Богатирі-велети, які за слов’янською міфологією проживали у давні часи, створювали ріки й гори



Сторінка1/24
Дата конвертації09.12.2018
Розмір1.32 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   24
А

А/о/си́лки, сл. міф., богатирі-велети, які за слов’янською міфологією проживали у давні часи, створювали ріки й гори.

Абе́тка докири́лична давньору́ська (східнослов’я́нська), писемн., азбука, що ймовірно існувава на Русі до 863 року, тобто до створення азбуки Кирила і Мефодія. Згадується у «Панонських житіях Кирила і Мефодія», «Сказаннях чорноризця Храбра». Див.т.: Велесовиця, глаголиця, кирилиця, писемність.

Абе́тка, писемн., 1.Сукупність букв, прийнятих у писемності більшості мов, розміщених у певному усталеному порядку. □ алфавіт (зап.), азбука. 2. Книжка для початкового навчання читанню - буквар.

Ава́ри*, етн., (в давньоруських літописах обри) кочові племена тюркського походження, у VI столітті певний час кочували територією України.

Авсе́нь (аусе́нь, баусе́нь, таусе́нь, овсе́нь, усе́нь), 1. сх.сл. міф., Бог, що запалює сонячне коло. 2. демонолог., обр. Ритуальний персонаж різдвяних свят, який іде (їде на коні) першим (разом з Новим роком), наводить місток для Різдва і Водохрещі.

Автенти́чний*, наук., оригінальний (справжній, непідробний, первісний); який ґрунтується на першоджерелі.

Автенти́чність*, наук., 1. Доказ походження. 2. Справжність. 3. Процедура перевірки на справжність.

Автоні́м*, наук., справжнє ім’я автора, який виступає під псевдонімом.

Автоно́мія*, наук., політолог1.Самоуправління певної частини держави, що здійснюється в межах, передбачених загальнодержавним законом (договором, конституцією). 2. Право на самоврядування.

А́втор*, наук., той, хто створив твір літератури, образотворчого, музичного чи ін. мистецтва, наукове дослідження, винахід, проект тощо

А́вторський а́ркуш* → А́ркуш.

Автохто́́ни*, наук., корінні жителі певної території, країни □ тубільці, аборигени.

Автохто́нність*, наук., належність за походженням до даної території.

Агіографія, оповіді про життя святих, різновид канонічної церковної літернатури.

Ага́пи*, церк.-рел., «вечори любові» - спільна трапеза перших християн у притворі храму після богослужіння на спомин Таємної Вечері Ісуса Христа.

Агіогра́фія*, церк.-рел., вид канонічної церковно-історичної літератури – оповідання про життя святих та божих угодників. Жанри: житія, патерики, Четії-Мінеї.

А́гнець*, 1. книжн., заст. Ягня, ягнятко. 2. Кров жертовного ягнятка. 3. У зстарозавітніх пророцтвах очікуваний Спаситель, що приносить себе в жертву за гріхи людства ( Ів. 1-20). 4. церк.-рел. Середня частина просфори, вийнята як згадка про Христові страждання, під час літургії.

Агра́фа*, прикр., декоративна коштовна металева застібка верхнього плащеподібного підбитого дорогим хутром безрукавого одягу (гетьманів та магнатів). Див. т.: клярма, фібула.

Агротехні́чні знання́, наук., народний досвід, традиції й навички вирощування тих чи інших сільськогосподарських культур.

Адама́шка, заст., текст., сорт цінної шовкової тканини, яка виготовлялась у Дамаску.

Ада́мова голова́, пр. п., великий освітлювач: виліплена з глини й випалена у печі скульптура у формі людської голови, у спеціальний отвір якої вправляли лучину довжиною до півметра і товщиною до сантиметра., що вистачало на один вечір.

Ажу́рне вирі́зування шкі́ри, рем., дек.-вж. м., вибивання прорізних геометричних елементів орнаменту металевими пробійниками з наступним підкладанням кольорової шкіри.

Ажу́рне плеті́ння, рем., дек.-вж. м., один із способів художнього плетіння, що надає виробу декоративності й краси.

А́збука, 1 -2. Те саме, що й абе́тка. 3. перен. Основні найпростіші положення чого- небудь; сукупність найважливіших відомостей із певної галузі науки. 4. Система умовних знаків (Азбука Морзе – для передачі літер на телеграфному апараті чи радіостанції; нотна азбука – для графічного зображення музичних звуків).

Аї́д*, 1. У давньогрецькій міф. – бог підземного світу і царства мертвих. 2. Саме підземне царство пекло.

Академі́зм*, наук.,1. Суто теоретичне спрямування наукової роботи чи навчання, відірваність їх від практики, вимог життя. 2. Напрям в образотворчому мистецтві, що ґрунтується на догматичному наслідування канонів, зовнішніх форм античного та ренесансного мистецтва; протистояв реалістичному мистецтву. 3. сукупність традиційних правил, прийомів, узвичаєних в літературі, мистецтві, спорті і т. ін.

Акаде́мік, наук., 1. Дійсний член академії наук (мистецтв). 2. Почесне звання вченого, художника, скульптора і т.ін., обраного д. ч. відповідної академії. 3. перен. Той, хто досконало володіє знаннями, уміннями, навичками у професійному плані чи хобі.

Академі́чний, наук., 1. Який стосується академії або належить їй. 2. Який чітко і послідовно дотримується усталених традицій, канонів академізму. 3. Який немає практичного значення, ґрунтується лише на теоретичних міркуваннях. 4. Пов'язаний з навчанням (роботою) у школі, вищих навчальних закладах, на курсах і т. ін. (про час, навантаження, відпустку студента). 5. Почесна назва державного творчого колективу (ансамбль, хорова капела) чи мистецького закладу (театр), яка надається за визначні досягнення у розвитку вітчизняного мистецтва.

Акаде́мія*, наук., 1. Назва найвищих державних наукових установ, завданням яких є розвиток науки або мистецтва. 2. Назва деяких вищих навчальних закладів. Див. т.: університет, інститут. 3. Урочисте засідання наукової громадськості, присвячене ювілею визначної особи або події.

А-капе́ла*,, муз., хорове виконання без інструментального супроводу.

Ака́фіст*, церк.-рел., У християнській богослужбовій літературі: 1. Особливі величальні молитви (13 кондаків і 12 ікосів) на честь Ісуса Христа, Богородиці чи святого, що читаються стоячи. 2. Збірник таких молитов. 3. Власне читання А. – після молебну, під час всенічної, на утрені перед читанням Євангелія.

Аквамари́н*, кошт., прикр., геолог., мінерал., коштовний камінь синювато-зеленого чи блакитного кольору, різновид берилу.

Акваре́ль*, образотв. м., 1.Фарба, що розчиняється водою. 2. Живопис такими фарбами. 3. Картина, малюнок, виконані такими фарбами.

Акомпанеме́нт*, 1. мист., муз. Гра на одному або декількох музичних інструментах, що супроводжує чийсь спів, декламацію, танець або сольне виконання інструменталістів тощо □ супровід. 2. перен. Події, дії, явища, що супроводять що-небудь, утворюють фон чого-небудь.

Акт*, наук., 1. право. Те, що вчинене, здійснене ким-небудь □ дія, вчинок. 2. мист. Закінчена частина театральної вистави, драматичного твору □ дія. 3. прав, ділов. Розпорядження, рішення державного органу, що має силу закону або нормативного документу – закон, постанова, указ, декрет, універсал, розпорядження. 4. прав, ділов. Офіційний документ, протокол, запис про який-небудь факт ■ Акти громадянського стану – записи спеціальними державними органами фактів народження,Ю смерті, шлюбу, розлучення і т. ін., Акт ревізії – офіційний документ про результати перевірки фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації чи їх посадових осіб за певний період..

Акто́р*, мист., виконавець ролей у театральних виставах, у кіно, на телебаченні □ артист, заст., лицедій. 2. перен., розм. Людина, яка показує себе не такою, якою вона є насправді □ лицемір.

Алилу́я (алілу́йя)*, церк.-рел., урочистий вигук і приспів юдейського та християнських богослужінь, давньоєврейською мовою означає «Слава Тобі, Боже».

Аліме́нти*, род., прав., гроші, які у встановленому законом порядку стягуються з одного з членів сім’ї на утримання іншого її члена, що потребує допомоги (як правило, при розлучення – на утримання дітей).

Алконо́с(т)*, міф., демонолог.,казкова райська пташка, у апокрифах – птах смутку, що має антропоморфну-жіночу верхню частину тіла.

Алмаз*, кошт., прикр., геолог., мінерал. 1.Прозорий, здебільшого безбарвний мінерал і коштовний камінь, що блиском і твердістю перевищує всі інші мінерали. 2. зн. пр. крихітний уламок цього каменя, вставлений в оправу з ручкою, що використовується для різання скла.

Алфавіт, абетка, сукупність літер прийнятих у писемності якоїсь мови.

Алхі́мія*, наук., середньовічне містичне вчення, спрямоване на пошук чудодійної речовини – «філософського каменя», за допомогою якого можна було б перетворити прості метали на золото, срібло, лікувати різні хвороби, здобути безсмертя та ін.

Альмана́х*, літ., збірка літературних та ін. творів різних авторів (як правило, - сучасників), одноразове або неперіодичне видання.

Альтемба́с /алт'аба́с/*, заст., текст., вид парчі, всуціль затканої срібною ниткою.

Альтернати́ва*, ситуація, коли треба вибрати між двома взаємовиключними можливостями.

Амара́нт*, фл., трав’яниста рослина родини щирицевих, щириця.

Ама́тор*, наук., той, хто займається чим-небудь (музикою, художньою, технічною творчістю і т.ін.) без спеціальної підготовки, непрофесійно.

Ама́торський, наук., самодіяльний, любительський (про художній колектив, театр і т.ін.).

Амбі́ція*, характ., підвищене почуття власної гідності честолюбство, пиха, гонор, чванливість.

А́мбра*, 1.Воскоподібна сіра запашна речовина, що утворюється у вигляді наростів в кишечнику кашалотів. 2. перен. Пахощі □ аромат.

Амбро́зія (амвро́сія)*, 1. У давньогрецькій міф. ароматна їжа богів, що надавала їм вічної юності, краси й безсмертя. 2. нар. медиц. Запашна мазь у стародавніх народів. 3. перен. Надзвичайно смачна страва. 4. сучасн., фл. Травяниста рослина родини складноцвітних – злісний бур’ян занесений з Північної Америки.

Амво́н*, церк.-рел., у православному храмі напівкругле підвищене місце в 2-3 сходинки перед царськими вратами, на якому диякон читає євангеліє, промовляє ектенії, з якого священик виголошує проповіді.

Амі́нь*, церк.-рел., букв. з давньоєврейської – хай буде так, істинно, вірно, 1. Сакральне слово, яким закінчується кожне богослужіння, кожна молитва, проповідь. Означає повну згоду: дійсно, так, справді істинно, хай так буде і подібні.

Ампі́р*, наук., стиль пізнього класицизму в архітектурі й мистецтві (переважно декоративно-вжитковому), що виник у Франції на поч. ХІХ ст. Характеризується суворими монументальними формами й зверненням до давньоримських та давньоєгипетських декоративних деталей.

А́мфора*, пос., глиняна посудина - ваза зі звуженим дном, високим і вузьким горлом та двома боковими ручками, часто оздоблена геометричним орнаментом або зображенням сцен античної міфології, поширина у стародавніх греків і римлян. А також виготовляли в Київській Русі Х – ХІІ століть.

Анало́й*, церк.-рел, у церкві- високий, з похилим верхом столик, на який кладуть ікони, євангеліє тощо.

А́нгел*, церк.-рел., букв. – вісник. 1. В іудейській, християнській і мусульманській релігіях надприродна (безплотна, ефірна) істота, посланець Бога. 2. перен. Надзвичайно добра людина, втілення всіх чеснот. Див. т.:архангел, серафим, херувим.

Андара́к, пр. од,. вид спідниці з вовняної смугастої тканини.

Андрі́єць, т.дк.., одна з народних назв грудня, яка походить від свята Андрія, що припадає на 1 грудня за ст.ст.

Андрі́ївський узвіз, топон., історична вулиця в Києві, широко відома історико-мистецькими традиціями та постійною торгівлею творами декоративно-вжиткового мистецтва.

Анекдо́т*, УНТ, 1. Коротеньке жартівливе й повчальне оповідання про незвичайну або смішну подію, пригоду чи ситуацію, рису людського характеру, в Україні з давніх часів усмішка. 2. Фольклорний і літературний жанр.

Анімі́зм*, наук., міф., первісне містичне уявлення людей, що лежить в основі прадавніх вірувань, згідно з яким кожна річ навколишнього світу має свого духа, душу; одухотворення сил і явищ природи.

Анса́мбль*, наук., 1. Єдине ціле, побудоване на правильному співвідношенні, узгодженості його елементів. 2. мист., Група співаків, музикантів або танцюристів, що є єдиним художнім колективом. 3. муз. Музичний твір, призначений для одночасного виконання кількома музикантами та співаками. 4. мист. Художня узгодженість у виконанні драматичного, музичного і т.ін. твору. 5. архіт. Гармонійна єдність у розташуванні та оформленні групи будівель, пам’ятників, зелених насаджень і т.ін., що становлять єдину архітектурну композицію. 6. Зі смаком підібраний комплект, що складається з предметів одягу, взуття, головного убору. 7. перен. – про дружній колектив, групу людей, об’єднаних спільними інтересами.

Антидо́р*, церк.-рел, грецькою – «замісць дару» – залишки просфори, з якої вийнято св. Агнець, що роздається парафіянам наприкінці літургії.

А́нтик*, наук., предмет мистецтва минулого, цінний як пам’ятка старовини.

Антикваріа́т*, наук., торг. 1. торгівля речами старовини (книжками, картинами, прикрасами, меблями тощо). 2. Сукупність таких предметів.

Антимі́нс*, церк.-рел, грецькою – «замістьпрестоліє» – шовковий плат, з вкладеною в нього часточкою мощей котрогось із канонізованих святих, на якому зображено покладення в гроб Спасителя.. Літургія за східним обрядом звершується лише на А.

Анти́пко Безп’я́тко, сх.сл. міф., де монолог., чорт, якому дверима відбито п’яти, тому кульгавий.

Антисеміти́зм*, наук., одна з форм національної й релігійної нетерпимості – неприязне або вороже ставлення до євреїв, їх переслідування та вимоги обмеження їхніх громадянських прав.

Антифо́н*, церк.-рел, грецькою – «протигласіє» - назва деяких (напр. «Благослови, душе моя Господа») піснеспівів на початку літургії, які раніше співалися почергово двома хорами.

Анти́христ*, церк.-рел., УНТ, у християнській релігії супротивник Ісуса Христа, який з’явиться перед кінцем світу, але буде переможений; персонаж українсь­кого фольклору.

Антрепрене́р*, мист., людина, яка є власником, орендує або утримує театр, цирк. І т. ін.

Антропоге́н*, антропоге́новий періо́д, наук., сучасний період геологічної історії Землі, останній період кайнозою, розпочався 700 тис. – 1млн. років тому. Відклади цього періоду становлять антропогенову систему. □ четвертинний період.

Антропологі́зм*, міф., наук., філософська концепція, яка розглядає всі явища природи, суспільства й мислення залежно від властивостей і потреб людини.

Антрополо́гія*, наук., наука про походження та розвиток людини, людського роду, людських рас та поширення їх на земній кулі; нормальні варіації фізичної будови людини.

Антропо́нім*, наук., особисте ім’я людини; назва утворена від особистого імені чи прізвища.

Антураж, оточення, довкілля, навколишні умови.

Анчу́тка, сх.сл. міф., демонолог., злий дух, чортеня, який проживає в болоті й має крила, помічник водяних і болотних сил.

Ап/б/си́да*, архіт. напівкруглий або гранчастий виступ у східній частині християнського храму, де знаходиться вівтар.

Апліка́ція шкі́ри, дек.-вж. м., декорування поверхні виробів клаптиками сап’яну, вовняними й шовковими шнурами, китицями та шкіряними витинанками.

Апліка́ція*, дек.-вж. м.,1. Виготовлення орнаментів чи яких-небудь художніх зображень нашиванням або наклеюванням на що-небудь клаптиків тканини, шкіри, паперу тощо.

Апоге́й*, наук., 1. Найвіддаленіша від землі точка орбіти місяця. 2. перен. – найбільше піднесення, найвищий ступінь розвитку.

Апокалі́псис*, церк-реліг., 1.Одна з книг християнської церковної літератури («Одкровення святого Іоана Богослова» - Новий Заповіт), яка містить пророцтва про кінець світу, боротьбу між Христом і антихристом, страшний суд. Тисячолітнє Царство Боже. 2. перен., Кінець світу.

Апо́крифи*, церк.-рел., літ., з грецької – таємне, заборонене, заповідне, – велика група дохристиянського та християнського епосу, пов’язана із сюжетами Св. Письма, Житіями Святих, версіями першопочатку світу та есхатологічного характеру (про Страшний Суд та потойбіччя) тощо. Тематично поділяються на старозавітні, новозавітні та есхатологічні. Існували у рукописному вигляді. Заборонені й переслідувані ортодоксальною церквою через невідповідність основам і рисам християнського віровчення.

Апо́стол*, з грец. «посол, посланець», церк.-рел, 1. У ранньому християнстві – бродячі проповідники християнства. 2. Згідно з євангельськими переказами кожний із 12 учнів Христа, який проповідував його вчення. 2. Окремі учні й послідовники названих учнів Христа. 3. Церковна книга, що містить «Діяння апостолів» та їх «Послання». 4. Вищий духовний сан у деяких новітніх релігійних конфесіях. 5. перен., книжн. Той, хто палко наслідує яке-небудь учення, ідеї.

Апо́строф, лінгв., надрядковий знак у вигляді коми, що вживається у деяких мовах з різною метою (для позначення твердої вимоги приголосного, на місці пропущеного голосного тощо).

Арабе́ски*, 1. мист,. дек.-вж. м., Складний орнамент, типовий для мистецтва мусульманських країн, побудований за принципом безкінечного розвитку повторюваних груп геометричних, стилізованих рослинних, епіграфічних (написи арабською в’яззю) мотивів візерунків. 2. муз. і літ., Жанр інструментальної п’єси (рідше літературного твору – «Арабески» М.Хвильового») з багато орнаментованим мелодійним (художньо-образним) малюнком.

Ара́би*, етн., група народів, що становить основне населення Південно-Західної Азії і Північної Африки, сповідує Іслам.

Ара́п, етн., заст., негр.

Аргама́к* (з тюркської – арабський кінь), старовинна назва верхових коней східної породи.

Арим’я́к* (з татарської), пр. од., довгий верхній чоловічий одяг з овечого сукна прямого крою, з відкладним коміром.

Аристокра́тія*, 1. форма державного правління , за якої вся влада перебуває в руках родової знаті. 2. Вища верства суспільства, якій належить влада в державі, родова знать. 3. Привілейована верхівка якогось класу або соціальної групи.

Аріа́/я́/нство*, церк.-реліг., течія у християнстві IVVI ст. , засновником якої був священик Арій з м.Александрії. Всупереч офіційному вченню Церкви про єдину суть Трійці аріанці твердили, що Син Божий (Христос) нижчий за Бога-Отця. А також було поширеним в у Великому князівстві Литовському (в т. ч. в Україні) в ХIV – ХVIІ ст.

Арі́дни́к, сх.сл. міф., демонолог., за демонологічними уявленнями гуцулів, – найголовніший чорт, старший над дідьками, бісами і т.ін.

Арі́йці*, етн., 1. Назва народів, що розмовляють арійськими, тобто індоіранськими мовами, пізніше стала поширюватися й на людей, що розмовляють індоєвропейськими мовами. 2. У расистській німецькій літературі – представники «вищої» раси.

А́рія*, муз.,1. Вокальний твір для одного голосу, що є складовою опери, ораторії тощо. 2. Інструментальна музична п’єса наспівного характеру.

А́рка*, архіт., 1. Опукле (дугоподібне) перекриття, що з’єднує стіни або опори якої небудь споруди склепіння, звід. 2. Декоративна споруда у вигляді брами, що завершується склепінням.

Арка́н, 1. хореогр., обр. Гуцульський чоловічий ритуальний танець. 2. *Довгий мотузок із зашморгом на кінці, яким ловлять коней, ін. тварин, скидають вершника із коня.

Аркасо́лія*, архіт., ніша для поховань, яку в давньоруських церквах влаштовували в західній частині споруди.

Аркату́ра*, архіт., оздоблення стін у вигляді пасма глухих арочок.

Аркбута́ни*, архіт., напіварки, що передають боковий тиск склепінь на зовнішні підпори. Вживали в архітектурі візантії, на русі відома у спорудах ХІ століття, напр., Софійський Собор у Києві.

А́ркуш*, наук., 1. Шматок якого-небудь тонкого й плоского матеріалу (паперу, картону, фанери і т. ін.) □ листок, лист. 2. Одиниця вимірювання обсягу книги ■ Авторський аркуш – друкований аркуш із певною кількістю знаків (як правило, 40 тис.), який є одиницею виміру виконаної автором праці, обсягу твору.

Арлекі́н*, зан., скоморох, блазень, комік.

Армагеддо́н*, 1. геогр., Місцевість біля підніжжя гори Кармель, яка в біблійні часи була місцем вирішальних битв з єгиптянами, ассирійцями та ін. завойовниками Ханаанського краю. 2. міф., церк.-рел. Згідно з Одкровенням Іоана богослова, місце, де під час настання кінця світу відбудеться остання битва з участю всіх царів землі. 3. перен. Щось страше, невідворотне, глобальний катаклізм.

Арма́да*, військ., 1.Велике з’єднання військових кораблів, літаків, танків; у часи козацтва – потужна за кількісними та якісними показниками артилерія; 2. перен. Військова міць.

А́рмія*, військ. 1. Сукупність усіх сухопутніх, морських і повітряних збройних сил держави. 2. У вужчому розумінні – сухопутні збройні сили. 3. Військове з’єднання, в складі кількох корпусів або дивізій різних родів військ для ведення боєвих операцій під час війни □ військо, збройні сили, іст., поет., дружина, рать. 4. перен. Маса людей, об’єднаних спільною ознакою, справою і т. ін.

Арома́т*, парф., приємний і ніжний запах □ пахощі, повів.

Арсена́л*, військ. 1. Склад зброї та боєприпасів. 2. Завод, на якому виготовляють збброю та військове спорядження.

Артезіа́нський*, наук., який знаходиться в глибоких водоносних шарах землі Артезіа́нський коло́дязь – глибока свердловина, зроблена в землі для збирання глибинної землі.

Арте́рія*, наук., 1. анат., медиц., Кровоносна судина, яка несе збагачену киснем кров від серця до всіх органів і тканин тіла. 2. перен. Важливий шлях сполучення (залізниця, трубопровід, канал тощо).

Артикуля́ція*, наук., 1. лінгв., анат. Робота мовних органів, спрямована на вимовляння звуків мови; положення мовнх органів під час вимови звука. 2. муз,. Спосіб виконання звуків під час співу або гри на музичному інструменті. Розрізняють: зв’язну, роздільну, коротку. 3. муз., лінгв. Чітке виразне вимовляння звуків (голосних і приголосних).

Артиле́рія*, військ., наук., 1. збірн. Вогнепальна зброя різних конструкцій, що вражає противника з великої відстані. 2. Рід військ, основним озброєнням яких є така зброя. 3. Наука про вогнепальну зброю та її застосування в бою.

Арти́ст*, мист., 1. Той, хто публічно виконує різі твори мистецтва (актор, музикант, співак і т.ін.). □ актор, заст., лицедій. 2. перен. Особа, яка досягла найвищої майстерності у своїй справі. 3. перен. Лицемірна, нещира людина.

Арті́ль коса́рська, прац., відомі кількох типів: товариство односельчан або земляків без виборних осіб; чоловічі косарські артілі; чоловічі артілі з виборним старостою; артілі косарів з в’язальницями та гребцями, до яких входили і жінки, а також артілі, які залежали від підрядників.

Арті́ль доро́жна, прац., об’єднання, що формувалося переважно з чоловіків, які шукали роботу чи йшли вже на домовлену роботу.

Арті́ль землеро́бська, прац., об’єднання, яке створювалось для виконання якоїсь однієї або різних господарських робіт (косарів, чабанів, тютюнниць тощо).

Арті́ль*, прац., одна із форм кооперативного об’єднання, товариство повноправних осіб однієї професії або ремесла, які об’єднуються для втілення спільної трудової, виробничої мети й мають чітку структуру.

А́рфа*, муз., щипковий музичний інструмент, що має форму трикутної рами з натягнутими струнами.

Каталог: ld
ld -> Принципи реалізації наукової діяльності університету: активна участь у формуванні та
ld -> Програма навчальної дисципліни історія світової культури
ld -> Тема Основні етапи розвитку документознавства
ld -> Програма навчальної дисципліни міфологія Галузь знань 0201 культура Напряму підготовки 020101 культурологія
ld -> Дивовижний світ многогранників
ld -> Програма розвитку дітей дошкільного віку зі спектром аутистичних порушень
ld -> Діти з порушеннями психофізичного розвитку як суб'єкт корекційної освіти план
ld -> Інформаційний пакет 04 основи корекційної педагогіки
ld -> Есе на тему: “Українське мистецтво другої половини ХVII-XVIII ст.”
ld -> Дипломної освіти «Допущено до рецензування»


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   24




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка