Ббк 74. 200 Д36 Дербеньова А. Г



Сторінка2/18
Дата конвертації20.11.2018
Розмір0.73 Mb.
#65165
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18

20

  • Педагогічна діагностика у класному керівництві

    • колективу спільно з ним, класний керівник поступово передає управління класом до рук дітей.

    • Наведена класифікація відображає далеко не всю гаму ставлення педа­гогів до своєї «класної» діяльності. Виділені типи зустрічаються найчасті­ше.

    • Виявляється, що з представниками першої групи («учитель передусім») найчастіше можуть співпрацювати старшокласники. Вони приймають позицію класного керівника, якщо йому не байдужі його учні і він готовий ділитися з ними своїм інтелектуальним і етичним багажем.

    • «Класна не за суттю, а за назвою» не подобається нікому. На її бай­дужість і формальне ставлення до класу діти відповідають так само. Адже взаємодія можлива, якщо обидві сторони прагнуть зрозуміти й почути одна одну.

    • «Наша класна» цікава школярам різного віку. Вони ставляться до такого керівника з повагою і довірою. Саме тут спостерігається процес об'єднання цілей і цінностей дорослого й дитячого світу, вироблення загальних норм і принципів життєдіяльності в колективі та підтримка індивідуальності.

    • Чи існують шляхи поліпшення справи виховання?

    • Проблеми виховання і, зокрема, класного керівництва турбують і ке­рівників, і педагогічні колективи шкіл. Необхідно виробити загальні під­ходи до виховання і професійного ставлення до виховної діяльності. Не останнім серед зазначених проблем є завдання підняти статус класного керівника. Як це зробити? Яким шляхом іти? У чому суть роботи класного керівника? Одні вбачають його завдання в настановленні дітей на істинний шлях, передачі їм культурних норм та етичних зв'язків. Інші вважають, що дитина народжується здібною, тому головне завдання класного керівника вбачається у створенні відповідних сприятливих умов для реалізації вро­джених талантів та здібностей. Суперечки з цього приводу тривають, але всі погоджуються з тим, що необхідно змінити ставлення до роботи з дитя­чим колективом, щоб виховні завдання було простіше вирішувати. У цьому питанні необхідно спиратись на роками напрацьований досвід учителів-ентузіастів, професіоналів, носіїв передових ідей.

    • Коли «хороших» класних керівників запитують про те, як вони спів­працюють та взаємодіють з дітьми, вони відповідають коротко: «Спілкуюсь з ними як з рівними», «Знімаю маску вчителя», «Постійно порівнюю свою позицію з дитячою», «Працюю з класом, як із живим організмом,— він росте, розвивається, а разом з ним і я росту й розвиваюсь».

    • С. Д. Поляков називає педагогіку спілкування «вихователь — школяр» «педагогікою встановлення контакту і взаємної довіри» і виділяє в ній чотири стадії:

    • Педагогічна діагностика в контексті діяльності класного керівника 21

    • Стадія встановлення контакту. Знаходження потрібної тональності, підкреслено ввічливого й доброзичливого ставлення. Використання нейтральних висловів на адресу класу та учнів.

    • Стадія пошуку спільних інтересів. Важливо з'ясувати коло інтересів школярів, спокійно ставитися до тих, які викликають у самого педагога неоднозначну реакцію (наприклад, комп'ютерні ігри, захоплення теле­передачами). Можна поділитися своїми захопленнями, інтересами.

    • Стадія створення відвертості в спілкуванні. Педагог висловлює жеста­ми, поглядом, репліками своє визнання і розуміння школяра: «Так-так, я тебе розумію. Мені це теж подобається»; демонструє свою відвертість, розказує і про свої колишні або теперішні проблеми, відчуття: «Це від­чуття мені знайоме. Зі мною теж таке було. Мені теж не все зрозуміло»; підкреслює свою зацікавленість думками і поглядами дітей.

    • У цей період важливо прагнути зменшити психологічну дистанцію (інтонацією, зверненням на ім'я — у варіанті, який звичний і бажаний для школяра; обговоренням лише тих проблем, які з'являються перед школярами). У ході спілкування відбувається перехід до обговорення глибших проблем, якщо це не викликає опору. Гумор є хорошою під­могою у встановленні контакту. Тільки важливо не переходити межі дозволеного, не допускати панібратства.

    • 4. Стадія довірливої бесіди. На цьому етапі можна звертатися до важливих
      і складних для школяра ситуацій, висловлювати свою думку не тільки
      про позитивні, але й негативнійого вчинки. Важливо оцінювати вчинки,
      а не особистість, використовувати нейтральний характер вислову
      («Мені здається, що ти можеш по-іншому»; «Я впевнена, ти вирішиш
      цю проблему»). Слід створювати умови для отримання зворотного
      зв'язку з учнями стосовно успішності власної педагогічної діяльності.

    • На межі світів

    • Для встановлення контакту з дітьми важливо розуміти, що педагог одночасно належить до «світу дитинства» і «світу дорослих» і знаходиться на межі цих двох світів, інакше відбувається втрата «соціальної сензитив-ності». Він постійно вивчає реальність дитячого світу: знає, що діти чита­ють, яку слухають музику, які дивляться фільми і в які грають ігри. І зовсім не обов'язково, щоб педагог поділяв їхні інтереси і відчуття. Важливо, щоб він намагався про них дізнатися і не відкидав їх.

    • Одна з класних керівників розповіла, як їй вдалося «розкрутити» дітей на проведення класної години, присвяченої сучасній естрадній музиці. Вона запитала в них, яку музику вони слухають. У відповідь почула: «Це не для ваших вух. Ви не зрозумієте. Ви з іншого покоління». Коли вона зазна­чила, що хотіла б за їхньої допомоги зрозуміти сучасні тенденції в музиці, діти запропонували принести їй свої записи.

    • 22

    • Педагогічна діагностика у класному керівництві

    • Дитячий колектив повинен бути максимально відкритий для нових людей, взаємодії з іншими колективами. У цьому випадку відбува-єтьсяпроцес обмінуцінностямийнормамижиття, спілкування, розширяєть­ся власний соціальний досвід.

    • Класний керівник постійно знаходиться у позиції дослідника. Він вивчає дітей у різних ситуаціях: на уроках, перервах, у спілкуваннях з педагогами й однокласниками. Навіщо він це робить? По-перше, для того, щоб успішніше будувати взаємодію з ними. По-друге, щоб уміти підтримати в них позитивні тенденції. І нарешті для того, щоб уміти, у разі потреби, захистити їх від нападок учителів і батьків.

    • Колективна творча справа

    • Ще декілька слів про те, чим і як може класний керівник захопити дітей в епоху бурхливого розвитку технічних засобів, видів масової інфор­мації. Педагог разом з дітьми шукає ті сфери діяльності, які в цей момент найбільш актуальні для колективу. Ідеї дуже часто підказують самі діти.

    • Важливо так організувати діяльність, щоб у ній брала участь більшість учнів.

    • Найефективнішою, на думку педагогів-новаторів, є методика під умов­ною назвою КТС — колективна творча справа. її автором є талановитий російський педагог І. П. Іванов. Його методика широко використовується в різних колективах (у тому числі й у дитячих колоніях). її перевага поля­гає в тому, що діти беруть активну участь у виборі справ, визначенні цілей, розробці проекту їх реалізації, виборі свого місця в цій роботі. Одне із завдань полягає в тому, щоб більшість дітей побувала в різних ролях: ліде­ра, виконавця, консультанта, оформлювача тощо. Після закінчення КТС кожен висловлює своє ставлення до події, ступінь задоволеності своєю діяльністю і діяльністю однокласників.

    • Дорослий на першому етапі є емоційним лідером, організатором процесу. Він заряджає дітей своєю вірою в успіх майбутньої справи, спи­рається на найзацікавленіших. Його завданням є підтримка невпевнених, сором'язливих дітей, робота з тими, хто «випадає з контексту». Надалі він може бути рядовим учасником справи або консультантом. Є прецеденти проведення спільних справ «педагоги — діти», «батьки — діти».

    • Про самоврядування

    • Так звані дні самоврядування, в основі яких є гра, проводяться мало не в кожній школі. Проте часто самоврядування обмежується вибором учнів, відповідальних за певні ділянки роботи. Контроль виконання завдань здій­снюють учителі.

    • Інша справа — спільна діяльність, у ході якої виробляються особливі правила взаємин «класного» і його вихованців, заснованих на пошані й довірі, умінні дотримуватись договірних стосунків.

    • Педагогічна діагностика в контексті діяльності класного керівника 23

    • На різних етапах класний керівник може використовувати такі види договору:

    • Договір на умовах дітей, коли необхідно виявити їхні інтереси й очіку­вання, виробити план спільних дій.

    • Договір на умовах педагога, коли дітям складно самостійно вибрати варіант. Педагог пропонує вибрати один з варіантів, зазначивши певні умови («Ви хочете провести дискотеку, забезпечте порядок під час і після неї»).

    • Договір-співпраця укладається за наявності довірливих, відкритих сто­сунків, коли узгоджуються варіанти творчої взаємодії. (Використана класифікація С. М. Юсфіна.)

    • Важливим елементом діяльності педагога є проведення рефлексії, завдяки якій відбувається «розбір польотів», осмислення дітьми своїх дій і вчинків, а також проблем взаємодії в колективі. Ця особлива технологія дозволяє крок за кроком провести якісний аналіз тієї або іншої дії. Педагог в ході цієї справи також може розповісти учням про свої очікування, які справдились і не справдились, відкрито проаналізувати власні прорахунки й помилки. У результаті виробляються принципи взаємодії, відбувається спільна праця з метою створення сприятливого клімату в колективі.

    • ЗАВДАННЯ КЛАСНОГО КЕРІВНИКА В СУЧАСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ

    • Якщо вчитель-предметник вводить дітей в науку, то класний керів­ник як педагог вводить дітей в життя, здійснює професійне дослідження особистісного розвитку вихованця: спостереження, педагогічний вплив, корекцію, діагностику.

    • Професійне призначення класного керівника забезпечується надани­ми йому суспільством повноваженнями, які, у свою чергу, вимагають від педагога якісного виконання такого складного завдання — супроводжува­ти індивідуальне становлення особистості, яка входить до сучасного світу.

    • Класний керівник — осереддя всіх соціальних впливів на дитину, він їх фокусує, заломлює крізь призму життєвих цінностей і характеру культу­ри. Тому він здатний робити вирішальний вплив на розвиток особистості дитини.

    • Мета класного керівника — «особистість, здатна будувати життя, гідне людини». Цю мету він ставить перед собою на початку роботи з першим класом і задає рух до мети, відповівши на просте запитання: «Чого ти хочеш?» Завершує рух до мети класний керівник випускного класу, вичер­пуючи програму виховання школяра. Поетапний характер досягнення мети втілюється саме інститутом класного керівництва в школі.

    • 24

    • Педагогічна діагностика у класному керівництві

    • Ясність поставленої мети дозволяє накреслити основний зміст роботи класного керівника. Чим же повинна бути наповнена робота педагога, щоб після закінчення школи кожна дитина набула здатності будувати гід­не життя сучасної культурної людини? Зрозуміло, що основним об'єктом педагогічної діяльності стане ставлення до життя, до його найвищих цін­ностей, бо сенсом буття людини є життєві проблеми, які неминучо поста­ють перед нею і які вона змушена вирішувати.

    • Основні функції класного керівника

    • Перша — облаштування шкільного повсякденного життя дітей: воно повинне повністю відповідати матеріально-технічним досягненням культури, сприяти комфортному соціально-психологічному самопо­чуттю.

    • Друга — організація різноманітної діяльності таким чином, щоб діти могли взаємодіяти з найбільшою кількістю життєвих явищ і цінно­стей.

    • Третя — організація спільного з дітьми осмислення життя і ролі цін­ностей для всіх людей і для окремої людини. Таку діяльність називають духовною.

    • Четверта — впровадження культурних засад у життєдіяльність класу, добра, істини і краси як основ для гідного життя класу, які забезпечують сприятливий психологічний клімат.

    • П'ята — індивідуальне коригування перебігу життя й особистісного
      розвитку кожної дитини, ініціація відкритого індивідуального прояву
      особистісного «Я» в мікросередовищі класу, утвердження в ньому гід­
      ного положення цього «Я».

    • Робота класного керівника є змістовною тоді, коли має вихід на цін­ності й ставлення до цінностей оточуючої реальності, а значить, відбу­вається духовне збагачення особистості дитини. Вона відкриває свій внут­рішній автономний світ через цінності світу зовнішнього, відкриває своє «Я», залучаючись до людського співтовариства.

    • ЯК САМОСТІЙНО ВИЗНАЧИТИ РІВЕНЬ ВЛАСНОЇ ГОТОВНОСТІ ДО РОБОТИ КЛАСНИМ КЕРІВНИКОМ

    • Са моді а гностика

    • Класному керівникові часто буває необхідно поглянути на себе очима учнів, їхніх батьків та інших педагогів. Для досягнення цієї мети пропону­ються такі методики:

    • Педагогічна діагностика в контексті діяльності класного керівника 25

    • Самодіагностика професійної позиції педагога як вихователя.

    • Класний керівник очима колег/батьків.

    • Класний керівник очима вихованців.

    • Вивчивши й обробивши отримані з допомогою цих методик дані, мож­на оптимізувати діяльність класного керівника. Пропонуються опитуваль-ники, зразки відповідей на них і варіант обробки даних.

    • Самодіагностика професійної позиції педагога як вихователя

    • Інструкція. Поставте «+» або «—» у графі, яка відповідає вашому уяв­ленню про власну діяльність.

    • Таблиця 1

    • тт- Роблю_Роблю_Роблю_Не'>Роблю Роблю Роблю Не

    • Дії педагога-вихователя . -

    • ^ завжди часто зрідка роблю

    • Педагог як суб'єкт виховного впливу на дитину й дитячу спільноту

    • Рівноправне спілкування з дітьми

    • Прояв емпатії до дитини

    • Прояви повної довіри до можливостей і здібностей дитини

    • Визнання дитини як особистості, незважа­ючи на співвідношення її достоїнств і недоліків

    • Оцінювання не особистості дитини, а її вчинків

    • Відкрите пред'явлення дітям своїх етичних переконань, цінностей, інтересів

    • Співпраця з дітьми для досягнення спільних цілей

    • Створення виховних ситуацій у різних видах діяльності

    • Створення ситуації успіху для кожної дитини

    • Організація конструктивного конфлікту з метою розвитку особистостей і колективу

    • Активізація виховного потенціалу уроку

    • Підтримка школярів як суб'єктів самоврядування

    • 26

    • Педагогічна діагностика у класному керівництві

    • Продовження табл. 1



      • Роблю завжди

      • Роблю Роблю Не часто зрідка роблю

    • Дії педагога-вихователя

    • Відмова від втручання в те, що діти вважа­ють за краще робити самі

    • Підтримка процесу самопізнання дитини

    • Надання реальних можливостей для само-реалізації і самовизначення дитини

    • Визнання виховного впливу дітей на педа­гога

    • Педагог — суб'єкт особистісного і професійного саморозвитку

    • як вихователя

    • Чесне, самокритичне ставлення до своїх успіхів і невдач

    • Турбота про своє особисте зростання, розвиток духовності

    • Турбота про своє фізичне і психічне здоров'я

    • Розширення і поглиблення професійних знань і вмінь у сфері виховання

    • Постійний самоаналіз своєї виховної діяльності

    • Поглиблення своїх знань про дитячу, під­літкову, молодіжну субкультури

    • Педагог як суб'єкт формування і розвитку педагогічного колективу вихователів

    • Осмислення своєї діяльності

    • в контексті виховного процесу освітньої

    • установи

    • Дієва участь у педагогічному самовряду­ванні

    • Прояв інтересу до професійної діяльності колег

    • Забезпечення етичної атмосфери в педаго­гічному колективі

    • Відкрите обговорення з колегами про­фесійних проблем

    • Надання можливості іншим педагогам ознайомитися з його досвідом

    • Педагогічна діагностика в контексті діяльності класного керівника 27

    • Закінчення шабл. 1



      • Дії педагога-вихователя

    • Роблю Роблю Роблю Не завжди часто зрідка роблю

    • Педагог як суб'єкт взаємодії із соціальними спільнотами

    • Допомога молодим педагогам, учителям-новачкам

    • Прояв інтересу до життя дитини в сім'ї

    • Прояв постійного інтересу до позашкіль­них справ і занять дитини

    • Підтримка позитивної спрямованості сімейного виховання дитини

    • Захист прав та інтересів дитини, яка конфліктує з батьками

    • Підвищення педагогічної культури батьків своїх вихованців

    • Взаємодія у виконанні виховних завдань із соціальними педагогами, психологами, медичними працівниками тощо

    • Захист і підтримка дитини, яка опинилася в несприятливій соціальній ситуації

    • Діагностика взаємодії (опитувальник для вчителів/батьків)

    • Інструкція. Уважно прочитайте твердження, поставте «+», «—» або інший знак у графі, яка відповідає вашим уявленням про діяльність педа­гога. Намагайтесь виявити максимальну об'єктивність.

    • Таблиця 2

    • № з/п

    • 1

    • З 4

    • Діяльність педагога

    • Створює сприятливі умови для індивідуального розвитку й етич­ного формування особистості шко­лярів

    • Вивчає індивідуальні особливості учнів

    • Вивчає і аналізує сімейне виховання

    • Створює умови для адаптації кожного підлітка в колективі

    • Сприяє тим, хто додатково відвідує гуртки, секції, клуби

    • Робить завжди

    • Робить часто

    • Робить зрідка

    • Не робить
  • 1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18




    База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2022
    звернутися до адміністрації

        Головна сторінка