Екскурсії і походи в природу



Скачати 357.19 Kb.
Дата конвертації29.12.2016
Розмір357.19 Kb.
Екскурсії і походи в природу

1. Місце і значення екскурсій, їх види

2. Підготовка та проведення екскурсій у природу

3. Організація походів



1. Місце і значення екскурсій

Одним із видів позакласної роботи з біології є організовані екскурсії в природу. Екскурсія є формою організації педагогічного процесу, що спрямована на вивчення учнями поза межами школи і під керівництвом учителя явищ та процесів через безпосереднє їх сприймання. Об’єктом екскурсії є ліси, парки, заповідники, заказники, промислові підприємства, музеї тощо.

В.К. Федорченко зазначає: „Попри те, що сьогодні здійснюється постмодерний аналіз виховання, обґрунтовується і вибудовується система ідеалів, цінностей, дискутується питання щодо доцільності та значущості форм і методів виховного впливу на дітей та молодь, виховний потенціал екскурсій визнається беззаперечно” [113]. Історія освіти свідчить, що з-поміж багатьох методів організації навчально-виховної роботи з дітьми та молоддю перевага віддавалась екскурсіям. Екскурсія розглядалась як дієвий метод активного навчання на противагу схоластиці і вербалізму. Видатний педагог В.О. Сухомлинський доводив, що природа сама собою не виховує, а виховує лише активна взаємодія дитини з нею.

Найважливіше значення екскурсій – це можливість ознайомити учнів з рослинами й тваринами як цілісними живими організмами, з їх розвитком у взаємозв’язку з умовами існування. Ще К. П. Ягодовський писав, що головна мета всякої природничої екскурсії повинна полягати не в тому, щоб показати учням і змусити їх запам’ятати вид і назви декількох десятків живих істот, і не в тому, щоб навчити їх відшукувати й описувати морфологічні та біологічні особливості окремого тваринного або рослинного організму, а в тому, щоб показати їм і навчити бачити життя природи, ввести їх у розуміння біологічних процесів.

Екскурсії мають велике пізнавальне й виховне значення. Вони розширюють і поглиблюють знання учнів. Учні бачать рослини і тварин у природному середовищі: рослини – у зв’язку з ґрунтом, тварин – у зв’язку з рослинами, дістаючи уявлення про біоценози, про цілісність природи у певну пору року тощо.

Під час екскурсій раніше одержані поняття про окремі організми та явища зливаються в ширше поняття про природу. Безпосереднє спілкування з природою, пізнання її явищ не тільки дають учням конкретні, правильні біологічні поняття, а й мають велике виховне значення.

Спостереження природних явищ під час екскурсій при належному керівництві учителя сприяє утворенню первинних уявлень про матеріальність світу, взаємозв’язки і розвиток у природі, значення природних багатств для народного господарства, про необхідність охорони і відтворення їх. Учням пропонується подивитися навколо себе та навести приклади негативного впливу людини на природу. Школярі виявляють пошкодження кори та обламані гілки на деревах і кущах, протоптані стежки на газонах. Безпосереднє спілкування з природою є невичерпним джерелом високих моральних почуттів. Кожен крок у природу пов’язаний з етичними проблемами:

• Як поводитися, щоб зберегти красу та багатство природи для тих, хто прийде сюди завтра?

• Як спостерігати за життям птахів, звірів, щоб не зашкодити їм?

• Як змалювати рослинність, не завдаючи шкоди їй?

Відповіді на ці запитання школярі знаходять на екскурсії. Конкретним виявом ставлення учнів до природи є їхня практична діяльність під час проведення екскурсій у природу.

Під час екскурсій учні відчувають емоції естетичного характеру. Живе сприймання краси природи викликає любов до природи, до Батьківщини.

Методи проведення екскурсій привчають учнів орієнтуватися на місцевості, спостерігати, порівнювати, встановлювати зв’язки між явищами, знаходити потрібні об’єкти, набувати навичок самостійної натуралістичної роботи – елементарного дослідження природи.

На екскурсіях збирають матеріал, що використовується у майбутньому на уроках, позаурочних і позакласних заняттях. При цьому набуваються навички збирання живих об’єктів, колекціонування і гербаризації.

Екскурсії в сільськогосподарське виробництво, на дослідно-селекційні станції, у плодові розсадники показують застосування біологічних знань на практиці. Різноманітні сорти рослин і породи тварин, створені людиною умови, що підвищують урожайність рослин і продуктивність тварин, ознайомлюють учнів з тим, як людина керує природою.

Уточнення й розширення біологічних понять, виховання наукового світогляду, екологічного мислення, естетичних та патріотичних почуттів, набуття умінь спостерігати у природі – усі ці можливості вчителеві треба мати на увазі під час проведення екскурсій.

Екскурсії виховують колектив учнів у іншій, відмінній від шкільної обстановки, в процесі незвичайної пізнавальної діяльності. Вони належать до активних форм пізнання природи. Екскурсії є заняттям під відкритим небом, тому до них ставляться такі самі високі вимоги, як і до будь-якого заняття.

Принципи екскурсійної роботи:



  • доступність екскурсійного матеріалу (за розумінням екскурсантами і за спогляданням);

  • вивчення живих організмів у зв’язку з навколишнім середовищем.

  • принцип предметної наочності, адже учні мають змогу сприймати явища та предмети в природному вигляді;

  • зв’язок екскурсійного спостереження зі знаннями і уявленнями учнів;

  • використання міжпредметних зв’язків з географією, фізикою, історією, народознавством, літературою, малюванням;

  • формування екологічного мислення;

  • виховання патріотизму, любові до рідного краю;

  • принцип систематичності, що сприяє засвоєнню певної системи знань.

Розрізняють програмні та позапрограмні екскурсії. Якщо програмні (навчальні) екскурсії проводяться за навчальною програмою і їх основна мета практичне ознайомлення з матеріалом чи його закріплення, то позапрограмні (позакласні) екскурсії носять дослідницький характер, а учні, які беруть у них участь, найчастіше зацікавлені в кінцевому результаті. Позакласні екскурсії проводяться за планом позакласних заходів, безпосередньо не пов’язуються із вивченням програмного матеріалу, але мають велике загальноосвітнє значення.

Види екскурсій за характером об’єкта:



  • музейні;

  • екскурсії в природу;

  • екскурсії за певним маршрутом;

  • екскурсії на виробництво.

Види екскурсій за місцем в навчальній роботі:

  • вступна екскурсія, що проводиться перед вивченням відповідної теми з метою підготовки учнів до її сприйняття, щоб викликати інтерес, дати імпульс подальшим заняттям;

  • урок-екскурсія (або заняття-екскурсія), що розкриває новий матеріал з опорою на експонати;

  • підсумкова екскурсія, що проводиться після попереднього вивчення матеріалу і закріплює його;

  • оглядова екскурсія, що завершує вивчення великої теми і проходить в кінці семестру чи навчального року.

За тривалістю екскурсії можуть бути одноденними і багатоденними (походи), за способом пересування – активними (пішки, на лижах, велосипеді, човні) і пасивними (поїздом, автобусом), за кількістю учасників – груповими (до 20 чоловік) і масовими (більше 20 чоловік).

Позакласні біологічні екскурсії можна проводити з усіх біологічних предметів на найрізноманітніші теми. Наприклад, можливі екскурсії на такі теми: „Пори року”, „Ліс – легені планети”, „Як поводити себе в природі?”, „Весна в природі”, „Ранньоквітучі рослини лісу”, „Лісова аптека”, „Барви осені”, „Полювання за дикими рослинами”, „Ґрунт і рослини”, „Життя рослин у лісі”, „Рослини під водою”, „Комахи – захисники лісу”, „Пізнай свій рідний край”, „Життя під снігом” та ін.

Екскурсії юннатів звичайно носять дослідницький характер і вимагають від учасників попередньої підготовки, знайомства з літературою та правильним розподілом завдань між членами групи.

За часом такі екскурсії можуть бути досить різні. Звичайно вони відбуваються в межах одного дня, але відомі й тривалі краєзнавчі походи й експедиції юннатів, розраховані на цілі тижні, з досить великою програмою обстеження даної місцевості. Такі експедиції залишають глибокий слід у свідомості їхніх учасників.

2. Підготовка та проведення екскурсій у природу

Екскурсія як форма організації навчально-виховного процесу має певну структуру, показану на схемі:



Етапи проведення екскурсії

Підготовка вчителя до екскурсії

(визначення теми, мети, огляд місця, складання плану,

маршруту, інструктивних карток)



Підготовка учнів до екскурсії

(організаційна та пізнавальна)

Вступна бесіда



Постановка завдань, інструктаж вчителя



Самостійні роботи учнів

(спостереження та досліди, фенологічні спостереження),

проведення біологічних ігор




Колективне обговорення результатів роботи учнів



Підведення підсумків екскурсії,

узагальнююча бесіда

Опрацювання матеріалів екскурсії



Оформлення гербаріїв та колекцій


Складання звітних таблиць


Підготовка звітів, доповідей, стінгазети



Поповнення біологічного музею


Робота з організації екскурсії для учнів загальноосвітніх шкіл має включати три періоди:



  • підготовчий;

  • робота під час екскурсії;

  • діяльність після завершення екскурсії.

Екскурсія має велике значення тільки тоді, коли вона добре підготовлена, а не є просто веселою прогулянкою. Результати екскурсії безпосередньо залежать від підготовчої роботи. Особливо значущою є підготовка як керівників екскурсії з одного боку, так і учнів – з іншого. Саме тому підготовчу роботу можна поділити на дві частини: підготовка вчителя та підготовка учнів.

1) Підготовка вчителя до екскурсії може мати декілька варіантів організації залежно від того, хто буде її проводити:

а) якщо екскурсію веде екскурсовод, учитель має вивчити маршрут, об’єкти огляду, супровідний текст, щоб узгодити з екскурсоводом план екскурсії, ознайомити його з особливостями класу, рівнем знань учнів;

б) якщо екскурсію веде учень (це можна робити в шкільних і краєзнавчих музеях), то його необхідно відповідно підготувати, надавши необхідну консультацію та літературу, забезпечивши підготовку належним контролем;

в) якщо екскурсію веде сам учитель, вона має ряд своїх переваг (знання характеру учнів та рівня їх підготовки) і недоліків (необхідно самому розробляти план проведення екскурсії); вчитель визначає тему, мету, вибирає місце її проведення.

Підготовка вчителя включає в себе теоретичний, практичний і особистісний компоненти. Щодо теоретичної підготовки педагога варто особливу увагу звернути на такі аспекти:

а) визначення найважливіших наукових питань, які стосуються обраної місцевості;

б) вивчення даних питань у науковій, спеціальній, екскурсійній літературі;

в) складання графіків, креслень, планів і спеціальних карт, які можуть характеризувати цю місцевість.

Практична підготовка вчителя передбачає ознайомлення з методами наукового дослідження; уміння та навички користування приладами, таблицями тощо; досвід знаходження і складання гербаріїв, колекцій і т. п.

Важливим напрямом підготовки керівника екскурсії є безпосереднє ознайомлення з вибраною місцевістю. Не можна вести екскурсантів у невідоме або маловідоме місце. Попередньо, за день-два, учителеві необхідно самому побувати на місці, оглянути місцевість, продумати, з чого починати огляд, на чому загострити увагу дітей, знайти найтиповіші об’єкти вивчення і визначити маршрут, обрати місця зупинок для пояснення, самостійних спостережень учнів, збирання матеріалів, узагальнюючої бесіди, відпочинку учнів. Під час підготовки визначають час переходів, зупинок і відпочинку.

Учитель заздалегідь визначає терміни проведення екскурсій, а перед наміченою екскурсією створює для учнів ситуацію необхідності в ознайомленні з вивченими явищами у самій природі. При цьому виділяються запитання, які потрібно з’ясувати, даються завдання для повторення та попереднього ознайомлення з матеріалом у плані підготовки до екскурсії. Учитель передбачає і зворотний зв’язок з екскурсією після її проведення; що варто потім пригадати з побаченого і як використати зібраний матеріал для демонстрування та лабораторно-практичних робіт.

Необхідно продумати методичні прийоми, які будуть використані в ході екскурсії, підготувати проблемні питання.

Відповідно до місця і об’єктів вивчення вчитель визначає структуру, методи проведення екскурсії і складає план-маршрут до неї.

2) Підготовка учнів до екскурсії має особливе значення.

Перед екскурсією необхідно обов’язково повторити правила поведінки в природі.

Це можна організувати у вигляді гри.



Гра „10 чому?”

1. Чому не можна голосно кричати?

2. Чому не можна струшувати дерева?

3. Чому не можна ламати гілки?

4. Чому треба пильно дивитися під ноги?

5. Чому не можна руйнувати мурашники?

6. Чому не можна рвати квіти з корінням?

7. Чому не можна підпалювати суху траву?

8. Чому не можна руйнувати старі шпаківні?

9. Чому не можна їсти незнайомі ягоди?

10. Чому не можна збивати ногами гриби?

Підсумок гри: В ході бесіди виробляються правила поведінки в природі.

Учням можна запропонувати прочитати вже готову пам’ятку поведінки в природі (див. додаток В).

У теоретичній (науковій) підготовці екскурсантів необхідно насамперед зацікавити учнів майбутньою екскурсією. Для цього всі питання, пов’язані з екскурсійною місцевістю, мають бути детально розроблені на уроках, спеціально проведених заняттях.

Порушуючи питання про практичну підготовку учнів, дослідники вирішують його через уміння збирати і складати колекції місцевих зразків, користуватися найпростішими приладами, картами, планами тощо.

Успіх екскурсії значною мірою залежить від організаційної підготовки. Має бути передбачено багато аспектів.

1. У попередній бесіді вчитель повідомляє учням тему та завдання екскурсії (крім спільних завдань, учні отримують й індивідуальні, які заносять в записник).

2. Якщо екскурсія відбувається за межами рідного населеного пункту – попереджаються батьки. Бажано, щоб під час екскурсії був присутній хтось із батьків, який би допомагав учителеві в організації екскурсії.

3. Учням необхідно нагадати правила поведінки на екскурсії (біля експоната потрібно ставати широким півколом, попереду – учні невисокого зросту, експонатів руками без дозволу не торкатися, не шуміти, надворі потрібно ставати від об’єкту з південного боку, щоб сонце не заважало розглядати).

4. Учням повідомляється про те, що брати на екскурсію: записник, ручку, олівець, при можливості фотоапарат чи відеокамеру; на кожну групу учнів повинні бути компас, лупа, лопатка, сокирка, метр, мотузка для обмежовування ділянок, етикетки, папки для гербарію, морилки, баночки, сачок тощо залежно від теми і класу. Звертається увага на відповідний одяг, взуття, на необхідність взяти їжу.

5. Потрібно заздалегідь домовитися про час і місце збору екскурсантів.

6. Для підтримання кращого порядку пересування у місті, в лісі, полі вчителеві доцільно об’єднати учнів (за їх бажанням) у психологічно-ком­фортні групи по 5-8 осіб і призначити (або обрати) старших. Крім того, школярі мають стежити один за одним, щоб не загубитися.

Завдання для робіт і окремі доручення (щодо перенесення спорядження, „розвідки” тощо) учитель дає по групах. Старші в групі відповідальні за дисципліну, збір учнів, виконання завдань. Вони стежать за порядком пересування, під час зупинок забезпечують розміщення навколо вчителя, щоб усім було видно, що він показує. Учитель під час екскурсії іноді збирає старших у групі для інструктажу. Така організація полегшує проведення екскурсії, запобігає відставанню окремих екскурсантів, порушенню дисципліни і виховує вміння працювати в колективі. У кожній групі можна обрати чергового „Зеленого патруля”. Його обов’язок – попередити можливі порушення учнями правил поведінки у природі.



Пізнавальна підготовка учнів полягає в тому, щоб учні знали, що треба побачити, роздивитися, впізнати у природі.

Учитель робить вступ на тему екскурсії, об’єднує учнів у групи й вручає їм завдання, позначивши запитання, які потребують попередньої додаткової роботи з літературою. Доцільно вказати, які книжки можна рекомендувати учням до екскурсії та які з них учні можуть використати після екскурсії, у процесі обробки матеріалу. Наприклад, запитання, які стосуються екскурсії до лісу, вимагають поглиблення знань про світлолюбні і тіньовитривалі рослини, біологічні особливості рослин, про поширення насіння тощо. Перед екскурсією дітям можна запропонувати прочитати книжку М.М. Верзиліна „Як зробити гербарій”, а окремі учні можуть використати шкільний визначник рослин і підготуватися до впізнавання 2-4 рослин.

До екскурсій, присвячених хребетним тваринам, зокрема птахам, учитель дає окремим учням завдання ознайомитись з двома видами птахів (розмір, забарвлення оперення, місця гніздування, живлення, спів). Відомості збирають за атласами, книгами та платівками (аудіокасетами) „Голоси птахів”. Такі завдання, які дають 10 учням, допомагають під час екскурсії розпізнати 20 птахів. Подібні завдання дають учням і щодо двох видів ссавців (сліди, запаси і залишки їжі, поведінка, нори). Під час екскурсії, якщо не вдається побачити самих тварин, можна спостерігати їх сліди і життєве середовище. Попередньо здобуті знання окремих учнів використовуються під час проведення екскурсії.

Перед екскурсією для учнів 10-11 класів заздалегідь вручають завдання для самостійної роботи протягом усієї екскурсії. Завдання охоплюють ряд питань, які вичерпують зміст теми екскурсії. Кожне запитання потребує вивчення ряду об’єктів і явищ. Об’єкти можуть бути різними, тільки б вони дали можливість виявити загальну закономірність.



Головне для кожної екскурсії – це активна пізнавальна діяльність учнів. Тому вони мають чітко знати: що треба спостерігати, про що дізнатися під час екскурсії, які знання, здобуті на уроці, використати і т. д.

3) Проведення екскурсії.

На екскурсії застосовуються різні методи: розповідь, бесіда, демонстрування, самостійні практичні роботи за завданнями (спостереження, розпізнавання, збирання об’єктів) тощо.

Методика екскурсії залежить від її теми й мети, віку та знань учнів. Під час проведення екскурсії виділяють дві її складові частини: інформаційну та робочу.



Інформаційна частина містить розповідь і пояснення вчителя, екскурсовода.

Робоча частина складається із дослідницької роботи учнів, збирання матеріалу, його опису, фотографування, виконання індивідуальних завдань тощо. Під час екскурсії учні записують місця зупинок, назви рослин і результати спостережень у своїх записниках.

Робота учнів під час проведення екскурсій в основному полягає у спостереженні за об’єктом, описуванні спостережень, деталізації, аналізі й порівнянні об’єктів, замальовуванні або фотографуванні, складанні схем, узагальненні побаченого впродовж дня.

Проведення екскурсії відбувається в такій послідовності:

І. Вступна бесіда, розповідь учителя.

ІІ. Самостійна робота учнів.

ІІІ. Підсумки екскурсії.

Екскурсія починається з визначення природного ландшафту. Учитель дає його коротку характеристику, відзначає типові ознаки даної пори року. В цьому разі увага школярів звертається на своєрідність і красу тих або інших ділянок природи. Можна звернутися до літературних творів, пейзажів видатних художників. Використання зразків образотворчого мистецтва й літератури є важливим чинником естетичного виховання. Це сприяє встановленню зв’язків і асоціацій у свідомості учнів, а отже, і зміцненню знань. Проте слід зазначити, що не варто надто захоплюватися поетичними порівняннями і тим самим завантажувати основний зміст екскурсії.

Учитель під час екскурсії використовує різноманітний цікавий матеріал, зачитує уривки віршів, використовує елементи гри (хто швидше, більше, правильніше), відповідає на запитання учнів.

Ігри, безпосередньо пов’язані з екскурсіями, повинні розвивати любов до живого, сприяти їх розпізнаванню і запам’ятовуванню. У грі учні психологічно готуються до реальних екологічних ситуацій, навчаються розуміти ставлення до природи, людей, які виконують різні соціальні ролі залежно від професії та посади, оволодівають прийомами спілкування з ровесниками, старшими друзями тощо.

Ігри та завдання під час екскурсій:


  • визначити сторони світу за мурашником;

  • визначити вік дерева за річними кільцями на пеньку;

  • визначити якнайбільше видів рослин, листки яких пропонуються;

  • визначити види рослин за плодами;

  • визначити види рослин за описами;

  • упізнати дерево на дотик (спочатку учень із зав’язаними очима обмацує стовбур дерева, а потім намагається його впізнати серед інших);

  • відгадати рослину за запахом;

  • відгадати тварину чи рослину за допомогою запитань, які передбачають відповідь „так” або „ні” (наприклад, „Чи ця рослина належить до покритонасінних?”, „Чи запилюється вона комахами?”, „Чи має сітчасте жилкування листків” і т.д.);

  • визначити сліди тварини;

  • визначити звіра за норою, птаха – за гніздом тощо.

Гра може бути побудована у формі відповідей на запитання „Що тут росте і хто тут мешкає?”, а також у формі вікторини. До неї входять запитання про значення рослин і тварин, їх користь у цілому та про окремі види, пояснення походження їх назв, назв міст, що мають рослинне або тваринне походження тощо.

Можна використовувати й рольові ігри. Наприклад, учні 6-7-х класів залюбки виконують „ролі” тварин, рослин, які перебувають під охороною, розповідаючи про значення кожного виду в природі й житті людини і обґрунтовуючи потребу його збереження. Орієнтовні теми рольових ігор для школярів такі: „Чому ми опинилися в Червоній книзі?”, „Рослини і тварини, які охороняються”, „Тваринний світ цієї місцевості”.

Проте головне в екскурсії – виконання практичних завдань. Вивчення теоретичного матеріалу поєднується з практичною роботою, що сприяє формуванню в учнів умінь і навичок, розвитку пізнавальних інтересів, активності та самостійності.

Наведемо приклади екскурсій, які можна провести у парку культури і відпочинку ім. Т.Г. Шевченка в Рівному.

Першу екскурсію доцільно провести в кінці вересня – на початку жовтня, так як у цей час найяскравіше виявляються осінні зміни в природі. Її метою є вивчення різноманітності квіткових рослин, їх життєвих форм, ознайомлення з осінніми явищами в житті рослин, з правилами поведінки в природі. На початку екскурсії вчитель розповідає історію парку, потім знайомить із деревами, кущами та трав’янистими рослинами парку. На цій екскурсії учні дізнаються багато цікавих відомостей про, здавалося б, зовсім звичайні рослини. Учитель пояснює, чим відрізняються дерева від кущів, звертає увагу на різноманітність рослин, називає знайомі учням види, показує різноманітність стебел, суцвіть і плодів, відмічає рослини, які цвітуть, вказує аборигенні види дендрофлори парку (липа серцелиста, береза бородавчаста, верба біла, граб звичайний, клен гостролистий), а також екзотичні (ялина колюча, туя західна, біота східна, катальпа бігнонієвидна, магнолія Суланжа, клен ясенелистий, самшит вічнозелений) та реліктові рослини (тис ягідний, бархат амурський), разом з учнями визначає ознаки „золотої осені”. Потрібно, щоб учні зрозуміли, що парк – це штучне природне угруповання, і знали, які є природні угруповання. Після вступної бесіди учням пропонується виконати самостійні завдання за інструктивними картками. Учні обстежують певну територію парку, визначають життєві форми рослин та окремі їх види, звертають увагу на рослини одного виду, які зростають у різних умовах існування (освітленість, вологість). З метою виховання у дітей естетичних смаків можна запропонувати таке завдання: „Виберіть улюблений куточок природи або окрему рослину, замалюйте їх. Поясніть, яке значення має колір у житті рослин”.

За підсумками роботи проводиться узагальнююча бесіда. Учитель під час екскурсії використовує різноманітний цікавий матеріал, зачитує уривки віршів, використовує елементи гри (хто швидше, більше, правильніше), відповідає на запитання учнів.

Цікаву екскурсію в парк можна провести під час вивчення теми „Відділ Голонасінні”. Як відомо, на цю тему відводиться досить мало часу на уроках (2 години), тому позакласна екскурсія в парк на тему „Різноманітність голонасінних парку” тут дуже доречна. Мета екскурсії – ознайомити учнів з різноманітністю Голонасінних, показати біологічні особливості Хвойних на прикладі рослин парку, формувати в учнів уміння визначати вид рослин за картками. Варто також акцентувати увагу на природоохоронному аспекті, адже якраз напередодні новорічних свят відбувається масове вирубування хвойних.

Найбільша кількість представників Голонасінних зосереджена справа від входу в парк, і починати екскурсію варто саме звідти. Під час вступної бесіди школярі згадують основні ознаки відділу Голонасінні. Вчитель наголошує, що в нас в природних умовах можна зустріти лише рослини, які належать до одного з класів відділу – класу Хвойні, або Шишконосні. Коротко повторивши особливості біології хвойних, учні приступають до самостійної роботи. Їм пропонується за даними картками-визначниками дізнатися назви видів рослин, які ростуть у парку, і паралельно зібрати гербарний матеріал. Визначають рослини за хвоєю.

Щоб більше зацікавити учнів, можна надати цьому завданню елементи гри. Для цього потрібно розділити учнів на групи, роздати їм план парку і позначити на ньому значком місце зростання рослини. Школярі повинні за описом ознак рослини знайти її на місцевості, користуючись планом.

Учні виконують таке завдання дуже уважно і сумлінно, намагаються визначити якомога більше видів рослин.

Під час наступної бесіди учні звітують про виконання завдань, визначаються переможці. Школярі приходять до висновку, що серед рослин парку до класу Хвойних належать різні види ялин, сосен, ялівців, різні форми туї західної, біота східна, ялиця біла, модрина європейська. Учитель звертає увагу учнів, що серед названих рослин є місцеві та інтродуковані (переважно з Північної Америки). З великою увагою учні слухають розповіді про рослини, які вони визначили. Їм повідомляється, що ялина колюча, яку не зовсім правильно називають голубою ялиною, завезена до нас із Скелистих гір Північної Америки і є найбільш зимостійким вічнозеленим деревом, має різні гарні декоративні форми (голубу, сріблясту, зелену, колоновидну). Сосна Банкса, сосна Веймутова, туя західна („дерево життя”) – також „американки”. А от біота східна походить з гір Північно-Західного Китаю. Ялівець козачий природно зберігся лише на вапнякових гірських схилах Карпатського заповідника, а також у верхньому поясі Кримських гір. Його батьківщина – гори Західної Європи, Карпати, Кавказ, Алтай...

Під час екскурсії школярі дізнаються, чи насправді хвойні є вічнозеленими рослинами, визначають вік сосни за гілками, слухають цікаві повідомлення. Також вони спостерігають за умовами зростання хвойних і визначають тіньовитривалі (ялина європейська, ялиця біла) та світлолюбні (сосна звичайна, яловець козачий) рослини. Результати екскурсії обов’язково оформляються і використовуються в подальшій роботі.

Не можна обминути увагою екскурсію в парк узимку. На ній школярі милуються зимовою природою, визначають пристосування рослин і тварин до життя взимку, спостерігають за птахами, оглядають дерева і кущі з метою виявлення яєць, личинок і лялечок комах, визначають дерева за силуетами.

Весняних екскурсій у парк можна провести дуже багато. Спочатку можна провести екскурсію для вивчення весняних явищ у природі. Учні розглядають ще безлисті дерева парку, спостерігають за набубнявінням бруньок, цвітінням вітрозапильних рослин (в’яза, тополі, клена, ясена), визначають однодомні та дводомні рослини тощо. Вивчити будову квітки і різноманітність квіткових рослин найкраще на екскурсії в кінці травня – на початку червня. Планувати її потрібно тоді, коли відбувається масове цвітіння комахозапильних рослин. Дуже добре показати учням квітки форзиції європейської, магнолії Суланжа, різних видів спірей, бузку, деревовидної півонії, золотого дощу, глоду, катальпи бігнонієвидної і т.д. Як і в попередніх екскурсіях, учні визначають рослини, спостерігають за ними, за їх запиленням комахами, грають в біологічні ігри, слухають цікаві повідомлення, активно працюють за завданнями вчителя, шукають відповіді на власні запитання. Розповідаючи про охорону та дбайливе ставлення до рослин, учитель може використати ряд­ки Р.Тагора:



Не сповільнюй кроків,

Не зривай квітів,

І тоді квіти будуть слідувати

З тобою всю дорогу.

Ознайомитись із видовим складом флори і фауни парку на декількох екскурсіях досить важко. Тому пропонуємо цю роботу не припиняти, а використовувати такі заняття на природі систематично. Проведення осінньої, зимової та весняних екскурсій на одному й тому ж місці не знижує інтересу учнів. Навпаки, кожного разу школярі пізнають у знайомому їм все нове й нове.

Наведемо орієнтовний перелік екскурсій у парк, які можна провести в позакласній роботі з учнями: „Прості і складні листки”, „Будова квітки і суцвіть”, „Різноманітність плодів та їх поширення”, „Різноманітність покритонасінних”, „Екзоти парку”, „Декоративні рослини та їх охорона”, „Пристосування рослин до життя в біогеоценозі”, „Вплив антропогенного фактора на живу природу”, „Комахи парку”, „Птахи парку”, „Лікарські рослини поруч із нами”, „Рекреаційна роль парку” та інші.

Цікавою може бути орнітологічна екскурсія. Проте її краще проводити в природному біогеоценозі, наприклад, у лісі. Готуватися до проведення екскурсії починають під час вивчення на уроках екологічних груп птахів. Перед екскурсією школярі вивчають у біологічному кабінеті колекцію опудал птахів, розглядають фотографії, таблиці, розпізнають за їх допомогою окремі види тощо. Великий інтерес викликає в учнів прослуховування перед екскурсією грамзаписів голосів птахів. Перед екскурсією можна подивитися діафільм „Перелітні та зимуючі птахи”. Крім того, готуючись до екскурсії, необхідно провести бесіду про охорону птахів, повідомити про те, щоб учні не чіпали знайдені гнізда і яйця птахів, поводилися в лісі спокійно, обережно, щоб не відлякувати птахів.

Практика підтверджує, що найкраще проводити орнітологічну екскурсію у середині травня. У цей час ліс ще не повністю вкритий листям і птахів легше побачити. Їх гніздові території розподіляються повсюдно на певній відстані одна від одної. Крім того, у період гніздування і відкладання яєць птахи майже весь час перебувають поблизу гнізда.

Учитель завчасно визначає маршрут, місця самостійної роботи учнів. Попередньо ознайомившись з місцевістю, намагається запам’ятати розташування гнізд, щоб потім показати учням. Це викликає в учнів інтерес до вивчення об’єкта, бажання активно працювати за завданнями вчителя.

У весняному лісі можна найчастіше побачити зябликів, зозуль, дроздів, мухоловок, строкатих дятлів. Майже всі ці птахи перебувають на одному місці. Тому до них можна наблизитись і розглянути їх. Цих птахів вибирають як об’єкт для спостережень.

Після проведеної підготовчої роботи учні самостійно називають види птахів лісу. Правильність назв учні разом з учителем перевіряють за визначником. В основу при цьому береться колір оперення, форма дзьоба, характерна поза, хвіст, ноги й інші частини тіла.

Учням пропонуються такі завдання для самостійної роботи:


  1. Розгляньте й опишіть зовнішній вигляд птахів, яких ви побачите на досліджуваній ділянці. Де зустрічаються птахи, на яках деревах?

  2. Поспостерігайте за поведінкою птахів. Визначте, що вони носять у дзьобах, з чого будують гнізда.

  3. Опишіть форму знайденого гнізда. З чого воно зроблене? Якщо в гнізді є яєчка, охарактеризуйте їх розмір, колір і кількість. Чи однакові яєчка за кольором і величиною? Виконуючи цю роботу не забудьте, що до гнізда не можна доторкатись руками, не можна турбувати пташок.

  4. Які птахи найчастіше зустрічаються на досліджуваній ділянці? Подумайте, з чим це пов’язано.

Такі завдання дістає кожна група учнів.

Проаналізувавши виконання самостійної роботи, вчитель підводить підсумки виконання завдань в цілому. Потрібно звернути увагу на те, що будова тіла птаха, тип гнізда, характер живлення тісно пов’язані з умовами його життя, і людина своєю господарською діяльністю не повинна порушувати цих умов.

На основі спостережень учні можуть розробити календар прильотів та відльотів птахів, „пташиний годинник” (години співу), а також пов’язати свої спостереження за прильотом окремих птахів зі змінами в рослин та неживій природі. Наприклад, юні орнітологи Острожецького ліцею Млинівського району Рівненської області (вчитель біології – Л.М. Новосад) встановили, що приліт різних птахів у їхній місцевості збігається з певними періодами. Перед скресанням річки Тишиця прилітають граки, жайворонки, шпаки, під час криги – лелеки, качки, під час позеленіння верхівок верб – ластівки, горихвістки, із встановленням сталої температури – зозулі, солов’ї, сорокопуди.

Досить пізнавальною є екскурсія на річку для вивчення рослинності та тваринного світу водойми і для поповнення шкільного живого куточка.

Учнів розділяють на групи, з яких кожна дістає певне завдання. З собою необхідно взяти на екскурсію водяні сачки, відерця, банки тощо.

На місці вчитель проводить вступну бесіду, після чого школярі виконують завдання. Одна група досліджує берег, вивчає та збирає водяні рослини. Друга група добуває водяних тварин. Керівники груп повідомляють про результати роботи, а вчитель підбиває підсумки. Протягом наступних днів учні проводять оформлення матеріалів і поповнення акваріумів у живому куточку.

Тривалість екскурсії не повинна перевищувати двох-трьох годин разом з дорогою. Наприклад, встановлено, що в дітей підліткового віку зосереджена увага та працездатність на екскурсії зберігаються біля двох годин, після чого в учнів послаблюється сприймання, увага їхня розсіюється й робота стає непродуктивною та малокорисною.

4) Опрацювання матеріалів екскурсії

Варто звернути особливу увагу на заключну частину екскурсії, важливість якої не менша, ніж підготовча діяльність. Мета висновків, зроблених на основі міркувань і спостережень, – з’ясування сформованості в учнів точної наукової картини природи. Підсумкова робота включає:


  • складання звітів учнями, підготовка статей до стінгазети;

  • систематизація екскурсійних колекцій, їх детальний опис;

  • використання на уроках чи заняттях гуртка друкованих матеріалів екскурсії, гербаріїв, колекцій тощо.

Обробка й оформлення зібраних матеріалів є важливою умовою закріплення, систематизації та узагальнення, знань, здобутих під час екскурсії.

Під час обробки природних матеріалів екскурсії одні з них передають до живого куточка (рослини, взяті з грудкою лісового ґрунту, водні комахи, лялечки та інші об’єкти) для дальшої роботи з ним, з інших складають гербарії, колекції, схеми й таблиці з монтуванням засушених рослин, виготовляють вологі препарати, організовують тематичні виставки, готують доповіді й звіти. Так складають гербарій і колекції мінливості різних ознак у рослин і тварин, пристосованості плодів і насіння до поширення, рослин до різних умов зростання, типів забарвлення комах тощо. Під час опрацювання екскурсійного матеріалу учні мають звернутися до літератури і довідників.

Оформлення результатів можна провести у вигляді а) звіту; б) реферату; в) виставки матеріалів екскурсії (малюнків, фотографій); г) випуску стіннівки чи газети, які повністю присвячені екскурсії; ґ) тематичного вечора з художніми читаннями, показом слайдів, невеликими учнівськими повідомленнями; д) конференції, на якій демонструються виготовлені гербарії, колекції і роблять повідомлення за матеріалами спостережень.

Дітям також пропонується написати твори-описи з таких тем: „Казковий подих весни”, „Прекрасне – поруч”, „Золота осінь”, „Тиша в природі” тощо.



3. Організація походів

Поряд з екскурсіями велике значення в позакласній роботі з біології мають походи.

Похід (експедиція) близький до екскурсії, але більш тривалий у часі (кілька днів) і у просторі (кілька об’єктів огляду), має більш складні пошукові завдання, пов’язаний з переборенням певних труднощів. Вони можуть бути комплексними й спеціальними. Наприклад, комплексні краєзнавчі походи юннатів розраховані на цілі тижні, їх завданнями є досить велика програма обстеження даної місцевості. В цих експедиціях проводять дослідження ряду питань з розділів біології, географії, з питань історії краю та фольклору. Тому в керівництві експедицією беруть участь кілька викладачів-предметників (переважно біолог і географ). Така позакласна робота залишає глибокий слід у свідомості учасників походу.

Спеціальні біологічні експедиції легші для проведення. Перед експедицією ставиться мета – обстежити характерну для даної місцевості флору та фауну, зібрати матеріали (гербарії, колекції, роздавальний матеріал) для вивчення курсу біології, зібрати рослини та насіння для розмноження на шкільній навчально-дослідній земельній ділянці, визначити місця виростання корисних рослин (грибів, ягід, технічних і лікарських рослин).

Походом зазвичай керує вчитель. За наявності великої групи дітей потрібно залучати допоміжний супровід із дорослих, особливо для організації учнів молодших класів. До керівництва різностатевою групою старшокласників варто запросити у супровід дорослих обох статей.

Прилади та спорядження, необхідні в поході. У поході потрібні компаси, папки для збирання й перенесення рослин, преси для сушіння рослин, лупи, совки для викопування рослин, мішечки для збереження зразків ґрунтів, морилки, баночки, сачок, зразки етикеток, мотузка, відра, лопати, сокири, чайники, сковорідка, кухонні ножі, аптечка, ножиці, сірники, свисток, фотоапарат, намети, електричний ліхтар, свічки та інше залежно від мети та віку дітей.

Спорядження умовно можна поділити на особисте, для кожного учасника походу, та групове, для всіх. Багато чого в екіпіруванні визначається тривалістю походу. Якщо, наприклад, група відправляється в одноденний похід, то в кожного повинно бути таке: рюкзак, казанок, миска, ложка, кухоль, фляжка для води, ніж, готові до вживання продукти на обід, індивідуальний санітарний пакет, записна книжка з олівцем. Групове спорядження такого походу: чайник, сокира, мотузка, сірники, аптечка, планшет, компас, шляховий журнал, фотоапарат, прилади, призначені для проведення спостережень, вимірів.

Під час багатоденного походу в кожного учасника, крім перерахованого вище, повинне бути таке: ковдра, простирадло, тепла куртка, плащ або тілогрійка, рушник, мило, зубна паста і щітка, пара трусів, ганчірка для витирання ніг, запасні шкарпетки, миска, ложка, запасні ґудзики, голка з ниткою і шпильки. Групове спорядження багатоденного походу: намет, електричний ліхтар, свічка, відро, два казанки, сковорідка, кухонний ніж, черпак, кухонний рушник, шило і ножиці, пінцет, бінокль, рулетка і рейка з розподілами, альбом для замальовок, кольорові олівці. Групове спорядження рівномірно розподіляється на кожного. Зрозуміло, відправляючись у багатоденний похід, треба взяти із собою достатню кількість різноманітних продуктів, які швидко не псуються.

Середня маса рюкзака для хлопчиків повинна дорівнювати приблизно 7-10 кг, для дівчаток – 5-7 кг.

У поході важливо правильно розподілити господарські обов’язки всіх учасників. Кожний виконує визначені обов’язки під час зупинки на ночівлю або на полуденний відпочинок.

Похід, як і екскурсія, складається з певних етапів проведення.

1) Організаційний етап розпочинається задовго до початку власне походу:

а) організатор попередньо визначає мету та завдання походу, розпочинає комплектування групи на основі певного учнівського об’єднання (учні завчасно повинні отримати батьківський дозвіл на участь у поході);

б) на перших зборах групи (а вони є регулярними аж до початку власне походу) обираються керівні органи (штаб у складі командира, завгоспа, відповідального за наукову роботу, відповідального за щоденник та ін.), які організовують підготовку групи до походу;

в) штаб, попередньо визначивши об’єкти дослідження і можливі засоби пересування, розробляє детальний маршрут походу, наносить його на карту;

г) визначаються засоби реалізації походу: джерела харчування, медичне забезпечення, пункти ночівлі тощо;

ґ) визначається час проведення походу, враховуючи час на перебування у початковому пункті маршруту (задля кінцевого узгодження й уточнення всіх деталей походу), зупинки в цікавих для огляду і екскурсій місцях, час на первинну обробку матеріалу, перепочинок тривалістю по 10-15 хвилин після кожної години походу, добову стоянку через 4-5 днів (для відпочинку, ремонту обладнання, прання, бані, закупівлі продуктів тощо), дозвілля учнів, перебування в кінцевому пункті маршруту (для упорядкування майна учасників перед поверненням додому), непередбачувані випадки;

д) спеціальна фізична підготовка учнів, інструктаж з техніки безпеки: вивчення правил безпеки в будь-яких умовах, які можуть трапитися (уміння правильно поводитися біля води, бути обережним з вогнем, обережно користуватися гострими предметами); вироблення вмінь орієнтуватися на місцевості, ходити на далекі дистанції тощо; підготовка учнів до подолання перешкод і надання взаємодопомоги у дорозі; формування групи рятувальників зі старших і більш досвідчених учнів;

е) наперед встановлюється режим походу: 8-9 годин на сон, регулярне чотириразове харчування тощо.

2) Проведення походу повинно відбуватися чітко за планом, у разі непередбачуваної затримки потрібно попередити про неї адміністрацію школи й батьків.

Під час походу необхідно більш цілеспрямовано досліджувати місцевий краєзнавчий матеріал і більш активно включатися в посильну для учнів роботу з охорони та відновлення природних багатств.

Важливий етап – розвиток спостережливості, вміння бачити й запам’ятовувати. Це досягається вправами в описі та замальовках окремих цікавих об’єктів.

Надзвичайно цінне уміння юних біологів фотографувати і знімати на відео все, що спостерігається. Тому треба постаратися одержувати в розпорядження учасників біологів походу фотоапарат і відеокамеру, запастися фотоплівкою. Важливо заздалегідь продумати програму зйомок і добре проінструктувати тих школярів, яким буде доручене її здійснювати.

Завдання походу – зібрати гербарій корисних і лікарських рослин, зразки листків і гілок кущів та дерев, колекцію метеликів, і навіть виготовити опудала найбільш розповсюджених у цій місцевості птахів і звірів.

Місця, де буде знайдене що-небудь цікаве, треба відзначити на плані. Не варто забувати про замальовки й фотознімки.

Перед об’єктивом фотоапарата може зненацька з'явитися цікава тварина, і тоді звичайний аматорський знімок стане документальним свідченням проживання цієї тварини в досліджуваному місці.

Юні біологи мають також звернути особливу увагу на вплив діяльності людини на життя рослин та тварин і, навпаки, рослин і тварин на формування природного вигляду даної місцевості. Розумне використання ресурсів живого і дбайливе, господарське ставлення до природи – от що повинні пропагувати школярі як своїм особистим прикладом, так і в спілкуванні з місцевим населенням.

Можна, наприклад, організувати гру-похід зі складання екологічної карти своєї місцевості, на якій будуть вказані річки, озера, джерела, ліси, парки, сквери, садки, гаї та інші об’єкти природи, що потребують негайної допомоги.

Штаб гри-походу оголошує мету та умови гри.

Мета походу: скласти екологічну карту району, міста, селища, села та ін.

Перший етап гри називається «Розвідка».

Карту місцевості розробляють самі учасники. Старші школярі можуть зробити карту великого району, а учні молодшого шкільного віку – карту двору, вулиці. На карту треба нанести „гарячі точки” свого району: забруднені річки, озера, джерела, а також ліси, луки, що потребують захисту. Їх необхідно позначити червоним знаком оклику – це „сигнал тривоги”. Потрібно обов’язково вказати назви річок і озер, селищ і районів – всі географічні назви об’єктів, позначених на карті. Карта та її опис, а також малюнки у вказаний термін надсилаються до штабу гри.

Після виконання завдання „Розвідка” та складання екологічної карти потрібно переходити до наступного етапу гри-походу. Штаб гри дає завдання – розкрити таємницю „знаків оклику”: з’ясувати причини забруднення повітря й водойм. Якщо річка чи озеро забруднені, необхідно дізнатися про причину такого їх стану, встановити, хто в цьому винен – підприємство, ферма, самі жителі. Якщо це підприємство, необхідно з’ясувати питання: чи передбачаються якісь заходи щодо очищення річки? Чи будуються очисні споруди? Слід звернутися до адміністрації підприємств, господарств, з’ясувати, як і ким забруднюються вода та повітря, вирубуються дерева, перетворюються на звалища луки й поля.

Гра-похід має творчий характер. Беручи в ній участь, школярі проходять усі етапи творчого процесу.

Оригінальною є ідея проводити під час походу різноманітні інтелектуальні та фізичні випробовування дітей на зразок телевізійної гри „Останній герой”. У ній беруть участь дві команди (прайди) по 6 гравців. Прайди заздалегідь вибирають назви та емблеми. Високий емоційний фон підтримується завдяки різноманітним формам випробувань для учасників. Після кожного іспиту команда шляхом таємного голосування видаляє одного гравця. Коли „виживає” 6 осіб з 12, вони об’єднуються в один прайд.

Варто наголосити, що особливого значення грі надає дух змагання, який стимулює колективне мислення. До того ж, гра – це не тільки відпочинок і розвага, не просте проведення часу. Вона має певний психологічний ефект. Підліток у цій грі може дізнатися про себе щось нове, він починає розуміти ставлення до себе з боку товаришів, своє реальне становище в колективі.

Під час гри використовують різні завдання, які виявляють розум, спритність і кмітливість учнів.

У вільний час під час привалів можна пограти в такі ігри:



  • „Хто згадає більше назв?”;

  • „Хто знає іншу назву рослини чи тварини?” (наукову та народну);

  • „Біологічна абетка” (перший учень називає представника рослин (тварин) на літеру „а”, другий – на „б” і т.д., хто не назве – вибуває із гри);

  • „Хто знає більше пісень (про рослин чи тварин)?”;

  • „Знайди своїх” (кожному учаснику гри видають картку з назвою рослини чи тварини, а він має якнайшвидше об’єднатися з представниками своєї родини);

  • „Так чи ні?” (учитель говорить тези, а учні повинні визначити, чи правильні вони сплескуванням у долоні).

Можна застосувати більш рухливий варіант останньої гри. Є дві команди: „Так” і „Ні”. Якщо відповідь правильна, то члени команди „Так” наздоганяють членів протилежної команди й навпаки. Кожен учень, якого спіймали, стає учасником протилежної команди.

Цікавою є гра на формування екологічної культури. Вчитель зачитує учасникам гри фрагмент щоденника юних мандрівників, а учні повинні виявити в них неправильні дії і підказати правильні.



Екологічне оповідання-загадка „Екскурсія до лісу” [75].

За тиждень тільки й було розмов у класі, як про майбутню подорож до лісу. В останню мить захворіла вчителька Ганна Василівна. Але ми вирішили все ж таки поїхати в ліс самі. Дорогу ми вже знали, запаслися продуктами, не забули про компас і транзистор.

Веселою музикою ми сповістили ліс про своє прибуття. Дні стояли жаркі, сухі, але в лісі спека не так відчувалася. Знайома дорога привела нас до березового гаю. По дорозі нам часто зустрічалися гриби – білі, підберезники, сироїжки... Хто зрізав пружні ніжки грибів, хто викручував, а хто й виривав. Всі гриби, яких ми не знали, збивали палками...

Нарешті привал... Швидко наломали гілок та розпалили багаття. Заварили в казані чаю, поїли та пішли далі. Перед тим, як вирушити з гаю, Петрик повикидав поліетиленові мішки, банки, сказавши: „Мікроби все одно їх зруйнують”. Червоні жарини багаття „підмор­гували” нам на прощання.

У кущах ми знайшли гніздо якогось птаха. Потримали у долонях теплі блакитні яєчка і поклали їх у гніздо. Сонце все вище піднімалося над обрієм. Справжня спека! На узліссі ми знайшли маленького їжачка. Вирішили, що мати його покинула та взяли його до школи.

У лісі досить багато мурашників. Петрик взявся нам показати, як можна отримати мурашину кислоту. Він настругав паличок й почав ними протикати весь мурашник. За хвилину-дві ми вже із задоволенням обсмоктували „мурашині палички”...

Раптово набігли хмари, потемніло, небо прорізали блискавки, загримів грім. Почався досить рясний дощ. Але нам вже було не страшно – ми встигнули добігти до одинокого дерева і заховатися під ним.

Стомлені, але радісні, ми йшли до станції, минаючи калюжі. Раптом поперек дороги проповзла змія. „Це гадюка!”, – закричав Петрик і вдарив її палкою. Ми підійшли до нерухомої змії і побачили в неї на потилиці дві жовтих плями. „Це не гадюка, – сумно промовила Марійка, – це вуж”. „ Все одно – гадина”, – відповів Петрик. Із оберемками лісових квітів ми йшли до станції. Через годину поїзд вже наближався до околиць міста. Весело минув день!



Допущені помилки:

  1. Голосна музика перелякає всіх звірів та птахів.

  2. Виривати гриби, а також збивати їх не можна.

  3. Для багаття збирають сушняк, а не ламають гілки. Взагалі в жарку, суху погоду багаття розпалювати не потрібно – може статися пожежа.

  4. Поліетилен майже не руйнується мікроорганізмами, дуже повільно руйнується металева банка, тому не можна кидати їх в лісі – потрібно забирати із собою і знешкодити.

  5. Багаття не залишають у лісі – треба засипати землею або загасити водою.

  6. Брати в руки яйця з гнізда не можна – птах може потім не сісти на яйця.

  7. Брати звірят та птахів з лісу в місто не треба – вони, якщо не загинуть у місті, то загинуть, якщо ви захочете знову завести їх до лісу. Мати їжачка могла відійти за їжею, вона обов’язково повернеться.

  8. Не можна що-небудь просувати в мурашник – порушуються взаємовідносини у цьому окладному угрупованні.

  9. Ховатись під час грози під одиноким деревом небезпечно – в нього може влучити блискавка.

  10. Не можна бити змій, навіть гадюк. Вони відчувають людину здалека й відповзають. Крім того, гадюки є корисними тваринами, тому що знищують гризунів.

  11. Не варто рвати лукові та лісові квіти – вдома вони швидко загинуть. Крім того, до букетів можуть потрапити рідкісні рослини.

3) Опрацювання матеріалів походу повинне розпочатися не пізніше ніж за 2-3 тижні після повернення з походу, поки враження про нього ще досить свіжі. Підсумок результатів походу оформляться у різних варіантах звіту, бажано їх підготувати декілька: виставка, вечір-звіт (проводяться не пізніше ніж за тиждень після закінчення походу), щоденник, альбоми, реферати (здаються не пізніше ніж за місяць після походу).

Зібраний матеріал після відповідного оформлення може бути широко використаний у шкільній практиці. Всі труднощі полягають у тому, щоб акуратно обробити й оформити зібраний матеріал, зробити його надбанням багатьох. Отут важливо визначити тему посібника або стенда виставки і дати чіткі завдання (індивідуальні та групові) щодо його оформлення. На стенді має бути розміщений зібраний під час експедиції матеріал (оформлені фотоальбоми, щоденники походу, колекції комах, ґрунтів, гірських порід, мінералів, гербарії і т.д.).

Організація звітної чи тематичної виставки може бути завершальним етапом екскурсії, походу, експедиції або самостійною формою, що присвячена висвітленню певної біологічної теми чи звіту учнівського об’єднання. Експонати виставки можуть стати основою створення біологічного музею.

Як бачимо, учитель біології має великі можливості для організації роботи з учнями безпосередньо в природі. Кожна екскурсія або похід не тільки збагачує їх новими знаннями, уміннями та навичками, але й дає можливість збирати необхідний матеріал для шкільного краєзнавчого музею і куточка живої природи. Знання, отримані на екскурсії, використовують у позакласній роботі з біології та на уроках. Активне використання краєзнавчих матеріалів, здобутих у процесі ексурсійно-туристичної роботи, у навчально-виховній роботі школи є найкращою нагородою колективові юних біологів.

Учителям варто приділяти більше уваги екскурсіям та походам, частіше їх використовувати в позакласній роботі з біології. Особливо важливо це для школярів великих міст.

Запитання і завдання для самоконтролю:


  1. Що таке екскурсія? Які є види екскурсій?

  2. Назвіть етапи проведення екскурсії.

  3. У чому полягає підготовка вчителя до екскурсії?

  4. У чому полягає підготовка учнів до екскурсії?

  5. Чим відрізняється похід від екскурсії?

  6. Які біологічні ігри можна проводити під час походів та екскурсій?

  7. Як можна використовувати матеріали екскурсій?

  8. Складіть тематику позакласних екскурсій на шкільне подвір’я.

З книги:


Мороз І. В. Позакласна робота з біології : навчальний посібник / І. В. Мороз, Н. Б. Грицай. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2008. – 272 с.
Каталог: wp-content -> uploads -> 2016
2016 -> Київський національний лінгвістичний університет базові навчально-методичні матеріали
2016 -> Програма навчальної дисципліни аграрне право опис навчальної дисципліни форма навчання Курс
2016 -> Черкаський інститут банківської справи Університету банківської справи
2016 -> Програма навчальної дисципліни господарське право опис навчальної дисципліни форма навчання Курс Семестр
2016 -> Методичні Рекомендації Запобігання і виявлення
2016 -> Програма додаткового вступного випробування з фаху для вступників на здобуття ос
2016 -> Кз «Веселівська районна різнопрофільна гімназія» Веселівської районної ради
2016 -> Урок №3 Реферативна робота
2016 -> Лекція №1 Вступна лекція: Екологія як наука Екологія мета, завдання, методи, основні терміни та визначення

Скачати 357.19 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка