Формування самоосвітньої компетентності майбутніх інженерів-будівельників у процесі професійної підготовки



Сторінка9/20
Дата конвертації23.10.2016
Розмір4.74 Mb.
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   20
Рис. 2.7 Структурно-функціональна модель формування самоосвітньої компетентності майбутніх інженерів-будівельників у процесі професійної підготовки

Структурно до методологічно-цільового блоку моделі входять: метазабезпечити цілеспрямоване формування самоосвітньої компетентності майбутніх інженерів-будівельників як складної, інтегрованої якості особистості, що характеризується наявністю пізнавальних мотивів, продуктивних самоосвітніх знань, умінь і навичок, досвіду самоосвітньої діяльності, цінностей, що зумовлюють готовність і здатність особистості ефективно здійснювати самоосвітню діяльність; завдання – систематичний розвиток пізнавальних можливостей студентів в контексті долучення їх до методів проблемно-розвивального навчання; педагогічне керівництво процесами самоосвіти, самовиховання для всебічного розвитку особистості майбутнього інженера-будівельника; забезпечення зростання успішності оволодіння студентами професійно-спрямованими дисциплінами; сталий розвиток мотивації майбутніх інженерів-будівельників до самоосвітньої діяльності.

Мета і завдання розробленої методичної системи підпорядковуються сучасним кваліфікаційним вимогам до професійної компетентності майбутніх інженерів-будівельників.

Також до складу методологічно-цільового блоку входить низка методологічних підходів та принципів. У дослідженні методологічні підходи розуміються як вихідні, ключові фундаментальні педагогічні положення (теорії, концепції, гіпотези), які мають загальнонауковий зміст [96, с. 488]). У свою чергу, єдність методологічних підходів (системного, компетентнісного, інтегративно-діяльнісного, аксіологічного) визначає методологію нашого дослідження «... як систему принципів і способів побудови теоретичної і практичної діяльності, ... форми і способи науково-дослідницької діяльності» [96, с. 488].



Системний підхід до формування самоосвітньої компетентності дає можливість вивчати цю здатність як складне, інтегративне утворення особистості, яке має певну структуру (мотиваційно-ціннісний, організаційно-технологічний, практично-діяльнісний і рефлексивно-аналітичний компоненти).

З іншого боку, застосування системного підходу передбачає поєднання в єдине ціле методичних напрямів, технологій, методів, прийомів, форм і засобів формування самоосвітньої компетентності майбутніх інженерів-будівельників та створює можливість побудови структурно-функціональної моделі системи досліджуваного процесу.

Таким чином, застосовуючи системний підхід, маємо можливість:

виявити компоненти системи формування самоосвітньої компетентності майбутніх інженерів-будівельників та відповідні зв'язки між ними;

визначити основні чинники впливу на зазначену систему;

оцінити місце зазначеної системи як підсистеми у загальній системі формування професійної компетентності; визначити окремі елементи системи, на які буде здійснено вплив;

вивчити процес управління системою; створити систему з ефективнішим функціонуванням;

впровадити одержані результати в практику.

Крім цього, застосування системного підходу передбачає, що відносно самостійні компоненти педагогічного процесу формування самоосвітньої компетентності майбутніх інженерів-будівельників розглядаються не ізольовано, а в їхньому взаємозв'язку. Вказана технологічна процедура дозволяє виявити системні властивості і якісні характеристики окремих елементів, які складають систему.



Реалізація компетентнісного підходу передбачає зміщення акцентів з накопичення у майбутніх фахівців нормативно визначених знань, умінь та навичок до формування і розвитку здатностей творчої професійної діяльності. Щодо предмета нашого наукового пошуку, то реалізація компетентнісної концепції:

гарантує високий рівень і результативність підготовки майбутнього інженера-будівельника;

сприяє оновленню змісту дисциплін професійно-спрямованої підготовки; посилює особистісно-ціннісну орієнтацію підготовки, вийшовши за рамки обмежень освітнього простору;

забезпечує спроможність майбутнього інженера-будівельника відповідати новим запитам ринку праці, мати відповідні знання та вміння, уміння виявляти в самоосвітній діяльності позитивні та негативні моменти;

відповідний потенціал для самостійного оволодіння суміжними інноваційними знаннями;

створює умови для забезпечення орієнтації освітніх програм на особистість фахівця, тобто акцент у навчанні зміщується з того, що знає, хоче й може викладач, на те, що потрібно студентові;

орієнтує на побудову навчального процесу відповідно до очікуваного чи бажаного результату професійної підготовки.

Інтегративно-діяльнісний підхід до формування самоосвітньої компетентності майбутніх інженерів-будівельників передбачає дослідження цієї інтегративної властивості особистості як синтезу вищезазначених знань, умінь, навичок, якостей, здатностей здійснювати самоосвітню діяльність певного рівня. Крім того, вказаний методологічний підхід спрямовує практичну роботу щодо розвитку самоосвітньої компетентності в напрямі формування мотиваційно-ціннісних орієнтацій майбутніх інженерів-будівельників, умінь вчитися, усвідомлювати навчальні завдання, визначати способи їхнього розв'язання, здатностей здійснювати самоосвіту та самовиховання. Зазначена методологія спрямовує педагогічну спільноту на безпосереднє залучення студентів до самоосвітньої діяльності як при формуванні самоосвітньої компетентності, так і при її діагностиці. Підкреслимо, що інтегративно-діяльнісний підхід розглядає явища й процеси як складні системи, цілісність яких досягається на основі інтеграції елементів, які їх утворюють, і взаємодіють. Характеристика діяльності й підготовки до неї з позицій зазначеного підходу передбачає розгляд першої як основного засобу досягнення мети. При чому підготовка до діяльності певного плану розглядається як система з певною структурою й наявністю взаємозв’язків між компонентами. В основі інтегративно-діяльнісного підходу лежать дії, за допомогою яких реалізується діяльність навчання. Зазначена методологія спрямовує педагогічний загал на безпосереднє залучення студентів до самоосвітньої діяльності як при формуванні самоосвітньої компетентності, так і при її діагностиці.

Аксіологічний підхід дає можливість розвинути особисто-ціннісні уміння студентів, їх пізнавальні інтереси, особистісно-ціннісні орієнтації навчання, потреби та мотивацію до самоосвіти та самовиховання [21; 261]. У практиці розвитку самоосвітньої компетентності майбутніх інженерів-будівельників в перебігу вивчення професійно-спрямованих дисциплін аксіологічний підхід центрує навчально-виховний процес на особистості фахівця, створює сприятливе для самоосвіти студентів освітнє середовище, надає можливість майбутнім інженерам-будівельникам ґрунтовно оволодіти технологіями і методиками розвитку власного творчого потенціалу.

Зазначена методологія формування самоосвітньої компетентності інженерів-будівельників реалізується при дотриманні певних принципів. У педагогічних дослідженнях [131; 166; 175], присвячених проблемі самоосвітньої компетентності тих, хто навчається, учені послуговуються різними принципами формування цієї інтегративної властивості особистості, зокрема: системності; цілісності; неперервності; мотиваційно-ціннісної орієнтації до самоосвіти та самовдосконалення; мобільності; міждисциплінарності та інтеграції; персоніфікації; креативності; індивідуалізації; рефлексії; діяльності; творчої самодіяльності тощо. У нашому дослідженні низка зазначених принципів (системності, цілісності, діяльності тощо) забезпечується вимогами задекларованих методологічних підходів. Теоретичний аналіз проблеми, результати дослідно-експериментальної роботи дозволили виділити такі провідні принципи формування самоосвітньої компетентності майбутніх інженерів-будівельників:



– принцип неперервності випливає з того, що самоосвіта і самовиховання є багатогранними і багаточинними процесами, які не можуть обмежуватися ні часовими, ні віковими рамками; самовдосконалення людини здійснюється з моменту народження і триває впродовж усього життя; соціальне і природне середовище, діяльність особистості так чи інакше впливає на формування певних якостей; процес самоосвіти – важливий чинник виховання як через зміст навчального матеріалу, так і через організацію діяльності; лише неперервна самоосвітня діяльність фахівця протягом його професійної підготовки у ВТНЗ допомагає йому розвинути ключові компетентності до рівня, який забезпечує майбутньому інженеру-будівельнику конкурентоспроможність на ринку праці;

– принцип поєднання педагогічного керівництва з ініціативою та самодіяльністю студентів. Цей принцип унормовує позицію, згідно з якою учасники педагогічного процесу є рівноправними партнерами, враховують думку партнера, визнають право на її відмінність від власної. Проте це не значає, що процеси самоосвіти та самовиховання студентів мають бути поза увагою педагогічних працівників. Навпаки, варто погодитися з М. Фіцулою в тому, що «ефективність самовиховання майбутнього фахівця значною мірою залежить від педагогічного керівництва цим процесом» [255, с. 55]. Під педагогічним керівництвом самоосвітньої діяльності майбутніх інженерів-будівельників розуміємо оптимальну організацію їхньої життєдіяльності, акцентування уваги вихованців на питаннях самоосвіти, саморозвитку, стимулювання самостійної навчально-пізнавальної діяльності в перебігу навчально-виховного процесу. Педагогічне керівництво процесом формування здатностей студентів ефективно виконувати самоосвітню діяльність здійснювалося за такими напрямами:

- залучення студентів до різних видів навчально-інтелектуальної діяльності, що вимагає самостійного оволодіння знаннями;

створення умов для самоосвіти, самовдосконалення вихованців;

- неупереджений, тактовний контроль з боку викладача за виконання положень програми самовдосконалення кожним студентом;

- постійне, систематичне роз'яснення студентам сучасних вимог до особистості майбутнього інженера-будівельника та значення самовдосконалення для майбутньої професійної діяльності, для кар'єрного зростання фахівця;

- цілеспрямоване формування в студентських колективах громадської думки щодо цінностей самоосвітньої діяльності, стимулювання процесу самоосвіти та самовиховання майбутніх інженерів-будівельників.

– принцип персоніфікації, який передбачає створення індивідуальної особистісної траєкторії навчання, індивідуального стилю самоосвітньої діяльності студентів, коли майбутні фахівці самостійно вибудовують власний освітній маршрут. Відомо, що стиль виникає тоді, коли є свобода самовираження. Учені [33, 94, 116], переконують що чітко регламентована діяльність не сприяє формуванню особистісно-індивідуальної траєкторії навчання того, хто навчається. Тому оптимальне поєднання регламентованих і нерегламентованих самостійних дій студентів є одним із шляхів формування їхнього індивідуального стилю. Крім того, формуванню стилю самоосвітньої діяльності сприяє відчуття комфорту, зняття напруги в процесі самоосвітньої діяльності;

– принцип гуманізації процесу формування самоосвітньої компетентності майбутніх інженерів-будівельників передбачає забезпечення найсприятливіших умов для всебічного розвитку особистості, диференціацію та індивідуалізацію навчання й виховання на основі активізації творчого саморозвитку фахівця. До провідних напрямів цього принципу учені відносять [35, 151, 189]: формування відносин співробітництва між усіма учасниками педагогічного процесу; виховання в учасників педагогічного процесу морально-емоційної культури взаємовідносин; формування у суб'єктів навчання емоційно-ціннісного досвіду розуміння людини; створення матеріально-технічних умов для нормального функціонування педагогічного процесу, що виховує гуманну особистість: щиру, людяну, доброзичливу, милосердну, із розвинутим почуттям власної гідності й поваги до гідності іншої людини.

Ціннісна, гуманна освіта і самоосвіта майбутніх інженерів-будівельників є певною противагою занадто комерціалізованому, матеріалізованому гедоністично-орієнтованому сьогоденню. Гуманізація є копіткою працею цієї спільноти ВТНЗ, де найголовніше – це безумовна повага до особистості як викладача, так і студента, це вимогливість «до себе і повага до всіх і кожного» [22, с. 127].

Реалізація мети та завдань формування самоосвітньої компетентності майбутніх інженерів-будівельників здійснювалася протягом трьох послідовних етапів: діагностико-мотиваційного, процесуально-діяльнісного та рефлексивно-корекційного. Структурно ці етапи відображають технологічний блок моделі.

На першому, підготовчому, діагностико-мотиваційному етапі увагу було закцентовано на основних відкриттях та досягненнях, які стали ключовими та необхідними в реалізації об’єкта та предмета формування самоосвітньої компетентності майбутніх інженерів-будівельників у процесі професійної підготовки. Зауважимо, що весь процес формування самоосвітньої компетентності майбутніх інженерів-будівельників передбачав повну та ефективну реалізацію невід’ємних складових створеного професійно-діяльнісного середовища.

Таким чином, було зроблено теоретичний аналіз стану розробленості сучасних феноменів професійної компетентності. Сукупність ключових понять самоосвітньої компетентності та детальний аналіз нормативної бази освітньо-кваліфікаційних характеристик та робочих програм фахових дисциплін «Іноземна мова», «Іноземна мова (за професійним спрямуванням)» та «Архітектура будівель і споруд» майбутніх фахівців галузі знань 0601 «Будівництво та архітектура» напряму підготовки 6.060101 «Будівництво» стали передумовою виокремлення ключових знань та вмінь їхньої самоосвітньої компетентності – професійно-ціннісними, практично-професійними, що перебувають у постійній взаємодії та сприяють формуванню самоосвітньої компетентності майбутніх інженерів-будівельників.

Також на першому, підготовчому, діагностико-мотиваційному етапі головним завданням було визначення стану сформованості мотивації, інтересу до професійно-спрямованих дисциплін, самооцінки, зрізу знань, розвиток особистісних та професійних якостей у майбутніх інженерів-будівельників. Крім того, в експериментальних групах виконувалися завдання творчого характеру кожний студент, що брав участь в педагогічному експерименті, долучався до «Дидактичного комплексу» [204]. Учасники таких занять отримали методичні рекомендації «Розвиток здатностей до самоосвітньої діяльності студентів ВТНЗ» і засобами тестування визначали рівень розвитку пізнавальних здібностей та умінь. За отриманими результатами розроблялася комплексна програма самоосвіти студентів. У педагогічному консультуванні майбутніх інженерів-будівельників брали участь куратори студентських груп, викладачі професійно-спрямованих дисциплін.

На цьому етапі у студентів формувалися уявлення про власний рівень розвитку пізнавальних здібностей, потреба в самоосвітній діяльності, інтерес до самостійного оволодіння знаннями, уміння планувати свою роботу.

Основним, робочим етапом формування самоосвітньої компетентності майбутніх інженерів-будівельників був другий етап – процесуально-діяльнісний. Провідний напрям педагогічних дій на цьому етапі – систематичний розвиток знань та вмінь самоосвітньої компетентності майбутніх інженерів-будівельників, зокрема таких, як:

- уміння самостійно планувати свою діяльність;

- вміння створювати умови успішного виконання діяльності;

- навчально-інтелектуальні уміння;

- уміння самостійно орієнтуватися в інформаційних потоках;

- техніка читання, граматичні уміння, культура мовлення;

- уміння самоконтролю власної самоосвітньої діяльності, рефлексія;

- комунікативні якості, наполегливість, самостійність, відповідальність;

- уміння виявляти в самоосвітній діяльності позитивні та негативні моменти в контексті долучення їх до методів проблемно-розвивального навчання. У свою чергу, реалізація «Комплексу занять з підготовки до самоосвітньої діяльності» передбачала використання таких прийомів, як самопереконання (студент у конкретній ситуації відшуковує аргументи, щоб переконатися в правильності чи неправильності своїх дій), самонавіювання (психічний вплив студента на себе шляхом повторення подумки чи вголос певних суджень до повного оволодіння собою), самозаохочення (при необхідності подолати негативні риси характеру, наприклад, лінощі, незібраність, відволікання, необов'язковість тощо), самоосуд (прояв незадоволення своїми діями, вчинками, поведінкою) та ін.

При цьому реалізовувалися завдання щодо оволодіння студентами теоретичними знаннями та уміннями самоосвітньої діяльності. Слід зазначити, що на цьому етапі, як і на попередньому, також здійснювався цілеспрямований розвиток мотиваційно-ціннісних орієнтацій особистості майбутнього інженера-будівельника.

Для вирішення поставлених завдань використовувалися:

вправи на інтелектуальний розвиток;

ігри;

тренінги;

екскурсії;

вправи з використанням ІКТ тощо.

При викладанні професійно-спрямованих дисциплін, викладачі поряд з узвичаєними способами (розповідь, пояснення, бесіда, вправи, самостійна робота тренувального типу) застосовували елементи проблемного навчання, метод проектів, імітаційно-ігрові методи, дискусію, самостійну роботу пошукового характеру з використанням інформаційно-комунікаційних технологій. Щодо останньої позиції, то на заняттях студенти оволодівали уміннями раціонального використання комп'ютера для пошуку інформації в електронних бібліотеках, створення креслень у мережі Інтернет з її подальшою обробкою, відкривати електронні акаунти тощо. На цьому етапі створювалися умови для поступового просування студентів від епізодичних самоосвітніх дій до стійкої системи самоосвіти. Майбутні інженери-будівельники мали можливість самостійно обирати для себе комфортний ритм самоосвітніх занять, вибудовувати власну самоосвітню траєкторію, здійснювати самоконтроль.

Провідним завданням третього, рефлексивно-корекційного етапу було формування здатностей студентів до рефлексії, до постійного самовдосконалення. Зміст діяльності майбутніх фахівців на цьому етапі полягав у закріпленні умінь та навичок самоосвіти та самовиховання, удосконаленні здатностей аналізувати, оцінювати, корегувати та прогнозувати результати самоосвіти. На цьому етапі застосовувалися прийоми самоконтролю (усвідомлена регуляція студентом власної поведінки та діяльності з метою забезпечення відповідності їхніх результатів поставленим цілям, вимогам чи правилам), самозвіту (звітування студентів перед собою у різних формах – подумки, щоденник, «портфоліо» – про виконання взятих зобов'язань, реалізацію програми самоосвіти), самооцінки (судження студента про міру наявності в нього певних якостей, властивостей і зіставлення їх з певним еталоном, зразком).

Узагальнюючи, можна сказати, що в дослідженні до форм і методів самоосвітньої діяльності майбутніх інженерів-будівельників віднесено:



- форми – самоосвіта, самовиховання, самооцінка власних видів діяльності, консультування;

- методи – самоспостереження, самоаналіз, самоопитування, самокритика, методи самовпливу (самоорганізація, самопідбадьорення, самонаказ, самозвіт, самонавіювання, самопрограмування, самообстеження, самокорекція, аутогенне тренування, самозаспокоєння, самозобов'язання, самосхвалення).

Діагностико-корегувальний блок моделі відображає процеси оцінювання, аналізу і корекції результатів системного формування самоосвітньої компетентності майбутніх інженерів-будівельників як цілісного конструкту чотирьох структурних компонентів (мотиваційно-ціннісного, організаційно-технологічного, практично-діяльнісного, рефлексивно-аналітичного) і поєднує критерії (аксіологічно-мотиваційний, організаційно-процесуальний, операційно-діяльнісний, особистісний) з відповідними показниками, що в комплексі характеризують чотири рівні сформованості цієї складної інтегративної властивості особистості майбутнього інженера-будівельника: репродуктивний, продуктивний, творчий.

При дотриманні наголошених принципів, повноцінному забезпеченні обґрунтованих педагогічних умов комплексом відповідних методів і форм результатом реалізації елементів моделі передбачаємо сформованість у майбутніх інженерів-будівельників високих рівнів самоосвітньої компетентності, бо вказана модель виконує кілька функцій:

а) є засобом дослідження самоосвітньої компетентності як педагогічної категорії;

б) відображає логіку самоосвітньої діяльності студентів щодо постійного і цілеспрямованого особистісного удосконалення;

в) унаочнює основні позиції досліджуваного процесу, узагальнює результати та орієнтує на його постійну модернізацію.
2.4. Методичні рекомендації науково-педагогічному складу щодо формування самоосвітньої компетентності майбутніх інженерів-будівельників у процесі професійної підготовки
Результати проведеного дослідження дали можливість розробити методичні рекомендації щодо впровадження авторської системи формування самоосвітньої компетентності майбутніх інженерів-будівельників у процесі професійної підготовки. Ефективність та якість реалізації системи залежать від усвідомлення всіма учасниками виховного процесу у ВТНЗ, в тому числі і студентами, важливості та необхідності вдосконалення особистісно-професійних якостей, від цілеспрямованого змісту всього навчально-виховного процесу, діяльності науково-педагогічного складу щодо впровадження зазначених заходів.

Основна мета методичних рекомендацій – підвищення рівня сформованості самоосвітньої компетентності майбутніх інженерів-будівельників у процесі професійної підготовки.

Для реалізації цієї мети були сформульовані такі завдання:

Ознайомити професорського-викладацький склад з поняттям «самоосвітня компетентність майбутніх інженерів-будівельників».

Ознайомити професорського-викладацький склад зі структурою самоосвітньої компетентності майбутніх інженерів-будівельників.

Ознайомити професорського-викладацький склад з обґрунтованими організаційно-педагогічними умовами формування самоосвітньої компетентності майбутніх інженерів-будівельників у процесі професійної підготовки.

Запропоновані методичні рекомендації виконують просвітницьку, розвивальну та корегувальну функції.

Просвітницька функція полягає в ознайомленні викладачів із явищем самоосвітньої компетентності та її складовими.

Розвивальна функція полягає у розвитку викладачів мотивів підвищення рівня самоосвітньої компетентності майбутніх інженерів-будівельників.

Корегувальна функція рекомендацій полягає у корекції дефектів самоосвітньої компетентності майбутніх інженерів-будівельників.

Реалізація розроблених методичних рекомендацій щодо формування самоосвітньої компетентності майбутніх інженерів-будівельників відбувається у чотири етапи: етап діагностики, підготовчий етап, основний етап, заключний етап.



На першому (діагностичному) етапі здійснюється діагностика самоосвітньої компетентності майбутніх інженерів-будівельників.

На другому (підготовчому) етапі здійснюється створення позитивної установки на сприйняття та усвідомлення інформації щодо самоосвітньої компетентності майбутніх інженерів-будівельників.

На третьому (основному) етапі здійснюється внесення корективів у роботу з основної проблеми: рівні сформованості самоосвітньої компетентності;

Каталог: bitstream -> NAU -> 19100
NAU -> Методи Оцінювання комунікативної к омпетентності
NAU -> Матеріали міжнародної науково-практичної конференції
NAU -> Програма навчальної дисципліни «Українська мова
NAU -> Практикум для студентів усіх галузей та напрямів знань Київ 2014 удк ббк
NAU -> Київ Видавництво Національного авіаційного університету
NAU -> О. В. Шевчук-Клюжева Національний авіаційний університет мовна політика: особливості визначення та вживання терміна Реферат


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   20


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка