Філософія, її походження, проблематика та функції



Сторінка34/36
Дата конвертації16.03.2017
Розмір8.34 Mb.
1   ...   28   29   30   31   32   33   34   35   36

!

Компоненти науки

за з.\истом

знання про світ

знання про алгоритми дій та діювих операції)

знання про можливості людини її її ставленні до світу



за класифікацією

паї /см про форми та сфери існуючого (при­родознавство, історія, соціологія, етног­рафія, анатомія, психологія)

ш науки логіко-мстодологічного або інстру­ментального напряму (математика, лог­іка, теорія систем, пригра му вапни)

гуманітарні науки (філософія, культуро­логія, фіюлогія. ре.іігісзпанапва, естетика та ні.)

Лише беручії всі ці наукові напрями в комплексі, ми може­мо скласти виправдане уявлення про науку взагалі. В загаль­ному плані термін "наука" використовується у трьох основ­них значеннях:

1) в нашииршому значенні -як будь-який свідомо відфіксований досвід (в такому випадку ми кажемо '1Це буде мені наукою"');



2) в широкому значенні - як сукупність достовірних, перевіре­них та обґрунтованих знань у будь-якій сфері пізнання;

3) у вузькому значенні - як природознавство, в якому домінує логіко-математичнии апарат.

Свого часу /. Кант виголосив тезу про те, шо в кожній га­лузі знання рівно стільки науки, скільки в ній є математики. Математизоване природознавство, починаючи з XVII ст., стає у Європі взірцем науки як такої. Тому є своє пояснення, бо саме таке спрямування наукового натхнення призвело до швидкого технічного прогресу в Європі. Але таке тлумачен­ня науки невиправдано звужує її зміст та функції.

Спираючись на розглянуті особливості науки, ми, разом із дослідниками в галузі наукознавства, можемо виділити такі її суттєві ознаки:



% наявність проаналізованого та систематизованого досто­вірного знання, узагальненого до ступеня вираження у ньому сут­тєвих зв'язків пізнаваної предметної галузі (відкриття та дослід­ження законів тих явищ, що вивчаються);

'Ь єдність у цьому знанні описування, пояснення та передба­чення;

*Ь наявність методологічно-операційної складової частини, за допомогою якої можна як перевіряти наявні знання, так і отри­мувати нові;

Ч> єдність кількісного та якісного аналізу досліджуваного



предмета;

наявність особливої мови з точним закріпленням змісту за



кожним терміном;

^> категоріальний зміст знання, тобто наявність оріентов-ио-конструктивних понять, єдність яких дає певний зріз пред­метного змісту буття, що отримує назву фізичної, хімічної, біологічної та ін. реальності;



% наявність вихідних принципів та аксіом, загальнофілософсь-ких припущень, що лежать в основі кожної науки, надаючи її змісту та викладу характеру системної єдності;

% задоволення певної соціальної потреби.

У реальному суспільно-історичному існуванні наука постає V трьох проявах:



певна сукупність знань, відомостей, інформації діяльність із продукування таких знань

сукупність соціальнихугрупувань, колективів, інститутів та установ, що забезпечують здійснення зазначеної діяльності

Прояви науки в суспільномуі житті

Нарешті, ми звертаємося до поняття технології. З інженерного та соціального погляду технологія це сукупність умов, чинників, компонентів, що забезпечують оптимальне використання та засто­сування техніки. Технологія передбачає певну організацію та пеону послідовність актів, дії, що загалом приводять до необхідного резуль­тату. Сюди входять соціально-культурні чинники, знання, екологічні, ергометричні та психологічні аспекти людських технічних дій. Але існус і лсщо специфічне значення терміна "технологія": в англійській науковій традиції частинку "логія" витлумачують не як закон або зако­номірність, а в первинному значенні — як "слово", "теорія", "знання"'. На відміну від вказаного значення, поняття технологія тут розуміють як комп­лекс наук, пов'язаних із буттям техніки. Як звичайно, ці науки групують відповідно до названих раніше ознак техніки: це комплекс природничих, проективних, пропедурно-методологічних та соціальних наук про техніку.

Поняття технології не с другорядним порівняно з наукою та технікою. Навпаки, значною мірою значення і оцінка техніки виз­начаються саме в технологічному аспекті, адже недарма існує вислів:'' Техніка в руках варвара перетворюється у метаюбрухт". "Технологія, — як зазначає американський соціолог Дж.П. Грант, — пронизує собою всі наші думки про світ і про нас са­мих. Пришестя технології поставило вимогу змін у наших уяв­леннях про те, що є добре, що таке добро, як треба розуміти здоровий глузд і шаленство, справедливість І несправедливість, раціональність та ірраціональність, красу і потворність".

Сьогодні рівень технології, тобто розуміння і використання при­родних, людських та соціальних вимірів техніки, значною мірою визначає загальний рівень культури суспільства. Німецький філо­соф Г.Рополь зазначає: "Разом із технікою повинен імпортуватися також і орієнтований на техніку спосіб життя: успішне передання техніки пов'язане з відповідним переданням культури".



20.3. Зв'язок розвитку науки І техніки з розвитком суспільства

Із розглянутих раніше положень можна зробити висновки:

по-перше, про те, що науки, техніка, технологія є досить складними явищами суспільного життя і що вони пов'язані з глибинними засадами людського існування;

> по-друге, про те, що між ними існує необхідний зв'язок.

Історія свідчить, що технічний розвиток може досягати досить значного рівня у відносно малорозвинсних країнах, як це було, наприклад, у Старо­давньому Єгипті та Китаї XIV ст. Але наслідки такого розвитку ніколи не досягали тих результатів, що їх ми маємо в сучасній Європі. Це свідчить про те. що, незважаючи на можливість відносно автономного розвитку тех­нічних умінь, лише тоді розвиток техніки набуває характеру динамічного і стійкого у своїх основах процесу, коли він переплітається і поєднується з розвитком науки та соціальної структури.

Тс саме можна сказати і на адресу науки. Нині можемо констатувати, що вивчення прогресивного поступу суспільства свідчить про внутрішню єдність розвитку науки, техніки і технології. Європейська наука бере поча­ток із пошуків та відкриттів Стародавньої Греції, а саме — із дослідження змісту понять, що формують знання, а отже, з доведення, обгрунтування, ар­гументації, тобто з технологічної сторони інтелектуальної діяльності люди­ни. Так звана "теорема Шфагора" була відома своїми результативними величинами ще задовго до Шфагора, але характеру саме теореми, тобто логічного доведення, вона набула в Шфагора.

Так само розуміння води як першооснови всього сутнього існу­вало у східній міфології, але лише Фалес Мілетський почав це обґрунтовувати, раціонально тлумачити та пояснювати. Ста­новлення науки у Стародавньому світі ще мало пов'язувалось із розвитком техніки. Тут наука, діставши поштовх для розвит­ку зі сфери соціального життя та технічної діяльності, нагромад­жувала переважно технічні складники інтелектуальних пошуків. І хоча окремі напрями знання перехрещувались із практични­ми потребами (наприклад, діяльність Архшеда), це радше було винятком, ніж правилом. Ту ж тенденцію ми спостерігаємо і в Середні віки. Але самий факт втягування великої групи етносів у єдиний культурно-історичиий процес сприяв поступовому роз­ширенню напрямів пізнання та сфер застосування знань.

Найвражаючішою сферою технічної діяльності зрілого Се­редньовіччя було будівництво храмів. Саме тут, за свідчен­ням істориків науки, ми й знаходимо перший відомий нам і вже згадуваний факт наукової експертизи проекту будівництва Міланського собору (1386 р.). Власне, стабільна картина роз­витку науки, техніки та технології в їх взаємозв'язку почи­нається в Європі з епохи Нового часу {XVII ст.). Дослідники виділяють наступні етапи в розвитку науки та техніки.

Основні етапи розвитку науки і техніки

-+■ перший етап (прибл. 1660-прибл. 1750) -науки і техніки тут іпсти-туаіізуються (виникають Академії наук і власне інженерна діяльність;; зв язокміж наукою і технікою можна простежити за такими напрямами: а) виникне техніка для наукових експериментів, яка починає досить активно розвиватися па ґрунті вже наявних тех-нічних досягнень; б) утверджується механічна картина світу;

-► другий етап - початої; промислової революції (кінець XVIII ст. -усе XIX ст.). Тут бурхливий розвиток техніки починає вимагати зас­тосування науки. У топ самий час виникає економічна потреба у втіленні иаукоао-іиструмеитальиих нипрацюваиь у виробництво. Тобто виникає зустрічний рух науки, техніки і технології одне до одного:

-►■ третій етап - XX ст. - тут зв 'язок науки і техніки стає система­тичним і спеціально плановим, і в цьому зв'язку наука поступово ви­ходить на прохідне місце

Інколи виділяють ширші і. навпаки, детальніші періоди нау­ково-технічного розвитку. Наприклад, античну та середньові­чну науку розглядають як перший етаїкш якому пізнання ще до­статньо не відокремилось від ремісництва. Наукову революцію Нового масу виділяють як другий період — період відокремлен­ня науки від практичних потреб. А кінець XIX і XX ст. вважа­ють періодами нової синкретичної взаємодії науки і техніки.

* Уже розглянуті підходи до аналізу розвитку науки та техніки свідчать, що вони, безперечно, пов'язані з розвитком суспільства, з його поступом, але прямого -і простого зв язку тут пемас. Загалом переважає тенденція до інтепсивпішого розвитку інтелектуальних методик наукового пошуку, яку врешті-решт речюмує випереджаль­ний хід розвитку науки порівняно з технікою та виробництвом.

Але навряд чи ми знайдемо на протязі всієї історії європейсь­кої цивілізації незаперечні та однозначні підтвердження визна­чального впливу науки і техніки на розвиток суспільства. Таку тенденцію можна спостерігати лише у другій половині XX ст., але її тут говорити про неї можна лише з певним застереженням (про це докладніше йдеться у подальших підрозділах). Важлив­ішими для розвитку суспільства є міжінднвідуальні зв'язки, ство-

рення умов для свободи особи, характер зв'язків між політични­ми інститутами та громадянським суспільством. В історії євро­пейської цивілізації можна умовно виділити такі етапи, в яких по-різному постає зв'язок науки й техніки з розвитком суспільства:

* на першому етапі в архаїчних суспільствах зрушення у техніці, тех­нології та. знаннях позначалися на якісних змінах епох;

* на другому етапі в цивілізованих доіндустріальиих суспільствах відбувався поступовий процес нагромадження потенціалу методик інте­лектуального пошуку та технічних новацій;

* па третьому етапі інтегральний розвиток науки й техніки дедалі більше починає визначати перманентні (неперервні) кроки в розвитку всіх провідних сфер суспільного життя.

* Отже, наука, техніка, технологія це надзвичайно складні і впли­вові напрями людської.життєдіяльності, пов 'язані зі способом людсь­кого само утвердження у світі. Наука і техніки вступають у складні й неоднозначні зв 'язки з провідними сферами суспільного життя, але загалом вплив науково-технічного розвитку на суспільство зростає.

20.4. Проблема оцінки впливу техніки на розвиток суспільства

Як уже зазначено в попередньому викладі, у XX ст. техні­чний розвиток набув усебічного й бурхливого характеру. Тому XX ст. характеризують як =угсхнічне, =>атомне, ^кос­мічне, =>кіберн стичне, =>століття автоматики, ^комп'ютери­зації, =>роботпзації та ін. Але XX ст. знаменне також надзви­чайною, нечуваною раніше напруженістю усіх соціальних протиріч, надзвичайною конфліктністю і навіть трагічними соціальними катастрофами. Обличчя цього століття не мож­на собі уявити без техніки і технічних новацій.

Розвиток транспорту, зв'язку, засобів комунікації зробили всю планету осяжною і досить невеликою. Люди стали жити тепер життям усієї планети і раптом наочно відчули реальний сенс терміна "людство". Але водночас відчули і надзвичайну різноманітність, складність, неоднозначність суспільства, побачили й цілу низку смертельних небезпек для нього. І зно­ву-таки значну роль у такому усвідомленні відіграла техніка в її зв'язку з наукою і технологією.


1^

Інколи сучасний стан справ у суспільстві порівнюють із сюжетом відомої казки: джин вирвався із пляшки, а прибор­кати його вже неможливо.



Як би там не було, а розвиток науки і техніки і< XX ст. змусив увалено до них придивитися, спеціально займатися їх дослід­женням. Унаслідок того виникли зовсім нові науки: а) ^■філософія техніки, або філософія науки і техніки; б) ^наукознавство ;а) ^-комплекс технічних наук, що в Англії іменується "ТесІшоіо§у" ; г) =>історія природознавства та техніки; д) ^-соціологія науки та техніки; є) =>інжеиерна психологія та ін. Зусиллями цих наук розроблена цілий комплекс проблем.

Насамперед — це проблема загальної оцінки феномену техніки в розвитку сучасної цивілізації. За класифікацією К. Ясперса, у другій половині XX ст. сформувалися три позиції щодо оцінки техніки.

...... Оптимістична оцінка роз-

витку техніки резюмована в різних варіантах концепції технократизму, що її запо­чаткував американський дослідник Т. Веблен. Вихід­ну тезу можна сформулюва­ти так: техніка сама здатна нейтралізувати або й подолати ті негативні наслідки, які несе людству її розвиток і поширення. Тобто технічні системи ство­рюють засоби і передумови поступової гармонізації життя і про­цесів у суспільстві. Для такої оцінки, безперечно, є підстави. Справді, ми бачимо, як прогрес техніки дає змогу переборюва­ти смертельні раніше хвороби, зменшувати гостроту екологіч­ної кризи, вирішувати конфліктні ситуації у суспільстві, забезпе­чувати динамічний стан суспільної інфраструктури. Але громадськість непокоїть те, що за кожним новим поворотом у науково-технічному поступі виникають нові небезпеки, причо­му масштаб їх загрози зростає, і наперед невідомо, чим повин­но буде людство розраховуватися за чергову технічну вигадку. Крім того, на розвиток техніки впливає і соціальний егоїзм, тобто в гонитві за технічними новинками дуже часто не вра-



'' Позиція щодо '■'.' оцінки техніки %'■ (зи К. Ясперсом)

оптимістична

песимістична

нейтральна

ховують їх зворотного негативного впливу на людину. У соц­іально-політичному аспекті людство, знову-таки, не застра­ховане від авантюристичних кроків деяких політиків на зра­зок Садама Хусепна або від захоплення ядерної зброї злочинцями.

Нарешті, розвиток техніки веде до дедалі більшого її проник­нення у психологічні сфери людського життя. Тут виникають застереження морального і гуманістичного характеру: чи не при­зведе цей розвиток до тотального контролю за людьми з боку інформаційно-поліцейських служб? До тотального контролю за думкою?

Песимістичний напрям оцінки техніки дістав назву технофо­бії- жаху перед технікою. Прихильники такої оцінки висувають наведені раніше аргументи і роблять висновок про марність оч­ікування добра від розвитку науки і техніки. На їх думку, цей роз­виток не приведе ні до чого іншого, крім перетворення самої лю­дини на елемент технічних пристроїв. Людина вже відлучена від натуральних форм та проявів життя, від природи, а надалі ця тен­денція стане панівною. Комп'ютерна техніка не зробить люди­ну ні розумнішою, ні щасливішою, а радше ще більше незахище-ною і безпорадною, нездатною протистояти життєвим негараздам. Планета Земля поступово стане непридатною для життя, і, отже, бажання людини досягти благополуччя за допо­могою техніки призведе до ЇЇ виродження.

Нарешті, нейтральну оцінку науково-технічного розвитку можна передати словами К. Ясперса: "Одне, в усякому разі, очевидно: техніка — лише засіб, сама собою вона не є ні доб­рою, ні поганою. Усе залежить від того, що з неї зробить лю­дина, чому вона служитиме, в які умови людина її поставить". "Оскільки техніка сама не ставить перед собою ніякої мети, вона перебуває по той бік добра та зла або передує їм". Ця оцінка теж має своє виправдання і свої підстави. Але вона применшує значення вихідного зв'язку техніки з глибинними засадами людського буття.

Коли кажуть, що за допомогою ножа можна зробити хірургічну опера­цію і врятувати життя людині, а можна навпаки — убити людину, то чомусь забувають про те, що ніж спеціально зроблений для того, щоб розтинати речовину чи тканину, а отже, самий факт його створення передбачає таку культуру і таке розуміння існуючого, за яких припускається можливість і виправданість механічного розтину природно існуючого під час людського

втручання у світ. Наполягання на неприпустимості вбивства свідчить лине про бажання обмежити сферу застосування ножа, а не про ліквідацію у ньо­го властивості розтинати. Відомий вислів доречно відзначає: "Якщо в пер­шому акті на стіні висить рушниця, то в якомусь акті вона повинна вистре­лити''. Тобто без наявності в техніки певних властивостей, що закладеш в її конструкцію під час виготовлення, без певної світогляди о -психол о гічної та теоретичної основи технічної діяльності техніку неможливо було б викори­стати як у позитивному, так і в негативному планах.

В оцінці техніки як нейтральної прихована дуже небезпечна акс­іома про те, що слід не стільки вдосконалювати техніку в напрямі зменшення або нейтралізації Ті негативних функціональних проявів, скільки певним чином виховувати та дисциплінувати тих, хто пра­цює з технікою. Не еідкидаючи значення останнього, ще раз зробимо наголос на тому, що не молена штучно відривати техніку від її інте­лектуального та психологічного забезпечення. З огляду на попередні міркування не можна не визнати справедливість за словами Ф.Рап-гіа: "Амбівалентність (наявність протилежних значень) техніки не можна усунути. Техніка служить для полегшення і вивільнення, але також: створює нові обмеження, обтяження та прилучення, ЇЇ вва­жають гарантом людського розвитку та соціального поступу, про­те вона викликає також нелюдські й руйнівні наслідки ".

Зауважимо й те, що сумнозвісна Чорнобильська катастрофа засвідчила: мало мати навчений персонал, треба ще й техніку зробити такою, яка би була максимально безі іечною наві гь за умов помилок з боку персоналу.

У техніці дуже виразно постає вихідний драматизм людського сі а-новища у світі, бо ми не можемо бути людьми без техніки, як і не ¥ можемо тотально технізуватися. Ми не можемо існувати, не втру-ф чаючись у самодостатній хід природних і іроцесів, але не втручан­ня може нам вартувати нашого існування і навії ь існування на­шої планети.

Наука ча техніка схематизують, ділять, фрагментують безперервну стрічку життя, але саме через це огрублення ми починаємо бачити, розуміти і цінувати цілість та безпосередність. Принаймні сьогодні ми розуміємо, що людський шлях цивілізованого розвитку (правда, лише в європейському варіанті) — це шлях до диференційованої суцільності, до збільшення склад­ності культури та інтелекту, нюансів у нашому ставленні до буття, а все це ми здобуваємо за допомогою техніки. За влучним визначенням К. Леонтьє-ва, розвиток культури постає як розповсюдження "квітучоїскладності та розмаїтої гармонійної творчості".

20.5. Особливості історичного розвитку науки і техніки

Наука і техніка можуть розвиватися як через поступові кількісні нагромадження, так і через досить радикальні зміни в їх вихідних підвалинах. Перший шлях розвитку визначаєть­ся, звичайно, як еволюційний, а другий — як революційний.



Першою технічною революцією вважають так звану нео­літичну революцію у знаряддях праці, що відбулася приблиз­но за 10-8 тис. років до Р.Х. До цієї революції знаряддя праці, що їх виготовляли з каміння протягом близько 1,5-2 млн років, були грубі і примітивні. Але ось раптом знарядь праці стає на­багато більше, вони значно досконаліші, витончені, і їх іноді важко відрізнити від творів ужиткового мистецтва.

Другу (дуже важливу за наслідками) технічну революцію Євро­па переживає у другій половині XVIII — на початку XIX ст. Це так звана промислова революція: тут виникають машини, для яких характерна наявність трьох конструктивних елементів: 1) робо­чого знаряддя; 2) передавального механізму та 3) силового при­строю. Машини надзвичайно збільшують продуктивність праці і поступово починають проникати в різні сфери життя.

Першою науковою революцією більшість дослідників вважає виникнення науки в XVII—XVIII ст., тобто виникнення сучас­ної експериментальної науки. У цей період уперше створюєть­ся цілісна наукова теорія, що містить всі необхідні ознаки науки як такої, — це класична механіка Ньютона. Ця теорія мала добре розвинений математичний апарат і давала мож­ливість обчислювати і передбачати хід фізичних процесів.

На зламі XIX—-XX ст. відбулася нова наукова революція, унас­лідок якої утворилась некласична наука: =>теорія відносності, ^квантова механіка, =}галактична астрономія, =>кібернетика.

Наука у XX ст. вийшла на дослідження "мікро", "макро "та "мега-пронесів" світу в їх єдності та переплетенні і тим самим відкрила шлях до небачених раніше техніко-технологічних зрушень. Це, зок­рема, створення =$космічиої техніки, =$гепної інженерії, =>камп 'ю-териої, =>лазерної техніки, ^/ядерної енергетики та ін.

?

Одним із наслідків цієї революції був вихід науки та техніки на принципово новий рівень взаємодії: складність сучасної тех­ніки є такою, що керувати нею без попереднього наукового дос­лідження, обгрунтування, експериментування неможливо.

Тому у XX ст. відбулися процеси: а) органічного злиття розвитку науки і техніки; б) виходу науки на провідне місце в її зв'язку з тех-• нікою.

А результатом того врешті-решт стала і певна революція у конструкції машини: з'явився так званий четвертий елемент машини — кібернетично-обчислювальний пристрій, що поро­див тенденцію до перетворення машини в саморегульований машинний комплекс. Усе це часто визначають як науково-технічну революцію XX ст.

Як уже було відзначено, бурхливий розвиток науки і техн­іки у XX ст. загострив або змусив трохи по-іншому зрозуміти деякі традиційні проблеми людського буття, а отже, пробле­ми філософії та соціології. Серед них — перегляд періодизації історії європейської цивілізації. Ще на початку 60-х років фран­цузький соціолог Р.Лрон виділив 5 стадій економічного рос­ту європейського суспільства.

Стадії економічного розвитку європейського суспільства (за Р.Арондм) '■ ■

>- традиційне суспільство, що жило за рахунок продуктів, які воно бра­ло переважно з природи, без суттєвих змін останньої;

■>■ підготовка зрушення - це період епохи Відродження і початок епохи Нового часу;

>■ зрушення - період перших технічних відкриттів промислової рево-

-^ люції;

індустріальне суспільство, що активно переробляє природу на основі

-► машинного виробництва;



постіндустріальне суспільство - суспільство, що використовує ав­томатизоване виробництво, кероване інформаційною технікою, в усіх сферах життєдіяльності п орієнтоване на масове задоволення життєвих потреб своїх членів.

Ж.Еллюль, загалом поділяючи подібний погляд, виділяє у зв'язку з цим у розвитку техніки три стадії: І) знаряддя ручної праці; 2) машини; 3) автомати.

Американський дослідник /". Кап дає таку періодизацію роз­витку суспільства, пов'язану з розвитком науки і техніки.

1) велика сільськогосподарська революція, ! що відбулася приблизно 10 тис. років тому і забезпечила людству стабільні засоби для існування

2) великий перехід, що розпочався у XVII ст.,і є переходом від традиційного суспічьства до технотронного (панування техніки). Цей період мас 3 стадії:



Періодизація розвитку суспільства в залежності від розвитку науки І техніки (за Г.Каном), .

^> а) індустріальна революція (почалася прибл. 200 років)

^> б) технологічна революція (розгорнулась у другій половині XX ст. і триватиме близько 200 років)



% в) постіндустріальна революція (вона знаменувтпиме собою повернення до прямих зв 'язків із природою на основі надзвичайно гнучкої та розвиненої технології)

Дещо інші періоди в розвитку суспільного науково-техніч­ного поступу виділяє французький соціолог Ж.-П.Каптен. Це три хвилі: перша хвиля ■— промислова революція, друга хвиля — науково-технічна революція XX ст., третя хвиля — техно­логічна революція, що почалася у 80-х роках XX ст.

Але широко поняття третьої хвилі ввійшло в науковий обіг після виходу у світ праці американського дослідника А.Тоффлера ''Третя хвиля". На думку Тоффлсра. третя хвиля науково-технічного посту­пу цс технологічна революція, що завершує аграрну ( "перша хви­ля") та промислову революцію ("друга хвиля"). А.ТоффлерйДйлсиє, що технологічна революція приведе до повернення до доіпдуспіріаль-них форм розвитку суспільства на новій основі на основі =$біоін-дустрії, =$космічної та ^електронної техніки.

Ми можемо відзначити, що в основних рисах наведені рані­ше періодизації збігаються. Вони чітко ділять історію на індус­тріальний та доіндустріальний періоди, а в межах першого акцен­тують увагу на етапах якісних змін науки, техніки та їх зв'язку. Розглядаючи історичну динаміку європейського суспільства, ми можемо приймати цю періодизацію як науково достовірну та виправдану, хоч у розгляді інших параметрів історичного жит­тя суспільства можемо застосувати інакші підходи.

* Констатуємо як висновок, що у XX ст. ми спостерігаємо спалах інтересу до науки і техніки, а головне зростання рівня самосвідо­мості людства у зв 'язку з їх впливом. І це можна виділити як одну з яскравих особливостей сучасного науково-технічного розвитку. Без­перечно, провідною особливістю сучасних процесів науково-техніч­ного розвитку слід вважати вступ європейського суспільства саме в період "третьої хвилі" технологічної революції. Згідно з думкою А. Тоффлера, першими симптомами наближен­ня до цієї хвилі, що з'явилися вже наприкінці 50-х років XX ст., можна вважати те, що масове індустріальне виробництво, з од­ного боку, призвело до роздрібнення напрямів його застосуван­ня і на цій основі — до збільшення ступеня однорідності вироб­ничих показників (це відкривало можливість уніфікації з подальшим застосуванням обчислювальної техніки), а з друго­го боку — до занепокоєння та незадоволення стандартизацією життя, що стрімко насувалася на розвинені країни.

Крім того, розгортання науково-технічної революції дуже скоро почало призводити до небезпечних екологічних наслідків. Усе це й спричинило пе­ренесення акцен гу з продукування техніки на розроблення технологій і техно­логічних процесів. Відмінність останніх полягає у всебічному врахуванні ант­ропологічних, психологічних, екологічних, етичних та інших чинників функціонування техніки й технічних комплексів. Біогенна інженерія, замкнені безвідходні виробничі цикли, ефективне використання природних енергетич­них ресурсів, охоплення ширшого, ніж звичайно, кола чинників, залучених у виробництво, максимальне врахування людських потреб, психологічних упо­добань, стичних норм — усе цс суттсві риси технологічної переорієнтації.

Провідна роль в усіх цих процесах належить кібернетичним та електрон-но-обчислювальним приладам, широкому застосуванню комп'ютерної тех­ніки, бо лише за допомогою саме такої техніки можна керувати вже назва­ними процесами. У зв'язку з колосальним зростанням значення комп'ютерно-обчислювальної техніки деякі дослідники дешо по-іншому

оцінюють роль засобів інформації та комунікації у розвитку людства. Так, відомий американський теоретик постіндустріального суспільства Д.Белл вважає, що найважливішими ланками суспільного розвитку є ті, що визна­чають інфраструктуру суспільства, тобто засоби комунікації. Сюди він відно-си гь: а) транспорт; б) засоби доставки енергії; в) телекомунікації (аудіо- та відеотехніку, комп'ютери тощо). На думку Дйелля, саме комп'ютерна тех­ніка разом з іншими сучасними засобами перероблення інформації здатна призвести до революційних змін у суспільстві й відкрити нову еру в добро­буті і взаєминах між людьми. Але водночас швидкий темп змін у сфері ви­робництва ставить неабиякі вимоги перед духовним розвитком суспільства. Д.Белл закликає до "інтелектуальної мобілізації", щоб не спасувати перед валом технічних досягнень.



Дж.Гелбрейт і деякі інші філософи та соціологи висунули тезу проте, що кожна історична епоха мас свої провідні засоби технічно-виробничої діяльності, опанування якими вирішує долю суспільного поступу. В архаїч­ному сусі іільстві такий засіб — це земля й людина (звідси — масові пересе­лення народів); н індустріальному суспільстві — засоби енергетики, у пост-ііндустріальному—інформаційні засоби. У цьому суспільстві той, хто володіє інформацією, володіє всім.

Комп'ютеризація та інформаційна технологія суттєво змінюють структу­ру та динаміку розвитку суспільства. По-перше, вони, за слушним виснов-комЖ. -II. Кантєна, призводять, з одного боку, до розречевлення діяльності. Якщо досі стосунки між людьми опосередковували речі, то тепер на перший план виходить пряма комунікація. У сфері виробництва дії людини дедалі більше починають пов'язуватись з оперуванням знаково-символічними фор­мами, а не матеріальними масами. Зрозуміло, що при тому зростає роль інте-лек туальшгх чинників. З іншого боку, Іде ускладнення діяльності у зв'язку із збільшенням у ній пи ґомої ваги інтелекту і, отже, — питомої ваги особи.

Які ж тенденції суспільного розвитку спостерігаємо в умо­вах розгортання “третьої хвилі” науково-технічного поступу1

"^ Годі очікувати припинення чи вичерпання науково-технічного розвит­ку, адже він нерозривно пое язанип з екзистенцією людини. Навпаки, ми повинні очікувати в цій сфері нового злету. А д.же сучасні моральні імпе­ративи вимагають зменшення розриву між заможніша та незамож­ними як в окремих країнах, так і в міжнародних відносинах. Без техні­чних та наукових досягнень зробити це просто неможливо. Без науки п техніки неможливо також забезпечити функціонування сучасної еко­номіки. Крім того, наукові та технічні досягнення нагромаджуються у наш час нечгвантш темпами. Припинити їх розвиток поки що просто неможливо: залишається завдання його регулювати.

?




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   28   29   30   31   32   33   34   35   36




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка