Частина перша 6 розділ перший 6



Сторінка32/47
Дата конвертації09.09.2018
Розмір3.5 Mb.
1   ...   28   29   30   31   32   33   34   35   ...   47

Німецька окупація


22 червня 1941р. німецька армія без оголошення війни перейшла кордон, і вже 7-го липня німецькі передові частини з’явилися на території сіл Будзанівського району. Совєтська влада разом з «непереможною» Червоною армією поквапливо в паніці тікала, розстрілюючи в тюрмах всіх в’язнів.

24 червня 1941 року підпільники села зробили спробу захопити владу. В перестрілці загинув голова Будзанівського району, офіцер райвоєнкомату і начальник Теребовлянського НКВД. Загинуло також два підпільники й арештовано Серафина Степана. Останній був закатований у кінці червня в Будзанівській тюрмі.

Прихід німецької армії населення сприйняло схвально, як визволителів. У Теребовлі в останню неділю липня 1941р. ОУН провело масову маніфестацію, яка вимагала від німецького командування створення українського війська для боротьби з Червоною армією. На чолі колони маніфестантів йшли молоді хлопці з транспарантами «Ми хочемо йти на фронт». Німці мовчали. Та невдовзі гестапо скомпрометувало владу своїми репресивними діями. Арешт членів ОУН, насильна відправка молоді на роботу в Німеччину, й розправа з євреями підривали довір’я до німців.



На весь район була тільки одна середня школа і торговельна в м. Теребовлі. За власний рахунок селяни провели в селі електрику. Члени ОУН перебували на нелегальному становищі, та все-таки в селі не було підпілля. Коли просування німців зупинилося і Червона армія перейшла в контрнаступ, ОУН розпочала спорудження криївок, нагромадження запасів продуктів харчування і речей першої необхідності. На Волині організовано УПА. З Деренівки туди перейшов Степан Бундзеляк.

24 березня 1944 р. через Деренівку проїхали перші совєтські танки. Німці відступили за ріку Дністер, формуючи там лінію оборони. В Будзанові відновлено районну владу і в кінці квітня проведено мобілізацію мужчин віком від 18 до 50 років. З Деренівки мобілізовано біля 120 мужчин, на війні загинуло 56 осіб. Фронт зупинився на ріці Дністер і селян з лівого берега евакуювали в села північного Теребовлянського району. В Деренівку евакуювали селян з Брикулі і Могильниці.

З молодих хлопців, колишніх стжельців польської національності, у Янові (тепер с. Долина) сформовано озброєну групу стрибків. 13 травня вони вислідили і вбили Литняка Михайла, арештували Литняка Дмитра, який не витримав катувань і помер у Чортківській тюрмі 28.05.1944 р.

З допризовників 1927р. народження сформовано бригаду робітників для обслуговування залізничної колії. В бригаду добровільно записалися і дівчата.

У липні 1944 р. Червона армія прорвала фронт, і всі евакуйовані сім’ї повернулися у свої села. У польських селах району активізували свою діяльність боївки Армії крайової. Районний провід ОУН організував з допризовників сільську самооборону. Тільки почалися жнива, як уповноважений району Дайнека разом з головою сільради Зубиком С. розіслали повідомлення селянам про примусову здачу контингенту. 8-го травня 1945 р. Німеччина капітулювала, і в село почали повертатися демобілізовані чоловіки. Разом з ними в Галичину переведено спеціальні каральні військові підрозділи для ліквідації підпільного націоналістичного руху опору.

У 1945 році створено спецгрупу «Бистрого» на чолі з Соколовим. Серед вищих офіцерів, що керували розправами над повстанцями були: Прошін, Константінов, Захаров, Соколов, Порфілов, Ларюшкін, Тарасов, Берман, Єрастов, Попков, Грачов, Ємелін, Любітов, Міцькевіч, Калістратов, Михайленко, Старов. Запам’ятайте ці прізвища! Їх нащадки керують тепер п’ятою колоною і шантажують сексотів 50-тих років.

Деренівка втратила за цей час понад 30 осіб, яких було вбито (додаток № 8). Стільки ж арештовано і засуджено на довгі терміни ув’язнення в концентраційні табори (додаток № 7). Вислано в Сибір понад 100 осіб (додаток № 11). Нерозкрита ще сторінка трагічної долі тих осіб, що були запідозрені в співпраці з владою (додаток 9). Багато з них не з власної волі стало «стукачами». Прикладом є розповідь Тихоліза Івана (записано на магнітофон, зберігається в домашньому архіві). Працюючи у сільраді секретарем, він часто приїжджав до Будзанова в райвиконком. Там його запросили у відділ КДБ і запропонували співпрацю. Він опирався. Йому пригрозили депортацією разом з сім’єю. Про це він розповів підпільникам. Порадившись з ними, Іван дав розписку, у якій зобов’язався бути «сексотом». Його періодичні донесення скореговані підпільники були поверховими, й не містили ніякої важливої інформації, якою цікавилося КДБ. Це дратувало працівників КДБ, бо їм було відомо з інших джерел, що в селі переховуються підпільники. Не дізнавшись від Тихоліза потрібної їм інформації, його арештували і виселили разом з сім’єю в Сибір. Виклики в район мали провокаційний характер. Всім пропонували співпрацю. Хто згодився, того більше не викликали, а вони свою інформацію, можливо, так само розпливчату, як Тихоліза, передавали таємно від людського ока в район. Їх гріх був у тому, що про це вони не повідомляли підпільників, а варилися у власному соці. Їхня невинна співпраця кінчалася трагічно. Запідозривши у співпраці з КДБ, їх допитували есбісти і…і розстрілювали. Така трагедія спіткала 26 осіб села. У 1948 році було призначено «Крука» районним керівником СБ. Після «Коваля», що був вбитий 1947 році, «Крук» перейшов у підпорядкування крайового референта «Евгена». В районному відділі МГБ на обліку було зареєстровано два сексоти з с. Деренівки.



За Деренівкою було закріплено трьох працівників МГБ: Никитенко, Барановського і Кардяшова. Всіми операціями керував начальник Нечепоренко.

Остання акція підпільників у селі відбулася 06.08.1949р. У ночі озброєні підпільники підпалили хату, в якій ночували дільничний Іванов з коханкою Каською (мешканка с. Долини) і лейтенант Мішнєв. Через вікна закинули гранати і автоматними чергами розстріляли чекістів. Тоді теж загинув ястрибок191 Григорій Галонський, що охороняв хату.

Коли підпільники села були знищені, влада взялася за організацію колгоспу і комсомолу. Майно сімей, вивезених у Сибір, забрали в колгосп, першим головою якого став Баран Григорій – пізніше Сокаль Степан, Стасишин Степан. У Довгому створено перший комітет КПРС. Першим комуністом села став Трач Григорій. В «Історії міст і сіл Української РСР» по Тернопільській області записано, що в Деренівці і Довгому 1951- 1952рр. було на обліку 10 комуністів і 41 комсомолець.

Ці перші колаборанти допомагали відмінити відправу у церкві, нищити придорожні хрести і фігури. Один з комсомольців, щоб отримати посаду в колгоспі, зняв вночі хрест із дзвіниці. Учителі слідкували, щоб учні не ходили колядувати на Різдвяні свята. У школі проводилася атеїстична пропаганда. У читальні (перейменовано на клуб) щовечора прокручували російськомовні фільми, які прославляли вождів влади, досягнення в науці, техніці, сільському господарстві Совєтського Союзу. Після фільму під радіолу проводили танці до пізньої ночі.

Всі селяни «добровільно» вступили до колгоспу й працювали за трудодні, які не оплачувалися. Крім цього селяни були зобов’язані здавати за мізерну оплату молоко, м’ясо, платити податок за будівлі, корови, свині, пасіку, сад, а теж позичати державі позику на її розбудову. Про пенсію розмови не було. На колгоспному полі в ланці ніхто не міг поскаржитесь, бо такі розмови сіяли незадоволення. Такі розмови називали антирадянською пропагандою. У селі витав страх перед можливими репресіями. В 1979 році в селі закрито початкову школу. Сільську Раду перенесено в с. довге. Колгосп з’єднано з Довженським, пізніше прилучено Залавський і Плебанівський. Деренівка стала присілком колись бідних і відсталих сусідських сіл.

Ось таку ціну заплатила Деренівка за активну участь у визвольній боротьбі .




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   28   29   30   31   32   33   34   35   ...   47




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка