своїм походженням технічна термінологія сулм не однорідна. У ній наявні як власномовні, так і запозичені терміни. Серед власномовних насамперед виділяються терміни, що виникли на основі питомих словотвірних засобів, як-от: безмоторний, бомбардувальник, вертоліт, злітаність, низькокрилий, рулювання та ін.

Одним із основних джерел поповнення технічної термінології є використання загальнолітературних слів у ролі термінів; до них приєднується незначна кількість термінів, які за походженням є діалектними, просторічними словами, професіоналізмами, наприклад: верстат, основа, посадити та ін. С.81

Друга група термінів охоплює слова загальнолітературної мови, що стали термінами внаслідок більш глибокого семантичного перетворення – семантичної деривації. На початковій стадії формування термінології цей спосіб термінотворення був одним із продуктивних. До явищ семантичної деривації відносять широке коло семантичних перетворень – різні види переносів (метафоричних, метонімічних, функціональних), зміни смислового обсягу термінів (розширення, звуження, спеціалізація значень), семантичні кальки.

Найпоширенішим у технічній термінології видом семантичної деривації є метафорична номінація. Метафоризації можуть піддаватися різні групи слів загальнолітературної мови. Так, одним із традиційних джерел позначень частин деталей і самих деталей механізму є назви органів людини і тварини, назви птахів і тварин узагалі, різновидів одягу, предметів домашнього вжитку: крило, хвіст. Оскільки метафора ґрунтується на зближенні предметів а схожістю чи подібністю з іншим предметом, серед технічних термінів знаходимо терміни утворені за допомогою метафоризації за схожістю форми. Наприклад, терміносполучення літаючий човен означає гідролітак, корпус якого має форму човна.

Багато термінів утворилося внаслідок використання схожості функцій. Термін утюжити , наприклад, означає вирівнювати згладжувати ґрунтові дороги.

Можлива термінологічна метафоризація за схожістю функцій і за місцем розташування. Так, п’ята – це опорна частина чого-небудь, іноді місце з’єднання з чимось; шапка означає короткі заголовкові дані книги. Для укр.. технічного термінотворення способом метафоризації характерним є використання зменшувальних суфіксів: сердечко, смичок, бігунок.

Технічна термінологія сулм має багато термінів іншомовного походження, адже запозичення – одне з постійних джерел її збагачення. Серед запозичень у складі авіаційної термінології є слова, які взяті як готові мовні одиниці: віраж (ав.), годола (ав.), візир (ав.). чимало також термінів, утворених за допомогою компонентів-запозичень. Здебільшого це афікси та окремі з грецької і латинської мов: аеро, гідро, полі, мікро та ін.

У сучасній термінології наявні терміни, запозичені з латинської, англійської, голландської, німецької, французької мов.
Фактичним матеріалом для аналізу стали праця Кириченко, зокрема реєстр термінів літери Л та А (усього приблизно 3165 статей).

Так зокрема літера Л усього 630 статей однослівних термінів лише 190. у процентному відношенні



Особливості перекладу авіаційної термінології української мови на початку ХХ ст.

Становлення авіаційної термінології української мови:

ретроспектива й сучасний стан


1 Терміни взяті зі словника, який у бібліографічному описі знаходиться під номером 6.

2 Виділяючи хронологічні межі цього періоду, ми користувалися такими міркуваннями: його початок – 1921р., коли зі створенням ІУНМ почалася систематична робота над українською термінологією, кінець – 1933р., коли з’явилася стаття А.Хвилі “Знищити коріння українського націоналізму на мовному фронті“.

Каталог: bitstream -> NAU
NAU -> Київ Видавництво Національного авіаційного університету
NAU -> Формування самоосвітньої компетентності майбутніх інженерів-будівельників у процесі професійної підготовки
NAU -> Методи Оцінювання комунікативної к омпетентності
NAU -> Матеріали міжнародної науково-практичної конференції
NAU -> Програма навчальної дисципліни «Українська мова
NAU -> Практикум для студентів усіх галузей та напрямів знань Київ 2014 удк ббк
NAU -> Київ Видавництво Національного авіаційного університету

Скачати 401.43 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка