Д. Д. Романовська «Крок до спілкування»


Ритуал закінчення заняття



Сторінка3/4
Дата конвертації22.11.2018
Розмір369 Kb.
#65905
1   2   3   4

4. Ритуал закінчення заняття.

Сонячні промінчики.

Простягнути руки вперед і з'єднати їх у центрі кола. Тихо так постояти, намагаючись відчути себе теплим сонячним проміннячком.



Заняття 9

1.Ритуал початку заняття.

Дружба починається з посмішки

Сидячі в колі діти беруться за руки, дивляться сусідові в очі й мовчачи посміхаються один одному.

2. Бесіда . « Як можна довідатися про настрій людини?»

У мене сьогодні хороший настрій. А у вас? Чи завжди у вас буває гарний настрій?

Розгляньте ці фотографії й скажіть, чим вони відрізняються?

- Чому буває сумно?

- Якщо тобі сумно, погано, як ти поводишся?

- А якщо у твого друга, мами поганий настрій, як ти це помітиш?

- Яким буває обличчя в такої людини?

- Як ви можете підняти настрій?

- Як можна запитати про причину поганого настрою?

- Якщо людині просто хочеться побути одній?

- Як ви довідаєтеся, що в людини гарний настрій?

- Як погода діє на настрій людини?

- Якщо в будинку гості, усі веселі, свято, а в тебе поганий настрій, чи будеш ти його показувати іншим? Як ти думаєш, їх це засмутить?

- Давайте візьмемо один одного за руки й заглянемо один одному в очі, скажемо один одному ласкаві слова. Нехай в усіх буде гарний настрій.

Можна запропонувати дітям фото, вирізки з газет, ілюстрації й попросити визначити настрій персонажів, визначити причину. Пояснити дітям, як важливо вміти визначати настрій людини, бути уважним, добрим, спостережливим. Можна запропонувати схематичне зображення осіб, що зображують різний настрій. Визначити, пояснити чому.

Запропонувати дітям щодня, коли вони здороваються, обов'язково подивитися в очі іншому.


3.Гра «На що схожий настрій?»
Діти по черзі говорять, на яку пору року, природне явище, погоду схожий їх сьогоднішній настрій. Почати краще психологу спогадом «Мій настрій схожий на білу пухнату хмарину в спокійному блакитному небі, а твій?» Наприкінці психолог узагальнює — який же сьогодні у всієї групи настрій: сумний, веселий, смішний, злий і т.д.

Треба враховувати, що погана погода, холод, дощ, хмуре небо, агресивні елементи свідчать про емоційне неблагополуччя.





  1. Етюд «Сонце».

Щодня сходить сонце, щоб обігріти всю землю. Усі радіють сонечку! Але поки ще воно спить. Ніч підходить до кінця. Сторож-Місяць пішов відпочивати й по дорозі постукав до сонечка, щоб воно прокидалося. А сонечко солодко спить.

Почуло воно, що у двері постукали. Відкрило свої очі, а на вулиці темно. Не хочеться вставати. Сонечко позіхнуло й знову міцно закрило свої вічка. Але час не чекає. Треба будити Землю. Сонечко потягнулося й піднялося з ліжка. Умило вічка, ротик, щічки.

Взяло гребінець і розчесало свої золоті волоси-проміннячка. Проміннячка розпрямилися, яскраво засяяли. Сонечко розправило своє платтячко й вийшло на небо. Вдихнуло свіже повітря й посміхнулося всім.

Від ласкавих імен стало тепло, як від сонечка. Усі ми зараз станемо сонечками й зігріємо один одного.




  1. Намалюй гарний настрій і розкажи, чому він сьогодні такий.



7. Ритуал закінчення заняття.

Коло друзів

Стоячи або сидячи в колі, усім узятися за руки, потиснути їх, подивитися по черзі на всіх.



Заняття 10

1.Ритуал початку заняття.

Чарівний клубочок

Діти сидять на стільцях або на килимі по колу. Психолог передає клубок ниток дитині, та намотує нитку на палець і при цьому говорить ласкаве слово, або добре побажання, або ласкаво називає поруч сидячу дитину по імені, або виголошує «чарівне ввічливе слово» і т.п.

Потім передає клубок наступній дитині, поки не дійде черга до психолога.


  1. Гра-Перевтілення. «Ти — маленьке деревце»

Недавно ми гуляли по вулицях міста й бачили, як багато висаджено молодих дерев замість хворих і старих. Люди прив'язали їх до кілочків, щоб вітер не повалив їх. Щодня спеціальна машина поливає деревця, щоб вони не засохли.

Уяви собі, що ти — молоденьке слабеньке деревце з ніжними зеленими листочками, тоненьким стовбуром і гілочками — ще тонше. Будь хто може скривдити тебе.

Подув сильний вітер і зламав маленьку тендітну гілочку. Болить пальчик- гілочка? Розкажи про це вітру-бешкетникові. Давай я пошкодую твій пальчик.

Визирнуло тепле весняне сонечко, пригріло тебе. Який у тебе настрій? Що ти хочеш сказати сонечку?

Пішов холодний дощ із градом, градинки пошкодили молоді листочки. Як ти себе почуваєш? Як тобі можна допомогти?

Знову визирнуло сонечко. Прилетів гарний метелик і сів на гілочку. Він довго летів, втомився й захотів відпочити. Ти радий метеликові? Про що б ти з ним поговорив?

Розкажи, який метелик? Тобі подобається все гарне? Чому? Повз ішов хлопчик, зірвав гілочку, щоб подарувати її мамі. Як ти до цього віднесешся? Чи правильно він зробив? Розкажи йому, що ти почуваєш, коли він ламає гілочку.

Але от ще лихо. На гілочках поселилися ненажерливі гусениці, які з'їдають твої молоді листочки. Як тобі можна допомогти?

Про що ти мрієш, дивлячись на іншу сторону вулиці, де ростуть більші дерева? Хотілося б тобі рости десь в іншому місці?

Чому люди висадили молоді деревця уздовж доріг? Яку користь ти приносиш людям?

Спасибі тобі за турботу про людей. Ми теж будемо піклуватися про тебе.




  1. Пластичний етюд. «Я — листочок»

Як ви думаєте, яка зараз пора року?

Подивіться у віконце — скільки гарних листочків. І жовтих, і зелених, і червоних! А хотіли б ви зараз побути гарними листочками? Ну, тоді давайте перетворимося в різнобарвні листочки.

Закрийте очі. Я рахую: «Один, два, три». От ви й листочки. Хто жовтий листочок, хто червоний, а хто зелений. Живуть наші листочки на могутньому дереві. От яке могутнє дерево! Осіннє сонечко пригріває, листочкам дуже приємно. Але раптом подув сильний вітер, і всі листочки заспівали пісеньку: «Дме, дме вітер, дме задуває, жовті листочки з дерева зриває й...».

Від сильного вітру листочки один за одним стали падати на землю. Падають листики на землю плавно, нечутно.

Лягли на землю й відпочивають. А вітер тут як тут, знову підхопив листочки й підганяє їх, підганяє, листочки знову заспівали свою пісеньку: «...І летять листочки, кружляють по доріжці, падають листочки прямо до нас під ніжки». Наші листочки шарудять від вітру.

І опинилися листики на веранді дитячого садка. Забилися вони в кут веранди, щоб вітер їх не знайшов. І так на веранді заснули.

А нам, діти, настав час вертатися в групу.

Закрийте всі очі, я рахую до трьох, і ви відкриваєте очі: «Раз, два, три».

От ми й повернулися назад.


4. Ритуал закінчення заняття.

Сонячні промінчики.

Простягнути руки вперед і з'єднати їх у центрі кола. Тихо так постояти, намагаючись відчути себе теплим сонячним проміннячком.



Заняття 11

1. Ритуал початку заняття.

Дружба починається з посмішки

Сидячі в колі діти беруться за руки, дивляться сусідові в очі й мовчачи посміхаються один одному.



2. Казка. « Про хвалькуватий бантик»

В одному невеликому містечку жила-була дівчинка, яку звали Світланка. Так ласкаво називали її мама і тато. Світлані було шість років, і вона, як багато дітей, ходила в дитячий садок. У дівчинки були гарні довге волосся, тому мама щодня зав'язувала Світлані великі різнобарвні банти. А бантів у дівчинки було безліч, усіх кольорів і відтінків: у горошок, у смужку, шовкові, атласні, з візерунками, з малюнками. Усі вони зберігалися в шафі на верхній поличці. Найкрасивішим, ошатним бантом був білий бант, із блискучими смужками по краях. Цей бант мама зав'язувала Світлані на свята. Він гордовито сидів на акуратно причесаній голові дівчинки й щораз, коли вона проходила повз дзеркало, любувався своїм відбиттям. Бант вважав себе найкрасивішим серед інших бантів дівчинки й не раз затівав з ними суперечки.



- Я самий чудовий, найкращий бант! - говорив він іншим бантам у той час, коли всі в будинку міцно спали.

Ніхто з вас не зможе зі мною зрівнятися по красі й пишності! Я красивіший всіх вас, і по моїх краях ідуть блискучі смужки, яких немає в жодного з вас! Недарма мене зав'язують Світлані тільки на свята!

Банти не любили білий бант, тому на поличці в шафі він лежав окремо від них.

- Подумаєш, — говорив він, — я й сам не прагну з вами знатися!

Наближалося свято. Ранком цього дня мама дістала білий святковий

бант і зав'язала його на Світланчиній верхівці. Як же красиво виглядав цей пишний білосніжний бант на каштановому волоссі дівчинки! Бант увесь сіяв від щастя! Він знав, що тато поведе Світланку на свято.

На святі всім було дуже весело; і діти, і дорослі сміялися й жартували. А білий бант увесь час намагався заглянути в повітряні кулі, щоб побачити в них своє відбиття й помилуватися їм.

Але от яскраве, весняне сонечко закрило хмарою, і пішов дощ. Світланчин тато не взяв із собою парасольку, тому додому вони повернулися наскрізь промоклі. Білий бант промок більше всіх, адже він сидів на самій верхівці дівчинки! Він уже виглядав не таким білосніжним і пишним, як колись, блискучі смужки на його краях у декількох місцях порвалися. Він промок до останньої нитки й щільно прилипав до Світланчиної голови.

Світланчина мама зняла бант із голови дочки, випрала його в мильній воді й вигладила праскою. І все-таки бант змінився.

Банти були дуже здивовані, побачивши, як змінився білий бант. А бант розповів їм сумну історію й попросив у них вибачення за те, що поводився пихато, хвастався своєю красою. Банти вибачили його й прийняли у свою компанію.

Тепер мама зав'язує Світланці цей бант, коли веде дочку в дитячий садок. І бант дуже цьому радий — адже тепер він прикрашає голову дівчинки майже щодня!

3. Бесіда по казці про почуття бантиків, про хвастощі і їх подолання.
4. Придумування розповіді на тему «Який я є, коли я хвастаюся, і який, коли не хвастаюся.» Показати це мімікою, позою, рухами. Обговорення.
5.Ритуал закінчення заняття.

Естафета дружби

Всі повинні взятися за руки й передавати, як естафету, рукостискання. Починає психолог: «Я передам вам свою дружбу, і вона йде від мене до Оленки, від Оленки до Сашка і т.д. і, нарешті, знову вертається до мене. Я відчуваю, що дружби стало більше, тому що кожний з вас додав часточку своєї дружби. Нехай же вона вас не залишає й гріє. До побачення!



Заняття 12

1. Ритуал початку заняття.

Компліменти

Сидячи в колі, усі беруться за руки. Дивлячись в очі сусідові, треба сказати йому кілька добрих слів, за щось похвалити. Дитина, якій зробили комплімент киває головою й говорить: «Спасибі, мені дуже приємно!» Потім він виголошує комплімент своєму сусідові. Коли виникають труднощі, психолог може зробити комплімент або запропонувати сказати щось «смачне», «солодке», «квіткове».

Протягом гри, психолог перебуває в колі разом з дітьми, показує приклад, підказує, підбадьорює, налаштовує дітей на позитив.


  1. Гра-Перевтілення. « Уяви собі, що ти павучок»

Гра- Перевтілення проводиться після спостереження за місцем проживання, особливостями поведінки павука.

Психолог пропонує дитині згадати мультфільм про павучка, у якого не було друзів, тому що всі його боялися й вважали некрасивим.

- Пам'ятаєш, як ми спостерігали за життям павучка, а Маша прагла його роздавити. Давай подумаємо, чому я їй не дозволила це зробити. Що ти знаєш про павучка?

- Давай з тобою пограємо? Представ, що ти маленький павучок. У тебе вісім ніжок, і ти, спритно перебираючи ними, повзеш по травинках і навіть по рівній стіні. А ще ти вмієш плести павутину. Вона в тебе така легка, ажурна, повітряна, як мереживо. Іноді на неї попадають крапельки роси й блищать на сонці. Тоді твоя павутинка стає ще гарнішою. Твоя павутинка розташована в дуже тихому й затишному місці. Ти любиш розгойдуватися на ній, коли дме легкий вітерець.

- Що ти можеш розповісти про себе, павучок?

- З ким із комах ти дружиш?

-Коли у твою павутину попадають інші комахи — це добре чи погано?

- А якби ніхто не попався у твою павутинку, що б було з тобою?

-Як ти думаєш, якби тебе й інших павучків не було б на Землі, що- небудь би змінилося?

- Кого ти боїшся?

- Як ти ставишся до того, що багато з людей тебе бояться й не люблять?

-Що ти почуваєш, коли твою павутинку змахують віником?

- У якому місці ти любиш будувати-плести свою павутинку?

- Про що ти мрієш, коли відпочиваєш на ній?

- Ти знаєш, що люди бувають красиві й некрасиві? Ти ж не будеш убивати й кривдити некрасивих людей, адже вони не винні в тому, що вони такими народилися. Так і тварини, у тому числі й комахи, бувають красиві й некрасиві. - - Мені здається, що кожний красивий по-своєму, потрібно тільки дуже уважно придивитися. Та й немає на Землі некорисних тварин.

- Ти подивився на світ очима павучка. Тепер, я думаю, ти ніколи не вб'єш і нікому не дозволиш знищувати павучків.



  1. Гра «Сонячний зайчик».

Психолог говорить, що діти-павучки люблять сонечко, як діти.

Уявіть собі, що сонячний зайчик заглянув вам в очі. Закрийте їх. Зайчик побіг далі по обличчі, ніжно погладьте його долонями: на чолі, на носі, на ротику, на щічках, на підборідді, погладжуйте акуратно, щоб не злякати, голову, животик, руки, ноги, він забрався за комірець — погладьте його й там. Сонячний зайчик — не бешкетник, він любить і пестить вас, а ви погладьте його й подружіться з ним. От і з'явився друг у павучків.



  1. Рухлива гра «Павутинка».

Психолог говорить, що діти, як павучки, зараз будуть плести павутину - путанку. Діти стають у коло, беруться за руки й, пролазячи під руками по черзі не розтискаючи рук, заплутують павутинку, а потім розплутують її.


5.Ритуал закінчення заняття.

Сонячні промінчики.

Простягнути руки вперед і з'єднати їх у центрі кола. Тихо так постояти, намагаючись відчути себе теплим сонячним проміннячком.



Заняття 13

1.Ритуал початку заняття.

Дружба починається з посмішки

Сидячі в колі діти беруться за руки, дивляться сусідові в очі й мовчачи посміхаються один одному.



  1. Казка «Пес Барбос».

Жив-був хлопчик Вова. Він дуже любив гратися. У нього було багато іграшкових друзів. Самим улюбленим серед них був плюшевий вухатий пес Барбос. Хлопчик цілими днями грав зі своїми іграшками, але був, на жаль, ледачим і не збирав їх на місце. Вони залишалися лежати на підлозі, хоча в кожної іграшки було своє місце, де вони повинні були спати вночі.

Одного разу в таку ніч псові Барбосові стало дуже смутно. Він подумав, що Вова, напевно, не любить його. І він вирішив піти з будинку й знайти нового хазяїна. Ранком Вова прокинувся й не побачив улюбленого Барбоса.


  • Чому ж він пішов від мене? Адже я його дуже люблю, — засмутився хлопчик, я обов'язково повинен його знайти.

І він відправився в казкову країну, де жили всі загублені іграшки.

Вова не знав туди дороги, але йшов прямо й прямо й сподівався, що знайде її. І от він побачив гарний будинок, хлопчик не злякався й увійшов у нього. А це був будинок доброго чарівника, у якого жили всі загублені іграшки. Вова запитав, чи не знає чарівник, де його пес Барбос.



  • Так, він живе в мене, — відповів добрий маг.

  • А ви не могли б повернути його мені?

  • Я поверну його тобі. Але ти повинен пожити в мене й виконати моє доручення. І якщо ти зрозумієш, чому від тебе пішов твій пес, то він повернеться до тебе, а якщо ні, ти його більше не побачиш у себе в будинку.

Це були останні слова чарівника. Як тільки він їх вимовив, відразу зник. А доручення хлопчикові дав от яке: три дні прожити в будинку й щодня наводити порядок серед іграшок. Вові не дуже сподобалася пропозиція чарівника, тому що він був ледачий, але йому дуже хотілося повернути улюбленого Барбоса додому, і він погодився. Вова жив у нього три дні й дуже акуратно відносився до іграшок, забирав їх завжди на місце. Щодня він згадував улюбленого цуцика, якого не було серед цих іграшок. Вова зрозумів, чому їм подобається жити в казковому царстві — так тому, що їх завжди забирають на місце, вони вертаються у свої затишні будинки, адже ніхто не може жити без будинку. Видно, і Барбосові в чарівника краще живеться. І Вова дав собі слово, що завжди буде забирати іграшки на місце, щоб ніхто більше не пішов від нього.

Коли пройшов час, у будинку знову з'явився добрий хазяїн.



  • Ти добре виконав моє бажання й усвідомив свою помилку, і за це я виконаю твоє бажання.

Із цими словами перед хлопчиком з'явився його улюблений пес. Вони один одному дуже зраділи. В нагороду за гарне виконання його доручення чарівник подарував Вові нову іграшку — заводного зайчика. Хлопчик подякував йому за подарунок. Чарівник вимовив магічні слова, і Вова з Барбосом опинилися у своєму будинку.

З тих пір Вова більше не лінується й збирає іграшки на місце. А іграшки ще більше полюбили свого хазяїна за те, що він став таким уважним і акуратним.



  1. Бесіда по казці про почуття й відношення дітей до героя.




  1. Етюд «Зламана лялька».

Психолог говорить, що іноді іграшки ламаються, але їм можна допомогти. Пропонує дітям зобразити ляльку, у якої обірвалися мотузочки, що кріплять голову, шию, руки, тіло, ноги. Вона вся «розбовталася», з нею не хочуть гратися, пропонує потрясти всіма розламаними частинами одночасно.

- А зараз збирайте, зміцнюйте мотузочки — повільно, обережно з'єднуйте голову й шию, випрямляйте їх, тепер розправте плечі й встановіть руки, подихайте рівно й глибоко, і на місці буде тулуб, ну й випряміть ноги. Усе. Ляльку полагодили самі, тепер вона знову гарна, з нею все хочуть гратися!

- Тепер я вам дам доручення, щоб ви допомогли всім зламаним іграшкам в групі.



  1. Ритуал закінчення заняття.

Естафета дружби

Всі повинні взятися за руки й передавати, як естафету, рукостискання. Починає психолог: «Я передам вам свою дружбу, і вона йде від мене до Оленки, від Оленки до Сашка і т.д. і, нарешті, знову вертається до мене. Я відчуваю, що дружби стало більше, тому що кожний з вас додав часточку своєї дружби. Нехай же вона вас не залишає й гріє. До побачення!



Заняття 14
1.Ритуал початку заняття.

Дружба починається з посмішки

Сидячі в колі діти беруться за руки, дивляться сусідові в очі й мовчачи посміхаються один одному.



  1. Пластичний етюд «Сонечко».

Щодня сходить сонце, щоб обігріти всю землю. Усі радіють сонечку! Але поки ще воно спить. Ніч підходить до кінця. Сторож-Місяць пішов відпочивати й по дорозі постукав до сонечка, щоб воно прокидалося. А сонечко солодко спить.

Почуло воно, що у двері постукали. Відкрило свої очі, а на вулиці темно. Не хочеться вставати. Сонечко позіхнуло й знову міцно закрило свої вічка. Але час не чекає. Треба будити Землю. Сонечко потягнулося й піднялося з ліжка. Умило вічка, ротик, щічки.

Взяло гребінець і розчесало свої золоті волоси-проміннячка. Проміннячка розпрямилися, яскраво засяяли. Сонечко розправило своє платтячко й вийшло на небо. Вдихнуло свіже повітря й посміхнулося всім.

Від ласкавих імен стало тепло, як від сонечка. Усі ми зараз станемо сонечками й зігріємо один одного.


  1. Гра-Перевтілення. «Уяви себе хмаринкою, що пливе по небу»

Мені так сподобалося спостерігати за хмарами! Які вони гарні! Коли я за ними спостерігаю, мені здається, що потрапляю в казкову країну. Шкода, тільки поговорити із хмарами не можна, вони б розповіли про свої подорожі. Давай ти станеш хмариною? У тебе білосніжне повітряне плаття. Воно міняє свій колір залежно від освітлення. Коли світить сонечко, воно стає золотавим, коли зоря висвітлює його, воно стає рожевим, а захід сонця офарблює його навіть у червоний колір.

- Де ти літала, хмарина? Що ти бачила цікавого? З ким ти познайомилася?

- На що тобі подобається дивитися зверху?

- Що тебе засмучує внизу?

- Що буває, коли ти сваришся з іншими хмарами?

- Якої форми ти буваєш? Можна довідатися погоду за твоєю формою?

- У які ігри ти любиш грати? З ким?

- Тобі подобається відпочивати на найвищій горі?

- Чи легко тобі дихається над містом? Селом? Лісом? Морем?

- Тобі не заважають літаки, птахи? Як ти до них ставишся?

Спасибі, хмарина. Може, ми коли-небудь прилетимо до тебе в гості на літаку, вертольоті, дельтаплані або чарівному килимі-літаку.



4. Прослуховування пісні «Хмари, білогриві конячки» з імітацією рухів.

5.Ритуал закінчення заняття.

Сонячні промінчики.

Простягнути руки вперед і з'єднати їх у центрі кола. Тихо так постояти, намагаючись відчути себе теплим сонячним проміннячком.



Заняття 15

1.Ритуал початку заняття.

Дружба починається з посмішки

Сидячі в колі діти беруться за руки, дивляться сусідові в очі й мовчачи посміхаються один одному.



  1. Розповідання казки.«Маленька табуреточка»

В одній невеликій квартирі, яких тисячі в будь-якому місті, на четвертому поверсі, у хлопчика Жені жила маленька табуреточка. Вона була блакитна, гладенька, із чорною облямівкою по краю сидіння й білими лакованими ніжками. Це була дуже добра табуреточка. Вона гралася з Женею й давала йому відпочити, коли він утомлювався. Часто табуреточка була високим мостом, під яким проїжджали доверху навантажені машини й навіть піднімальний кран з високою стрілою. І Женя дуже любив свою маленьку табуреточку.

Але одного разу похмурим днем у невеликій квартирі на четвертому поверсі пролунав різкий дзвінок. Мама відкрила двері, і в кімнату ввалилося пузате, м'яке крісло.

- Це — подарунок Жені від бабусі, — сказав листоноша й пішов.

Із цього самого дня життя табуреточки змінилося. Женя зовсім забув про неї. Він цілими днями возився зі своїм товстим кріслом, грався з ним, боровся, а коли утомлювався, падав у нього й розкидав руки й ноги в різні сторони. А маленька табуреточка самотньо стояла в куті кімнати, начебто була покарана, і ніхто в будинку не звертав на неї ніякої уваги. Якось неповоротке крісло розбешкетувалося й з усією сили кинуло м'яч у табуреточку. Він так сильно вдарив табуреточку по ніжці, що зламав її, і вона навіть не встигнула ойкнути. Зламана ніжка трималася на одній тоненькій ниточці. Табуреточці було так боляче, навіть дихати боялася.

А ввечері прийшов тато.

- Що тут за мотлох! - викрикнув він і викинув табуреточку на вулицю.

А за вікном розігралася негода. Сильний вітер, від якого навіть дерева

тріскотіли, кидав бідну табуреточку зі сторони в сторону по твердому асфальту, дощ поливав її нещадно. Довго, чи коротко брела маленька табуреточка, волочачи за собою хвору ногу, вона не пам'ятала, тільки опам'яталася вона під ранок від мирного й лагідного « динь-динь-дон, динь-дон».

- Де це я? - сказала табуреточка, оглядаючись по сторонах. Виявляється, вона якимось чином опинилася в дитячій пісочниці, добрий грибок прикрив її, як міг, від дощу, а ніжний дзвіночок, що висіс під грибком, усю ніч співав маленькій табуреточці ласкаві пісеньки. Табуреточка була щаслива, але вже наступав ранок, і скоро повинні вийти на вулицю діти, вони будуть грати в пісочниці, а табуреточка буде їм заважати. Вона подякувала грибку й дзвіночку за доброту й пішла далі шукати щастя.

Табуреточка бродила по міських вулицях і заглядала в очі перехожим, шукаючи собі друга й хазяїна. Увесь день проходила так табуреточка, а до вечора в неї знову сильно заболіла нога.

- До негоди, — подумала маленька табуреточка.

У ніч знову піднявся холодний вітер, і почалася злива. Табуреточка тремтіла від страху й холоду, по її щоках текли сльози, але вона завзято брела вперед, поки не зустріла бездомного собаку з підгорнутим хвостом. Собака з жалем подивилася на маленьку табуреточку й сказала:

- Ти замерзла, тобі б треба в теплу квартиру. У мене немає будинку, я живу в підвалі, він не такий теплий, зате сухий. Може, підемо до мене?

І табуреточка пішла за собакою. Табуреточці сподобалося в підвалі, але й тут вона не могла залишитися назавжди. У собаки було багато дітей, а хвора табуреточка стала б їй тягарем. І маленька табуреточка пішла. Вона вже не сподівалася на щасливе життя й зупинилася біля старої лавки, яка була майже зламана. У цей час повз те саме місце йшов бородатий дідок. Це був майстер-столяр. Цілими днями він працював у майстерні: майстрував столи й стільці для всіх, хто попросить.

- Яка мила табуреточка, тільки трішки зламана, — подумав добрий дідок і взяв її з собою.

Маленька табуреточка злякалася й притихла.

Удома столяр-майстер полагодив ніжку табуреточки, пофарбував і покрив лаком. Табуреточка стала здоровішою й гарнішою, ніж колись. Потім дідок підсунув табуреточку до стіни й поставив на неї квіти в глиняному горщику.

Квітка була дуже важкою, але маленька табуреточка не скаржилася, і квітка гладила маленьку табуреточку своїми великими м'якими листками, обіймала, коли було прохолодно, і обмахувала у літню спеку, як віяло. Табуреточка була знову щаслива.


  1. Каталог: images
    images -> На реферат надається письмова рецензія передбачуваного наукового керівника або іншого фахівця, призначеного приймальною комісією
    images -> Програма для складання вступного іспиту до аспірантури
    images -> Принципи реалізації наукової діяльності університету: активна участь у формуванні та
    images -> Віртуальна виставка праць викладачів об’єднання сільськогосподарських бібліотек Житомирської області за 2014 рік
    images -> Медсестринство в геронтології та геріатрії
    images -> Гостра дихальна недостатність
    images -> Програма вступного випробування з іноземної мови (англійська, німецька, французька) за професійним спрямуванням
    images -> Розвиток вітчизняної системи електронних наукових видань
    images -> Програма м. Івано-Франківськ, 2011 міністерство охорони здоров’я україни


    Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка