Державний вищий навчальний заклад

Формування постійного прикусу починається у 6 років, коли починають прорізуватися перші постійні моляри. Умовною межею між змінним і постійним прикусом вважають такий стан зубощелепної системи, коли не залишилося жодного тимчасового зуба.

Постійний прикус підрозділяють на 3 етапи (Ф. Я. Хорошилкина, 1999):

I етап - постійний прикус, який формується (з 12 до 18 років). На цьому етапі, коли відбувається прорізування останніх постійних молярів, простежується активний ріст альвеолярних відростків ще­леп. Ріст щелеп особливо активний у перші 1,5 роки (12-13,5 років), уповільнюється в наступні 1,5 роки (13,5-15 років), стихає до 16,5 років і практично відсутній у віці 16,5-18 років. Ріст суттєво за­лежить від прорізування других постійних молярів, формування ко­ренів іклів, других премолярів і молярів.

II етап - "доформувальний" (Ю. M. Малыгин) постійний при­кус (з 18 до 24 років). На цьому етапі щелепи досягають максималь­ної довжини під час прорізування третіх постійних молярів. Відсут­ність зубів "мудрості" у 21 роки свідчить про недостатній ріст щелеп у довжину. Активне прорізування зубів продовжуться поряд з їх мезіальним переміщенням, яке відбувається в напрямку сил жувально­го тиску.

III етап - сформований постійний прикус. З установленням у прикусі постійних зубів процеси формування і перебудови кісток уповільнюються, але не припиняються. Мезіальне переміщення зубів триває протягом життя людини залежно від стирання їхніх контак­туючих апроксимальних поверхонь. Зменшується простір, який за­ймають зуби у зубній дузі (локальна довжина зубних дуг), тоді як їх­ня загальна довжина збільшується за рахунок прорізування двох останніх молярів (7, 8).

Ріст і прорізування зубів суттєво впливають на зміни висоти обличчя, яка збільшується з прорізуванням тимчасових зубів на 17 %, перших постійних молярів та наступних зубів - на 14 %, других постійних молярів - на 24 %. Це в сумі дорівнює 55 %. Змінюються пропорції обличчя та його зовнішня форма, оскільки кістки лицевого скелета зміщуються відносно одна одної. Сталість форм та збереження індивідуального вигляду забезпечується ремодулюючим ростом, тобто генетично керованим процесом росту в усіх зонах (суглобний, шовний, апозиційний) у різний час, із неоднаковою ін­тенсивністю і в різних напрямках.

Існує декілька класифікацій фізіологічних видів постійного прикусу

Л. П. Григор'єва (1984)

1. Ортогнатичний прикус.

2. Ортогенічний прикус.

E. И. Гаврилов, A. С. Щербаков (1984)

1. Ортогнатичний прикус.

2. Ортогенічний прикус.

3. Зубоальвеолярна протрузія.

4. Опістогнатія.

C.I. Криштаб (1986)

1. Ортогнатичний прикус.

2. Ортогенічний прикус.

3. Біпрогнатія.

4. Опістогнатія.

B. H. Копейкин (1987):

1. Ортогнатичний прикус.

2. Ортогенічний прикус.

3. Фізіологічна прогенія.

4. Фізіологічна прогнатія.

5. Біпрогнатичне співвідно­шення.

1. Ортогнатичний прикус.

2. Ортогенічний прикус.

3. Фізіологічна прогнатія.