Джанні Родарі – один із засновників італійської дитячої літератури. План Джанні Родарі – один із засновників італійської дитячої літератури. Тема праці у збірках віршів «Чим пахнуть ремесла?»



Сторінка1/5
Дата конвертації04.12.2018
Розмір3.45 Mb.
  1   2   3   4   5



Джанні Родарі – один із засновників італійської дитячої літератури.

План

1. Джанні Родарі – один із засновників італійської дитячої літератури.

2. Тема праці у збірках віршів «Чим пахнуть ремесла?», «Якого кольору ремесла?».

3. Алегоричний характер казкової повісті «Пригоди Цибуліно».

ДЖАННІ РОДАРІ

1920 – 1980

Італійський письменник, журналіст, лауреат Міжнародної премії ім..Андерсена.

Народився в сімї пекаря і служниці в м.Оменья. З дитинства мріяв стати художником, музикантом, але потрапив до духовної семінарії. Після її закінчення працював вчителем початкової школи. Педагогічну діяльність перервала Друга світова війна, Дж.Родарі приймав участь в італійському Русі Опору. Після закінчення війни працював журналістом. Вів у зазеті «Куточок для дітей» під псевдонімом Ліно Пікко. Першими його творами були вірші-філастрокке – лічилки, скоромовки, жартівливі пісні, нісенітниця, небилиці.

Все життя письменника проникнуте турботою про дітей; Ось як собі уявляв Джанні Родарі піклування про їх здоров'я і радість, що висловлено у вірші «Літня жара»:

Обрали б мене президентом, то враз

Я видав би строгий-престрогий наказ: Параграф перший:

Улітку всі діти Не мають права у місті сидіти-.

Параграф другий: Для дітвори Відкриті безплатні морські' табори.

Параграф-третій: Малятам віднині Належать Альпи і Апенніни

Твори Ліно Пікко мали величезну популярність серед дітлахів, редакцій¬на пошта була переповнена листами юних читачів. Щоб відповісти на їхні численні запитання, Родарі вигадав допитливого Чому, який міг на будь-яке запитання дати кумедну, але повчальну відповідь.

Всесвітнє визнання здобув Джанні Родарі після виходу в світ повісті-казки «Пригоди Цибуліно»

Його герої-овочі дуже схожі на людей—добрих і злих. У казці присутні гумор і фантазія, людяність і співчуття знедоленим. Не менш захоплюючі історії приваблюють дітей у казці «Подорож голубої стріли», де від своєї хазяйки— різдвяної феї втікають іграшки. Вони хочуть зробити святкову приємність тим дітям, батьки яких через свою бідність не можуть купити для них іграшок. Через ряд пригод іграшки потрапляють до своїх хазяїнів.

Основні твори: «Джельсоміно в країні брехунів», «Пригоди Блакитної стріли», «Планета Новорічних ялинок», «Торт у небі», «Казки по телефону»

Джанні Родарі народився 1919 року в Ломбардії (одна з провінцій Італії) в трудовій сім'ї; батько його був булочником, мати з дитинства працювала на паперовій, потім на шовково-ткацькій фабриці, а пізніше була служницею в багатому домі.

Дитинство Родарі пройшло серед робітників Ломбардії.



З сімнадцяти років Д. Родарі починає вчителювати у почат­ковій школі.

З 1948 р. Родарі працює літературним співробітником га­зети «Уніта» («Єдність»). За його іні­ціативою в газеті створюється відділ «Для дітей», тут і були надруковані перші його вірші.



«...Взявшись за перо,— пише він в автобіографії,— я уявив собі, що на мене знову звернені погляди моїх учнів, що вони чекають від мене казки або веселої історії. Так я почав писати для малечі» .

Як співробітник дитячих журналів і газет, Д. Родарі по­стійно спілкується з дітьми Рима, зустрі­чається з своїми маленькими друзями під час подорожей по Італії. У дітях він бачить чуйних і вимогливих цінителів своєї поезії, їм він читає свої твори і шукає такі слова, які б ді­йшли до серця юних читачів. Таке постійне спілкування і від­чуття духовного контакту з маленькими читачами надає вір­шам поета хвилюючої задушевності і щирості.

У перекладі на російську та українську мови вийшло кілька збірок його віршів: «Поїзди і міста» (1955), «Здрастуйте, діти!» (1957), «Всесвітній хоровод» (1962), «Поїзд віршів» (1962), «Малим і старим про Італію й Рим» (1956), «У небі і на землі» (1966) та ін.

Основною темою його віршів є праця, а улюбленими героя­ми — люди звичайних буденних професій: нічний сторож, ри­балка, булочник, чистильник взуття, шахтар і шкільний учитель.

Вірші Джанні Родарі захоплюють дітей свіжістю спри­ймання світу, своєрідним підходом до вже знайомих, розкри­тих поезією тем. Про різні професії пишуть і інші поети, та хто з них пробував розрізняти їх за запахами і кольорами? А Джанні Родарі уже назвами віршів ставить перед дітьми незвичайні запитання: «Чим пахнуть ремесла?», «Якого кольору ремесла?», ніби запрошуючи своїх читачів придивитись уважніше до професій батьків. Небага­тьма влучними деталями створює він портрети трудівників. Ось булочник:



Булочник білий, Волосся в муці, Рано встає він, Ще сплять горобці '.

А ось маляр:



А подивіться На цих малярів: У них на одежі Всі сім кольорів! 2
І всі запахи і фарби, зв'язані з трудовою діяльністю, з трудовим життям народу, однаково приємні. Неприязнь у людей викли­кає тільки «запах» неробства:Хай бризка духами Багатий лінюх, А все нехороший Від нього йде дух!'

У віршах поет не завжди сам формулює висновок. Часто він, тільки змальовуючи побутову картину або передаючи думки героїв, викликає у читачів певні почуття, примушує їх мислити, зіставляти, спостерігати і самостійно робити висновки. Так, у вірші «Суботній вечір» змальовано злидні, нестатки і сумний настрій робітничої сім'ї в день, коли її глава прино­сить заробітну плату. Нікого не радує білий конвертик з тиж­невою платою: вона занадто мала, щоб задовольнити потреби сім'ї. У скупих репліках дійових осіб розкриваються типові кар­тини з життя італійських робітників, їх повсякденні турботи і тривоги, зумовлені зростанням дорожнечі і безробіття, зни­женням заробітної плати: Тато сказав:—Неважні діла! Робиш і робиш, а плата мала...

Мама сказала:—А в нас же борги... Рис, макарони такі дорогі! '

Сумні рядки вірша змушують читачів задуматися над умовами, в яких живуть прості люди.

Невичерпна творча уява поета підказує йому нові, цікаві втілення задумів. Його вірші, різноманітні за своєю будовою, захоплюють незвичайним розгортанням теми, у них завжди приховується цікава несподіванка. Поет вміє знаходити яскраві деталі і через них розкриває типові риси життя.

Успіх творів італійського поета пояснюється тим, що вони зігріті любов'ю до дітей. У них Д. Родарі виступає і як талано­витий художник, і як чуйний психолог, якому добре відомі смаки і нахили дітей, їх звички і захоплення, прикрощі і радості в їх житті.
Алегоричний характер казкової повісті «Пригоди Цибуліно».

Перу Джанні Родарі належить кілька казок, в яких за яскравою вигадкою, веселою усмішкою, цікавими пригодами героїв легко вгадуються симпатії письменника, іронічне, насмішкувате ставлення його до багатіїв.

Завидну популярність у малюків багатьох країн світу завоювала казка «Пригоди Цибуліно». В ній читач потрапляє у казкову країну, де люди і тварини схожі на різні овочі і фрукти: тут живуть барон Апельсин, графині Че­решні, кум Гарбуз та ін. Проте порядки в цій фантастичній країні дуже нагадують порядки в будь-якій з держав. Тут земля, замки, палаци належать баронам і графам, а трудівники — майстер Виноградинка, кум Гарбуз, скрипаль Груша — живуть у жалюгідних халупках, страждають від злиднів і безправ'я. Тут недоторканним є право власності, і бідного кума Гарбуза виганяють з його хатини тільки тому, що він збудував її на землі графинь Черешень. Тут панують свавілля і насильство, чесних людей кидають у темниці, при­рікають на довічне ув'язнення, а розбійники і шахраї займа­ють високі пости при дворі принца Лимона.

Д. Родарі майстерно використовує характерні для народ­них сатиричних казок прийоми гіперболізації, шаржу, гротеска у змалюванні негативних персонажів, антилюдських порядків у країні принца Лимона. У гротескному плані зображений сам принц Лимон, обмежений і віроломний правитель, який, хоч і «носив на шапці золотого дзвоника, та розумом не відзна­чався». Автор їдко висміює агресивні наміри принца, який не міг заспокоїтися, поки «хоч не пограється у війну». До гіпербо­лізації вдається Родарі, показуючи становище селян в маєтках, що належали графиням Черешням: графині беруть податки не тільки за повітря, яким дихають люди, а й за опади: за дощ, сніг і навіть за градобій.

Проте так, як і в народних казках, Родарі гіперболою і гротеском тільки підкреслює характер реальних відносин між панами і трудовим народом, безглуздість зако­нів у країнах, де панує класова нерівність.

Позитивні герої казок — прості люди праці — змальовані з симпатією, з доброзичливим м'яким гумором. Саме в їх обра­зах втілені кращі людські якості: сердечність, чуйність, вір­ність, доброта.



Казка дуже близька дітям і цікава тому, що головним ге­роєм в ній виступає хлопчик Цибуліно, розумний і добрий, працьовитий і енергійний. Цибуліно, який вміє знайти вихід з будь-якого скрутного становища, чесно виконує наказ батька – викрити негідників та шахраїв, дотепно розбиває підступні задуми ворогів і знаходить собі друзів серед чесних трудівників.

Своєрідним є стиль казки. Поєднання в характеристиці ді­йових осіб, у показі обставин їх життя, якостей людини і вла­стивостей овочів надає гумористичного або гостро сатиричного забарвлення багатьом епізодам казки. Так, Цибуліно дово­дить до сліз сеньйора Помідора не тільки тому, що діє, як смілива людина, різко викриваючи негідництво, а й завдяки тим особливостям, що властиві цибулі. Коли сеньйор Помідор смикнув Цибуліно за чуба, «сталося те, що мусило статися»: «в очі і в ніс Помідорові раптом ударив такий міцний запах цибулі, що сльози бризнули з очей».

А в першому розділі про властивості цибулі письменник дотепно згадує, характеризуючи гірке життя бідноти. «Де ци­буля, там і сльози» — це узагальнення стає особливо вагомим, тому що в контексті виявляється доречним і прямий, і перенос­ний зміст його: «Де бідність, там і сльози».

Зовнішній вигляд і властивості різних овочів та фруктів влучно обігруються, коли письменник створює портрети дійо­вих осіб: важний, надутий, з червоними щоками, які, здається, от-от тріснуть, сеньйор Помідор; низькорослий і миршавий адвокат Горох, що завжди вискакує, як горошина з стручка; дівчинка Редисочка з кіскою, що стирчить догори і нагадує хвостик редиски.

Пригоди Цибуліно та його друзів закінчуються перемогою над пихатими і ненаситними аристократами. Скинутий принц Лимон тікає за кордон, а замок графинь Черешень перетво­рюється на палац для дітей.

У казці звучить заклик повиганяти принців, баронів, гра­финь з усіх країн, щоб землі, парки і палаци стали надбанням народу.

1964 р. вийшла серія його забавних оповідань про собак, що катаються на автомобілі, і «Книга помилок», героями якої стали орфографічні помилки. Письменник займається і теоретичними питаннями. Його цікавлять зв'язки між дитячою літературою і актуальними проблемами виховання, суть художньої уяви, «закони фантазії». Улюбленим його жанром залишаються казки і фантастичні оповідання.

Уміння поетизувати Родарі оригінально розкрив в своїй «Книжці помилок» (1964). Письменник висміяв найбільш розповсюджені орфографічні і синтаксичні помилки, що зустрічаються в школярів. І от у коротеньких «філастроке» ожили знаки питання, пересварилися коми і тире, застрибали подвоєні голосні і приголосні, змінюючи зміст слів.

У «Подорожі Блакитної стріли» розповідається про долі багатьох бідних дітей Італії, батьки яких не в змозі «замовити» різдвяні подарунки для своїх дітлахів. У країні брехунів, куди потрапляє хлопчик Джельсоміно, закон про загальну брехню виходить від володаря, що був піратом, Джакомона, який любить вимовляти «громові мови з балконів». Вже одна ця деталь безпомилково вказує на те, що Родарі натякає на Муссоліні з його брехливою демагогією, що вивертала навиворіт моральні поняття і суспільні явища. Метафора «називати чорне білим» стає в повісті Родарі основою казкового переосмислення дійсності. А голосний голос самого Джельсоміно, що руйнує стіни в'язниць, – це голос народної правди. Цікаво, що в цій казці Родарі є явний переклик з «Трьома товстунами» Ю. Олеши.

Особливо поетичними є «Казки по телефону», у яких звучать фольклорні мотиви, дотепно спровоковані на сучасну дійсність. Ходячі висловлювання, прислів'я і приказки матеріалізуються в реальному образі. Так, приказка «будинок з морозива, як у Болоньї» породжує казочку про веселе народне свято, коли жителі прикрашають вибудований на площі пломбірно-цукатний .палац. Розсіяний хлопчик втрачає не тільки книжки і зошити, але і пальці, вуха, а добрі сусіди підбирають і приносять мамі. Глузливі казочки застерігають дітей від неробства і чванства, обжерливості і брутальності. Родарі повною мірою виявив тут свій дарунок поетизувати світ. Так, казка «Синій світлофор» розповідає про те, як застопорився вуличний рух через незрозумілі сині вогні на перехресті. А світлофор просто хотів дати людям сигнал, що «шлях у небо вільний». Легка, витончена фантазія письменника надихає світ, учить бачити в ньому світлі і високі початки.

Джанні Родарі – лауреат Міжнародної премії ім. X. К- Андерсена, що відзначає світове визнання творчості письменника.

У 1973 році вийшла нова книга Родарі з незвичною назвою: «Граматика фантазії. Введення в мистецтво придумування історій». Ця книга написана в легкій і витонченій формі есе про фантазію, уяву, його «механіку» і роль у творчій діяльності дитини. Родарі в цьому дослідженні підводить підсумки свого письменницького і педагогічного досвіду, багато в чому спираючи на радянську педагогічну думку. Автора цікавить проблема розвитку творчого початку в дітей. Він учить дорослих грати з дітьми – фантазувати, придумувати, складати. «Граматика фантазії» – не трактат, а введення в захоплюючу гру, основа якої – серйозна наукова теорія, перевірена педагогічною практикою. Книга перейнята любов'ю до дітей, у вільній і невимушеній формі вона прилучає їх до поезії слова, «Я хотів і тут залишитися казкарем, що розповідає про своє ремесло», – говорив Родарі в інтерв'ю з приводу своєї «цікавої граматики».

Ряд розділів книги присвячений аналізові структури казки і різних способів її побудови. У книзі живуть образи і приклади з народного життя, герої італійських народних казок, нею прикрашають промовки і байки, які самі собою виникають з асоціацій, із гри слів і співзвучностей. М'який гумор сполучається в ній з живою манерою викладу.

«Граматика фантазії» Родарі переведена на багато мов. Ідея, що лежить в основі «Граматики», проста: вона зводиться до того, що уява не є привілегією деяких, а те, що нею наділені усі. «Граматика фантазії» стала посібником для італійських педагогів і студентів, що займаються дитячою психологією і методикою викладання.

Веселі, бадьорі вірші Джанні Родарі, його чарівні казки, сповнені любові до простих людей, поваги до людської праці, ідуть через кордони, моря і гори, завойовуючи все нових і нових вдячних читачів у різних країнах світу.



КАЗКИ ПО ТЕЛЕФОНУ

Починається збірочка казковим зачином зовсім су­часного характеру. «Жив собі у Варезе чоловік на ім'я Б'янкі». Мандрівний аптекар шість днів на тиждень їздив по різних містах, але він пообіцяв щовечора рівно о дев'ятій розповідати своїй дочці казки. Дочка залишалася вдома, і аптекар розповідав їй казки по телефону. За розмови по телефону потрібно "було платити зі своєї ^кишені відразу, і він не міг роз­мовляти довго. Отже, й казки короткі. Та від цього вони не менш цікаві.

Сказки по телефону

Жил-был однажды... синьор Бьянки. Жил он в городе Варезе и был служащим одной торговой фирмы, которая продавала лекарства. Работа у него была очень беспокойная. Каждую неделю шесть дней из семи он колесил по всей Италии. Он ездил на запад и на восток, на юг и на север, и опять туда же – и так включая субботу. Воскресенье он проводил дома, вместе с дочуркой, а в понедельник, едва поднималось солнце, снова отправлялся в путь. Дочка провожала его и всегда напоминала:

– Слышишь, папа, сегодня вечером я опять жду новую сказку.

Надо вам сказать, что девочка эта не могла уснуть, пока ей не расскажут сказку. Мама уже по три раза перерассказала ей все, что знала: и были, и небылицы, и просто сказки. А ей все мало! Пришлось отцу взяться за это ремесло. Где бы ни находился он, в каком бы местечке Италии ни оказался, он каждый вечер ровно в девять часов звонил домой и рассказывал по телефону новую сказку. Он их сам придумывал и сам рассказывал. Они, как вы заметите, не очень длинные. Ведь синьору Бьянки приходилось платить за телефонный разговор из своего кармана, и, сами понимаете, он не мог разговаривать слишком долго. Только иногда, когда дела у него шли хорошо, он позволял себе поговорить подольше. Конечно, если сказка этого заслуживала.

Скажу вам по секрету: когда синьор Бьянки вызывал Варезе, даже телефонистки приостанавливали работу и с удовольствием слушали его сказки. Еще бы – некоторые из них мне и самому нравятся!
ПАЛАЦ ІЗ МОРОЗИВА

Одного разу в Болоньї саме на П'яцца Маджоре по­будували палац із морозива. Діти прибігали на площу з усіх кінців міста. Усім кортіло хоч лизнути його. Дах цього палацу був із збитих вершків, дим у комині з цук­рової пудри, сам комин з варення. Все інше було з мо­розива: і двері, і стіни, і меблі.

Одне маля вчепилося за стіл і злизало всі чотири ніжки, так що стіл з тарілками (тарілки були з най­кращого шоколадного морозива) повалився просто на нього.

Один поліцай помітив, що вікно палацу почало та­нути. Шибки були з полуничного морозива і, танучи, спливали рожевими струмками.

— Хутчіш сюди! — гукав поліцай.— Швидше ли­жіть!

І всі кинулись лизати ще швидше. Шкода, коли такі ласощі пропадають!

- Дайте мені крісло! – благала яувсь бабуся, що не могла проштовхатись крізь юрбу. – Оте крісло дуже зручне для кволої бабусі. Будь ласка, подайте мені його, оте з бильцями.

Один пожежник зглянувся над старенькою та й виніс їй морозивне крісло з кремом і фісташками, й раденька бабуся почала смоктати його бильця.

Ой, який же то був веселий день! До того ж лікарі зробили так, що ні в кого не болів живіт. Ще й тепер, коли діти просять порцію морозива, батьки кажуть зітхаючи:

- Ти, мабуть, з`їв би цілий морозивний палац, той, що в Болоньї стояв.



ХТО ВИГАДАЄ БІЛЬШЕ ЧИСЕЛ

  • Нумо вигадувати числа.

  • Нумо. Починаю я: майже один, майже два, майже три, майже чотири, майже п'ять, майже шість.

  • То дурничка. Ось послухай, що я вигадав; один зверхмільйон більярдонів, один вісьмільйон тисячонів, один чудолярд і один чудольйон.

А я вигадав таку таблицю множення:

три по одному—йди додому

три по два — он сова

три по три — носа втри

три по чотири — дзвоник до квартири

три по п'ять — землі п'ядь

три по шість — непроханий гість

три по сім —цукерки всім

три по вісім — джмелі в стрісі

три по дев'ять — качка й лебідь

три по десять — діток пестять.


  • Скільки коштують ці макарони?

  • Два щигли в лоб.

  • Скільки звідси до Мілана?

  • Тисячу нових кілометрів, один старий кілометр і сім шоколадок.

  • Скільки важить одна сльозина?

  • Як чия. Як вередунова, то легша за вітер, а як голодної дитини, то важча за цілу Землю.

  • Чи довга ця казка?

  • Аж занадто.

СТАРІ ПРИСЛІВ`Я

  • Якщо сірий,— повчало Старе Прислів'я,— то вовк.

  • А я кіт,— сказав сірий кіт, переходячи вулицю.

  • Не може того бути: Старі Прислів'я завжди правду кажуть.

  • А я таки кіт,— повторив кіт.

З гіркої досади Старе Прислів'я впало з даху й зла­мало собі ногу.

А інше Старе Прислів'я пішло дивитися на футболь­ний матч і, покликавши одного гравця, шепнуло йому на вухо:

Хто робить сам— робить за трьох.



Футболіст забрав м'яча й почав ганяти його полем, нікому не передаючи. Але глядачам стало страшенно нудно, бо гра припинилася. Тому футболіст віддав м'яча товаришеві й почав грати в гурті, а Старе Прислів'я з прикрості захворіло. 1 довелось вирізати йому гланди.

Одного разу зустрілися три Старі Прислів'я і, ледве розтуливши роти, посварилися:

  • Добрий початок — половина роботи,— мовило перше.

  • Е ні,— заперечило друге, найкраще — золота середина.

  • Нічого ви не тямите,— заявило третє.— Кінець діло хвалить.

І почали вони битися, аж чуби тріщали. Ще й досі не вгамувалися.

Якось одному Старому Прислів'ю закортіло скушту­вати груш. Сіло воно під грушкою і міркує: «Стигла груша сама падає». Довго воно сиділо, а груша висить собі. І висіла, аж доки згнила зовсім, а тоді впала на голову Старому Прислів'ю і розплющилася. А Старе Прислів'я зі злості пішло на пенсію.

СОНЦЕ І ХМАРА

Веселе величаве сонце подорожувало небом на своїй вогняній кареті, розсилаючи на всі боки своє проміння. А поряд пливла грозова хмара, вона гнівалась і без­перестанку мимрила:

Ех ти, марнотрате пришелепуватий, розкидай, роз­кидай свої промені, побачиш, що тобі зостанеться!



А сонце щедро сіяло на землю проміння, і кожна виноградинка на виноградних лозах щомиті брала собі один-два промінці, кожен павучок, кожна билинка, квіт­ка, водяна краплинка брала свою частку щедрого тепла.

Нехай, нехай тебе обкрадають. Побачиш, яка їхня дяка, коли нічого буде красти.



А сонце й далі весело котилося по небу, розсипаючи навкруги мільйони, мільярди промінців, і навіть не лі­чило їх.

Аж надвечір сонце полічило, скільки промінців у нього залишилося: о диво! — не бракувало жодного. Приго­ломшена хмара посипалась додолу градом, а сонце ве­село пірнуло в море.



Каталог: ld
ld -> Принципи реалізації наукової діяльності університету: активна участь у формуванні та
ld -> Програма навчальної дисципліни історія світової культури
ld -> Тема Основні етапи розвитку документознавства
ld -> Програма навчальної дисципліни міфологія Галузь знань 0201 культура Напряму підготовки 020101 культурологія
ld -> Дивовижний світ многогранників
ld -> Програма розвитку дітей дошкільного віку зі спектром аутистичних порушень
ld -> Діти з порушеннями психофізичного розвитку як суб'єкт корекційної освіти план
ld -> Інформаційний пакет 04 основи корекційної педагогіки
ld -> Есе на тему: “Українське мистецтво другої половини ХVII-XVIII ст.”
ld -> Дипломної освіти «Допущено до рецензування»


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка