УІ. ЗМІСТ ТЕМИ ЗАНЯТТЯ:
Структурно-логічна схема теми:
Фізіологічні види постійного прикусу
Формування постійного прикусу починається у 6 років, коли починають прорізуватися перші постійні моляри. Умовною межею між змінним і постійним прикусом вважають такий стан зубощелепної системи, коли не залишилося жодного тимчасового зуба.
Постійний прикус підрозділяють на 3 етапи (Ф. Я. Хорошилкина, 1999):
I етап - постійний прикус, який формується (з 12 до 18 років). На цьому етапі, коли відбувається прорізування останніх постійних молярів, простежується активний ріст альвеолярних відростків щелеп. Ріст щелеп особливо активний у перші 1,5 роки (12-13,5 років), уповільнюється в наступні 1,5 роки (13,5-15 років), стихає до 16,5 років і практично відсутній у віці 16,5-18 років. Ріст суттєво залежить від прорізування других постійних молярів, формування коренів іклів, других премолярів і молярів.
II етап - "доформувальний" (Ю. M. Малыгин) постійний прикус (з 18 до 24 років). На цьому етапі щелепи досягають максимальної довжини під час прорізування третіх постійних молярів. Відсутність зубів "мудрості" у 21 роки свідчить про недостатній ріст щелеп у довжину. Активне прорізування зубів продовжуться поряд з їх мезіальним переміщенням, яке відбувається в напрямку сил жувального тиску.
III етап - сформований постійний прикус. З установленням у прикусі постійних зубів процеси формування і перебудови кісток уповільнюються, але не припиняються. Мезіальне переміщення зубів триває протягом життя людини залежно від стирання їхніх контактуючих апроксимальних поверхонь. Зменшується простір, який займають зуби у зубній дузі (локальна довжина зубних дуг), тоді як їхня загальна довжина збільшується за рахунок прорізування двох останніх молярів (7, 8).
Ріст і прорізування зубів суттєво впливають на зміни висоти обличчя, яка збільшується з прорізуванням тимчасових зубів на 17 %, перших постійних молярів та наступних зубів - на 14 %, других постійних молярів - на 24 %. Це в сумі дорівнює 55 %. Змінюються пропорції обличчя та його зовнішня форма, оскільки кістки лицевого скелета зміщуються відносно одна одної. Сталість форм та збереження індивідуального вигляду забезпечується ремодулюючим ростом, тобто генетично керованим процесом росту в усіх зонах (суглобний, шовний, апозиційний) у різний час, із неоднаковою інтенсивністю і в різних напрямках.
Існує декілька класифікацій фізіологічних видів постійного прикусу
Л. П. Григор'єва (1984)
1. Ортогнатичний прикус.
2. Ортогенічний прикус.
E. И. Гаврилов, A. С. Щербаков (1984)
1. Ортогнатичний прикус.
2. Ортогенічний прикус.
3. Зубоальвеолярна протрузія.
4. Опістогнатія.
C.I. Криштаб (1986)
1. Ортогнатичний прикус.
2. Ортогенічний прикус.
3. Біпрогнатія.
4. Опістогнатія.
B. H. Копейкин (1987):
1. Ортогнатичний прикус.
2. Ортогенічний прикус.
3. Фізіологічна прогенія.
4. Фізіологічна прогнатія.
5. Біпрогнатичне співвідношення.
E. H. Жулев (1995)
1. Ортогнатичний прикус.
2. Ортогенічний прикус.
3. Фізіологічна прогнатія.
Поділіться з Вашими друзьями: |