Частина перша 6 розділ перший 6


Будівельна контора 5-го району МВД СРСР



Сторінка24/47
Дата конвертації09.09.2018
Розмір3.5 Mb.
1   ...   20   21   22   23   24   25   26   27   ...   47

Будівельна контора 5-го району МВД СРСР

На другому поверсі 8-квартирного будинку кілька кімнат було передано замовником під контору. Одна з них відведена для технічного відділу будівельної адміністрації. Старшим інженером відділу була Софія Павлівна, родом з Ленінграду, старшим інженером – випускниця Харківського будівельного інституту Лариса Соколовська, інженером – росіянка Таня, а техніком – єврейка Коровіна. Начальником відділу був інженер з поволжських німців – Венцель. В таку жіночу компанію попав на роботу Зенко. В його обов’язки входило розміщення замовлень на дерев’яні і залізобетонні конструкції для будівництва. Рівночасно з отриманням посади техніка його перевели у секцію блоку «придурків». Так називали тих в’язнів, що не працювали в бригадах на фізичній роботі. Секція не відрізнялася від інших, хіба інтелектуальним складом мешканців. По сусідству знаходились нари начальника столярного цеху Андрія Голуба, геодезиста Володимира Казмирчука з Камень-Каширського, геодезиста башкирця Тимура, нормувальника Анатолія Кривіцького. Таких інженерів назбиралося біля тридцяти.

Щодо обліку роботи, то інженери числились в бригадах. Для них заповняли табель за погодинною оплатою із заліком одного дня за два відбування строку.

До Зенка добре ставилася Софія Павлівна, що жаліла його змарновану молодість. І дуже добре відносилася Лариса Дмитрівна, яка хотіла знати, хто такі бандерівці. Тоді Зенко перетворював контору в дискусійний клуб. Починав Зенко з біографії Степана Бандери. Коли він закінчив розповідь, Лариса не витримала:

Єслі Женя нє врьот, то я сама поступіла би в єго партію, я же украінка». Софія, бачучи, чим це може закінчитися, припиняла розмову і посилала Зенка в столярний цех перевіряти замовлення. Зенко був задоволений такими розмовами, бо ще раніше домовлявся з товаришами, що буде роз’яснювати іншим, хто такі бандерівці і за що вони борються. Він всім твердив, що тепер галичани повинні стати послами між іншими національностями. Софія Павлівна якось наодинці попередила Зенка, щоб він при Тамарі і Коровіній такі розмови не починав. Венцель часто посилав Зенка на різні об’єкти в зоні разом із Ларисою Дмитрівною, щоб робити заміри і перевірки. Лариса сама боялася ходити по зоні, тому часом і сама брала його з собою. Зенкові це було приємно, особливо тоді, коли вона брала його по-дитячому за руку і вибиралася за ним по трапу на другий чи третій поверх. Лариса приймала його як рівню, тим більше, що вони були однолітками. Познайомила його із старшим виконробом Альтерманом і майстром Ващенком – однокурсником з Харківського інституту.

Якось Зенко йшов, тримаючись за руку з Ларисою, і біля риштувань жіночої штукатурної бригади наткнувся на Дарку Баранівську (фото № 22), що мило розмовляла з геодезистом (на волі – учитель фізики), з яким жив у бараці придурків. Дарка зауважила, як Зенко вихопив руку з руки Лариси.

– Поздоровляю! – промовила Дарка і засміялася – Я також поздоровляю, – Зенко показав очима на геодезиста, та чомусь зніяковів. – Ви знайомі? – запитала Лариса і пильно глянула на Зенка. – Так, другий раз бачу, – вже опанував він себе. – То, може, залишитеся з нею? – запитала Лариса. – Та ні, вона зайнята… – Ні, ні, я вже йду, – стрепенувся геодезист. – Залишайтеся з Даркою, у нас термінова робота, – сказав Зенко і потягнув Ларису за руку попід риштування на другий поверх до кімнати виконроба.

Альтерман привітався перший. – О, як вам пасує. Ви навіть трошки подібні між собою. – Хіба носами, – глузливо відповіла Лариса. – То вже добре, якщо розмір підходить. – Лариса почервоніла. – Альтерман! Твій ніс не коротший і всі параметри сходяться, – підкусив Зенко. – То…то що? – перебив Зенка прораб. – Як то що? Пиши заяву, ставай на коліна і вйо до ЗАГСу. – Альтерман засміявся: – Може б і так, та вона євреїв не любить. – Давайте працювати, а то ще поб’єтеся за мене. – Лариса вийняла креслення і тикнула пальцем на слухові вікна горища: − Тут не ті розміри, що у твоїй заявці.

На зворотному шляху біля риштування вже не було ні Дарки, ні геодезиста. Та Лариса всю дорогу до контори натягала Зенка за Дарку. Зенко віднікувався, а потім випалив: – Ти що, ревнуєш, що так вчепилася за неї? – Та ні, та ні… – і замовкла, піднімаючись сходами до контори.

Для Зенка наступив період везіння. З дому отримав велику посилку і листа від шкільного товариша Івана Рудого. Найцікавіше, що Іван дружить з Даркою Коцюбою – товаришкою Ангеліни Богданівської (фото №21). Зенко поринув у спогади...

Іван був найближчим товаришем Зенка, разом вчилися в школі, в торговельці, в культосвітньому технікумі, а потім разом поступали в політехнічний інститут. І тут Зенко зрадив Івана – захотів стати лікарем. Без диплома пішов тимчасово у ветеринарний інститут, ні слова не сказавши Іванові. І є покараним! Іван – інженер, а хитрий Зенко – «зек».

– Не журися, козаче, – втішав себе Зенко. – У кожного своя доля. Чого носа повісив? Ти ж тепер посол до всіх азіятів і…і прибалтійців. Може, колись і тобі доля усміхнеться, – заспокоював себе.

До табору привезли на машинах ще кілька бригад в’язнів, більшість з яких були галичани. Зенкові впав в око трохи задиркуватий Славко.

До контори часто заходив начальник столярної майстерні Андрій Голуб, щоб уточнити певне замовлення. Він багато розповідав про себе та делікатно підкопував яму під Зенком і його земляками. Відхрещувався від зв’язків з бандерівцями, хоч ще недавно цим хвалився. Почав кидати тінь на галичан, критикуючи їх за дволичність. Такого нахабства Зенко не міг стерпіти – протестував.

Симпатії Софії Павлівної і Лариси були на стороні Зенка. Коровіна і Рижкова симпатизували Голубу. Новим вітром повіяло, коли із севастопольського технікуму прислали випускників на постійну працю. Це були молоденькі дівчата, яким дали кімнату в гуртожитку і закріпили за конторою. Вони відносилися до в’язнів, особливо політичних, вороже, зверхньо. Зенка просто ігнорували і в присутності всіх заявляли, що йому тут не місце. На комсомольських зборах прийняли ухвалу звільнити з контори всіх «зеків».



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   20   21   22   23   24   25   26   27   ...   47




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка