Філософія, її походження, проблематика та функції



Сторінка5/36
Дата конвертації16.03.2017
Розмір8.34 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   36

ЕЗг1 Завдання для самостійного опрацювання і закріплення

матеріалу з теми

Завдання 1. Розкрийте співвідношення понять "антична філософія" та "давньо­грецька філософія".

Завдання 2. Позначте основні напрями розвитку ідей в античній натурфілософії.

Завдання 3. В чому полягали основні здобути представників мілетської школи?

Завдання 4. Поясність значення філософських ідей Піфагора.

Завдання 5. Охарактеризуйте найважливіші особливості філософії Геракліта Ефеського.

Завдання 6. Поясність позитивні та негативні сторони діяльності давньогрець­ких софістів.

Завдання 7. Охарактеризуйте основні здобутки філософськоїдіяльносгі Сократа.

Завдання 8. Розкрийте зміст та значення основних ідей Платона.

Завдання 9. Поясніть значення провідних ідей філософії Арістотеля.

Завдання 10. Порівняйте ідеї' Іїлатона та Арістотеля і обгрунтуйте свої висновки.

Завдання 11. Поясніть особливості та здобутки філософських шкіл пізньої антич­ної філософії.

Ш Додаткова література з теми

1. Антологии мировий философии. Т, І. Кн. ]. - М.. 1969.

2. Аристоте.іь Метафюика. - М., 1991. 4.1.

3. Асмус В. Ф. Античная философия. - М., 1978.

4. Бо?омо.чов А. С. Античная философия. - М.. 1983.

5. Виндельбанд В. История древней философии. - К , 1995.

6. Гирбачев В.Г. История философии. Краткий курс- лскцнй. - Брянск. 2000.

7. Кондзьолка В. В. Нариси історії античної філософії. Львів, І993.

8. Конрад М. Нарис історії стародавньої філософії. - Рим. 1974.

9. Лосев А.Ф. История ангичпой философии. М.. 1989.

10. Тиранов П.С. Золотая философия. - М.. 1999.

11. Татарченич В. Історія філософії. Т.1. - Львів. 1997.

12. Філософія Стародавнього Світу: Читанка з історії філософії. - К., 1992.

13. Чанишев А. Н. Курс .іекцнй по древней философии. - М., 1981.

ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКА ФІЛОСОФІЯ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ

У межах християнства "філософія " із са­мого початку і за суттю була спробою сфор­мулювати І виразити християнське бачення світу й людини.

Фредерик Чарльз Коплстон



Істинна філософія є істинною релігією, і істинна релігія є істинною філософією.

Скот Еріугена



Філософія Середньовіччя, утворившись у суспільстві з однозначною орієнтацією на духовні абсолюти, із суцільним пануванням релігії, зайняла специфічне місце в європейському духовному житті того часу: вона обслуговувала богослов я. Але водночас середньовічна філо­софія зробила неоціненний внесок в освоєння позачуттєвих сутиос-теп, сприяла нагромидженню нових знань. Тому вона є особливо плідною для вивчення "внутрішньої людини" (Августин) та духовних процесів суспільного життя.

суттєвої^?!

а к а

я

'в'

Після вивчення матеріалу теми Ви повинні

Ь загальні особливості середньовічного типу філософ­ствування;

^ основні етапи розвитку середньовічної філософії;

■^ провідну проблематику середньовічної філософії;

■^ загальне значення ідей середньовічної філософії для розвитку європейської культури та науки.

^ проводити порівняння античного типу культури та філософії із середньовічним тилом;

®° виявляти позитивні та негативні риси у середньо­вічному світосприйнятті;

^ бачити елементи середньовічних духовних та інтелек­туальних надбань у сучасному житті.

- в ■о

■■&."


особливості середньовічного світобачення, елементи якого ще й донині є органічною складовою частиною європейської духовності;

специфічні виявлення духовного світу людини середньовічними філософією та богослов'ям; роль середньовічної філософії у становленні сучасної науки;

нові обрії людського самовиявлення та самоусвідом­лення, що були окреслені в епоху середньовіччя.

План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:

4.1. Зміни у світогляді під час переходу від античності до європейського Середньовіччя.

4.2. Вихідні ідеї середньовічної патристики. Місце філософії у духовному житті Середньовіччя.

4.3.Схоластика і містика як провідні напрями середньовіч­ної філософії.

КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ

* АБСОЛЮТ - основна характеристика Бога в середньовічному Його осмисленні, иксі передбачає доведення позитивних якостей Бога до гранично можливого стану повнити та досконалості.

* ПРИЧЕТНІСТЬ - у середньовічному світобаченні - основний спосіб утверджений будь-чого у бутті черві певну, індивідуальну міру участі в абсогіютному бутті.

* ДУХ - у середньовічним)1 світобаченні єдина справжня форма буття або буття як таке, корінь будь-якого існування, основні якості духу - самототожнїсть, абсолютна активність, позапросторовість, неподільність, єдність, вічність, саморефлексивність; у середньовіччі Бог с Бог-Дух.

* ДУША - в Середні віки - джерело і причина людського життя, результат вкорінення у людське тіло частки божественного духу; тому душа займає середнє положений між духом і тілом. Через зв 'язок із духом душа постає безсмертною та розумною, через зв 'яюк із тілом - індивідуальною, чутливою, дійовою. І спрямовувати свої зусилля вона може або узору, до духу, або вниз, до тілесного.

* ЕКЗЕГЕТИКА - мистецтва тлумачення текстів Святого Письма, пояснення змісту та сенсу божественного об'явлення; середньовічні теологи-екіегети виділяли, як правило, 4 шари сенсів у змісті Святого Письма; реальний, історичний, символічний та священний.

* ІЄРА РХІЯ - структура світоустроіо у християнському світобаченні: оскільки кож­на річ має свою власну п унікальну міру причетності до абсолюту, світ постче склад­ною багаторівневою будовою, замкненою па свій Суттєвий та смисловий центр; тому ієрархія передбачає 2 типи зв'язків сущого.: взаємоузгодженість та підпорядкування, тобто зв'язок порядку та цінності.

* ТЕОЛОГІЯ - термін, введений Арістоіелсм для позначення "першої філософії"; у перекладі значить богослов'я; за змістом - не теоретична складова релігійного віровчен­ня, покликана узгоджувати між собою основні догми релігії та пояснювати їх.

* ТЕОЦЕНТРИЗМ - визнання Бога джерелом і основою всього сущого ("Все, що є, -все від Бога").

* ТРАНСЦЕНДЕНТНІСТЬ (і лат.: за межами зовнішнього, зображуваного) - харак­теристика Бога у християнському світобаченні як такого, який принципово несумісний із реаліями світу внаслідок того, що незліченно їх перевершує, тобто це позамежність або позасвітність Бога.

* ОБ'ЯВЛЕННЯ - пряме і безпосереднє розкриття Богом своїх намірів та настроїв людям, як правіло, через обраних осіб: пророків, провидців та їн. Об'явлення не є проявим "мови Бога", оскільки наміри Бога не молена передати адекватно ніякими частковими формами, у тому числі - і людською мовою; через це об явлення потребує тлумачення, екзегетики.

4.1. Зміни у світогляді під час переходу від античності до європейського Середньовіччя

Основною причиною радикальних змін, що відбулися у світогляді під час переходу від античності до європейського Середньовіччя, було руйнування античного полісу (основної форми державного та громадського життя) як реального

грунту всієї античної цивілізації, а разом із ним - руйнування і всього укладу життя.

Римська імперія ввела до свого складу величезну терито­рію з різноманітними етносами, культурами, віруваннями, підпорядкувавши все єдиному центру. Величезна державна машина імперії, яка майже весь час перебувала у воєнному стані, перемішувала та перемелювала і людей, і культури, і релігії, зробивши врешті-решт окрему людину безпорадною та беззахисною. Ні влада, ні заможність, ні високі посади не були надійною основою для людського життя.

Зневірившись у всьому матеріальному, люди звертали свої погляди та надії до духовного. Тут дуже корисним було відкриття античною філософією автономії людського духу, ос­кільки воно допомагало людині знайти в самій собі опору задля протистояння життєвим негараздам.

Проте філософія була не дуже доступною для широкого людського загалу, тому у Римській імперії були поширені Ш містицизм (віра у втручання у людське життя таємних сил), * культи різних богів, величезна кількість яких, до речі, більше заплутувала людей, ніж їм допомагала.

# Поява християнства добре вписувалась у загальний духовний настрій епохи, а тому воно досить швидко поширилося в імперії. Бо саме християнство не просто визнало автономію людського духу, а дало їй своє пояснення: в людській душі є частка божественного, тобто абсолютного духу. Це значить, що людина прилучена своїм духовним єством до найбільшої світової всемогутності, адже Бог творить світ, і притому - із нічого. Тобто він перевершує світ своєю силою, і ця могутність була наочно продемонстрована Ісусом Хрис-том, який, саме тому, що ніс в собі цей дух, пройшов крізь смерть та здолає її. Як наслідок, вся епоха Середньовіччя жила в умовах доміну­вання християнської релігії в усіх сферах суспільного життя.

Поява та утвердження християнства в Європі призвели до радикальної духовної революції у розвитку європейської циві­лізації. Відбулося суттєве просування філософської думки цьо­го часу в таких галузях, як онтологія, логіка і теорія пізнання, антропологія. Це можна побачити досить виразно через по­рівняння античного та середньовічного світоглядів за їх ос­новними характеристиками.



Античний світогляд

1 Г

Середньовічний світогляд

політеїзм (багатобожжя)

> боги є частиною природи або уособленням природних стихій

і вихідні якості богів: сила, могутність

боги впорядковують та оздоблюють світ

космос, природа - загальні умови існування богів і людей

людина спирається у своїх вчинках на знання

> головне життєве завдання людини - здійснення подвигу

у сприйнятті дійсності акцент падає на зовнішнє; внутрішнє проявляє себе лише через зовнішнє

' люди поділяються за етніч­ними та родовими ознаками

> панування натуралістичного світосприйняття

монотеїзм (єдинобожжя) Бог є духовною сутністю, яка * перебуває за межами світу (трансцендентність) вихідна якість Бога - любов * до людини

Бог творить світ із нічого природа не мас власної

сутності і не може існувати без припливу божественної енергії

людина в усьому покладається* на віру в Бога

головне життєве завдання людини - спасіння душі у сприйнятті дійсності

акцент падає на внутрішнє; зовнішнє радше заважає правильно зрозуміти внутрішнє всі люди є рівними перед

Богом панування символічного

світоспри йняття Основні світоглядні орієнтири під час переходу від античності до Серед­ньовіччя змішоються на протилежні. Людина Середньовіччя зосереджується на внутрішньому, духовному. Спасіння душі для неї має не лише індивіду­альний сенс: рятуючи себе, людина, по-перше, * збільшує світовий потенці­ал добра та світла, а, по-друге, + сприяє поверненню світу до того стану, в якому він перебував до гріхопадіння. Людське життя набуває цільового спря­мування, а історія - часового виміру, оскільки все людство напружено очі­кує другого пришестя Христа. £У“створює світ із нічого, і тому останній весь час перебуває на межі буття і небуття. Світ Існує лише тому, що Бог тримас його у своїй "десниці". Створений світ не впливає на Бога, оскільки Бог - це духовна сутність, абсолют усіх абсолютів, сукупність усіх можливих доско­налостей. З цієї причини Бог постає для людини неосяжним і принципово ло-зарозумовим (задум Божий невідомий); Бог лише із власного милосердя та любові може відкрити себе людині, і це відбулося, коли Він послав на Зем­лю свого сина - куса Христа. З іншого боку, кожна людина несе в собі "іскру Божу ", тому шлях до Бога лежить через духовне самозаглиблення

і а самозосередження і. врешті-решт, через самовдосконалення. Відповідно й розуміння природи, моралі, людських життєвих обов"язків визначали ви-ня гково релігійні догмати (вихідні незмінні положення).

За часовими межами епоха Середньовіччя охоплює пері­од від падіння Римської імперії (іноді - від заснування Кон­стантинополя), тобто з IV-V ст., до відкриття Америки (або до падіння Константинополя), тобто до ХУ-ХУІ ст.

Етапи

розвитку

середньовічної

філософії

1-й

(1І-1Х ст.)

с

апологестика патристика

//_,; і—• схоластика ^

І---• я

(Х-ХУІ сіп.)

містика

ранні (Х-ХІ ст.) і - зрілі (ХП-ХШ ст.) [_■ пізні (ХІУ-ХУІст.)

?

Звернімо увагу на те, що під час формування середньовічного су­спільства духовні процеси випереджали соціальні, що засвідчує надзвичайно важливу ро.чь духовного фактора в розвитку історії.

4.2. Вихідні ідеї середньовічної патристики. Місце філософії у духовному житті Середньовіччя

Вихідним джерелом середньовічного світобачення постає Біблія у складі Старого та Нового завітів. Біблія озброює хри­стиян цілою низкою вихідних догматів. Але ці догмати потре­бували певних пояснень і тлумачень, з одного боку, тому, що лю­дина повинна розуміти, у що вона вірить, а, з іншого боку, - тому, що життя завжди постає багатшим та розмаїтішим, ніж текст, навіть священний; звідси виникає потреба поєднувати догми із змінними ситуаціями життя. Нарешті, тексти Біблії мають символічний, образно-притчевий характер, і тому потре­бують певних тлумачень. Перші введення християнської догма­тики в контекст життя здійснювали апостоли (перші учні Хри-ста,), але розгалужено та деталізовано здійснили це історичне завдання, водночас осмислюючи реалії життя під кутом зору по­ложень Святого Письма, представники християнської патри­стики -так звані Отці Церкви (лат. "раіег"-батько).

На ранньому етапі свого розвитку патристика набула харак­теру апологетики (ІІ-ІУ ст.): перші християнські мислителі зверталися до римських імператорів або широкого загалу із по-

сланнями на захист християн (давньогрецькою мовою "аполо­гія" -захист). У таких зверненнях апологети почали розгляда­ти та розробляти важливі світоглядні ідеї, такі, як розуміння сутності Бога, характеру та змісту божественного творіння, природа та сутність віри, співвідношення віри і знання.

Від самого початку рання патристика (апологетика) по­ділилась на два напрями в питанні ставлення до попередньої язичницької (античної) мудрості: позитивний та негативний.



Ставлення

до античної

філософії

Позитивне

Негативне -



Патристика

Юс тин Мученик

Лфінагор

Кіи.\іент Олександрійський

Татіап

Тертуліан Арпобій

Прихильники позитивного ставлення - Юстин Мученик (бл. \(Ю-\Ь5),Афішгор(ііст.),К,шчеит Олександрійський(150-215), Ориген (185-254) - вважали, що грецькі філософи прямували шляхом істини, але не могли досягнути її, тому що вона ще не явила себе в особі Христа. Тому філософію треба використо­вувати, підпорядковуючи її теології, оскільки християнське світобачення більш істинне, ніж попереднє.



П'ять аргументів Юстина щодо переваг християнства над язичницькою мудрістю

аргумент єдності (оскільки Бог єдиний, не треба шукати все нові й нові початий буття);

аргумент універсальності (християнство відкрите й доступне всій, незалежно від статі, віку, походження),

аргумент простоти (у християнстві йдеться про те, що ірозуміїе д.ія всіх і не потребує спеціальної освіти);

аргумент авторитету (філософію вигадали люди, а істини християнства дані Богом через об'явлення};

аргумент давнини (Юстин посилався на твердження Аристобула Олександрійського про те. що греки запозичили філософію у Мойсея. тобто зі Старого Заповіту).

Варто зауважити, що не всі ці аргументи мають однакову виправданість, проте чотири перші використовуються у бого­слов'ї ще й сьогодні.

Другий напрям апологетики - напрям негативного став­лення до античної філософії, представлений іменами Татіана (125-175), Тертулліана (160-220), Арнобія (260-327), наполягав на рішучому відкиданні античної мудрості як такої, що, порівняно з божественним об'явленням, постає як безумство. Філософські міркування, по-перше, ♦ безпідставні, бо філософи можуть довести все, що завгодно; по-друге, ♦ ведуть до розбещеності та гріха; по-третє, ♦ складні та заплутані. Божественна мудрість та віра живуть у простих душах тому, що вони не під­лягають розумному осмисленню та обґрунтуванню, а потре­бують відданості, любові, щирого почуття до Бога.

* Отже, як бачимо, в основі розмежування патристики на два напрями лежало питання про співвідношення віри та знання у люд­ському штоорієнтуванні, яке майже ніколи не зникало з духовного обрію Середньовіччя,

У перші століття існування християнства інтенсивніше розвивалася східна (грецька) патристика. У її межах найбільш уславлені імена так званих "великих каппадокійців": Василі” Великого (Кесаріпського) (329-379), Григорія Богослова (330-389). Григорія Нись-кого (335-394). У їхніх працях розглянуте широке коло питань християнського життя та християнського світобачення, починаючи віл ідей натурфілософії (твір Василія Великого "Коментар на шість дніє творіння"), антропології (твір Григорія Ииського "Про “поряд­кування людини"), пізнання та моральної поведінки і закінчуючи питаннями церковного життя. "Великі каппадокійці" проводили ідею про іе. що у світі присутня божественна енер­гія, яка й утримує його у стані буття, а оскільки людина є найвищим Божим створінням, то вона постає своєрідним провідником та зосередженням цієї енергії. Звідси випливали тези про важливу роль людської активності у справі спасіння душі та вдосконалення світу.

Важливе значення для християнської філософії мав кодекс праць ДіопШя Ареопагі-"ііі під загальною назвою “Ареопагітики” (уперше оприлюднений 532 р.) Тут проведе­но думку про ■ ієрархічну (суворо підпорядковані) будову світу, в якій кожен вид буття має свою міру причетності до божественного світла; ■ про шляхи богопізнання: ■== ката-фвтичішй шлях (позитивний) передбачав вивчення форм буття задля сприйняття величі божественної мудрості, ■=” апофатичний шлях (негативний) був пов'язаний з відкидан­ням усього, що пізнане, як несумісного з абсолютністю творця і, отже, передбачав при­лучення людини до невимовної таємниці сутності Бога.

Найбільш завершеного вигляду ідеям патристики надав представник західної патристики - А врелій А вгустин (А вгустин Блаженний), єпископ ГіппонійськиЙ (північ Африки) (354-430). V його численних творах знайшли вираз усі найважливіші проб-

леми християнського світобачення, але, крім того, у цілій низці своїх ідей та міркувань А втустин виступив сміливим новатором.



Бог є сукупність усіх можливих досконалостей Бог є вічним та завершеним Буттям

Бог творить світ із нічого, бо його могутність необмежена

Можливості Бога у творенні невичерпні

Світ перебуває у повній залежності від Бога, але Бог від світу не ■залежить

Бог є гарантом безсмертя та спасіння людства

Особливо уважно розглядає Авґустин усе те, що пов'язане з людиною, висуваючи в людині на перший план людську свідомість. Тут Авґустин вважає основним наявність “внутр­ішньої людини” (або душі), до якої входять пам 'ять (без того не може бути єдності особи), воля (що пов'язана з первинни­ми мотивами дії) та розуміння.



Авґустин також уперше почав трактувати історію в аспекті її цільового спрямування; зокрема історію філософії він роз­глядав як єдиний спрямований рух до істини християнського об'явлення.

Суттєву роль в утвердженні христи­янського світоосмислення відіграли Ісронім Стридонський (340-420), що переклав Біблію латиною; Марціан Капела (V ст.), алего­ричний опис наук якого лежав в основі дисциплін "тривіуму" та "квадривіуму" протягом усього Середньовіччя; Севєрин Боєціп (480-524), твір якого "Розрада фмо-софією "доволі органічно поєднував грець­ку філософію із християнським світобачен­ням; ФлавІй Касіодор (477-570), який у своєму маєтку Віварії заснував школу, де почалися систематичні переклади та пере­писування книжок і текстів, важливих для християнської освіченості.



1 є ронім СТРИДОНСЬКИЙ

* Підбиваючи підсумок, можна сказати, що християнська патрис­тика вперше докладно розробила ідейні (а не догматичні) засади нового, християнського світобачення. І для того вона використову­вала в широкому обсязі досягнення античної філософії. З огляду на це особливо гостро постає питання про місце філософії у духовному житті Середньовіччя, адже філософія та християнська релігія за ціною низкою характеристик протистояли одна одній: філософія прагнула доводити свої міркування до рівня розуміння, а релігія ви­магала приймати основні положення на віру.



ФІЛОСОФІЯ, ТЕОЛОГІЯ ТА РЕЛІГІЯ В СЕРЕДНІ ВІКИ

Г Філософія1 } Теологія Ґ -', І*елігія' Л













ії







©

розробляла




©

Сприяла

©

вимагала приймати




інтелектуальний







фіюсофізації релігії




свої догмати на віру




інструментарій







сакралізації

©

ініціювала нову

©

вчила християн роз-







філософії




філософську




мовляти "філософ-







п ідпорядкуванню




про блематику




ською " мовою







розуму вірі

©

верифікувала істини

©

раціоналізовувала







|




фіюсофії




релігійні догмати







ЯВ

©

приписувала людині,

©

осягала абсолютну













як діяти, жити




істину засобами







ЦЩП










людського розуміння


















Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   36




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка