«Будьте батьками сиріт» Володимир Мономах, «Повчання дітям»


На «Дні іменинника». Одягли найкраще. Радіємо. Я махаю рукою



Скачати 11.22 Mb.
Сторінка19/31
Дата конвертації09.11.2017
Розмір11.22 Mb.
1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   ...   31

На «Дні іменинника». Одягли найкраще. Радіємо. Я махаю рукою.

***


«Закордонними батьками» стали для нас голландці. Янош (Ян Ейбелчіш, директор фонду «Християнська допомога Східній Європі») був хрещеним батьком всіх дітей, як тільки приїхав в Перечин. Голандські сім'ї забирали нас до себе на все літо. Прийшов час, і в списки з більш ніж п’ятдесяти щасливчиків потрапило моє прізвище (в цьому місці треба знову згадати про Марину Володимирівну).

Зробили той блакитний проїзний документ з жахливим фото, розповіли, як себе поводити, - і в дорогу.

***

Рідний «ікарус» довіз до Михайловце (Словаччина), а там уже чекав двоповерховий суперавтобус з туалетом, холодильником, кондиціонерами, мікрохвилівкою, життєрадісним водієм…



Їхати ще добу. Через Європу!

Нас – біля п’ятидесяти дітей. Хтось уже був у Голландії, хтось їде вперше. «Ви не переживайте, мову вивчите: їсти – ийцен, пити – дрінкен. Все просто. За місяць голландцями станете. Залежить від того, в яку сім'ю попадеш»…

Напружені очі через вікно автобуса розглядають щасливу Європу. Все по-іншому, красиво, акуратно. Багаті. Європейці… Не те що ми. У нас таких автобусів ще років 20 не буде. «В Голландії у церкві будете їсти цукерки», - з посмішкою каже вже «бувалий» Едік. «Як це? Не може бути» - «От побачиш».

Говоримо про сім'ї, хто й куди їде, як там живуть. Їмо сандвічі з сиром і ковбасою. Булочка м'якенька – ніколи ще таку не бачив. Смакота.

«А от ми і заїхали в Голландію», - перекладає хтось з передніх сидінь крик водія. Всі галасують, плескають. Прокинулись, поснідали – і Голландія. Ні прикордонників, ні черг… «Хотів би жити в Європі?», - питає однокласник. «Ні, - кажу, - тут по-іншому говорять, я не розумію. Хочу, щоб у нас було, як в Європі». – «Це ти добре придумав».

Ще кілька годин – і приїдемо в Найфердал. Там зустрінуть і розберуть по сім'ях. Будемо відпочивати. Янош говорить, його обіймають десятки дітей. Берті перекладає: «Зараз під'їдемо, хай всі присядуть. Сім'ї побачать, що автобус порожній, а тоді буде сюрприз».



Присіли. Янош хитро посміхається. Автобус зупинився. Тиша. І тут – «Ура!!!». Наче армія дітей, такий галас. Всі кричать. Добре, що Василь Федорович довіз нас тільки до кордону й повернувся назад, - не любить він, коли кричать в коридорах, мабуть і в автобусі не сподобається. Він у нас директор, серйозний такий, суворий, як батько.


Зліва направо: Янош, Василь Федорович, глава РДА Михайло Дмитрович Данча

на відкритті нового гуртожитку

***


Вибігаємо. Хто вперше – виходить останнім, боїться. Фотографії наших сімей ми уже бачили. Я буду з Василем, старшим на рік. Казали, що в нашій сім'ї діти уже дорослі – це погано, ні з ким буде погратися…

А от і вони – чоловік з дружиною, за п’ятдесят. Поряд червона машина. Імен не згадаю, машина – «Фольксваген». Щось говорять, ми посміхаємось у відповідь. «Галло» - «Галло». Більше нічого не розумієм. Фотографуємось, прощаємось з друзями, махаємо руками Яношу – і поїхали. До дому – близько трьох годин їзди живописними дорогами Голландії.

Щось запитують. Посміхаємось у відповідь. Ах, точно, - «ийцен». Ні, їсти не хочемо, ситі (трохи збрехали). За вікном – Європа, цивілізація, краса. Акуратні будинки, квіти, зелені поля…

Дорога, душ, сон, будні.

***

Сніданок – чай і кілька шматків хліба з арахісовим маслом або «Нутеллою», обід те ж саме. Вечеря – щось гаряче: макарони, рис чи картопля з м'ясом, салат, десерт. Чітко о 18:00. Біля 22:00 – чіпси з колою.



До мови почали звикати. Потрохи вчили елементарні слова. Було сумно. З побитими колінами і роздертими руками навчився кататись на велосипеді, - єдиній розраді. Старші люди, вони не розуміли нас, дітей. Щодня складали пазли з Василем. Ні прогулянок, ні комп'ютера. Наче в резервації. Мені це не подобалось, я хотів відпочинку, а не ще одного інтернату. Почались «проблеми». Коли приїхав Янош, йому важко було пояснити, в чому біда, але спільну мову ми таки знайшли. Нічого складного, конфлікт поколінь…

***


Ще тиждень покатався на велосипеді, вивчаючи містечко, а потім, проблемного, мене забрали до іншої сім'ї. В місті Найфердал жив брат Яноша, Берт. Дружина його – Геллі, й діти – Сімоне, Іде, Яколін – були хорошими людьми; до них я й потрапив. В них уже жив хлопець з паралельного класу, Сергій.

Моя проблемність «вивітрилась», коли з'явилось з ким поговорити, погратись, поїхати в басейн, зоопарк, погуляти містом, допомогти по господарству… Тут я вперше побачив, як насправді живуть голландці.

Щонеділі – до церкви, де під час проповіді пастора справді можна їсти цукерки! Щирість, відкритість, - це і є антиклерикалізм, який сповідують протестанти. Ближче до Бога, аніж тонни позолоти на іконостасах, коли люди дивляться на ікону, але не бачать ближнього, якому треба подати руку допомоги.

Це і є простота у спілкуванні, якою так гордяться європейці. Навіть у спілкуванні з Богом.




Каталог: upload -> iblock -> bfe
iblock -> Звіт про підсумки роботи за 2014 рік
iblock -> Методична розробка Використання технології критичного мислення на уроках географії з метою формування ключових компетентностей учнів Вчитель географії Тітечко С. Є
iblock -> Рівненський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти Відділ освіти Рівненської районної державної адміністрації
iblock -> Концепція формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя у дітей та молоді
iblock -> Конкурсу «Вчитель року -2010»
iblock -> Рівненський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти Кабінет початкової, дошкільної, корекційної та інклюзивної освіти
iblock -> Використання інтерактивних технологій на уроках світової літератури

Скачати 11.22 Mb.

Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   ...   31




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка