Дайте короткі відповіді на запитання



Скачати 27.43 Kb.
Дата конвертації19.07.2020
Розмір27.43 Kb.
Дайте короткі відповіді на запитання:

  1. Предмет психології вищої школи, її завдання та основні категорії.

  2. Методологія і принципи психологічного дослідження. Класифікація методів психології вищої школи та їх загальна характеристика.

  3. Психологічна характеристика студентства як періоду ранньої дорослості. Зміни в пізнавальному та соціальному розвиткові студентів.

  4. Суперечливості та кризи студентського віку.

  5. Механізми психологічних захистів у студентської молоді



  1. Предмет психології вищої школи, її завдання та основні категорії.

Предметом психології вищої школи є особистість викладача та студента в їх розвивальній педагогічній взаємодії. Вона досліджує роль «особистісного чинника» при впровадженні інноваційних технологій навчання і виховання у ВНЗ, психологічні умови і механізми особистості майбутнього фахівця в системі ступеневої вищої ший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр).

Основними категоріями психології вищої школи є навчаннярозвитоквиховання в єдності та взаємозв’язку, що визначається загальним поняттям едукація.

Психологія вищої школи як наукова і прикладна галузь розв'язує низку практичних, науково-дослідних і діагностично-корекційних завдань.

До найважливіших практичних завдань психології вищої школи в період реформування вищої освіти в Україні належать:



  • розробка наукової, психолого-методичної бази для контролю за , повноцінністю змісту та умовами психічного розвитку студентів, їх особистісним зростанням і професійним становленням, зокрема в кредитно-модульної системи навчання;

  • обґрунтування оптимальних форм навчально-професійної та спілкування студентів, які сприяють засвоєнню ними всього професійних функцій і важливих соціальних ролей;

  • розробка особистісно-орієнтованих     технологій     навчанні
    студентів, психологічне обґрунтування інноваційних дидактичних проектів (педагогічних експериментів у вищій школі

  • пошук ефективних шляхів (методів і засобів) забезпеченні
    фундаментальної психологічної підготовки студентів, підвищення рівня загальної   культури    та    психологічної    компетенції   як    передумові
    демократизації, гуманітаризації та гуманізації освіти;

  • надання психологічної допомоги та підтримки всім учасникац'
    педагогічного   процесу,   особливо   в   періоди   особистісних   криз   І
    професійного самоствердження.

Серед актуальних науково-дослідних завдань психології вищої  школи є такі:

  • психологічне обґрунтування професіограми сучасного фахівців
    вищої кваліфікації (педагога, психолога, лікаря, менеджера, інженер?
    тощо), на основі якої має розроблятися державний стандарт змісту з; .
    напрямами і спеціальностями професійної підготовки в системі ступеневої вищої освіти;

  • виявлення  соціокультурних, соціально-психологічних, психологічних і дидактичних чинників соціалізації особистості майбутньогофахівця,   щоб   проектувати   індивідуальну   траєкторію   професійного становлення кожного студента протягом усіх років його навчання; 

  •  розробка   психологічних   засад   формування   в   студентів і викладачів національної самосвідомості, активної громадянської позиції, ментально-духовних настанов стосовно «рідномовленнєвих обов'язків» (І. Огієнко) і розвитку україномовного освітнього простору;

  • вивчення психологічних закономірностей діалогу студента і
    комп'ютера та розробка психологічних основ комп'ютеризації навчального процесу у вищій школі;

  • дослідження    психологічних    проблем    підготовки    науково-
    педагогічних  кадрів,  становлення  особистості  майбутнього  викладача протягом навчання в магістратурі та аспірантурі;  

  • вивчення      психологічних      засад      наукової      творчості,
    вдосконалення професіоналізму й підвищення педагогічної майстерності викладачів.

До діагностично-корекційних завдань психології вищої школи належать:

  • розробка  методів  професійної  орієнтації  старшокласників (зокрема тих, хто має покликання до педагогічної професії, для свідомого обрання    ними    педагогічного    фаху)    та    обґрунтування    системи
    професійного відбору молоді до вищих навчальних закладів (особливо тих, хто здійснює професійну підготовку за педагогічними напрямами);

  • діагностика настанов  студентів   щодо   самого   себе  задля позитивної «Я-концепції» - ядра особистості майбутнього

  • визначення рівня психологічної готовності першокурсників донавчання у вищій школі та розробка передумов успішної їх адаптації;

  • вивчення, стану  взаємин  викладачів   і   студентів,   щоб оптимальну  педагогічну  взаємодію,  конструктивно та можливі міжособистісні конфлікти.



  1. Методологія і принципи психологічного дослідження. Класифікація методів психології вищої школи та їх загальна характеристика.

Методологія (від гр. μέΰόδόξ – шлях дослідження, спосіб пізнання та λόγόζ – слово) – вчення про методи пізнання та перетворення світу. Методологічні питання вивчення тієї чи іншої психологічної проблеми можуть мати як теоретичний, так і вужчий, конкретний або прикладний характер.

Часто термін «методологія» використовується як еквівалент поняття «науковий метод», оскільки єдино прийнятною методологією є наукова методологія, а провідним принципом дослідження – принцип науковості.

У дослідженнях Л. С. Виготського, Е. Г. Ананьєва, С. Л. Рубінштейна, Г. С. Костюка, О. М. Леонтьєва, Б. Ф. Ломова, К. К. Платонова, М. Г. Ярошевського були закладені методологічні основи сучасної наукової психології. Узагальнюючи методологічні здобутки цих дослідників, український психолог О. М. Ткаченко визначив та об’єднав у цілісну систему основні принципи психологічної науки:

• детермінізму;

• відображення;

• єдності психіки та й діяльності;

• розвитку психіки;

• системно-структурний принцип

Принципи:

1. Принцип об'єктивності. Психічне у психологічному дослід­женні постає як об'єктивне пізнання існуючого явища. Результати дослідження не можуть змінити сутність та закономірність того яви­ща, яке вивчають. Об'єктивність існування його не залежить від взаємодій з предметом дослідження.

Суб'єктивний компонент теж може мати місце у побудові пси­хологічного дослідження. Він може виявлятися в ініціюванні дос­лідження як такого, у свободі вибору організаційних елементів дослідження — від змістових до технічних, у професійній компе­тентності дослідника. Проте об'єктивність у пізнанні явища збері­гається.

2. Принцип багатомірного та багаторівневого існування предмета. Вивчення та визначення сутності предмета можуть стосуватися різних його сторін, характеристик та рівнів. Отже, предмет психо­логічного дослідження постає як багатомірне та багаторівневе явище.

3. Принцип дослідження психічних явищ у розвитку вимагає ро­зуміння їх такими, що перебувають у стані руху, зміни або очіку­вання цієї зміни і в кожний момент існування поєднують у собі елементи минулого, теперішнього та майбутнього.

4. Принцип творчої самодіяльності передбачає розуміння дослід­ником того, що суб'єкт у своїх діяннях, в актах творчої самодіяль­ності не тільки виявляє себе, а й формується та визначається в них.

5. Принцип організації формувальних та розвивальних впливів у процесі взаємодії дослідника з предметом дослідження. Перетворю­вальна діяльність психолога полягає у наданні предмету досліджен­ня інтенції зміни, розвитку, перетворення.

У психології використовуються як загальнонаукові, так і специфічні методи. Специфіка психічної діяльності вимагає розробки й застосування спеціальних методів її пізнання та формування. Основними методами психології є спостереження, опитування, тестування, експеримент.

Спостереження – метод психологічного дослідження, який полягає у спостереженні за об’єктом дослідження, реєстрації та поясненні психологічних фактів. Метод спостережень характеризується безпосереднім сприйняттям явищ і процесів у їхній цілісності і динаміці.

Види спостережень. Життєве – обмежується описуванням зовнішніх явищ, реєстрацією фактів. Відповідь про причини тих чи інших вчинків, дій знаходиться навмання, методом проб і помилок. Життєве спостереження відрізняється своєю випадковістю, неорганізованістю, безплановістю.

Наукове – передбачає наявність чіткого плану фіксування отриманих результатів у спеціальному щоденнику, формуванні гіпотези, яка пояснює психологічну природу спостережуваного явища, наявність узагальнень та висновків.

Зовнішнє (об’єктивне) – збір даних про психологію і поведінку людини шляхом прямого спостереження зі сторони.

Внутрішнє (суб’єктивне) або самоспостереження – використовується тоді, коли психолог-дослідник вивчає явища в тому вигляді, в якому вони відбиваються безпосередньо в його свідомості. Психолог-дослідник спостерігає за своїми образами, думками, почуттями, переживаннями.

Вільне – не має наперед встановлених рамок, програми, процедури проведення.

Стандартизоване – має наперед встановлені рамки, програму, процедуру проведення.

Включене – дослідник виступає в ролі безпосереднього учасника того процесу, за ходом якого він веде дослідження.

Стороннє – не передбачає особисту участь спостерігача в тому процесі, який він вивчає.

Опитування – метод дослідження, при використанні якого людина відповідає на ряд питань, що їй задаються.

Письмове – анкетування.

Анкетування – використовується, щоб одержати інформацію про типовість тих або інших явищ. На результативність анкетування впливає ряд умов: підбір питань, які найбільш точно характеризують досліджуване явище, що дають надійну інформацію; постановка як прямих, так і непрямих питань; вилучення підказок у формулюваннях питань; попередження двоїстого розуміння змісту питань.

Усне – інтерв’ю, бесіда.

Тестування – спеціалізований метод психологічного дослідження, застосовуючи який можна отримати точну кількісну або якісну характеристику розвитку певних психічних явищ за допомогою порівняння їх показників з еталонними.

Експеримент – метод психологічного дослідження, специфіка якого полягає в тому, що в ньому продумано створюється штучна ситуація, у якій досліджувана властивість виявляється найкраще і її можна точніше і легше оцінити. Це головний метод психологічних досліджень, який передбачає активне втручання дослідника в діяльність досліджуваного з метою створення умов, в яких виявиться психологічний факт.

Види експериментального методу

Природний експеримент проводять у звичному для досліджуваного оточенні, і він, як правило, не усвідомлює себе об’єктом дослідження.

Лабораторний експеримент дає можливість не лише створювати, а й контролювати чинники, що впливають на його перебіг

У психології використовуються також методи моделювання, математичної статистики, якісного аналізу та ін.


  1. Психологічна характеристика студентства як періоду ранньої дорослості. Зміни в пізнавальному та соціальному розвиткові студентів.

Студентство — це молодь, що проходить стадію персоналізації на основі цілеспрямованого засвоєння навчальних, професійних і соціальних функцій шляхом свідомого оволодівання професійними знаннями, уміннями і навичкам, набуття професійних якостей під час навчання у вищіх навчальних закладах. 

Студентський період життя людини перепадає переважно на період пізньої юності або ранньої дорослості, який характеризується оволодінням усім різноманіттям соціальних ролей дорослої людини, отримання права життєвого вибору, набуття повної юридичної та економічної відповідальності, можливості включення в усі види соціальної активності (аж до державного рівня), здобуттям вищої освітита опануванням професією.

 Головними сферами діяльності студентів є професійне навчання, особистісне зростання та самоствердження, розвиток інтелектуального потенціалу, духовне збагачення, моральне, естетичне і фізичне самовдосконалення.

Для особистості студента характерним є розвиток моральних й естетичних почуттів, підвищення рівня цілеспрямованності, рішучості, наполегливості, самостійності та ініціативності, вміння володіти собою. Цей період характеризується також змінами у мотиваційній сфері, зокрема потребах та интересах, посиленням свідомих мотивів поведінки. Зважаючи на концепцію ієрархії потреб людини А. Маслоу, можна уявити потребісну сферу студентської молоді так:

1. Фізіологічні потеби, серед яких особливо виділяють потребу у фізичній активності та посилення сексуального потягу, прагнення відкорегувати і стабілізувати фізичний аспект «образу-Я», необхідність підтримувати нормальний психофізіологічний тонус та бажання зберегти і поліпшати своє здоров'я.

2.Потреба у безпеці, захисті і стабільності посилюється і реалізується не тільки в середовищи ВНЗ і родини, а й у сфері уявлень про майбутню професію, життєві перспективи і плани.

3.Потреба в приналежності, прийнятті і любові найповнише реалізується в спілкуванні. Студентський вік - «золота пора» і в особистісному житті людини. Кохання в юності не завжди залишається для людини найсвітлішим, найсвященнішим. Саме в юнацькому віці кожному доводиться сформувати своє ставлення до сексуальної чутливості і кохання — це є важливим компонентом юнацької самосвідомості.

4.Потреба в самоповазі, соціальному статусі, компетентності — прагнення до успіху в діяльності, до соціального визнання і високої оцінки її результатів, бажання досягнути поваги.

Студентський вік — період романтики, життєвого оптимізму, активної соціальної позиції, хоча кожна історична віха має свій вектор її спрямованності.

5.Потреба в самоактуалізації, самореалізації та індивідуальному розвитку означає активне формування своїх здібностей та їх подальше удосконаленняю Вона пов'язана з мотивацією досягнення та пересікається з потребою у визнанні та прийнятті як члена професійної групи, суспільства.



Критеріями самоактуалізації є усвідомлене самосприйняття та осягання розумом свого життя як цінності. Внутрішніми детермінантами самоактуалізації є довірлива сміливість та емоційна мудрість.

  1. Суперечливості та кризи студентського віку

Вікова криза характеризується різкими й суттєвими психологічними зрушеннями та змінами особистості, розвиток якої набуває бурхливого стрімкого характеру.

Можуть бути такі ознаки кризи:

1) сильна фрустрація, інтенсивне хвилювання через незадоволення потреби;

2) загострення рольових конфліктів «студент - викладач», «студент - студент»;

3) ціннісно-смислова невизначеність, неструктурованість особистості (наприклад, дехто вперше дізнається про можливість самоуправління, саморегуляції та самовиховання);

4) інфантильність (студент поводить себе як безвідповідальна людина або вдається до пияцтва, сексуальної розпусти, вживання наркотиків тощо).



Криза 17-18 років пов'язана з потребою самовизначення молодої людини після закінчення загальноосвітньої школи та пошуком свого місця в подальшому, вже самостійному житті. Це конструювання наступного етапу власного життєвого шляху, моделювання свого «Я» з орієнтацією на майбутнє.

Лінії орієнтації особистості, яка самовизначається, можуть бути такі:

- на альтруїзм або егоїзм;

- на норми повсякденної свідомості або на унікальність і самобутність;

— на суспільну значущість майбутньої професії або задоволення особистих потреб (хочу, можу, потрібно).

1. У студентські роки розрізняють нормативну кризу, яка переборюється в період адаптації до навчання у ВНЗ. Проте ця криза може набувати затяжного характеру: труднощі не вирішуються, а відкладаються на потім через небажання їх розв'язувати. Можуть, наприклад, виникати негативні почуття від необхідності відвідувати заняття, від критичного ставлення до викладачів, при конфліктах із товаришами.

2. Серед суперечностей студентського віку особливо важливу роль має криза ідентичності, пов'язана з системою «Я». Ідентичність - це стійкий образ «Я», збереження та підтримка своєї особистісної цілісності, тотожності, нерозривності історії свого життя і власного «Я». За Е. Еріксоном, процес самовизначення - формування ідентичності, довготривалий і складний. Ідентичність забезпечує неперервність минулого, теперішнього і майбутнього індивіда. Вона утворює єдину систему координат для організаційних та інтеграційних форм поведінки у різних сферах життя людини.

Ознаки періоду формування ідентичності:

а) високий рівень усвідомлення своїх потреб і наявних для цього можливостей, добра поінформованість щодо шляхів забезпечення своїх потреб;

б) активна позиція особистості щодо ймовірних альтернатив самореалізації;

в) визначення позитивних і негативних, а інколи і незначна апробація різних варіантів самореалізації перед прийняттям остаточного рішення;

г) бажання визначитися у виборі за принципом: що раніше, то краще.

3. Криза залежності від батьківської родини. З одного боку, молоді люди можуть жити окремо від своєї родини в студентському гуртожитку, мати виражену тенденцію до самостійності, проявляти особистісну зрілість, а з іншого - емоційно-особистісна й побутова (особливо матеріальна) залежність від батьків.

4. Криза інтимно-сексуальних стосунків. На студентський вік припадає період посилення сексуального потягу. Зростає потреба в інтимно-особистісних стосунках із психологічно-духовно близькою людиною (друг, коханий). Водночас створення власної сім'ї блоковане матеріальною залежністю від батьків, житловою невлаштованістю (у студентів це гостріше виражено, ніж у їхніх однолітків, які працюють на виробництві), а позашлюбні стосунки загалом є соціально несхвальними та можуть супроводжуватися внутрішньоособистісною конфліктністю (напруженістю). У деяких студентів інтимні стосунки можуть затьмарювати собою все інше.

5. Кризові ситуації в навчально-професійній діяльності. Чинниками, що провокують кризові ситуації у студентів, є деякі психологічно не сприятливі особливості організації навчального процесу у вищій школі. Часто вивчення та успішне «складання» якої-небудь навчальної дисципліни стає самоціллю, а не засобом досягнення мети - оволодіти професійними знаннями та навичками, необхідними для майбутньої роботи. На жаль, ці тенденції підтримуються не лише особистісно -незрілими студентами, а й окремими викладачами. Творче і свідоме опанування знаннями витісняється зубрінням навчального матеріалу та конформізмом щодо екзаменатора. Наявна аналогія між іспитом і лотереєю посилює ситуацію. Несистематичне (передекзаменаційне) вивчення матеріалу не тільки не сприяє формуванню глибоких професійно-важливих і особистісно-значущих знань і вмінь, але і провокує психоемоційні перевантаження.



  1. Механізми психологічних захистів у студентської молоді

Часті прояви у студентів психологічного захисту, як витіснення, раціоналізація, заперечення, регресія, сублімація тощо.

Витіснення – це виключення зі свідомості неприємної інформації або поведінки. Активне виштовхування зі свідомості хворобливих почуттів, імпульсів, згадок.

Раціоналізація – механізм пошуку переконливих доказів та виправдань для недостатньо схвалюваних дій і бажань. Спроба довести, що поведінка була раціональною і виправданою, а тому соціально схвалена.

Сублімація – задоволення або придушення незадоволених бажань за допомогою іншої діяльності. Зазвичай це стосується зміни способу задоволення, а не його об’єкта.

Регресія – це повернення особистості під впливом сильних емоційних переживань до більш ранніх ступенів психологічного розвитку, що спостерігається у формах ригідної, «дитячої» поведінки.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка