Екологічних інвестицій україни


Адаптація до зміни клімату



Сторінка13/13
Дата конвертації23.10.2016
Розмір0.94 Mb.
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13

Адаптація до зміни клімату


Відповідно до термінології Міжурядової групи експертів зі зміни клімату, під адаптацією до зміни клімату слід розуміти «пристосовування природних або антропогенних систем до фактичного або очікуваного впливу клімату або його наслідків, що дозволяє зменшити шкоду або використовувати сприятливі можливості».

Окремими прикладами адаптаційних заходів можуть бути:



  • впровадження системи контролю стихійних лих та екстремальних явищ погоди, збільшення кількості та інтенсивності яких пов’язане з глобальним потеплінням;

  • розроблення і запровадження нових агротехнологій, які забезпечують максимально ефективне використання у сільськогосподарському виробництві сприятливих властивостей сучасного клімату, а також попередження і послаблення впливу несприятливих умов і явищ;

  • створення і використання нових посухостійких сортів сільськогосподарських культур;

  • запровадження раціонального водокористування;

  • розробка і впровадження програми берегозахисних заходів, яка враховуватиме направленість та інтенсивність процесів ерозії і підтоплення берегових територій тощо.

Україна вже потерпає від серйозного дефіциту адаптації навіть до теперішнього клімату внаслідок поєднання соціально-економічних чинників та успадкованого з радянських часів нераціонального управління природоохоронною діяльністю. Хронічне нераціональне природокористування, напевне, є найбільш небезпечним спадком минулого, який дедалі більше збільшує вразливість навіть до помірного глобального потепління.

Україна також несе навантаження неналежно утримуваної і зношеної інфраструктури та житла – спадок як радянської епохи, так і років переходу до ринкової економіки. Ці об’єкти не пристосовані до стихійних лих, не кажучи вже про захист населення від впливів таких екстремальних подій.

На поточний час в Україні навіть сільськогосподарський сектор, який при помірному потеплінні має певні перспективи поліпшення становища, неспроможний скористатися цим за браком ресурсів. Будь-які потенційні вигоди не реалізуються на тлі втрат внаслідок відносної неефективності та низької продуктивності регіону. Незважаючи на зростання врожаїв зерна, вони не були використані належним чином в Україні, де продуктивність є набагато нижчою, ніж в Західній Європі чи США.

Єдиним документом, де згадується адаптація до зміни клімату і, навіть, передбачається діяльність з адаптації, є Розпорядження Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2005 р. № 346-р «Про затвердження Національного плану заходів з реалізації положень Кіотського протоколу до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату». Цей план кожного року переглядається, коригується, проте за браком фінансування виконується частково.

Адаптація до зміни клімату має бути невід'ємним елементом стратегії стійкого соціально-економічного розвитку держави. Розробка адаптаційних стратегій в Україні вимагає диференційованого підходу до кожного регіону з врахуванням його природних і соціально-економічних особливостей і залучення до прийняття рішень всіх зацікавлених сторін, включаючи представників центральних і регіональних органів влади, бізнес-структур, що діють у найбільш уразливих секторах економіки, академічних кіл, розробників нових технологій, громадськість.

Серед бар’єрів, що стримують розробку та впровадження заходів щодо адаптації до зміни клімату в Україні, основними є:


  • Недостатній рівень знань про наслідки зміни клімату для секторів економіки, населення та екосистем. В Україні єдиний раз у 1994-1997 рр. було здійснено комплексну попередню оцінку впливу зміни клімату на сектори економіки і екосистеми та аналіз можливих заходів з адаптації в рамках Програми допомоги Уряду США. В подальшому проводились лише окремі нетривалі дослідження, або робились огляди закордонних наукових публікацій та аналіз Третьої та Четвертої доповідей з оцінки Міжурядової групи експертів зі зміни клімату.

  • Недостатня правова та інституційна база для запровадження заходів щодо адаптації.

  • Відсутність на державному рівні цільової комплексної програми наукових досліджень впливу зміни клімату на сектори економіки і населення, затвердженого плану дій щодо адаптації до зміни клімату. Відсутня й законодавча та нормативно-правова база щодо обов’язкового включення заходів з адаптації у нові державні програми розвитку секторів економіки та коригування діючих програм.

  • Відсутність правового механізму інтеграції заходів щодо адаптації по секторах економіки. Це перешкоджає визначенню пріоритетів для країни і її регіонів у контексті адаптації до зміни клімату.

  • Недостатнє залучення регіональних органів влади до розробки та впровадження заходів щодо адаптації. В Україні відсутні спеціальні правові акти щодо розроблення та реалізації заходів з адаптації до зміни клімату на регіональному рівні. Місцеві органи влади не мають правового підґрунтя для започаткування такої діяльності.

  • Недостатня обізнаність в питаннях адаптації до зміни клімату політиків і урядовців всіх рівнів, підприємців, пересічних громадян.

Суспільством необхідність адаптації до зміни клімату вже усвідомлюється, але ще не знаходить свого місця при формуванні державної економічної політики. Цьому сприяє недостатня обізнаність політиків і урядовців всіх рівнів, підприємців, пересічних громадян з питань зміни клімату взагалі і можливості вжиття адаптаційних заходів зокрема. При цьому у жителів села (в умовах безумовного впливу зміни клімату на сільське господарство) рівень інформованості з цих питань не відповідає існуючим потребам.

Внаслідок обмеженого доступу до інформації щодо можливих ризиків, пов’язаних з негативними наслідками зміни клімату, необхідність адаптації не набула статусу найважливішої проблеми у громадянського суспільства, що нині формується в Україні. На це впливає також фрагментарність та обмеженість наявної інформації.

Між тим, як зазначено в Четвертій доповіді з оцінки Міжурядової групи експертів зі зміни клімату, 2007, вплив зміни клімату, адаптація і вразливість акцентують увагу на виключній важливості упереджувальної адаптації, тобто завчасного проведення аналізу, як саме головні зацікавлені групи (фермери, жителі прибережних зон та ін.), ймовірно, мають відреагувати на певні наслідки зміни клімату. Такий підхід підкреслює критичну важливість надання надійної інформації головним зацікавленим групам.

Найближчим часом повинен відбутися перехід від фрагментарних заходів реагування на екстремальні погодні явища до упереджувальних і планомірних заходів, для чого необхідні науково обґрунтовані підходи щодо заходів зниження ризиків, пов'язаних зі зміною клімату.


    1. Наукова підтримка діяльності з питань протидії зміні клімату


Однією із важливих складових державної політики у сфері запобігання антропогенному впливу на кліматичну систему та сприяння адекватній адаптації має бути наукове супроводження діяльності з усього кола питань, пов’язаних із зміною клімату, включаючи удосконалення нормативно-методичного забезпечення функціонування національної системи оцінки викидів та поглинання ПГ, прогнозування майбутніх викидів ПГ залежно від динаміки макроекономічних показників та сценаріїв розвитку галузей економіки, створення нових технологій з енергозбереження, підвищення енергоефективності, відновлюваних та нетрадиційних джерел енергії, оцінки вразливості та можливих наслідків зміни клімату для секторів економіки і населення, розроблення відповідних заходів з адаптації тощо.

Окремим питанням є участь провідних науковців України у діяльності Міжурядової групи експертів з питань зміни клімату (МГЕЗК), яка здійснює наукову підтримку РКЗК ООН та Кіотського протоколу.

Це об’єднання було створене наприкінці 80-х років минулого століття, і зусиллями провідних вчених світу підготувало чотири доповіді з оцінками, що включають:


  • аналіз прогресу у розумінні антропогенних і природних факторів зміни клімату, аналіз зміни клімату, що вже спостерігається, кліматичних процесів і їх причин, оцінки сценаріїв майбутньої зміни клімату;

  • аналіз впливу зміни клімату на природні, керовані та антропогенні системи, здатності цих систем до адаптації і їх уразливості;

  • наукові, технологічні, екологічні, економічні і соціальні аспекти запобігання зміні клімату.

Крім того, МГЕЗК було розроблено низку керівних принципів для проведення національних інвентаризацій викидів та поглинання ПГ, методичних документів щодо аналізу і оцінки вразливості і адаптаційних можливостей, заходів щодо запобігання зміні клімату.

Досі українські вчені не проводять систематичних фундаментальних і прикладних досліджень, результати яких могли б ввійти до документів МГЕЗК. В Національній академії наук України існує Координаційна рада з проблем, пов’язаних з Рамковою конвенцією ООН про зміну клімату та Кіотським протоколом до неї, проте її діяльність не можна вважати ефективною. На тлі суттєвого підвищення політичної, економічної і суспільної значущості проблем зміни клімату НАН України і численні відомчі наукові установи не започаткували жодної цільової програми у цій сфері.



При цьому Нацекоінвестагентству України конче необхідна наукова підтримка, зокрема, у визначенні пріоритетів при виборі технологій, що впроваджуються в рамках схеми цільових екологічних (зелених) інвестицій.

Слід зазначити, що деякі інститути НАН України (наприклад, Інститут загальної енергетики, Інститут геологічних наук, Інститут економіки та прогнозування, Український науково-дослідний гідрометеорологічний інститут) проводили окремі дослідження, пов’язані із зазначеною тематикою. Проте в цілому НАН України досі є поза «мейнстрімом» цього чи не найголовнішого напрямку сучасної світової науки.



    1. Залучення громадськості, освіта


Протягом двох років інтенсивних міжнародних переговорів до Копенгагенського саміту у грудні 2009 р. склалася негативна тенденція до певного протистояння офіційних делегацій України та представників українських неурядових організації на переговорних заходах. На своїх неформальних заходах, що проходять паралельно з основними, українські неурядові організації нерідко виступають проти позиції офіційної делегації України, безпідставно критикують діяльність держави з різних аспектів зміни клімату, приєднуються до агресивного відстоювання позицій іноземних неурядових організацій, що є прямо протилежними національним інтересам України.

Слід зазначити, що в Україні з 2001 року діє асоціація з 18 екологічних громадських організацій з різних регіонів України, які спрямовують свої дії на вирішення проблем зміни клімату. Серед основних видів діяльності Робочої групи неурядових екологічних організацій з питань зміни клімату - підготовка пропозицій щодо формування державної політики з охорони клімату в Україні; моніторинг діяльності органів державної влади з питань зміни клімату; підготовка аналітичних звітів стосовно ходу міжнародних переговорів клімату; проведення кампаній з інформування громадськості та ЗМІ з проблеми зміни клімату та необхідні дії.

Таким чином, неурядові екологічні організації кліматоохоронного спрямування, за умов постійної співпраці з ними, мають достатній потенціал для допомоги органам влади у поширенні інформації щодо офіційних рішень і заходів, сприяння розповсюдженню серед населення знань стосовно методів і підходів до запобігання зміні клімату кожною людиною.

Вивчення екологічних питань та екологічне виховання у школі здійснюються на уроках природознавства, з основ здоров’я, регіонознавства, на факультативних курсах з екології. Метою такого навчання і виховання є засвоєння учнями теоретичних знань, практичних умінь і навичок, виховання потреб збереження природного середовища. Вивчаються в тому числі питання недопущення негативного впливу людини на довкілля, фактори негативного впливу, практичний внесок кожного громадянина у захист природного середовища і раціональне природокористування. В Україні здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за напрямом «Екологія». Проводиться екологічна освіта в педагогічних навчальних закладах, де студенти, разом з набуттям знань в галузі охорони довкілля, мають опанувати методику екологічної виховної роботи.



Разом з тим, проблема зміни клімату є багатопрофільною і не дуже популярною на тлі перманентних економічних проблем, тому заклади вищої освіти поки що не мають змоги забезпечити підготовку всебічно освічених фахівців у цій галузі, що не сприяє підсиленню кадрового потенціалу органів влади, підприємств, організацій, залучених до регулювання викидів ПГ, розробки і реалізації проектів, спрямованих на скорочення викидів, вжиття заходів щодо адекватної адаптації тощо.
  1. Пропозиції щодо політичних рішень та першочергових заходів щодо вирішення проблем зміни клімату


Враховуючи, що проблема зміни клімату в контексті сучасних геополітичних умов є справою державної ваги і завдає безпосереднього впливу на стан національної безпеки України, має відбутися суттєве посилення значущості зазначеного напряму державної політики. В якості першочергових кроку у цьому напрямку слід, на нашу думку, розглядати наступні.

  • Кабінету Міністрів України:

    • підготувати пропозиції і здійснити необхідні організаційні заходи для скасування Указу Президента України «Про координатора заходів щодо виконання зобов’язань України за Рамковою конвенцією ООН про зміну клімату та Кіотським протоколом до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату» (12.04.2005 р. № 1239/2005);

    • визначити Нацекоінвестагентство України єдиним центральним органом виконавчої влади, відповідальним за вирішення всього кола проблем, пов’язаних із зміною клімату;

    • розробити, узгодити та прийняти національний план розподілу дозволів на викиди ПГ;

    • започаткувати реалізацію механізму внутрішнього вуглецевого ринку (національної системи торгівлі дозволами на викиди ПГ) в секторах економіки, де це доцільно, та вуглецевого оподаткування в решті секторів;

    • забезпечити активну участь делегацій України у міжнародних переговорах щодо зміни клімату та у формуванні нових підходів до міжнародної торгівлі квотами на викиди ПГ для врахування наступних чинників:

    • наявність узгодженої позиції розвинутих країн Додатку І щодо кількісних зобов’язань зі скорочення викидів ПГ;

    • збереження надлишку одиниць установленої кількості викидів ПГ та можливості їх перенесення на наступний період зобов’язань;

    • збереження за Україною статусу країни з перехідною економікою та відповідних преференцій, що пов’язані з таким статусом;

    • збереження та розширення існуючих гнучких механізмів Кіотського протоколу;

    • збереження 1990 року як єдиного базового року для обрахування зобов’язань сторін;

    • формування активної позиції основних експортерів та їх інтеграція у переговорний процес з питань встановлення галузевих коефіцієнтів і норм викидів ПГ ;

    • врахування обсягів поглинання ПГ лісами України;

    • вжити заходів щодо внесення відповідних доповнень до проекту Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом для врахування питань вуглецевого протекціонізму.

  • Нацекоінвестагентству України:

    • в строк до 1 жовтня 2010 року розробити із залученням всіх зацікавлених центральних органів виконавчої влади та НАН України для затвердження на законодавчому рівні стратегії запобігання зміні клімату України та визначення позицій України з кожного з аспектів переговорного процесу в посткіотський період;

    • протягом 2010 року вжити заходів щодо узгодження з усіма зацікавленими центральними органами виконавчої влади, НАН України Закону України «Про парникові гази» з метою забезпечення його прийняття Верховною Радою України;

    • підготувати протягом 2010 р. пропозиції щодо організації розроблення національної стратегії адаптації до зміни клімату і відповідної державної програми;

    • підготувати пакет нормативно-правових актів щодо удосконалення національної системи оцінки викидів і поглинання ПГ та створення системи державного обліку викидів ПГ підприємствами України;

    • підготувати пакет нормативно-правових актів щодо подальшого розвитку системи цільових екологічних (зелених) інвестицій, з посиленням державного контролю за використанням коштів та встановленням дієвої системи контролю відбору та виконання проектів СЗІ;

    • підготувати пакет нормативно-правових актів щодо подальшого розвитку механізму спільного впровадження через удосконалення методологічної бази для реалізації таких проектів;

    • активізувати роботу Громадської ради з метою поглиблення співпраці з неурядовими організаціями природоохоронного спрямування, підсилення потенціалу цих організацій щодо просвіти широкої громадськості стосовно методів і підходів до запобіганні зміні клімату кожною людиною, підвищення культури енергозбереження у громадах та домогосподарствах.

  • Забезпечити належне фінансування діяльності Нацекоінвестагентства України щодо забезпечення постійного вдосконалення законодавчої, нормативно-правової і методичної бази та дотримання відповідності критеріям прийнятності для участі в економічних механізмах Кіотського протоколу та наступних домовленостей.

  • НАН України започаткувати цільову комплексну програму з питань зміни клімату з метою надання на постійній основі наукової підтримки всіх видів діяльності у цій царині, підвищення міжнародного іміджу українських вчених серед світової наукової спільноти.

  • МОН України опрацювати питання щодо можливості підготовки фахівців у вищих навчальних закладах за напрямами, пов’язаним із запобіганням зміні клімату та адаптацією до її наслідків.


ЗМІСТ


ВСТУП 3

1.Ризики для України від зміни клімату 3

1.1. Прямі ризики 4

1.2. Опосередковані ризики 5

2.Міжнародні угоди в галузі зміни клімату 6

3.Сучасний стан імплементації в Україні Рамкової конвенції ООН про зміну клімату та Кіотського протоколу до неї 8

4.Посткіотський переговорний процес 9

5.Вуглецеві ринки як новий сегмент світової торгівлі 11

5.1.Міжнародні вуглецеві ринки 12

5.2.Торгівля квотами на викиди ПГ 13

5.3.Спільне впровадження 15

5.4.Національні вуглецеві ринки 16

5.5.Вуглецевий протекціонізм 18



6.Проблема зміни клімату в контексті внутрішньої політики 20

6.1.Державне регулювання викидів парникових газів та діяльності з питань зміни клімату 20

6.2.Адаптація до зміни клімату 22

6.3.Наукова підтримка діяльності з питань протидії зміні клімату 24



6.4.Залучення громадськості, освіта 25

7.Пропозиції щодо політичних рішень та першочергових заходів щодо вирішення проблем зміни клімату 26



1 Під квотами на викиди ПГ слід розуміти частини встановленої Кіотським протоколом для певної країни кількості (обсягу) викидів парникових газів

2 Під вуглецевими одиницями слід розуміти:

  • одиниці скорочення викидів, отримані в результаті проектів, спрямованих на скорочення антропогенних викидів або збільшення поглинання ПГ за статтею 6 Кіотського протоколу;

  • одиниці встановленої кількості (обсягу) викидів ПГ, які можуть бути предметом купівлі/продажу за статтею 17 Кіотського протоколу;

  • одиниці сертифікованого скорочення викидів, отримані в результаті проектів, спрямованих на скорочення викидів або збільшення поглинання ПГ та сприяння сталому розвитку в країнах, які не мають кількісних зобов’язань зі скорочення або обмеження викидів, за статтею 12 Кіотського протоколу.






Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка