Бакуменко в. Д


ХАРАКТЕРИСТИКА ФУНКЦІЙ ДЕРЖАВИ ТА



Сторінка8/13
Дата конвертації09.09.2018
Розмір2.36 Mb.
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13
13. ХАРАКТЕРИСТИКА ФУНКЦІЙ ДЕРЖАВИ ТА

ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
Як зазначав відомий український вчений В.Авер’янов, удос­ко­на­лен­ня глибинної підсис­те­ми державно-управ­лінсь­ких відносин здійс­ню­єть­ся через побудову та онов­лення іншої підсистеми - функ­ціо­наль­них відно­син, які безпосередньо взає­модіють з державним управ­лін­ням. При цьому необ­хідно виходити з взаємо­обу­мов­леності цілей і функцій державного уп­равління.

За визначенням українського вченого О.Обо­ленського, цілі системи транс­формуються в певну сукупність функцій з їх реалізації. Якщо перші відповідають на за­пи­тання "Що робити?", то другі - на запитання "Як роби­ти?". Таким чином, питання визначення основних функцій держави безпо­середньо пов’язане з визначенням її основних цілей.

Серед останніх є такі, що необхідні для будь-якої держави на всіх етапах її існування, а тому фак­тично постійні функції, а також такі, що визначаються об’єктивними об­ста­ви­на­ми в окремих країнах (традиціями, наявністю багатьох націо­нальностей, релі­гій, віддалених або особливих територій тощо), і які ми надалі назвемо спе­цифічними. Як правило, саме наявність останніх приз­во­дить до різних набо­рів функцій у різних держав.

Серед функцій держави прийнято виділяти основні та забезпечуючі. Ос­новні функції, в свою чергу, можна поділити на внутрішні і зовнішні, а також класифікувати за головними сферами суспільної діяльності як полі­тичні, економічні, соціальні та гуманітарні.



На рис. 20 наведена структура основних функцій держави, характерна для України. Реалізація цих функцій забезпечує дося­гнен­ня поставлених цілей розвитку держави, причому кожна з функцій являє со­бою певний напрям або вид суспільної діяльності, який, як правило, характеризується своєю методологією і технологіями, і не є похідним від

Группа 130

інших напря­мів або видів діяльності. Власне, останнє і становить принцип виділен­ня основних функцій.

Можливий різний рівень уза­гальнення або кон­кре­тизації функцій держави залежно від суб’єктивного чиннику, що призво­дить, як правило, до різних відобра­жень структурної схеми ос­нов­них функцій держави. До того ж, функції влади змінюються за змістом і складом залежно від історичної стадії суспільства, динаміки суспільних по­треб та інтересів, політико-ідеологічної орієнтації суб’єктів влади.

Кожний вид суспільної діяльності супроводжується управлінням. Більш за те, останнє є невід’ємною складовою кожного виду діяльності і вод­­ночас особливим видом діяльності з певним набором функцій. Загальні управ­лінсь­кі функції (планування, орга­ні­зація, мотивація, контроль, кому­ніка­ція та прийняття рішень), тобто функції менеджменту, прита­манні управ­лінню всіма видами суспіль­ної діяль­ності. Вони безпосередньо випли­вають із суб’єкт-об’єктного відо­бра­ження процесів державного управління.

Здійснення основних та управлінських функцій завжди потребує певних меха­нізмів забезпечення їх реалізації. Основними складовими таких меха­нізмів є забезпечуючі функції, а саме забезпечення ресур­са­ми (фінан­совими, кад­ровими, матеріально-технічними, інформаційними), правове забезпе­чен­ня (нормативно-правове регулювання), організаційне забезпечення (адміністративна організаційно-координаційна діяльність) та наукове забез­печення (ідеї, теорії, кон­цепції, обгрунтування).

Забезпечуючі функції відріз­няються від інших видів функцій (основних та управлін­ських) тим, що вони (організовані в певні структури) можуть одночасно забез­печувати реалі­зацію кількох основних та управлінських функцій. Для таких функцій на рівні держав та організацій застосовується, так зва­не, функ­ціональне управління із створенням відповідних органів або стру­к­­тур. Наприклад, Міністерство економіки України, Міністерство фінансів України, Міністерство юстиції України, Державне казначейство України тощо.

Перетворення призначень держави в дії здійснюється шляхом ство­рен­ня певних органів влади для реалізації виділених функцій держави та на­дан­­ня їм відповідних повноважень. Влада реалізується через організацію, яка стає її матеріальною силою. Про­блема становлення дер­­жавних структур є достатньо складною. Вона, часто, набуває характеру адміністративної рефор­ми, метою якої є подолання кризи влади та відновлення довіри населення до неї.

В управлінні широко використовуються принципи формування ра­ці­о­наль­ної струк­тури організації. Основним з таких принципів є принцип пер­­вин­ності страте­гії перед струк­­турою, який був сформульований американським вченим А.Чанд­ле­ром і перед­бачає, що "страте­гія визна­чає стру­к­туру", тоб­то проек­­ту­ван­ня структури має базуватися на стратегічних пла­нах організації і струк­­тура організації має забезпечити реалізацію цих планів.

Виходячи з цього, необхідно сфор­мулювати основні цілі держави, по­будувати дерево її цілей, виді­лити важливі та вагомі функції, які необхідні для досягнення основних ці­лей держави, та сформувати для їх реалізації певні органи державної влади. Визначення спектру цілей дер­жав­­ного управління, набору основних функцій, виділення з них окремих підфункцій - все це чинники впливу на вибір структури органів державної вла­ди.

Структура і функції державного управління складають дві взаємо­по­в’язані та взаємо­обу­мовлені сторони системи державного управління, що висту­пають, відповідно, як форма та зміст. При зміні стратегії, а, відтак, й цілей та функцій держави, це має позначитися на змінах в організаційній структурі органів державної влади. Такі зміни від­бу­вають­ся відповідно до принципу самоорганізації соціальних систем за рахунок власних ру­­шій­них сил і ставлять за мету досягнення стану рівноваги та ефективного функ­ціо­ну­­ван­ня державного управління.

В 2010 році в межах проведення адміністративної реформи здійснено реорганізацію структури центральних ор­ганів виконавчої вла­ди. Цей її етап характеризується оптимізацією системи цих органів, зокрема, введенням шести типів центральних органів виконавчої влади: міністерство, служба, інспекція, агентство, незалежні регулятори і органи зі спеціальним статусом. Фактично було створено нову структуру центральних органів виконавчої влади.

Після формування структури центральних органів виконавчої влади здійснюється визначення повноважень, чисельності штату і концепцій діяль­ності кожного з таких органів та їх закріплення у відповідних положеннях про ці органи. Важливою обставиною, яка, з одного боку, забезпечує уніфікацію державних структур, а, з другого боку, дозволяє узагальнювати їх при проведенні досліджень, є можливість виділення в них типових функцій і завдань.

Щоб надати пев­ної реальності вищенаведеним мір­ку­ван­ням, тобто наблизитися до дійсності та уявити масштабність держав­ної діяльності, можна звернутися до певного її напряму, наприклад, еконо­міч­ного, та ознайомитися з більш детальною струк­турою функцій та інстру­ментів державного регулю­вання економіки в ринкових умовах.

Найбільш характерні функції державного регу­лювання економіки на етапі, що характеризується змішаною формою економіки і спостерігається в Україні, наведені на рис. 21.



В умовах ринкової економіки зберігається необхідність державного регулювання, але в порівнянні з адміністративно-командною економікою мета і функції його змінюються.

Группа 78

Оскільки основними цілями економічної полі­­тики в умовах соціально орієнтованої ринкової економіки є ста­біль­ність рівня цін, високий ступінь зайнятості та зовнішньоеко­номіч­на рів­но­вага при пос­тійному економічному зростанні, то головною під­ста­вою для державного втручання в економіку є ситуація, коли не спра­цьо­вує ринковий механізм або проявляються його суттєві недоліки, що пере­шкоджає досягненню вище­зазначених цілей. Найбільш харак­тер­ни­ми проя­вами такої ситуації є економічна криза та великий рівень безробіття.

Необхідність державного втручання також виникає при необ­хід­нос­ті досягнення певних результатів діяльності згідно з цілями, що визначені сус­пільством (наприклад, національна безпека, екологічний добробут тощо). Ці цілі можуть охоплювати окремі проблеми або торкатися пев­них галузей еконо­міки. Регулювання економічних процесів може здійс­ню­ва­тися вста­новленням загальних меж господарювання, а також, за допо­мо­гою різних інструментів (прямих чи непрямих).

Інструментарій макроекономічного реформування досить широкий і неоднозначний. Залежно від конкретної економічної ситуації потрібен пев­­ний механізм впливу і відповідний набір інструментів. Найбільш відо­ми­ми інструментами впливу на економічні процеси є фінан­сові, інфор­ма­цій­ні та адміністративні. Останні є засобами най­більш сильного втручання в економіку (забо­рони, норми та дозволи) і, як правило, потребують вели­ких витрат. При сталій ринковій економіці їх слід вико­ристовувати у виняткових випад­ках, бо вони не відповідають ринковому середовищу.

Фінансові інструменти є найбільш поширеними засобами здійс­нення економічної політики, оскільки сумісні з ринковою економікою. Фінансова допомога (субсидії, пільгове оподаткування в різних формах) складає основу полі­тики стимулювання, за допомогою якої здійснюється непрямий регу­лю­ючий вплив на прийняття рішень суб’єктами господа­рювання. До фінан­сових інструментів стимулювання також відносяться державні інвестиції в інфраструктуру. В екстремальних випадках витрати на інфраструктуру безпосередньо впливають на економічні рішення, внаслідок чого можуть приймати характер заходів примушення.

Інформаційні заходи є найменш інтенсивними за ступенем втру­чан­ня в економіку. В окремих випадках, що потребують поширення суспіль­ної дум­ки через засоби масової інформації, вони набувають особливого значення.

Макроекономічна політика та застосування її інструментів для змі­ни ситуації з погляду досягнення певних економічних цілей здебільшого здійснюється у формі державно-управлінських рішень. Прийняття таких рі­шень ускладнюється факторів низкою чинників, серед основ­них з яких такі: вплив на еконо­мічну ситуацію численних носіїв економічної політики та неуз­год­же­­ність їх дій; відсутність достовірної інформації про ситуа­цію та, внас­лі­док цього, відсутність гарантії впливу заходів, що проектуються, на еко­но­­мічну ситуацію; обмеження свободи дій при прове­денні соціально-еко­но­­­мічної політики; прийняття через невпевненість у віддалених наслідках кон­кретних державно-управлінських рішень, які орієнтовані тільки на пев­ні суспільні групи.

Ці та деякі інші чинники спричиняють некоординоване засто­су­ван­ня інструментів економічного впливу в різних сферах соціально-еконо­міч­ної політики. Взагалі, непомірковане й надмірне державне регу­лю­ван­ня може призвести до негативних наслідків.

Як правило, зростання част­ки дер­жавних витрат у валовому національному продукті супро­вод­жу­єть­ся нагро­мад­женням законів та нормативних актів, а також струк­тур і меха­ніз­мів, які обмежують свободу прийняття рішень суб’єктами підприєм­ництва. Тобто стає можливою ситуація гальмування учас­ті населення в реалі­зації еко­номічної політики держави. Там, де дер­жав­не втручання спроможне привести до негативних результатів, наприклад, принести збиток, воно має бути обме­женим.


Каталог: app -> uploads
app -> Програма Фахового вступного випробовування для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста, магістра
app -> Програма Фахового вступного випробовування для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста, магістра
app -> Програма фахових вступних випробувань для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня магістра Спеціальність
app -> Програма Фахового вступного випробовування для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста, магістра
app -> Програма Фахового вступного випробовування для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста, магістра
uploads -> Програма навчальної дисципліни для курсів підвищення кваліфікації вчителів загальноосвітніх навчальних закладів різних типів І форм власності та викладачів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації, що надають повну загальну середню
uploads -> Програма для проведення курсів підвищення кваліфікації вчителів загальноосвітніх навчальних закладів різних типів і форм власності
uploads -> Бюджеті на реалізацію проекту "Вища освіта України"
uploads -> Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2018 р. №681-р


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка