Частина перша 6 розділ перший 6


Перша світова війна і польська окупація



Сторінка31/47
Дата конвертації09.09.2018
Розмір3.5 Mb.
1   ...   27   28   29   30   31   32   33   34   ...   47

Перша світова війна і польська окупація


28 липня 1914 року розпочалася перша світова війна, коли Австро-Угорщина оголосила війну Сербії. Провела часткову мобілізацію до війська. Дозволила утворити полк Січових Стрільців. У вересні російські війська зайняли Галичину. Серед російського війська було багато українців зі східної України. Солдати добре харчувалися і роздавали населенню хліб і цукор. На початку 1915 року німецькі та австрійські війська витіснили росіян за Збруч. Літом 1915 року російські війська знову пішли в атаку і вдруге захопили Галичину. Після такого «визволення» у Деренівці народилося кілька байструків, та це не привело до розвалів сімей, бо розводів церква тоді нікому не давала. Навчання у школах було припинено. Кілька осіб із села загинуло в бою з російським військом, дехто потрапив у полон. Дід Якова був поранений, потрапив у полон і помер у петроградській лікарні, де й похований на міському цвинтарі. В кінці 1916 року Австрія мобілізувала до армії призовників 18-тирічного віку і старших, що не були призвані в час воєнного театру, тобто 1898 р. народження. Після короткого навчання вони були направлені на фронт. Війна їх застала на східній Україні. В лютому 1917 року в Росії вибухнула революція. Фронт перестав існувати. Молоді австрійські солдати були мобілізовані в українську армію. З Деренівки в українській армії перебувало 40 осіб, 14 осіб з них загинуло в боях з поляками й померло в польських концентраційних таборах. Решта повернулася до села і створила національно свідомі сім’ї.




Польська окупація


У перші роки польської окупації місцеві поляки отримали від прибулих із західної Польщі мазурів деякі владні посади. Почували себе з українцями досить незручно, бо нічим не відрізнялися від них. У Деренівці було їх 30 осіб. Усі розмовляли українською мовою, святкували, переважно, українські релігійні свята та співали українські пісні. Різниця була тільки в тому, що їх метрики знаходилися в костелі, де вони були й хрещені. Займалися на рівні своїх сусідів сільським господарством. Ніякої ворожнечі на національному ґрунті в селі не було. В основному, вони влилися в українські сім’ї як дружини, чи чоловіки українок. У селі проживало 7 жидівських сімей, що торгували різним крамом, крім Лейзора, який займався рільництвом.

Культурно-просвітню роботу після закінчення війни проводила сім’я отця Петра Глинського. В селі було організовано спортивне товариство «Луг». На місці корчми збудовано у Деренівці в 1928 р. читальню «Просвіта», на яку з церковної каси передано 400 злотих. При церкві організовано Марійську дружину – Пречистої Діви Марії. Сім’я о. Глинського разом з П. Турулою організувала в читальні хор і драматичний гурток.

При читальні відкрито бібліотеку, якою завідував Іван Мороз. У селі утворено підпільний осередок ОУН. Син Лейзора – Фройко Райзберг організував підпільний осередок КПЗУ. Фінансував його Теребовлянський повітовий комітет КПЗУ. У сільський осередок входили: Поздик Дмитро, Панас Михайло. До симпатиків належали Шкугра Михайло та Лісний з Грицівки. Першими членами ОУН стали Поздик Степан і Вовчок Василь. Читальня виписувала часопис «Сільський господар». Господарі виписували журнал «Золотий колос», а для дітей – «Дзвіночок».



Друга світова війна (совєтська окупація)


Польський шовінізм перед 1939 роком ставав нестерпним і в містах, і в селах. Поліція часто забороняла вистави в читальні. Часописи виходили з білими полосами – інформацію і статті конфісковувалася державною цензурою. Береза Картузька стала концтабором політичних в’язнів. Взаємна ненависть досягала кульмінації. У такий несприятливий для поляків час німці розв’язали війну. Польська армія виявилася нездатною для оборони своїх кордонів. У перші дні війни влада мобілізувала резервістів кількох років. З Деренівки були мобілізовані: Кравчук Григорій, М’ягкота Йосиф та інші. Теребовлянський кавалерійський полк був перекинутий на західний фронт проти німецьких танків. Через два тижні війна закінчилася. Совєтська Червона армія 17 вересня 1939 року пішла на зустріч німецькій армії, перетнула кордон на р. Збруч і похідним маршем без бою захопила всю Західну Україну, яка 18 вересня вітала у Львові німецьке командування.

Галичина опинилася під владою нового окупанта. Совєти розіграли фарс «добровільного возз’єднання» з СРСР. Влада заборонила всі національні партії, а їх керівників арештувала. НКВД отримало необмежену владу. Перевагу було надано місцевим євреям, які жорстоко розправлялися з арештованою українською інтелігенцією. Репресії і арешти спонукали ОУН перевести своїх членів у підпілля. Більше про історію підпілля села можна почитати в книзі «Історія села Деренівка» Василя Кубіва. З кількох сіл Теребовлянського повіту утворили Буданівський район, керівництво якого сформували з вихідців зі східних областей України. Проведено також шкільну реформу.

Совєти утворили в селі комсомольську організацію. У кінці 1940 року організували колгосп. Першим головою колгоспу став рідний брат симпатика КПЗУ Михайла Шкугри Іван. Сім’ї підпільників вислали за межі України (додаток №11).

Їх майно перевезли в колгосп, на плебанію. Сім’ю священика виселили з помешкання. Вона переселилася до сім’ї Чигринових.

На противагу комсомольській організації учні 6-го і 7-го класів організували нелегальну організацію «Юнацтво» ОУН. Владі вдалося розколоти село на бідняків, середняків і куркулів. Першим головою сільської Ради став Джурба Петро, а секретарем призначили Вовчка Василя. Біля залізничної станції збудували бурякопункт, куди пізніше звозили буряки з цілого району. На горі (пасовиську) відкрили піщаний кар’єр, звідки возили пісок на будівництво струсівського летовища.

Восени 1940 р. були призвані до лав Червоної армії мешканці села: Богдан Глинський, Степан Сташків, Петро Трач, Зеновій Туркула, Степан Чернець. Після війни повернувся додому тільки Глинський Богдан. Інші загинули.

Політична ситуація ставала напруженою. У сільраді активісти за розпорядженням влади склали список куркулів у кількості 20 сімей. У цей список записали сім’ї, що мали 6-ть і більше гектарів поля. Більшість населення чекало війни з Німеччиною.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   27   28   29   30   31   32   33   34   ...   47




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка