Бердянськ 2008 (06) ббк 74я5



Скачати 13.84 Mb.
Сторінка1/75
Дата конвертації09.02.2017
Розмір13.84 Mb.
#10064
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   75

Збірник наукових праць. Педагогічні науки

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Бердянський державний педагогічний університет

ЗБІРНИК

наукових праць

2



(Педагогічні науки)

Бердянськ

2008

УДК 37.01(06)

ББК 74я5


З 41

Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету (Педагогічні науки). – №2. – Бердянськ: БДПУ, 2008. – 276 с.


Друкується за рішенням вченої ради Бердянського державного педагогічного університету. Протокол №9 від 04.04.2008 р.
РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ:

Крижко Василь Васильович – к.пед.н., проф., член-кор. АПСН, ректор Бердянського державного педагогічного університету;


Баханов Костянтин Олексійович – д.пед.н., проф., зав. каф. методики навчання історії та загальної дидактики, проректор з наукової роботи Бердянського державного педагогічного університету; Гусєв Віктор Іванович – д.пед.н., проф., зав. каф. професійної педагогіки та методики трудового навчання Бердянського державного педагогічного університету; Жалдак Мирослав Іванович – д.пед.н., проф., академік АПН України, зав. каф. інформатики Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова, проф. каф. математики та методики її викладання Бердянського державного педагогічного університету; Павлютенков Євген Михайлович – д.пед.н., проф., академік РАН, проректор з наукової роботи Запорізького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, проф. кафедри педагогіки Бердянського державного педагогічного університету; Золотухіна Світлана Трохимівна – д.пед.н., проф. Харківського державного педагогічного університету; Максименко Сергій Дмитрович – д.психол.н., проф., академік АПН України, директор Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України; Балл Георгій Олексійович – д.психол.н., проф., зав. лабораторії методології і теорії психології Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України; Сущенко Тетяна Іванівна –д.пед.н., проф., зав. каф. педагогіки Запорізького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, професор каф. педагогіки БДПУ.
Збірник включено до переліку наукових видань за дозволом ВАК України

(Бюлетень ВАКу. – 1999. – №5. – С. 30).


У збірнику друкуються результати педагогічних досліджень науковців Бердянського державного педагогічного університету та викладачів інших вищих навчальних закладів України. У публікаціях подано нові погляди на актуальні проблеми теорії педагогіки.
© Бердянський державний

педагогічний університет




ЗМІСТ


Коляда Н.М. Микола Олександрович Корф – ініціатор та ідеолог повторювальних недільних шкіл……………………………………………….

6

Ієговська Л.І. Педагогічні погляди М.Корфа на проблему гармонізації процесу адаптації дітей до навчання в початковій школі………………………………………………………………………………

10

Потоцька Т.Ф. М.Корф і сучасна методика навчання першокласників грамоти……………………………………………………………………………..

14

Антощак М.М. Внесок М.Корфа в підготовку педагогічних кадрів для народних земських шкіл…………………………………………………………

19

Вихрущ В.О. М.Корф як популяризатор психологічних знань у галузі дидактики…………………………………………………………………………

24

Щербакова Н.М. Самостійність як шлях до вдосконалення знань учнів у педагогічній спадщині М.Корфа……………………………………………….

32

Климов І.В. Використання педагогічних ідей М.Корфа у вихованні розумової культури учнів професійного училища інтернатного типу………………………………………………………………………………..

35

Захарченко Т.К. Значення діяльності М.Корфа у розвитку народних шкіл та інтеграції національних меншин у російське суспільство……………………………………………………………………….

39

Нищета В.А. Актуальність педагогічних ідей М.Корфа: екстраполяція на концепти педагогіки життєтворчості………………………………………..

43

Асрян Е.С. Вивчення системи освіти в криму в XIX столітті як джерело розвитку теорії і історії соціального виховання в сучасній Україні……………………………………………………………………………..

48

Саяпіна С.А. Діяльність вітчизняного педагога М.Корфа як земського гласного та організатора народної школи (друга половина XIX ст.)………………………………………………………………………………….

52

Климова К.Я. Живе слово вчителя на сторожі національної освіти……………………………………………………………………………….

56

Ящук І.П. Земський педагог про проблеми виховання майбутнього вчителя…………………………………………………………………………….

60

Улюкаєва І.Г. Ретроспективний аналіз створення програм для дитячих садків у 20-30 рр XX ст…………………………………………………………..

65

Раскалінос В.М. Проблема впливу гендерних уявлень суспільства на навчання і виховання……………………………………………………………

72

Сидельникова О.Д. Термінологічне поле гендерної педагогіки…………..

75

Яблочніков С.Л. Розвиток кібернетичного підхіду до реалізації освітніх технологій………………………………………………………………………….

79

Томіч Л.М. Проблеми корекції мовлення у дітей з порушеннями психофізичного розвитку…………………………………………………..........

85

Жуков С.М. Вплив вікових особливостей на формування духовних інтересів та потреб у дітей………………………………………………………

91

Ткачук О.В. Психологічна готовність дітей до школи як проблема сучасної освіти……………………………………………………………………

99

Кривильова О.А. Дисципліна “вступ до фаху” – перша сходинка у формуванні готовності майбутніх фахівців до професійної діяльності

105

Литвин О.М., Першина Ю.І. Деякі аспекти викладання курсу “ПК в математичних розрахунках”……………………………………………………

111

Колесник С.Г. Професійна спрямованість самостійної роботи студентів при вивченні математичних дисциплін………………………………………..

117

Зайцева Л.І. Математичний розвиток дошкільників: досвід, перспективи..

122

Ачкан В.В. Організація дослідницької діяльності у процесі вивчення рівнянь та нерівностей як засіб формування математичних компетентностей старшокласників…………………………………………….

126

Єфименко Ю.О. Теоретичні засади тестування як засобу діагностики рівня навчальних досягнень…………………………………………………….

132

Касперський А.В., Богданов І.Т., Зазимко Н.М. Розвиток вчення про електрику і магнетизм від М.Фарадея до сучасності (історичний огляд)………………………………………………………………………………

138

Шавальова О.В. Використання програмного комплексу Gran у процесі вивчення алгебри та початків аналізу…………………………………………

145

Амелькін В.І., Вертипорох Д.Я. Психологічні аспекти здатності особистості до технічної творчості……………………………………………..

149

Вєнцева Н.О. Особливості мотивації навчальної діяльності учнів сільських та міських шкіл на уроках історії в 7-8 класах……………….

155

Ткачук С.І. Упровадження мультимедійних технологій у процес контролю навчальних досягнень учнів на уроках трудового навчання…………………………………………………………………………..

160

Пелагейченко М.Л. Модель стилю спілкування вчителя при організації проектної діяльності учнів……………………………………………………….

166

Красножон О.Б. Використання методу “вигідної точки” при розв’язуванні рівнянь та нерівностей з параметром……………………

170

Федірчик Т.Д. Концептуальні засади процесу становлення педагога у системі вищої освіти……………………………………………………………..

175

Шаповалова Т.Г. Система методичної підготовки вчителя початкової школи до викладання предметів валеологічного спрямування …………...

182

Чорней І.Д. Підготовка майбутніх учителів до здійснення виховної роботи з молодшими школярами………………………………………………

187

Головко І.М. Методичні засади організації учнівського самоуправління в загальноосвітніх школах-інтернатах…………………………………………...

190

Воскобойнікова Г.Л., Самсутіна Н.М., Жульова С.І. Методологічні проблеми організації оздоровчої фізичної культури для студентів спеціальних медичних груп БДПУ …………………………………………….

196

Колосова Н.М. Формування готовності студентів педагогічного ВНЗ до професійної взаємодії …………………………………………………………..

199

Чуприна Г.П. Використання методів активного навчання при вивченні технологій обробки відеоінформації…………………………………………..

203

Положенцева М.М. Особливості використання інформаційно-комунікаційних технологій на лекціях з опору матеріалів…………..............

208

Борисенко Т.Г. Стимулювання творчої активності майбутнього вчителя музики у ході організації спільної навчальної діяльності учнів………………………………………………………………………………..

214

Фурманова Т.І. Проблема культуродоцільності як принципу формування танцювальної діяльності дошкільників………………………...

217

Корець М.С. Когнітивно-дидактичні основи проектування навчальних посібників дворівневої складності як засобу розвитку творчих здібностей студентів ………………………………………………………………………….

221

Осіпов В.М. Особливості впровадження у підготовку фізичних реабілітологів спеціального курсу “Мануальна терапія”…………………….

227

Кудінов М.В. Характеристика компонентів методичної системи навчання майбутніх інженерів-педагогів основ автоматизованого проектування складних об’єктів і систем……………………………………...

231

Чернєга О.А. Комунікаційні знання як складова інформаційної культури майбутніх педагогів-інженерів……………………………….............................

238

Кондель В.М. Про вдосконалення методики викладання загальнотехнічних дисциплін для професійної підготовки вчителя технологічної освіти……………………………………………………………...

242

Соколова І.В. Професійна підготовка майбутнього вчителя за другою спеціальністю “Іноземна мова”: теоретичний аспект………………………..

248

Улюкаєв С.Г. Стан дослідженості теорії та практики професійного навчання і вдосконалення кваліфікації робітників на підприємствах в Україні……………………………………………………………………………..

255

Гулецька Я.Г. Розвиток полікультурної компетентності майбутніх учителів (досвід США)…………………………………………………………...

258


УДК 37 (09) (477) Н.М.Коляда,

кандидат педагогічних наук, доцент

(Уманський державний педагогічний університет імені П.Тичини)
МИКОЛА ОЛЕКСАНДРОВИЧ КОРФ – ІНІЦІАТОР ТА ІДЕОЛОГ ПОВТОРЮВАЛЬНИХ НЕДІЛЬНИХ ШКІЛ
Досягти успіху в реформуванні сучасної школи допоможуть ґрунтовне вивчення, об’єктивна оцінка, творче осмислення та впровадження кращих надбань української освіти і педагогіки. Найбільш повне дослідження освітньо-виховних феноменів минулого можливе лише у контексті розвитку національної педагогічної думки. Вивчення й аналіз персоналії як окремого предмета історико-педагогічного дослідження має важливе значення, оскільки особиста біографія часто є основою наукової реконструкції епохи та висвітлення загальнопедагогічного досвіду певного періоду (О.Сухомлинська, 2002).

Вагомий внесок у справу розвитку народної освіти, громадсько-просвітницького руху на користь недільних шкіл зробив Микола Олександрович Корф (1834-1883) – педагог, методист, активний учасник земського руху; ініціатор створення типу однокласної сільської земської школи з трирічним терміном навчання; розробник методики ведення занять одним учителем одночасно у трьох відділеннях школи; ініціатор створення та ідеолог повторювальних недільних шкіл; почесний член Петербурзького педагогічного товариства (1970), Московського комітету грамотності (1871). Нагороджений золотою медаллю Петербурзького комітету грамотності за працю в галузі народної освіти (1873). Автор праць “Руководство к обучению грамоте” (1867), “Малютка” (1867), “Русская начальная школа: Руководство для земских гласных и учителей сельских школ” (1870) [8], “Наш друг” (1871), “Наше школьное дело” (1873) [5], “Наши педагогические вопросы” (1882) [6], “300 письменных работ”, “Руководитель для воскресных повторительных школ” (1882) [7] та ін.

Історія розвитку недільних шкіл в Україні означена доробком кількох генерацій відомих вітчизняних педагогів, громадських та культурно-освітніх діячів. Серед них заслуговують на увагу дослідження, присвячені діяльності недільних шкіл крізь призму розвитку освіти дорослих та позашкільної освіти (Л.Вовк, О.Жукова, О.Мазуркевич, М.Мухін), освітній діяльності земств (О.Мармазова, Л.Корж), освітньо-виховній діяльності просвітницьких товариств (Л.Березівська), педагогічній та просвітницькій діяльності українських Громад (С.Дмитренко, Н.Побірченко).

Метою статті є висвітлення внеску відомого педагога, методиста, активного учасника земського руху М.Корфа у справу створення та організації повторювальних недільних шкіл в Україні у другій половині ХІХ ст.

Недільні школи – це нетрадиційні безплатні народно-просвітницькі заклади, відкриті для усіх бажаючих, незалежно від віку, статі, суспільного становища, національності, соціального походження та віросповідання. В Україні недільні школи виникли одночасно в різних регіонах. Зокрема, в Києві – 11 жовтня 1859 р. у приміщенні Києво-Подільського повітового дворянського училища (на Подолі, на розі Костянтинівської та Хоревої вулиць, 9/16) [4, с.12].



Недільні школи України другої половини ХІХ – початку ХХ ст. у своєму розвитку пройшли 4 етапи: 1) початковий етап (1859–1862 рр.); 2) перехідний етап (1862 р. – перша половина 1888 р.); 3) інтенсивний етап (друга половина 1888 р. – 1905 р.); 4) національно-креативний етап (1905–1920 рр.). Внутрішня організація більшості недільних шкіл характеризувалася відсутністю суворих регламентацій. Відповідно до правил внутрішнього розпорядку заняття у недільних школах відбувалися виключно в неділю (для осіб єврейської національності – в суботу) та святкові дні. Поступово організатори недільних повторювальних шкіл почали вводити додаткові навчальні дні. Термін навчання визначався чинним освітнім законодавством та статутом кожної недільної школи – в середньому 2-3 роки (у більшості ж випадків цей термін не підлягав будь-яким регламентаціям). Навчальний рік зазвичай тривав з вересня по червень; деякі школи були відкриті і влітку. Кількість навчальних днів протягом року в середньому становила 25-35 (40). Навчальний день тривав 3-4 год. (в основному з 10 до 14 год.) [4, с.60-61].

Недільні школи другої половини Х1Х – початку ХХ ст. – це відкриті народно-просвітницькі заклади, принципи, завдання та зміст навчання і виховання яких були спрямовані, насамперед, на задоволення освітніх потреб та запитів народу.



Над теоретичним опрацюванням, обґрунтуванням та узагальненням змісту недільного навчання працювали представники вітчизняної суспільно-освітньої думки, педагогічні пошуки яких випереджали зарубіжні – Х.Алчевська, В.Вахтєров, Е.Вахтєрова, В.Водовозов, М.Драгоманов, П.Казанцев, О.Кайданова, М.Корф, В.Лобода, Т.Лубенець, С.Миропольський, В.Науменко, Д.Пильчиков, М.Пирогов, О.Потебня, С.Русова, В.Стоюнін, О.Стронін, К.Ушинський та ін. [4, с.75]

Теоретики та практики недільного навчання не ставили перед собою завдання запровадження систематичних знань. Вони мали на меті піднесення загального освітньо-культурного рівня народу, зацікавлення та підготовку учнів до самостійного навчання, апелювали до самодіяльності та самоорганізації особистості, до її прагнення самоосвіти, самовиховання та саморозвитку. Мета недільної школи полягала в тому, щоб зацікавити та підготувати учнів настільки, щоб вони самі за сприятливих умов змогли учитися самостійно.

За змістом освіти в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. в Україні сформувалося 4 типи недільних шкіл (проте на практиці цей поділ був умовним): 1) нижча (для неписьменних); 2) середня повторювальна (для тих, хто вибув із початкового училища) – давала компенсаторний рівень знань; 3) вища додаткова (для тих, хто закінчив початкове училище) – давала інноваційний рівень знань і була, по суті, наступною ланкою після початкової школи; 4) повторювально-додаткова – поєднувала завдання двох попередніх типів [4, с.84].

У 90-х роках ХІХ ст. з метою поглиблення і розширення змісту освіти при недільних школах почали відкриватися повторювальні, додаткові та повторювально-додаткові заняття, класи, курси, особливо корисні для тих, хто “вийшов” із щоденної народної школи “нерозвиненим”, тобто “майже без знань” [3, с.99].

Створення безплатних недільних та вечірніх повторювальних та додаткових занять (класів) передбачалося “Положенням про міські училища” від 31 травня 1872 р. Проте вони не отримали широкого розповсюдження насамперед через розбіжності в законодавстві та некомпетентність і байдужість освітніх чиновників. Зокрема, на численні прохання про відкриття вечірніх класів при недільних школах відповідно до положення 1872 р. вони отримували дозвіл лише за статутом 1828 р. (програми якого не відповідали освітнім вимогам дорослих учнів) [4, с.83].

Ідея створення такого типу недільних шкіл належала М.Корфу. Після його повернення до Росії в 1880 р. в Маріупольському та Олександрівському повітах Катеринославської губернії було проведено земські та приватні дослідження на предмет залишкових знань через 5-10 років після завершення навчання. До опитування було залучено більше 300 селян, які закінчили початкову школу. Шляхом анкетування, повторювальних іспитів і т.п. було з’ясовано, що значна частина набутих знань досить швидко “стирається” з пам’яті. Результати опитування довели необхідність створення мережі спеціальних освітніх закладів для тих, хто не пройшов повного курсу початкової школи, і для тих, хто її закінчив.

М.Корф – не лише ініціатор створення, але й розробник організаційних та теоретико-методичних засад діяльності повторювальних недільних шкіл. На його думку, мета такого типу народно-просвітницьких закладів полягала у попередженні рецидиву безграмотності, закріпленні раніше набутих знань і остаточному завершенні початкового навчання (тому відкриватися вони могли в тих населених пунктах, де вже 3-4 роки працювала початкова школа). Проте повторювальну школу М.Корф не до кінця розглядав як більш удосконалений тип початкового навчального закладу, а як початкову школу компенсаторного характеру з поглибленим вивченням окремих напрямків, відновленням пройденого матеріалу та поглибленням і розширенням його новими знаннями, спрямованими на розвиток учнів та забезпечення їхніх життєвих практичних інтересів [3, с.47].

Перші недільні повторювально-додаткові заняття були організовані за сприяння М.Корфа у 1881 р. при двох кращих училищах Катеринославської губернії – Врем’єнському та Майорському. Більшість повторювально-додаткових недільних шкіл були відкриті для усіх бажаючих і лише окремі – для осіб, які мали початкову освіту. Особливого організаційно-масового характеру набуло відкриття недільних шкіл з повторювально-додатковими класами у Харківській губернії. У 1906 р. з ініціативи губернського земства розпочали діяльність додаткові заняття в Котельві, Охтирці, Кириковці, Жигайлівці, Самотівці та обговорювалася на засіданні комісії з позашкільної освіти можливість їх відкриття у Славгороді, Павловську, Краснополі та інших населених пунктах [3, с.99-100; 4, с.83-84].

Програми повторювальних недільних шкіл вирізнялися розширеним колом предметів викладання. Відповідно до “Руководителя воскресных повторительных школ” (1882 р.) М.Корфа, програма цих освітніх закладів (розрахована на 5-ти місячний навчальний рік, тобто 20 недільних навчальних днів) мала слугувати слухачам, які “бігло читають”, відносно грамотно пишуть під диктовку, самостійно рахують і пишуть числа до десятків тисяч включно. Предметами вивчення були закон Божий, церковно-слов’янське і російське читання, правописання і ділове письмо, арифметика, вимірювання площ, географія і російська історія в межах елементарного курсу. Всупереч відсутності географії в офіційних програмах недільної школи, М.Корф запропонував план систематизації самоосвітніх знань з предмета: вивчення сторін світу, економічної характеристики різних регіонів, оволодіння практичними навичками визначення масштабу, користування картою, орієнтації у місцезнаходженні свого регіону і т.п. [7, с.51].



У посібнику “Руководитель для воскресных повторительных школ” (1882 р.) автор також пропонує розроблені ним програми, конспекти, методичні вказівки, зразки домашніх робіт, перелік підручників, наочних та навчальних посібників, розклад занять для всіх 3-х відділень повторювальної недільної школи на весь навчальний рік (120 уроків) [7].

На думку педагогів-сучасників, у недільній школі було вироблено “найбільш раціональну” “цілісну” систему викладання: у групах навчальний процес будувався за принципом класного (або групового), яке значно посилювало моральний зв’язок між учителем і учнем, а у класах практикувалося предметне. Переваги останнього полягали, по-перше, у підвищенні рівня педагогічної майстерності викладачів, по-друге, за такої організації навчального процесу відбувалася швидка зміна вибулого учителя, по-третє, значно полегшувався контроль за рівнем викладання та успішністю учнів. За словами М.Корфа, це “... воспитывает самих учительниц в интересах учеников” [5, с.136-137].

Незважаючи на удосконалений зміст освіти, повторювально-додаткові недільні школи не отримали досить широкого розвитку. Однією з основних причин їхніх невдач В.Вахтєров назвав відсутність достатніх можливостей для забезпечення індивідуального підходу до учнів з різним рівнем знань: одні з них потребували повторення уже відомого навчального матеріалу, в той час, як у інших це знижувало інтерес до занять [1, c.249]. Пізніше В.Вахтєров обґрунтував принцип організації шкіл дорослих (у тому числі недільних) з урахуванням “особистих особливостей умов кожного учня” щодо вивчення предметів за вибором (“Всенародное школьное и внешкольное образование” (1917 р.) [2, с.67].

М.Корф – активний учасник громадсько-просвітницького руху на користь недільних шкіл. Разом з іншими визначними педагогами (С.Миропольським, М.Пироговим, В.Євтушевським, В.Водовозовим, М.Бунаковим, В.Вахтєровим та ін.) він неодноразово відвідував недільні школи, засідання педагогічних рад, працював над виробленням і удосконаленням методики так званого “недільного” навчання
[5, с.122]. Педагог називав викладачів недільних шкіл “автодидактами” і “самоучками”, які вслухалися в голос життя та звіряли досвід з наукою. “Дети и школа – вот те учителя наши, которые воспитали и воспитывают нас, многим из нас указали цель в жизни и, я в том уверен, каждому из нас много доставили отрады и наслаждения” – писав педагог в одному з листів до вчителів недільної школи [9, с.100].


Заслуговує на увагу співпраця Миколи Олександровича з учителями Харківської приватної жіночої недільної школи Х.Алчевської. У 1873 р. М.Корф так оцінив діяльність цієї школи: “Харьковская воскресная школа сделала огромный шаг вперед: из школы грамотности, у которой, за исключением звукового обучения чтению и письму и весьма рациональной школьной дисциплины, нельзя было заимствовать ни одного педагогического приема обучения, эта воскресная школа для девиц превратилась в полную элементарную школу, которую стоит посетить всякому, желающему видеть на селе применение лучших методов обучения по всем предметам” [5, с.137-138].

Микола Олександрович Корф зробив вагомий внесок у справу розвитку народної освіти загалом та громадсько-просвітницького руху на користь недільних шкіл зокрема. Ініціатор створення повторювальних недільних шкіл, автор методичних посібників та підручників для недільних шкіл, розробник методичних аспектів “недільного” навчання, … “автодидакт” і “самоучка” (як не соромився сам себе називати). Педагогічна спадщина М.Корфа є значним історико-педагогічним феноменом, що потребує докладного та всебічного вивчення у руслі реалізації ідей минулого в системі національної освіти на сучасному етапі.
Каталог: sites -> bdpu.org -> files -> konferencii -> pedagogika
pedagogika -> Бердянськ 2007 (06) ббк 74я5
pedagogika -> Бердянськ 2008 (06)
pedagogika -> Бердянськ 2008 (06) ббк 74я5
pedagogika -> Міністерство освіти І науки україни бердянський державний педагогічний університет збірник тез наукових доповідей студентів бердянського державного педагогічного університету
pedagogika -> Педагогічні науки) №4 Бердянськ 2011 (06) ббк 74я5
pedagogika -> Педагогічні науки) №1 Бердянськ 2011 (06)
pedagogika -> Бердянськ 2009 (06)
pedagogika -> Педагогічні науки) №2 Бердянськ 2011 (06)
pedagogika -> Бердянськ 2009 (06)
pedagogika -> Педагогічні науки) №4 Бердянськ 2012 (06) ббк 74я5 з-41

Скачати 13.84 Mb.

Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   75




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка