Ббк 74. 200 Д36 Дербеньова А. Г



Сторінка6/18
Дата конвертації20.11.2018
Розмір0.73 Mb.
#65165
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18

46

  • Педагогічна діагностика у класному керівництві

    • Учні

    • Хлопець кохає, а вона грається його почуттями.

    • У неї є інший.

    • Та ні. Він їй теж подобається.

    • Вони не можуть висловити словами свої почуття, це безсловесна гра, а конфлікту немає.

    • Коли хлопець не може сказати, то дівчинка могла б сказати, що розуміє його.

    • Вчитель. Це теж своєрідний конфлікт, але відрізняється від інших тим, що відбувається усередині людини і називається внутрішнім кон­фліктом особистості. Юнак не знаходить у собі сміливості вимови­ти потрібні слова й написати їх теж не наважується. Дівчина, можли­во, дуже горда або самолюбна й не хоче перша допомогти хлопцеві. А може, їй подобається бачити переживання іншої людини. Як може закін­читися ця історія?

    • У ч н і. Нікуди не подінуться, будуть разом. Але якщо дівчина гордячка, а хлопець сором'язливий, будуть тільки натяками говорити, їхні стосун­ки «загальмуються», і нічого не вийде. А потім все життя шкодуватимуть про це.

    • Вчитель. А зараз я прошу вас ще раз подивитися ваші записи. На початку заняття ви записували свої спогади, пов'язані зі словом «кон­флікт», і свої емоційні реакції на конфлікт. Прочитайте. Уівіть, що ці записи зникають. А зараз закреслюйте їх. Чи вдалося вам побачити, як зни­кають ті емоції, які там записані? Що приходить їм на зміну? Які почуття ви переживаєте?

    • Учні. Радість, полегшення, заспокоєння, неначе камінь впав з пле­чей.

    • Вчитель. Іноді можна зменшити свої переживання у такий спосіб. Потрібно написати слова, які визначають наш негативний настрій, а потім цей папірець спалити або розірвати. Можна писати слово стільки разів, скільки триває відчуття образи або злості: «Я злюся, я злюся, я злюся...» І поступово (а іноді раптом) відчуття це проходить і приходять заспокій­ливі думки: «Чого я злюся? Все це дурощі. Я вже заспокоївся і уваги більше звертати на це не буду». На наступних заняттях ми спробуємо знайти інші способи поліпшення свого стану. Хотілося б вам навчитися розв'язувати конфлікти? Чому?

    • Учні

    • Було б добре, якби ми навчилися правильно реагувати на конфліктні ситуації, навчилися розв'язувати конфлікти.

    • Нам це допоможе в будь-якій життєвій ситуації.

    • Ми могли б трохи менше сваритися з друзями, з батьками.

    • Педагогічна діагностика в контексті діяльності класного керівника 47

    • Вчитель. Знання про способи розв'язування конфліктів укажуть нам безпечний шлях пом'якшення негативних емоцій.

    • Наше заняття мені хочеться закінчити словами з пісні Булата Окуджа-ви: «Давайте розуміти одне одного з півслова, щоб, помилившись раз, не помилитись знову...»

    • СТВОРЕННЯ ДОБРОЗИЧЛИВОГО ПСИХОЛОГІЧНОГО КЛІМАТУ В КЛАСІ

    • Однією з базових потреб людини є потреба в безпеці й захисті. Безпека — надзвичайно важливий чинник міжособистісного спілкування, одна з най­головніших умов для нормального розвитку людини. Кажучи про безпеку, ми маємо на увазі не тільки фізичну, але й психологічну безпеку. Люди­на, знаходячись у психологічно небезпечній ситуації, переживає тривогу і страх.

    • Відчуття страху обумовлює виникнення захисних реакцій, які можуть виявлятися в різних формах поведінки.

    • Під впливом страху людина іноді прагне стати непомітною, щоб яко­мога менше привертати до себе увагу тих, хто є для неї потенційним дже­релом загрози.

    • Іншою формою захисної поведінки, що часто зустрічається, є агресія. Вислів «Напад — кращий засіб для захисту» найкраще характеризує цей тип поведінки. Захист від страху може виявлятися й у вигляді відчуження, стосунки з іншими людьми при цьому характеризуються дистанційністю і байдужістю.

    • Найпоширенішим джерелом емоційних переживань дитини є її сто­сунки з іншими людьми. Щирість у стосунках значною мірою залежить від людського емоційного стану.

    • До способів передачі емоційного стану людини належать такі.

    • 1. Визначення власних відчуттів

    • Наприклад: «Я серджуся», «Мені сумно», «Я почуваюсь спокійно». Зверніть увагу, як насправді рідко ми використовуємо ці, здавалося б, прості вирази. Це свідчить про те, що ми не звикли прямо говорити про свої відчуття.

    • 2. Вживання порівнянь

    • Наприклад: «У мене таке відчуття, ніби я образив безневинну дитину». Вживання подібних метафор припускає, що люди мають однакові від­чуття в однакових ситуаціях.

    • 3. Опис свого фізичного стану

    • Наприклад: «Мені забракло повітря, сильно закалаталося серце, волос­ся стало дибки». Під впливом емоцій у людини змінюється її фізич­ний стан, виникають специфічні тілесні відчуття. Тому іноді людині

    • 48

    • Педагогічна діагностика у класному керівництві

    • простіше описати свої відчуття, ніж назвати емоцію, що переживається у цей момент. 4. Промовляння можливих дій

    • Наприклад: «Мені хочеться провалитися крізь землю», «Я хотів би обійняти тебе», «Мені хочеться тебе вдарити». Небезпека використан­ня такої форми виявлення емоцій полягає в тому, що дитина може сприйняти сказане буквально.

    • Для того щоб оцінити ступінь безпеки дитини в класі, можна викори­стовувати такі методи.

    • 1. Спостереження за дітьми

    • Деякі особливості поведінки, пов'язані з відчуттям страху, були опи­сані вище. Під час спостереження за дитиною неважко виявити ознаки збентеження, незручності — вона говорить тихим голосом, уникає контакту очима, переминається з ноги на ногу, смикає одяг, смокче палець або тримає руки в роті.

    • Часті спізнення і прогули дитини можуть свідчити про те, що вона не бажає знаходитися в класі. Немало корисної інформації про емоційний стан дитини дають спостереження за її позою в тих або інших ситуаціях. Так, схрещені руки і ноги під час спілкування — захисна реакція. Якщо прикриває рота рукою, коли слухає, це свідчить про те, що дитина не довіряє тому, хто говорить. Стислі кулаки вказують на стан ворожості.

    • 2. Бесіди з батьками

    • Вчителеві варто з'ясувати, чи любить дитина ходити до школи, що вона розказує про свій клас. Чи часто вона скаржиться на нездужання після школи або вранці? Як дитина готує уроки: робить це самостійно або з допомогою батьків?

    • 3. Анкетування учнів

    • Можна попросити дітей відповісти на запитання анкети. При цьому необхідно попередити їх, що відповіді не будуть відомі однокласникам.

    • Інструкція. Прочитай твердження. Після кожного з них — дві відповіді. Якщо ти почуваєшся так, як ідеться у твердженні, обведи слово «так», якщо ти так не почуваєшся — «ні».

    • Анкета

    • Я боюся, що діти сміятимуться з мене, коли я відповідаю біля дошки. (Так. Ні)

    • Незалежно від того, що відбувається в моєму житті, коли я заходжу до класу, я почуваюся краще. (Так. Ні)

    • У мене часто болить живіт або голова, часто мені здається, що я ось-ось заплачу (Так. Ні)

    • У моєму класі є людина, якій я можу розповісти про свої проблеми. (Так. Ні)

    • Педагогічна діагностика в контексті діяльності класного керівника 49

    • Я знаю, що в моєму класі ніхто не зробить мені боляче. (Так. Ні)

    • Я впевнений, що мій учитель любить мене, навіть якщо я припускаюсь помилки. (Так. Ні)

    • Мені відомі правила, яких потрібно дотримуватися в школі. Я знаю, що буде, якщо їх порушу. (Так. Ні)

    • Оскільки анкета має на меті з'ясувати ступінь безпеки дитини в школі, не варто обговорювати з нею відповіді на питання. Тим більше неприпу­стимо явно дорікати їй за них. Вислови на зразок: «Як же ти міг написати, що я тебе не люблю?» — призведуть до того, що в подальшому дитина дава­тиме очікувані, а не правдиві відповіді, усвідомивши, що говорити правду про свої почуття — означає наражатися на неприємності.

    • Після того як вчитель проаналізує ситуацію в класі, необхідно зробити кроки для того, щоб діти відчували себе комфортніше. Через певний час можна повторити анкетування, щоб переконатися, чи ефективними були ці кроки.

    • Участь дітей в організації спільного простору

    • Найбезпечнішим місцем для дитини, як правило, є її дім. Чим відріз­няється дім від будь-якого іншого місця? Це той простір, де дитина ма­ксимально може проявити свою індивідуальність. Удома, в родині, існують звичаї й ритуали, які зближують її членів. У родини є своя історія, яка підтримує зв'язок поколінь.

    • Щоб клас, школа стали тим місцем, де дитина почувається як удома, вчитель може використовувати прийом колективної творчої справи.

    • Створення «дизайну» класу

    • Перш за все варто обговорити з дітьми, як можна зробити класну кім­нату привабливішою, зручнішою і приємнішою. Частину ідей можна реалі­зувати швидко (наприклад, по-іншому поставити меблі, зробити куточки для іграшок, квітів, повісити картини), інші зажадають додаткових засобів і великих зусиль (пофарбувати стіни в певний колір, покласти інше по­криття на підлогу, щось купити в клас). Слід обговорити з дітьми, наскіль­ки реалістичні їхні пропозиції, щось можна запланувати на майбутнє.

    • Створення правил класу

    • На думку одного з найавторитетніших представників гуманістичної психології — А. Маслоу, необхідною умовою для відчуття захищеності й безпеки є наявність правил, за якими функціонує група або суспільство. Ці правила повинні бути зрозумілими для людей, прийматися ними. Крім того, відомими повинні бути і наслідки, до яких призводять порушення цих правил. Діти повинні мати нагоду взяти участь у створенні правил свого класу.

    • 50

    • Педагогічна діагностика у класному керівництві

    • Створення «Щоденника класу»

    • Потрібно надати можливість кожному учню і вчителю написати щось про себе, наприклад, за темою «Що я люблю і чого я не люблю». Ці запи­си треба помістити в спеціальний альбом під фотографією автора. Туди ж помістити фотографію всього класу. Цей альбом можна доповнюва­ти розповідями дітей про життя класу й фотографіями. Важливо, щоб і вчитель, і діти брали однакову участь у створенні такого щоденника. Най­краще використовувати такий альбом, в який можна вставляти додаткові аркуші — адже в класі можуть з'являтися нові учні. До речі, варто проду­мати й ритуал зарахування нових учнів — розповісти їм про правила класу, показати «Щоденник» тощо.

    • Спільні прогулянки, походи, екскурсії

    • Подібні заходи дуже зближують учнів і вчителя. При цьому важливо не забувати про тих, хто з якоїсь причини не зміг піти або поїхати разом зі всі­ма. Можливо, варто привести їм якийсь сувенір, надіслати листівку, кинути за них монету, щоб повернутися в це місце всім разом і сфотографувати цей момент. Коротше кажучи, дати їм відчути, що про них не забули, що во­ни — члени класу.

    • Проведення «Днів класу»

    • Одним з найвдаліших проведених разом днів може стати «День класу». Варто придумати разом з дітьми спеціальні ритуали для цього дня і вклю­чити їх до «Правил класу».

    • Створення атмосфери взаємоповаги

    • Ми живемо в багатонаціональній країні. Повага до традицій, звичаїв, цінностей та історії кожного народу — обов'язкова умова нормального спілкування. Знайомство з традиціями інших народів можна почати, наприклад, з дегустації страв національної кухні. За таким столом і роз­повіді про історію, звичаї, свята сприйматимуться зовсім інакше. До речі, це хороший мотив, для того щоб залучити батьків, бабусь і дідусів до участі в житті класу.

    • Усвідомлення дитиною того факту, що в її житті є люди, яких вона зігрі­ває своїм теплом і які зігрівають її, є важливим для відчуття безпеки. Щоб допомогти дітям зрозуміти, хто саме для них є близькою людиною, можна використати таку вправу.

    • Сонячне коло — небо навколо

    • Обговоріть зі своїми учнями, що ми маємо на увазі, коли промовляємо: «Ти — моє сонечко», «Мені тепло поряд з тобою».

    • Можна порівняти стосунки між людьми із сонячною системою. По­просіть кожну дитину в центрі аркуша зобразити сонце або роздайте зроб­лені заздалегідь малюнки. Хай сонцем буде сама дитина, для цього вона

    • Педагогічна діагностика в контексті діяльності класного керівника 51

    • пише в центрі кола слово «Я». Навколо сонця вона повинна розташувати планети — людей. Найближче до неї будуть ті, кого вона зігріває своїм теплом найсильніше.

    • Потім запропонуйте кожній дитині ще раз намалювати такого самого малюнка, тільки навколо себе треба розташувати людей, від яких їй самій тепло. Найгарячіша планета — найближче до сонця, найхолодніша — най-далі.

    • ВИХОВАННЯ САМОПОВАГИ

    • Під самоповагою ми маємо на увазі схвалення себе, усвідомлення влас­ної гідності, позитивне ставлення до себе. Висока самоповага пов'язана з позитивними емоціями до себе, а низька — з негативними.

    • Високу самоповагу не можна плутати із зарозумілістю і відсутністю самокритичності. Дитина з високою самоповагою не вважає себе кращою за інших, але вона впевнена в собі й у своїх можливостях.

    • Іноді люди з низькою самоповагою надмірно сором'язливі, схильні до ізоляції, самотності. Такі люди особливо хворобливо реагують на крити­ку, осуд, гостро переживають невдачу. Низька самоповага призводить до труднощів у спілкуванні, оскільки такі люди впевнені в тому, що оточуючі погано до них ставляться. За даними американських психологів, низька самоповага у підлітків корелює з депресією, агресивними проявами, сома­тичними розладами. Встановлено також, що негативне ставлення до себе пов'язане з девіантною поведінкою — скоєнням правопорушень, нарко­манією, алкоголізмом.

    • Неконструктивна критика

    • Мївлєння дитини про себе багато в чому залежить від того, яким чином її оцінюють оточуючі. Особливе значення для дитини має думка значущих для неї людей.

    • Занадто узагальнена критика, що містить ярлики («ти — ледар», «ти — дурний» тощо), а також слова «завжди», «ніколи», як правило, образливі й не відповідають дійсності. Така критика принижує гідність дитини і завдає шкоди її особистості.

    • Дитина або підліток, якого постійно примушують відчувати себе дурним, починає сприймати таку оцінку всерйоз. Не бажаючи зазнати приниження, така дитина відмовляється від вирішення складних для себе завдань. Уникання ситуації стає для неї основним способом психологічно­го захисту. Не виконати домашнє завдання, прогуляти контрольну — най­кращий спосіб уникнути приниження.

    • 52

    • Педагогічна діагностика у класному керівництві

    • Оцінка ставлення до себе

    • Для того щоб оцінити, чи сформоване у дитини позитивне ставлення до себе, можна запропонувати їй відповісти на запитання невеликої анке­ти. Необхідно попередити дитину, що її відповіді не будуть відомі одно­класникам.

    • Анкета

    • Інструкція. Прочитай твердження, наведені в анкеті. Якщо ти згодний із твердженням, обведи «так», якщо не згодний — «ні».

    • Я можу назвати принаймні дві свої позитивні якості. (Так. Ні)

    • Для того щоб на мене звернули увагу, мені не треба хуліганити або пус­кати людям пил в очі. (Так. Ні)

    • Кожного разу, коли припускаюся помилки, я відчуваю себе невдахою. (Так. Ні)

    • Якщо я добре виконав яку-небудь роботу, зазвичай чекаю, щоб хто-небудь сказав мені про це. (Так. Ні)

    • Коли я стикаюся з новою або важкою ситуацією, говорю сам собі: «Я зможувпоратися з цим». (Так. Ні)

    • Діти з мого класу люблять мене. Мені не потрібно прикидатися або робити щось, що мені не подобається, щоб догодити їм. (Так. Ні)

    • Коли хто-небудь робить мені комплімент, я зазвичай вважаю, що заслуговую на це. (Так. Ні)

    • Якщо хтось починає «тиснути» на мене, я відчуваю себе абсолютно безпорадним. (Так. Ні)

    • Мені буває важко сказати іншим щось приємне, тому я зазвичай цього не роблю. (Так. Ні)

    • Якби я виглядав краще, діти любили б мене більше. (Так. Ні) Безумовно, ставлення дитини до самої себе багато в чому залежить від

    • учителя. Останній здатний підтримувати дитину, демонструючи її успіхи, може допомогти їй підвищити самоповагу, використовуючи спеціальні прийоми.

    • Упевненість у собі, позитивне ставлення до себе зазнає шкоди, якщо дитина стикається з невдачами і неприємностями. Дуже важливо допомог­ти їй усвідомити, що самооцінка може змінюватися залежно від зовнішніх обставин, у тому числі й через дрібниці. З цією метою можна використову­вати нижченаведений прийом.

    • Один день із життя Петрика

    • Інструкція. Уважно вислухайте розповідь про один з днів життя хлоп­чика. Якщо ви почуєте таке, що погано впливає на стан хлопчика, поставте на аркуші«—», а якщо добре — «+».

    • Був сонячний ранок. Голосно задзвонив будильник. Петрик потягнув­ся в ліжку, повернувся на інший бік і вирішив ще трохи поспати. У цей час

    • Педагогічна діагностика в контексті діяльності класного керівника 53

    • пролунав голос старшого брата: «Вставай негайно, ти спізнишся до школи. Мабуть, знову не зробив уроки, ледарю!»

    • (Діти повинні поставити свій знак.)

    • У школі вчителька Ганна Іванівна сказала: «Тиша в класі! Петрику, ти знову не зробив завдання з математики. Це вже втретє за останній тиждень. Залишишся сьогодні після уроків і не підеш на футбол!»

    • У Петрика на очі навернулися сльози. Він забув зошит з математики вдома, оскільки дуже поспішав до школи через те, що проспав.

    • (Діти повинні поставити свій знак.)

    • Коли Петрик повернувся додому, він включив свою улюблену музику. У цей час почулися кроки. До кімнати зайшла мама. Вона сказала: «Я так втомилася на роботі, а ти сидиш і слухаєш свою музику. Я ж просила тебе підігріти обід. Заради бога, вимкни магнітофон».

    • (Діти повинні поставити свій знак.)

    • «Стільки неприємностей за один день,— подумав Петрик.— Я почува­юся таким нещасним, я — просто справжній невдаха.»

    • У цей час пролунав телефонний дзвінок. Телефонував найкращий друг Петрика: «Привіт, ми зібралися дивитися відео. Приєднуйся. З тобою завжди так весело.» (Діти повинні поставити свій знак.)

    • Після підрахунку плюсів і мінусів слід провести обговорення з допомо­гою таких запитань.

    • Чи часто у вас бувають дні, схожі на цей?

    • Що люди відчувають, коли таких невдалих днів буває дуже багато?

    • Що робити з цими неприємними почуттями? (Вчитися любити себе, добре ставитися до інших, і це ставлення повернеться до тебе.)

    • Як ми можемо допомогти людям, яким не щастить і які відчувають себе невдахами?

    • Мокрий собака

    • Пам'ять про наші невдачі й поразки є однією з причин зниження самооцінки. Наступна вправа допоможе дітям позбавитися неприємних спогадів.

    • Інструкція. Неприємних відчуттів можна позбавитися. Часто дитина несе в собі спогади про минулі неприємності й невдачі. Це забирає в неї багато сил, робить її невпевненою в собі. Наприклад, вона може подумати: «За останній диктант я отримав/отримала два бали. У мене й цього разу нічого не вийде» або «Я зовсім не симпатична, нікому не подобаюся».

    • Напевно, кожен з дітей бачив, як обтрушується мокрий собака. Він трусить і спиною, і головою, і хвостом так, що вода розлітається на всі боки. Давайте зробимо приблизно те саме.

    • Роблячи цю вправу, запропонуйте їм уявити, як неприємності, погані спогади відлітають на далеку відстань від них.
  • 1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18




    База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2022
    звернутися до адміністрації

        Головна сторінка