Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара


МІСЦЕ УКРАЇНИ У МІЖНАРОДНОМУ ПОДІЛІ ПРАЦІ



Сторінка10/18
Дата конвертації16.03.2017
Розмір5.89 Mb.
#12387
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   18

МІСЦЕ УКРАЇНИ У МІЖНАРОДНОМУ ПОДІЛІ ПРАЦІ



Сучасний економічний розвиток під впливом процесів глобалізації та інформатизації створює умови, які спонукають до необхідності інтеграції країни в відкриту економіку, і чим важливіше місце вона займає, чим більшу роль відіграє в світових господарських процесах тим конкурентоспроможною є її економіка. Як учасник міжнародного поділу праці, Україна прагне до підвищення ефективності виробництва, прискорення  розвитку науки і техніки, зростання життєвого рівня населення, що має велике значення для економіки України. Сучасний стан України у міжнародному поділі праці має своєрідну структуру яка вирізняється своєю складністю, що й обумовлює актуальність обраної теми даного дослідження.

Проблемі участі України у міжнародному поділі праці присвячена низка праць вчених, таких, як В. Андрійчука, О. Білоруса, Б.Ф. Заблоцький, Ю.В. Макогон, В.В. Покровскої, Г.А. Семенова, Н.Д. Чалої та ін. У міжнародному поділі праці Україна виділяється, насамперед, сировинними, капітало – та матеріаломісткими галузями (добувна промисловість, сільське господарство та галузі, що розвиваються на їх базі), а тому структура її експорту недосконала – понад 4/5 в ній складають сировинні товари та продукція первинної переробки [1].

Ставши учасником міжнародного поділу праці, Україна прагне зайняти в ньому гідне місце, розвивати з іншими країнами взаємовигідні партнерські стосунки, активніше інтегруватися у світове господарство. Одним з основних завдань зовнішньоекономічної діяльності країни є входження у глобальні та регіональні валютно-фінансові й торговельно-економічні організації. Україна вже є членом Міжнародного валютного фонду, Світового банку, Європейського банку реконструкції та розвитку, а також подала заявку на вступ до Світової організації торгівлі (СОТ). Участь у ній дає можливість бути рівноправним партнером на світових ринках товарів і послуг. Однак недосконалість ринкових механізмів української економіки поки що гальмує входження країни в СОТ. Перспективними напрямками регіонального економічного співробітництва України є східний (країни колишнього СРСР), південний (країни Причорноморського регіону) і західний (країни Центральної і Західної Європи). Міждержавні торговельно-економічні об'єднання в регіонах створюються для активізації зовнішньоекономічних зв'язків між їх учасниками. Це відбувається в результаті зняття митних перешкод на шляху руху товарів і послуг, формування зон вільної торгівлі тощо.

Існують усі передумови для становлення України як процвітаючої незалежної держави. До них можна передусім віднести наступні:

1. Наявність промислових, сировинних і водних ресурсів, чорноземів, що дає змогу повністю забезпечити населення продуктами харчування.



2. Потенційну здатність кадрів до висококваліфікованої і наукоємної праці, яка може бути реалізована у короткий час за рахунок активізації сильніших ринкових стимулів до праці.

3. Вигідне географічне положення, вихід до моря, сприятливий клімат, різноманітні вигоди і перспективи міжнародного співробітництва.

4. Членство України у СОТ.

5. Набуття Україною асоційованого членства в ЄС та подальший вступ до цієї спільноти [2].

Останні дві передумови є найважливішими з точки зору поштовху до раціонального використання робочої сили, активізації ринку праці. Ефективна зайнятість населення України має ґрунтуватися на використанні висококваліфікованої праці з урахуванням міжнародного її поділу та інтеграції. Для активної інтеграції України в МПП необхідно докорінно перебудувати весь зовнішньоекономічний механізм, належно оцінити роль і місце зовнішньоекономічних зв'язків у розвитку народного господарства. Для ефективного включення України у глобальні економічні структури і процеси необхідно створити ряд передумов. Серед них слід виділити три основні, реалізація яких створить можливості для включення економіки України у глобальні процеси та структури. Це системна ринкова трансформація, реструктуризація і відкритість економіки.

Тому, для ефективного включення України у глобальні економічні структури і процеси необхідно створити ряд передумов. Серед них слід виділити три основні, реалізація яких створить можливості для включення економіки України у глобальні процеси та структури. Це – системна ринкова трансформація, реструктуризація і відкритість економіки.

Отже, Україна має великі запаси корисних копалин і надзвичайно вигідне територіальне поєднання сировинних родовищ, при покращені ефективності використання ресурсів та якості товарів у міжнародному поділі праці, велика можливість піднесення рівня економіки держави на світовому ринку.

Список використаних джерел:



  1. Політична економія : підручник / [Федоренко В.Г., Діденко О.М., Руженський М.М., Іткін О.Ф.] ; за наук. ред. В.Г. Федоренка. – К. : Алерта, 2008. – 487 с.

  2. Основні форми міжнародного співробітництва України // Прозора політика» №23 (28), 2006. – 73 с.

Тевс К.В., гр. ВВ-12-1



Науковий керівник: д.е.н., проф. Гришкін В.О.
ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ
Характерною рисою сучасного світу є глобалізація, яка є вищою стадією розвитку інтернаціоналізації, і характеризується тісними взаємозв’язками країн світу в різних сферах, що призводить до створення спільного глобального простору. З точки зору економіки глобалізація впливає на структуру світової економіки, економічне зростання країн, міжнародний розподіл праці та конкурентоспроможність національних економік.

Актуальність даної теми полягає в тому, що глобалізація є складним і суперечливим процесом, про що свідчать дискусії, розгорнуті провідними світовими експертами в даній галузі. Актуальною ця проблема є для України, яка є учасником світової торгівлі та міжнародної інтеграції і має адаптуватися до сучасних умов глобалізації задля забезпечення високого рівня розвитку національної економіки.

Серед досліджень процесів глобалізації світової економіки, важливе місце посідають праці зарубіжних вчених І. Валерстайна, М. Кастельса, Г. Мартина, Дж. Стігліця, Ф. Фукуями, С. Хантінгтона. Глобалізаційні процеси також досліджуються в наукових працях багатьох відомих українських вчених О. Білоруса, В. Гейця, Д. Лук’яненка, Ю. Макогона, Ю. Пахомова, В. Сіденка, С. Соколенка, Я. Столярчук, А. Філіпенка, С. Циганова, О. Шниркова та ін. В їхніх працях з’ясовуються сутність, закономірності та рушійні сили глобалізації, характер участі в ній як розвинених країн, так і країн, що розвиваються, взаємовплив глобалізації та економічних криз 4.

Метою доповіді є розгляд проблем глобалізації світового господарства і аналіз впливу глобалізаційних процесів на економічний розвиток України та її місця в сучасних інтеграційних процесах. У доповіді розглянуті актуальні проблеми глобалізаційних процесів, які стоять перед країнами світу, у тому числі і перед Україною, а також наведені шляхи адаптації національної економіки до сучасних умов глобалізації.

Глобалізація – це процес поступового утворення універсального світового середовища ринкової діяльності завдяки зниженню та скасуванню країнами тарифних та нетарифних регуляторів зовнішньої торгівлі, лібералізації руху факторів виробництва та розвитку транснаціональних господарських структур 2.

Визначальним фактором сучасного процесу глобалізації є розвиток інформаційних технологій і становлення інформаційного суспільства. Надшвидке розповсюдження і використання інформації в суспільстві, а також стрімкий науково-технічний прогрес обумовили розвиток тісної співпраці країн в економічній, суспільно-політичній, гуманітарній сферах життя.

Важливою передумовою глобалізації є також, цілеспрямована політика провідних ринкових держав і міжнародних організацій (Світова організація торгівлі, Міжнародний валютний фонд, Світовий банк), які сприяють лібералізації міжнародної торгівлі, усуненню тарифних та нетарифних обмежень зовнішньої торгівлі, перешкод рухові факторів виробництва, насамперед капіталів. Важливу роль у глобалізаційних процесах світової економіки відіграють ТНК, для яких вигідно усувати перешкоди міжнародної торгівля і розширяти ринки збуту продукції.

Глобалізація є дуже суперечливим процесом, який має як позитивні наслідки, так і негативні. З позитивної точки зору глобалізація призводить до створення спільного економічного середовища, яке функціонує за допомогою уніфікованих принципів та правил, розвиваються коопераційні і асоціативні зв'язки і відносини суб’єктів світового господарства, посилюється взаємодія між країнами світу у вирішенні глобальних проблем таких як фінансові кризи, війни, екологічні проблеми. Крім цього стимулюється розвиток нових технологій, підвищується ефективність виробництва.

Негативні наслідки полягають у диференціації світогосподарського простору, а також зростанні уразливість національних економік від процесів, що протікають у світовій економіці. Саме тому адаптація національних економік країн до нових реалій глобалізації, а також прийняття адекватних захисних заходів є необхідними умовами для стійкого економічного розвитку країни.

Україна активно залучена у процес глобалізації, що впливає на національне господарство в таких рисах:

  • абсолютне та співвідносне зростання інтернаціоналізованої частки виробленого та споживаного продуктів (тобто експорту та імпорту);

  • подальша інтеграція економіки країни в міжнародні валютно-фінансові, кредитні відносини з міжнародними та іноземними суб’єктами – державами, спеціалізованими організаціями, фізичними особами (відповідні відносини регулюються як двосторонніми домовленостями, наприклад з ЄБРР, МВФ, Світовим банком, так і в більш загальних інституційних межах, наприклад на рівні Паризького клубу, коли йдеться про країни-кредитори, а також Лондонського клубу, коли про спільну політику домовляються приватні кредитори);

  • зростання переліку питань, які є предметом спільного розв’язання в рамках міжнародних програм соціально-економічного розвитку, а також у рамках міжнародних організацій, членом яких є Україна, – Міжнародна організація праці, економічні структури ООН та ін. 2.

Сучасні глобалізаційні процеси вимагають від України якомога активнішої участі у міжнародній торговельній системі. Якісне оновлення української економіки за рахунок використання конкурентних переваг в агропромисловій, транспортній і освітній сферах забезпечить економічне зростання на 6,5 %. Це найкращий шлях, який дозволить Україні знайти свою нішу в світовому господарстві, тому необхідно зорієнтувати реформи та ресурсний потенціал на використання конкурентних переваг 4.

Одним із важливих елементів глобалізованого світового простору є міжнародний ринок праці. Україна не залишається осторонь міграційних процесів, які характеризуються як диверсифікованістю, так і зміною інтенсивності міграційних потоків.

Особливістю розвитку сучасної глобальної економіки є те, що вона завдяки своїй ринковій природі є відкритою системою. Багатосторонню міжнародну торговельну систему у широкому розумінні можна визначити як сукупність міжнародних правил, яких повинні дотримуватися країни в торговельних відносинах між собою. Ці правила спрямовані на всебічне сприяння відкритій і ліберальній торгівлі.

Перспектива розвитку в Україні відкритої економіки, під якою слід розуміти не лише розвиток зовнішньої торгівлі, а й поступове налагодження ще двох важливих каналів взаємозв'язку зі світовим господарством (через рух капіталів і взаємний обмін національними валютами) є об'єктивно зумовленою і практично безальтернативною.

Типовою тенденцією розвитку міжнародних економічних відносин на початку ХХІ ст. є глобалізація. Запорукою економічної стабільності і розвитку є активна участь країни у глобалізаційних процесах. Економіка України значно більшою мірою, ніж це стосується усталених ринкових економік, відчуває потребу у зовнішніх ресурсах розвитку. Отже активне залучення до процесів інтеграції і глобалізації неодмінно матиме позитивний вплив на розвиток національного господарства. Українська стратегія глобалізації не повинна бути однобокою, що зачіпає одну сферу – економіку, торгівлю, фінанси, вона повинна бути комплексною. Нова глобалізаційна стратегія розвитку на майбутнє повинна будуватися на науково обґрунтованій національній стратегії розвитку, що враховує загальносвітові проблеми. Глобалізація ставить Україну перед проблемою самовизначення цілей розвитку і місця в сучасному світі – чи буде це експортно-сировинна модель розвитку, чи модель повноправного партнерства на світовій арені.

Список використаної літератури



  1. Козюк В. В. Історія економіки та економічної думки: від ранніх цивілізацій до початку XX ст. : навч. посіб. / В. В. Козюк, Л. А. Родіонова, В. В. Кириленко, І. Б. Ковальчук; ред.: В. В. Козюк, Л. А. Родіонова. – К. : Знання, 2011. – 566 c.

  2. Новицький В.Є. Міжнародна економічна діяльність України: Підручник / В. Є. Новицький ; Київський національний економічний ун-т. – К. : КНЕУ, 2003. – 948 с.

  3. Радзієвська С. О. Глобальні економічні процеси та Україна / С. О. Радзієвська // Міжнародна економічна політика. – 2014. – Вип. № 1 (20). – С. 80-104.

  4. Тарханова Н. О. Глобалізація світового господарства та її вплив на економічний розвиток України / Н. О. Тарханова // Вісник Донбаської національної академії будівництва і архітектури. – 2013. – Вип. 2. – С. 98-103.

Титаренко А.В., гр. ВЕ-13-2



Науковий керівник: ст. викл. Дон О.Д.
МІСЦЕ УКРАЇНИ У СУЧАСНИХ ГЛОБАЛІЗАЦІЙНИХ ПРОЦЕСАХ
Глобалізація – це всепоглинаючий процес інтеграції й уніфікації різних сфер діяльності, починаючи з економіки і закінчуючи культурою. У широкому змісті глобалізація передбачає розмиття кордонів і створення так званого “спільного простіру” для торгівлі, культури та ін. Економічна глобалізація тісно пов’язна з процесами інтеграції та інтернаціоналізації світового господарства. Тобто це є своєрідним перетворенням світової економіки із сукупності національних економік, що пов’язані між собою потоками товарів й капіталів, в один ринок і виробничу зону, в яких вільно перемішуються капітал, робоча сила, товари та послуги. Ці процеси доповнюються уніфікацією законодавчих актів, що регулюють міжнародні економічні відносини, та формуванням відносно єдиного культурного процесу під впливом стандартизації освіти та взаємодії широких мас населення у міжнародних контактах.

Україна має достатні умови й гарні перспективи для активного процесу інтеграції в світові процеси. Наразі нашою провідною галуззю є торгівля. Ми маємо стабільний відсоток торгових надходжень у ВВП. Але цей показник є нижчим за середній у порівнянні з прогресивними країнами, через тарифні і нетарифні бар’єри [1]. Як показують дослідження, глобалізація має як негативний, так і позитивний вплив на національну економіку України в цілому. Позитивним можна вважати: поштовх до вдосконалення наших міжнародних економічних відносин та законодавчих актів; необхідність підвищення цінової конкурентоспроможності вітчизняних виробників; реформування політичної системи; ліквідація корупції, бюрократії та ін. Саме виконання тих проблемних критеріїв, вказаних вище, наша країна виконає одну з головних умов поглиблення відносин з Європейським союзом й матиме змогу захищати власні інтереси та інтереси підприємств відповідно до міжнародних форм та процедур.

Негативними є: великий вплив економічно розвинених країн; пригнічення розвитку окремих галузей національної економіки, які через заміщення їх імпортом не готові до міжнародної конкуренції; загострення рівня соціальної нерівності у порівнянні з успішними країнами та ін. Показники розвитку української економіки свідчать про недоречність беззастережного відкриття кордонів. За даними Світового банку, ВНП на душу населення в Україні є одним з най­нижчих у світі (вона посідає 135 місце). Виробничо-промисловий комплекс України нездатний адаптуватися до попиту на світовому ринку, про що говорить досить низький ВНП на душу населення. Через не конкурентоспроможність занепадають цілі галузі [2].

Пріоритетними можна вважати наступні напрямками розвитку національної економіки: реструктуризацію економіки; формування відкритого ринку; інформаційно-технічна сфера; розвиток інтеграційних тенденцій; сприяння руху факторів виробництва; інтеграція підприємств до світових комунікаційних мереж; активізацію участі в роботі міжнародних організацій та інтеграційних угруповань [3]. Україна має великий потенціал для участі у глобальних ринках, але на сучасному етапі це питання є недосяжною мрією, адже тільки зараз ми робимо кроки задля збереження і підтримання нашої національної ідентичності. Для того, щоб підтримати рух глобалізаційних процесів Україні спочатку треба здійснити велику низьку реформ та заробити собі достойне ім’я на світовій арені. Попереду великий та довгий шлях, але ми сподіваємось, що наша країна зробить усе для досягнення нашої спільної мети.

Література



1. Самойлов О.Ф. Місце України у світових глобальних процесах / О.Ф. Самойлов // Проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. пр. –К.: КиМУ, 2011. –Вип. 3. –С. 112-122.

2. Український інститут соціальних досліджень ім. О. Яременка [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.uisr.org.ua/monitoring

3. Електронний ресурс. – Режим доступу :http://korrespondent.net/business/economics/1311330-ukraina-zanyala-44-yu-poziciyu-v-rejtinge-globalizacii-mirovyh-ekonomik


Фоменко Є.О., гр. ВУ-15с-1

Науковий керівник: к.е.н., доц. Курінний В.О.
Проблеми співпраці України з ЄС
Україна, незважаючи на офіційно проголошений європейський вектор свого розвитку, тривалий час існуэ поза європейськими інтеграційними утвореннями. Це вимагатиме формування власної прагматичної зовнішньої та економічної політики, яка була б насамперед спрямована на подолання внутрішніх соціально-економічних проблем із максимальним використанням потенційних переваг, які надає економічна співпраця як за західним, так і за східним вектором зовнішньоекономічних стосунків.

Незважаючи на те, що взаємини України з Європейським Союзом переживають застій, можна виділити декілька напрямків, які є для них актуальними. Отже, зважаючи на відсутність чітких євроінтеграційних перспектив, у відносинах з Євросоюзом Україні сьогодні доцільно сконцентруватися на наступному. Потрібно повною мірою використати ті можливості, які надає Україні вступ держав Центральної та Східної Європи до Євросоюзу. Перш за все, слід наполягати на прискоренні реформування режиму відносин між Україною та новими членами ЄС практично в усіх сферах наших взаємин, зокрема, спільної боротьби з новими загрозами безпеці на Європейському континенті та подоланні у найближчій перспективі негативних для України наслідків приєднання країн ЦСЄ до шенгенських правил. Перший крок у цьому напрямку вже був зроблений, коли Україна погодилась на поширення Угоди про партнерство і співробітництво (УПС) на нових членів. Україні важливо посилювати ті напрями співробітництва, які склалися на ґрунті реальних економічних процесів, тобто стимулювати співробітництво з країнами Центральної Європи. Сьогодні Україна очікує від ЄС надання статусу ринкової економіки в контексті антидемпінгового законодавства Євросоюзу. Необхідно також вести наполегливий діалог про уведення Євросоюзом для України преференції в рамках Генеральної системи преференцій ЄС, що знизить імпортні тарифи на важливі для України товари, у тому числі метал, зерно, добрива, насіннята ін., і таким чином, дозволить скористатися перевагами безпосереднього наближення до кордонів Євросоюзу.

Потрібно послідовно узгоджувати позиції сторін щодо вже зробленого у сфері двосторонніх відносин, а також того, що і як потрібно робити у коротко та довгостроковій перспективі. Таке узгодження має неодмінно передбачати вироблення спільного погляду на цілі й завдання українсько-європейських відносин у наступний період, у тому числі й на перспективи державної стратегії європейської інтеграції України. На порядок денний висувається завдання вироблення нового формату двосторонніх відносин з ЄС, який би поєднав у собі ідеї «сусідства», «партнерства», «асоціації».

Україна повинна ефективно використати можливості запропонованої ЄС формули: «привілейовані відносини із сусідами». Як відомо, 12 травня 2004 р. була оприлюднена нова стратегія Євросоюзу в сфері Європейської політики сусідства, підготовлена Єврокомісією. З точки зору українських євроінтеграцій них планів, важливе значення має закріплена у документі ЄК готовність Євросоюзу «поділитися перевагами від розширення із сусідніми країнами». До кола таких країн зараховано й Україну, тому однією з актуальних проблем двосторонньої співпраці між Україною та ЄС стає проблема вироблення практичних інструментів і механізмів, які б дали змогу скористатися перевагами, про які йде мова. «Привілейоване сусідство» може виявитися для української сторони більш прийнятним форматом, ніж просто «сусідство» або «особливе сусідство», яке європейська сторона не так давно пропонувала нам як максимально можливу й реальну перспективу. Це, скажімо, стосується економічних проектів у галузі енергетики та транзиту енергоносіїв, транспорту, захисту навколишнього середовища тощо; гуманітарних проектів на рівні інститутів громадянського суспільства; транскордонного співробітництва, а також співробітництва у різних сферах у рамках так званої «національної співпраці на східних кордонах ЄС». Участь у кожному з проектів, яка передбачає й часткове фінансування за рахунок ЄС, є для України актуальною.

Під тиском обставин відбуваються суттєві зміни в баченні ЄС моделі європейської системи безпеки. ЄС поступово трансформується з політикоекономічної організації у безпекову, що сприяє просуванню українських ініціатив щодо формування спільної європейської безпекової політики. Тому, з огляду на наш безпековий потенціал та досвід партнерства з НАТО, Україні варто інтенсивно розвивати співробітництво у сфері безпеки не тільки з НАТО, а і з ЄС.

Слід виходити з того, що необхідною умовою реалізації курсу на євроінтеграцію є поглиблення співробітництва з НАТО. Тут Україна має значно більші успіхи, ніж на шляху євроінтеграції. У цьому напрямі необхідні: активна й конструктивна участь у формуванні євроатлантичної зовнішньої, оборонної та безпекової політики; підтримка високого рівня «політичного діалогу» в РЄАП, діяльності в ОБСЄ, а також взаємодії з країнами Центральноєвропейської ініціативи і Вишеградської групи. Така взаємодія має бути спрямована на створення сприятливого ставлення НАТО до вступу України в Альянс, обмін інтеграційним досвідом і отримання допомоги на шляху євроатлантичної інтеграції; повноцінне виконання заходів передбачених програмою співробітництва «Україна – НАТО» «Партнерство заради миру» і Плану дій Україна-НАТО; подальша інституалізація зв’язків України з НАТО шляхом створення нових механізмів (у тому числі і поглиблення відносин ГУУАМНАТО, запровадження окремої Ініціативи співпраці). Отже, вступ до ЄС визнаний ключовим напрямком зовнішньої політики України і її стратегічним курсом, але очевидно, що тільки послідовні, глибокі та рішучі реформи можуть кардинально змінити існуючу на сьогодні тенденцію.

Література



1. Про внутрішнє та зовнішнє становище України в 2015 році : Щорічне Послання Президента України до Верховної Ради України. – К. : НІСД, 2015.

2. Інвестиційне співробітництво між Україною та ЄС. /[Електронний ресурс]/ Постійне представництво України при ЮНЕСКО, 2015. – Режим доступу: http://unesco.mfa.gov.ua/ua/about-ukraine/european-integration/ukr-eu-investment .

3. Європейський проект та Україна : монографія / А. В. Єрмолаєв, Б. О. Парахонський, Г. М. Яворська, О. О. Резнікова [та ін.]. – К. : НІСД, 2012. – с. 111-117.
Чайка К.О., гр. ВУ-15с-1

Науковий керівник: к.е.н., доц. Федотова Т.А.
ВИКОРИСТАННЯ ДОСВІДУ ІННОВАЦІЙНО-РЕСТРУКТУРИЗАЦІЙНИХ ЗМІН В ЕКОНОМІЦІ КРАЇН ЦЕНТРАЛЬНО-СХІДНОЇ ЄВРОПИ ДЛЯ УКРАЇНИ
Сучасна парадигма глобального економічного розвитку обумовлює необхідність здійснювати трансформацію та модернізацію національної соціально-економічної системи, враховуючи не тільки національні особливості соціально-економічних відносин і ринкових механізмів, а й світового, глобального ринку, оскільки вплив глобальних процесів на національну економіку призводить до її підпорядкування законам глобального ринку. Логічним обґрунтуванням стратегічного напряму розвитку, в якому головна роль відводиться інноваціям, слугують безпрецедентні успіхи постсоціалістичних країн ЦСЄ, що стали наслідком практичного впровадження інноваційних моделей розвитку.

Сьогодні дана тема стає більш цікавим об’єктом для досліджень. Актуальність її полягає у вивченні проблем інноваційної реструктуризації вітчизняної економіки, шляхів і механізмів випуску та експортування конкурентоздатної продукції на світові ринки, а також досвіду постсоціалістичних країн ЦСЄ в проведенні інноваційної реструктуризації власних економік. У світовій економічній науці дослідження процесів інноваційної реструктуризації підприємств знайшли відображення в працях І. Ансофа, М. Бадау, Л. Водачека, М. Портера, Б. Тейлора, А. Томпсона, М. Хамера та інших.

Оскільки, країни ЦСЄ, як і Україна, відносилися до колишнього соціалістичного табору і вибір вектору їх трансформацій є вельми важливим для України, яка у перспективі також має приєднатися до Європи, але спочатку треба досягнути європейських соціально-економічних стандартів шляхом побудови Європи у себе вдома [1].

Основним завданням, яке постало перед постсоціалістичними країнами ЦСЄ було побудова нової економічної системи, яка буде заснована на використання новітніх технологій. У результаті практики інноваційної трансформації національні економіки країн Центральної та Східної Європи (ЦСЄ) суттєво змінили свій вигляд. Повністю демонтовано механізми командної економіки, зникли загальні дефіцити товарів та послуг, значно розширено їх асортимент, зростає обсяг виробництва високотехнологічних товарів, повсюди використовуються передові досягнення у науці та техніці [2].

Державна інноваційна політика повинна бути спрямована на створення умов для підвищення активності підприємницького середовища, орієнтацію науки на вирішення завдань технологічного розвитку країн, заглибленні кооперації між науково-дослідницькою і підприємницькою сферами і, вдосконалення механізму передачі знань, підтримку проривних напрямів технологічного розвитку шляхом активізації партнерства держави і промисловості. Відповідно, ці завдання не можуть бути вирішені «самі по собі», для цього необхідно створити потужні стимули та механізми їх реалізації на базі державної і регіональної політики.

Механізмом, що забезпечує функціонування і розвиток економіки, заснованої на знаннях в країнах ЦСЄ, повинна стати національна інноваційна система, що представляє собою сукупність державних, приватних та громадських організацій і механізмів їх взаємодії, в рамках яких здійснюється діяльність по створенню, зберіганню та поширенню нових знань і технологій. Значний вплив на інноваційну трансформацію економік країн Центрально-Східної Європи відіграв вступ цих країн до ЄС. Однак вони пройшли цей шлях поступово, починаючи з 80-х років ХХ ст. Першим кроком у структурній перебудові економік для вступу в ЄС стало підготовка відкриття власних внутрішніх ринків.

Зараз ми спостерігаємо процес відкриття ринку ЄС для України. Звичайно це не весь ринок, а лише тільки для сільськогосподарської продукції. Однак буде доцільно розглянути досвід саме країн ЦСЄ в цьому питанні, і їх вплив на інноваційну перебудову економік цих країн. Для України, що проголосила курс на європейську інтеграцію, зазначений досвід захисту національних ринків країнами ЦСЄ є необхідним для ефективного реформування зовнішньоторговельної сфери.

Реалізований країнами ЦСЄ курс на вступ у Євросоюз дозволив їм серйозно просунутися в напрямку євроінтеграційної інвестиційної взаємодії, досягти позитивних результатів у формуванні нового технологічного середовища, адаптованої до західноєвропейських систем менеджменту, інжинірингу, забезпечення якості і сертифікації продукції, телекомунікацій. Завдяки цьому доволі швидко відбувається переорієнтація товарної структури промисловості у бік її сумісності з вимогами ЄС, що очевидно на прикладі росту «технологічності» експортованої продукції і скорочення частки сировинних товарів у структурі експорту провідних країн ЦСЄ. В цілому, більш ніж 70% усього обсягу капіталовкладень у 2015 році, які направляються на реструктуризацію економіки країн ЦСЄ, йдуть з ЄС [3].

Список використаної літератури:



  1. Шипуліна Ю. С. Сучасні підходи до інтенсифікації інноваційного розвитку промислових підприємств: теоретичний огляд / Ю. С. Шипуліна // Маркетинг і менеджмент інновацій. – 2012. – № 3. – 442 с.

  2. Гражевська Н.І., Конкурентоспроможність національної економіки в контексті сучасної парадигми модернізації // Теоретичні та прикладні питання економіки: Зб. наук. праць/К.: «Київський університет». – Вип. 25.-2012. – 396 с.

  3. Сотула О.В. Перехідні і трансформаційні процеси в економіці України/О.В. Сотула // Вісник Черкаського університету. – 2014.– №153.-232 с.

Червонна Л.В., гр. ВУ-14-1



Науковий керівник: к.е.н., доц. Стеблянко І.О.
ОСОБЛИВОСТІ УЧАСТІ УКРАЇНИ У ПРОЦЕСАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Дослідження місця і ролі України в глобалізаційних умовах сучасності визначається особливою актуальністю тому, що, по-перше, на нинішньому етапі глобалізаційного розвитку світової цивілізації різні країни світу, в тій чи іншій мірі, переживають процеси трансформації всіх сфер людського життя; по-друге, на початку ХХІ століття Україна зіткнулася з низкою економічних, політичних, соціальних, культурних проблем; по-третє, визначальним напрямом глобалізаційних зрушень є всеохоплююча інтеграція та інформаційно-комунікаційна революція, які створюють об’єктивні передумови як для об’єднання людства, так і для його роз’єднання [2].

Одним із напрямків дослідження глобалізаційних процесів сучасності є дослідження етнонаціональної ідентичності в сучасних умовах українського суспільства, яка сприяє довгостроковому сталому розвитку суспільства. Формування національної ідентичності в умовах глобалізації є надзвичайно складним і суперечливим процесом в усіх сферах життєдіяльності – економічній, політичній, фінансовій, екзистенційній, психологічній [1].

Причина мінімізації людського фактору, гуманістичних цінностей в сучасному глобалізованому світі полягає у відсутності цілісної концепції посилення ролі і місця людини у глобалізованому світі, яка набула сьогодні онтологічного статусу, а звідси виникає ситуація маніптулятивності, схильності до впливу з боку різноманітних соціальних технологій і практик міжнародних організацій, що діють на національну державу. Інша причина, що робить дану тему актуальною, стосується відсутності у науці концепції етнонаціональної ідентичності, спрямованої на посилення місця і ролі людини у складному полікультурному глобалізованому соціумі у всьому цілісно- поліварівативному багатстві її проявів [3].

Україна є радше об'єктом, аніж суб'єктом глобалізаційних процесів. Рівень нашої інтеґрованості в глобалізований світ оцінюють як посередній. Більшість наших співгромадян не володіють іноземними мовами, за опитуванням РБК-Україна на 2014 р. (учасників 3976): одну іноземну мову знає – 33%, 29% учасників опитування, зізналися, що не знають жодної іноземної мови, похвалитися знанням двох іноземних мов можуть 23%, трьома мовами володіють тільки 8%, поліглотами себе назвати по праву можуть тільки 5%.Також не користуються Інтернетом: 45% громадян не користуються мережею Інтернет, про це свідчать результати соціологічного опитування "Електронне урядування в дзеркалі громадської думки". І не бували за кордоном близько 83 %, а тому судять про світ на підставі старих стереотипів, а не нових знань і досвіду [4]. Це означає, що Україна ще нездатна ефективно захиститися від негативних аспектів глобалізації. По-друге, глобалізований світ і глобальні тенденції, зокрема. у культурній сфері, часто сприймаються в Україні через західне посередництво. Наслідок такого становища – домінування в українському культурно-інформаційному просторі закордонної мас-культурної продукції. Наше суспільство є пасивним споживачем культурних, ідеологічних послань, створених іншими культурами, іншими державами, що згубно впливає і на економіку України, і на культуру та національну ідентичність її громадян.

Підсумовуючи все вищезазначене, маємо наголосити на тому, що історична перспектива сучасної України багато в чому залежить від того, наскільки ми, українці, збережемо власну самобутність, обумовлену нашим етногенезом, і наскільки зможемо протистояти нівелюючому впливу прогресуючої глобалізації. Глобалізація суперечить одному з найістотніших принципів організації природи і людського суспільства – принципу поліморфізму і тому не буде сприяти загальному розвитку людства в цілому та України, зокрема, хоча може бути для нього стимулюючим "викликом. Досвід окремих культур включає в себе дві великі категорії – досвід набутий і досвід успадкований. При цьому набутий досвід, найзначніші досягнення якого поширюються по всьому світу, сприяє глобалізації, у великій мірі звужує творчу ініціативу, заважає проявам оригінального мислення, обмежує межі пошуку нових шляхів у науці, культурі й техніці. Навпаки, досвід успадкований може бути базою для нових творчих пошуків й одночасно забезпечувати цим пошукам оригінальність способів і шляхів, що надзвичайно важливо для людської цивілізації взагалі та України й українців у цілому [1].

Література.



  1. http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/59140/19-Samojlov.pdf

  2. http://www.idss.org.ua/monografii/Lud_rozvitok_2010.pdf

  3. http://www.zgia.zp.ua/gazeta/VISNIK_37_2.pdf

  4. http://www.rbc.ua

Чубарь Д.В., гр. ВВ-14-2



Науковий керівник: к.е.н., доц. Більська О.В.
ВПЛИВ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ НА РОЗВИТОК НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ
Глобалізація як історичне явище і феномен, а також як об’єктивна закономірність розвитку людства все частіше привертає увагу дослідників у всьому світі. Питанню вивчення глобалізаційних процесів в сучасному світі присвятили увагу такі вчені, як Н. О. Біленька, О. Г. Білоус, М. І. Дідківський, Д. Г. Лук’яненко, Ю. В. Макогон, А. П. Рум’янцев та інші.

Глобалізація є однією з головних тенденцій у розвитку сучасного світу, яка істотно впливає на економічне життя, практично всіх країн світу і, звичайно, на Україна, яка цілком усвідомлено, активно і цілеспрямовано рухається в напрямку інтеграції в міжнародну економіку.

Значна частина дослідників пов’язує економічну глобалізацію з процесами інтеграції та інтернаціоналізації світового господарства. Під цим терміном розуміють перетворення світової економіки із сукупності національних економік, пов’язаних потоками товарів та капіталів, в єдину виробничу зону і єдиний ринок, в яких вільно перемішуються капітал, товари, послуги та робоча сила. Ці процеси доповнюються уніфікацією законодавчих актів, що регулюють міжнародні економічні відносини, та формуванням відносно єдиного культурного процесу під впливом стандартизації освіти та взаємодії широких мас населення у міжнародних контактах. Основні риси, які характеризують глобалізацію світової економіки:

  • поглиблення міжнародного поділу праці з його переходом від спільного к специфічному і єдиному;

  • перевищення темпів росту міжнародного товарообігу над темпами росту обсягів світового виробництва;

  • зростаюча лібералізація міжнародної торгівлі, виражена у відкритті національних ринків товарів і послуг шляхом поступового зняття торгівельних обмежень і бар’єрів;

  • випереджуюче зростання руху капіталу у відношенні до руху товарів. Формування світового фінансового ринку, збільшення потоків портфельних і прямих іноземних інвестицій;

  • інформаційно-технологічний переворот в засобах телекомунікацій на базі електроніки, кібернетики, супутникових систем зв’язку;

  • посилення впливу транснаціональних корпорацій;

  • концентрація і централізація капіталу на підставі процесів злиття і поглинення компаній і банків;

  • розвиток інтеграційних тенденцій на регіональному, субрегіональному і міжрегіональному рівнях;

  • зростання ролі наднаціональних органів у світовій політиці та економіці [1].

Економічна глобалізація здійснюється в декількох напрямах: глобалізація виробництва, глобалізація торгівлі, фінансова глобалізація, трансформація механізмів міждержавного регулювання світової економіки.

В Україні є достатні умови для того, щоб активно інтегруватися в загальноцивілізаційні світові процеси. Третій рік поспіль Україна залишається на 44 місці у загальному рейтингу глобалізації світових економік з 60 країн світу. Показники, які покращилися – це: приріст прямих інвестицій (внутрішніх і зовнішніх, % ВВП) з 0,7% до 4,1%; розвиток туризму (внутрішній і зовнішній, у розрахунку на 1000 осіб населення), з 202 до 938. Дослідження індексу рівня глобалізації знову пророкує продовження процесів глобалізації – як у цьому році, так і надалі[4].

Дослідження показали, що вплив глобалізації на національну економіку України досить складний та суперечливий. Існують як позитивні, так і негативні сторони. Позитивні сторони очевидні: можливість брати активну участь в обговоренні режимів регулювання міжнародних економічних відносин; скорочення витрат на здійснення зовнішньоекономічних операцій, що сприятиме підвищенню цінової конкурентоспроможності українських виробників. Цим самим наша країна виконає одну з головних умов поглиблення відносин з Європейським союзом та отримає можливість захисту інтересів України та її підприємств відповідно до міжнародних форм та процедур. Також позитивним фактором глобалізації для України є можливість її входження до міжнародних коопераційних проектів, що забезпечить інвестиційну привабливості України для іноземних інвесторів та розширити можливості більш вільного доступу до зарубіжних рин­ків за рахунок зменшення тарифних і нетарифних перешкод.

Негативні наслідки глобалізації – це: домінування економічно розвинених країн; пригнічення розвитку окремих галузей національної економіки, які через заміщення їх імпортом не готові до міжнародної конкуренції; соціальна нерівність у порівнянні з економічно успішними країнами; глобалізація вивільнює економічні сили, які поглиблюють нерівність у сфері зайнятості у питаннях продуктивності праці, матеріального добробуту та ін.

Пріоритетними напрямками розвитку економіки України в умовах глобалізації можна вважати: активізацію руху капіталу; інформаційно-технічну революцію; розвиток інтеграційних тенденцій; реструктуризацію економіки; системну ринкову трансформацію; сприяння руху факторів виробництва; подальше формування відкритої економіки; інтеграцію підприємств до світових комунікаційних мереж; активізацію участі в роботі міжнародних організацій та інтеграційних угруповань [1].

Таким чином, глобалізація – реальність сучасного суспільства і являє собою комплексний процес, що впливає на різні сфери функціонування суспільства, впливає на формування світової економіки із єдиним ринком, в якому вільно перемішуються капітал, товари, послуги та робоча сила. Процес глобалізації міжнародної економіки не оминає і Україну, яка поступово займає своє місце в системі міжнародних економічних відносин, і активно впливає на всі аспекти економічного розвитку України. Потенціал України для участі у глобальних ринках досить високий, але Україна на сучасному етапі недостатньо повно використовує його через незавершені реформи.

Список використаної літратури:



  1. Біленька Н. О. Пріоритети і напрямки розвитку економіки України в умовах глобалізації / Н. О. Біленька// Економіка України в умовах посилення глобалізаційних процесів: виклики і перспективи : матеріали міжнародної наукової студентсько-аспірантської конференції (Львів, 15–16 травня 2009). – Львів : ЛНУ ім. І. Франка, 2009. – С. 15–16.

  2. Електронний ресурс. – Режим доступу : http://uk/wikipedia/org

  3. Електронний ресурс. – Режим доступу: http://korrespondent.net/business/economics/1311330-ukraina-zanyala-44-yu-poziciyu-v-rejtinge-globalizacii-mirovyh-ekonomik

Швець В.В., гр. ВВ-14-1



Науковий керівник: к.е.н., доц. Сімахова А.О.
ТЕНДЕНЦЇЇ ГЛОБАЛІЗАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ В УКРАЇНІ
Починаючи з XX ст. глобалізаційні тенденції охопили світ. Сучасними дослідниками глобалізаційних процесів багато уваги приділяється питанню глобалізації у таких важливих сферах, як економіка, політика тощо. Глобалізація в її сучасному варіанті приводить до “переформатування” структури сучасного світу, а в результаті цього – до коригування національних систем державного управління, зміни стратегії економічного, політичного та духовного розвитку, що породжує суцільну взаємозалежність світу, яка і складає основу його функціонування. Все більше країни підпадають під вплив цього явища, Україна – не виняток. Саме під впливом глобальних, а також локальних чинників формується нова геополітична економічна і цивілізаційна ситуація.

Глобалізація сьогодні є програмою розвитку світу. Вона, як і будь-яке явище, отримує неоднозначну оцінку з боку спеціалістів і має позитивні та негативні наслідки для світу в цілому, та нашої держави зокрема.

Позитив полягає в тому, що вона дозволяє долати світові кордони, зменшує відстані, дає можливість використовувати досягнення науки для цивілізаційного розвитку, обмінюватися досвідом у різних галузях знань. Наприклад, сьогодні ми маємо можливість майже миттєвого та безкоштовного переказу будь-якої суми грошей до будь-якої точки світу, миттєвого та безкоштовного отримання будь-якої інформації тощо [1].

Проте, з одного боку, глобалізація уніфікує світовий простір, сприяє зростанню рівня взаємопов’язаності різних куточків земної кулі, але з іншого – призводить до стратифікації, формування табору лідерів та підпорядкованих їм країн. Так, зокрема, стрімко зростає вплив «Великої сімки», яку складають «кити» сучасності – США, Канада, Англія, Франція, Німеччина, Італія, Японія [1]. Окрім того, у гру вступили транснаціональні компанії, міжнародні організації, наднаціональні об’єднання. Як наслідок, ми маємо зменшення ролі державних інституцій та втрату ними низки своїх основних функції, зокрема соціального, економічного і, нарешті, політичного характеру. Під тиском зазначених вище тенденції Україна, яка є, на жаль, не суб’єктом, а об’єктом міжнародних відносин, втрачає свої і без того невеликі шанси активно брати участь у важливих світових процесах на рівні їх повноправного учасника.

Найбільш складним питанням для сучасної України є пошук принципів та механізмів налагодження взаємозв’язків із глобальним світом, що тим самим дозволить чітко визначити її місце та роль у загальносвітовому просторі. Саме тому Україна так наступально декларує свій максималізм у прагненні як найшвидше інтегруватись у глобальний простір, інакше вона може лишитись пасивним об’єктом для реалізації глобальної політики не лише розвинених країн світу, але і тих, які їх наздоганяють. Система державного управління України має бути не лише максимально адаптованою до нових глобалізаційних умов розвиту, але й володіти потужним інструментарієм впливу на них, а також використання їх на користь реалізації власних національних інтересів. Це, у свою чергу, дасть змогу Україні виробити нову геополітичну стратегію, яка сприятиме її ефективному економічному, політичному та духовному розвитку. Осьовою проблемою для України сьогодні є запропонувати такий геостратегічний проект її розвитку, який би дозволив їй зайняти достойне місце у світових глобальних процесах і репозиціонувати її геополітичний статус, аби він змінив ставлення до України в цілому з боку світової спільноти.

Україна володіє грандіозним геополітичним потенціалом та значними важелями впливу на країни Азійського та Європейського континентів, в Україні зосереджені великі запаси продовольства та питної води, а в українських науково-дослідних інститутах та вузах працює і навчається поки що достатня кількість інтелектуалів, інженерів, конструкторів, програмістів та експертів. Варто зазначити, що на сьогодні Україна не повністю готова до глобальної інтеграції і міжнародної конкуренції. Але, як було сказано раніше, держава з таким потенціалом не може залишатися ізольованою. Тому її пріоритетним завданням має стати наближення вітчизняної економіки до рівня провідних країн світу шляхом активізації інноваційного процесу, підвищення стимулів до праці, покращення інвестиційного клімату, адаптації законодавства до сучасних умов господарювання, всебічну підтримку підприємництва.

Отже, нині розвиток українського суспільства підпорядкований загальним закономірностям розвитку сучасної світової системи. Саме тому в умовах надзвичайного зростання зовнішніх впливів на економічне, соціальне, культурне і політичне життя українського суспільства проблема впливу на розвиток глобальних процесів постає центральним питанням виживання. вплив нової реальності, що виникає під тиском глобалізації, має потужний, навіть шокуючий політичний ефект, оскільки вимагає визначити ставлення до засад і динаміки глобалізації та виробити стратегію поведінки відповідно до її парадоксів і викликів. Глобалізація для України є позитивним явищем, адже наша держава є молодою, такою, що розвивається і прагне позитивних суспільних змін. Власне засобом глобалізації вона має можливість перейняти найкращий досвід, співпрацювати на міжнародному рівні та сподіватися на допомогу потужніших держав.

Література



  1. Білорус О.Г. Глобалізація і безпека розвитку /О.Г. Білорус. – К. : КНЕУ, 2012. – 733 с.

  2. Зажигаєв Б.В. Україна на перехресті глобальної політики/ Б.В. Зажигаєв .-К. : КиМУ, 2013. –– С. 76–90.

  3. Чумаков А. Н. Глобализация. Контуры целостного мира : монография / А. Н. Чумаков. – М. : Изд-во Проспект, 2014. – 432 с.

Шевчук В.Г., гр. ВУ-13-1



Науковий керівник: ст. викл. Ставицька А.В.
ПЕРСПЕКТИВИ УЧАСТІ УКРАЇНИ У ГЛОБАЛІЗАЦІЙНИХ ПРОЦЕСАХ ЧЕРЕЗ ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
Розвиток сьогоднішньої економіки характеризується переходом до такої сучасної стадії як глобалізація. Під глобалізацією можна усвідомлювати процес незворотного подолання матеріальних дистанцій між підприємствами та країнами, скорочення важливості політико-економічних та соціально-економічних факторів, зростання ролі теперішніх технологій.

Дуже актуальним для України є те, що багатий розвиток інформаційних технологій надає шанс створити чималу кількість додаткових робочих місць, особливо для молодих людей, що немало підніме соціально-економічне становище країни та протегуватиме зросту доходів населення.

Глобалізація представлена як процес загального зростання впливу різноманітних факторів міжнародної важливості (щільних економічних та політичних стосунків, культурного та інформаційного обміну) на соціальну реальність в окремих країнах. Таким чином, стабільний обмін інформацією та технологіями є потрібною ознакою глобалізаційних процесів, їх результатом та рушійною силою водночас.

З енергійним розвитком цих процесів у світі з’явилось нове явище під назвою «нова економіка», що пов’язане із розвитком надсучасних електронних інформаційних технологій, становленням та поширенням інформаційної мережі Інтернет. «Нова економіка» є п’ятим технологічним укладом, в якому по перше описані такі наукоємні галузі, як електронні, комп’ютерні, космічні та біотехнології, телекомунікації та альтернативні джерела енергії.

Нова економіка, як така, сформована комунікаційно-інформаційними технологіями, що посилюють конкурентну боротьбу. Тому ті країни, що вловлюють вагомість розвитку та запровадження інформаційних технологій, мають перспективу укріплювати свої позиції у світовій економіці, поліпшувати макроекономічні покажчики, поліпшувати рівень життя населення. Ігнорування важливості розвитку інформаційних технологій, негодяща увага до них відкидує країни обратно.

Ще на самому початку ХХІ ст. економічними експертами була зафіксована серйозна кореляція між рівнем розвитку інформаційних технологій та економічним розквітом країн. Це пояснюється тим, що вживання таких технологій протегує збільшенню інновацій, підняттю конкурентоспроможності, збільшенню ефективності економіки, посиленню процесів зайнятості населення, зростанню їхніх прибутків.

Україна у 2014 році посіла лише 81-е місце проти 73-го у 2013 році. Досить зразковим є те, що саме жителі України є освіченим у користуванні інформаційними технологіями, а погіршенням рейтингу ми завдячуємо суто інституційним факторам.

Так, рівень готовності суспільства до уживання інформаційних технологій становить 34 місце у світі; кваліфікація населення – 37 місце, що є досить високими показниками. Рівночасно, до негативних випадків у порядку скорочення впливу можна пов'язати подальші:

  • невисокий рівень готовності до використання технологій органами влади (102-е місце) та бізнесу (93-є місце);

  • слабий вплив інформаційних технологій на громадську (102-е місце) та економічну сферу (79-е місце);

  • несприятливе середовище для розвитку IT-інфраструктури (74-е місце);

  • невигідне ринкове та інноваційне середовище (84-е місце);

- незручне політичне та регуляторне середовище (130-е місце);

- низький рівень використання інформаційних технологій населенням (75-е місце);

- слабий вплив інформаційних технологій на громадську (102-е місце) та економічну сферу (79-е місце).

Таким чином, для того, щоб Україна була достойно представленою у сфері інформаційних технологій, мало просто покращувати доступ до сучасних інформаційних технологій. Потрібною умовою зросту України у рейтингу є створення більш зручних умов для ведення бізнесу та інновацій. І це не є суто питанням престижу країни, це є міцним фактором розвитку всієї економіки. З одного боку, міжнародна торгівля інформаційними технологіями є джерелом нарощування експортного потенціалу країни; з іншого, вони видаються фактором зростання конкурентоспроможності часткових галузей та економіки в цілому.

Також цінним моментом є те, що розробка своїх українських інформаційних технологій та володіння навичками використання нинішніх інформаційних технологій надасть можливість більш глибоко притягати українські підприємства до процесів глобалізації, вдало входити до складу ТНК, які є провідними суб’єктами розробки та використання інформаційних технологій у світі.

Розвиток потенціалу України у сфері інформаційних технологій припустимий лише завдяки урядовим програмам, які зобов'язані створювати зручне інституційне середовище, стимулювати бізнес-структури до використання новітніх інформаційних технологій, спрямовувати фінансування у сферу інновацій, піднімати рівень використання інформаційних технологій самими державними органами влади.

Список використаних джерел:

1.The Global Information Technology Report 2014 [Electronic resource]. – Mode of access: http://www3.weforum.org/docs/WEF_GlobalInformation

2.Сокол К.М. Світовий ринок інформаційних технологій в контексті глобалізацій світової економіки [Текст] / К.М. Сокол // Глобальні та національні проблеми економіки. – 2015. – № 3. – С. 78-83.



СЕКЦІЯ 4. ОПТИМІЗАЦІЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

ДО СУЧАСНИХ ГЛОБАЛІЗАЦІЙНИХ ВИМОГ
Andrukhiv E., group VE-13-1

Scientific adviser: prof. Sardak S.
Consequences for doing business in Ukraine
Nowadays, business has become one of the major spheres of economy of Ukraine. Its essence consists of the combination of material, financial, labour and informative resources which aims are to produce goods and services and sale them with profitability.

Transformational processes that take place in Ukraine must help it to reach the higher development level. However, there are many factors that restrain these processes and negatively influence the development of the country in general. It explains the actuality of the selected theme.



The problems of the business environment development in our country were reflected in the works of such scientists as T. Kovalchuk, S. Sobol, J. Nickolenko, P. Echshenko, S. Panchenko, V. Sizonenko and some others. The aim of the given work is to analize the business environment of Ukraine according to the international ratings. In the modern world there are plenty of international organizations that directly engage in the study of sphere of business of certain regions or separately taken countries. They are: the World Bank, World Economic Forum and Transparency International.

According to the report "Doing business 2016", made by the World Bank, Ukraine occupies the 83rd place among 189 possible ones. In comparison to the previous period it is 5 positions higher. In addition, its achievements in separate indexes are various enough, and hesitate from considerably high to very subzero that it is illustrated on picture1.



Ukraine has achieved most success in such spheres as starting a business, registering property and getting credits. The most problematic areas are dealing with construction permits, trading across borders, getting electricity and resolving insolvency.

Picture 1 –Rankings on Doing Business – Ukraine, 2015 [1].

Ukraine has achieved most success in such spheres as starting a business, registering property and getting credits. The most problematic areas are dealing with construction permits, trading across borders, getting electricity and resolving insolvency.

According to the Index of global competitiveness 2015-2016 presented by the World Economic Forum our state occupied the 79th position from possible 140 ones that means 3 points lower than last year.

Considering the range of constituents of the Index it is necessary to mark that our country most succeeded in the following spheres: higher education and training, health and primary education, labor market efficiency, business sophistication and innovation.

Most of all, comparably to the previous period, Ukraine has worsened its positions in the following fields: macroeconomic environment, financial market development, market size.

According to the Index of perception of corruption 2015 calculated by Transparency International our state occupies the 130th position. In accordance with undertaken study the most corrupted areas are: judicial sphere, legal enforcement authorities, public officials, parliament and legislation, system of education, medicine and health protection.

In the future it is possible to expect worsening of the positions of Ukraine in the international ratings, as their calculation includes a lot of indexes that have a tendency to decrease nowadays. They are high inflation, reduction of business enterprises activity, depreciation of national currency rates, war actions on the East of Ukraine, annexation of the Crimea, price raise, outflow of capital.

So, the business environment of Ukraine needs immediate substantial changes. The creation of effective mechanisms that would give an opportunity to overcome the political, economic and social crises has become an important task to promote the position of Ukraine in different international ratings.

To improve the terms of doing business in Ukraine it is necessary:

1) to decrease the amount of permissions, licenses and requirements to start business;

2) to create the control system on the basis of estimation of risks and introduction of the single system of risks assessment;

3) to fix the practice of estimation of the regulative influence according to the international standards, that can promote efficiency of new legislation;

4) to reform the legislation concerning expansion of access societies to the documents related to business sphere;

5) to improve the quality of department judicial [2].

Thus, today there are many obstacles for the effective business activity in Ukraine. As this sphere is very important for the improvement of economic situation in a country and welfare of population, it is necessity for government to undertake some measures to ease the process of doing business in our country.

References:

1. World Bank group, "Doing business 2016" [Electronic resource]. – Across mode: http://www.doingbusiness.org/reports/global-reports/doing-business-2016.

2. World Economic Forum "Scenarios for Ukraine", 2014 [Electronic resource]. – Across mode: http://www3.weforum.org/docs/WEF_Scenarios_Ukraine_Report_2014.pdf.
Гасленко К.С., гр. ВУ-12-1

Науковий керівник: д.е.н., проф. Сардак С.Е.


Каталог: upload
upload -> Вимоги до оформлення реферату до вступного іспиту в аспірантуру у рефераті мають бути висвітлені найважливіші питання, пов'язані з темою дисертаційної роботи вступника до аспірантури. Назва роботи має
upload -> Правила прийому до аспірантури державної наукової установи «Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини»
upload -> Правила прийому до аспірантури та докторантури київського національного університету культури І мистецтв
upload -> Положення про аспірантуру Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського Загальна частина
upload -> Програма дисципліни «іноземна мова (англійська)»
upload -> Положення правил прийому до нту "хпі" на 2016 рік правила прийому 2016 Організацію прийому до нту "хпі" та його структурних підрозділів здійснює приймальна комісія правила прийому 2016
upload -> Програма та методичні вказівки з навчальної дисципліни історія науки І техніки для студентів усіх спеціальностей денної форми навчання
upload -> Лекція № Тема лекції: Поняття мистецтва як частини культури
upload -> Афінська держава та стародавня спарта у стародавній історії та культурі людства
upload -> Київський національний лінгвістичний університет базові навчально-методичні матеріали


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   18




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка