«Дві поетичні музи – дві жіночі долі» (Леся Українка і Марина Цвєтаєва) (Слайд №1) Мета



Скачати 60.05 Kb.
Дата конвертації12.12.2018
Розмір60.05 Kb.
«Дві поетичні музи – дві жіночі долі» (Леся Українка і Марина Цвєтаєва) (Слайд №1)

Мета: Проаналізувати особливості життєвого та творчого шляху Лесі Українки і Марини Цвєтаєвої; показати історію кохання Лесі Петрівни Косач та Сергія Мержинського, Марини Цвєтаєвої і Сергія Ефрона; дослідити роль Лесі як громадського діяча. Розвивати пам’ять, декламаторські здібності, виховувати любов до українського і російського поетичного слова, формувати національну свідомість, творчу особистість.


  1. Учитель зарубіжної літератури (УЗЛ).

Есть два вида поэтов: одни блистают какое – то время, другие остаются в тени. (Д.Лихачев)

2. УУЛ. Як я умру на світі запалає

Покинутий вогонь моїх пісень,

І стримуваний пломінь засіяє,

Вночі запалений, горітиме удень.

Леся Українка (Слайд №2)
3. УЗЛ. Одна из всех, за всех, противу всех.

Марина Цветаева (Слайд №3)


4. Учитель української літератури (УУЛ)

Дорогі друзі! Запрошуємо вас до літературно – мистецької вітальні у царство мудрого й красивого, правдивого і цінного, сильного і ласкавого, доброго і мужнього слова. (Слайд №4) Поезія – це вогник, схожий на полум’я свічки, що запалює душу людини. (Запалюють свічку.)

 

МУЗА. Я – Муза! Поетичність і натхнення

Із іскри Божої черпаю вдохновення

На злеті мрій творити я люблю

Тому свічки натхнення запалю.


УУЛ. Хай палає свічка. Хай палає,

Поєднає нас вона в цей час.

Друзів голоси нехай лунають,

Слово й музика нехай єднають нас.


МУЗА. Тож свічка поетична хай палає

Живим теплом хай душі зігріває

Століття промайнуть, пройдуть роки

Поезія безсмертна, жити їй віки!


(Звучить музика.)
УУЛ. Сьогодні ми вшановуємо пам'ять доньки українського народу Лесі Українки і Марини Цвєтаєвої – видатної російської поетеси. Тож нехай лунають поміж нас їх слова і про них слова, як наша шана їх величній пам'яті. (Слайд №5)

Музика

5.УЗЛ. В один из московских осенних дней из Трехпрудного переулка, что у Патриарших прудов, вышла невысокая круглолиця гимназистка. (Слайд №6) Она направилась в типографию Мамонтова. (Слайд №7) В руках у неё была внушительная стопка стихав, в душе – дерзость и нерешительность. В этот знаменательный день Марина Цветаева, которой только исполнилось 18 лет, постучала в двери русской литературы. Она была уверена, что…

Моим стихам, написанным так рано,

Что и не знала я, что я – поэт,

Сорвавшимся, как брызги из фонтана,

Как искры из ракет,

Ворвавшимся, как маленькие черти,

В святилище, где сон и фимиам,

Моим стихам о юности и смерти

- Нечитанным стихам! –

Разбросанным в пыли по магазинам,

(Где их никто не брал и не берёт!),

Моим стихам, как драгоценным винам,

Настанет свой черёд.
6. УУЛ. «Своїми думками вона обіймає весь український народ… Вона намагається розбудити в серцях цього народу віру в краще майбутнє і у власні сили» - так писав І.Франко. Вона – це Леся Українка. (Слайд №8)

Справжнім її призванням, сенсом життя була поезія.


О, знаю я, багато ще промчить

Злих хуртовин над головою в мене,

Багато ще надій із серця облетить

Немов од вихру листячко зелене.


Не раз мене обгорне, мов туман,

Страшного розпачу отрутнеє дихання,

Тяжке безвір’я в себе, в свій талан

І в те, що у людей на світі є призвання…


Не раз мій голос дико залуна,

Немов серед безлюдної пустині,

І я подумаю, що в світі все мана

І на землі нігде нема святині.


І, може, приведуть не раз прокляті дні

Лихої смерті грізную примару,

І знову прийдеться покинутій мені

Не жити, а нести життя своє, мов кару…


МУЗА. «Все починається з родини» - істина знайома

У ній народна суть, як аксіома.

Коли ж уперше у дитячі роки

Зробили Леся і Марина поетичні кроки

Батьки підтримали дар Божий у дитині

Тому ім’я відоме поетес і нині.





6.1. Учень. Леся Українка - жінка з косачівського роду, донька Олени Пчілки, небога і "духовна дитина" Михайла Драгоманова, двоюрідна онука Якова Драгоманова, одним словом, потомственна "лицарка духу", шляхтянка. (Слайд №9)

Лариса жодного дня не сиділа за шкільною партою, не відповідала біля дошки, не бігала з ровесниками лункими коридорами. Учителями її були мати, батько, а також книги і життя.

У чотири роки Леся навчилася читати. (Слайд №10) Її улюблені книги – «Кобзар» Т.Шевченка, твори Ж.Верна, Д.Дефо, казки Г.Х.Андерсена. У шість – невтомна дівчинка сама вишиває улюбленому батькові сорочку. Послухайте пісню на слова Лесі Українки «А сорочка мамина…» (Слайд №11)

Звучить пісня

Коли дівчинці було 9 років, заарештували тьотю Елю. Несподівано для самої Лесі, у 1880 році з’явився перший вірш «Надія». (Слайд №12)



Ні долі, ні волі у мене нема,

Зосталася тільки надія одна:

Надія вернутись ще раз на Вкраїну,

Поглянуть іще раз на рідну країну,

 

Поглянути ще раз на синій Дніпро, –



Там жити чи вмерти, мені все одно,

Поглянуть іще раз на степ, могилки,

Востаннє згадати палкії гадки…

 

Ні долі, ні волі у мене нема,



Зосталася тільки надія одна.
 

7. 1 Учень. Великий русский поэт (она не любила слово поэтесса) Марина Цветаева родилась 26 сентября (8 октября)1892 года в Москве, в семье учёного – филолога. (Слайд №13) Основателя музея изобразительных искусств Ивана Владимировича Цветаева. Её мать – Мария Александровна Мейн – была женщиной романтической, одарённой, целеустремлённой.

Начальное образование дети получали дома. Родители знали в совершенстве французский, немецкий, английский языки – и передали эти знания дочерям – Марине и Анастисии.

А летом вся семья переезжала на дачу в старинный городок Таруса на Оке, где прекрасная природа вливалась в детские души. (Слайд №14)

В семье Цветаевых существовал культ книги. (Слайд №15) Дома была прекрасная библиотека. Марина научилась читать в 4 года. И с тех пор книги стали её надёжными друзьями на всю жизнь…

Из рая детского житья

Вы мне привет прощальный шлёте,

Неизменившие друзья

В потёртом красном переплёте.
Чуть лёгкий выучен урок,

Бегу тотчас же к вам бувало.

- Уж поздно! – Мама, десять строк!.. –

Но, к счастью, мама забывала…


7.2. Учень. Марина очень рано приобщилась к стихотворчеству. (Слайд №16) Из записи Марии Александровны: «Четырёхлетняя моя Маруся ходит вокруг меня и всё складывает слова в рифмы – может быть, будет поэт?»

В 10 лет о стихах Цветаевой начали серьёзно говорить старшие. Причём, первые свои творения она сочиняла на немецком и французском языках.

Из её детских стихотворений сохранилось немного:

Взвейся, взвейся, наше знамя,

В голубой простор,

Чтобы все тебя видали

Выше снежных гор…
7.3. Учень. Сама поэтесса о своём таланте позже напишет: (Слайд №17)

Стихи растут, как звёзды и как розы,

Как красота ненужная в семье,

А на венцы и на апофеозы –

Один ответ: - Откуда мне сиё?
Мы спим – и вот, сквозь каменные плиты,

Небесный гость в четыре лепестка.

О мир, пойми! Певцом – во сне открыты

Закон звезды и формула цветка.


МУЗА. О Музо! Музико велична!

В дівочім серці ти звучиш лірично!

З’єднала ти життя і долі поетичні

Мелодії твої чудові і магічні!


8. Учень. Леся була музично обдарованою дитиною. (Слайд №18) На думку сестри Ольги, Леся могла б стати не тільки першокласною піаністкою, а й композитором, бо в музиці виливала всю свою душу. І гра її була прекрасною. У листі до свого дядька Михайла Драгоманова в 1890 р. писала: « Мені часто здається, що з мене вийшов би далеко кращий музика, ніж поет, та тільки біда, що натура утяла мені кепський жарт».

Цей «жарт» - початок туберкульозу кісток. З яким вона буде боротися все своє життя. Після операції на лівій руці в жовтні 1883 р. Леся вже не могла мріяти про високу майстерність музиканта. На певний час довелося зовсім розлучитися із фортепіано. Болісно прощалася з інструментом, якому довіряла дівочі таємниці, радощі і смуток.


«До мого фортепіано»

Мій давній друже! Мушу я з тобою

Розстатися надовго... Жаль мені!

З тобою звикла я ділитися журбою,

Відвідувать думки веселі і сумні .-

Коли я смуток свій на струни клала,

З’являлась ціла зграя красних мрій

Веселкою моя надія грала,

Далеко линув думок легкий рій.

Розстанемось надовго ми з тобою!

Зостанешся ти в самоті німій,

А я не матиму де дітися з журбою...

Прощай же, давній, любий друже мій!
9. Учень. Сестра Марины Цветаевой – Анастасия – вспоминала: «Детство наше было полно музыкой. (Слайд №19) У себя на антресолях мы засыпали под мамину игру, доносившуюся снизу, из залы… Бетховен, Моцарт, Гайдн, Шуман, Шопен, Григ – под их звуки мы уходили в сон.

Мать учила играть Марину на фортепиано с пяти лет и всегда была уверенна, что дочка будет музыкантом.

Наверное, поэтому будущие стихи Цветаевой станут такими мелодичними, что их легко можно положить на музику.
Музика (Тітов М. – грає Гріга)
МУЗА. Юнацький вік – вік роздумів і мрії,

Знань здобуття і юності надії,

Утвердження в житті, становлення людини.

У долях поетес нові вагомі зміни


10. УУЛ. Минав час. (Слайд №20) Коли дівчинці було 13 років, мати, порадившись із дочкою, добирає їй псевдонім Українка. Це було своєрідним викликом існуючим порядкам, утвердженням права на функціонування рідної мови. Так починала свій літературний шлях юна Леся Українка.
10.1. Знання Леся Українка отримувала, займаючись самоосвітою. Мала феноменальні здібності до мов, знала їх більше десяти, в університетах слухала лекції з хімії та медицини. Із спогадів М.Павлика «Леся так просто ошоломила мене своїм образованням та тонким розумом. Я думав, що вона тілько в крузі своїх поезій, аж воно далеко не так. На свій вік – це геніальна жінка»
«Мій шлях»

На шлях я вийшла ранньою весною

І тихий спів несмілий заспівала,

А хто стрічався на шляху зо мною,

Того я щирим серденьком вітала…

Чи тільки терни на шляху знайду

Чи стріну, може, де і квіт барвистий?

Чи до мети я певної дійду,


Чи без пори скінчу той шлях тернистий,

- Бажаю так скінчити я свій шлях,

Як починала: з співом на устах!
11. 1. Учень. Образование МаринаЦветаева получала в гимназиях. (Слайд №21)Ученицей она была не очень прилежной.

Из воспоминаний писательницы Липеровской (стр.256): «В 1906 году внимание всех гимназисток привлекла «новенькая» пансионерка: очень живая, девочка с пытливым взглядом и насмешливой улыбкой тонких губ; високий лоб. (Слайд №22) Смотрела на всех дерзко, вызывающе.

Спокойствие гимназисток было нарушено – они почувствовали себя вовлечёнными в бурю нових опущений, переживаний. Мятежница с вихрем в крови звала к мятежу, к бурному выражению чувств, к подъёму.

Её вызывали к директору, пытались уговорить, примирить, заставить подчиняться установленным порядкам, но это было невозможно. Марина ни в чём не знала меры, всегда шла напролом. Из комнаты директора был слышен громкий голос девушки: «Горбатого могила исправит! Не пытайтесь меня уговорить. Не боюсь ваших угроз!»


11.2. Учень. Звенят – поют, забвению мешая,

В моей душе слова: «пятнадцять лет».

О, для чего я выросла большая:

Спасенья нет!


Еще вчера в зелёные берёзки

Я убегала, вольная, с утра.

Ещё вчера шалила без причёски,

Ещё вчера!


Весенний звон с далёких колоколен

Мне говорил: «Побегай и приляг!»

И каждый крик шалунье был позволен,

И каждый шаг!


Что впереди? Какая неудача:

Во всём обман и, ах, на всём запрет!

- Так с милым детством я прощалась, плача,

В пятнадцать лет.


МУЗА. Любов – найкраще в світі почуття,

Вона не має меж – безкрая.

З любові починається життя,

Вона усе найкраще починає!


12. Учень. У ніжному, палкому серці Лесі Українки вистачило місця і для любові… (Слайд №23) У Криму в 1897 р. Леся познайомилася з Сергієм Мержинським. Вони міцно здружилися….

Одного разу Леся була настільки захоплена краєвидом, своїми віршами, що не помітила незнайомця, який наближався до неї. Лише коли він заговорив приємним глухуватим голосом, вона здригнулася від несподіванки. Перед нею стояв чоловік в білому полотняному костюмі. Він дивився на неї синіми, виразними очима.
(Виходить хлопець)


  • Та ”, ви, напевно, Лариса Петрівна Косач ”, - сказав незнайомець


(Леся здивовано поглянула на нього)


  • Звідки Ви мене знаєте ? Я щось Вас не пригадую?


(Він витягнув із кишені великий конверт і протягнув його Лесі)
Учень. Це була перша зустріч Лесі і Сергія Мержинського. З тих пір і почалася їх дружба.
(Дивлячись один на одного, Леся читає вірші).
Леся. Нічка тиха і темна була,

Я стояла, між друже з тобою,

Я дивилась на тебе з журбою,

Нічка тиха і темна була.

Ти співав, я мовчазно сиділа,

Пісня в серці у мене бриніла,

Вітер сумно зітхав у саду.

Спалахнула далека зірниця

Ох, яка мене туга взяла !

Серце гострим ножем пройняла,

Спалахнула далека зірниця.
Він (Мержинський). Я вірю у Вашу безсмертну зірку, Лесю. Коли я дивлюсь на вас, мені здається, що Ви із тонкого скла зроблені. Одного разу я бачив дивний сон: неначе падав скляний дощ, коли я простягнув у гору руки, тонкі нитки дощу ламались таким ніжним звуком. Коли вас немає – мучуся, боячись, щоб ви не впали, не послизнулися, не зламались.
Леся. Мені здається, що я вас знаю все життя.

12.1. Учень. Але Мержинського спіткало велике горе – давня хвороба легенів несподівано активізувалася з новою силою. Леся тяжко переживала це горе. (Слайд №24)

Сили Мержинського з кожним днем згасали. Ніщо вже не могло його врятувати. Майже два з половиною місяці боролася Леся за його життя. Та рятунку не було – він сконав у неї на руках.

Втрата дорогої і близької людини нестерпним тягарем лягла на плечі поетеси, тяжко і довго вона сумувала, але не похилилась, не впала в розпуку.

Довго не заживала рана на палкім серці Лесі України, і не раз тужливі мотиви вривались в її поезію.

… « Мій бідний друже,

Я принесла тобі всі квіти, що дала

Скупа весна твого скупого краю,

Я всі зібрала і в труну вложила,



Усю весну убогу поховала.
13. Учень. . В 1911 году Марина Цветаева уехала в Крым к Максимилиану Волошину. (Слайд № 25)

Она очень любила море и, обыгрывая своё имя, писала:

Кто создан из камня, кто создан из глины, -

А я серебрюсь и сверкаю!

Мне дело – измена, мне имя – Марина,

Я – бренная пена морская.
13.1. УЗЛ. Здесь, в Коктебеле, она познакомилась с Сергеем Эфроном, за которого вскоре вышла замуж. (Слайд № 26) Ему посвящено очень много стихов, потому что поэтесса была так счастлива:

Да, я пожалуй, странный человек,

Другим – на диво!

Быть, несмотря на наш двадцатый век,

Такой счастливой!
Не слушая о тайном сходстве душ,

Ни всех тому подобных басен,

Всем говорить, что у меня есть муж,

Что он прекрасен!..
Я с вызовом ношу его кольцо,

Я в вечности жена, не на бумаге…
Песня «Под лаской плюшевого плена»
13.2. Учень. Писала я на аспидной доске,

И на листочках вееров поблёклых,

И на речном, и на морском песке,

Коньками по льду и кольцом на стёклах

И на стволах, которым сотни зим,

И наконец – чтоб было всем известно! –

Что ты любим! любим! любим! – любим! –

Расписывалась – радугой небесной.
Песня «Мне нравится…»
МУЗА. Життя закордонне, чуже, емігрантське

Знайоме обом їм було з юних літ

У Лесі – хвороба, в Марини – сум’яття

Відкрили новий і незнаний їм світ.
14. Учень. Лесина хвороба – туберкульоз кісток – прогресувала. (Слайд № 27) Лікарі порадили їхати на лікування до моря. Та не вдалося хворобі зламати надлюдську волю поетеси, не вдалося заволодіти її душею і розумом. Почалися її мандри в південні краї. Довгі, нескінченні мандри.. Крим, Кавказ, Австрія, Німеччина, Болгарія, Єгипет, Італія.. Все нові краєвиди за вікном, все нові люди… І віра у те, що можна побороти усі негаразди.
14.1. УУЛ. І все- таки до тебе думка лине,

Мій занапащений, нещасний краю,

Як я тебе згадаю,

У грудях серце з туги, з жалю гине.


Сі очі бачили скрізь лихо і насилля,

А тяжкого від твого не видали,

Вони б над ним ридали,

Та сором сліз, що ллються від безсилля.


О, сліз таких вже вилито чимало, -

Країна ціла може в них втопитись;

Доволі вже їм литись, -

Що сльози там, де навіть крові мало!


15.1. Учень. Марина Цветаева родила Эфрону двух дочерей – Ариадну (в 1912году) и Ирину (в 1917). (Слайд № 28)

В этот год в стране потрясения от революционных событий. И в семье поэтессы изменения – произошла разлука с мужем – он остался в Крыму, в армии Корнилова. Он – белый офицер, превратился для Марины в прекрасного белого лебедя, героического и обречённого.

Как правая и левая рука –

Твоя душа моей душе близка.

Мы смежены, блаженно и тепло,

Как правое и левое крыло.


Но вихрь встаёт – и бездна пролегла

От правого – до левого крыла!


15.2. УЗЛ. Разлука Цветаевой и Эфрона растянулась на долгие годы. Большие трудности легли на плечи Цветаевой. От невозможности прокормить своих детей, она отдаёт их в приют, где умирает трёхлетняя Ира. (Слайд № 29)

Материнское горе отражается в стихах:

Две руки, легко опущенные,

На младенческую голову!

Были – по одной на каждую –

Две головки мне дарованы.

Но обеими – зажатыми –

Яростными – как могла! –

Старшую у тьмы выхватывая –

Младшей не уберегла.

Две руки – ласкать – разглаживать

Нежные головки пышные.

Две руки – и вот одна из них

За ночь оказалась лишняя.

Светлая – на шейке тоненькой –

Одуванчик на стебле!

Мной ещё совсем не понято,

Что дитя моё в земле.


15.3. Учень. Только в 1922 году Марина Цветаева получила разрешение выехать за границу к мужу. (Слайд № 30) Встретились в Берлине, затем – Прага, Париж. Именно в Чехии Марина Цветаева выросла в поэта, котрого можно назвать великим. Её поэзия говорила о бессмертном творческом духе. Самой заветной темой стала философия и психология любви. А ещё – ностальгия и тоска по Родине.

Нас родина не позовёт!

Езжай, мой сын, домой – вперёд –

В свой край, в свой век, в свой час – от нас, -

В Россию – вас, в Россию – масс,

В наш – час – страну! В сей – час – страну!

В на – Марс – страну! В без – нас – страну!


15.4. Учень. В 1934 году появляется стихотворение «Тоска по родине»

Тоска по родине! Давно

Разоблачённая морока!

Мне совершенно всё равно –



Где совершенно одинокой

Быть, по каким камням домой

Брести с кошёлкою базарной

В дом, и не знающий что – мой,

Как госпиталь или казарма…
Всяк дом мне чужд, всяк храм мне пуст,

И всё – равно, и всё – едино.

Но если по дороге – куст

Встаёт, особенно – рябина…


МУЗА. І ось останній штрих, суворий розчерк долі.

Не здатне вже перемогти життя Божої волі.

У тілі Лесі хворобливім зникла сила –

Вогонь поезії кістлява погасила.

Бездушність, бідність, безталанність долі

Марину шарпали в безвихідному колі.

Сумний фінал і долі схожі

Поезія їх душ у Музи на сторожі!


16. УУЛ. В останні роки Леся працює ніби поспішаючи. (Слайд № 31) Усього за 10 днів вона пише безсмертну «Лісову пісню». У далекому жаркому Єгипті їй вчувається пісня волинського лісу. Близько тридцяти років жила Мавка в Лесиному серці і нарешті вирвалася на волю

Ще здавна тую Мавку в умі держала.

Зачарував мене сей образ на весь вік.

Та, певне, час прийшов сею затію втілити в життя…

Се була солодка мука горіння…., що не могла вночі спати, а вдень їсти…
МУЗА. Переспів «Лісової пісні».

Мавка. Стій! Не руш! Не ріж! Не убивай!

Не пий же крові з сестроньки моєї!

Жива вона! Жива, жива! Це знай

І не тягни з ножем руки своєї!

Вона кохає сонце, небо, світ,

Бажає вітрові освідчитись в коханні.

Не смій ти різати її зелених віт

І пити сік з берези на світанні.



Лукаш. Смішна ти, дивна, діво лісова

Хіба береза може покохати

Від слів твоїх душа біль відчува

І серце прагне ту любов пізнати.



Мавка. Як добре, що твою бентежить кров

Всепоглинаюча любов.

І серце радісно щемить,

Хай погляд, мов зоря, горить.



Лукаш. Ти, панно лісова, ти – чарівниця

Ти не по – панськи убрана у зелені шати

Дай в очі загляну, дай роздивиться

Красу твою, щоб добру згадку мати.



Мавка. Сопілонька твоя так сумно грає

І моє серденько все більше крає.

Кохання прагну я, воно величне,

Це почуття хочу пізнать навічно.


16.1. Учень. Надходила осінь 1912 року. Стан здоров Лесі Українки невпинно гіршав. (Слайд № 32) Тепер уже не часто сідала за письмовий стіл – не було сили ні сидіти, ні думати. Але відмовитись від поїздки до Києва вона не могла. Там чекала рідня, друзі, все, що з самого дитинства складало її найдорожчий скарб. Там жила душа любові України.

«Прощай, Дніпре, широкий та дужий. Ти не раз заспокоював мою бентежну душу, навіть на чужині розвіював туман мого смутку. Спасибі тобі… Чи ж доведеться нам ще раз зустрітися? І ви прощайте мої любі гори… вічний пам’ятник моєї України»

І ось Леся вдома, в Кутаїсі. Розпочався найтяжчий період в її житті. А тим часом становище гіршало.



Звучить пісня «Contra spem spero
16.2. Учень. Надходив світанок 1 серпня 1913 року і разом з ним невблаганний кінець. (Слайд № 33) Народжувався новий день, а Леся тихо згасала на любих руках матері і свого чоловіка Климента Квітки.

У курортному грузинському містечку Сурамі перестало битися серце Лесі Українки. (Слайд № 34) Тіло великої дочки українського народу було перевезено в Київ і поховано на Байковому кладовищі. Поліція не дозволила ні промов, ні співів, а щоб ніхто не посмів порушити заборону, дала у супровід похоронної процесії наряд кінноти. За труною йшов багатотисячний натовп. Україна ховала свою дочку.
На фоні мелодії Чайковського, Прокоф’єва звучать слова (світло приглушене).
Як умру я, імення славутне

Хутко з пам’яті зникне усім, -

Хутко-хутко усе “ незабутнє ”

Забувається в світі отсім.
Але поки ще буде на світі

Хоч єдина людина сумна

Доти буде між людьми бриніти

Моя пісня смутна – голосна.
Довго щирими сими словами

До людей промовлятиму я

Я загину, - та довго між вами

Гомонітиме пісня моя.
17. Учень. В Россию Цветаева вернулась только в 1939 году. (Слайд № 35) Казалось бы, вернулось счастье. Но оно длилось недолго: в августе арестовали дочь Ариадну, в октябре – мужа Сергея Эфрона. Она с сыном Георгием (или Муром – так звали его в семье) скиталась по чужим углам. Безденежье, безработица. Тупик.

Война застала Цветаеву за переводами Федерика Гарсиа Лорки. События привели Марину Ивановну в состояние паники, безумной тревоги за сына, полной безысходности.

8 августа 1941 года они с сыном уехали их Москвы в городок Елабугу на Каме. Она ищет работу. Оставляет заявление о том, что готова работать посудомойкой в столовой. Оно подписано 26 августа, а 31, в воскресенье покончила с собой.

Она оставила три записки: (Слайд № 36)

Первая – Асеевым – чтобы взяли к себе Мура (а меня простите – не вынесла).

Вторая – людям, которых просила помочь ему уехать (я хочу, чтобы он жил и учился, со мной он пропадёт).

Третья – сыну: «Я тяжело больна, это уже не я. Попала в тупик».

Песня «Уж сколько их упало…»
18. Учень. Досвітнім вогнем просіяла Леся Українка в темряві старого світу і як згасла зоря, послала промені свого генія у вічність. (Слайд № 37)

Минули десятиліття, ім’я її стало легендарним, поезія її не тільки не згасла, а, навпаки, спалахує з кожним днем все новим і яскравим вогнем. Бо в кожній своїй поезії вона залишила часточку свого серця. А її герої ще довго будуть пробуджувати в наших серцях світлі і радісні почуття: любов до природи, до рідного краю, до життя.


19. Учень. Прожив трагическую жизнь, Цветаева оставила нам неповторимый чарующий свет, озаряющий саму Цветаеву, озаряющий память о ней. (Слайд № 38)
МУЗА. Вірш «Пам’яті Цвєтаєвої».
Квіти. Марина. Сердолік.

Знамення долі. Серця крик.

Букет поетові поезія складає.

Душа щемить і спокою не знає.

О дивне – це створіння Боже!

Тендітна жінка, личко гоже…

Та об’єднались в ній єдино

Жіноча доля і життя країни.

Її жіноча муза величава,

Як революції Жовтневої заграва

Палала в пошуках свого кохання.

Три довгих роки те було чекання.

Нарешті звістка. Дозвіл їхати. Прага.

Цикл нищівних віршів. Нова наснага.

Зустрів Париж її не той, що знала.

На дошці аспидній рядки писала.

Які важкі і нелюдські митарства…

Вона ж так прагла вселюдського царства…

Розбили серце емігрантські роки,

І дух незламний відступав щороку…

Писала з болем, серце гнівно рвалось

Туди, на батьківщину, де кохалось…

На береги Оки, туди в Тарусу,

Де трави м’яли ще в дитинстві ноги босі.

І ось кінець. Надуманий. Трагічний.

Закінчивсь шлях земний і поетичний?!

Жива Цвєтаєва!!! Її життя триває…

В поезії живій, що всіх нас окриляє!


20. УЗЛ. Подводя итоги нашему разговору о двух величайших поэтессах украинского и русского народов, (Слайд № 39) я предлагаю вам высказать свои личные впечатления от нашего урока. Говорить вы можете и о каждой поэтессе отдельно, и сравнивать их жизнь и творчество. То есть всё, что осталось у вас в душе.

(Слайд № 40)

(Ученики высказывают свои впечатления).
* Я вважаю, що нам потрібно вчитися Лесиному терпінню, любові до людини, умінню допомагати тому, хто страждає, чекає від нас милосердя і доброти.
* Потрібно частіше звертатися до творчості Лесі Українки і тоді справді здійсняться її мрії:

…Я жива,


Я вічно буду жити!

Бо в серці маю те, що не вмирає.


* Сьогодні на уроці я знову зустрілася, здавалося б, з добре відомою поезією Лесі Українки. Але яка глибинна сутність віршів. З новим розумінням я читала поезії. Вони торкнули мою душу своєю глибиною, переживаннями, ліричністю. Я вдячна за цю нову зустріч з Лесею Українкою.
* Если честно сказать, стихи я не люблю читать. И имя Марина Цветаева мне ни о чём не говорило. Но сегодня мне открылся мир этой поэтессы. Я был удивлён, что хорошо известные песни написаны на стихи Цветаевой. Мне кажется, я сегодня много узнал интересного.
* Готовясь к сегодняшнему уроку, я впервые столкнулся с творчеством Марины Цветаевой. И понял, что её поэзия может помочь ответить на многие жизненные вопросы, заставить задуматься о человеческом бытие.
* Я поняла сегодня, что Цветаева не просто писала стихи, она открывала перед нами своё сердце. А из него лились пламенные слова, которые складывались в строки, которые заставляют нас растворяться в них, погружаться в чудный мир Цветаевской поэзии.
21. УУЛ. Шановні діти! Дякую за ваші відгуки щодо нашої літературно – мистецької вітальні. Ми зрозуміли, що тема, яка була порушена сьогодні, схвилювала і глибоко вразила вас.

Тому пропонуємо продовжити роботу над поезією Лесі Українки і Марини Цвєтаєвої вдома.


22. УЗЛ. Домашнее задание: определите основные художественные средства, использованные поэтессами в своих стихах; найти сходства в подаче общих тем (родины, поэта и поэзии, любви); подготовить примеры из стихотворений.

(Слайд № 41) УУЛ. Доторкніться душею до прекрасного поетичного слова –



УЗЛ. И перед вами раскроются тайны человеческого мироздания…

ДУМКИ ПРО ЛЕСЮ УКРАЇНКУ


Нам потрібно вчитись Лесиному терпінню, любові до людини, вміти допомагати тому, хто страждає, чекає від нас милосердя і доброти.
Горить, палає на світі вогонь Лесиних пісень, освітлює наші душі, робить їх чистішими, добрішими і п'ючи живу воду із Лесиних джерел вчимося в неї життєвої мудрості, гідності і правоти.
Твори Лесі Українки то дорогоцінний скарб, який випромінює сяйво вічного життя.

Як весною оживає вся природа і все під сонцем живе так і творчість Лесі Українки оживає, як тільки ми торкаємося до її поетичних рядків.

Нелегка доля була у поетеси, але долаючи життєві негаразди, борючись з недугами, що терзали її молодий організм, вона шукала щасливу квітку своєї мрії, крокувала у весняному полоні свого життя, лагідно торкаючись чарівних струн поезії.
В її поезіях піднімались різні теми: кохання, добра, краси, філософське сприйняття буття, тема істини та сенсу життя.

У Лесиних творах не лише Україна, а, здається, весь світ мандр, світ переживань, світ про який вона мріяла, яким жила та творила.

Потрібно частіше звертатися до Лесиного слова і тоді справді здійсняться Лесині мрії:

Я жива,



Я вічно буду жити!

Бо в серці маю те,

Що не вмирає…
Леся - неповторна, її життя - це подвиг митця, один з тих подвигів, що підносять людину в очах сучасників, роблять її зіркою в очах прийдешніх поколінь.

Хіба жила на світі ще така жінка, в серці якої поєдналися б така мужність, така геніальність, такий вогонь і розум, така пристрасна любов і відданість народові й Україні? Ні, другої такої на світі не було.





Каталог: attachments -> article
article -> Методичні рекомендації до самостійної роботи з дисципліни «історія україни» для студентів окр «Молодший спеціаліст»
article -> Основи теорії літератури
article -> До листа Міністерства освіти і науки України від 17. 08. 2016р. №1/9-437
article -> План роботи методичного об’єднання вчителів-предметників суспільно-гуманітарних наук на 2015/2016 навчальний рік
article -> План роботи методичного осередку вчителів-предметників природничо-математичних наук на 2015/2016 навчальний рік
article -> Рішення щодо оцінювання навчальних досягнень учнів курсів за вибором приймається навчальним закладом
article -> Получение патента на полезную модель

Скачати 60.05 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка