Бухгалтерського обліку в управлінні а. Концептуальні основи методології бухгалтерського обліку в управлінні Історичні основи



Скачати 449.01 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації03.07.2017
Розмір449.01 Kb.
  1   2   3
Розділ А.3. ОСНОВИ МЕТОДОЛОГІЇ
БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ В УПРАВЛІННІ

А. 3.1. Концептуальні основи методології
бухгалтерського обліку в управлінні

Історичні основи. Теоретичною основою побудови бухгалтерського обліку є загальна економічна теорія яка визначає закони суспільного виробництва і процеси обміну, розподілу та перерозподілу матеріальних благ на різних ступенях розвитку людського суспільства.

Бухгалтерський облік відображає цей процес на основі законів суспільного виробництва, оскільки без знання цих законів не можна економічно правильно відобразити процес виробництва, обміну, розподілу та перерозподілу матеріальних благ. Отже, бухгалтерський облік організує відображення процесу створення і обміну суспільного продукту відповідно до законів суспільного виробництва, обміну і розподілу матеріальних благ, які розкриває загальна економічна теорія, що є його теоретичною основою.



Методологічність. Методологічною основою побудови бухгалтерського обліку є діалектичний метод пізнання природи, суспільства і людського мислення, який розглядає всі явища природи і суспільства у взаємозв’язку і взаємозалежності у безперервному русі і змінах.

Діалектичний метод пізнання дає можливість кожне питання бухгалтерського обліку розглядати у взаємозв’язку і взаємозалежності з іншими питаннями цієї та інших наукових дисциплін: Положення бухгалтерського обліку розглядаються як такі, що змінюються під впливом розвитку науки, техніки і практики, визначення і формулювання їх безперервно удосконалюються.


Функціональні основи методології бухгалтерського
обліку в управлінні діяльністю

Однією з вимог, що ставляться до бухгалтерського обліку, є методологічна єдність показників бізнес-плану та обліку. Ця єдність досягається додержанням єдиного принципу формування планових та облікових показників, виходячи із спільності їх економічного змісту і цільового призначення. При чому спостерігається прямий та зворотний їх зв’язок. Планування і нормування впливають на формування облікових показників. Облік справляє зворотну дію (вплив) на систему планових показників та їх формування. Оскільки планування передує облікові, то система планування є важливим фактором побудови бухгалтерського обліку.

При побудові бухгалтерського обліку в управлінні діяльністю перш за все слід виходити із тих функцій які виконує бухгалтерський облік в управлінні господарством.

Найважливими функціями бухгалтерського обліку в управлінні вважаються: інформаційна, контрольна, аналітична та оцінювальні.

! Інформаційна функція — це забезпечення користувачів даними бухгалтерського обліку які їм потрібні для прийняття відповідних рішень. Це відповідні дані, показники тощо, що характеризують стан, зміни стану активів та пасивів господарства, можливість робити узагальнення та висновки.

! Контрольна функція — це можливість виконувати за даними бухгалтерського обліку перевірку раніше прийнятих управлінських рішень господарського характеру, їх виконання, характер виконання.

! Аналітична функція полягає в тому, що процес бухгалтерського обліку пов’язаний безпосередньо з виконанням функцій аналізу: виявлення відхилень, їх причини, ініціаторів, виконавців тощо.

! Оцінювальна функція — це можливість за даними бухгалтерського обліку, контролю та аналізу дати оцінку роботі виконавців, визначити фінансовий стан підприємства, оцінити дохідність, рентабельність тощо.

На рис. А.3.1 наведена система взаємозв’язку вихідних діяльності та функцій бухгалтерського, обліку (рахунковедення) в управлінні господарською діяльністю.


Рис. А.3.1. Бухгалтерський облік, контроль та аналіз (рахунковедення)


як в системі управління діяльністю підприємством

A.3.2. Вимоги користувачів облікової інформації
про господарство, його стан та зміни стану

Облікова інформація про господарство, його стан та зміни стану знаходять широке коло користувачів, які використовують цю інформацію для прийняття рішень. В умовах ринкових відносин коло користувачів облікової інформації постійно зростає. Облікова інформація насамперед використовується всередині підприємства, тобто самим підприємством, його керівниками для управління, для прийняття рішень на різних рівнях менеджменту. Разом з тим підприємство працює не ізольовано, воно має різноманітні стосунки з навколишнім діловим та суспільним середовищем. Це банки, постачальники, покупці, інвестори тощо.

Одним із вихідних, що потрібно покласти в основу побудови бухгалтерського обліку є вимоги, які ставляться перед ним різними користувачами бухгалтерської інформації. До таких вимог належать: порівнянність показників обліку з показниками бізнес-плану; своєчасність, точність, об’єктивність, ясність, доступність, економічність обліку.

Порівнянність показників обліку з показниками бізнес-плану є однією з найважливіших вимог бухгалтерського обліку. Виконання її сприяє найефективнішому використанню обліку для контролю за виконанням бізнес-плану і передбачає здійснення поточного обліку господарської діяльності, в розрізі системи основних показників, передбачених бізнес-планом. Важливою передумовою виконання цієї вимоги є наявність єдиної методології обліку господарської діяльності в розрізі показників плану і методології планування. Це забезпечує порівнюваність показників обліку з показниками бізнес-плану і здійснення контролю за ходом виконання намічених завдань.

Своєчасність обліку передбачає таку його організацію, яка забезпечувала б повсякденний облік наявності і руху ресурсів господарства і здійснюваних процесів господарської діяльності. Облічені ресурси і процеси слід своєчасно узагальнювати й у встановлені строки (щоденно, в кінці місяця, за минулий місяць тощо) подавати відповідні зведення керівництву господарства, іншим споживачам інформації. Своєчасність одержання показників набуває особливої актуальності, оскільки вони дають необхідну інформацію для управління господарством, для виявлення ступеню виконання бізнес-плану кожною ділянкою господарства, для охорони власності, а також для розроблення заходів щодо удосконалення роботи підприємства. Дані обліку, подані пізніше встановленого строку, не можна ефективно використати для оперативного керівництва.

Своєчасність обліку забезпечується раціональною організацією облікового процесу і максимальною автоматизацією облікових робіт.



Точність і об’єктивність. Облік повинен правильно, відповідно до дійсності, відображати процеси діяльності господарства. Всі господарські явища та процеси мають обчислюватися точно, без помилок, згідно з прийнятою методологією. Ця вимога особливо важлива оскільки показники обліку використовуються для прийняття рішень щодо розвитку і керівництва господарством. Неправильні й неточні показники можуть завдати великої шкоди, тому працівники обліку несуть відповідальність за їх точність і об’єктивність.

Вся сукупність користувачів облікової інформації може бути розділена на дві групи: внутрішні та зовнішні. Цей поділ унаочнює табл. А.4.2.




Таблиця А.4.2

КОРИСТУВАЧІ ОБЛІКОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ ПРО ГОСПОДАРСТВО

Види користувачів

Необхідна інформація
та мета її використання

1. Внутрішні користувачі

1.1. Власники підприємства та управлінський персонал

Загальний фінансовий стан підприємства; прийняття управлінських рішень оперативного, тактичного і стратегічного розвитку

1.2. Менеджери різних напрямків діяльності (фінансові, виробничі, з маркетингу тощо)

Інформація щодо функціонування підпорядкованої напрямку діяльності прийняття управлінських рішень щодо діяльності

1.3. Керівники різних підрозділів підприємства — центрів відповідальності

Інформація про функціонування підрозділів центрів відповідальності), про витрати, доходи; прийняття оперативних рішень щодо управління підрозділом

1.4. Працюючі підприємства

Інформація про загальний стан підприємства; збереження робочих місць, можливість підвищення оплати праці, тощо

2. Зовнішні користувачі

2.1. Контрагенти

Дійсні та потенційні інвестори

Фінансовий стан підприємства, рентабельність, одержані прибутки; можливість отримання прибутку, прийняття рішень в операціях з акціями, про доцільність вкладення капіталу

Банківські та інші кредитні установи

Фінансовий та майновий стан підприємства, платоспроможність; можливість надання кредитів, ймовірність повернення кредиту та отримання відсотків

Постачальники та інші кредитори

Платоспроможність підприємства, своєчасність оплати рахунків, заборгованості

Замовники, покупці, клієнти

Інформація про фінансовий стан підприємства; можливість отримання необхідних товарів і послуг

2.2. Органи державного регулювання і контролю

Державні податкові інспекції

Своєчасність і повнота сплати податків

Органи Фонду державного майна

Фінансовий та майновий стан підприємства; прийняття рішень про корпоратизацію, акціонування, приватизацію підприємств

Органи державної статистики

Узагальнення та аналіз звітності підприємств, підготовка необхідної інформації для вищих органів державного управління

2.3. Інші користувачі

Профспілки

Фінансовий стан підприємств, галузей; підготовка до ведення переговорів з питань праці та її оплати

Широка громадськість

Загальний вплив діяльності підприємства на благополуччя суспільства, на навколишнє середовище

Інші користувачі

Згідно з потребами


Ясність і доступність. Ця вимога обліку передбачає широке використання показників обліку власником, партнером тощо.

Важлива роль належить такій передумові як майнова самостійність підприємства. Підприємство має власне майно, власний баланс. Будь-яка фірма має право купівлі, продажу, використання власного майна. Підприємство не відповідає за борги власника, а власник не відповідає за борги підприємства.



Економічність обліку. Облік, відповідаючи всім вимогам, разом з тим має здійснюватися з мінімальними затратами засобів і праці. Особливої актуальності ця вимога набуває в сучасних умовах, коли швидко зростає виробництво і різко збільшується обсяг облікової інформації. Досягається економічність обліку централізацією, розробленням і впровадженням найраціональніших і найпростіших форм та методів обліку, широким використанням засобів обчислювальної техніки. Однак така вимога ні в якому разі не повинна знижувати якості обліку. Навпаки, підвищення якості обліку має супроводжуватись зменшенням чисельності осіб, які ведуть облікову роботу заміною ручної праці машинною.

Здійснення вимог, поставлених перед обліком, — це не разовий захід. Дотримуватися їх необхідно щоденно в міру здійснення обліку, постійно дбаючи про їх удосконалення відповідно до вимог життя. Те, що сьогодні вважається досконалим, завтра вже може застаріти. Лише при творчому виконанні перелічених вимог облік може ефективно виконувати свої функції.

Однією із передумов побудови бухгалтерського обліку є безперервність подальшої діяльності. Він означає, що бухгалтерські працівники впевнені у продовженні діяльності господарської одиниці упродовж розумного періоду часу, якщо відсутнє свідоцтво про зворотне, а також якщо господарська одиниця не буде ліквідована у найближчому майбутньому. Ця передумова є основою для включення в баланс статей, за їх фактичною собівартістю, а не за ринковою ціною активів і пасивів (зобов’язань), якій будуть реалізовані у випадку ліквідації. Ця ж передумова обумовлює необхідність складання звіту про прибуток на базі включення тільки такої долі валових надходжень і витрат, котрі надійшли і нараховані у процесі поточної діяльності.

В окремих країнах (наприклад Росії та інших) цю передумову називають передумовою «діючого підприємства». Одного разу створене підприємство як передбачається, буде працювати невизначено довго (практично вічно). Звідси бухгалтер не повинен постійно змінювати вартість економічних ресурсів підприємства відповідно до поточної ринкової вартості. І тільки у разі закриття підприємства буде необхідна оцінка його ресурсів за ліквідаційною (ринковою) вартістю.



A.3.3. Загальноприйняті у міжнародній практиці принципи
побудови бухгалтерського обліку в управлінні

Зауваження. Слово (термін) принцип (від лат. principum — початок, основа) — це первоначало, те, що лежить в основі певної сукупності фактів, теорії, науки.

Як було вище визначено теоретичною основою бухгалтерського обліку є загальна теорія економіки. У бухгалтерському обліку господарські факти — явища й процеси — вивчаються за економічними законами, де повинні використовуватися всі категорії суспільного виробництва, які характеризують продуктивні сили й виробничі відносини як єдність (автономність) у межах підприємства (власника). Це перший принцип побудови бухгалтерського обліку. Іноді його називають принципом одиниці обліку.



Принцип автономності (або принцип одиниці обліку) разом з тим є принципом відокремлення власника від підприємства. За цим принципом господарська одиниця, котра ідентифікується в звіті, відокремлюється від його власника або других одиниць.

Автономність (одиниця обліку) — це кожне окреме підприємство, відносно якого ведеться бухгалтерський облік і складається фінансовий звіт.

Єдність двох сторін суспільного виробництва у бухгалтерському обліку підприємства проявляється на основі теорії двоїстості (подвійності) балансового методу) у групуванні майна господарства за двома ознаками: ресурси (активи) та капітал (власність) пасиви.

Тому другим принципом побудови бухгалтерського обліку є принцип двоїстості (подвійного подання господарства та фактів господарювання).



! Принцип двоїстості — подвійного подання стану та зміни стану господарських фактів за ознаками елементів та структури ринку (тобто обміну) (рис. А.2.1).

Щоб отримати двоїсту характеристику внутрішньої матеріальної структури процесу виробництва, необхідно на якусь мить зафіксувати його та теоретично уявити статичним. Разом і з цим створення і споживання суспільного продукту — це динамічний процес, кожний елемент якого постійно перебуває в русі протягом певного часу. Щоб отримати двоїсту характеристику внутрішньої матеріальної структури динаміки процесу виробництва, необхідно його постійно фіксувати в русі. Ці вихідні передумови мають бути уявлені господарсикими та відображатися як у свідомості, так і в матеріальних носіях.

Принцип двоїстості подання господарства відбувається тоді, коли одночасно поєднуються інформаційні дані про суб’єкти (особи, підприємства, організації) та об’єкти (продукти праці, товари, їх наявність, рух тощо) ринкових відносин у просторі й часі, у продуктивному і правовому аспектах, (рис. 2.2 та 2.3).

Опис стану і змін стану господарських фактів на основі теорії двоїстості на практиці дістав назву балансового методу і сформувався як двоїста система обліку

— рахівництва, тобто бухгалтерського обліку. В цій системі обліку стан (статика) будь-якого господарського формування на ринку подається за натурально-речовою характеристикою у вартості і має назву «Актив» та за характеристикою права власності на «Актив» і має назву «Пасив». Цей принцип двоїстості і подання господарства як сукупності має у всьому світі єдине тлумачення. Як визначення майна (ресурсів) (що може бути запропоноване на обмін) «Активу» у різних формах — засобах праці, предметах праці і грошах (або цінних паперах тощо) — з одного боку, та як визначення права власності на це майно різних осіб — «Пасиву» з другого.

Подвійна характеристика господарських фактів-явищ і процесів, яка в бухгалтерському обліку називається «двоїсте (подвійне) відбиття» є вихідним принципом методу бухгалтерського обліку.

Метод двоїстості (подвійності) дає можливість:

а) отримати узагальнений стан господарських фактів будь-якого господарства на кожний даний момент, за ознаками активу та пасиву;

б) оцінити результати роботи господарства — прибутковий чи збитковий на підставі зіставлення доходу виручки (виторгу) та затрат;

в) забезпечити постійне порівняння розміру та характеру господарських активів та їх джерел (належність) пасивів.



Принцип вартісного вимірювання (грошової оцінки). Визначення вартості ресурсів, їх руху, власника та зміна власника залишається головним чинником в управлінні ринковою економікою. Вона визначається тим, що треба певною мірою забезпечити регулювання робочого часу і розподілення суспільної праці між різними групами виробництва, тобто необхідно забезпечити ув’язування потреб і ресурсів, як у масштабах кожної господарської системи, так і будь-якої господарської ланки суспільства — регіону, галузі, об’єднання, підприємства, незалежно від масштабів господарювання. Це — центральне питання управління економікою в ринкових умовах.

Забезпечення ув’язування потреб і ресурсів дає змогу порівнювати затрати і результати на основі загального вимірювача — грошей.



Прийом грошової оцінки означає, що гроші є загальним вимірником, за допомогою якого здійснюється господарська діяльність, і що грошова одиниця є відповідною базою для оцінювання й аналізу у бухгалтерському обліку.

Гроші служать наскрізним виміром, засобом аналізу всього комплексу операцій у середині та поміж окремими підприємствами як однієї так і кількох галузей господарства, різних територіальних утворень та країн.

При цьому можуть бути використані такі методи оцінки:

! фактична історична собівартість — це визначення вартості засобів виходячи з первісної вартості наявних грошей та їх еквівалентів, виплаченої або нарахованої (чи одержаної) у придбанні або виробництві цих засобів (чи при обліку зобов’язання);

! поточна відновлююча собівартість — це сума наявних грошей або їх еквівалентів, котра повинна бути виплачена тепер у випадку необхідності заміни яких-небудь засобів;

! справедлива вартість — як сума еквіваленту майнового уже оціненого раніше;

! поточна ринкова вартість — це сума наявних грошей або їх еквівалентів, котра може бути одержана у разі продажу засобів або за наявності часу їх ліквідації;

! чиста вартість реалізації — це сума наявних грошей або їх еквівалентів, котра повинна бути одержана або сплачена у разі конверсії засобів і зобов’язань у процесі звичайної господарської діяльності. Як правило, ця вартість рівна ціні реалізації за відрахуванням звичайних позагосподарських витрат;

! чиста поточна вартість — це дисконтована вартість майбутніх чистих надходжень наявних грошей або їх еквівалентів, котру передбачено, повинні будуть набути кошти у ході звичайної господарської діяльності. Цей метод корисний при оцінюванні довгострокових розрахунків до одержання та довгострокових розрахунків до одержання та довгострокових розрахунків до виплати.

Принцип доказовості — за цим принципом кожний господарський факт, явище чи процес, який представлено індивідуально та персоніфіковано, має бути юридично доведено — задокументовано (від лат. documentum — доказ, свідоцтво) та зареєстровано (від лат. registration — запис, книга опису) у відповідності до чинного законодавства. Такий документ повинен мати юридичну силу або службовий характер.

Сьогодні принцип доказовості за чинними в Україні законами відбувається у трьох формах на трьох етапах облікового процесу.

Перший етап та форма — доказ господарського факту — явища чи процесу у формі первинного документу, який має відповідати чинному законодавству, тобто бути оформлений за відповідним — (чи відповідними) законом (законами).

Другий етап та форма — доказ про стан та зміни стану кожного господарського факту — явища чи процесу у часі та просторі (хронологічно та системно), кожний об’єкт індивідуально та кожний суб’єкт права власності персонально. Здійснюється такий доказ у формі облікового реєстру (облікових реєстрів).

Третій етап та форма — доказ нового стану господарства та фінансових його результатів за певний час (господарський рік тощо). Здійснюється такий доказ у формі бухгалтерського фінансового балансу основі фінансової звітності.

Принцип історизму (безперервності) бухгалтерського обліку означає, що господарські факти, які мали місце в підприємстві повинні реєструватися як у часі, так і в просторі безперервно, тобто без пропуску будь-якого господарського факту (див. форму А.3.1).
Форма А.3.1

КНИГА (ЖУРНАЛ) РЕЄСТРАЦІЇ ГОСПОДАРСЬКИХ ФАКТІВ
За ____з _____________________до ________200__ р.

Дата день (година)

№ за порядком

Зміст за доказом

Сума, грн

Зміна стану

Активу

Пасиву

1

2

3

4

5

6



















Х

Х

Разом




Х

Х


Принцип індивідуалізації та персоніфікації — господарських фактів на аналітичних рахунках. За цим принципом кожний господарський факт — явище або процес — має бути представлено індивідуально (лат. слово individum — неподільний) та персонально (лат. persona — особа фізична, юридична) в часі і просторі у формі «рахунка».

Принцип рахунка означає фіксацію (реєстрацію запис) стану та зміни стану господарського факту в часі та просторі. При управлінні економікою потрібно володіти господарськими фактами в реальних (натуральних) та вартісних (грошових) масштабах господарства, кожного підприємства, об’єднання тощо і держави в цілому. Досягається це за допомогою бухгалтерської методології двоїстого способу подання майна (засобів) господарства в статиці та двоїстим відображенням господарських процесів (подвійним записом) змін стану майна (засобів) господарства в динаміці у системі рахунків як способу відображення стану, зміни стану та групування кожного господарського факту (явища чи процесу), хоч яким би частковим чи загальним він був. Кожний господарський факт у бухгалтерському обліку має бути поданий окремим рахунком, див. форму А.3.2.


Форма № А.3.2

РАХУНОК ___________________________________

назва об’єкта обліку



Характеристики об’єкту обліку (господарського факту)

Зміни стану

Стан

Дата



і.

т.

д.





Надходження (+)

Вибуття (–)































Рис. А.3.1. Основні характеристики бухгалтерського рахунку

Тому бухгалтерська система обліку будується на принципі «рахунок», який є результатом принципу індивідуального та персонального відображення стану та змін стану: (+) збільшення, (–) зменшення будь-якого господарського факту (явища та процесу) в будь-який час у системі двоїстості «Активу» та «Пасиву» (див. рис. А.3.3).



Принцип періодичності (облікового періоду). Під цим розуміють, що господарська діяльність підприємства штучно може бути поділена на тимчасові періоди. Найточнішим способом визначення результатів діяльності підприємства є обчислення на момент можливої ліквідації. Умова принципу періодичності використовується для регулярного складання бухгалтерської інформації за відповідні звітні періоди У зв’язку з тим, що бухгалтерські працівники змушені ділити подальшу діяльність на загальні відрізки часу (звітні періоди), вони повинні визначити, якою мірою відносяться до визначеного періоду кожна ділова операція чи подія.

В окремих країнах цей принцип називають принципом облікового періоду. Тривалість діяльності підприємства не обмежена, але власників, керівництво підприємства, органи оподаткування цікавлять результати роботи. Тому для аналізу необхідно встановити обліковий період, тобто проміжок часу за який вимірюється та аналізується майно та діяльність фірми. Частіше за все обліковий період збігається з календарним роком та називається фінансовим роком. За фінансовий рік кожне підприємство зобов’язане подати його власникам та державній податковій інспекції достовірний річний звіт, підготовкою до здавання якого служать щоквартальні (проміжні) звіти; у більшості країн цей принцип характеризується так:




Фінансовий або календарний рік

І квартал

II квартал

III квартал

IV квартал

Звіт за перший квартал звітного періоду

Звіт за перше півріччя звітного періоду

Звіт за дев’ять місяців звітного періоду

Звіт за рік

Варіанти періодичності (див. схему А.3.1.)


Схема А.3.1

ВАРІАНТИ ПЕРІОДИЧНОСТІ

Тип періоду

Стан на початок періоду

Процес господарювання за період

Стан на кінець періоду

1

нульовий



Банкрутство, злиття, тощо

2





31 грудня

3

1 січня





4

1 січня



Банкрутство, злиття, тощо

Принцип стабільності (сталості) — за яким власник обирає облікову політику відповідно до чинного законодавства та незмінно керується нею протягом облікового періоду. Про це має бути до початку періоду видано наказ.



Принцип суцільності (повноти). Бухгалтерський облік повинен охоплювати всі сторони господарського життя підприємства які відносяться до ринкових характеристик фіксування всі ж без винятку господарських фактів як хронологічно, так і системно.

Принцип нарахування — це принцип записування бухгалтерських операцій у момент їх завершення. Записування бухгалтерських операцій у момент їх завершення означає, що доходи записуються тоді, коли вони нараховані і коли нараховані гроші ще не можуть бути одержані; витрати занотовуються, записуються тоді, коли вони нараховані і коли наявні гроші ще можуть бути не виплачені. Для того, щоб уявити корисну інформацію загального характеру для різних користувачів фінансової звітності, метод нарахування вважаються найбільш переважним порівняно з методом поточних грошових коштів (сach basis), запис доходів і видатків робиться тільки у момент надходження або виплати грошей незалежно від періоду, до якого вони відносяться.

Принцип реєстрації доходу він визначає особливості реєстрації (записування) доходу. Його сутність у тому, що згідно з методом нарахування передбачає запис доходу тоді, коли він є або одержаний, або явно може бути одержаний. Дохід вважається одержаним у тому випадку, коли за товари або послуги, одержані гроші готівкою, або виставлена вимога про оплату готівкою. Якщо немає впевненості в тому, що вся заборгованість до виплати проданих товарів буде погашена, у звіті про прибутки нараховується резерв для цих безнадійних боргів у тому ж звітному періоді, в якому обрахована виручка від реалізації продукції і послуг.

Хоча більша частина доходу реєструється у момент реалізації, можуть бути винятки, наприклад метод поетапного виконання контракту і метод продажу у кредит.

При використанні методу поетапного виконання контракту доход реєструється пропорційно частині продукції (послуг), контракт щодо виробництва якої виконаний, але цей контракт охоплює більше одного звітного періоду. При використанні методу продажу у кредит в значенні доходу відображається частина валової виручки від реалізації, одержаної у звітному періоді.

Згідно з даними принципами формується сума доходу від продажу товарів, надання послуг, проведення робіт. Протягом фінансового року на підприємстві повинен діяти вибраний ним самостійно та відображений у наказі про облікову політику метод обліку моменту реалізації: після відвантаження продукції чи за надходженням грошей на розрахунковий рахунок.



Каталог: library -> 6%20ОБЩЕСТВЕННЫЕ%20НАУКИ -> 65%20ЭКОНОМИКА -> 65.052%20БУХ.УЧЕТ
65.052%20БУХ.УЧЕТ -> Роботи студентів
65.052%20БУХ.УЧЕТ -> Роботи студентів
65.052%20БУХ.УЧЕТ -> Метою дисципліни є засвоєння студентами знань
65.052%20БУХ.УЧЕТ -> Методичні вказівки щодо виконання практичних завдань наведені в підрозділі 4
65.052%20БУХ.УЧЕТ -> 2 Облік коштів на рахунках у банках
65.052%20БУХ.УЧЕТ -> Облік фінансових інвестицій економічна сутність та класифікація фінансових інвестицій Фінансові інвестиції
65.052%20БУХ.УЧЕТ -> Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів Київ «Центр учбової літератури»
65.052%20БУХ.УЧЕТ -> Тема організація судово-бухгалтерської експертизи
65.052%20БУХ.УЧЕТ -> Н. С. Вітвицька О. Е. Кузьмінська контроль і ревізія Навчально-методичний посібник
65.052%20БУХ.УЧЕТ -> Об’єктами розробки є інтегрований план рахунків виконання кошторисів

Скачати 449.01 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка