Дідич Тарас Олегович, Доцент кафедри теорії права та держави, кандидат юридичних наук, доцент робоча програма



Сторінка1/4
Дата конвертації17.11.2016
Розмір0.6 Mb.
#1781
ТипПрограма
  1   2   3   4
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ
КАФЕДРА ТЕОРІЇ ПРАВА ТА ДЕРЖАВИ

«ЗАТВЕРДЖУЮ»

Заступник декана юридичного факультету з навчальної роботи

___________ Лотюк О.С.

«____»____________20__ року


РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ


ІСТОРІЯ ПРАВОВИХ І ПОЛІТИЧНИХ ВЧЕНЬ

для студентів

галузь знань – 0304 «Право»

напрям підготовки – 6.030401 «Правознавство»


КИЇВ – 2013

Робоча програма навчальної дисципліни «Історія правових і політичних вчень» для студентів галузі знань «Право», напряму підготовки «Правознавство».

«____» ______________ 2013 року – 42 с.


Розробник: Дідич Тарас Олегович,

Доцент кафедри теорії права та держави, кандидат юридичних наук, доцент


Робоча програма навчальної дисципліни «Історія правових і політичних вчень» затверджена на засіданні кафедри теорії права та держави
Протокол № ___ від «___»_________ 20___ року

В.о. завідувача кафедри теорії права та держави ____________ Зайчук О. В.

«___» __________ 20___ року
Схвалено науково - методичною комісією юридичного факультету
Протокол №___ від «___» __________ 20___ року
Голова науково-методичної комісії _____________ Безклубий І.А.

«___» __________ 20___ року

Схвалено предметною комісію з економічних та юридичних наук при Науково-методичній раді Університету
Протокол №___ від «___» __________ 20___ року
Голова предметної комісії _____________ Луцишин З.О.

«___» __________ 20___ року

© Дідич Т.О., 2013
ВСТУП

Навчальна дисципліна Історія правових і політичних вчень є складовою освітньо-професійної програми підготовки фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем «Бакалавр» галузі знань «Право» з напряму підготовки 6.030401 «Правознавство».

Дана дисципліна викладається у 1-му семестрі 2-го курсу в обсязі – 72 год. 1 ( 2 кредитів ECTS2) зокрема: лекції – 17 год., семінарські заняття – 17 год., самостійна робота – 12 год. У курсі передбачено 2 змістових модулі та 2 модульна(і) контрольна(і) робота(и). Завершується дисципліна – іспитом.
Мета дисципліни – полягає в тому, щоб надати майбутнім юристам знання про виникнення та еволюцію правових і політичних вчень, ознайомити студентів з основними концепціями, доктринами, ідеями, що історично склались та відіграли помітну роль у становленні та розвитку теоретичних знань про державу і право. Вивчен­ня цьо­го кур­су та­кож має спри­я­ти пра­вовому, де­мо­к­ра­ти­ч­но­му і па­т­рі­о­тич­но­му ви­хо­ван­ню студентів, фор­му­ван­ню ви­со­кої пра­во­вої куль­ту­ри та ви­ро­б­лен­ню у них вмін­ня ана­лі­зу­ва­ти і про­гно­зу­ва­ти роз­ви­ток як окре­мих політико-пра­во­вих ін­сти­ту­тів, так і дер­жа­ви та пра­ва в ціло­му.
Завдання – полягає в тому, що студенти змогли опанувати програму навчальної дисципліни, були підготовлені для складання іспиту з вказаної навчальної дисципліни.
Структура курсу Відповідно до існуючої періодизації правових і політичних вчень та навчальних і тематичних планів структура "Історії правових і політичних вчень" як навчальної дисципліни така. За всіма темами проводяться лекції, семінарські заняття, встановлено години для самостійної роботи студентів. Формами контролю є модульні контрольні роботи, поточні контрольні роботи та іспит.

Згідно з принципом системності, тобто вивчення предмета (вчень правового і політичного характеру минулого) у цілісності і структурній єдності, матеріал лекцій та семінарів побудовано за певною архітектонікою. У логічній послідовності і у тісному зв'язку почергово вивчаються:

а) правові і політичні вчення античності (до 5 ст. н.е.);

б) правові і політичні вчення 6-16 ст.н.е.);

в) правові і політичні вчення 17-18 ст. н.е.;

г) правові і політичні вчення 19 ст. н.е.;

д) правові і політичні вчення 20 -21 ст. н.е.

є) вітчизняні політичні та правові вчення минулого і сучасного.

Така структура покликана забезпечити цілісність сприйняття даної, конкретної епохи, а також спадковість і наступність у вивченні всіх тем і періодів курсу як єдиного цілого.

В результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен



знати:

  • предмет, завдання та методологію курсу “Історія правових і політичних вчень”, її місце в системі навчальних дисциплін. Історію зародження та розвитку “Історії правових і політичних вчень” як самостійної науки та самостійної навчальної дисципліни;

  • зв'язок історії правових і політичних вчень з іншими суміжними науками та навчальними дисциплінами;

  • основні наукові проблеми історії правових і політичних вчень;

  • динаміку становлення і розвитку правових і політичних вчень на різних етапах державно-правового розвитку людства;


вміти:

  • досліджувати та робити висновки щодо змісту правових і політичних ідей, концепцій, доктрин;

  • аналізувати особливості становлення правових і політичних вчень;

  • на ґрунті знань історії політико-правової думки прогнозувати суспільно-політичне життя в Україні та країнах світу;

  • використовувати отримані знання для подальшого поглибленого вивчення юридичних навчальних дисциплін;

  • використовувати знання історії правових і політичних вчень в практичній юридичній діяльності.


Місце дисципліни (в структурно-логічній схемі підготовки фахівців відповідного напряму). Історія правових і політичних вчень належить до системи історико-теоретичних навчальних дисциплін, яка забезпечує ґрунтовність теоретико-методологічної та історико-правової підготовки майбутніх юристів.
Зв’язок з іншими дисциплінами. Вивчення історії правових і політичних вчень тісно пов'язане із набуттям знань з суміжних навчальних дисциплін (“Теорія права”, “Історія України” та ін.).

Контроль знань і розподіл балів, які отримують студенти.

Контроль здійснюється за модульно-рейтинговою системою.

У змістовий модуль 1 (ЗМ1) входять теми 1 – 7, а у змістовий модуль 2 (ЗМ2) – теми 8-14. Обов’язковим для іспиту є активна участь у вивченні навчальної дисципліни, перескладеність всіх пропусків навчальних занять, набрання не менше 40 балів за результатами поточного контролю знань.

Оцінювання за формами контролю:

Оцінювання знань студентів здійснюється шляхом виконання індивідуальних завдань, які включають поточний (модульний ЗМ1, ЗМ2), підсумковий (КПМ) та семестровий (СК) контроль.

Результати контрольних завдань оцінюються за 100–бальною системою.

За результатами оцінювання змістового модуля студентам виставляються бали.

Максимальна кількість балів, що може набрати студент за один ЗМ дорівнює 20-ти балам. За два змістовних модулі студент може одержати максимум 40 балів (по 20 балів за кожний ЗМ), які додаються до наступних максимально можливих 60 балів, що одержуються ним за комплексний підсумковий модуль (іспит) (КПМ).

Під час викладання матеріалу лекцій лектор може здійснювати контрольні опитування студентів. Максимальна оцінка, яку студент може отримати за ці опитування складає 20 балів, які є складовими КПМ.



Орієнтовні форми контролю знань на семінарських заняттях та їх оцінка:

  • доповідь (виступ на задану тему) – до 5 балів;

  • доповнення доповіді – до 3 бали;

  • експрес опитування – до 3 балів;

  • колоквіум – до 4 балів;

  • самостійна робота – до 5 балів;

  • домашня робота – до 5 балів;

  • есе (короткі відповіді на запитання) – до 3 балів;

  • тестування (з набору суджень вибрати вірні) – до 3 балів;

  • реферат (змістовна письмова робота на задану тему з аналізом літератури та висновками) – до 5 балів;

  • участь в дискусії – до 2 балів;

  • підсумкова контрольна робота - до 5 балів.

У випадку відсутності студента з поважних причин відпрацювання та перездачі МКР здійснюються у відповідності до „Положення про порядок оцінювання знань студентів при кредитно-модульній системі організації навчального процесу” від 1 жовтня 2010 року.
При простому розрахунку отримаємо:



Параметри


Змістовий

модуль 1

(ЗМ1)

Змістовий

модуль 2

(ЗМ2)

Комплексний

підсумковий

модуль (КПМ)

Разом

(підсумкова

оцінка (СК))

Оцінка в балах

0 – 20

0 - 20

0 - 60

0 - 100


При цьому, кількість балів:

  • 1-34 відповідає оцінці «незадовільно» з обов’язковим повторним вивченням дисципліни;

  • 35-59 відповідає оцінці «незадовільно» з можливістю повторного складання;

  • 60-64 відповідає оцінці «задовільно» («достатньо»);

  • 65-74 відповідає оцінці «задовільно»;

  • 75 - 84 відповідає оцінці «добре»;

  • 85 - 89 відповідає оцінці «добре» («дуже добре»);

  • 90 - 100 відповідає оцінці «відмінно».


Шкала відповідності

За 100 – бальною шкалою

За національною шкалою

90 – 100

5

відмінно

85 – 89

4

добре

75 – 84

65 – 74

3

задовільно

60 – 64

35 – 59

2

не задовільно

1 – 34







ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
Змістовий модуль 1
Тема 1. Історія правових і політичних вчень

як наукова і навчальна дисципліна (1 год.).
1. Місце Історії правових і політичних вчень серед інших юридичних дисциплін. Завдання курсу. Актуальність вивчення курсу (дискусійність, альтернативність рішення політико-правових проблем у минулому і сьогоденні). Юридичний та історичний характер історії політичних і правових вчень.

2. Предмет Історії правових і політичних вчень. Зміст і структура предмету дисципліни. Розмежування з предметами суміжних дисциплін. Класифікація політичних і правових вчень.

3. Методи дослідження та вивчення Істрії правових і політичних вчень. Світоглядні (філософські) методи, загальнонаукові методи; власне історичні (історико-правові) методи; власне юридичні методи, міждисциплінарні методи дослідження і вивчення Історії правових і політичних вчень.

4. Періодизація Історії правових і політичних вчень. Підходи до періодизації. Критерії періодизації. Загальна характеристика періодів становлення правових і політичних вчень.

5. Система навчального курсу Історії правових і політичних вчень.

Тема 2. Правові і політичні погляди країн

Стародавнього Сходу (5 год.).
1. Соціальні фактори появи світоглядних поглядів на державу і право в Стародавньому світі. Природа міфологічних та релігійних уявлень (синкретичність як методологія міфу; тотожність інформативного та нормативного в міфології; природа найдавніших заборон). Міфологія про земний порядок як частину загальносвітового і космічного устрою. Присутність божественних засад у природі людських взаємовідносин. Плюралізм міфологічних версій у відображенні різних соціально-політичних впорядкувань. Природа впорядкування та регуляції відповідних суспільних відносин. Взаємозв’язок міфу та релігії у сфері політико-правових поглядів. Вплив міфів на наступну державно-правову ідеологію.

2. Особливості появи уявлень про державу і право в країнах Стародавнього Сходу.

3. Політичні і правові уявлення у Древньому Єгипті та Межиріччі. Принципи божественної справедливості та природа поведінки людини і правителя у древньоєгипетських джерелах ("Повчення Птахотепа", "Книга мертвих", "Повчення гераклеопольського царя свому сину", "Речення Іпусера"); Принцип божої кари за порушення справедливості ("стезя Шамаша") в древньошумерської міфології та у Вавилоні (Закони Хаммурапі). Зорастрийські уявлення про природу та призначення держави.

4. Політико-правові вчення Стародавньої Індії. Джерела брахманізму (Веди, Упанішади). Поняття "дхарми" як божественного передвстановленого нормативу. Розвиток ідеології брахманізму в дхармасутрах і дхармашастрах, в "Манавадхармашастрі" ("Наставлення Ману о дхармі"). Критика брахманізму буддизмом. Інтерпретація буддизмом дхарми у "Дхаммападі" ("Стезя закону"). Моральні принципи раннього буддизму, уявлення про природу покарання и законність. Критика брахманізму школою локаяти (обґрунтування "природності моралі", що засновується "на суспільній згоді та корисності"). Політико-правовий принцип користі (артха) в "Артхашастре" Каутильи.

5. Політико-правова ідеологія в Стародавньому Китаї. Даосизм. Етико-політичні погляди Конфуція. Моїзм. Легізм. Погляди Лао-цзи як засновника даосизму (головне джерело "Дао де дзін"). Політико-правові аспекти трактування принципу "дао". Вчення Конфуція (погляди, що викладені у книзі "Лунь юй") про державу та право. Патріархально-патерналістський характер його концепції держави. Принцип доброчесності Конфуція. Моральні засади державного управління. Протиставлення правління "за допомогою закону та покарань" та правління "за допомогою доброчесності та ритуалу". Принцип "виправлення імен".

Політико-правові ідеї Мо-цзи. "Воля неба" як модель людських взаємовідносин ("єдиний зразок справедливості"). Теорія договірного походження держави. Соціальні аспекти ідеології моїзму.

Ідеологія легізму (Шан Ян, Хань Фей). Критика легістами (законниками) конфуціанства, традиційного морального праворозуміння. Розуміння легістами ролі законів у державі. Державна влада і народ. Принцип колективної відповідальності. Принципи “недіяння правителя” та мистецтва управління Хань Фея.

Тема 3. Політико-правові погляди Стародавньої Греції (6 год.).


  1. Загальні особливості виникнення наукових знань в Елладі. Закономірності виникнення політико-правової ідеології у Стародавній Греції та її взаємозв’язок з державотворчими процесами. Проблема елліноцентризму. Загальні парадигми і специфіка теоретичних підходів (концепція природного права, договірного походження держави) до розуміння природи держави та права. Періодизація політико-правової думки.

  2. Періодизація розвитку наукових шкіл Стародавньої Греції. Підходи до періодизації. Критерії періодизації. Наступність політико-правових поглядів. Загальна характеристика періодів розвитку наукових шкіл.

  3. Політико-правова думка раннього періоду (ІХ – VІ ст. до н.е.).

Трансформація міфологем як наслідок раціоналізації та розуміння етичного характеру держави та права.

Творчість Гомера ("Іліада" та "Одиссея"). Взаємозв’язок "дике"(справедливість) и "темісу" (звичай, звичаєве право) у Гомера.

Творчість Гесіода - поеми ("Теогонія" та "Турботи та дні"). Бог як уособлення морально-правового принципу. Призначення богині Евномії у Гесіода. Значення ідеї "золотого віку" у регресистській "зміні віків" Гесіода.

"Сім мудреців" (Фалес, Піттак, Періандр, Біант, Солон, Клєобул та Хілон). Ідея панування справедливих законів у суспільному житті поліса. Реформи Солона.

Піфагор та його школа (Архіт, Лізіс, Філолай та ін.). Зміст філософських основ при перетворенні політико-правових порядків. Зміст поняття "рівність" та визначення “справедливості”.

Проекти ідеального полісного устрою Фалея Халкедонського і неопіфагорейця Гіпподама.

Парадигма "арістократії" як політико-правового и морального принципу (піфагорійці, Геракліт. Феогнід Мегарський). Взаємодія політико-правових та філософських поглядів у Геракліта (проблема співвідношення "логосу" і "закону").

4. Розквіт давньогрецької політико-правової думки (V – перша половина IV ст. до н.е.).

Демокріт про співвідношення штучного і природного в еволюції суспільства. Проблема закону. Взаємозв’язок держави та загального блага.

Софісти (Протагор, Горгій, Гіппій, Антіфонт, Фразімах, Пол Агригентський. Каліклес, Лікофрон, Алкідам Елейський). Уявлення софістів про природне право. Протиставлення "законів поліса" та "законів природи". Фразімах про сутність політики. Лікофрон про договірне походження держави.

Сократ. Уявлення про єдність законного і справедливого. Розумне як основа політико-правових явищ.

Платон. Божественне та ідеальне як філософська засада політико – правової доктрини Платона. Природа держави та класифікація її форм. Проекти "ідеальної держави" у діалогах "Держава" і "Закони". Проблема справедливості у Платона.

Аристотель. Сутність держави та права. Політика як наука. Правильні та неправильні форми держави. "Політія" як найкраща форма правління. Поняття справедливості. Визначення природного права. Теорія закону. Відносини пана та раба. Ідеологія "середнього класу". Політико-правові аспекти критики Платона. Історичне значення поглядів Аристотеля на державу та право.



5. Політико-правова думка періоду еллінізму (друга половина IV – II ст.до н.е).

Епікур. Етичні передумови політичної ідеології Епікура. Природа та цілі держави. Трактування закону як наслідку суспільного договору. Епікур про співвідношення договору та справедливості.

Стоїки. Періодизація стоїцизму. Ідеї Зенона і Хрісіппа. Доля як "природний та загальний закон". Сутність держави. Космополітизм як політико-правовий принцип. Критика полісної організації.

Полібій. Розуміння природи розвитку політичних явищ. Циклічна зміна основних форм держави. Змішана форма держави.



Тема 4. Правові і політичні вчення Стародавнього Риму та періоду раннього Християнства (4 год.).
1. Особливості становлення поглядів на державу і право періоду еллінізму. Загальна характеристика політико-правових уявлень школи стоїків та епікурійців. Періодизація. Стародавній Рим як спадкоємець політико-правових ідей Давньої Греції. Криза полісного державного устрою та ідеології. Взаємозв’язок політичної історії Стародавнього Риму та розвитку політико-правової ідеології. Природне право и природна держава у римських стоїків. Проблема рабства. Марк Аврелій Антонін про рівність.

2. Марк Туллій Цицерон про державу і право. Природа держави та права. Визначення держави. Проблема найкращого державного устрою та критерії класифікації його форм. Справедливість і право. Визначення природного права. Співвідношення права та закону.

3. Юридична школа Стародавнього Риму. Погляди римських юристів (Гай, Папініан, Ульпіан, Павло). Трактування природного права. Поняття справедливості у римських юристів. Ульпіан про публічне та приватне право. Право народів. Праворозуміння Павла. Папініан про закон. Історичне значення ідей римських юристів.

4. Поява ранньохристиянських поглядів на державу та право. Новий Завіт (Євангелії та ін.) як джерело політико-правових ідей християнства. Правові принципи і норми Нового Завіту. Ідеї всезагальної рівності та свободи, справедливості та природного права в ранньому християнстві. Політико-правові погляди Тертуліана, Кепріана, Євсевія, Іоанна Златоуста. Соціально-політичний критицизм. Природа держави та права у світлі есхатологічної ідеології та месіанізму. Антична критика християнства. Наступна еволюція раннього християнства (формування духовенства, канонізація християнської літератури).

Тема 5. Західноєвропейські погляди на державу та право в період Середньовіччя (4 год.).
1. Релігійно-християнський характер поглядів на державу і право. Світогляд феодального суспільства. Соціально-політичні протиріччя, боротьба між світською та духовною владою. Особливості політико-юридичного мислення. Періодизація розвитку християнського вчення. Обґрунтування імператорського самодержавного режиму. Традиція обожнення імператора (Євсавій Кесарійський). Доктрина “симфонії світської і духовної влади”. Звід законів Юстиніана та його вплив на розвиток політико-правової культури. Агафій Маринійский про свободу особи та віротерпимість. Праця Іоана Дамаскіна “Джерело знань”. Ідеальний державний порядок в уявленні Михайла Псела. Трактат Костянтина Багрянородного “Про управління імперією”. Вплив візантійських політико-правових ідей на розвиток політичної та правової думки Київської Русі.

2. Держава та право в християнській концепції Аврелія Августина. Зміст ідей Аврелія Августина, їх наступність та значення.

3. Фома Аквінський – представник середньовічної схоластики. Інтерпретація античних уявлень про право і державу. Ідея божественної побудови світу і природа влади. Вчення Фоми про закони. Діалектика законів бога і законів людських. Сутність та призначення держави. Монархія як політичний ідеал. Вплив Фоми на католицьку філософію права і держави.

4. Середньовічні єресі. Значення ранньохристиянських єресей ( аріанство, несторіанство, донатизм, сутність тринітарних спорів). Кінець VII ст. - перемога ортодоксального християнства. Зміст і значення єресей XI-XIII ст.ст. (богоміли, патарени, вальденси, альбигойці – “катари”). Бюргерські і плебейські ( селянські) єресі другої половини XIV-XV ст.ст. (Джон Уікліф, Ян Гус, лолларди, таборити). Історичне значення.

5. Вчення про народний суверенітет Марсилія Падуанського. Політичні вчення М. Падуанського. Вчення про закони.

6.Університетська наука та юридичні школи в Середньовіччі. Загальна характеристика юридичної думки середньовіччя. Принципи методології. Проблематика природного та позитивного права. Школа глосаторів /Ірнерій/. Легісти. Рецепція римського права. Прибічники звичаєвого права про природу державної влади. Трактат Генрі Бректона «Про закони та звичаї Англії». Представники канонічного права. «Кодекс Грациана». Історичне значення.



Каталог: images -> abook file
abook file -> Актуальні проблеми цивільного процесу України” навчальна робоча програма спецкурсу для магістрів 1 курсу денної форми навчання спеціальності 030401 «Правознавство»
abook file -> Робоча програма навчальної дисципліни «Договірне право: теорія та юридична практика» для студентів
abook file -> Навчально-методичний посібник «Сучасні інформаційні технології»
abook file -> Програма для студентів спеціальності освітньо-кваліфікаційний рівень "Спеціаліст" Затверджено
abook file -> Кривошеїна Інга Валеріївна, доцент кафедри інтелектуальної власності, кандидат юридичних наук робоча програма
abook file -> Програма для студентів спеціальності 12. 00. 04 господарське право; господарсько-процесуальне право Затверджено
abook file -> Програма для студентів спеціальності 030401 "Право" освітньо-кваліфікаційний рівень "Магістр права" Затверджено
abook file -> Програма для студентів спеціальності 030401 "Право" освітньо-кваліфікаційний рівень "Бакалавр права" Затверджено
abook file -> Програма для студентів спеціальності 03040101 "Правознавство" освітньо-кваліфікаційний рівень "Магістр права" Затверджено
abook file -> Робоча програма навчальної дисципліни представництво в господарському праві та процесі для студентів магістратури


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка