Фольклорне свято «зимові обряди українців» Мета



Скачати 37.59 Kb.
Дата конвертації11.03.2019
Розмір37.59 Kb.


ФОЛЬКЛОРНЕ СВЯТО

«ЗИМОВІ ОБРЯДИ УКРАЇНЦІВ»
Мета: закріпити знання дітей про обрядові свята зимового циклу; перевірити виразність читання обрядових пісень учнями; познайомити дітей  з народними традиціями, прикметами, пов’язаними з цими святами; розвивати творчі здібності школярів; виховувати любов і повагу до традицій та обрядів рідної України.

 Обладнання: оформлення сцени у вигляді української хати: стіл, піч, глиняний посуд, дрова, калита, плакати з написами:

Чи знаємо наші обряди і звичаї,

Чи їх затьмарили канони чужі?

Д.Білоус
Життя без свят, наче дорога без перепочинку.

Демокріт


Хід уроку

Ведучий. Українці належать до тих націй у Європі, чия обрядовість є однією з найдавніших і найбагатших. Найкраще виражене багатство української обрядовості в обрядовому фольклорі – піснях, побажаннях, віншуваннях, примовляннях, якими супроводжується те чи інше обрядове дійство.

Ведуча. Зимовий цикл починався зі свят Катерини (7 грудня) та апостола Андрія Первозваного (13 грудня), які супроводжувалися ворожінням, молодіжними іграми та піснями..

Сценка «Ворожіння». Виходять дівчата, сідають за столом.

Дівчина: А давайте поворожимо і дізнаємося, котра з нас швидше заміж вийде.

Господиня: Ой, щось стало в хаті холодати,

Може по дрова когось послати.



Дівчина: Я піду, давайте тітко,

Наберу дровець верітку.

(Дівчина виходить і приносить дров)

Господиня: Ось і зараз погадаємо,

І дівочу долю взнаємо.



Дівчина: Ой, я знаю як гадати, мені колись бабуся моя розповідала.

Треба дрова рахувати. Парна кількість – бути в парі,а як ні – хай зачекає.

(Повертається дівчина, котра ходила по дрова).

Одарка: Де так довго ти блукала?

Що коноплі засівала?



Дівчина: Хочеш хлопців преманити,

Чи нема чого робити?

Давай дрова порахуєм.

(Рахують усі разом. Виявляється, що їх парна кількість).



Дівчина 1: Бути тобі в парі, чуєш!

Дівчина 2: А може ще і я піду по дрова?

Господиня: звісно можна.

(Повертається дівчина, котра ходила по дрова, і всі стають і рахують. Виявляється, що їх уже непарна кількість).



Одарка: А тобі треба іще почекати.

Господиня: А ти, Оленко, візьми 2 полінця та переклади їх від порога до столу і дізнаємося за кого ти вийдеш заміж.

(Оленка перекладає дрова від стола до дверей, а Одарка говорить: «Удівець – молодець»)



Одарка: От бачиш, доля до тебе милостива. Дано тобі йти за молодого парубка.

Дівчина 3: А можна і мені.

Дівчина 4: А давайте погадаємо на тарілках. Мені моя бабуся розповідала, як вони свою долю гадали. Нам потрібно три предмети: гілка мірти, перстень і ключ. Це все накрити тарілками і тоді вгадувати.

(під кожну тарілку кладеться предмет).



Господиня: Дівчата. А тепер ідіть і вгадайте: Якщо попадеться гілочка мірти – будеш ще дівувати, ключі - бути тобі господинею, перстень – скоро буде весілля.

(Дівчата ворожать).



Дівчина 7: А моя бабуся розповідала, як вони на балабушках гадали. Може і ми погадаємо.

Дівчина 8: А як це? Цікаво!

Дівчина 7: Беремо кожна пиріжок, позначимо його, поскладаємо в рядочок. (складають на рушничок і говорять «Це моя, а це мій пиріжок, а це мій).

А зараз покличемо до нас кота (чи собаку), і чий пиріжок він швидше з’їсть, то та дівчина вийде швидко заміж.

(роблять ворожбу з котиком).

Господиня: Ось погляньте, діти,

Сонце вже заходить,

А калита сходить славна та ясна,

На весь світ прекрасна.



ДІТИ: Ой, калита, калита,

Із чого ж ти вилита?



ДІВЧИНА: Калита наша з жита сповита

Та й сонцем налита

Для красного цвіту,

По білому світу.

Дівчатка беруть калиту, прив'язують до неї червону стрічку, яку протягують через кільце в стелі або високій стійці. Таким чином калита підвішується вище голови дитини. (Це символізує сходження-народження Сонця.) Призначають до калити вартового хлопчика і дають йому другий кінець стрічки. Це пан Калитинський. Йому дають також великого квача з чорної тканини, начебто намащеного сажею.

(Діти водять калиту, жартуючи йдуть зі сцени)



Ведучий. Свято Миколая (19 грудня) – давнє землеробське свято. Відомі два Миколая: весняний (теплий – 22 травня) і зимовий. У народних віруваннях святий Миколай виступає помічником  і заступником хлібороба. Це веселе народне свято. У цей день господарі варили пиво, скликали гостей: пили, гуляли, веселилися. А по обіді запрягали найкращих коней і з піснями та веселими вигуками їздили навколо села.

Ведуча. У народних легендах та переказах святий Миколай боронить людей від стихійного лиха, а найбільше на воді. Усі рибалки мали образ святого Миколая. На Львівщині чи Тернопільщині до свята випікали спеціальне печиво – миколайчики – і клали їх дітям уночі під подушку. Звичай обдаровування на Миколая зберігається і в наші дні.

Виходять діти, співають «Хто, Хто Миколая любить!».



Ведуча .СВЯТИЙ ВЕЧІР (багата кутя, вілія, коляда) — вечір 24 грудня за старим стилем напередодні Різдва. З ним було пов'язано багато звичаїв і обрядів.

    Ведучий. 6 січня нічого не їли  до вечора, поки не з'являлася перша зоря на небі (вірили, що саме в цей час народився Ісус Христос). Підготовка до святкової вечері носила урочистий характер і розгорталася як справжній ритуал. За уявленнями, всі предмети, які мали відношення до обрядового столу, набували чудодійної сили.



Ведуча. На покуті під образами розстеляли чисте сіно, на яке ставили горщики з кутею та узваром. Подекуди їх покривали обрядовим хлібом — книшем. При цьому господиня наслідувала квоктання курей — це мало забезпечити їх високу несучість наступного року. Якщо в господарстві були бджоли, то господар, одягнувши шапку й рукавиці, ніс кутю, імітуючи їхнє гудіння.

Ведучий. В цей день нічого не можна було робити, а тільки годувати святочну вечерю. Не можна було сваритися, а навпаки, треба помиритися з ворогами, щоб у новому році всі жили дружно, у мирі і злагоді.

Ведуча.  Давайте і ми помиримось, щоб не сваритися у новому році.

(діти беруться за руки попарно)

Всі –   Мир-миром, пироги з сиром,

варенички  в маслі,

Ми дружечки красні. Обіймімося!



Ведучий. Далі починали накривати на стіл.

Ведуча. Спочатку на стіл розстеляли сіно , потім клали зерно, щоб урожай був гарний, багатий і по куточках клали часник, щоб усі злі, темні сили тікали з хати; і гроші, щоб жили багато. Сіно стелили і під столом. Далі застеляли скатертину (дівчатка допомагають).

- А тепер викладаємо на стіл страви, які мали бути пісними, тобто без м'яса.

- Скільки їх повинно бути? (12)

- А яка головна страва в Святвечір? (Кутя)



Господиня до дівчат. Діти, подивіться у вікно, чи не зійшла вже вечірня зірка, що має сповістити всім людям про велике чудо, народження Сина Божого – Ісуса Христа? (є, зійшла зірочка)

Дівчинка. Ісусик маленький,

родився  голенький,

ручки простягає,

Христос ся рождає!



Господиня .Засяяла перша зірка, вже час до столу сідати.

Господар з хлібом тричі обходив навколо столу, молився, засвічував свічку на столі і запрошував всіх до столу. А потім брав ложку куті і підкидав до стелі.



Господар. Щоб так ягнята стрибали!

- Щоб так телята брикали!

- Щоб так бджоли роїлися!

Як це зерно скаче від землі до стелі!



Господиня. А хто то у віконце стукає, невже колядники прийшли.

Дитячий вертеп

І пастушок .  Добрий вечір, господарю!

Мир в цій хаті,

Перестаньте сумувати,

Ми іздалеку прийшли

І новину принесли.

ІІ пастушок  .Ми бачили в ясну морозну ніч

Сіяння в небі чисте і звабливе ...

І зрозуміли – то родився Бог

Йому у дар ми віддали серця

Свою любов і поклоніння щире.

І пастушок.    Ми були у тій хатині,

Де Ісус лежить на міні,

Пресвятая Мати – Діва

Свого сина ісповила,

В ясла бідні укладає

І тихесенько співає...



ІІ пастушок . Скільки там людей зібралось!

Славлять диво, те, що сталось.

І багаті, і убогі, і каліки, і здорові.

Вірять, що святую силу,

Мале тіло воплотило.

(входить Ангел)

Ангел .Хай цей дім добром панує!

Хто тут світла потребує?



І пастушок. Всім, кому на світі гірко,

Засвіти, янголе, зірку!



Ангел. На темні сили є спосіб певний –

Ум свідомий, ясний, ревний,

Не незгода, а злагода,

Єдністю і любов народна:

Не пітьма, а лиш просвіття,

Що як сонце серед літа,

Гріє квіти, гріє трави,

Так зігріє душі праві.

Темну силу поконаю –

Світлом я її злякаю.



Козак. Вінчуємо вас з Рождеством Христовим!

Щоб вам щастя квітло

Вінком малиновим!

Ангел. Щоб Ісус із того світа

Слав нам щастя, долю

І многії літа!

(Разом) Христос рождається!

Ведучий. "МАЛАНКА" ("Меланка") — традиційний новорічний обряд із використанням масок. Назвою він зобов'язаний св. Меланії, день якої за церковним та юліанським календарем припадав на 31 грудня за ст. ст.(13 січня за новим стилем). Ще у недалекому минулому обряд "Маланки" був поширений на значній території України.

Ведуча. За давньою традицією роль головного обрядового персонажа — Маланки — грав хлопець, перевдягнений у жіночий народний костюм. Інші ролі також виконували парубки. Лише подекуди меланкували й дівчата.

Заходять щедрувальники, господар і господиня

1.Читець:Вийдіть, дядько й тітка, з хати,

Ми вам будем щедрувати

Про ясне життя й красу,

Ви ж виносьте ковбасу,

Сало, м'ясо, паляницю,

Ще й смачну домашню птицю!

Гарна наша щедрівочка,

А ще наша дівочка,



(показують на ряджену Меланку)

Біле личко, вмите зранку,

У дівчини, у Меланки!

Заходячи в хату:

2. Читець: Добрий вечір нині!

За працю, за славу Нашій Україні!

Ми щиро бажаємо в році новому

Щастя і миру вашому дому!



Всі разом співають пісню

«Щедрик, щедрик, щедрівочка, прилетіла ластівочка»

3. Читець: Щиро вас вітаємо,

І добра бажаємо!

Хай земля вам родить,

Шана всіх знаходить!



4. Читець: Хай шумлять весілля,

Пишні новосілля,

Хай життя іскриться,

Як вода в криницях!



5.Читець: Щоб першим гостем було здоров’я –

Як лист дубовий, таке міцнеє!



6. Читець: А другим гостем радість у хату –

Що веде з собою друзів багато!



7.Читець: Щоб з ними прийшла веселість у хату –

В серці весело, в скринях багато!



1.Читець: Будьте здорові на довгії літа,

На довгії літа життя у світі!



Усі разом: Щедрий вечір, добрий вечір!

Ведучий.Українська календарна обрядовість різноманітна і багата. Вона ніби ладує людське життя, бо лад сильний багатством духовності, це стежка розуму і праці, що веде до кращого, світлішого.

Ведуча. Як Божа звитяга, землеробський фах ніс і несе філософію землі і праці, світоглядних уявлень про циклічність природи та пов’язані з нею різні магічні ритуали, духовні, виховні та оберегові вірування. Святкові обряди мудро створювали умови для реалізації органічної потреби в активній співтворчості з природою, в прилученні до величного містичного життя Планети, Сонячної системи та Всесвіту, вони ніколи не переростали і не деформувались у псевдосвята, що не скажеш про меркантильно заклопотані сучасні.

Джерела

  1. http://n-auditor.com.ua/uk/component/na_archive/1328?view=material

  2. http://traditions.in.ua/kalendarni-sviata/zymovyi-tsykl

  3. https://grif.ua/luna/9285.html


 


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка