|
Визначення впливу фантому на постійне магнітне поле проводилось шляхом вимірювання індукції поля, створюваного постійним неодимовим магнітом з силою зчеплення 40 кг, діаметром 4,4 см, висотою 1,5 см та магнітною індукцією на відстані 1 см від поверхні B = 0.38 T. Вимірювання здійснювалось за допомогою датчика Холла на відстані 2 см, 2,5 см, 3 см, 3,5 см, 4 см, 5,5 см та 7,5 см від датчика до поверхні магніту (або локалізатора, у випадку його застосування).
Вимірювання проводились для трьох випадків:
При цьому, для кожного з цих випадків магнітне поле утворювалось за трьох варіантів: магніт самостійно, магніт із дипольним локалізатором, магніт із конічним локалізатором.
Датчик розміщувався у пухлині фантому на глибині 2 см віднижньої грані. При цьому, магніт встановлювався таким чином, щоб його центр розміщувався навпроти датчика. Наночастинки розміщувались у пухлині таким чином, щоб знаходитись між магнітом та датчиком.
Рис. 2.15 Схема проведення дослідження впливу фантому на ПМП: 1 – пухлина з НЧ, 2 – датчик Холла, 3 – залозистий шар, 4 – жировий шар, 5 – магніт з аплікатором, 6 – блок реєстрації.
Блок реєстрації відображав значення напруги, що виникає на датчику, у Вольтах. Отримані значення переводились у Тесла за допомогою калібрувальної кривої (рис. 2.15).
Поділіться з Вашими друзьями: |
