Екологічних інвестицій україни



Сторінка11/13
Дата конвертації23.10.2016
Розмір0.94 Mb.
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13
Рис. 5. Історичні та прогнозні викиди парникових газів в країнах ЄС-15
Окрім ЄС, шляхом впровадження внутрішніх вуглецевих ринків пішли Японія, США (25 штатів, що об’єдналися в регіональну ініціативу щодо парникових газів, штат Каліфорнія, Чиказька кліматична біржа), Австралія (провінція Новий Південний Уельс), Канада (провінція Альберта), Нова Зеландія та інші.

Запровадження внутрішнього вуглецевого ринку дозволяє досягти наступних цілей:

  • ввести державне регулювання викидів ПГ через ринковий механізм, що довів свою ефективність. Тим самим перевести заходи щодо скорочення викидів на стійку та довготривалу основу;

  • показати міжнародній спільноті, що країна веде внутрішню політику, спрямовану на скорочення викидів ПГ, тим самим посиливши позицію країни у переговорних процесах з питання зміни клімату та можливість отримати додаткове фінансування від інших країн та міжнародних інституцій (МВФ, ЄБРР та інші);

  • дати сигнали на інші ринки та ринок енергоносіїв зокрема. Тим самим стимулювати зниження енергоспоживання та розвиток нетрадиційних джерел енергії – біомаса, енергія вітру, сонця та ін. і, як наслідок, підвищення енергобезпеки держави;

  • отримати аргумент у переговорних процесах та інструмент протидії вуглецевому протекціонізму інших країн та їх об’єднань.

Першочерговими завданнями запровадження внутрішнього вуглецевого ринку в Україні є наступні:

  • прийняття Закону про парникові гази, що встановлює основні засади ринкових механізмів державного регулювання викидів ПГ;

  • становлення державної системи обліку викидів ПГ як на рівні держави, так і на рівні господарюючих суб’єктів.
    1. Вуглецевий протекціонізм


В умовах поглиблення протиріччя між інтересами розвитку вільної торгівлі та охороною навколишнього природного середовища, а також різкого збільшення числа міждержавних суперечок екологічного характеру, які стали предметом міжнародного розгляду, питання про правомірність застосування екологічних заходів, що обмежують торгівлю, набуває значну актуальність.

Понад двадцять багатосторонніх угод з охорони навколишнього природного середовища (БУОНС) містять екологічні заходи, що обмежують торгівлю. До числа таких БУОНС відносяться Рамкова конвенція ООН про зміну клімату і Кіотський протокол до неї. Положення цих міжнародних актів безпосередньо стосуються правил, що закріплені в рамках системи ГАТТ/СОТ, включаючи Угоди про технічні бар'єри в торгівлі та Угоди про застосування санітарних та фітосанітарних заходів, спрямованих на усунення національних правил, що створюють зайві перешкоди міжнародної торгівлі.

Окрім БУОНС, основні гравці на міжнародних ринках товарів приймають національне законодавство, національну політику та заходи, які можна розглядати як акти протекціонізму внутрішнього ринку за екологічними ознаками, та за викидами ПГ зокрема, так званий вуглецевий протекціонізм. Одним з перших масштабних прикладів таких заходів, що реалізується на практиці, є директива ЄС 2008/101/ЕС щодо квотування викидів ПГ при авіаційних перевезеннях.

Цією директивою авіаційні перевезення було включено до європейської схеми торгівлі викидами ПГ (ЄСТВ ПГ). Знаковим є те, що під дію законодавства ЄС потрапили суб’єкти, що не знаходяться під юрисдикцією країн-членів ЄС, зокрема українські. До прийняття цієї Директиви, згідно директиви ЄС 2003/87/ЕС до ЄСТВ ПГ було включено лише установки, що територіально знаходились на території ЄС та знаходилися під юрисдикцією країн-членів ЄС, що не викликало на міжнародній арені суттєвих суперечностей.

Згаданою директивою було створено прецедент одностороннього обмеження доступу до внутрішнього ринку авіаційних перевезень через механізм квотування викидів ПГ, що вступають в суперечність з положенням ГАТТ/СОТ, а також із Чиказькою конвенцією про міжнародну цивільну авіацію. Не менш важливим є питання одностороннього стягнення плати за викиди ПГ із повітряних суден, що приземлюються та злітають на/з аеропортів на території ЄС незалежно від країни реєстрації судна, а також питання напрямків використання отриманих коштів.

Для українських авіаперевізників, що виконують рейси до країн-членів ЄС, прийнята директива призведе до:



  • збільшення операційних витрат на придбання дозволів на викиди ПГ;

  • ризику заборони польотів до ЄС в разі невиконання положень Директиви ЄС;

  • збільшення операційних витрат, що пов’язані із необхідністю вести моніторинг викидів ПГ;

  • зниження конкурентоспроможності через більші, у порівнянні із європейськими авіаперевізниками, питомі витрати палива, і, як наслідок, питомі викиди ПГ.

Бездіяльність України в цьому питанні може коштувати українським авіаперевізникам до 35 млн євро на рік, які будуть перераховуватись до бюджетів країн-членів ЄС.

Враховуючи ситуацію, що склалася в сфері міжнародних перевезень щодо квотування ЄС викидів ПГ та беручи до уваги положення статті 25а директиви ЄС 2003/87/ЕС, Україні необхідно розробити пакет адекватних та прийнятних заходів, що спрямовані на національне регулювання викидів ПГ при авіаційних перевезеннях, який дозволить вивести з-під дії директиви ЄС 2008/101/ЕС українських авіаперевізників, або бодай пом’якшити її дію.

Запровадження обмежень на викиди ПГ в ЄС призвело до збільшення витрат європейських підприємств, що, в свою чергу, призвело до підвищення собівартості продукції та зниження її конкурентоспроможності на внутрішньому ринку в порівнянні із продукцією, що імпортується із країн, що не мають таких обмежень на викиди ПГ. В той же час, продукція, що імпортується до ЄС із таких країн, призвела до викидів більшої кількості ПГ, ніж та, що була вироблена на території ЄС. Таким чином:


  • європейські компанії опинилися у менш вигідному становищі, ніж компанії в країнах, де такі ринки та механізми відсутні;

  • разом із імпортною продукцією, до ЄС «імпортуються» й викиди ПГ.

З огляду на це, для захисту внутрішнього виробника та з метою впливу на країни, що експортують продукцію до ЄС, директивою 2009/29/EC було запроваджено безкоштовне надання дозволів на викиди для компаній, які можуть постраждати від таких «перетоків вуглецю». Таким чином, європейські компанії отримали в своє розпорядження додатковий актив, що дозволяє їм у випадку реалізації заходів зі скорочення викидів отримувати додаткові фінансові вигоди від продажу наданих безкоштовно дозволів на викиди.

Існує потенційна небезпека використання ЄК права, наданого цією директивою, для непрямого дотування певних галузей європейської економіки в обхід правил СОТ через механізм безкоштовного розподілу дозволів на викиди.

Окрім цього, в ЄС лунають заяви, які підтримуються в першу чергу Францією та Італією, щодо необхідності введення вуглецевих податків на продукцію, що імпортується з країн, які не ведуть політику, спрямовану на скорочення викидів ПГ. В першу чергу це стосується продукції металургійної, хімічної та цементної промисловості.

У разі реалізації таких планів ЄС продукція українських підприємств зазначених галузей, що є основою експортних валютних надходжень, може втратити свою конкурентоспроможність, або це може призвести до зниження прибутку українських металургів через порівняно високу вуглецевоємність української металопродукції. За попередніми оцінками експертів, втрати українських металургів, що експортують свою продукцію до ЄС, можуть скласти 150 млн євро на рік.

З точки зору проблеми кліматичних змін та її взаємозв'язку з енергетичною стратегією, увагу привертає Акт про чисту енергію та безпеку США (American Clean Energy and Security Act of 2009), який вперше встановлює тісний взаємозв'язок двох пріоритетів - енергобезпеки і зміни клімату. Акт був підтриманий Палатою представників у червні 2009 р. та поданий до Сенату.



Поміж інших цілей, Актом передбачається:

  • скорочення викидів США на 17 % до 2020 р. та 83 % до 2050 р. порівняно з 2005 р.;

  • підвищення частки відновлюваних джерел енергії до 20 % від енергоспоживання.

Серед інших важливих механізмів, закладених до законопроекту, найважливішим для України є можливість одностороннього введення США ввізного мита на товари із країн, у яких немає дієвих механізмів щодо скорочення викидів ПГ. Це може призвести до обмеження імпорту української продукції до США, в особливості енергоємної, і, відповідно, вуглецевоємної.

Враховуючи, що ринок США є найбільшим ринком збуту продукції із азіатських країн, уряди цих країн будуть змушені вживати адекватні заходи для захисту та протидії вуглецевому протекціонізму, що, в свою чергу, може призвести до обмеження доступу на їхні ринки. Така ланцюгова реакція може суттєво послабити експортний потенціал України як однієї із найбільш вуглецевоємних економік світу.



  1. Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка