Дата Подія Короткий зміст



Скачати 19.72 Kb.
Дата конвертації19.07.2020
Розмір19.72 Kb.

Дата

Подія

Короткий зміст

1950 – 1980 роки

Дисидентський рух



Дисидентський рух в Україні зародився як протест проти бездержавності, панування партійно-державної бюрократії, утисків національно-культурного життя, посилення русифікації.

Виділяють чотири основні напрями: самостійницький, національно-культурницький, правозахисник, релігійний. Найрадикальнішим, а тому й найбільш переслідуваним, був самостійницький напрям. Його прихильники виступали за державну незалежність України, яку планували здобути мирними засобами. Яскравими представниками цього напряму були правник Л. Лук'яненко, історик В. Мороз, журналіст В. Чорновіл, вчителька О. Мешко, мистецтвознавець В. Горинь, психолог М. Горинь, поет В. Стус та ін.

Наприкінці 1950 років у західноукраїнських областях виникло кілька нелегальних організацій: Об’єднана партія визволення України, Українська

робітничо-селянська спілка, Український національний комітет та ін. Серед них виділялася УРСС. Проголосивши себе спадкоємницею ідеї боротьби за самостійну Україну, УРСС виступала за реалізацію статей республіканської і союзної

конституцій, які передбачали вихід України зі складу СРСР. Однак у січні 1961 організацію було викрито, її членів - засуджено на різні терміни ув’язнення, а керівника, - до розстрілу, пізніше заміненого на 16-річне ув’язнення. Подібні

судилища відбулися також над членами інших підпільних організацій. У результаті

кількох чоловік було розстріляно, багатьох засуджено на тривалі строки ув’язнення.


наприкінці 50-х-на початку 60-х років

перші прояви дисидентського руху

на Західній Україні було організовано кілька невеликих таємних груп. Виділялася серед них так звана «Група юристів» на чолі з адвокатом Левком Лук'яненком. Вона закликала до здійснення законного права України на вихід із Радянського Союзу. Після виявлення цих груп їхніх учасників на закритих процесах було засуджено до тривалих термінів ув'язнення.

Наприкінці

60-х років



Виготовлення та розповсюдження самвидаву

Однією з головних організаційних форм руху стає виготовлення і розповсюдження самвидаву. Національний рух згуртовується за допомогою всеукраїнського підпільного видання. Це був "Український вісник" за редагуванням В. Чорновола. Отже, рух починає ясно усвідомлювати важливість організації справи, значення нелегального видання, різних методів і форм роботи. Таким чином, поєдналися у своєму поступі найкращі риси попереднього етапу з урахуванням досвіду підпільних груп. На таку переорієнтацію руху вплинула блискуча публіцистика В. Мороза, серед них "Репортаж із заповідника імені Берії" і "Серед снігів".

1955 – 1985 роки

Виникнення і діяльність

Об’єднаної партії

визволення України

(ОПВУ).


Ця підпільна організація створювалася на засадах ОУН, але її діяльність була суто пропагандистською. ОПВУ проводила агітаційну роботу серед населення, поширювала листівки, віддруковані на друкарській

машинці, мала свій статут, програму і текст присяги.



1950-

початок


1960

Релігійне дисидентство

мало на меті боротьбу за фактичне, а не декларативне визнання свободи совісті. В Україні, зокрема, воно вело боротьбу за відновлення українських греко-католицької та авто-кефальної православної церков, за свободу діяльності протестантських сект. Найбільш яскравими представниками цієї течії були Г. Вінс, І. Гель, В. Романюк, Й. Тереля.

Антицерковна кампанія 2-ї половини 1950 - початку 1960, що супроводжувалася

форсованим подоланням «релігійності», адміністративним втручанням у діяльність

релігійних організацій, викликала появу релігійного дисидентства.

В опозиції до режиму перебували представники римо-католицьких та юдейських громад.


Жовтень

1961


XXII з’їзд КПРС.

Затвердження нової політики, суть якої визначалась в змісті подій. Русифікація та

шовінізм стосовно України, нехтування її культурою.



Серпень-

вересень


1965

Масові арешти

інтелегенції, захисників

культури, письменників


Багато культурних діячів України зазнали репресій збоку радянської влади, що

потім призвело до багатьох подій.



Січень-

травень


1972

Репресії

Культурні діячі України зазнали репресій збоку тоталітарного режиму.

січень 1973 року



Постанова "Про літературно-мистецьку діяльність".

Свідченням про наростання тиску на літературу стало прийняття ЦК КПРС цієї постанови. Вона вимагала більшої активності у слідування ідейним настановам партії.

перша половина

1980-х


дисидентство придушено

відкриті прояви українського дисенту були придушені, і він за рідкісним винятком існував переважно у формі підпільних організацій (як і в 1950-ті). Збільшилася кількість анонімних антирадянських листівок. Посилилися психіатричні репресії.

4 вересня

1985


Смерть одного із

найактивніших

представників

українського дисидентсь

кого руху – Василя Стуса.


Помер уночі проти 4 вересня,

можливо, від

переохолодження. За

офіційними

даними, причина смерті -

зупинка серця.



Висновок: Отже, переслідуючи українську історію, культуру, мову, національну еліту, комуністичний режим прагнув остаточно перетворити Україну на денаціоналізовану російську провінцію. Але на захист української самобутності піднялося хоч і нечисленне, та самовіддане нове покоління борців. Зорганізувавши український дисидентський рух, воно засвідчило, що з розгромом ОУН і УПА традиції руху опору в Україні не припинилися, що ідея Української самостійної соборної держави. На мою думку, роль дисидентського руху в Україні надзвичайно велика. Завдяки цим людям відродилась українська незалежність. «Вони дебютували у 60-х роках, а результат їхньої роботи було видно наприкінці 80-х»

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка