Формування та використання прибутку банку



Сторінка10/17
Дата конвертації23.10.2016
Розмір2.71 Mb.
ТипРеферат
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   17

За результатами розрахунків було виявлено, що в 2009 році кількість збиткових банків була найбільшою.

Причиною цього є поглиблення кризи в даний рік через надмірне зростання ресурсної бази банків, не забезпечене зростанням ні ВВП, ні грошової маси.

В цілому збитковість банків пов’язана, перш за все, з кризовим станом банківської системи у 2008– 2009 роках, неспроможністю ефективно проводити свою фінансову політику.

Проте, деяким банкам вдалось отримати прибуток (ПАТ «ПриватБанк», ПАТ «Ощадбанк», ПАТ «Укрексімбанк», ПАТ «Укрсоцбанк», ПАТ ВТБ Банк та ПАТ «Брокбізнесбанк») за рахунок повернення вкладників до банку, відновлення кредитування, «оздоровчої політики» депозитного зростання серед населення, що викликано стабілізацією валютного курсу.

Розраховані показники податкового навантаження представлено в таблиці 2.6 [55,С.68].


Таблиця 2.6 – Показники податкового навантаження банків І групи за 2009– 2012 рр.

Показники податкового навантаження

Назва банку

Прибуток до оподаткування, тис. грн

Витрати на податок на прибуток, тис грн

Чистий прибуток, тис. грн


ПН,%

2009 р.

Мінімальне

Приватбанк

1 145 927

– 95 438

1 050 489

8,33

Максимальне

Брокбізнесбанк

29 442

– 11 582

17 860

39,34

Середнє

х

714634

– 127619

587015

25,38

2010 р.

Мінімальне

Брокбізнесбанк

55 329

– 2 522

52807

4,56

Максимальне

Райффайзен Банк Аваль

69 125

– 68 380

745

98,92

Середнє

х

287466

– 64365

223100

34,68

2011 р.

Мінімальне

ВТБ Банк

582 418

– 207

581 525

0,04

Максимальне

Райффайзен Банк Аваль

171 429

– 140 775

30 655

82,12

Середнє

х

421189

– 72814

348306

27,86

2012 р.

Мінімальне

ВТБ Банк

960 846

– 9 442

951404

0,98

Максимальне

Райффайзен Банк Аваль

241789

– 207942

33847

86,00

Середнє

х

514103

– 83233

430869

32,50

Середнє за період аналізу

х

484348

– 87007,8

397323

30,10

Отже, результати дослідження податкового навантаження на фінансові результати діяльності банків України засвідчили, що середній рівень податкового навантаження за аналізований період у розмірі 30,10% адекватно відображає рівень діяльності банків. Максимальне податкове навантаження було в 2010 р. та становило 34,68%, що пояснюється кризовими явищами та збитковістю банків. Податкове навантаження в розмірі 32,50% в 2012 році після кризи стабілізувалося та є допустимим рівнем оподаткування відповідно до показників міжнародної практики. Світовий досвід оподаткування банків свідчить про те, що максимально допустимий рівень податкового навантаження на фінансові установи має становити на рівні 30– 40% доходу. При перевищенні верхньої межі у банків зникають стимули до здійснення банківської діяльності, ініціатива і зацікавленість у веденні банківського бізнесу.

Слід зазначити, що у числі зарубіжних дослідників проблеми податкового регулювання досліджували: Дж. Кейнс, А. Лаффер, Дж. Мілль, Д. Рікардо, А. Сміт. У Росії науковий внесок у розробку цієї проблеми внесли М.І. Боголєпов, І.Х. Озеров, В.М. Твердохлєбов, К.Ф. Шмельов. П. Дослідження проблем оподаткування прибутку комерційних банків здійснювали Л.І. Гончаренко, Ю.М. Лермонтов, В.В. Семеніхін, Л.В. Чхутіашвілі, Д. Мізгулін та інші автори.

Механізм податкового регулювання прибутку комерційного банку досліджує Суханова І. В. [56]. В дисертаційній роботі розроблено модель податкового стимулювання прибутку російських комерційних банків, що включає чотири блоки: перенесення збитку, ставку податку та, податкову базу, методи обліку доходів і витрат. Розроблена методика розрахунку податкового навантаження на прибуток комерційного банку, що враховує склад податкових платежів, зміст і структуру дохідної та видаткової частини податкової бази податку на прибуток і дозволяє оцінити вплив податкового навантаження на доходи банку і вплив податку на загальне податкове навантаження.

Крім того, розроблену інформаційну модель оцінки ефективності податкових регуляторів прибутку комерційного банку, що містить набір елементів (інформаційні масиви про податкову базу і податкових платежах, алгоритм прийняття рішення про доцільність застосування податкових регуляторів) згрупованих відповідно з хронологією надходження та оцінки інформації про діяльність банку податковими органами було б доцільно трансформувати до специфіки діяльності українських банків.

Висновки до розділу 2

Отже, аналіз формування та використання прибутку було проведено на прикладі ПАТ «Умовний Банк», який є універсальною кредитною установою. Стратегія ПАТ «Умовний Банк» направлена на розвиток банку відповідно до стандартів групи Райффайзен Інтернешнл, а також найкращої світової практики ведення банківської діяльності та утримання лідерських позицій у визначених секторах банківського ринку в Україні.

Проведений аналіз фінансово-господарської діяльності банку за 2010 – 2012 рр. дозволив зробити висновки про те, що банк мав позитивний фінансовий результат своєї діяльності, який за період дослідження зріс на 33102 тис грн.

Аналіз джерел формування прибутку банку засвідчив, що загальний обсяг доходів та витрат банку за 2010 – 2012 рр. скорочувався. Зростання прибутку банку відбулося за рахунок доходів від комісійних операцій , який за 2012 рік зріс на 10,51% в порівнянні з 2011 роком.

За результатами факторного аналізу прибуток банку зростав за рахунок дохідності активів та рентабельності доходів.

Проте, ґрунтовний аналіз формування прибутку показав, що коефіцієнти за показниками прибутку демонструють тенденцію до зменшення ефективності здійснення формування прибутку та потребують подальшого вдосконалення. Виявлено, що ПАТ «Умовний Банк» має значні резерви підвищення ефективності діяльності за рахунок оптимізації структури його активів, зобов’язань та капіталу, а також раціонального використання витрат (зокрема, загально-адміністративних).

РОЗДІЛ 3


УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗПОДІЛУ ПРИБУТКУ БАНКУ

3.1 Моделі оцінки прибутку банку та аналіз факторів його зростання


Прибуток важливий показник для всіх учасників економічного життя, який залежить від таких чинників, як відсотки, що стягуються та сплачених за банківськими операціями, частки непроцентних доходів, поточних витрат, а також структури активів і пасивів. Саме тому, концепція «високорентабельної банківської діяльності», що одержала широке поширення в США, базується на таких напрямках, як максимізація доходів; мінімізація витрат; ефективний менеджмент.

Аналіз прибутку зазвичай проводиться в наступних основних напрямках:

– оцінка досягнутого банком рівня прибутку;

– аналіз складу і структури прибутку;

– факторний аналіз;

– аналіз прибутку в розрізі структурних підрозділів банку;

аналіз фінансових втрат;

– аналіз упущеної вигоди;

– аналіз використання прибутку;

– аналіз прибутку, що припадає на акцію.

Кожен банк може користуватися певною методикою оцінки прибутку, але мета одна – виявлення резерви щодо підвищення ефективності діяльності кредитної організації (банку).

З метою оптимізації прибутку ПАТ «Умовний Банк» розглянемо сучасні моделі оцінки прибутку банків.

Використовувані в даний час методики аналізу прибутку російськими і білоруськими банками дозволяють у певному обсязі оцінити вплив і спрогнозувати зміну факторів максимізації прибутку в перспективі (рис.3.1)



Етапи

Методика аналізу прибутку, яка використовується банками в Російській Федерації

Методика аналізу прибутку, яка використовується в банках Білорусії

1 етап

Визначення чистого доходу (фінансового результату)

Динаміка формування фінансового результату та чистого прибутку

Чистий дохід від процентних доходів та витрат

Чистий дохід від непроцентних (операційних) доходів та витрат

Аналіз структури, динаміки та темпів росту доходів

Аналіз структури, динаміки та темпів росту витрат

Визначення основного фактору впливу на фінансовий результат

Аналіз рентабельності (капіталу, активів)

2 етап

Визначення дохідності основних видів банківської діяльності

Визначення дохідності

Дохідність

Дохідність

Кредитних операцій

Валютних операцій

Операцій з цінними паперами



Аналіз напрямів використання прибутку (податки, дивіденди, відрахування до резервного фонду)

Активів

Кредитних вкладень

Працівника банку

3 етап

Визначення показників рентабельності (прибутковості) банка та його факторний аналіз

Аналіз рентабельності (прибутковості) окремих видів діяльності

Коефіцієнт дохідності капіталу

Коефіцієнт прибутковості активів

Мультиплікатор капіталу

Процентна маржа

Прибутковість доходів

Прибутковість конкретного напрямку діяльності банку

Прибутковість в розрізі банківських продуктів

Прибутковість конкретної банківської послуги чи продукту

4 етап

Визначення резервів зростання прибутковості та формування на даній основі рекомендацій по покращення діяльності банку, які вносяться до стратегії розвитку банку

Рисунок 3.1 – Модель поетапного аналізу прибутку в рамках методик, які використовують російські та білоруські банки [57,С.150]
Згідно з методикою оцінки прибутку, що використовується білоруськими банками, факторний аналіз, що дозволяє укрупнено оцінювати вплив основних узагальнюючих показників діяльності комерційного банку на величину отриманої їм за звітний період прибутку, не проводиться.

Однак аналізуючи рентабельність (прибутковість, ефективність) діяльності, білоруські банки на початковому етапі оцінки фінансового результату, розраховують коефіцієнти прибутковості капіталу і прибутковості активів, відомі у світовій банківській практиці як показники ROE і ROA, відповідно. Саме розкладання коефіцієнта ROE на складові – дохідність активів і мультиплікатор капіталу – зарубіжні банки (у тому числі російські, згідно представленої на рис 3.1 методикою) використовують для проведення факторного аналізу.

Тому розрахунок додаткових показників рентабельності (прибутковості) і включення таких коефіцієнтів в методику оцінки прибутку дозволять білоруським банкам більш детально аналізувати формування фінансового результату їх діяльності, а отже, виявляти резерви підвищення прибутковості.

У разі наявності декількох факторів аналіз можливо проводити за допомогою застосування спеціальних методів, що складають один з аспектів економетрики.

Скориставшись формулою моделі Дюпона, була виведена формула факторного аналізу прибутку банків. Структурний аналіз, у свою чергу, показав, що доходи і активи банків є складними факторами, що включають багато підфакторов, а результати оцінки показників прибутковості (рентабельності) банків демонструють скорочення прибутковості активів і наростаючий мультиплікатор капіталу. Тому на заключному етапі оцінки прибутку доцільно проводити «персональний» аналіз цілого комплексу підфакторов формування фінансового результату.

Вирішити дану задачу дозволяє метод побудови множинної регресії – рівняння зв'язку з декількома незалежними змінними, представленими в формулі 3.1 [57,С.152]:



, (3.1)

де у – незалежна змінна (прибуток);

f – функція незалежних змінних;

х1, х2, .., хр – незалежні змінні (фактори)


Для побудови економетричної моделі на основі проведеного раніше структурного аналізу доходів банків та активів крім власного капіталу спочатку були визначені наступні змінні (фактори): процентні доходи, комісійні доходи, інші операційні доходи, кредити фізичним особам, кредити основні засоби, вимоги до банків резидентам і нерезидентам. Коефіцієнти регресії первісної моделі визначили комісійні, процентні та інші банківські доходи, зменшення резервів, кредити фізичним особам, як фактори, які надали кількісно позитивний вплив на щомісячний приріст прибутку. Однак використовувати їх для остаточної інтерпретації змін факторів формування прибутку банків не представилося можливим, оскільки при оцінці якості побудованої моделі (коефіцієнти детермінації (Звичайний і скоригований), критерії Фішера і Дарбіна-Уотсона, t-показник Стьюдента, матриця парної кореляції) було виявлено наявність високого ступеня взаємозалежності таких факторів як комісійні, процентні доходи та кредити фізичним особам. Для побудови моделі важливо розглянути лише суттєві фактори, які впливають на розмір прибутку.

З позиції максимізації прибутку банки оцінюють свою діяльність шляхом аналізу ретроспективного і прогнозного обсягу прибутку. Аналіз ретроспективного обсягу прибутку проводиться наприкінці кожного періоду (місяця, кварталу, року) і являє собою звіт про минулу діяльності банку. Аналіз прогнозного рівня прибутку визначає заходи, які повинні бути прийняті банківським керівництвом і всім колективом для досягнення більш високого розміру фінансового результату, сприяючого стабілізації конкурентоспроможності на внутрішньому і зовнішньому ринках.

Крім ретроспективного факторного аналізу, який дозволить виявити незалежні змінні, що зробили найбільший статистично і кількісно значущий вплив на результативну ознаку (прибуток), на основі даних економетричної моделі можна проводити прогнозний аналіз прибутку, згідно результатами якого визначаються напрямки наповнення ринку банківських продуктів і послуг як перспективні фактори нарощування фінансового результату.

Оцінка діяльності банків використовувана в даний час (система CAMEL) аналізує лише поточну діяльність і не прогнозує основні фінансові результати банків.

Тому в сформованих обставинах пропонується для підтримки рівня чистого прибутку і виявлення резервів для її зростання розраховувати коефіцієнт внутрішньої вартості операцій (мінімальної, що не приносить прибутку ціни сукупного банківського продукту), тому що даний показник дозволить виявити найбільш прибуткові види операцій і вплинути на формування банківського відсотка. Коефіцієнт внутрішньої вартості операцій характеризує мінімальний рівень, який не приносить прибуток ціни банківського продукту і мінімальну норму прибутковості операцій. У рамках оцінки коефіцієнта внутрішньої вартості банківських операцій, на наш погляд, доцільно провести факторний аналіз з метою виявлення основних причин і факторів, що викликали зміну даного коефіцієнта.

Нами пропонується адитивно-мультиплікативна модель факторного аналізу, що відображає залежність коефіцієнта внутрішньої вартості операцій (КВС) від структури витрат банку – коефіцієнта подорожчання процентних витрат; середньої вартості зобов'язань та ефективності їх використання; структури доходів – питомої ваги доходів, не пов'язаних з основною діяльністю в сукупних доходи; коефіцієнта посилення подорожчання процентних доходів і прибутковості працюючих активів по процентних доходах.

Запропоновану шестифакторну адитивно-мультиплікативну модель коефіцієнта внутрішньої вартості операцій можна представити як залежність узагальнюючого показника від факторів (x, y, z, q, l, m) представлена наступною формулою (3.2) [58]:


Каталог: jspui -> bitstream -> 123456789
123456789 -> Використання науково-технічних бд у наукових дослідженнях Васильєв О. В., к т. н
123456789 -> Розвиток банківського споживчого кредитування
123456789 -> Реферат дипломна робота містить 128 сторінок, 17 таблиць, 21 рисунок, список використаних джерел з 108 найменувань, 6 додатків
123456789 -> Методичні рекомендації до організації самостійної роботи студентів заочної форми навчання
123456789 -> Методичні рекомендації для студентів денної форми навчання Оздоровче і прикладне значення занять
123456789 -> «Аналіз розподілу та використання прибутку банку»


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   17




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка