Діти під веселу музику заходять в зал І займають свої місця є святкових днів багато



Дата конвертації20.11.2018
Розмір52.6 Kb.
#65430


Діти під веселу музику заходять в зал і займають свої місця
Є святкових днів багато

На листках календаря

А між ними й наше свято

Вшанування Букваря.


Учитель. Любі діти! Ось і настав той день, коли ми закінчили працювати з першим у своєму житті підручником – Букварем. Пам’ятаєте, як 1-го вересня ви стали учнями, як вам роздали Букварі?

Пригадайте, як вам кортіло швидше зазирнути всередину, дізнатися, що там?

Нині для вас Буквар – то звичайний підручник. Він навчив добре і швидко читати. Згодом ви познайомитеся з іншими підручниками, які будуть продовжувати його справу. Але поради вашого першого друга ви пам’ятатимете все життя: любити свою прекрасну землю, цінувати, шанувати її працьовитих людей, берегти святині нашого роду – землю, мову, пісню, криницю, хліб, вербу, калину…

Ростіть здоровими і сильними. І н е забувайте:

Хто багато читає, той багато знає!

Хто швидко читає, той багато зробити встигає!
Любі гості, мами й тата!

В нас - букварикове свято.

Добре, що прийшли до нас

Ви усі у перший клас.


Хай кожен гість перевіря

Чи знають учні Букваря?

Чи можна нам, школярикам

Прощатися з буквариком.


Ми – шкільна сім´я єдина.

Ми вчимо за складом склад,

Мама, щастя, Україна,

Річка, гори, пишний сад.

І за все це говорю:

Спасибі книзі – Букварю!


Ми букви старанно вивчали

Знаєм їх від А до Я.

І сторіночку останню

Прочитали з Букваря



Хором. Навчився читати наш дружний клас.

Ви можете вся привітати нас.



  • Свято Букваря, а самого Букварика немає. Давайте його покличемо.


Пісня «Букварик»
Беру до рук Букварик я.

Там букви всі від а до я.

Від звуків перших до складів

Букварик стежечку провів.

Букварику, Букварику,

Пров все розкажеш ти.

Про зоряні ліхтарики

Про річки і мости.

Про кізку з козенятами,

Про вовка і сову,

А я усе шукатиму

Відповідь просту.

Склади збираються в слова.

Аж закрутилась голова.

Слова у речення біжать

За ними треба поспішать.
Читаю речення малі.

Про ліс і квіти на землі.

І про швидкого колобка,

Що від бабусі утіка.
Буквар. Я мандрую по країнах,

Я з абеткою дружу,

І малечу, як зустріну,

Грамоти одразу вчу.

Ми з гостями розберем,

Як ви мене вчили.

Чи всі зі мною, з Букварем,

Весело дружили.


Всі. Всі букви добре вивчені.

Знайомі хлопцю й дівчині.

Всі красиві і стрункі

Прикрашають сторінки.


Буквар. Давайте перевіримо, чи всі букви на місці.
А, Б, В, Г, Д, - попереду іде

Е,Є,Ж,З,И,І,Ї – нові друзі це твої

Й та К,Л,М – хором дружно ми назвем

Н,О,П,Р,С – ти нас пізнаєш?

Т,У,Ф,Х,Ц,Ч,Ш – слідом поспіша

Щ,Ь,Ю,Я – алфавіт увесь! Ось так!




  • Всі букви на місці, тож давайте пригадаємо, що з нами відбувалося на протязі всього року. І почнемо ми спочатку.

Це ж чому вночі Тетянка

Прокидалась 10 раз?

Та тому, що рано- вранці

Вперше йшла у перший клас!


  • Я тепер не просто Таня

А справжнісінька школярка.

В портфелику – зошит, книжка,

Вдома залишилась лялька.

На годиннику лиш «три»

Пробудилась я вночі.

За хвилиночку оділась,

До дверей біжу мерщій.

Мама встала – і за мною,

Зупинила, роздягла.

Розбудила всіх я в хаті:

Брата, татка, дідуся,

І до школи готувалась

Цілу ніч уся сімʼя.


  • А ось і очікуваний перший дзвоник.


«Перший дзвоник»

Рано-ранесенько встану як ніколи.

Зайчики сонячні грають у вікні.

Так мені весело, бо іду до школи.

І співаю радісні пісні.

Перший дзвоник, перший дзвоник пролунає.

Переливи, переливи золоті.

Я сьогодні, я сьогодні починаю

Першу стежку у житті.

Травами-росами вкрилися доріжки.

Лялька й ведмедика дома залишу.

Стану слухняним зошити і книжки.

Перше слово мама напишу.
Вчительку лагідно я візьму за руку.

Мама хвилюється, я їй посміхнусь.

Підемо ми разом у світи науки

Разом я нічого не боюсь.


  • За рік навчання ми навчилися не тільки читати і писати, а стали трішки дорослішими.

Я на уроці перший раз!

Тепер я учениця.

Зайшла учителька до нас –

Не знаю, як годиться.

Сидіти треба чи вставать?

Поняття я не маю.

Мене до дошки просять йти –

Я руку підіймаю.

Нам книжки нові роздали.

Та ж я ще не читаю.

А на дзвінок, що кличе в клас,

Уваги не звертаю.

Я на уроці перший раз.

Тепер – я учениця.

Я, навіть правильно сиджу,

Хоч дуже не сидиться.
Учитель питає: - Де зошит? Забув…

Спасибі скажіть, що хоч сам я прибув.

Сестричка і мама біжать на навчання,

А татко, ледь світ, поспішає в приймальню.

Мене, як завжди, він з собою узяв,

У школу завів, перезув, причесав.

Забули ми зошит, забули Букварик,

Який же із мене тепер вже школярик?



  • Затям собі, татку, щоб не забувати,

Ще звечора сумку будеш готувати!


  • Дуже ми хотіли носити гарненькі портфелики, але й з улюбленими іграшками не хотіли розлучатися.

Олівці, кораблики і ляльки,

Різномарочні машини й літаки,

Фанти від цукерок, ще й їду,

Бо інакше в школу не піду.

Для захисту ще й автомата,

А ви кажете книжки….

Куди вже брати?





  • Так-так, і їжі лежала половина сумки, бо основне для мами – щоб її миле дитятко не зголодніло.

В парті яблучний пиріг

Смачно пахне, як на гріх.

Ні, не здамсь я пирогу.

Я увагу бережу!

Берегла, берегла – не змогла,

Бо забрав мою увагу

Той пиріг смачний на славу.

Що ж у зошиті писати?

І у кого б то списати?

Елементи букви Ю?

Та хіба ж це буква Ю?

Я її не впізнаю.

Й взагалі, зараз заплачу

І наплачуся, як слід!

А чи не зробить інакше,

Чи не з’їсти той пиріг?


  • Дуже важко нам спочатку давалося письмо. Ми так старанно виводили палички, овали, а вони чомусь виходили з рядочка, штовхали одна одну, виходили криві. І в цьому, звичайно, були винні ручки, що не слухали маленьких пальчиків.

Що писати треба чисто,

Дуже добре знає всяк.

Тільки ручку норовисту -

Не приборкаю ніяк.

Раз у раз її навчаю,

Ледь не плачу од відчаю,

Бо абияк дряпає,

наче курка лапою!

Ой, та ручка! Їй, невірній,

Мабуть, всоте говорю:


  • Знай, що я також настирний,

  • Я тебе таки скорю.

Кинеш свій поганий норов,

Не ганьбитимеш мене,

І мені не буде сором

за письмо твоє брудне!


Я згадав, як перший раз

Я прийшов у перший клас.

Писати палички не міг –

Усі кривулі, як на сміх.

Але я їм не здавався!

Працював, щодня старався!

Тратив сили я не марно,

І тепер пишу вже гарно!
Каліграфія моя

Вже мене замучила!

Я виводжу кожну букву,

А вона все кручена.

Я дивлюсь на свої букви.

Кулак їм показую:



  • Ану, станьте гарно в ряд,

Бо всіх понаказую!
Такі муки ми терпіли,

Доки букв писать не вміли.

Поступово ми звикали,

Тримати ручку й олівці,

І часто чуєм: “Молодці!”.


  • Коли наші школярики поверталися додому, їх з нетерпінням чекала вся сімʼя. А особливо їхні оцінки. А вони були різними.

«Чижик-пижик і Зойка»

По траві зеленій Чижик-пижик скаче,

А в саду на лавці учениця плаче.



  • Що з тобою, Зойко, може заблудилась?

Може мила чашку, а вона розбилась?

  • Чашка не розбилась

Я не заблудилась,

В зошиті у мене

«двійка» появилась.


  • Що ти, що ти Зойко,

«двійка» це не діло.

Мабуть в тебе дуже

Голова боліла.


  • Зовсім не боліла

Я в кіно ходила,

За уроки пізно

Я учора сіла.

І не розв’язала

Я важку задачу,

Ось тому і «двійка»,

Ось тому і плачу.
Глянув Чижик – пижик в зошити дівчатка,

Полетів із саду Чижик без оглядки.




  • Час минав. Маленькі пальчики вже вміло виводили літери, цифри. Тому у зошитах вже стали появлятись гарні відмітки. І школярик чекав винагороду.

Принесла Наталка перший раз оцінку.

То-то радості було – принесла п’ятірку!

Знала вулиця уся і села навколишні,

Що Наталочка мала дуже гарно пише.

І бабуся з дідусем дарунки готують:

Кін дери і шоколадки внученьці дарують

А Наталочка щодень все краще читає,

Лиш додому на поріг – вже на приз чекає.

От і пенсія скінчилась, скінчилась зарплата.

Ні копій очки нема ні в мами, на в тата.

Через ті пʼятірочки всі збанкротували.

Швидше б вже канікули,

Щоб щось назбирали..




  • Ось такі ми були на протязі року. І нічого подібного з вами вже не станеться, бо все що відбувалося в першому класі, було перший раз і запам’ятається вам надовго.


Песня «Первый класс»
Первый класс нас учит всех читать

Первый класс нас учит всех писать,

Ну а главное нас учит всех дружить.

Потому что вместе веселей!

Потому что вместе мы сильней!

Потому что вместе интересней жить!


Самый лучший в жизни – первый класс,

Потому что всё здесь в первый раз

Первый раз учебник, первый раз тетрадь.

Первый раз для нас звенит звонок!

Первый раз позвал нас на урок,

И учитель вызывает отвечать.


Брудний зошит. Ой-ой-ой! Не маю сили!

Ви на мене наступили


Буквар. Що це тут валяється?

Зошит виявляється.

Чий він, чий?
Зошит. Я подертий, я потертий,

Я в обкладинці старій,

Весь в чорнилі, весь в мастилі…

Буквар. Хто ж хазяїн твій?
Зошит. Андрій.
Лінійка. А я – Андрійкова лінійка!

Я терплю велику муку!

Я у хлопця за шаблюку!

Він дубасив мною стіл,

Я вже тріснула навпіл!
Разом. Ми тепер каліки з нею,

Нам потрібні ліки з клею!




  • Що ти скажеш на це, Андрійку?


Андрійко. Я не хочу мати двійку,

Я писатиму без клякс!

Я не буду мучить вас.

Я дурні покину звички!

Допустіть до переклички!


  • Ну, біжи, ставай між літер.

Та, щоб сльози хутко витер.
Андрійко. Я букви знаю до ладу,

Алфавіт не підведу!


Буквар. Перекличка: раз, два, три

Перша букво, говори!




Двійка. Стоп, стоп, стоп! Куди це ви?

Не вдасться вам пройти!

Тут територія моя,

Цариця двійок я!

Зачаклую всіх тут я!

Того я буду любити,

Хто зі мною хоче дружити!


  • Нічого в тебе не вийде!

Ми не тільки букви знаємо,

Ми про них вірші складаємо!


Двійка. Доведіть!
А – цю букву знають всі на світі.

Вона найперша в алфавіті.

Весела, гарна і дзвінка,

Ця скромна буква А.


Б – білка весело стрибала,

Шишку з гілочки зірвала.

А в тій шишці 100 зерняток

Для маленьких білченяток.


В – вовк до школи не ходив,

Вовк уроки не робив.

Не читав і не писав,

І по нотах не співав

Так нічого він не знав.
Г – грім гуркоче за горою,

Грім гуркоче над водою.

Гуси з лугу йдуть додому.

Не бояться того грому.


Ґ – Ґава всілася на ґанку

І сиділа там до ранку.

Вранці гуси пробігали,

Ґаву з ґанку проганяли.


Д – вірно людям я служу.

Їм дерева стережу.

Дзьоб міцний і гострий маю.

Шкідників ним добуваю.


Є – «Є» у мене виграє

Граємось щоранку.

Одягне пальто моє,

Бігає по ґанку.

«Зупинись!», - кричу йому,

А воно сміється.

Коли «Є» у мене є –

Весело живеться!


Ж – жив жучок між бур’янами.

Жив без тата і без мами.

Жовтим листям ворушив.

Жив і жив і не тужив.

Жаба квакнула: «Попався!»

Жук завмер, так налякався.


З – зайку кинула хазяйка.

Під дощем лишився зайка.

З лавки злізти він не зміг.

Змок від голови до ніг.


И – «и» великої немає.

«и» слова не починає.

Виплив кит на середину.

Хвилям кит підставив спину.


І – буква «І» неначе свічка

З ясним вогником вгорі.

Як погасне – чорний ґнотик

Стане крапкою над «і»


Ї – їжачок горішки їв,

Шкаралупку загубив.

А за ним лисичка йшла,

Шкаралупку ту знайшла.

Шкаралупка не проста –

З діамантом, золота.


Й – «Ей, малий, ти хто такий?»

«Я не хто, я – буква «ий».

Щоб мене не сплутать з «и»,

Я купив берет новий.

Не великий, не малий.

Подивіться, ось який!»


К – кавунчики – кавуни

Їли хлопці – ласуни.

Їли і хвалили і мені вділили.
Л – лелека ластівку питає:

«Хто вище всіх птахів літає?»

«Літають люди вище всіх

На літаках своїх легких.»

М – морж у морі днями кисне.

Море для моржа - корисне.

Морж на хвилях може спати.

Може глибоко пірнати


Н – норці не потрібна нірка

Норка носить теплу шкірку


О – осел по вулиці гаса

Осла ужалила оса.



  • Ой, боляче! – отож, малята

Осу і вам не слід чіпати.
П – пугач хвалиться пінгвіну:

Півень дав мені пір’їну!

Причеплю, причепурюся

Потім паві покажуся


Р – виліз равлик на стеблину,

Зупинився і завмер.

На собі везе хатину,

А вона як буква «ер».


С – спить старий, сердитий сом.

Сниться сому сьомий сон.


Т – тигреня ричати вчиться.

Тигра всякий звір боїться.


У – Скажи, горобчику, чому

Ти так боїшся букву У.



  • Скажу тобі я , татку

Ця буква схожа на рогатку.
Ф – На майдані, де фонтан,

У футбола грав фазан.

Був би класний футболіст –

Заважає довгий хвіст.


Х – Хом’ячок наш захворів,

Хтось холодним напоїв.

Хом’ячкові нудно в ліжку.

Ходить гості сіра мишка.


Ц – А цирк який цікавий!

В нім кожен день вистави!

Танцюють в цирку циркачі –

Гірські цапи-бородачі.


Ч – Чепуриста чепуруха

Чиста і охайна.

Чисті ручки, личко й вуха,

Ще й зачіска файна.


Ш – Шишка впала, не розбилась.

Шишка в трави покотилась.

Саша вранці в ліс пішла.

Але шишки не знайшла.


Щ - Щука хвостик в річці мила.

Щука річки не бруднила.

Щоби річки не бруднити,

Щука й щоки буде мити.


Ь – Я не шість, я м’який знак.

Це повинен знати всяк!

Я не літера нова.

Я пом’якшую слова.

А у слові «олівець»

Забігаю аж в кінець.


Ю – Юка – пташка незвичайна

Трудівниця бездоганна.

Має довгий язичок

П’є нектар із квіточок.


Я – Хто танцює гарно, дітки?

  • Я – Мишко озвався швидко.

  • А найкраще хто співає?

  • Я – він руку піднімає.

  • А найбільший хто хвалько?

Діти крикнули: - Мишко!
Двійка. Ну й що? Навіщо ті літери? Навіщо вони потрібні?
Діти. Щоб складати і читати любі слова. Загадуй свої слова.
ЗАГАДКИ
Двійка. Ой, не можу! Мені погано!

Ніхто не хоче зі мною дружити!

Всі такі грамотні!


  • Давай ми тебе спробуємо розсмішити. Може ти подобрішаєш?

СМІШИНКИ
Перший раз малий Микола

Став збиратися до школи.

Олівця поклав у сумку,

Книги, зошит, ручку, гумку,

М’яч, перо, граблі, подушку,

На обід м’яку ватрушку,

Два ведмедика, лопату,

Білочку руду, хвостату,

Лук і стріли, і рушницю,

Ще й пухкеньку паляницю.

Ще й стільця, стола і парту,

ще й географічну карту.

Трактора, машину й мило,

вже й надворі звечоріло.

Сів Микола, дума думку:


  • А чи все поклав я в сумку?

Поєдинок


Без дозволу муха до класу влетіла

Й нахабно в Данила на зошиті сіла.

Данило поглянув на муху сердито

І вирішив кляту негайно убити.

Поціливсь, долонею ляпнув щосили.

А муха знялась і на лоб йому сіла.

Розсердивсь Данило, до чуба поліз,

А вража нахаба вже сіла на ніс.

І хлопець з розгону себе б’є по носі.

А муха заплуталась в нього в волоссі.

Лютує Данило, втрачає терпіння:

«Каюк тобі буде, прокляте створіння!»

Махає руками, ногами тупоче,

А муха ніяк відчепитись не хоче.

Воює Данило, аж чуб йому змок.

Вже й учні сміються, зірвався урок.

Пояснення теми не лізе у вуха…

Отак всьому класу нашкодила муха.


Провчив

Сів за парту Олексій,

Зирк – подряпини на ній.

Це обурило його

І промовив він: «Ого!

Хто посмів, скажіть мені,

Меблі нищити шкільні?!

Та такого шкідника

Я б…..

Романе, дай гвіздка!



Я провчить його зумію –

Буде знати Олексія!»

Він схопив той цвях і сам

Ціле гасло написав:

«Хто псує майно шкільне –

Того кара не мине!»

А внизу, щоб знали всі,

Підписався: «Олексій»


Тихенька дівчинка

Чого це на мене сердяться в школі?

Та я ж не чіпаю нікого ніколи.

Ні з ким не сварюся, сиджу собі тихо,

А з цього виходить одне тільки лихо.

Оце я сказала - така в мене звичка –

Що в Олі, як мишачий хвостик косичка.

Що в Галі спідничка – неначе з рогожі,

Та ще й черевички на човники схожі.

Що в Тані волосся нечесане досі,

А Петрик завжди колупається в носі.

Що в зошиті Влада самі тільки плями:

Напевно бруднющими пише руками.

Я ж правду кажу їм…І що тут такого?

Та я ж не чіпаю ніколи нікого.

Сиджу собі тихо і в школі, і дома.

І чом вони сердяться всі – невідомо!
Як я виступав

От я вчора виступав!

Ви б почули, як співав!

Хоч немає слуху, я горлав щодуху:

До, ре, мі, фа, соль, ля, сі!

Голос мій почули всі!

А скінчив – що сталось:

З місць всі позривались.

Сцену ледь не рознесли,

А мене вхопили.

Аж на вулицю несли –

І там вже побили.


Пояснила

  • Чого увесь урок ти, Лідо,

Пасешся в зошиті сусіда?

  • Перевіряю у Семена,

Чи вірно він списав у мене.
Засмутилось кошеня:

Треба в школу йти щодня.

І прикинулося вмить,

Що у нього хвіст болить.

Довго думав баранець

І промовив як мудрець:

“Це хвороба не проста,

Треба різати хвоста”.

Кошеня кричить:

“Ніколи!


Краще я піду до школи”.


  • Марійко, навіщо ж ти усі цукерки

поїла сьогодні!- розсердилась мама,

зазирнувши у буфет.

  • Мамо, ти ж сама мене вчила,

не залишати на завтра те,

що можна зробити сьогодні.


  • Помий, Василько, руки.

Як ти підеш у школу з такими руками?

  • Та це не обов’язково.

  • Як то не обов’язково?

  • Бо я у школі руки не піднімаю.


- Чого в чорнилі руки, Таню?

  • Це в нас було чистописання.

  • А на щоках чому чорнило?

  • Бо я руками щоки мила.


Ми смішинки готували,

В них усю ми душу вклали,

Як сподобається вам,

То плещіть завзято нам!
Приготуйте фотоплівки

І зніміть на згадку нас.

Заспіваєм вам частівки

На прощання перший клас.
Як були ми ще малими,

Всі казали: малюки!

А тепер не малюки ми –

Ми вже справжні козаки!
Ми навчились рахувати

І письмово, і в умі.

Нам не треба калькулятор,

Калькулятор – ми самі.
Всі навчилися писати,

Ну і я навчився теж.

Кажуть вчителька і мати:

“З ліхтарем не розбереш”.
Я труджуся, наче бджілка,

Бач. Як гарно я пишу!

Дай мені до понеділка,

Завтра батьку покажу!
Всі куплети доспівали,

Закінчився перший клас.

Другокласниками станем,

Привітайте дружно нас!
Двійка. Ой, насмішили, аж до сліз довели! Давненько я так не сміялася. Можна я залишусь у вас на святі?
Буквар. Добре, діти, повторили

Букви ті, що добре вчили.

Та пам’ятаю, що з вами працював ще один підручник.
Діти. Математика!
Математика: 1, 2, 3, 4, 5
Вміють діти рахувать
А хто мене не знає,
Хай даремно не гуляє.
Як уроки діти вчать
Ставлю їм «4», «5»,
А хто вчить їх трохи гірше
Ставлю трієчку, не більше.
За не вивчені слова
Я поставлю тільки «2»
А лінивим і недбалим
Одиничку я поставлю.
Щоби весело гулять,
Всі уроки треба знать!
Дуже точна я наука
Вчіть мене лише на «5».
А тепер я хочу перевірити, чи добре ви засвоїли числа та цифри, чи вмієте лічити
Буква О і цифра нуль –

Рідні дві сестриці.

Щоб позначить звук, число –

Кожна знадобиться.

 

Ось один, чи одиниця,



І тонка, й пряма, як спиця.

 

А оце ось цифра два,



В неї кругла голова,

Довгий хвіст, зігнута шийка –

Отака, як бачиш, двійка.

 

Перші цифри – дві сестри.



Ось і третя цифра 3.

Трійку, третій із значків,

Складено із двох гачків.

 

Цифру цю зовуть чотири.



Вас вона вітає щиро,

Мов козачка, жартівливо

Випинає лікоть вліво.

 

Потім вийшла погулять



На папері цифра 5.

Руку вправо простягнула,

Ніжку бубликом зігнула.

 

Цифра 6 немов замок:



Знизу – круг, вгорі – гачок.

 

Цифра 7, як кочерга,



В неї, бач, одна, нога.

 

В цифри 8 – два кільця



Без початку, без кінця.

 

Цифра 9, чи дев’ятка, -



Наче в цирку акробатка:

Сторчака як перевернеться,

Зразу шісткою обернеться.
Задачі

Петрик в школу йшов у ранці


Сім цукерок ніс у ранці.
По цукерці дав Галинці,
Ірі, Олі, та Маринці.
Ще й сестричці дав одну
Скільки зосталося йому? (2)

Руки в гору підніміть


Пальці швидко полічіть
З ліва п'ять, і справа п'ять
Скільки разом? Як сказать? (10)

На поличці вісім книг,


Іванко взяв одну із них.
Хто тепер сказати б міг
Скільки на полиці книг? (7)

Ось до класу на урок


Залетіло шість сорок.
Дві пізніше прибуло
Скільки там птахів було? (8)

У живім куточку у школі


Є три рибки у воді,
Ще сім рибок дасть Микола
Скільки буде риб тоді? (10)



 

Матем. Так, добре. Цифри ви вивчили. Тепер я за вас спокійна.
Буквар. Я скажу вам від душі,

Мої милі товариші.

Допоміг я вам відкрити

Диво те чудове,

Як з маленьких зернят – літер

Виростає слово.

Літеру за літерою

Вчили ви щодня.

Підійшли до світлого,

Справжнього знання.
Я сторіночку останню

В Букварі перегорну.

Свого друга на прощання

Я до серця пригорну.

Букв спочатку ми не знали,

Мами нам казки читали.

А з тобою подружились –

І самі читать навчились.

Беру Буквар в останній раз.

Несу його в просторий клас.

Із вдячним серцем Букварю

«Спасибі, друже!» - говорю.


Добрий Букварику, перша книжко!

Хочеться навіть поплакати трішки.

Жаль розлучатися, хоч і треба.

Ми не забудем ніколи про тебе!

Спасибі тобі за добру науку,

За паличку першу і першу букву,

За перше слово, за першу казку,

За першої вчительки щиру ласку.


Буквар.

Перш, ніж піду, відбудеться урочиста мить.

Ви клятву школяра прийміть!
Клятва

Будемо в школі учитись читати,

Гарно писати і рахувати.
Будем в альбомах своїх малювати,

Твори писати і вірші вивчати.


Обіцяєм не лінитись, добросовісно трудитись,

Вчителів всіх поважати і оцінки гарні мати.


Книги й зошити любити

Берегти, а не губити.


Акуратними всі бути,

Щоб нічого не забути.


Будем вчитися сумлінно

І поводитись відмінно.


Щоб батьки могли радіти,

Що такі в них гарні діти!


Хором. Клянемось! Клянемось! Клянемось!
Буквар. Читанка добра, прийми естафету,

Веди школярів по дорогам планети.
Читанка. Я читанка-нечитана,

Навчатиму ваш клас.

Я з вами говоритиму

Про наш прекрасний час.

Букварику, мій братику,

Розумна голова!

Твої веселі літери

Складуть мої слова.

А ти спочинь до вересня.

  • Чи просто погуляй.

Букварику, мій братику,

Спасибі! Прощавай!

Сестрице моя, Рідно мово!

Ти прийти до нас готова?
Рідна мова. Я іду, іду, іду!

Слово рідне вам несу.

Я – не з лісу і не з поля.

Нелегка у мене доля.

Через радість та біду

Я з віків до вас іду.

Я дитину колисала,

Батьківщину захищала.

І від роду, і до роду

Зберігала свою вроду.

Всі народи мову знають.

Всі пісень своїх співають.

Бо хто має мову рідну,

Той багатий, а не бідний.
Учень. Всі літери прочитані

Усіх їх – 33 .

Тепер усіх нас вчитимуть

Підручники нові.


  • А зараз наші підручники скажуть від себе кілька слів побажань.


Буквар. Щоб ви не дивились похмуро і косо, ніколи не вчіться писати носом

Матем. Щоб не гнітили вас горе і біди,

Вчасно зʼїдайте сніданки й обіди.


Читанка. А трапиться двійка гірка, як цибуля,

Хоч яка вона клята пече і муля,

Сльози видушує і кислу міну, -

Миріться й приймайте, як вітаміни.


Мова. Хай у науці кожен привчиться

Покуштувати хрону й перчиці.


Буквар. Зате, коли буде в навчанні важко,

Гарні оцінки в журналі цвістимуть ромашками.




  • Коли ви вперше йшли до школи, то вас зустріли вчителі, директор, завуч школи. Були слова вітання. І ось сьогодні, коли ви провчились один рік, до нас на свято завітав директор школи, Сенченко Євген Григорович, щоб привітати вас з вашими досягненнями. Надаємо Вам слово.

(виступ директора)

Ми до батьків сказати хочем слово.

І привітати хочем від душі.

Подарувати пісню вам чудову,

Найкращі прочитати вам вірші.

За те, що раненько вставали,

За те, що до школи водили

За те, що втоми ніколи не знали,

Палке вам велике спасибі!




Каталог: wp-content -> uploads -> 2017
2017 -> Програма навчальної дисципліни підготовки бакалавра спеціальності 010101 «Дошкільна освіта» 2016
2017 -> Методичні вказівки щодо організації самостійної роботи Львів 2016 Методичні рекомендації щодо організації самостійної роботи
2017 -> План роботи обласного навчально-методичного центру підвищення кваліфікації працівників культосвітніх закладів
2017 -> Галицько-Волинське князівство
2017 -> Методичні вказівки щодо організації самостійної роботи студентів 3,4 курсу з дисципліни Іноземна мова
2017 -> Вплив струму на організм людини. Заходи техніки безпеки під час роботи з електричними пристроями
2017 -> Картка самооцінювання
2017 -> Робоча програма навчальної дисципліни «Проблеми вищої освіти» галузь знань 06 «Журналістика»
2017 -> Філософія Середньовіччя
2017 -> Робоча програма навчальної дисципліни соціальна педагогіка Галузь знань: 0101 «Педагогічна освіта»


Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка