Ббк 74. 200 Д36 Дербеньова А. Г



Сторінка18/18
Дата конвертації20.11.2018
Розмір0.73 Mb.
#65165
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   18

159

Ейфорія з приводу нового розташування столів у класі пройшла швидко. Відразу далося взнаки те, що за такого розташування дитина опи­няється постійно на виду. Вона вже не відчуває псевдозахищеності через те, що сидить боком до вчителя і більшості однокласників. Це сприяло більшій дисциплінованості й відповідальності кожного. Якщо на уроках математики і російської мови ми переважно задовольнялися тільки цим, то на уроках читання, природознавства до цього додалася активізація на­вчальної взаємодії. Діти могли відповідати з місця і при цьому стали адресувати свої відповіді не стільки вчителю, скільки однокласникам. Тих, кому пропонувалося відповісти детально (традиційне запрошення до дошки), тепер запрошували в центр кола, утвореного столами одноклас­ників. На перший погляд це не дуже зручно, тому що до когось доводиться стояти спиною, але вийшло вельми цікаво.

По-перше, ті, хто відповідав, дещо зміщувалися від центру, так, щоб їх бачила більшість однокласників. По-друге, вони часто ставали спиною до вчителя і обличчям до більшості дітей, цікаво й те, що діти активно повер­талися, отримуючи запитання від однокласників і відповідаючи на них.

Деякі труднощі за такого розташування дітей на заняттях виникали з використанням дошки. Ймовірно, таке розташування учнів вимагає, щоб класні дошки знаходилися на трьох стінах у класі.

Нетрадиційні способи розташування учнів на уроках

Описаними способами розташування учнів на заняттях не обме­жуються всі можливості активізації механізмів колективної навчальної взаємодії за рахунок особливої організації просторового розташування їх навчальних місць. Існують і менш поширені, але цілком можливі й вельми ефективні варіанти розташування.

Розташування учнів для роботи в парах

Як розташувати учнів, які працюють у парах? Для роботи в парі дітей можна розташувати так, як показано на схемі 5.

Досвід показав, що стільці учнів, поставлені строго навпроти одне одного, у процесі взаємного навчання неодмінно зміщуються щодо центральної лінії (один управо, інший уліво). Мабуть, в розташуванні навпроти завуальовано присутня спрямованість на агресію, яка можлива в дискусії, але яка не потрібна в ситуаціях взаємного навчання.

У ситуаціях, коли парі ставиться завдання на кооперацію (виконан­ня спільної роботи), дітям, виявляється, комфортніше сидіти поряд, а не навпроти, хай навіть із зсувом. Тому робота в парах вимагає детально продуманого розташування дітей, враховуючи характер їхньої навчальної діяльності.

160

Педагогічна діагностика у класному керівництві

Схема 5. Розташування учнів для роботи в парах

Для роботи в невеликій групі (3—4 дітей), за нашими спостереженнями, діють ті самі закономірності, що виявилися за навчальної роботи в парах. Все залежить від того, яку спільну діяльність ми створюємо, тут важливо, про який вид взаємодії йде мова — про кооперацію чи про конкуренцію.

Конкуренція, або навчальні турніри, і просторове розташування учнів

Цікаві в плані організації і методики проведення занять форми кон­курентної взаємодії учнів у великих за складом групах. Одним з найпро­дуктивніших способів колективної конкурентної взаємодії може бути розподіл класу на дві рівні за кількістю групи. Для цього учнівські місця найкраще розставити так, як це представлено на схемі 6.

У цьому випадку ми моделюємо ситуацію групового змагання, де групи протистоять одна одній. Природно, що це протистояння цікаве й ефективне, коли в кожного учасника є власна думка щодо обговорюваної проблеми. Слід з'ясувати, хто якої точки зору дотримується, і об'єднати за цим принципом дітей.

Потім педагог або грає роль спікера, або він нею поступається одному з учнів. Так само як і у випадках, описаних вище, підлітки сприймають сидячого на місці спікера учня як лідера, незалежно від його соціально­го рангу в колективі. Чи призводить це в перспективі до зміни соціального статусу цього підлітка, поки що сказати важко, робота в цьому напрямі ще не закінчена. Очевидно, що реальний досвід керівництва повинен пози­тивно позначитися на розвитку його соціальної компетентності.

Запитуйте відповідаємо

161

Схема 6. Розташування учнів на занятті для колективної дискусії

Але вже перші соціометричні вимірювання показали, що коефіцієнт групової інтеграції в класі має позитивну динаміку.

У ході таких колективних дискусій у кожній з двох груп неодмінно виявляються свої лідери, що природно. Ми не прагнули наперед закріпити їхні місця, а спробували з'ясувати, яке місце вони виберуть самі. Цікаво, що за такого розташування учнів лідеру групи взагалі не потрібне спеціаль­но відведене місце. Він вимушений постійно переміщуватися за спинами товаришів, щоб вести консультації з кожним і мати нагоду керувати діями групи. У нашому випадку в обох групах семикласників ролі цих лідерів брали на себе дівчатка.

У другому класі подібні варіанти розташування дітей на заняттях можуть використовуватися лише фрагментарно. Наприклад, можна про­водити в такому режимі дискусії про дружбу між однокласниками, про поведінку на перервах.

Подібні командні навчальні турніри можуть проводитися в різні спо­соби. Можна варіювати принципи відбору дітей у групи (за принципом різнорівневої підготовленості учасників; за принципом наявності дружніх зв'язків; за принципом відстоювання певної точки зору тощо).

Завдання групам можна видавати наперед і давати можливість спільно підготуватися до турніру, а можна робити це й експромтом.

162

Педагогічна діагностика у класному керівництві

Про зміст і методику проведення уроків-дискусій

Відомо, що для подібних колективних змагань розроблялися і особливі методичні технології. Так, наприклад, у 1974 році угорськими педагогами створена гра «Дебати». Суть її зводиться до того, що учні опановують яку-небудь складну проблему і виробляють власну думку щодо неї. Потім у призначений час клас поділяється на дві групи, й одна група відстоює певні ідеї, а інша висуває контраргументи. Головна інтрига полягає в тому, що ніхто з дітей до початку обговорення не знає, в якій команді буде і яку із двох точок зору обстоюватиме.

Цей варіант колективного обговорення проблеми вимагає прояву вмінь мислити критично й творчо працювати в колективі. Він може вико­ристовуватися на різних наочних заняттях, і ефективний під час обгово­рення не тільки навчальних, але і позакласних проблем.

Розташування для роботи в невеликих за складом групах

Особливої уваги заслуговує варіант роботи дітей у невеликих за скла­дом групах, який також вимагає свого способу організації простору (схе­ми 7 та 8). Роботу проводять таким чином:

Клас розподіляється на групи по п'ять-шість осіб.

Усі члени групи (у режимі домашнього завдання) вивчають однакову кількість інформації, але кожному учневі дається тільки певна частина загальної теми.

На уроці група сідає разом за один стіл (декілька зсунутих разом столів).

Учень знайомить інших членів групи з тим, що він вивчив (навчає їх). Щоб засвоїти, всі члени групи повинні послухати кожного.

Потім учитель проводить опитування, при цьому ставить запитання будь-якому члену будь-якої групи за будь-яким розділом теми.

Відповіді підсумовуються і називається команда переможців. Оцінки можна ставити як індивідуально, так і на підставі загальних, групових результатів.
Схема 7. Розташування учнів для міжгрупової взаємодії

Запитуйте відповідаємо

163

Ускладнений варіант. Перед роботою груп можна виділити час для зу­стрічі з «фахівцями». «Фахівцями» у цьому випадку ми називаємо учнів, які вивчають аналогічні розділи теми. Вони можуть поспілкуватися між собою, щоб уточнити свої знання і методику подання інформації іншим учням.



Схема 8. Розташування учнів для міжгрупової взаємодії

Схема 9. Розташування учнів для колективного обговорення

Способи кооперації груп

У рамках кожної з виділених вище форм організації спільної діяльності можуть бути використані різні варіанти кооперації учнів на заняттях.

Спільно-індивідуальна — учасники на початку працюють відособлено, індивідуально і лише на завершальному етапі робота кожного стає части­ною загального продукту.

164

Педагогічна діагностика у класному керівництві

У цьому випадку важлива наявність плану роботи. Можливі такі варі­анти:

План може бути відсутнім.

Може бути запропонований учителем (наперед розподілити, що роби­тиме кожен у рамках загального завдання).

Може бути розроблений групою перед початком роботи (зробити треба те й те..., це робитимеш ти, це — він, а це — я...). Спільно-послідовна — одним з найяскравіших прикладів, який ілюструє

механізм такої взаємодії, є спортивна естафета і виробничий конвеєр.

За спільно-послідовної форми організації діяльності результат, отрима­ний одним учасником, стає предметом діяльності другого, потім — третьо­го, четвертого і т. д.

Приклад одного з варіантів:

Клас розподіляється на групи по п'ять-шість осіб.

Кожен учасник бере зі столу картку з питанням у межах обговорюваної теми (як білет на іспиті).

Починає відповідати.

Потім, коли він розкрив тему (дав відповідь на питання), розповідь продовжує інший учасник.

У результаті група дає колективну відповідь на спільну тему.

Спільно-взаємодіюча — передбачає узгоджені дії учасників на всіх етапах роботи від планування і проектування до завершення (отримання остаточ­ного продукту).

Взаємодія може бути організована:

у парах;

у невеликих групах (3—4 учнів);

у групах по п'ять-шість учнів;

відносно великих групах (увесь клас).

Крім того, на другому рівні можлива взаємодія між парами й невели­кими групами. Причому ця взаємодія може бути організована на підставі спільно-індивідуальної, спільно-послідовної або спільно-взаємодіючої форми організації. Все це здатне урізноманітнити процес організації спіль­ної роботи дітей.

Навчання приносить індивідуальні результати, але традиційно проті­кає як спільна діяльність. І не випадково, що навчання, яке використовує потенціал співпраці, виявляється дуже ефективним. Воно, інтенсивно експлуатуючи механізм соціальної фасилітації, не тільки сприяє кращому засвоєнню знань, але й забезпечує виховання таких елементів соціальної орієнтованої поведінки, як чуйність, обов'язковість, самодисципліна.

Успішність спільної навчальної діяльності і ступінь результативності індивіда, який бере участь у ній, залежать від безлічі причин психологічно­го характеру Важливу роль відіграють у цьому особливості територіальної

Запитуйте відповідаємо

165

поведінки дітей. Дитина не випадково займає те або інше місце в просторі, і вона не байдужа до тих переміщень, які в цьому просторі відбуваються. її настрій, успішність діяльності значною мірою визначаються цим чин­ником.

Переміщення дітей на заняттях у школі підвищує ступінь їхньої на­вчальної активності, істотно змінює характер такої діяльності, воно здатне як підвищувати, так і знижувати рівень навчальної результативності.

ГРАФІЧНА ДІАГНОСТИЧНА МЕТОДИКА

Людина під дощем

Малюнок значною мірою несе на собі відбиток особистості дитини, її настрою, стану, почуттів, переживань, стосунків тощо.

Результати малювання мало залежать від здатності дитини вербалізу-вати свої переживання. Для досліджуваного не завжди зрозуміло, яким чином його малюнки можуть бути використані та яка інформація може бути отримана з їхньою допомогою.

Малопоширеною, але цікавою і інформативною є методика «Людина під дощем». Вона орієнтована на діагностику сили «его» дитини, її здат­ності долати несприятливі ситуації, протистояти їм. Вона дозволяє також здійснити діагностику особистісних резервів і особливостей захисних механізмів.

Матеріали: аркуш паперу формату А4; олівці (простий або кольорові); ручка.

Інструкція. На чистому аркуші паперу формату А4, який вертикально орієнтований, намалюйте людину, а потім, на іншому такому ж аркуші — людину під дощем.

Інтерпретація

Зіставлення двох малюнків дозволяє визначити, як дитина реагує на стресові, несприятливі ситуації, в які вона потрапляє.

Під час інтерпретації малюнків рекомендується керуватися такими положеннями.

Коли малюнок готовий, важливо сприйняти його цілком. Необхідно «увійти» в малюнок і відчути, в якому настрої перебуває персонаж (радіс­ному, тріумфуючому, пригніченому тощо), чи почувається він безпорадним або, навпаки, відчуває в собі внутрішні ресурси для боротьби з трудноща­ми, а можливо, спокійно й адекватно сприймає труднощі, вважаючи їх звичним життєвим явищем. Таким чином, важливо відстежити глобальне враження від малюнка. Це інтуїтивний процес.

166

Педагогічна діагностика у класному керівництві

Тільки після цього можна перейти до аналізу всіх специфічних деталей з погляду логіки, спираючись при цьому на основні положення керівниц­тва з інтерпретації.

Зміна експозиції

У малюнку «Людина під дощем» у порівнянні з малюнком «Людина», як правило, виявляються істотні відмінності.

Важливо подивитися, як змінилася експозиція. Так, наприклад, якщо зображена людина віддаляється, це може бути пов'язано з наявністю тен­денції до уникнення важких життєвих ситуацій, неприємностей (особливо якщо фігура людини зображується такою, ніби її спостерігають з висоти пташиного польоту).

Положення фігури в профіль або спиною указує на прагнення утекти від світу. Якщо людина під дощем розміщена у верхній частині аркуша, можна передбачити схильність дитини до втрати опори під ногами, фанта­зування, нічим не виправданого оптимізму.

Зображення, розміщене внизу аркуша, може свідчити про наявність депресивних тенденцій, відчуття незахищеності.

Зображення, зміщене вліво, можливо, пов'язане з наявністю імпуль­сивної поведінки, орієнтацією на минуле, у ряді випадків із залежністю від матері. Зображення, зміщене управо, указує на наявність орієнтації на оточення і, можливо, залежність від батька.

Трансформація фігури

Збільшення розміру фігури іноді зустрічається у підлітків, яких мобілі­зують неприємності, роблять сильнішими і впевненішими.

Зменшення фігури має місце тоді, коли досліджуваний потребує захи­сту і заступництва, прагне перенести відповідальність за власне життя на інших. Діти, які малюють маленькі фігурки, зазвичай соромляться прояв­ляти свої почуття і мають тенденцію до стриманості і деякої загальмова-ності у взаємодії з людьми. Вони схильні до депресивних станів у результаті стресу.

Зміна віку вказує на самопочуття дитини в ситуації життєвих нега­раздів.

Якщо в малюнку «Людини під дощем» в зображенні фігури пропуска­ються які-небудь частини тіла (ноги, руки, вуха, очі), то це указує на спе­цифіку захисних механізмів і особливості проявів «его»-реакцій.

Функція одягу — «формування захисту від стихії». Велика кількість одягу указує на потребу в додатковому захисті. Відсутність одягу пов'язана з ігноруванням певних стереотипів поведінки, імпульсом реагування.

Атрибути дощу

Дощ — перешкода, небажана дія, що спонукає людину закритися, схо­ватися. Характер його зображення пов'язаний з тим, як дитиною сприй-

Запитуйте відповідаємо

167

мається важка ситуація: рідкісні краплі — як тимчасова, переборна; важкі, замальовані краплі або лінії — важка, постійна.

Необхідно визначити, звідки дощ «приходить» (справа або зліва від людини) і яка частина фігури піддається його дії більшою мірою. Інтер­претація проводиться відповідно до значень правої та лівої сторони аркуша або фігури людини.



Калюжі, бруд символічно відображають наслідки тривожної ситуації, ті переживання, які залишаються після «дощу».

Слід звернути увагу на манеру зображення калюж (форму, глибину, бризки). Важливо відзначити, як розташовані калюжі щодо фігури людини (чи знаходяться вони перед або за фігурою, оточують людину з усіх боків, або вона сама стоїть у калюжі).



Додаткові деталі

Всі додаткові деталі (будинки, дерева, лавки, машини) або предме­ти, які людина тримає в руках (сумочка, квіти, книги), розглядаються як віддзеркалення потреби в додатковій зовнішній опорі, в підтримці, у прагненні відійти від розв'язання проблем шляхом переключення і заміщаючої діяльності.

Повніша розшифровка деталей ґрунтується на символічному значенні представлених образів.

Наприклад, блискавка може символізувати початок нового циклу в роз­витку і драматичні зміни в житті людини. Веселка, що нерідко виникає після грози, передвіщає появу сонця, символізує мрію про нездійсненне прагнення до досконалості.

Парасолька є символічним зображенням психічного захисту від непри­ємних зовнішніх дій. З погляду трактування образів парасолька може розглядатися як відображення зв'язку з матір'ю і батьком, які символічно представлені в образі парасольки: купол — материнське начало, а ручка — батьківське. Парасолька може захищати або не захищати від негоди, обме­жувати поле зору персонажа, а може й бути відсутньою.

Спотворення і пропуск деталей

Відсутність істотних деталей може указувати на зону конфлікту й бути наслідком витіснення захисним механізмом психіки. Так, наприклад, від­сутність парасольки в малюнку може свідчити про заперечення підтримки з боку батьків у важкій ситуації.

Колір у малюнках

Малюнки можна виконувати простим олівцем, проте краще викори­стовувати кольорові олівці. Слід пям'ятати, що точна інтерпретація колір­ного рішення не може бути зроблена, якщо у досліджуваного немає всього набору кольорових олівців.



168

Педагогічна діагностика у класному керівництві

Кольори можуть символізувати певні відчуття, настрій і стосунки дитини. Вони також можуть відображати спектр різних реакцій або зон конфліктів.

Завершальний етап

Цей етап в інтерпретації малюнка пов'язаний з інтеграцією інформа­ції, отриманої на першому і другому етапах. Аналізується весь матеріал, співставляється з результатами стандартних тестів і з інформацією про людину.

Тест «Неіснуюча тварина»

Матеріали: аркуш паперу А4 (можна використовувати подвійний аркуш із зошита, близький за розміром до формату паперу А4); простий олівець (кольорові олівці) або кулькова (капілярна) ручка.

Інструкція. Вам пропонується придумати й намалювати неіснуючу тварину, тобто таку, якої ніколи й ніде раніше не існувало і не існує (не можна використовувати героїв казок і мультфільмів). А також придумати їй неіснуюче ім'я. Можна запропонувати в кінці тестування визначити стать тварини: «Напишіть, якого роду ваша тварина,— чоловічого, жіно­чого або середнього?»

Інтерпретація

Зображаючи неіснуючу тварину, досліджуваний виражає себе, свій образ. Відповідно дається характеристика людині. Зазвичай малюнок справляє одне з трьох вражень: або людина — агресор, або — скривджена, їй загрожують, або — нейтральна. Це перше враження. Його результати використовуються у ході первинного ознайом/повального обстеження.

Відношення площі, яку займає малюнок, до загальної площі аркуша відображає ступінь саморозповсюдженості особи в соціумі з точки зору обстежуваного.

Фігура у формі кола або тварини, яка складається з кіл, майже нічим не заповнених, символізують тенденцію до замкнутості внутрішнього світу, небажання надавати відомості про себе оточуючим, нарешті, небажання піддаватися тестуванню.

Останнє може мати декілька причин.

По-перше, небажання обстежуваного спілкуватися з вами: ви для ньо­го — представник адміністрації.

По-друге, у багатьох випадках це може бути пов'язано з деякими сте­реотипами. Якщо це так, то слід замислитися над тим, хто обстежуваного примусив так думати.

По-третє, якісь серйозні проблеми дитини, аж до наявності у неї психічних відхилень. Тоді необхідні консультація психіатра або повторне обстеження з допомогою іншої, невербальної методики.

Запитуйте відповідаємо

169

Семантика

Аналізується положення малюнка на аркуші, його спрямованість, загальна динаміка.

У нормі малюнок розташований у центрі аркуша або трохи вліво і вище. Проте необхідно пам'ятати, що норма — це поняття відносне.



Якщо малюнок розташований у верхній частині аркуша, людина характеризується високою самооцінкою, незадоволеністю своїм стано­вищем у соціумі, вважає себе невизнаною оточуючими, має тенденцію до самоствердження, претензії на визнання, просування, схильна до кон­фліктної поведінки, агресії (насильства, хуліганства тощо).

Праворуч — екстравертність, акцентованість на майбутньому, підкрес­лення чоловічих рис вдачі, прагнення до контролю над ситуацією, орієн­тація на оточуючих, агресивна сексуальність.

Украй праворуч — схильність до непокори, непередбачуваність, над­мірна конфліктність, в екстремальних ситуаціях — аутоагресивність.

У результаті проведеного обстеження було виявлено, що люди, в яких переважають такі ознаки, схильні до лідерства негативного характеру, а також конфліктні в соціумі.

Якщо малюнок розташований зліва на аркуші, то для досліджуваного характерні інтровертність, акцентованість на минулому, виражене відчуття вини, сором'язливість.

Обстежувані, в яких виявилася така характеристика, практично завжди уникали конфліктних ситуацій.

Маленький малюнок у верхньому лівому куті — висока тривожність, часто характерна для особистостей, схильних до суїциду

Графологія

Ідеомоторний аспект

Інтерпретуються переривчастість ліній і інтенсивність натиснення. Слабке натиснення (павутиноподібні лінії) — астенія. Сильне (жирні лінії) — тривожність, імпульс.

Потрібно звертати увагу також на те, яка деталь, який символ більше промальовані, з чим пов'язана тривожність.

Наявність штрихування — ознака тривожності.

Просторово-символічний аспект

Контур фігури інтерпретується як межі «Я»-образу у відношенні до загального простору аркуша. Розглядається спрямованість ліній. Зверху вниз — слабка енергетика, депресія, астенізація.

Під час проведення виховної роботи уточнюється характер депресив­ної поведінки і її причини. Якщо немає суб'єктивних причин, то реко­мендується переведення до іншого соціуму. Можна провести роботу щодо зміни умов життя обстежуваного.

170

Педагогічна діагностика у класному керівництві

Потрібно також оцінити кількість зображених деталей: чи зображено тільки необхідне, щоб дати уявлення про тварину (тіло, голова, кінцівки тощо), заповнені контури без штрихування і додаткових ліній або ж має місце щедре зображення не тільки необхідних, але й ускладнюючих кон­струкцію додаткових деталей. Якщо досліджуваний енергійний, тим біль­ші деталі, і, навпаки, відсутність таких — економія енергії, астенічність, органіка: хронічне соматичне захворювання.

Змістові ознаки

Голова (або деталі, що її замінюють) — центральна змістова частина фігури. Збільшений по відношенню до фігури в цілому розмір голови свід­чить про те, що дитина цінує раціональний початок, а можливо, й ерудицію в собі та оточуючих.

Часто зустрічаються малюнки із зображенням тільки однієї голови або, точніше, черепа з ілюстрацією атрибутики музичної субкультури.

Спрямованість голови

Управо: стійка тенденція до діяльності — майже все, що замислюється або планується, реалізується або принаймні починає реалізовуватися, якщо навіть не доводиться до кінця.

Уліво: тенденція до рефлексії, роздуму. Досліджуваний — не «людина дії». Лише незначна частина задумів реалізується або починає реалізо­вуватися. Нерідко дитина відчуває нерішучість та страх. Відсутні домі­нантні риси вдачі. Додаткову інформацію дає бесіда після проведення тесту, в якій можна з'ясувати мотиви поведінки, а також фобічні про­яви.

Положення фас (голова спрямована на малюючого) — егоцентризм. Можлива прямота, безкомпромісність, образливість, схильність до по­рушення правил (схильність до кримінальної поведінки) є реакцією на внутрішню незахищеність особистості.

Як правило, такі обстежувані схильні до агресивної поведінки, до нега­тивного лідерства.

Деталі

Очі — символ властивого людині страху. Його наявність особливо під­креслюється різким підмальовуванням райдужки.

Вії — показник істероїдно-демонстративних манер; прагнення захопи­ти оточуючих зовнішньою красою і манерою одягатися, надавання цьому великого значення. Промальовування вій у досліджуваних хлопчиків свідчить про наявність у них жіночих рис. Більшість обстежуваних, у яких виявляються ці ознаки, має таку характерну рису, як надмірна балакучість. Комунікабельність і високий рівень інтелекту створюють немало трудно-

Запитуйте відповідаємо

171

щів для клієнта під час адаптації в соціумі. Часто цій групі обстежуваних властива ігрова форма поведінки (клоунська, жартівлива).

Вуха — зацікавленість в інформації, значущість думки оточуючих про себе. Додатково за іншими показниками, за їх поєднанням визначається, чи робить досліджуваний що-небудь для позитивного оцінювання себе оточуючими.

Діти з подібною характеристикою, як правило, можуть позитивно впливати на клас. Вони розумно оцінюють отриману інформацію і легко входять у довіру до співрозмовника.

Рот — відкритий рот з язиком (без зубів) — балакучість; з підмальова­ними губами — чуттєвість, можливо, сексуальні проблеми. Відкритий рот без підмальовування губ і язика, точно зачорнений (заштрихований),— легкість виникнення страхів і побоювань, недовіра. Рот із зубами — вер­бальна агресія, в більшості випадків захисна: огризається, захищається, грубить у відповідь на засудження або осуд.

Роги — захист, агресія (визначати в поєднанні з іншими ознаками агресії — пазурами, щетиною, голками). Характер цієї агресії — спонтан­ний або захисний у відповідь.

Пір'я — тенденція до самоприкрашання, самовиправдання і демон­стративності, переважання жіночих рис.

Грива, шерсть — чуттєвість, підкреслення своєї статі.

Різного роду аксесуари (бантики, біжутерія, дзвоники) говорять про демонстративність, жіночність, прагнення сподобатися, манірність.

Під час інтерпретації результатів тесту потрібно звертати увагу на наяв­ність або відсутність виступів (типу шпильок, панцира, голок), промальо­вування або затемнень ліній контура. Це захист від оточуючих:

а) гострі шпильки (кути, голки) — агресивний захист;

б) щити, подвійні лінії — підозрілість, недовірливість;

в) затемнення контурної лінії, виступів — страх, тривога.

Спрямованість захисту:

а) угору — проти людей, що реально мають можливість накласти забо­
рону, тобто проти старших за віком, батьків, начальників, керівників,
лідерів;

б) униз — проти насмішок, невизнання, відсутності авторитету серед
однолітків, страх перед обговореням;

у) убік — недиференційована боязкість, готовність до захисту і само­захисту будь-якого порядку в різних ситуаціях. Те саме — елементи захисту, розташовані не по контуру, а усередині контуру, на самому корпусі тварини;

г) убік управо — захист у процесі реальної діяльності;

д) убік уліво — захист своїх думок, переконань, смаків.

172

Педагогічна діагностика у класному керівництві

Про агресивність також свідчить наявність знарядь агресії (зброї, рогів, шпильок, іклів, пазурів).

Якщо на малюнку зображена тварина з двома головами, це може озна­чати, що дитина знаходиться на роздоріжжі двох проблем, які не може сама вирішити.

Опорна частина (ноги, лапи) — відчуття стабільності або нестабіль­ності. Розглядається масивність цієї частини фігури у відношенні до роз­міру всієї фігури і до форми.

Солідна опора — ґрунтовність, задоволеність становищем, обдуманість рішень і раціональність їх прийняття, опертя на істотну і значущу інфор­мацію.

Однотипність, однонаправленість, повторюваність ніг («стонога») — конформність думок і настанов, стандартність і банальність під час при­йняття рішень.

Різноманітні форми і положення ніг — своєрідність настанов і думок, самостійність, творче начало в нормі або інакомислення (ближче до пато­логії).

Руки — комунікативна сфера особистості. Якщо вони промальовані, дитина характеризується як екстраверт. Якщо руки не промальовано, то існують проблеми у сфері спілкування. Руки можуть заміщуватися на крила.

Крила — саморозташування людини з можливим утисненням інтересів інших людей. Високий енергетичний потенціал, інтерес до різних сфер людської діяльності, упевненість у собі, допитливість, участь у найбільшій кількості заходів, завоювання собі місця під сонцем, захопленість своєю діяльністю, сміливість заходів.

Щупальця можуть мати функціональне значення символу ніг і рук (з'ясовується під час бесіди), потім надається відповідна інтерпретація.

Хвіст — виражає ставлення дитини до дій, вчинків, рішень, вербальної продукції (тобто до внутрішніх і зовнішніх форм діяльності). Якщо хвіст напрямлений управо — це ставлення до зовнішніх проявів (дій, вчинків); уліво — до внутрішніх (думок, рішень). Якщо хвіст спрямований угору — ставлення позитивне; вниз — негативне.

Особливу увагу слід звернути на хвости, що складаються з декількох ланок, які іноді повторюються, особливо на пишні, довгі, розгалужені.

Якщо обстежуваний малює тварину, уподібнюючи її людині (тварина в положенні прямоходіння, зображування її в людському одязі, схожість морди на обличчя, ніг і лап — на руки), то це свідчить про її інфантилізм, емоційну незрілість.

Суть намальованого

Домашні тварини. Вибір домашніх тварин для самопрезентації свідчить про тенденцію «приручити» свою життєву енергію.

Запитуйте відповідаємо

173

Собака — тенденція до залежності, підпорядкування. Часто ототож­нюється на життєвому рівні з вірністю і служінням.

Кішка — потреба в тактильному контакті, самоізоляції, переважання несловесної взаємодії над словесною.

Птахи в клітках і риби в акваріумах (або тварини, схожі на них) — тен­денція до пригнічення сигналів свого тіла, самоподавлення, прагнення до підпорядкування собі своїх життєвих проявів, нерідко присутнє самолю­бування.

Корова та інші корисні тварини, що служать джерелом живлення,— ототожнення себе з «годувальником» або «годувальницею», прагнення давати більше, ніж отримувати, залишаючи оточуючих у ролі боржників (часто підсвідомо).

В'ючна тварина — негативне ставлення до персонажа («на мені всі їздять»). Тенденція до звинувачення оточуючих, маскування нездатності узяти на себе відповідальність за своє життя, надання іншим права вирішу­вати за себе з подальшим пред'явленням претензій. Під час позитивного відношення до персонажа — сприйняття своїх життєвих і тілесних проявів як джерела енергії і сили.

Дикі тварини. їх образи можуть бути вибрані з різних причин.

Вибором конформного образу, наприклад голуба — символу миру, обстежуваний хоче висловити, що він — дуже добра людина. Можна припустити, що це свідчить про його відмову від дослідження проблем, пов'язаних з власними життєвими проявами.

Тварини, що зневажаються (миші, щурі, черв'яки, павуки тощо), під­земні та нічні,— уявлення про життєві прояви як осереддя всього негатив­ного і заперечуваного в собі.

Небезпечні тварини (скорпіони, вовки тощо) символізують загрозу для життя людини, сприйняття своїх життєвих проявів як непередбачуваних, загрозливих. Тенденція до самоподавлення.

Тварини, що символізують силу, владу й особливі здібності (слони, леви, орли тощо),— сприйняття своїх життєвих проявів як джерела позитивної енергії, особливих ресурсів і сили.

Тварини — казкові герої інтерпретуються відповідно до ролі того або іншого персонажа.

Стилізовані і фантастичні тварини — персонажі книг і мультфільмів (Війні-Пух, Чебурашка, Міккі-Маус тощо) — відмова від аналізу своїх проблем.

Зображення конкретних домашніх тварин. Вони інтерпретуються від­повідно до тих потреб дитини, які вона задовольняє у контакті з цією твариною. Слід пям'ятати, що дитина в спілкуванні з домашньою твари­ною задовольняє ті потреби, які не може, із її точки зору, задовольнити у контакті з оточуючими людьми.

174

Педагогічна діагностика у класному керівництві

Назви тварин

Чебурашка — реальна — конкретність мислення, орієнтація на реальні проблеми.

Летючий кіт — функціональна — прагматизм, реалістичність.

Хомосапієнслон — латинські (книжково-наукові) елементи — демон­стративність (розуму, ерудиції), акцентованість на деталях.

Картопля — щось банально-повторюване — інфантилізм.

Громозділопаук — довга — абстрактність мислення, схильність до фан­тазування.

Бозол — поверхнево-звукове — легковажність.

Висновок

Уважне вивчення тесту «Неіснуюча тварина» переконує нас у тому, що він простий для освоєння, що його інтерпретація своєрідна і не рясніє пси­хоаналітичними поняттями. Проте цей тест виявляє особистісні проблеми дитини.

Дослідження виявляють глибинні проблеми особистості, які не під­даються свідомому контролю. Деякі інтерпретації можуть зачіпати само­любство дитини. Тому необхідно так провести післятестову бесіду, щоб не нашкодити, не викликати в дитини негативної реакції.

Застосування цього тесту в поєднанні з іншими психодіагностич-ними методиками в контексті наявних відомостей про обстежуваного і в конкретній ситуації дає додаткові можливості для розкриття неповтор­ної людської індивідуальності.

175

Література

Алексеев А. А., ГромоваЛ. А. Психогеометрия для менеджеров. — Л., 1991.

АнастазиА. Психологическое тестирование. — М.: Педагогика, 1982, т. 2.

БурлачукЛ. Ф. Психодиагностика. — СПб.: Питер, 2002.

Бурлачук Л. Ф., Морозов С. М. Словарь-справочник по психодиагностике — СПб., 1999.

Вельдбрехт Е. Е. Диагностикатворческих способностей. — Херсон: Видавництво ХДПУ, 2002.

Воронов В. В. Технология воспитания. — М.: «Школьная пресса», 2000.

Гершунский Б. С. Педагогическая прогностика. — Киев, 1986.

Дереклеева Н. И. Классньїй руководитель. Основньїе направлення деятельно-сти. — М.: «Вербум-М», 2001.

Дружинин В. Н. Психология общих способностей. — СПб: Питер Ком, 1999.

Дружинин В. Н. Когнитивньїе способности: структура, диагностика, развитие. — М.: ПЕР СЗ; СПб.: Иматон-М, 2001.

Дунчев В. Н. Исследование когнитивньїх стилей в связи с проблемой креатив-ности.-Л.:ЛГУ, 1985.

Ингенкамп К. Педагогическая диагностика. — М., 1991.

Краткш тест творческого мьппления. Фигурная форма: Пособие для школь-ньгх психологов. / Под ред. Е. И. Щебланова. — М.: ИНТОР, 1995.

Одаренньїе дети /Под ред. М. Карне. — М.: Прогресе, 1991.

Основи специальной психологии: Учеб. пособие / Л. В. Кузнецова, Л. И. Пере-слени, Л. И. Солнцева и др.; Под ред. Л. В. Кузнецовой. — М.: Издательский центр «Академия», 2002.

Пастарнак М. П. Формирование дисциплинарного пространства культу-рологии. Материальї научно-методической конференции. — СПб.: Санкт-Петербургское философекое общество, 2001. — (Сер. «8утро8Ішп»).

Проблеми способностей в отечественной психологии. Сб. научн. трудов.— М.: Изд-во АПН СССР, 1984.

Психологическая диагностика: Учебное пособие / Под ред. К. М. Гуревича и Е. М. Борисовой. — М.: Изд-во УРАО, 1997.

Психогеометрическое тестирование (теоретический и практический аспектьі) / В. В. Козача, Е. И. Гарбер. — Самара, 2002.

Рогов Е. И. Настольная книга практического психолога в образовании. — М., 1995.

Рубинштейн С. Л. Проблема способностей и вопросьі психологической теории // Проблеми общей психологии. — М.: Педагогика, 1973.

Савенков А. И. География школьного класса и психологическое пространство личности ребенка. —М.: Школьньїй психолог, 2006.

Сергеева В. П. Классньїй руководитель в современной школе. — М.: ЦГЛ «Народное образование», 2002.

Туник Е. Е. Опросник креативности Джонсона. — СПб.: СПбУПМ, 1997.

Туник Е. Е. Психодиагностика творческого мьппления. Креативньїе тести. — СПб.: СПбУПМ, 1997.

Туник Е. Е. Тест Торренса. Диагностика креативности. — СПб.: Иматон, 1998.

Фридман Л. М. и др. Изучение личности учащихся и учебньгх коллективов. —

М., 1988.

ЗМІСТ

Передмова З

Розділ І. Аспекти педагогічної діагностики 5

Мета й завдання педагогічної діагностики 5

Що таке діагностична діяльність? 6

Класифікація діагностичних методів та методик 9

Розділ II. Педагогічна діагностика в контексті діяльності

класного керівника 18

Коло обов'язків класного керівника 18

Завдання класного керівника в сучасному суспільстві 23

Як самостійно визначити рівень власної готовності до роботи класним

керівником 24

Яким чином методоб'єднання школи може допомогти

класному керівникові в його роботі 32

Класні години й тренінги в роботі класного керівника 37

Виховання самоповаги 51

Застосування діагностичних методів у педагогіці 58

Обдарована дитина 93

Діагностика особливостей групового процесу 126

Розділ III. Запитуйте — відповідаємо 131

Як стати справжнім учителем? 131

Як подолати небажання деяких учнів спілкуватись? 141

Як допомогти дитині оволодіти таємницями орфографії? 144

Як правильно розсадити дітей у класі? (Географія шкільного класу).... 148

Графічна діагностична методика 165

Людина під дощем 165

Інтерпретація 165

Зміна експозиції 166

Трансформація фігури 166

Атрибути дощу 166

Додаткові деталі 167

Спотворення і пропуск деталей 167

Колір у малюнках 167

Завершальний етап 168

Тест «Неіснуюча тварина» 168

Інтерпретація 168

Семантика 169

Графологія 169

Просторово-символічний аспект 169

Змістові ознаки 170

Спрямованість голови 170

Деталі 170

Спрямованість захисту: 171

Суть намальованого 172

Назви тварин 174

Висновок 174

Література 174

Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   18




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка