Бердянськ 2009 (06)



Скачати 10.75 Mb.
Сторінка1/65
Дата конвертації01.03.2017
Розмір10.75 Mb.
#11191
ТипПротокол
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   65

Бердянський державний педагогічний університет



МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Бердянський державний педагогічний університет

ЗБІРНИК

наукових праць

3



(Педагогічні науки)

Бердянськ

2009
УДК 37.01(06)

ББК 74я5



З 41

Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету (Педагогічні науки). – №3. – Бердянськ: БДПУ, 2009. – 304 с.


Друкується за рішенням вченої ради Бердянського державного педагогічного університету. Протокол №2 від 29.09.2009 р.
РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ:

Крижко Василь Васильович – к.пед.н., проф., член-кор. АПСН, ректор Бердянського державного педагогічного університету; Баханов Костянтин Олексійович – д.пед.н., проф., член-кор. АПСН, проректор з наукової роботи Бердянського державного педагогічного університету (головний редактор); Гусєв Віктор Іванович – д.пед.н., проф., зав. каф. професійної педагогіки та методики трудового навчання Бердянського державного педагогічного університету; Зарва Вікторія Анатоліївна – д.філол.н., проф., директор Інституту філології Бердянського державного педагогічного університету; Сосницька Наталя Леонідівна – д.пед.н., доц. каф. фізики та методики викладання фізики Бердянського державного педагогічного університету; Котляр Володимир Пилипович – к.пед.н., проф., зав. каф. соціальної педагогіки Бердянського державного педагогічного університету; Павлютенков Євген Михайлович – д.пед.н., проф., академік РАН, зав. каф. управління Запорізького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, проф. кафедри педагогіки Бердянського державного педагогічного університету; Золотухіна Світлана Трохимівна – д.пед.н., проф. Харківського державного педагогічного університету; Сущенко Тетяна Іванівна – д.пед.н., проф., зав. каф. педагогіки Запорізького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, професор каф. педагогіки Бердянського державного педагогічного університету.

РЕЦЕНЗЕНТИ:

Аносов Іван Павлович – д.пед.н., проф.;

Приходько Микола Ілліч – д.пед.н., проф.

Збірник включено до переліку наукових видань за дозволом ВАК України



(Бюлетень ВАКу. – 1999. – №5. – С. 30).
У збірнику друкуються результати педагогічних досліджень науковців Бердянського державного педагогічного університету та викладачів інших вищих навчальних закладів України. У публікаціях подано нові погляди на актуальні проблеми теорії педагогіки.
© Бердянський державний

педагогічний університет



ЗМІСТ


Сосницька Н.Л., Шумілова І.Ф. Теорія і практика методів навчання в педагогічній спадщині М. Корфа, Я. Новицького, К. Зінківського (історико-дидактичний аспект).…………………..



6


Улюкаєв С.Г. Внесок видатних педагогів і діячів народної освіти в становлення і розвиток системи професійно-технічної освіти (кінець ХІХ ст.)………………………………………………………….



12


Школа О.В. Г. Де-Метц і С. Слєсаревський – засновники наукової школи методики навчання фізики…………………………………..


21


Головко М.В. Науковий доробок професора О. Бугайова та його роль у становленні і розвитку сучасної дидактики фізики……………………..


29


Дегтяренко С.Г., Павленко А.І. Дослідження співвідношення таксономії навчальних цілей і диференціації шкільних задач з природничо-наукових дисциплін…………………………………….



36


Касперський А.В., Казачкова Н.О. Системний підхід до формування пізнавального інтересу учнів 7-8 класів на уроках фізики та в позаурочний час…………………………………………



40


Барильник-Куракова О.А. Побудова уроку фізики у старшій профільній школі в умовах розвивального навчання……………


46


Лобас О.М. Самостійна робота учнів в контексті модернізації освіти

51


Попова Т.М. Екокультурна функція реалізації культурно-історичної складової змісту навчання фізики в загальноосвітній школі…………


55


Мініч Л.В. Використання інформаційних технологій на уроках фізики в основній школі………………………………………………………………


62


Благодаренко Л.Ю. Підвищення педагогічної ефективності навчання фізики в основній школі під час використання мультимедійних технологій…………………………………………..



67


Скафа О.І., Тутова О.В. Евристичне навчання математики як комп’ютерно зорієнтована методична система…………………..


73


Волошина К.О. Функції шкільного підручника з фізики: історико-дидактичний аспект……………………………………………………


80


Вержиковський В.П. Цілісність і принцип матричності у процесах пізнання………………………………………………………………….


86


Опачко М.В. Діагностика сформованості організаційно-управлінської компетентності вчителя фізики………………………………………...


90


Пасічник Ю.А., Шишкін Г.О. Проблеми викладання фізики в університетах і Болонський процес…………………………………


97


Заболотний В.Ф. Організація навчально-виховного процесу з фізики у педагогічних університетах………………………………………………..


104


Сусь Б.А., Шут М.І. Формування особистості та виховання громадянина під час викладання природничих і технічних дисциплін у вищій школі.


109


Мисліцька Н.А, Міночкін А.І., Сусь Б.А. Формування професійних умінь і навичок студентів на основі діяльнісного підходу…………..


116


Бардус І.О., Шишкін Г.О. Підвищення професійної спрямованості навчання фізики студентів інженерно-педагогічних спеціальностей комп’ютерного профілю…………………………………………………..



120


Семерня О.М. Методичний аспект формування професійних компетенцій майбутнього вчителя фізики засобами нових інформаційних технологій…………………………………………….



126


Івченко В.В. Кількісна оцінка моделі матеріальної точки……………

134


Трохимчук П.П., Сахнюк В.Є., Вілігурський О.М., Шигорін П.П. Проблеми викладання курсів теоретичної та математичної фізики в контексті Болонського процесу…...………………………..



139


Почтовюк С.І. Удосконалення підготовки студентів технічного коледжу під час вивчення дисциплін математичного циклу із застосуванням інформаційних технологій…………………………



146


Мєняйлов С.М. Психологічні та філософські аспекти пізнавальної діяльності студентів із фізики та її контролю……………………...


151


Білоусова Л.І., Горонескуль М.М. Комп’ютерне моделювання як складова природничо-математичної підготовки випускників вищих технічних навчальних закладів……………………………..



156


Власенко К.В., Реутова І.М. Вплив інженерної профілізації на викладання вищої математики в технічному ліцеї……………….


162


Лизогуб Т.А., Лиходєєва Г.В., Ковальова К.Ю. Управління самостійною діяльністю студентів: понятійний аспект…………..


168


Куделіна О.В. Педагогічні передумови успішності студентів-першокурсників з вищої математики………………………………..


172


Мартинюк О.С. Засоби графічного програмування у формуванні інформаційної компетентності майбутніх учителів фізики……………..


177


Кузьменков С.Г. Історичні, методологічні та світоглядні аспекти вивчення законів Кеплера в університетському курсі астрономії…...


181


Буянов П.Г. Особливості використання наочності у підготовці вчителя технології……………………………………………………..


190


Наконечна Л.Й. Інноваційна лекція як засіб розвитку пізнавальної самостійності студентів……………………………………………….


194


Шерстньова І.В. Психолого-педагогічні засади професійної підготовки майбутніх економістів………………………………………………………


199


Красножон О.Б. Використання інформаційно-комунікаційних технологій у процесі вивчення теми “Зведення квадратичної форми до канонічного виду за методом Якобі”…………………...



204


Чередниченко Г.А. Формування творчих здібностей студентів у процесі фахової підготовки у вищих навчальних закладах…….


212


Яблочніков С.Л. Синтез динамічних моделей управління освітніми системами в межах кібернетичного підходу………….


217


Рогозіна О.В., Савченко Л.О. Вплив інформаційних технологій на формування професійних навичок студентів……………………..


224


Ключова Л.С. Ставлення університетської молоді до етичних заборон….

229


Яремчук С.В. Дослідження взаємозв’язку і взаємозалежності між ціннісними орієнтаціями особистості та її само актуалізацією…


236


Добровольська Л.П., Татаринова С.О. Вплив творчої активності на саморозвиток майбутнього вчителя…………………………….


241


Чумакова А.А. Корекційні можливості музикотерапії під час роботи з дітьми із затримкою психічного розвитку……………….


249


Юник Д.Г. Формування зразків виконавських атрибутів контролю у митців музичного мистецтва…………………………………………


254


Бурназова В.В. Мотивація як засіб розвитку виконавської самостійності майбутніх учителів музики у процесі інструментальної підготовки…...


262


Ткачова Н.П. Формування творчої особистості майбутнього вчителя музики в умовах педагогічної практики…………………………………..


267


Десятов Д.Л. Методичні вимоги до системи пізнавальних задач, створених на основі використання наочності……………………..


274


РЕЗЮМЕ……………………………………………………………………..

281


РЕЗЮМЕ……………………………………………………………………..

288


SUMMARY……………………………………………………………………

297


УДК 37(477.7)(09)

Н.Л. Сосницька,

доктор педагогічних наук, доцент,



І.Ф. Шумілова,

кандидат педагогічних наук, доцент

(Бердянський державний

педагогічний університет)


ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА МЕТОДІВ НАВЧАННЯ В ПЕДАГОГІЧНІЙ

СПАДЩИНІ М. КОРФА, Я. НОВИЦЬКОГО, К. ЗІНЬКІВСЬКОГО

(ІСТОРИКО-ДИДАКТИЧНИЙ АСПЕКТ)
Постановка проблеми. Проблема ефективного використання у навчально-виховному процесі методів навчання завжди була актуальною. Вона пов’язана із питаннями реформування національної освітньої системи в нових соціально-економічних, політичних, культурних змінах і перетвореннях, які відбуваються сьогодні в Україні. Вирішення цієї проблеми вимагають об’єктивного і глибокого вивчення історичних подій і фактів в освітній галузі, переосмислення багатьох етапів розвитку вітчизняної педагогічної думки, спадщини відомих педагогів і науковців. У цьому контексті інтерес представляє вивчення проблеми методів навчання у творчій спадщині педагогів, просвітників Північно-Приазовського регіону другої половини ХІХ – першої половини ХХ століття.

Саме дослідження педагогічної персоналії, звернення до творчої біографії, як зазначає академік О. Сухомлинська, “… завжди буде одним з провідних напрямків вивчення історико-педагогічних дисциплін“ [14] у ВНЗ.

Аналіз досліджень і публікацій. Вивчення і аналіз персоналії як окремого предмета історико-педагогічного дослідження у працях В. Глузмана [2], Н. Гупана [4], Н. Дем’яненка [5], Н. Дічек [6], В. Євдокимова [15], С. Золотухіної [7], Л. Корж [9], О. Кузнецової, І. Лікарчука [12], Н. Побірченко [13], І. Прокопенка [15], О. Сухомлинської [14] та ін. має важливе значення, оскільки особиста біографія часто є основою наукової реконструкції епохи й висвітленням загального педагогічного досвіду певного періоду.

Виходячи з цього, першочерговим стає завдання повернення імен видатних культурно-освітніх діячів, спадщину яких було вилучено з історико-педагогічного процесу і відродження яких є імпульсом для розвитку науки. Особливо це стосується діячів освіти початку ХХ ст. – періоду становлення національної системи освіти і виховання (І. Огієнка, С. Русової, О. Музиченька, С. Ананьїної, Я. Чепіги), представників “Громад” та інших просвітницьких організацій. Метою їх діяльності було поширення освіти серед народу, формування національної ідеї та національної ментальності, розвиток і збереження української національної культури. У зв’язку з цим педагогічний здобуток педагогів кінця ХІХ – початку XX століття з урахуванням регіонального положення викликає глибокий інтерес для педагогічної науки і практики навчання як у загальноосвітній школі, так і у ВНЗ.

Аналіз діяльності цих педагогів реконструює картину соціального буття епохи, що вивчається, дає можливість побачити цю епоху “зсередини”, переосмислити роль особистості в історії. У Північному Приазов’ї, це: М. Корф (1834-1883 рр.), активна і творча діяльність якого зумовили пріоритетні напрямки у професійній підготовці майбутніх вчителів для земських шкіл Північного Приазов’я; Я. Новицький (1847-1925 рр.), утверджував у регіоні ідеї трудової школи, які набули поширення у багатьох країнах Західної Європи; К. Зінківський (1873-1959 рр.), мав значний вплив на формування світогляду української молоді, краєзнавчого руху у сфері громадських відносин, вищої та середньої освіти.

На нашу думку, життя і громадсько-педагогічна діяльність цих діячів Північного Приазов’я заслуговують на ретельне вивчення з метою запровадження їх досвіду у практику сучасної школи.

Таким чином, метою статті є аналіз педагогічної спадщини М. Корфа, Я. Новицького, К. Зінківського та визначення на його основі історико-дидактичних чинників формування і розвитку методів навчання.

Педагогічна спадщина М. Корфа, Я. Новицького, К. Зінківського у контексті формування і розвитку методів навчання.



За активної участі барона М. Корфа у м. Бердянську на кошти земства було організовано зразкову початкову школу для підготовки кандидатів до вступу в учительські семінарії, а у Преславі у 1875 р. – вчительську семінарію, одну з перших у Північно-Приазовському регіоні.

У багатьох своїх працях М. Корф визначив порядок та зміст роботи учительських семінарій, деякі з них зберігають своє значення і в наші дні. До важливих напрямків у підготовці майбутнього вчителя він відносив такі: розробка змісту навчальної програми для кожного класу, який він сам і підготував; дотримання дидактичних принципів систематичності та конкретизації знань. Наприклад, за М. Корфом викладання рідної мови поділялося на граматику, стилістику та історію словесності. Курс стилістики передбачав на 1-му курсі описування штучних предметів (скло, папір), будинків, рослин, тварин. На 2-му і 3-му курсах педагог пропонував увести теорію стилістики та історію словесності. Зміст цих предметів на кожному курсі доповнювався, систематизувався; введення спеціального курсу для підготовки вчителя: теоретичні та практичні заняття семінаристів. Запропонований ним порядок навчальних дисциплін: психологія, логіка, педагогіка, методика і дидактика, історія педагогіки, повинний був повною мірою підготувати майбутнього вчителя до роботи з дітьми на професійному рівні. Аналіз програми спеціального курсу, дає підстави стверджувати, що М. Корф дотримувався концентричного методу викладання: на другому курсі психологію необхідно зв’язувати з пройденим раніше курсом фізіології; третій курс повторює пройдене у двох молодших класах курсу педагогіки, яка ґрунтуючись на антропології, знову доповнює знання семінаристів про діяльність нервової системи і представляє людину як єдине ціле. Часткова методика у другому класі, як самостійно ціла одиниця, слугує основою для загальної методики, дидактики, що вивчаються на старшому курсі. Детальний виклад курсу історії педагогіки підводить підсумок усьому пройденому за спеціальним теоретичним курсом; надання великого значення під час підготовки майбутніх учителів зв’язку теорії і практиці навчання та виховання. М. Корф зазначав: “Без практики молоді вчителі будуть поставлені в скрутне становище перед учнями й у гірку необхідність будуть чинити подібно до того, як завжди б чинив лікар, що тільки чув про хвороби, але ніколи не отримував практичних вказівок про лікування хворих і ніколи не мав практики в цьому” [11, с.163]. Виходячи з цього, він визначив послідовність в організації практики, яка б, на його думку, сприяла зміцненню знань і формуванню навичок викладання.

Аналіз дидактичних праць М.Корфа “Керівництво до навчання грамоти” [10] та “Російська початкова школа” [11] дозволяє стверджувати, що на основі вивчення закономірностей процесу навчання педагог сформулював розвивальний принцип навчання, під яким розумів “критерій, основу для вибору правильного методу дидактики” [16]. Звертаючись до відомих психологічних ідей своїх попередників, а особливо до праць К. Ушинського, він експериментально у приазовських земських школах не тільки розширив принципи практичності, свідомості, природності, швидкості, легкості, самодіяльності, наочності, врахування індивідуальних особливостей дітей, але саме в земській педагогіці обґрунтував “принцип стислості”, “простоти”, “раптовості”, “принцип упевненості в успіху”, і що особливо цінно, на наш погляд, – подав конкретні практичні поради вчителю щодо їх застосування. У приазовських земських школах втілювалися основні дидактичні принципи розвивального навчання, зокрема: не вимагати від дітей заучувати матеріал без розуміння, забезпечувати доступність у навчанні, не звільняти дітей від самостійного обдумування, не залишати дітей без допомоги, у навчанні йти вперед, спираючись на вивчений матеріал [16].

У цьому контексті особливу увагу М. Корф приділяв методам розвивального навчання. Він сформулював мету застосування методу навчання як правильний розподіл навчального матеріалу, систематичне його розташування, що полегшує як передачу, так і засвоєння навчального матеріалу. М. Корф рекомендував запроваджувати самостійні письмові роботи, забезпечувати тісний зв’язок школи з громадським життям рідного села, краю, залучати учнів до краєзнавчої діяльності. Це сприяло розумовому розвитку дітей, формуванню спостережливості, умінню послідовно викладати свої думки, закріпленню тих знань, якими наділило їх життя і бесіди з вчителями.



Таким чином, північноприазовська земська школа, завдяки методичному доробку М. Корфа, стала на шлях розвивального навчання, основою методики викладання утвердилася організація самостійної пізнавальної діяльності учнів, а роль вчителя було спрямовано на активізацію діяльності учнів різноманітними засобами навчання [16].

Педагогічна діяльність Я. Новицького – видатного народознавця, археолога, фольклориста, етнографа, музейного фундатора, діяча народної освіти, послідовника ідей М. Корфа в організації земських шкіл Приазов’я.

Я. Новицький вважав, що робота з книгою, як метод навчання має великий потенціал для загального розвитку дитини. Значну увагу Я.Новицький надавав підручникам за якими проводилися заняття у земських школах регіону – “Рідне слово”, “Дитячий світ” К. Ушинського, “Наш друг”, “Малютка” М. Корфа. Зміст матеріалу цих підручників відповідав внутрішній меті земської освіти – розвитку особистості. Так, екзаменатор Я. Новицький після іспитів учнів Федорівської школи у 1883 р. зазначав, що дуже задоволений свідомим читанням дітей на уроках “Рідного слова” [1]. Він наголошував, що було приємно спілкуватися не тільки з усією групою разом, але і з кожним учнем окремо.

Звіти Я. Новицького дозволили відтворити підручники, які використовувалися у земських школах регіону. Так, у звіті за 1883-1884 навчальний рік він дав ґрунтовний аналіз книжкам, які на його погляд, були головним засобом розумового розвитку учнів, та вказав на необхідність організації систематичного читання статей підручників К. Ушинського, М. Корфа, В. Водовозова, Д. Семенова. При різноманітності статей і вправ та у зв’язку з наочним навчанням, ці книги могли б ознайомити учнів з навколишнім світом, відкрити цілу галузь знань для народу. Я. Новицький зазначав, що “якби учень виніс зі школи все те, що міг би взяти при розумному користуванні книгою, школа виконала б своє завдання – готувала б людей грамотних, вона в достатньому ступені навчила б користуватися книгою вдома, підготувала б до самоосвіти” [1, с.58].

Педагогічна діяльність К. Зіньківського. На початку ХХ століття в Україні видатні математики, методисти О. Астряб, К. Лебединцев, К. Щербина розгорнули творчу діяльність щодо розробки нових підручників з математики для початкової школи, серед них був К. Зіньківський. У створенні підручників педагог дотримувався реалізації принципу історизму, раціоналізму, міцності знань, щоб їх матеріал спонукав учнів до роздумів, до встановлення закономірностей, а не до механічного запам’ятовування. Він наповнював зміст белетризованими розповідями про математику як предмет, захоплюючими історичними фактами, висловами видатних вчених (Я. Коменського, К. Ушинського та ін.). Підручник з арифметики, вважав К. Зіньківський, має бути складений так, щоб здійснити глибоку пізнавальну і освітню місію, враховуючи й практичне застосування предметів [4].

К. Зіньківський, надавав важливого значення комплексному методу, який він вбачав у невідривності теорії від практики. Під комплексністю він розумів ідею об’єднання, синтезування окремих елементів [8].

К. Зіньківський ретельно проаналізував погляди філософів, педагогів на комплексний метод в історичному аспекті. Він вивчав філософів Платона, Цицерона, Вітрувія, які вважали, що науки повинні знаходитися в “органічній єдності” [8]. Думка про органічну єдність наук перейшла і до християнських мислителів. Вони зазначали, що всі предмети повинні групуватися навколо богослов’я.

Проаналізувавши педагогічну спадщину Я. Коменського, який стверджував, що між речами і мовою повинен бути тісний зв’язок, ідеї І. Гербарта, К. Зіньківський прийшов до висновку, що вони прагнули виокремити один предмет, який би став “центром концентрації”. Наприклад, І. Гербарт надавав перевагу географії, яка, за його словами, може бути названа “наукою асоциюючого характеру”, оскільки саме в ній ми зустрічаємося з поняттями математики, історії [8].

Виваженість комплексного методу у викладанні педагог вбачав у концентрації всіх важливих компонентів пізнавальної діяльності: сприйманні, розумінні, самостійності, свідомості, закріпленні, практичному використанні. А також, врахування емоційної насиченості у викладанні, підпорядкування методу певній структурі та часу, врахування інтересів учнів, насиченість слова вчителя.

Таким чином, К. Зіньківський виокремив 3 аспекти, які характеризують вимоги до комплексності викладання: комплексний метод має не тільки навчальний, але і виховний характер; комплексність допомагає концентрації всієї шкільної програми навколо мови; концентрація всієї шкільної роботи навколо вивчення навколишньої природи і праці.

К. Зіньківський поділяв погляди С. Миропольського, який вважав, що метод може бути розвиваючим, і тим самим навчання зможе реалізовувати свій виховний потенціал. Ним було вперше зроблено спробу сформулювати вимоги до “розвивальних” методів, що забезпечують виховний потенціал навчання. Тобто, метод повинен [7]: передбачати педагогічну систематичність, всі його елементи повинні струнко й органічно групуватися навколо живого центру – особистості дитини; прискорювати хід навчання і тим самим впливати розвивальним чином на живу особистість учня; бути простим, природним і відповідати етапам розвитку дитячої особистості; полегшувати працю як вчителя, так і учня; сприяти розвитку самостійності й активності учнів під час навчання певним предметам.

Отже, послідовне вивчення педагогічної спадщини відомих діячів освіти дозволяє зрозуміти єдність історичного процесу еволюції теорії та практики методів навчання в усій її різноманітності, специфічних формах прояву й закономірностей розвитку.

Висновки. Аналіз педагогічної спадщини М. Корфа, Я. Новицького, К. Зінківського дозволив виявити історико-дидактичні чинники формування і розвитку методів навчання: 1) ці процеси підпорядковується особливим об’єктивним історико-дидактичним законам; 2) історичний розвиток методів навчання є, насамперед, розвитком цілепокладаючої діяльності особистостей – учителів-практиків, методистів, науковців-новаторів, отже, містить на всіх рівнях і етапах свідомість, яка виступає у формі волі, емоцій, усвідомлених або інтуїтивних цілей і є важливим чинником історії вітчизняної методичної думки; 3) усі форми, види та прояви свідомості в кінцевому рахунку визначаються суспільним буттям людей – учителів, методистів, дидактів. Свідомість детермінована педагогічним буттям, має з ним зворотній активний зв’язок; 4) емпіричну базу історико-дидактичного пізнання становлять історико-дидактичні факти, побудовані на основі наукового критичного дослідження історичних джерел; 5) виявлення і опис максимально повного набору, всієї сукупності історико-дидактичних фактів, необхідних для розв’язання кожного конкретного історико-дидактичного завдання, відповідає принципам історизму й об’єктивності; 6) формування і розвиток методів навчання причино зумовлені, функціонально пов’язані, відрізняються за ступенем їх значущості за внеском в історичний розвиток певних методик соціальними, економічними, освітніми структурами, процесами; 7) виникнення, розвиток і зникнення педагогічних явищ шкільної практики відбувається в об’єктивному часі та просторі. Процес історичного розвитку методів навчання відбувається діалектично у специфічній формі, тобто через зіткнення і боротьбу протидіючих дидактичних систем, методичних ідей і концепцій; 8) теоретичне пізнання історії розвитку теорії та практики методів навчання, спираючись на історико-дидактичні факти, відтворює, відображає, реконструює та пояснює причинні та функціональні зв’язки, які діють у дидактиці, і має за мету створення концептуальних схем і формулювання законів розвитку історико-дидактичної думки.


Каталог: sites -> bdpu.org -> files -> konferencii -> pedagogika
pedagogika -> Бердянськ 2007 (06) ббк 74я5
pedagogika -> Бердянськ 2008 (06)
pedagogika -> Бердянськ 2008 (06) ббк 74я5
pedagogika -> Міністерство освіти І науки україни бердянський державний педагогічний університет збірник тез наукових доповідей студентів бердянського державного педагогічного університету
pedagogika -> Педагогічні науки) №4 Бердянськ 2011 (06) ббк 74я5
pedagogika -> Педагогічні науки) №1 Бердянськ 2011 (06)
pedagogika -> Бердянськ 2008 (06) ббк 74я5
pedagogika -> Педагогічні науки) №2 Бердянськ 2011 (06)
pedagogika -> Бердянськ 2009 (06)
pedagogika -> Педагогічні науки) №4 Бердянськ 2012 (06) ббк 74я5 з-41

Скачати 10.75 Mb.

Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   65




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка