Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара


Співробітництво України з Міжнародним валютним фондом



Сторінка7/18
Дата конвертації16.03.2017
Розмір5.89 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   18

Співробітництво України з Міжнародним валютним фондом
Співпраця України з міжнародними економічними організаціями заслуговує на особливу увагу як розробників зовнішньої політики України, так і дослідників. Неухильний процес поглиблення інтернаціоналізації економічного життя, який має своїми проявами розширення і ускладнення взаємозв'язків та взаємозалежностей національних економік, усуспільнення характеру праці та виробництва в глобальному масштабі, зростаючу взаємодію та координацію держав щодо розробки і реалізації міжнародної стратегії розвитку, об'єктивно підвищує значення зовнішніх джерел фінансових ресурсів для будь-якої національної економіки.

Дана проблематика є актуальною для України, яка пов'язує свою інтеграцію у світову економіку та вихід на міжнародні фінансові ринки з поглибленням співробітництва із такими впливовими міжнародними економічними організаціями, як Міжнародний валютний фонд та група Світового банку. В даному аспекті слід зауважити, що на сьогодні наша держава не в повній мірі використовує потенціал такої співпраці як щодо залучення іноземних капіталовкладень, так і розв'язання проблеми зовнішнього боргу та його обслуговування, а також побудови довгострокових і стабільних відносин із міжнародними фінансовими структурами.

Відповідно до Закону України "Про вступ України до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та Багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій", який було прийнято 3 червня 1992 року, Україна стала членом Міжнародного валютного фонду (МВФ).

Міжнародний валютний фонд є міжурядовою організацією, що призначена для регулювання валютно-кредитних відносин між державами-членами та для фінансової допомоги їм через надання коротко- і середньострокових кредитів в іноземній валюті.

Фінансові ресурси МВФ спрямовуються для надання допомоги країнам-членам, які намагаються подолати проблеми платіжного балансу, а також для сприяння у пом'якшенні наслідків реалізації стабілізаційних програм. МВФ надає фінансування як зі своїх загальних ресурсів, так і в межах механізмів пільгового фінансування, управління якими здійснюється окремо. Держави-члени, які користуються загальними ресурсами МВФ, "купують" (тобто позичають) валюту інших держав-членів в обмін на еквівалентну суму у своїй власній валюті. МВФ стягує плату за такі позики та вимагає, щоб держави-члени в межах визначеного терміну "викупили" свою валюту у МВФ (тобто погасили заборгованість), використовуючи для цього валюту інших держав-членів або СДР. Пільгове фінансування надається у вигляді кредитів під низькі проценти.

МВФ здійснює кредитні операції лише з офіційними органами країн – центральними банками, казначействами, стабілізаційними фондами. Частка кредитних ресурсів, що надається країні вперше, називається резервною часткою і становить до 25 % квоти країни-учасниці. Ресурси, які можуть надати країні понад резервну частку, дорівнюють величині квоти і, як правило, діляться на 4 кредитних частки (транші) до 25 % кожна. Це означає, що гранична сума кредиту, що може надаватись країні-учасниці, становить 125 % її квоти у Фонді. Кредити можуть надаватись Фондом у формі резервного кредиту або кредиту стенд-бай, який полягає в наданні іноземної валюти країні відповідно до домовленості визначеними частками через встановлені проміжки часу протягом усього терміну кредитування. Кредити стенд-бай використовуються переважно для фінансування макроекономічних стабілізаційних програм країн – членів МВФ і надаються при виконанні країною певних політичних та економічних умов, які втілюються у програмах перебудови економіки. Цей порядок називається принципом обумовленості. Як правило, вказані програми охоплюють заходи, що належать до сфери бюджетно-податкової, кредитно-грошової політики, цінового механізму, зовнішньої торгівлі, міжнародних кредитних та валютно-розрахункових відносин. Вони пов'язані зі зменшенням державних витрат, підвищенням податків і ставки позичкового процента, зміною валютного курсу та ін.

Таким чином, позички МВФ, відкривають ширший доступ до світового ринку позичкових капіталів, на якому попит перевищує пропозицію. Конкретно для України відкриваються додаткові можливості залучення позичок. Також, функцією позичок є залучення іноземних коштів для утримання України, як держави, "на плаву" з метою входження у світовий ринок, де вона має стати частиною світової економіки з однопорядковими вимірами стосовно країн ринкового господарювання. Співробітництво з МВФ важливе для трансформації структури економіки України, зміни в ній народногосподарських пропозицій, створення умов економічної рівноваги.

Література:



1.Ткачук Т. Становлення та сучасний стан міжнародних фінансових організацій, їх роль у регулюванні світових економічних процесів //Вісник Національного Банку України. – 2006

2.Трифонов С. В., Столяров В. Ф. Формування стратегії співробітництва України з міжнародними фінансовими організаціями //Актуальні проблеми економіки. – 2004.

3.Іваніненко-Свинцицька І. Співробітництво України з міжнародними фінансовими організаціями //Фінанси України. – 2006.

4. Арсенюк О. Світовий банк і структурна перебудова фінансового сектора України //Вісник Національного банку України. – 2009.
Жерліцина М.О., гр. ВУ-13-1

Науковий керівник: ст. викл. Гапоненко С.О.
ОСОБЛИВОСТІ СПІВПРАЦІ УКРАЇНИ З МІЖНАРОДНИМ БАНКОМ РЕКОНСТРУКЦІЇ ТА РОЗВИТКУ
Сучасний розвиток України характеризується значними соціально-економічними та культурними змінами. За останні часи економіка України переживає фінансову нестабільність, зростання зовнішнього боргу.

Найбільший вплив мають такі міжнародні фінансові організації, як Міжнародний валютний фонд, Міжнародний банк реконструкції і розвитку та Європейський банк реконструкції і розвитку. Отже, досвід участі України в міжнародних фінансових організаціях потребує об'єктивного узагальнення, що й обумовлює необхідність цього дослідження.

Останнім часом співробітництво України з міжнародними валютно-фінансовими організаціями є однією із найбільш важливих проблем, які обговорюються науковцями, аналітиками та політиками. Дослідженням даної проблеми займалися такі науковці як: І. Антоненко, І.О. Пєнська, Т.Р. Вахненко, О.М. Михайлик, В.Г. Кабанов, І.Є. Чуркіна, І.В. Фурман та ін.

Метою роботи є визначення національної специфіки та узагальнення результатів співпраці України з Міжнародним банком реконструкції і розвитку. Група Світового банку є другою за значенням у системі міжнародних фінансових інституцій. Вона включає до свого складу Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), Міжнародну асоціацію розвитку (МАР), Міжнародну фінансову корпорацію (МФК) та багатостороннє агентство з гарантування інвестицій (БАГІ) і спеціалізовану структуру – Міжнародний центр з урегулювання інвестиційних конфліктів (МЦУІК).

У вересні 1992 р. Україна стала членом МБРР та інших організацій групи Світового банку. Співпраця України зі Світовим банком здійснюється відповідно до Стратегії партнерства МБРР і МФК з Україною на 2012-2016 фінансові роки, яку схвалено Радою директорів Світового банку 16 лютого 2012 року.

Допомога Групи Світового банку сконцентрована зараз на двох напрямках:



  1. Поліпшення державних послуг та системи державних фінансів. Зусилля Банку спрямовані на виправлення ситуації у трьох основних сферах: відповідальне і збалансоване фіскальне управління; ефективне надання послуг у секторах охорони здоров’я і освіти та підвищення адресності державних видатків на соціальну допомогу; надання комунальних послуг (водопостачання, теплопостачання).

2. Поліпшення бізнес-клімату. Нова стратегія сфокусована на: поліпшенні бізнес-клімату як для вітчизняних, так і закордонних інвесторів; поліпшенні інфраструктури, що дасть змогу зменшити вартість ведення підприємницької діяльності; формуванні відповідної стратегічної політики розвитку сільськогосподарського сектора і залученні до нього приватних інвестицій.

Стосовно першого напрямку Світовий банк співпрацює з МВФ та НБУ. Вже були проведені масштабні роботи такі, як зовнішній аудит 35 банків та ін.



У другому напрямку Україна почала приймати багато змін, що вже вплинули на поліпшення сприятливого середовища для зростання приватного бізнесу та інвестицій.

У відповідь на кризу в Україні, у березні 2014 року Група Світового банку оголосила про надання Україні до кінця 2014 року 3,5 млрд. дол. США. Це кредитування, вкрай необхідне для повернення економіки на шлях сталого розвитку, мало на меті підтримати Уряд в проведенні реформ. У 2014 фінансовому році ми надали фінансування на загальну суму в 2,9 млрд. дол. США. У лютому 2015 року Світовий банк оголосив про виділення ще 2 млрд. дол. США у вигляді нових позик Україні в 2015 році.

Відтоді, як Україна стала членом Світового банку в 1992 році, загальна сума зобов’язань Банку перед Україною на фінансування 45 проектів і програм становить понад 9 млрд. дол. США.

На жаль, для погашення заборгованості перед Світовим банком, Україна вимушена брати нові кредити у досить великих розмірах, у зв’язку з чим фінансовий борг країни стане нагадувати фінансову піраміду. Таким чином, основним завданням уряду України повинно бути не відновлення співробітництва з Групою Світового банку, а перебудова економічної політики. Отримання наступних траншів, не є засобом подолання кризи. Хоча і не слід забувати про певні позитивні зміни, що є наслідком співпраці України усіма міжнародними фінансовими організаціями.

Література:

  1. Особливості міжнародного кредитування: МВФ та МБРР. О. М. Михайлик. [Електронний ресурс]. – Режим доступу – http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=3962

  2. Узгодження національної бюджетної політики з вимогами міжнародних фінансових інституцій: позитивні та суперечливі наслідки. Чуркіна І.Є. [Електронний ресурс]. – Режим доступу – http://global-national.in.ua/archive/6-2015/170.pdf

  3. Вплив міжнародних фінансових організацій на економічний розвиток України. Пенська І.О. [Електронний ресурс]. – Режим доступу – http://nbuv.gov.ua/UJRN/uazt_2014_2_5

Костюк В.О. гр. ВУ-12-1



Науковий керівник: асист. Сливенко О.В.
СПІВПРАЦЯ УКРАЇНИ З МІЖНАРОДНОЮ

ОРГАНІЗАЦІЄЮ ПРАЦІ
Значення вдосконалення соціально-трудових відносин в Україні, приведення їх у відповідність до міжнародних вимог, що формуються на основі прогресивного досвіду високорозвинених країн, особливо актуально в наш час у зв'язку з процесами глобалізації та ринкової трансформації національної економіки. Тому важливим завданням є вивчення досвіду діяльності МОП, з'ясування цілей, структури, значення міжнародних актів про економічні, соціальні й культурні права людини.

Окремі аспекти впливу на Україну Міжнародних організацій, а зокрема Міжнародної організації праці досліджувалися українськими та зарубіжними науковцями та практиками: П.М. Рабіновичем, В.Г. Буткевичем, С. Шевчуком, В.П. Паліюком, Г.Г. Куцом, І.Я. Кисельовим, В.В. Жернаковим.

На сучасному етапі Міжнародна організація праці відіграє важливу роль у світі, особливо у зміцненні організаційного механізму і розвитку локальної спроможності підвищення продуктивності в межах підприємства та сфери громадських послуг, а також в обміні досвідом між різними національними і галузевими організаціями продуктивності. Метою МОП є заохочення соціальної справедливості, поліпшення умов праці і життєвого рівня трудящих, підвищення продуктивності.

У своїй діяльності Міжнародна організація праці керується такими цілями:
• просування і здійснення основних принципів і прав у сфері праці;
• створення великих можливостей як для жінок, так і для чоловіків в одержанні якісної зайнятості і доходу;
• розширення охоплення й ефективності соціального захисту для всіх;
• зміцнення трипартизму і соціального діалогу [2].

Міжнародна організація праці побудована на статутному принципі. МОП поклала початок таким досягненням індустріального співтовариства, як 8-годинний робочий день, політика зайнятості, охорона материнства, закони про дитячу працю та інші норми, що сприяють охороні праці й мирним трудовим відносинам. Жодна країна або галузь не змогли б здійснити їх без одночасних дій у цьому напрямі з боку інших.

Міжнародна конференція праці проводиться щорічно. Вона є міжнародним форумом, на якому обговорюються соціально-трудові проблеми, виробляються мінімальні міжнародні трудові норми і загальна політика МОП. Кожні два роки Конференція приймає дворічну програму діяльності МОП та її бюджет, що фінансується державами-членами. Кожна держава-член має право послати на Конференцію чотирьох делегатів: двох – від уряду і по одному – від трудящих і від роботодавців, кожний з яких може виступати і голосувати самостійно.

Міжнародне бюро праці в Женеві є секретаріатом МОП, її оперативною штаб-квартирою, дослідницьким і видавничим центром. У період між конференціями роботою МОП керує Адміністративна рада, до якої входять 28 представників урядів, 14 представників трудящих і 14 представників роботодавців [1].



Міжнародна організація праці активно працює в Україні з початку 90-х років XX ст. Ключовим елементом співпраці України та МОП є Програма гідної праці МОП. Вона визначає пріоритети державної соціальної політики, програм дій багатьох організацій профспілок та роботодавців та охоплює основні сфери ринку праці, в тому числі сприяння зайнятості, викорінення дитячої праці та запобігання торгівлі людьми, реформування трудового законодавства та соціального забезпечення, запобігання поширенню ВІЛ/СНІД у сфері праці, посилення превентивної культури охорони праці, сприяння реалізації основоположних принципів і прав у сфері праці.

В червні 2012 року Міністерство праці та соціальної політики України та Міжнародна організація праці підписали нову Програму гідної праці в Україні на 2012-2015 роки. Основною метою цієї програми є сприяння гідній праці як фактору продуктивності та як ключовому елементу розвитку соціально-трудової галузі України. Програма визначає основні цілі та очікувані результати спільних заходів, які реалізуються МОП спільно з її тристоронніми партнерами в Україні.

Протягом останніх років в Україні за допомогою МОП було реалізовано 8 проектів спільно з Програмою Розвитку ООН, 2 проекти спільно з Об’єднаною програмою ООН з ВІЛ/СНІД та Фондом ООН в сфері народонаселення та 1 проект у співпраці з Міжнародною організацією з міграції. За роки незалежності в Україні реалізовано понад 30 проектів і програм МОП. Наразі, Програма гідної праці в Україні охоплює 7 проектів і програм на загальну суму близько 10 млн. дол. США [3].

Нині МОП спільно з ПРООН та іншими агенціями здійснює в Україні важливі проекти, які пов’язані з розробкою моделі соціального бюджету, ринком праці та професійним навчанням безробітних, розвитком малого та середнього підприємництва, соціального партнерства і діалогу.

Список використаних джерел



  1. Кардашевский В., Бондаренко А. Повышение производительности: европейский подход//Вопр. экономики. – 2004. – № 11. – С. 35–40.

  2. Горбач Л. Міжнародні економічні відносини : Підручник/ Люд-мила Горбач, Олексій Плотніков,. -К.: Кондор, 2005. -263 с.

  3. http://geneva.mfa.gov.ua/ua/ukraine-io/labour – [Електронний ресурс] Постійне представництво України при відділенні ООН та інших міжнародних організаціях у Женеві.


Кучеренко Ю. О., гр. ВУ-12-1

Науковий керівник: д.е.н., проф. Гришкін В.О.
Співробітництво України з МВФ: реалії та перспективи
Трансформаційні процеси в Україні супроводжувалися глибокою економічною кризою. У зв'язку з цим різко загострилися питання ресурсного забезпечення економічного розвитку, особливо його фінансової складової. Розбалансованість фінансової системи, платіжна криза спричинена насамперед переходом до світових цін на енергоносії, відсутність необхідних внутрішніх нагромаджень об'єктивно обумовили потребу в зовнішніх коштах для відновлення господарської рівноваги, забезпечення сталого економічного зростання. Тому для подолання цих негативних тенденцій в розвитку економіки країни актуальним є співпраця України з міжнародними фінансовими організаціями, зокрема Міжнародним валютним фондом (МВФ).

Проблемні питання співпраці України з міжнародними фінансовими організаціями, механізм та умови надання кредитів МВФ висвітлені у працях: Т. Вахненка, В. Кабанова, С. Круглика, Т. Ткачука, М. Савостьяненка та інших. Однак стратегічно важливим завданням у сфері здійснення зовнішніх запозичень з боку МВФ є прогнозування можливостей згладжування існуючих пікових навантажень із відповідним урахуванням дотримання граничних значень фінансових індикаторів фінансової безпеки.

Мета даної роботи полягає у дослідженні співпраці України з Міжнародним валютним фондом та виявлення основних пріоритетних напрямів даної співпраці. Важлива роль в системі міжнародних фінансів належить залученню фінансових ресурсів інших країн та міжнародних фінансових організацій. Вони використовуються з метою сприяння підприємницької діяльності, залучення коштів для фінансування дефіциту державного бюджету та платіжного балансу, проведення структурних перебудов в економіці, реалізації окремих цільових соціально- економічних програм та забезпечення інших напрямів розвитку.

Міжнародний валютний фонд є міжнародною фінансовою організацією, яка була заснована в 1944 році. Згідно зі Статутом Фонду, його кредити спрямовуються на підтримку курсу національної валюти, міжнародних резервів держави та активних позицій платіжного балансу. Отримувачами кредитів МФВ є центральні банки країн, які зараховують їх у власні резерви і використовують виключно для інтервенцій на валютному ринку на вказані цілі. У 2009 році до складу МВФ входило 186 країн-членів [1].

Співпраця України з МВФ може принести користь економіці країни, але при цьому присутні й деякі ризики. Продовження співпраці з МВФ має стати гарантією проведення структурних реформ в українській економіці. Другий позитивний момент – внутрішня і зовнішня стабільність, підтримка курсу, покриття дефіциту бюджету. Разом із тим, робота програми МВФ означає можливість появи ризиків, зокрема кошти від МВФ можуть бути витрачені не на структурні реформи. Другим ризиком є збільшення державного боргу. Сумарний борг України наразі становить близько 38 млрд. дол., зовнішній борг 14,9 млрд. дол. США. За Бюджетним кодексом рівень державного боргу не може становити більше 60% від ВВП. Із залученням кредиту від МВФ та інших міжнародних фінансових інституцій він не може скласти більше 40-45% ВВП.

З метою забезпечення виконання умов з надання позик МВФ органи державного регулювання та управління України повинні здійснити низку заходів. Так, у сфері стабілізації валютних ринків першочерговими заходами є [2]:

- усунення дисбалансів, пов’язаних зі збільшенням гнучкості обмінного курсу до ринкової ситуації;

- проведення регулярних валютних інтервенцій у формі аукціонів;



- підвищення відсоткових ставок, що відіграють роль інструмента монетарної політики, зокрема ставок рефінансування;

- запровадження прозорості операцій із рефінансування та припинення заставного забезпечення власних акцій банків;

- скасування податку в пенсійних фонд на валютні операції тощо.

У сфері політики та структурних реформ доцільним було б:

- прийняття Національним банком України нормативних документів щодо запровадження гнучкого обмінного валютного курсу гривні до провідних валют;

- ухвалення законодавчих та нормативних документів щодо вирішення питань проблемних банків та надання фінансової підтримки банківським установам шляхом рефінансування на основі принципів рівності та прозорості;

– своєчасне проведення діагностики проблемних банків;

- розширення, відповідно до міжнародної практики, обсягів регулярного висвітлення для громадськості й ринків деталізованої фінансової інформації про функціонування банківської системи, засновників і акціонерів банків, які мають вагому частку, принципи роботи, кредитну й депозитну політику, доходи тощо [3].

Таким чином, для подальшої співпраці України з МВФ необхідно впроваджувати різні організаційно-економічні заходи, внести зміни до існуючого законодавства, підвищити стимулюючу роль держави через удосконалення податкового законодавства тощо. Крім того, слід провести ретельний аналіз необхідного обсягу та умови отримання і погашення міжнародних кредитів, які планує залучити Україна з метою нівелювання індексу прострочення за даними кредитами, тобто здійснювати прогнозування тих результатів, які буде мати економіка України від залучення кредитів на міжнародному ринку і впроваджувати ефективні інвестиційні проекти щодо їх залучення.

Отже, співробітництво з міжнародними фінансово-кредитними організаціями є досить важливим для України, яка вирішує завдання не тільки інтеграції у світову економіку, а й зміцнення економічної безпеки. Кредити, що залучаються від МВФ, використовуються для підтримки курсу національної валюти та для фінансування дефіциту платіжного балансу України і покликані пом’якшити економічні труднощі у процесі проведення економічних реформ, які дають змогу забезпечити у перспективі економічне зростання у країні.

Список використаних джерел:


  1. Ткачук В. Г. Становлення та сучасний стан міжнародних фінансових організацій, їх роль у регулюванні світових процесів / Т. Ткачук // Вісник Національного банку України. – 2009. – № 5.

  2. Салтинський В.В. Особливості організації кредитування національних економік Міжнародним валютним фондом / В.В. Салтинський // Фінанси України. – 2009. – № 2.

Леус М.Г., гр. ВВ-15-1



Науковий керівник: ст. викл. Дон О.Д.
Співробітництво України зі Світом банком
Сучасний період соціально-економічного розвитку характеризується зростанням урядових та неурядових об єднань в світі. Україна має багато політичних, економічних та соціальних зв’язків з іншими країнами світу. Найбільшими міжнародними фінансовими організаціями які співпрацюють з Україною є Міжнародний Валютний Фонд (МВФ) , Європейський Банк Реконструкції та Розвитку (ЄБРР) , Міжнародний Банк Реконструкції та Розвитку (МБРР) , Світовий Банк (СБ) та інші. Більшість організацій спеціалізуються на підтримці національної валюти, розвитку платіжного балансу країни-позичальника , сприяння країнам-членам в розвитку економіки шляхом надання їм довгострокових позиків та кредитів.

Актуальністю співробітництва визначається подальшим розвитком економіки України та подальші тенденції розвитку співробітництва з МБРР. Мета Світового банку полягає в сприянні розвитку економік країн-членів для подолання фінансових криз та покращення рівня життя населення. Інвестиції спрямовуються на розвиток як окремих структурних економічних структур так і на розвиток всього сектора економіки, також на будівництво доріг, електростанцій та іншого.

Співпраця України з групою Світового банку розпочалася в 1992 році підписавши статут Міжнародного Банку Реконструкції та Розвитку(МБРР), що засвідчило подальшу співпрацю з цією фінансовою організацією.[2]. МБРР є міжнародним відкритим акціонерним товариством, кількість членів якого постійно зростає. Його Статутом досить детально розроблені всі питання, пов'язані зі вступом до МБРР нових членів, процедурою виходу будь-якої країни з Банку, регламентація роботи Банку, його організаційна структура, порядок формування вищих органів керівництва та їхні повноваження, порядок формування і використання фінансів МБРР.

Світовий банк в особі МБРР є не звичайним банком , а спеціалізованою установою , яка надає низьковідсоткові довгострокові кредити і гранти країнам які є засновниками тобто власниками акцій. Право брати участь у діяльності банку мають тільки члени МВФ. Країна яка є членом банка має 250 голосів плюс 1 голос за 1 придбану акцію. Україна має близько 10908 акцій на суму 1315,9 млн. дол. США , тому має 11158 голосів в МБРР, що становить близько 0,69% від загальної кількості голосів [1].



Проекти МБРР в Україні можна поділити на системні та інвестиційні. Системні проекти призначені для реформування секторів в економіці які в свою чергу надходять до Держбюджету в Україні. В свою чергу Мінфін виконує функцію розподілу цих коштів. Процедура інвестування коштів в економіку України є дещо іншим. Ще в процесі підготовки проекту визначаються пакети закупівель , які необхідні для його впровадження та джерел подальшого фінансування.

За класифікацією Світового банку Україну відносять до третього типу( країни з середнім рівнем доходів). Для таких типів країн строк погашення кредитів становить 17 років та 5 років пільгового періоду, протягом яких сплачуються лише відсотки. Кредитна ставка може бути фіксованою або плаваючою. На даному етапі функціонування МБРР кредитна ставка становить 7,43% річних [1].

Метою інвестиційних проектів є технічна реконструкція окремих існуючих підприємств певної галузі або регіону, створення нових підприємств або надання коштів на поповнення оборотних коштів підприємств. При цьому чітко визначається перелік товарів послуг і робіт, які закуповуватимуться за рахунок позики Світового банку. Кошти позик на інвестиційні проекти використовуються окремими підприємствами або установами.



Для підтримки сучасної економічної ситуації в країні ВБРР надає різні форми кредитування та інвестує в різні сектори економіки. МБРР надає фінансування , а також ділиться досвідом по ряду технічних аспектів процесу розвитку і допомагає клієнтам отримати доступ до ринків капіталу та інструментів управління фінансовими ризиками у великих обсягах, на більш вигідних умовах, на довші терміни і на більш стійкій основі у порівнянні з тим, що вони можуть отримати від інших джерел фінансування.

Міжнародні фінансові організації займають важливе місце в системі інституціональних структур регулювання світової економіки. Виникнення міжнародних валютно-кредитних і фінансових організацій обумовлене розвитком інтернаціоналізації господарювання, розвитком міждержавного регулювання, необхідністю спільного вирішення проблем розвитку світової економіки. Ці інститути надають країнам кредити, розробляють принципи функціонування світової валютної системи та здійснюють міждержавне регулювання валютно-кредитних і фінансових відносин.

Інтеграція України в світову спільноту дасть можливість нашій державі співпрацювати з іншими інвестиційними банками та їх складових частин, з таким яким Європейським інвестиційним фондом. Діяльність останнього полягає в інвестуванні у венчурні фонди, які підтримують малий і середній бізнес, а також гарантуванні кредитів, що видаютьcя різноманітними фінансовими інститутами малим і середнім підприємствам.

Список використаної літератури :



1.Інтернет ресурс – htpps:www.worldbank.org

2.Моцок В. Світова економіка та міжнародні економічні відносини: навч.- метод. комплекс / Чернівецький національний ун-т ім. Юрія Федьковича. – Чернівці : Рута, 2012. – 259с.

3.Романчиков В. Міжнародні економічні відносини: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.. – К. : Центр учбової літератури, 2013. – 256с.
Мельнікова Г.М., гр. ВВ -12 – 1

Науковий керівник: к.е.н., доц. Курінний В.О.
СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ СПІВПРАЦІ УКРАЇНИ З МІЖНАРОДНИМИ ФІНАНСОВИМИ організаціЯМИ
Для ефективного функціонування країна повинна мати економічні зв’язки, адже при цій умові відбувається її вихід на міжнародну арену й подальший розвиток господарства та й рівня життя громадян в цілому. В період інтенсивної глобалізації, міжнародні економічні організації мають великий вплив на економічний розвиток суспільства. Глобалізація є однією з головних тенденцій у розвитку сучасного світу, яка істотно впливає не лише на економічне життя, але й має політичні, соціальні і навіть культурно-цивілізаційні наслідки. Ці наслідки все більше відчувають на собі практично всі країни і серед них, звичайно, Україна, яка цілком усвідомлено, активно і цілеспрямовано рухається в напрямку інтеграції в міжнародну економіку. Тому, для посилення цієї інтеграції важливим є питання вироблення пріоритетів розвитку економіки України в умовах глобалізації.

Світова фінансово-економічна криза негативно вплинула на ряд макроекономічних показників України і призвела до спаду виробництва, загальних неплатежів, зростання державного боргу та дефіциту державного бюджету, безробіття, загострення соціальних суперечностей. Тому для подолання цих негативних тенденцій в розвитку економіки країни актуальним є співпраця України з міжнародними фінансовими організаціями, зокрема Міжнародним валютним фондом.

Дане питання розглядалося багатьма вченими та фахівцями-практиками, такими як: Н.Б. Бідник, В.І. Хорошовський, В.М. Мовчан, І.В. Бураковський та багатьма іншими. За мету ставиться розгляд стану та перспектив розвитку України з міжнародними фінансовими організаціями, адже проблеми взаємозв’язків з МФО є багатогранними і вкрай важливими для сучасного стану економічного і політичного життя країни.

В умовах які складаються в Україні дуже важливим є взаємодія з міжнародними фінансовими організаціями. При чому ключовим є не тільки отримання додаткового фінансування, а й становлення країни як повноцінного партнера таких організацій. Адже данні процеси сприяють залученню приватних інвесторів та інших країн до економічної співпраці.

Серед зовнішніх фінансових джерел найбільший потенціал мають міжнародні фінансові інституції – Міжнародний валютній фонд, Світовий банк, Європейський банк реконструкції і розвитку.

Міжнародний валютний фонд (МВФ) – це валютно-фінансова організація міжурядового співробітництва, яка покликана регулювати валютно-розрахункові відносини між державами і здійснення фінансової допомоги країнам-членам через надання їм у разі виникнення валютних труднощів, зумовлених порушенням рівноваги платіжних балансів, коротко строкових позик в іноземній валюті. Основна частина коштів які надає МВФ використовується на покриття дефіцити бюджету та торгівельного балансу. За роки співпраці з МВФ Україно отримала близько 14,9 млрд. доларів фінансової допомоги.

11.03.2015 року МВФ підтвердив проект, щодо виділення Україні 12,35 млрд. SDR ($17,5млрд.), яке буде відбуватися за програмою терміном у 4 роки. Характерною особливістю даного проекту є заміна раніше узгодженої програми «Stand-By» на EFF, яку обґрунтували тривалою потребою України у фінансуванні платіжного балансу. Дана програма припускає великі суми фінансування та дасть Києву більше часу для імплементації угод та вимог ЄС. Основною метою є визначення широких і глибоких економічних реформ, спрямованих на відновлення стійкого зростання в середньостроковому періоді та підвищення рівня життя громадян України.

Міжнародний банк реконструкції та розвитку – головна кредитна установа Світського банку, найбільший кредитор розвитку проектів в країнах, що розвиваються. Співтовариство України з МБРР розпочалася ще в вересні 1992, з того часу МБРР профінансував багато проектів, які стосуються різних сфер життєдіяльності. У 2014-2015 роках набули чинності угоди, щодо надання позик для реалізації 9соціально-економічних проектів, включаючи проект «Модернізація системи соціальної підтримки населення України», проект «Поліпшення медичних послуг для населення».

Європейський банк реконструкції та розвитку – міжнародний фінансово-кредитний інститут, який надає допомогу країнам від Центральної Європи до Центральної Азії для здійснення ринкових реформ. Головна мета співробітництва ЄБРР з Україною – це розвиток підприємства, фінансова підтримка малого та середнього бізнесу, роздержавлення та приватизація. Банк сприяє залученню місцевих та іноземних інвестицій. Остання угода, яка була підписана з даною фінансовою установою відбулась 15 грудня 2014 р., дана кредитна угода стосувалась модернізації магістрального газопроводу «Уренгой – Ужгород». Варто зазначити, що 2 грудня 2014 р. відкрилось Постійне представництво ЄБРР у Львові. Найбільше всього кредитів банк надає у корпоративний сектор – 40%, фінансовий сектор – 29%, інфраструктуру – 20%, енергетику – 11%.

Співпраця з МФО відбувається на всіх рівнях постійно. Так, наприклад, з 8 січня по 12 лютого 2015 року у м. Києві перебувала місія МВФ з метою обговорення програми економічних реформ, реалізація якої могла б бути підтримана в рамках механізму розширеного кредитування (EFF).

Критична ситуація, яка склалась в Україні пов`язана з проведенням антитерористичної операції у відповідь на неоголошену війну з Росією, стрімким падінням гривні відносно інших валют, вимагає негайного втручання міжнародних фінансових організацій в економіку нашої країни. Без сторонньої допомоги Україна не в змозі гарантувати відповідного рівня життя населення та забезпечити ефективне функціонування економіки. Загалом Україна отримала, станом на січень 2015 року, більше 20 млрд. доларів від МВФ, ЄС та міжнародних фінансових організацій.

Незважаючи на всі позитивні сторони співпраці України з Міжнародними фінансовими організаціями, слід відзначити також негативні моменти.

Країнам, які спонсорує МВФ висуваються політичні та економічні вимоги, які докорінно змінюють побудовану систему даних країн. Так основними вимогами Фонду є:

  • приватизація, яка веде до виникнення класу олігархів;

  • заохочення приватної власності в шкоду державній;

  • перехід цілих сфер економіки в приватні руки;

  • вільний продаж землі, в тому числі й іноземним інвесторам.

Отже, специфіка економічної системи України щодо фінансових ресурсів накладає значний відбиток на особливості її співпраці з МФО. Це, зокрема, проявляється у використанні міжнародними фінансовими організаціями різних за своєю суттю і призначенням інструментів фінансування розвитку України.

Література



  1. Бідник Н.Б. Співпраця України з міжнародними фінансовими організаціями як чинник економічного розвитку держави / Н.Б. Бідник// Науковий вісник НЛТУ України. – 2014. – № 19. – С. 153 – 157.

  2. Хорошковський В.І. Співробітництво України з міжнародними фінансовими організаціями: еволюція, теорія, практика : монографія / В.І. Хорошковський. – К.: Інтелект, 2014. – 428 с.

  3. МФО одобрил выделение Украине $17,5 млрд по программе EFF – http://www/forbes.ru/news/282471.

Прозор А.Є., ВУ-15с-1

Науковий керівник: к.е.н., доц. Федотова Т.А.
СПІВРОБІТНИЦТВО УКРАЇНИ З МІЖНАРОДНИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ В РАМКАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ
Глобалізація – об’єктивно обумовлений процес, що досяг величезних масштабів на початку ХХІ сторіччя і створює нові можливості ефективного розвитку. Глобалізацією передбачається, що країни стають взаємопов’язаними в результаті створення системи міжнародного виробництва, зростання рівня світової торгівлі та потоку іноземних інвестицій та розповсюдження технічних новинок.

Країни світу суттєво різняться за рівнем їх участі у глобалізаційних процесах і матеріальних вигод від цього. Не всі країни можуть однаково справлятися з проблемами, що виникають в умовах світової глобалізації, тому існують різні міжнародні організації, які в тій чи іншій мірі допомагають країнам з перехідною економікою у сфері економіки та фінансів, соціальних і інституційних перетвореннях. До них відносяться: Організація Об'єднаних Націй з промислового розвитку (ЮНІДО), Організація Об'єднаних Націй (ООН), Світова організація торгівлі (СОТ), Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР), Міжнародний валютний фонд (МВФ), Група Світового банку, що складається з п'яти організацій та ін.

До найбільш важливих функцій, які виконують міжнародні організації, з точки зору міжнародної економіки належать:

Сприяння – поширення світового досвіду шляхом організації міжнародних конференцій, збір і аналіз статистичних та аналітичних даних, їх публікація і розповсюдження і ін.

Спостереження – спостереження за процесами, які відбуваються в країнах-членах, з можливістю формулювання та розголошення офіційної точки зору на ті чи інші проблеми, створення громадської думки і тим самим надання впливу на економічну політику країни. Найбільш типовим прикладом організації, що виконує функцію спостереження, є ООН, яка за допомогою резолюцій Генеральної Асамблеї спонукає країни до проведення певної економічної політики.

Нагляд – більш тверда форма спостереження, яка пов'язана із зобов'язаннями країн повідомляти на регулярній основі і у встановленій формі дані про свій економічний стан і вислуховувати рекомендації щодо основних принципів економічного розвитку. Типовий приклад – МВФ, головна функція якого в жорсткому нагляді за економічною політикою країн-членів і надання їм заснованих на світовому досвіді рекомендацій.

Регулювання – нагляд, що ґрунтується на примусі країн до виконання рекомендацій міжнародного співтовариства через розробку відповідних міжнародних норм і механізмів примушення їх виконання. Прикладом є СОТ, у рамках якої встановлені певні правила міжнародної торгівлі, а також жорсткі антидемпінгові та інші процедури, застосовувані проти порушників цих правил. «Сприяння-спостереження-нагляд-регулювання» – всі ці функції міжнародних організацій засновані на добрій волі країн, які беруть в них участь [2].

Незважаючи на наявність загальних характеристик, міжнародні організації відрізняються один від одного функціями і напрямами діяльності.

Україна є однією з країн, на яку поширюються програми співпраці міжнародних організацій. Зокрема, сьогодні Україні тісно співпрацює з МВФ, Світовим банком, ЄБРР, ООН, докладає чимало зусиль для вступу до СОТ.

Формування і розвиток ринкової економіки в Україні диктує необхідність встановлення більш тісних взаємовигідних зв'язків з іншими державами, активно включитися в процеси міжнародної економічної інтеграції та глобалізації. Проте як серед політиків, так і серед вчених відсутня єдина думка з приводу інтеграційної політики Україна т. к. будь-які зміни спричиняють як позитивні, так і негативні наслідки.

На даний момент західні політики висловлюють велику зацікавленість в участі України в інтеграційних процесах. Однак більшість іноземних політиків і бізнесменів вважають Україні дуже ненадійним партнером, а українську економіку занадто ризикованою для ведення бізнесу. Внаслідок чого більшість вчених схиляються до думки, що світова громадськість ставиться до України як до сировинного придатку. Тому Україні необхідно відстоювати свої національні інтереси більш кваліфіковано в умовах зростаючої глобалізації, підвищити конкурентоспроможність вітчизняної продукції, рівень і якість життя населення. Перед Україною стоїть завдання зробити інтеграцію у світову економіку, по можливості уникнувши негативних наслідків глобалізації. У цьому плані Україна має масу недоліків. Несприятливий інвестиційний клімат також пов'язаний з відсутністю відповідного захисту прав власності. Процес інтеграції національного господарства України у світовий вимагає системного підходу, який має на увазі необхідність здійснення ряду заходів, що передбачають зважене об'єднання економічних, організаційних, правових і пропагандистських методів державного впливу.

Підводячи підсумок можна сказати, що в країнах з перехідною економікою держава виконує роль регулятора, сприяє усуненню або пом'якшення негативних ефектів в умовах процесу глобалізації. Методами державного регулювання необхідно впливати на діяльність ТНК, імпорт, створити сприятливі умови для інвестування. Для допомоги країнам з перехідною економікою існують різні міжнародні організації, що регулюють відносини на міжнародному рівні і сприяють розвитку процесу інтеграції.

Cписок використаної літератури:

1. Белорус О. Глобальные трансформации и стратегии развития / О. Белорус, Д. Лукьяненко. – К. : Орияне, 2012. – 424 с.



2. Колодко Г. В. Глобалізація і перспективи розвитку постсоціалістичних країн / Г. В. Колодко. – К. : Основні цінності, 2014. – 202 с.
Сівер А.В., гр. ВУ-13-1

Науковий керівник: к.е.н., доц. Стеблянко І.О.
Основні напрямки співпраці України з Міжнародним агентством з атомної енергії
Актуальність даної теми зумовлена тим, що Україна є членом МАГАТЕ з моменту створення організації, бере активну участь у її роботі, а також прагненням до енергетичної незалежності нашої країни.

Дослідженням різних аспектів цієї проблематики займалися такі вчені, як С.Д. Лопатін, В.Б. Берковський, В.С. Бойчук, В.Г. Матвєєва, Н.М. Біжко, О.В. Григораш, Т.П. Кілочицька, С.М. Єган. Метою написання роботи є визначення основних напрямків співпраці України з МАГАТЕ. Така робота є важливою у світлі останніх подій в нашій країні, зокрема прагнення до енергетичної незалежності від сусідніх держав.

Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ) є міжнародною міжурядовою організацією науково-технічного спрямування, створеною у 1957 році відповідно до рішення Генеральної Асамблеї ООН. Станом на квітень 2015 року до складу Агентства входить 164 країни-члена. МАГАТЕ входить до загальної системи міжнародних організацій ООН, а його відносини з ООН базуються на окремій угоді від 1959 року. Діяльність Агентства спрямована на досягнення широкого використання атомної енергії в мирних цілях та сприяння поширенню ядерних технологій. Серед основних завдань діяльності МАГАТЕ є контроль за мирним використанням атомної енергії та забезпечення того, щоб допомога Агентства не була використана у військових цілях. У цьому зв’язку МАГАТЕ служить міжнародним інспекційним органом для перевірки не переключення ядерних матеріалів, обладнання та технологій у країнах, що не мають ядерної зброї, з дозволеної мирної діяльності на військові потреби [3].

Україна є членом МАГАТЕ та бере активну участь у роботі організації з моменту її створення. Міністерство енергетики та вугільної промисловості, Державна інспекція ядерного регулювання та Державне агентство з управління зоною відчуження України визначені компетентними органами виконавчої влади України, відповідальними за здійснення співробітництва з Агентством.

Україна, з великим потенціалом в ядерній галузі та активною підтримкою політики покращення дієвості та ефективності функціонування режиму нерозповсюдження, відповідально ставилась до входження в нову систему гарантій МАГАТЕ. Вона підписала так званий «Додатковий протокол» 15 серпня 2000 року та ратифікувала його 16 листопада 2005 року, тим самим підтвердивши свої наміри щодо використання ядерних матеріалів виключно в мирних цілях [3].

Беручи до уваги той факт, що Україна повністю дотримується режиму нерозповсюдження та взятих на себе зобов’язань відповідно до укладеної угоди, цим документом охоплюється вся ядерна діяльність держави. Більше того, цей крок для нашої держави став послідовним в політиці підтримки режиму нерозповсюдження та засвідчив зразковість виконання зобов’язань відповідно до підписаних угод [1].

Основними напрямками співпраці України з МАГАТЕ є:



- використання технічної допомоги Агентства з метою подолання наслідків Чорнобильської катастрофи (технологічні аспекти) шляхом імплементації національних та регіональних проектів щодо виведення з експлуатації енергоблоків ЧАЕС, поводження з відпрацьованим паливом на площадці станції та радіологічної підтримки відновлення територій, постраждалих від аварії на ЧАЕС;

- удосконалення інфраструктури ядерної та радіаційної безпеки в Україні та відповідних національних стандартів, покращення екологічного радіаційного моніторингу;

- управління життєвим циклом АЕС та подовження строків їх експлуатації;



- безпечне поводження з відпрацьованим паливом та радіоактивними відходами на ядерних об’єктах;

- розвиток регуляторної інфраструктури у галузі ядерної захищеності;

- управління знаннями у ядерній галузі;

- участь у Міжнародному проекті з інноваційних ядерних реакторів та паливних циклів. [2]

Разом з тим треба визнати, що Україною не були повною мірою вжито заходи для того, щоб уникнути можливих негативних наслідків приєднання до МАГАТЕ.

Тому можна зробити висновки, що вступ України до МАГАТЕ був значним кроком у розвиток торговельно-економічних зв’язків зі світом. Ця подія надає можливості Україні для забезпечення енергетичної та ядерної безпеки, і головна ціль – ці можливості використовувати.

Джерела:


1. Участь України у міжнародних організаціях [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://mfa.gov.ua/ua/about-ukraine/international-organizations

2. Постійне представництво України при міжнародних організаціях у Відні [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://vienna.mfa.gov.ua/ua/ukraine-io/iaea/about

3. Cайт з питань ядерної безпеки, радіаційного захисту та нерозповсюдження ядерної зброї [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uatom.org/index.php/uk/golovna/


Соколова Ю.В., гр. ВВ-15-1

Наукові керівники: к.е.н., доц. Більська О.В., Тимошенко О.О.
ОСНОВНІ КРИТЕРІЇ РОЗШИРЕННЯ СПІВРОБІТНИЦТВА КРАЇН В РАМКАХ ОРГАНІЗАЦІЇ ЕКОНОМІЧНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА ТА РОЗВИТКУ
На сьогоднішній день членами ОЕСР є країни з розвиненими демократичними інститутами і ринковою економікою. Активні партнерські відносини ОЕСР підтримує більш ніж з 70 країнами, які не є членами Організації.

На початку XXI століття ОЕСР зіткнулася з необхідністю проведення внутрішньої реформи в цілях адаптації до нових реалій життя. У зв'язку з цим в ОЕСР розгорнулася широка дискусія про те, якою у майбутньому може стати її місія і роль в умовах нових викликів, а також постало питання про розширення Організації.

В результаті дискусій у 2004 році була розроблена стратегія розширення ОЕСР. В рамках цієї стратегії спеціальною групою експертів ОЕСР під керівництвом японського посла Сейчиро Нобору були сформульовані основні критерії, згідно з якими проводиться відбір потенційних членів на вступ до ОЕСР(так звані «Критерії Нобору»):

  • Спільність підходів.

  • Значимість на міжнародній арені.

  • Взаємовигідність.

  • Глобальність. [1]

Згідно з рішенням, ухваленим Радою ОЕСР 16 травня 2007 року, визначено дві основних «хвилі розширення» Організації:

  • В «першу хвилю» увійшли п'ять країн – Росія, Чилі, Естонія, Ізраїль і Словенія – які отримали запрошення до початку переговорного процесу про вступ.

  • В «другу хвилю» увійшли п'ять країн – Бразилія, Китай, Індія, Індонезія і Південна Африка – з якими ОЕСР розширює співробітництво з урахуванням їх можливого майбутнього членства в Організації. [1]

Метою роботи є дослідження питання чому ж країни з різним типом економіки прагнуть до співробітництва з організацією економічного співробітництва та розвитку. Як розвивається діяльність ОЕСР.

За роки існування організації діяльність її поступово зміщувалася від власне держав-членів до аналізу розвитку усіх країн світової спільноти. Наприклад, ОЕСР пропонує весь накопичений нею досвід до послуг держав, зайнятих розбудовою ринкової економіки, в особливості тих, що здійснюють перехід від централізованої планової економіки до ринкової економічної системи. ОЕСР також залучена у все більш конкретний діалог з питань
економічної політики з країнами Азії й Латинської Америки, що динамічно розвиваються.


Не дивлячись на приведені вище дані, профіль роботи ОЕСР розширюється не тільки в географічному плані. Від аналізу розвитку конкретних галузей економічної та соціальної політики держав-членів ОЕСР переходить до вивчення їх взаємодії, причому не тільки в рамках власне організації, але і в світовому масштабі. В область інтересів організації увійшли такі проблеми, як, наприклад, вплив проведеної соціальної політики на функціонування економіки, або вплив на економіку окремих країн процесів глобалізації, які можуть як відкрити нові перспективи зростання, так і спровокувати захисну реакцію.

По мірі того, як ОЕСР все більше розширює свої контакти по всьому світу,


розширюється і сфера її інтересів. Метою ОЕСР в майбутній постіндустріальній ері є тісне переплетення економічних зв'язків країн-членів з процвітаючою світовою економікою, заснованою на наукових засадах.

Особливу увагу ОЕСР приділяє встановленню контактів між урядами, а також підтримує відносини з іншими міжнародними організаціями. Зокрема, існують близькі і давні зв'язки з Радою Європи та її Парламентською Асамблеєю. Офіційні зв'язки підтримуються з Міжнародною організацією праці, Продовольчою та сільськогосподарською організацією,
Міжнародним валютним фондом, Світовим банком, Міжнародним агентством
з атомної енергії та багатьма іншими організаціями, що входять в структуру
ООН [2].


Поняття глобальної взаємодії дозволяє врахувати два основних виміри розширення – розширення співпраці з країнами-партнерами і розширення через співробітництво з іншими міжнародними організаціями та недержавними установами. Це також надає глобальний характер діяльності ОЕСР і формує основи для міжнародного співробітництва, заснованого на принципах багаторівневого взаємодії і відкритої координації.

Отже, організація економічного співробітництва та розвитку прагне подальшого розвитку міжнародних відносин між державами світового співтовариства, розширення кола інтересів та досягнення великих результатів у розбудові ринкової економіки, через це з кожним роком все більше країн звертаються до ОЕСР з метою тривалого співробітництва.

Література:



1. http://www.oecd.org/ – офіційний сайт ОЕСР .

2. Паньков С . А. Загальноєвропейській економічний простір : возможности та перспективи /С. А. Паньков // Світова економіка і міжнародні відносини. – 2007 – №3.
Сухінська І.О., гр. ВУ-15с

Науковий керівник: ст. викл. Дон О.Д.
ПРОБЛЕМАТИКА ЗАХИСТУ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ В УКРАЇНІ ТА СПІВРОБІТНИЦТВО З ВСЕСВІТНЬОЮ ОРГАНІЗАЦІЄЮ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ
Проблеми охорони інтелектуальної власності сьогодні вийшли в світі на перший план і стали вже не просто юридичними або комерційними питаннями. Проблема слабкого захисту авторських прав в Україні існує вже давно, але протягом останніх кількох років ситуація суттєво погіршилася. Захист прав інтелектуальної власності в Україні є першочерговим завданням, оскільки країна експортує піратську продукцію, особливо цифрового формату, на європейський ринок та до інших країн.

Сучасний стан інтелектуалізації світогосподарського розвитку характеризується посиленням інтересу дослідників до системи досконалого захисту інтелектуальної власності як на міжнародному, так і на національному рівнях. Результати досліджень висвітлені у працях науковців, як: В.Потєхіна, В.Базилевич, В.Ільїн, І.Дахно, В.Коссак, І.Якубівський та ін. Метою даної роботи є дослідження захисту інтелектуальної власності в Україні та співпраця із З Всесвітньою організацією інтелектуальної власності (ВОІВ).

В Україні право інтелектуальної власності відносно нове правове явище, яке хоча й побудоване на тих же засадах, що і в інших країнах, але ще не забезпечене належним чином ні матеріально, ні організаційно, ні кадрово. Не потрібно забувати і реалії сьогодення: значна криміналізація в усіх гілках влади, корупція, низька законослухняність населення, низький рівень достатку основної частини населення, зокрема молоді і проблеми її працевлаштування, що призводить до вимушеного придбання контрафактного товару. Здебільшого, як свідчить практика, порушниками авторських і суміжних прав є молоді люди, які обізнані у технічних особливостях копіювання носіїв. Крім того, ослабли публічно правові способи охорони прав інтелектуальної власності.

Україна знову стала найбільшим "піратом" у світі. У нещодавно оприлюдненому щорічному звіті Міжнародного альянсу інтелектуальної власності (IIPA) за 2015 рік вона отримала окремий статус Priority Foreign Country та посіла чинне місце в так званому списку "Special 301". З кожним роком до ВОІВ надходить все більше скарг з приводу порушення інтелектуальної власності (рис. 1).

Рис. 1. Динаміка позовів до України з приводу порушення інтелектуальних прав за даними ВОІВ в період 2010 – 2016 рр.


До списку "Special 301" потрапляють країни, які не можуть забезпечити ефективний правовий захист інтелектуальної власності, і на його підставі до країн – порушниць можуть застосовувати санкції – позбавлення прав на пільги (зокрема безмитний імпорт продукції), що завдасть удару по економіці країни. Також за піратство можливе виключення з Загальної системи привілеїв (GSP), яка дозволяє безмитно ввозити в США 3,4 тис. видів товарів зі 140 країн.  У меншому обсязі авторські права порушують Чилі, Китай (КНР), Індія, Індонезія, Російська Федерація, Таїланд, В'єтнам.

Існує ряд характерних недоліків системи захисту інтелектуальної власності України, що характеризується: занадто низькою ефективністю системи захисту інтелектуальної власності; відсутністю спеціалізованих судів і суддів і брак кваліфікованих фахівців у цій сфері; численні можливості уникнути відповідальності порушника за невиконання уже прийнятого судом рішення у справі на користь позивача; відсутністю у держави коштів на патентування та здійснення реєстраційних процедур за кордоном; низький рівень правової культури в країні, відсутність належних знань й інформації про порядок захисту інтелектуальної власності за межами України.

Український уряд на основі американських рекомендацій ще в 2010 році розробив «План дій» для боротьби з проблемою цифрового піратства, але методика так і не була реалізована.

Що ж стосується співробітництва між Державною службою інтелектуальної власності України (ДСІВУ) та Всесвітньою організацією інтелектуальної власності, то розроблена програма на 2014 – 2016 роки, яка включає проведення експертної оцінки проектів законодавчих актів у сфері інтелектуальної власності, проведення семінарів з метою роз'яснення порядку імплементації в законодавство України норм міжнародних договорів, адміністративні функції яких виконує ВОІВ і до яких Україна прагне приєднатися, залучення міжнародних експертів.



Для розв’язання існуючих проблем в даному аспекті потрібно забезпечити міжнародно-правові умов та розвиток внутрішнього правового поля, організацію управління й розвиток інфраструктури в сфері охорони інтелектуальної власності, захист прав власників і споживачів від недобросовісної конкуренції, удосконалення економічних важелів охорони інтелектуальної власності, освіту й формування громадянської свідомості.

Реалізація цих пропозицій сприятиме подальшому розвитку та якісному вдосконаленню системи охорони інтелектуальної власності в Україні, прискоренню економічного розвитку й підвищенню міжнародного іміджу нашої держави.

Список використаних джерел:



  1. http://www.wipo.int/portal/en/ – Офіційний сайт Всесвітньої організації інтелектуальної власності

  2. http://zakon3.rada.gov.ua/Програма співробітництва між ДСІВУ та ВОІВ на 2014 – 2016 роки

Чайка К.О., гр. ВУ-15с-1

Науковий керівник: к.е.н., доц. Сімахова А.О.
Каталог: upload
upload -> Вимоги до оформлення реферату до вступного іспиту в аспірантуру у рефераті мають бути висвітлені найважливіші питання, пов'язані з темою дисертаційної роботи вступника до аспірантури. Назва роботи має
upload -> Правила прийому до аспірантури державної наукової установи «Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини»
upload -> Правила прийому до аспірантури та докторантури київського національного університету культури І мистецтв
upload -> Положення про аспірантуру Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського Загальна частина
upload -> Програма дисципліни «іноземна мова (англійська)»
upload -> Положення правил прийому до нту "хпі" на 2016 рік правила прийому 2016 Організацію прийому до нту "хпі" та його структурних підрозділів здійснює приймальна комісія правила прийому 2016
upload -> Програма та методичні вказівки з навчальної дисципліни історія науки І техніки для студентів усіх спеціальностей денної форми навчання
upload -> Лекція № Тема лекції: Поняття мистецтва як частини культури
upload -> Афінська держава та стародавня спарта у стародавній історії та культурі людства
upload -> Київський національний лінгвістичний університет базові навчально-методичні матеріали


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   18




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка