«етнокультурний потенціал мікротопонімів українських карпат» Представлений цикл наукових праць «Етнокультурний потенціал мікротопонімів Українських Карпат»



Скачати 163.58 Kb.
Дата конвертації20.03.2017
Розмір163.58 Kb.
ТипРеферат
РЕФЕРАТ

Циклу наукових праць Сокіл-Клепар Наталії Василівни



«ЕТНОКУЛЬТУРНИЙ ПОТЕНЦІАЛ МІКРОТОПОНІМІВ УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ»
Представлений цикл наукових праць «Етнокультурний потенціал мікротопонімів Українських Карпат» розпочато ще 2005 р. і активно триває досі. У ньому логічно об’єднано статті та монографію, адже вони взаємопов’язані та втілюють мовно-естетичний код нашого народу. Таким чином, до циклу ввійшла монографія «Мікротопонімія Сколівщини» (Львів, 2008. – 206 с.), 17 статей і 3 тези.

Для того, щоб створити хоча б одну статтю, необхідно десятки, а то й сотні найменувань, збір яких продовжується і сьогодні. Так, власні польові записи авторки цього циклу становлять понад 10 000 одиниць. 5000 із них закладені в основу монографії «Мікротопонімія Сколівщини» (2008). Решта – формують поки домашній архів та відображаються у різноманітних статтях. Матеріал зібрано з сотень сіл Львівської, Івано-Франківської та Закарпатської областей, що відтворюють карпатський ландшафт. Вперше зібрано великий масив мікротопонімів та комплексно проаналізовано крізь призму століть (з кінця ХVІІІ і до початку ХХІ ст.). В українській мікротопонімній науці прийнято аналізувати найменування на синхронному зрізі, а в запропонованій роботі вперше аналізуються назви діахронно. Залучено живий мовний фактаж респондентів, а також легенди, перекази для всеохопного (не лише лінгвістичного) культурного трактування онімів.

Серед найактуальніших проблем сучасної лінгвістики виділяються питання національної специфіки мовних та мовленнєвих явищ, що допомагають осягнути глибини національного мислення, менталітету. Тому сьогодні лінгвістичним імперативом став аналіз етнічно маркованої лексики. Матеріал для аналізу береться не тільки з мовознавчих джерел, а й з історичних, географічних, соціальних, культурологічних, психологічних тощо. Фокус дослідницької діяльності зміщується на периферію, тому відбуваються активні процеси синтезу і симбіозу, що дозволяють простежити зв’язок людини з мовними явищами, їх взаємовплив. Ономастика початку ХХІ ст. теж дещо змінила свої орієнтири у вивченні та аналізі мовних явищ, фактів, одиниць. Скажімо, якщо всередині та наприкінці ХХ ст. домінував системно-структурний підхід, то сьогодні це в основному антропологічно-когнітивний. Людина – творець та носій мови – знову стає «мірилом усіх речей». Мова сьогодні не сприймається поза межами існування людини. Вважають, мова має тіло і дух так само, як і людина. Тіло – це все матеріальне, яке ми сприймаємо візуально та аудіально, а дух закладений в етимологічному, семантичному фонді мови та передається з покоління в покоління на ментальному рівні.

Власне мікротопонімна лексика яскраво вливається в межі таких наукових досліджень, оскільки містить в собі чимало культурної інформації. Онімна лексика репрезентує можливість людини «утримувати в пам’яті» використання різних засобів мови, набір її емоційно-оціночних і словотвірних засобів. Методологія вивчення пропріальної лексики теж дещо урізноманітнилася. Так, раніше за основу будь-якого дослідження брали переважно описовий метод з елементами статистики, стратиграфії, порівняння, зіставлення тощо. Проте в запропонованому циклі природно поєдналися як традиційні, так і новітні підходи дослідження.

Пріоритетом сучасної ономастики стало вивчення власних назв із погляду їх культурної конотації, взаємозв’язку походження онімів із побутом, життєвими цінностями народу. З’ясовано, що географічні найменування наділені соціальними та культурно-історичними конотаціями. Концептосферу досліджуваних онімів формують насамперед ментальні уявлення та образи, тобто емпіричний досвід народу.

Карпатський регіон, що аналізується в зазначеному циклі, неповторний як із погляду природно-культурних особливостей, так і з боку етнографічної диференціації, адже тут проживають бойки, лемки та гуцули, а багатство діалектів збуджує мислиннєву й мовну фантазії народу, що відображається у мовній картині світу. Носієм такої картини світу, безперечно, є не одна особа, а їх сукупність.

Географічні простори України яскраво вилилися в мікротопонімні одиниці. Люди не лише номінували ріки, гори, поля, кутки села, але й осмислювали ці реалії у слові. Топонімічна система дозволяє відтворити «географічну» картину світу певного етносу за допомогою «топонімічних» концептів. На мовному рівні будь-який топонім – це насамперед знак, а на ментальному – концепт.

Варто зауважити, що мікротопоніми неспроста взято для логічного аналізу, оскільки вони становлять значний науковий інтерес. Власне, окреслимо кілька чинників, які виражають актуальність запропонованого дослідження.

1) Багатий фактографічний матеріал досі ще недостатньо зібраний та належним чином не проаналізований, зважаючи на величезну кількість існуючих мікротопонімів на різних теренах України. Вони хіба частково фіксувалися при з’ясуванні ойконімікону певних регіонів, адже деякі мовознавці вважають їх першим етапом у з’ясуванні топонімії загалом. Тому регіональне, детальне вивчення окремих територій просто необхідне. Наша робота – перший етап у всеохопному зборі та систематиці мікротопонімів.

2) Мікротопоніми відносяться до унікальних та своєрідних одиниць, оскільки їхнє творення залучає різні фактори: лінгвістичні, історичні, географічні, етнокультурні. Це зумовлено здатністю зберігати в собі різночасові елементи та відображати цілісну лінгвістично-географічну історію окремої території. Мікротопонімні феномени є невичерпним джерелом історичного минулого українського народу, що містять важливу інформацію про розвиток краю, ландшафт, господарську діяльність, культуру, традиції тощо.

3) Вивчення мікротопонімії важливе й тим, що це сфера живого мовлення. Мікротопоніми як одиниці цього мовлення швидко реагують на зміну природних умов, більш рухливі, змінні, нестійкі, варіативні порівняно з назвами великих об’єктів. Через те їх потрібно фіксувати й досліджувати відразу, поки вони безпосередньо існують у живому мовленні. Найменування невеликих об’єктів, безумовно, піддаються часовим змінам, які призводять іноді до цілковитого зникнення онімів. Оскільки вони побутують у живому мовленні, то й записувати їх без нього неможливо, бо саме цей топоконтекст розкриває нам ширші горизонти при дослідженні найменувань.

4) Досі залишаються нез’ясованими чимало питань загальнотеоретичного рівня, чітко не окреслені межі та обсяг мікротопонімів. Скажімо, у східнослов’янській ономастиці прийнято вважати, що мікротопонім – це власне ім’я природного фізико-географічного мікрооб’єкта чи створеного людиною, що має вузьку сферу вживання і функціонує на певній мікротериторії. Воно відоме обмеженому колу людей, які живуть поблизу названого об’єкта. Східнослов’янські мовознавці трактують мікротопоніми як назви незаселених, так і заселених мікротериторій. У західнослов’янському мовознавстві, насамперед у польському та чеському, до мікротопонімів зараховують найменування лише незаселених місцевостей.

Отож, актуальність дослідження зумовлена необхідністю комплексного вивчення мікротопонімії, що охоплює семантику, етимологію мотивувальної бази, словотвірні моделі та структурні різновиди мікротопонімів у синхронії та діахронії, а також народну перцепцію навколишнього світу та роль людини у формуванні та побутуванні онімів. Перелічене коло наукових проблем допоможе фахово оцінити творення і функціонування назв у лексичній системі мови.

Розгляд мікротопонімії Українських Карпат цінний не лише новим онімним фактажем, а й вирішенням практичних завдань, розширенням деяких теоретичних розробок. Важливим є те, що увага акцентується на побутуванні та розвитку мікротопонімії кінця ХVІІІ – початку ХХІ ст. Такий підхід до розгляду питання вагомий, адже до цього часу мікротопоніми вивчали винятково на синхронному зрізі функціонування. Праця доцільна як певний результат для створення майбутнього наукового узагальнення з національної мікротопонімії.

Крім того, мікротопоніми виступають носіями різних регіональних і говіркових ознак. Деякі апелятиви збереглися винятково в онімах або вживаються в певній говірковій практиці. У мікротопонімній базі містяться елементи як літературного, так і діалектного мовлення, тому завдяки мікротопонімній лексиці можна виявити особливі діалектні утворення, характерні для досліджуваного регіону.

Мікротопоніми як компоненти мови, своєю чергою, допомагають відтворити етнокультурний фон формування української нації. Адже, відомо, що мова – досконала система символізації колективного досвіду – є символічним ключем до розуміння етнокультури. Мікротопоніми – фрагмент мовної картини світу і саме в ній відображається етнічний менталітет, який формують окремі культурні концепти. До їх складу входить і топонімічна система.

Топонімічна картина світу характеризується насамперед часо-просторовою прив’язкою об’єктів, що мають локальне, регіональне та діалектне обмеження. Топонімічна картина світу складається з невеликих оронімних, гідронімних, ойконімних, мікротопонімних пазлів. Кожна така частина особлива в тому плані, що відзначається специфічним регіональним ландшафтом, менталітетом людей, соціальними, історичними, господарськими, культурними умовами тощо.

Топонімічна картина світу важлива, оскільки навколишнє середовище (а це насамперед географічні та соціальні умови, тобто геоантропогенний взаємозв’язок) є пріоритетним для людини. Умови людського буття, орієнтація, рух, зрештою все існування, відбувається в географічному середовищі. Скажімо, мешканець села перебуває в оточенні гір, лісів, рік, озер, доріг, чагарників тощо, у той час, як і міський житель ходить дрібними вуличками, більшими алеями, проспектами, минаючи квартали, райони, масиви. Отож, людина пізнає світ, тим самим моделюючи його в топонімічній картині світу. Окрім того, у запропонованому циклі залучено до аналізу топонімічні легенди та перекази, які увиразнюють, розширюють народне світорозуміння, погляди на навколишню дійсність.

У представленому циклі вперше проаналізовано мікротопонімну лексику з погляду концептів «Людина», «Простір», «Гора», «Вода», «Сакральність», «Колір», «Число». Всі вони між собою пов’язані, взаємозумовлені та реалізуються у різних аспектах, скажімо, «Людина» – це насамперед етнічні, соціальні, гендерні, індивідуумні та конотативні показники.

Концепт «Простір» представлений кількісно великою групою назв. Ментальна репрезентація і мовне втілення просторового концепту виражається через локалізацію об’єкта; розмір, протяжність; форму, конфігурацію; обжитість простору.

Концепт «Гора» базується на такому різновиді топонімів, як мікроороніми, що яскраво виражаються в карпатському топоніміконі. Оронімами прийнято називати будь-який елемент рельєфу земної поверхні – підвищення, заглибини, рівнини (гора, горб, вершина, скеля, берег, хребет, яма, яр, долина, низина тощо). Незважаючи на те, що саме ороніми – особливі виразники гірського рельєфу, все ж вони ще не достатньо вивчені, особливо в ментальній царині. Такий матеріал, окрім фізико-географічних показників, виражає народне сприйняття природних особливостей краю, втілює творчий імператив у домінуванні орооб’єктів.

Концепт «Вода» входить до конститутивних елементів карпатської мікротопонімії, адже після оронімів гідроніми займають чільне місце в досліджуваному топоніміконі. Як відомо, гідроніми – найархаїчніші серед усіх інших видів онімів. Об’єкт дослідження залежить від географічного розташування території та її фізичних показників. У запропонованому циклі обрано концепт «Вода», оскільки він акумулює в собі узагальнену гідронімну сітку Карпат, яка формується здебільшого з дрібних потоків, джерел, струмків, невеликих річок.

Концепт «Сакральність» втілюється в структурі окремої простірної зони, яка має певний міфічний чи сакральний статус. Надприродні сили бувають злі (демон) та добрі (Бог). Такі назви в мікротопоніміконі досить суб’єктивні, оскільки суб’єктивний сам опис ірреальних образів, об’єктів, місць тощо. Це все зводиться до ментальності народу, витвору його фантазії, сталої системи образів тієї чи іншої нації.

Концепт «Колір» неоднозначний, оскільки зазначені оніми можуть входити до інших концептосфер, скажімо «Сакральності». Канву кольорової семантики мікротопонімів становить чорна барва. У народній психології саме цей колір відображає негативне, темне, зле, жахливе, хоча в мікротопоніміконі виражається в основному пряме забарвлення об’єкта.

Концепт «Число» як виразник рахунку, кількості є одним із засобів освоєння світу, орієнтиром у просторі. Число у просторі – це своєрідна матриця, за допомогою якої регулюється людське існування, цінності. Це стосується багатьох рівнів, у тому числі й мікротопонімів. Концепт «Число» в мікротопонімах, однак, реалізує не лише квантитативну, але й магічну функцію, адже здавна відома магія чисел. Проте для географічного простору пріоритетним все ж залишається реальне значення числа. Так називали безіменні, однотипні території з числовою диференційною одиницею.

З’ясувавши всю вагомість окресленої проблематики, що розгорнута в циклі наукових праць «Етнокультурний потенціал мікротопонімів Українських Карпат», необхідно наголосити, що системний збір та аналіз мікротопонімів і надалі залишається першочерговим завданням українських ономастів.



Мета роботи полягає у здійсненні лексико-семантичного, етимологічного розгляду твірної бази мікротопонімів, виявленні основних словотвірно-структурних типів мікротопонімів на синхронному та діахронному рівнях, дослідженні мікротопонімів Українських Карпат в етнолінгвістичному аспекті, тобто в аналізі інформації про світ, що закріплена в символічні формі, – мікротопонімах – і має відбиток лінгвокультурної маркованості.

Об’єкт дослідження – мікротопоніми Українських Карпат. Ця територія відтворює всю палітру карпатських говірок. Під мікротопонімом розуміємо назви невеликих гір, вершин, схилів, берегів, полів, полян, полонин, урвищ, западин, ярів, доріг, криниць, балок, боліт, джерел, потоків, кутків села, кладовищ, млинів тощо, в яких закладена цінна інформація про ландшафтні особливості території, історію краю, господарську діяльність її мешканців, етнокультурний розвиток. Таким чином, для дослідження залучаються як природні об’єкти, так і рукотворні.

Предмет дослідження – лексико-семантична природа твірної бази мікротопонімів, їхня етимологія, культурна значимість, словотвір і структура на синхронному та діахронному рівнях. Народна візія мікротопонімів займає теж одну з вагомих лакун в зазначеній праці.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що вона є першою спробою комплексного дослідження мікротопонімії Українських Карпат не лише з мовознавчого погляду, а й крізь призму народного розуміння появи онімів. Вперше введено в науковий обіг новий мікротопонімний матеріал (понад 10 000 одиниць), розглянуто географічні найменування крізь призму діахронії. Це дозволило відтворити певним чином лінгвістичну, географічну, історичну, соціальну та етногенетичну характеристику краю.

Теоретичне значення полягає в удосконаленні лексико-семантичних та структурно-словотвірних особливостей мікротопонімів досліджуваного краю. Проаналізовані джерельні матеріали, отримані результати і висновки дослідження відкривають нові можливості для подальшого вивчення української, зрештою, й інонаціональної мікротопонімії, оскільки територія Карпат, як відомо, розташована і за межами нашої країни. Важливу роль мають структурний, семантичний, історичний та етнокультурний аспекти розгляду мікротопонімів, з’ясування їхнього зв’язку з дійсністю, народною ментальністю. Висновки та узагальнення сприяють розробці цілісної концепції мікротопонімії, усвідомленню тяглості української етнокультурної традиції та її впливу на історичну пам’ять народу. Систематизований фактичний матеріал увиразнює лексикографічні перспективи вивченння мікротопонімії як важливого компонента лексичного складу української мови.

Порівняння з кращими українськими та зарубіжними аналогами. Підготовлений цикл праць виконано на високому методологічному рівні, який цілком відповідає вимогам сучасної лінгвістичної науки. Варто зауважити, що цей цикл праць є першим в українській ономастичній науці дослідженням з даної проблематики.

Практична значимість роботи полягає у розширенні лексичної бази з мікротопонімії Українських Карпат та заповненні прогалини в етнокультурному вивченні мікротопонімів. По-перше, це стало можливим завдяки виходу монографії «Мікротопонімія Сколівщини» (2008) та опублікуванням низки статей. Монографію використовували інші дослідники при написанні дисертаційних робіт (В. Баньоі, О. Проць) та викладанні курсу української мови у вищих навчальних закладах.

Отож, етнокультурний потенціал мікротопонімів Українських Карпат відображається насамперед у пріоритетних концептах: «Людина», «Простір», «Гора», «Вода», «Сакральність», «Колір», «Число». Їх основу формують стабільні компоненти, які відображають фрагмент україномовної картини світу. Карпатський ономастикон сформували архетипні ціннісноорієнтаційні основи культури нашого народу. Вони яскраво виразились у мовній картині світу та стали основними при творенні і побутуванні карпатських топонімів.

Таким чином, мова, етнос і культура тісно взаємопов’язані. Етнокультурний аспект мікротопонімів досліджуваного краю відображає насамперед аксіологічні пріоритети народу. Мікротопонімна лексика концентрує в собі культурологічну інформацію міфологічного, релігійного, фольклорного характеру. Досліджувані власні назви містять етнокультурне начало, оскільки вони як пізнавальні знаки окреслюють «географічні» фрагменти світу та яскраво відтворюють специфічні форми буття етносу, творять своєрідний етнокультурний текст, що проливає світло на історію народу, його поселення, культурні відносини тощо.

Результати представленого наукового циклу було апробовано на:



6 міжнародних конференціях: Міжнародна ономастична конференція «Традиційне і нове у вивченні власних імен» (Донецьк – Горлівка – Святогірськ, 2005); 9-а Міжнародна наукова конференція «Проблеми української термінології» (Львів, 2006); Міжнародний науковий конгрес «Іван Франко: дух, наука, думка, воля» (Львів, 2006); Міжнародна науково-теоретична конференція «Актуальні проблеми дослідження граматики та лексикології» (Вінниця, 2006); ХVІІ Міжнародний славістичний колоквіум (Львів, 2008); ІІ Міжнародна наукова конференція «ЛІНГВАЛІЗАЦІЯ СВІТУ» (Черкаси,2010); 4 всеукраїнських: Всеукраїнська наукова конференція «Гуцульський діалект в українських писемних пам’ятках і художній літературі» (Коломия, 2008); Всеукраїнська науково-практична конференція «Українська мова у національному просторі» (Львів, 2009); Всеукраїнський лінгвістичний форум молодих учених (Київ, 2010); ХІV Всеукраїнська ономастична конференція «Українська онімія в часі та просторі» (Івано-Франківськ, 2011).

Також окремі блоки роботи обговорювали на засіданнях відділу фольклористики Інституту народознавства НАН України.

Результати запропонованого циклу наукових робіт увійшли до 1 монографії, 17 статей, 3 тез.


ПЕРЕЛІК ПУБЛІКАЦІЙ, В ЯКИХ ВІДОБРАЖЕНА РОБОТА:

Монографія:

1. Сокіл Н. В. Мікротопонімія Сколівщини / Н.В.Сокіл. – Львів, 2008. – 206 с.

Статті:



2. Сокіл Н. Відонімні мікротопоніми Сколівщини / Наталія Сокіл // Наукові записки. Серія: Мовознавство. 1(13). – Тернопіль, 2005. – С. 117–128.

3. Сокіл Н. Географічні терміни в мікротопонімії Центральної Бойківщини: порівняльний аспект / Наталія Сокіл // Проблеми української термінології. – Львів, 2006. – № 559. – С. 288–292.

4. Сокіл Н. Мікротопоніми Сколівщини, що походять від термінів на означення рельєфу місцевості / Наталія Сокіл // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. – Львів, 2006. – Вип. 38. – Ч. І. – С. 192–202.

5. Сокіл Н. Мікротопоніми суфіксальної деривації (на матеріалі мікротопонімії Сколівщини) / Наталія Сокіл // Актуальні проблеми дослідження граматики та лексикології: Матеріали Міжнародної науково-теоретичної конференції 4–5 жовтня 2006. – Вінниця, 2006. – С. 88–93.

6. Сокіл Н. Географічні назви села Тухлі (за повістю Івана Франка «Захар Беркут») / Наталія Сокіл // Народознавчі зошити. – Зош. 5–6. – Львів, 2006. – С. 737–741.

7. Сокіл Н. Морфологічний спосіб деривації мікротопонімів Сколівщини / Наталія Сокіл // Вісник Прикарпатського університету імені Василя Стефаника. Філологія. – Вип. ХV–ХVІІІ. – Івано-Франківськ: Видавничо-дизайнерський відділ ЦІТ, 2007. – 460–463.

8. Сокіл Н. Мікротопоніми і ойконіми: питання взаємозв’язку / Наталія Сокіл // Студії з ономастики та етимології. – К., 2007. – С. 267–272.

9. Сокіл Н. Топоніми як важливе джерело для формування світогляду туриста-краєзнавця (за матеріалами с. Тухлі та повісті І. Франка “Захар Беркут”) / Наталія Сокіл // Вісник Львівського інституту економіки і туризму. – Львів, 2007. – № 2. – С. 124–128.

10. Сокіл Н. Динаміка мікротопонімів Бойківщини / Наталія Сокіл // Українська культура: з нових досліджень. Збірник наукових статей на пошану Степана Петровича Павлюка з нагоди його 60-ліття. – Львів, 2007. – С. 414–419.

11. Сокіл Н. Народна географічна термінологія Гуцульщини та Бойківщини / Наталія Сокіл // Вісник Прикарпатського університету. Серія: Філологія (мовознавство). – Вип. ХІХ–ХХ. – Івано-Франківськ, 2008. – С. 43–46.

12. Сокіл Н. Мікротопоніми села Тухлі у творі Івана Франка «Захар Беркут» / Наталія Сокіл // Іван Франко: дух, наука, думка, воля. Матеріали Міжнародного наукового конґресу, присвяченого 150-річчю від дня народження Івана Франка (Львів, 27 вересня – 1 жовтня 2006). – Львів, 2009. – Т. 2. – С. 424–430.

13. Сокіл Н. Метафоричні мікротопоніми Центральної Бойківщини: етнолінгвістична візія / Наталія Сокіл // Народознавчі зошити. – 2009. – Зош. 1–2. – С. 230-238.

14. Сокіл Н. Етнокультурний аспект мікротопонімів Бойківщини / Наталія Сокіл // Народознавчі зошити. – 2009. – Зош. 5–6. – С. 757–763.

15. Сокіл Н. Мікротопоніми Франкового села / Наталія Сокіл // Українське літературознавство. – 2010. – Вип. 72. – С. 99–107.

16. Сокіл Н. Вербалізатори кольору в мікротопонімах Бойківщини / Наталія Сокіл // Мовознавчий вісник: Збірник наукових праць / МОН України Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького / Відп. ред. Г. І. Мартинова. – Черкаси: Видавець Чабаненко Ю. – 2010. – Вип. 10. – С. 56–58.

17. Сокіл-Клепар Н. Семантичне наповнення концепту «вода» в мікротопонімах Українських Карпат / Наталія Сокіл-Клепар // Вісник Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Філологія. – Вип. ХХІХ–ХХХІ. – Івано-Франківськ: Вид-во Прикарпатського національного університету, 2011. – С. 187–190.

18. Сокіл Н. Концепт «Гора» в мікротопонімах Українських Карпат / Наталія Сокіл // Народознавчі зошити. – 2011. – № 3. – С. 482–488.
Тези:

19. Сокіл Н. Мікротопонімія Сколівщини: лексико-семантичний аспект / Наталія Сокіл // Традиційне і нове у вивченні власних імен. Тези доповідей Міжнародної ономастичної конференції 13–16 жовтня 2005 р. – Донецьк – Горлівка – Святогірськ, 2005. – С. 113–115.

20. Сокіл Н. Концепт «сакральність» у мікротопонімному просторі Бойківщини / Наталія Сокіл // Українська мова у ХХІ столітті: традиції і новаторство. Тези доповідей Всеукраїнського лінгвістичного форуму молодих учених. Київ, 21–23 квітня 2010 року. – К.: ІАЦ «Спейс-Інформ»; ФОП Гудименко, 2010. – С. 201–203.

21. Сокіл Н. Образні мікротопоніми як вияв людського світосприйняття (за матеріалами Бойківщини) / Наталія Сокіл // Четверті всеукраїнські наукові фольклористичні читання, присвячені професору Лідії Дунаєвській (програма, тези доповідей). – К., 2010. – С. 64.

Кандидат філологічних наук,

старший науковий співробітник Н. В. Сокіл-Клепар

Учений секретар

Інституту народознавства

НАН України О. О. Герій





Каталог: sites -> default -> files
files -> Положення про порядок підготовки фахівців ступенів доктора філософії та доктора наук в аспірантурі (ад’юнктурі) та докторантурі вищих навчальних закладів
files -> Відділ аспірантури та докторантури Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини
files -> Київський національний університет імені Тараса Шевченка
files -> Програма вступного іспиту до аспірантури зі спеціальності 22. 00. 03 соціальні структури та соціальні відносини Затверджено
files -> Культура Античності. Культура Давньої Греції
files -> Системотехнічні засади та інструментально-програмні засоби створення та підтримки цифрових словників сидорчук надія Миколаївна
files -> Міністерство освіти І науки україни державний економіко-технологічний університет транспорту
files -> Конспект лекцій для студентів усіх спеціальностей освітньо-кваліфікаційних рівнів «спеціаліст»,
files -> Конструкції для енергоефективного відновлення забудови, постраждалої від надзвичайних ситуацій

Скачати 163.58 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка