Г. Д. Берегова діловаукраїнськамов а курс лекцій



Сторінка11/27
Дата конвертації23.10.2016
Розмір4.07 Mb.
ТипНавчально-методичний посібник
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   27

Професіоналізми
Професіоналізми це слова або вислови, властиві мові певної вузької професійної (рідше – соціальної) групи людей, поставлених в особливі умови життя.

Професіоналізми виникають у двох випадках: коли та чи інша спеціальність або вид занять не має розвиненої термінології (це, наприклад, полювання, рибальство, різні ігри та ін.), або як розмовні неофіційні замінники наявних у цій галузі термінів. Друга група професіоналізмів особливо поширена й досить активно поповнюється (наприклад: карданний пристрій – кардан, трансплантація – пересадка; отоларинголог – вушник та ін.). Це, як правило, загальнозрозумілі й часто загальновживані слова, які, проте, не належать до літературної мови.

Такі професіоналізми наявні в повсякденному мовленні працівників багатьох підприємств, відомств, установ та ін. Доки вони вживаються лише в усному мовленні й не виходять за межі відомства – шкода від них невелика (псується лише мова тих людей, які вживають професіоналізми в усіх випадках життя, а не лише в окремих робочих ситуаціях). У практиці писемного спілкування в межах одного відомства вони теж зрозумілі, але небажані, бо через них діловий папір перетворюється з офіційного у напівофіційний (або й зовсім неофіційний), набуває рис приватної записки, а не документа.

У міжвідомчій кореспонденції їх вживання небажане, а в окремих випадках і просто неприпустиме. Часто на ґрунті вживання професіоналізмів виникають непорозуміння в службовому листуванні. Так, наприклад, в одній рекламації було написано: “...заготовки зубчастих коліс не мають маркіровки й свідків...”. Свідки – це професіоналізм, вживаний на позначення макетів деталей, що додаються до кожної партії їх; проте це довелося роз’яснювати вже в наступному листі.

На жаль, дехто зі службових осіб, причетних до складання ділової кореспонденції, вважає професійну лексику нормою писемного мовлення, засмічуючи професіоналізмами мову ділових паперів, утруднюючи спілкування й знижуючи загальний рівень мовної культури документів.

Які ж слова входять до складу професіоналізмів? Серед професіоналізмів переважають слова загальнонародної мови, вжиті у специфічному значенні або в не узвичаєній для них формі. Так, поза літературною нормою перебуває вживання абстрактних іменників у множині: начальникам відділів треба уточнити свої обсяги, ми маємо типові застосування, цілий ряд диференціювань та ін. Як відомо, ці абстрактні іменники в загальнолітературній мові форм множини не мають.

До професіоналізмів належать також і слова загальнонародної мови, вжиті в спеціальному значенні. Так, наприклад, у загальнонародній мові слова кваліфікований, свідомий, якісний означають наявність у якихось осіб предметів певних властивостей або ознак. У деяких колективах усталилось вживання цих слів на позначення високого (власне найвищого) вияву названої ознаки чи властивості: кваліфікований у них означає “висококваліфікований”, а не “той, що має певну кваліфікацію”, свідомий – це людина надзвичайно високої свідомості; якісні показники – це показники високої (найвищої) якості та ін.

Таке слововживання збіднює мову й водночас ускладнює сам процес спілкування: адже до нового слововжитку треба спеціально звикати; крім того, в усному мовленні міру якості можна передати інтонаційно (сказати якісний з такою інтонацією, яка висловить найвищу міру цієї ознаки); у писемному мовленні читач мусить усе це “домислити”, що абсолютно недоречно в діловій сфері людського спілкування.

Часом переосмислене слово так далеко відходить від значення основного, що “непосвяченій” людині взагалі буде незрозуміле, про що йдеться: слово удар, наприклад, у текстильній промисловості вживається на позначення одиниці швидкості станка. Тому речення “Повідомте ударність нового агрегата” для непосвяченої людини буде “шифровим донесенням”, а не діловим листом.

Поширеним засобом поповнення складу професіоналізмів є “місцева словотворчість” (у межах колективу, підприємства, відомства та ін.), насамперед за рахунок префіксації та словоскладання. Серед префіксів найпопулярніші до– (дообладнати, докваліфікація, дооформляти, доукомплектувати, дообстежити, дозакріпити), недо– (недопалив, недовнесок, недопромисел, недоперевиконано), за– (залозунгувати, запроцентувати, задебетувати), над– (надзверхплановий); серед суфіксів –ість (бойовитість, пливучість, стрибучість), –аж (типаж, стаж), –ація (маршрутизація, докваліфікація) тощо.

Словоскладання чи основоскладання дає у професійних жаргонах слова, невідомі загальнонародній мові, наприклад: маловісна корова (корова некондиційної ваги). Інший тип складань: тонно–км–брутто (зовнішній вигляд у цього слова досить екзотичний, але побудовано воно – з точки зору норм літературної мови – неграмотно). Текст ділового папера, в якому багато складних слів, утворених з кількох скорочених (а то й просто “одрубаних”) основ, справляє враження написаного не українською, а начебто якоюсь іноземною мовою, наприклад: “Ветогляд кінного поголів’я призначено на сьому годину ранку 4.03.03 на подвір’ї райветлікарні. Розпорядження обов’язкове для міськлікарні, контори “Райзаготсировина”, санепідстанції, молоковозу, молзаводу, контори облтрансу” (Санепідемстанція).

Професійні жаргони часто виникають і вкорінюються там, де порушується автоматизм праці, виробничий ритм, динамічний стереотип. Чим організованіша праця в межах певної професії, тим менше умов для виникнення професіоналізмів. Думка ця може бути проілюстрована прикладами з жаргону проектувальників: проектувати з чистого місця, екстраполювати стелю, зробити в потолочних метрах, з бухгалтерського жаргону: зводити (підводити, знайомити), рахунки, дебет, кредит обганяє, підкраска (сторно), липовий баланс, заморозити рахунок, збити в купу рахунок та ін. Цілком очевидно, на позначення якої робочої ситуації можуть бути вжиті наведені словосполучення. Звідси висновок: професіоналізмам не місце в діловій документації, мова якої повинна бути бездоганною.

Проте важко назвати документ бездоганним, якщо він написаний одразу трьома мовами: професійною, загальнонародною українською і частково російською (у тих місцях, де автор документа не знав українських відповідників до російських слів).

В українську мову запозичено багато російських слів, насамперед для називання нових понять, які в українській мові ще не мали ніякої назви. Запозичення вважається правомірним і тоді, коли засвоюється слово з дещо іншим значенням, ніж те, яке вже є в українського відповідника. Коли ж слово з цим значенням є в українській мові, тоді запозичення перестає бути правомірним: це просто помилка, яка з’явилася внаслідок недостатнього знання лексики української мови. Так, наприклад, немає підстав запозичати слово справка, бо є довідка, рішити (є вирішити), умісний (є доречний), появитися (є з’явитися), міроприемство (є захід), слідуючий (наступний), сводка (зведення), вопрос (питання), ошибка (помилка) тощо.

Слід пам’ятати, що навіть дуже схожі слова російської й української мов можуть мати далеко не однакове значення, порівняйте:


Російські:

Українські:

час (60 хв)

человек (людина)

неделя (7 днів тижня)

луна (місяць)

речь (промова)

трус (боягуз)

нарядный (гарно одягнений)
злодей (лиходій)

красный (червоний)



час (невизначена кількість)

чоловік (людина-рідко, мужчина- подружжя

неділя (один з днів тижня)

луна (відлуння, рос. эхо)

річ (предмет)

трус (обшук)

нарядний (пов’язаний з нарядом як з документом)

злодій (той, що краде)

красний (красивий)

У внутрішній поточній кореспонденції, яка не виходить за межі підприємства, мішанина слів з двох мов зустрічається, на жаль, значно частіше, ніж хотілося б. Документи, написані такою мовою, свідчать про недостатнє знання обох мов, про низьку мовну й загальну культуру того, хто так пише.

Це саме можна сказати й про вживання у мові документів діалектизмів, тобто місцевих слів і висловів, які зрозуміє лише обмежена кількість людей.
Застарілі слова
Псують мову службових документів і недоречно вжиті в них застарілі слова (архаїзми).

1.Серед застарілих слів є мовні штампи, що вже давно вийшли з ужитку. Наприклад: застаріле не відмовте в люб’язності замість сучасного просимо повідомити, біжучі питання замість поточні питання та ін. Ще подекуди можна натрапити на архаїчні форми займенників (сей, оний, при сьому, позаяк). У мові поточного ділового листування сьогодні не вживаються вже канцеляризми типу вищепойменований, при сьому додано по приналежності, на предмет та ін.

2.Деякі застарілі слова збереглися в певних видах ділових паперів. Так, у мові документів законодавчого характеру можна зустріти слова, які в загальнонародній мові вважаються застарілими, але в ділових документах цього типу мають строго визначений юридичний зміст, їх використовують не для того, щоб надати текстові більшої виразності, урочистості, а на позначення конкретних понять (наприклад: екзекуція – у загальнонародній мові застаріле слово на позначення тілесного покарання; вживається лише іронічно, жартівливо; у міжнародному праві – застосування каральних заходів однією країною проти іншої).

3. Із усталеним значенням і чітким діапазоном вживання застосовуються у текстах і деякі застарілі для загальнонародної мови або рідковживані словосполучення: дійти згоди, вважатися зразком, давати підстави для, покладати відповідальність на, поставити за обов’язок, спричинятися до чогось тощо.

Застаріла лексика використовується в офіційних документах із стилістичною настановою, надаючи особливо важливим серед них відтінок монументальності, високої урочистості. Це слова типу священний, благотворний, гласність, воєдино, глава уряду, союз (сюди належить також звертання типу Ваше превосходительство) тощо. Порівняйте російську архаїчну канцелярщину: “Дано сие такому – то в том, что он действительно является лицом, коим себя именует, что подписом й приложением печати удостоверяется” (Тимофеев Б. Правильно ли мы говорим?).
Емоційна лексика
Емоційна лексика для ділових текстів загалом не властива. Лише в окремих видах документації, де поєднується ділова інформація з елементами публіцистики, припустиме вживання слів і словосполучень, що виражають не лише назви явищ об’єктивного світу, а й наше ставлення до них (порівняйте: разом – воєдино, керівник – глава, події – звершення),

Лексика цього плану може вживатись у деяких проектах резолюцій, звітах, протоколах тощо.

Певна міра експресії може бути виявлена й у службовому листі. Тут слова якісної оцінки використовуються для досягнення більшої переконливості. Якісні прикметники у вищому і найвищому ступенях порівняння саме й створюють враження емоційності тексту. В усіх інших видах службових документів переважають відносні прикметники (вони, як відомо, ступенів порівняння не утворюють). Усе це сприяє тому, що мова службових документів справляє загальне враження емоційної нейтральності, а часом і холодної офіційності.

Ділове мовлення в цілому орієнтується на нейтральну загальновживану лексику української літературної мови. Вихід за межі цього загальнолітературного слововжитку дозволяється лише у випадках звертання до специфічної ділової лексики й термінології; всі інші категорії лексики загальнонародної української мови переважно псують мову ділового документа.

Проте й у межах цієї нейтральної загальновживаної лексики не все і не завжди може бути схвалене.
Універсальні слова
До універсальних слів відносяться слова з невизначеним, розмитим, затертим значенням. Вони вживаються в різних стилях української мови як стандартні замінники слів із більш точним, більш конкретним (і доречним у певній ситуації) значенням. Прикладом може бути прислівник слабо у таких контекстах:

Слабо ведуться роботи ... (повільно, неритмічно);

слабо відбиває стан справ ... (погано, неповно, неточно, поверхово, некомпетентно);

слабо ставить питання... (зрідка, нерішуче, некваліфіковано, поверхово) та ін.

У цій ролі часто виступають слова питання, факт, момент, захід, масштаб; зміцнити, підвищити, оцінити тощо.

Універсальні слова з’являються в текстах ділових паперів як результат приблизності уявлення про предмет думки, а також через невміння знайти точний відповідник серед наявних у мові слів. Порівняйте:

зміцнити управління (посилити його особовий склад висококваліфікованими кадрами);

зміцнити кормову базу (нагромадити запас кормів; ввести нові посіви; розширити площі під травами та ін.);

зміцнити зв’язки між виробництвом і управлінням (зробити їх постійними, регулярними, діловими...).

Звертаючись у всіх трьох випадках до слова зміцнити, автор документа брав те, що лежить на поверхні, а не те, що найточніше передало б потрібний відтінок думки, а значить – зробило б документ дійовішим.


Зайві слова
Зайві слова в документах значно поширеніші, ніж можна було б сподіватися, враховуючи структуру ділових паперів.

Уже в заголовках документів зустрічаємо їх:



До питання про проект...,

Зауваження до питань проекту...,

питання регламентації...
Часто повторюване у заголовках до питання про не завжди пояснюється необхідністю, набагато частіше – звичкою.

Особливо багато зайвих слів буває у першому реченні ділового листа, порівняйте:




Неправильно


Правильно

Повідомляємо наступне в порядку Ваших пунктів:

1)….;

2)….

Повідомляємо дані за станом на...

Дано цю довідку в тому, що п.Анрієнко В.С.. справді е працівником...

Надсилаємо для підпису й затвердження

При цьому представляємо...

Надсилаємо Вам...

Для керівництва й виконання...

Додатки до тексту...

На сьогоднішній день конструкторське бюро розробляє...

З одержанням цього пропонується...

Поспішаємо повідомити...

Вважаємо за можливе просити...

Власноручний підпис руки п.Карімова ...


Повідомляємо:

1)...;

2)…
Повідомляємо дані...

П.Андрієнко В.С. працює...
Надсилаємо на розгляд

Надсилаємо...

Надсилаємо...

Для керівництва...

Додатки: 1)...;2)…

Конструкторське бюро розробляє…

Пропонуємо..

Повідомляємо...

Просимо...

Підпис п. Карімова…

Зайві слова можуть міститися й у кінці службового листа. Це досить незграбні формули ввічливості на зразок: У проханні моєму прошу не відмовити, прошу не затримувати довго Вашої відповіді на мого листа, Ми сподіваємося позитивного розв’язання цього питання в найкоротші строки тощо.

Одним з проявів багатослів’я є повтор. Проте повтори бувають різні: це може бути спеціальний прийом посилення враження від сказаного, наприклад: Ми пишаємося героїзмом наших воїнів, ми пишаємося їх мужністю, витримкою, силою. Тут повторювані слова виступають як синтаксично паралельні (з однаковою синтаксичною роллю), їх завдання – посилити, увиразнити враження від сказаного. (Сказане щойно не торкається таких синтаксичних паралельних словосполучень, як творче зростання і підйом, значення та вага пошуків, І так далі і тому подібне, багато письменників і поетів та ін., бо це звичайні “пусті місця”, “словесні прокладки”, тавтологічні словосполучення).

У тих випадках, коли повтор є, а синтаксичного паралелізму нема, ми найчастіше маємо справу зі стилістичною помилкою. Наприклад: В середині шістдесятих років виробничі форми співробітництва займали обмежене місце у сфері співробітництва РЕВ; Проводилася велика робота в справі дальшого розгортання роботи колективу. Бувають і приховані повтори: У лісовому масиві виникла пожежа, викликана, як вияснилося пізніше, в результаті безгосподарності працівників лісгоспів(або “викликана безгосподарністю”, або “в результаті безгосподарності”).

У ділових паперах, як і в газетних текстах, є ще один вид надлишкової інформації. Це повторення того самого змісту іншими словами, приклад: самий найдоцільніший варіант; моя автобіографія; строк повноважень закінчується у січні місяці 2003 р.; за три години часу; передовий авангард; взаємно допомагати один одному та ін. (деякі слова зайві; це саме значення вже висловлено іншими словами тексту).

Надмірне захоплення зайвими або універсальними словами пояснюється інколи тим, що вони допомагають створити враження чогось значного, глибокого там, де зміст насправді звичайний, буденний, а то і просто убогий. Ось приклади, взяті з різних інструкцій: “...ведеться робота по розробці методів переробки...”, “фільтруючі можливості носа стосовно до пилу і бруду...”, “підняття гир здійснюється з допомогою обох рук...” тощо.

Єдиними ліками проти всіх щойно перелічених “хвороб” ділового писемного мовлення є систематичне, поглиблене, серйозне опанування лексичними засобами, усіма багатствами словникового складу української літературної мови.
Синоніми
Чомусь вважається, наприклад, що оволодіння синонімічними багатствами української мови – це вже компетенція художника слова, а для ділового мовлення синоніми це зайва розкіш.

Насправді ж синоніміка – це явище, властиве усім стилям мови, воно притаманне лексиці нашої мови загалом, а не лише лексиці художньої літератури й публіцистики. Адже явище синоніміки означає наявність у мові близьких, але не тотожних способів висловлення, покликаних якнайточніше відтворювати всі відтінки людської думки. Саме незнання синонімічних можливостей мови, невміння вибрати єдино можливе в даній ситуації слово є причиною появи багатьох помилок в усіх стилях мови – і в діловому також.

Велику кількість близьких за значеннями слів ми розрізняємо добре; відмінності між ними очевидні, переплутати ці слова важко, наприклад:

робітник – людина, що працює на промисловому підприємстві;

працівник – ширше поняття, ніж робітник (газетний працівник, науковий працівник, торговельний працівник);

співробітник – компонент назви посади (старший науковий співробітник, молодший науковий співробітник).

Але вже такі слова, як замісник і заступник, примусять декого замислитися, перш ніж відповісти на питання, чи ці слова абсолютно тотожні за змістом. Виявляється, що замісник – це людина, яка тимчасово виконує чиїсь обов’язки, а заступник – це офіційна назва постійної посади; заступник працює водночас з керівником, а замісник заступає відсутнього керівника.

І вже зовсім складно одразу – без обдумування і спеціальної підготовки – відповісти, наприклад, на питання, коли вживається суспільний, а коли громадський.

Звичайно, кожен з нас у разі потреби починає шукати “прецеденти” – випадки вживання цих слів у документах, у газеті, у словниках і довідниках.

Спробуємо розібратися в тому, що дають словники. Прикметник суспільний утворений від іменника суспільство (соціально – економічна формація). Він стосується понять класової диференціації, виробництва, соціальних формацій, суспільного ладу. Наприклад: суспільний: лад, продукт, клас; формація, наука, свідомість, праця, система; становище, виробництво, буття та ін.

Громадський – “не державний”, “не службовий”, “добровільний”, “такий, що стосується всього населення або якогось колективу”.

Наприклад: громадський: обов’язок, осуд, порядок, діяч; організація, робота, справа; завдання, харчування та ін.

Поняття “близькозначне слово” для кожної людини дещо інше, визначається воно насамперед ступенем знання мови. Так, лише для людини, яка зовсім слабо знає українську мову, слова ящик, скринька, шухляда – синоніми, тобто слова, взаємозамінювані в тексті. А насправді це назви різних предметів: ящик – це “самостійний” предмет для зберігання й перевезення інших предметів; шухляда – це частина іншого предмета: висувний ящик, що є складовою частиною шафи, стола, буфета та ін.; скринька – це ящик з отвором (поштова скринька, скринька для скарг та ін.). Таким чином, щоб розв’язати питання цього плану, достатньо подивитись у словник.

А що, коли українсько-російський словник дає відповідник квиток – билет і білет – билет? Як розрізнити ці слова? Щоб безпомилково розрізняти слова цього типу (квиток – білет, об’єм – обсяг) треба дуже добре знати мову, бо тут ми маємо справу з мовними традиціями. Так, слово квиток вживається в таких словосполученнях: партійний квиток, театральний квиток, залізничний квиток, профспілковий квиток та ін. Слово білет також закріплене за чітко визначеним (проте вужчим) колом словосполучень: кредитний білет, банківський білет, екзаменаційний білет (цікаво, що право на вхід до театру дає театральний квиток, але перевіряє його наявність білетер, а купують його в білетній касі). Слово об’єм вживається лише при наявності виміру в кубічних одиницях (об’єм цистерни в кубічних метрах), в усіх інших випадках – обсяг (обсяг капіталовкладень, робіт, обсяг книги в друкованих аркушах, обсяг знань, інформації та ін.).

Особливо багато труднощів завдають нам віддієслівні іменники на –ння (через своє абстрактне, не зовсім чітко виявлене значення). Порівняйте: хитання, вагання, коливання – начебто дуже близькі за значенням слова. Якими ж слід характеризувати вчинки людини, а які можуть вживатися лише стосовно до явищ природи? Виявляється, що про людину не можна сказати коливається(це термін фізики, який у переносному значенні не вживається). Проте й такі слова, як хитання, вагання, вжиті у висловленнях про людину, неоднаково її характеризують. Коли треба підкреслити непослідовність дій людини, частковий відхід її від основної лінії при вирішенні конкретного питання, тоді вживають слово хитання. Вагання означає прояв певних рис характеру людини: нерішучість, відсутність моральної сили, достатньої для швидкого вибору одного з кількох можливих шляхів.

Часто труднощі виникають тоді, коли в російській мові на позначення певних понять існує одно багатозначне слово (наприклад, положение), а в українській мові є кілька слів (положення, становище, стан). Як же розподіляються між цими словами значення одного російського багатозначного слова? Як точніше перекласти якесь місце в документі? Такі поняття, як обстановка, ситуація, обставини життя суспільства і людини позначають словом становище (міжнародне становище, знайти вихід з цього становища, моє становище, офіційне становище та ін.). Положення – це зведення правил, законів (“Положення про вибори”), наукове твердження (основні положення марксистської науки), спосіб розміщення тіла в просторі (вертикальне положення). Стан – це слово, яке позначає суму якостей чогось на певний момент часу (стан фінансів, стан справ, стан хворого, за станом на).

Легко уявити собі, що було б, якби в документі при перекладі були переплутані щойно названі слова: документ втратив би свою цілеспрямованість, точність, дієвість.

Чим менш виразне предметне значення слова, тим важче шляхом логічних розумувань відрізнити значення одного слова від іншого. Ці значення слів треба просто запам’ятовувати, щоб точно та правильно ними користуватися. Так, наприклад, багато хто обрав би найгірший спосіб висловлення з кількох запропонованих: слідуючий, наступний, подальший, дальший. Той, хто обрав би слідуючий, помилився б: це слово, “зроблене” на зразок російського следующий, в українській літературній мові не вживається. Слово наступний вживається зі словами день, тиждень, зупинка (тобто з конкретними поняттями); подальший, дальший – зі словами життя, доля, робота (тобто з абстрактними поняттями).

А як розрізняється скоро і швидко? Скоро – часове значення, швидко – інтенсивність руху.

Багато сумнівів, звичайно, викликає вибір серед слів тепер, зараз, нині, сьогодні. Дехто вважає, що “законне право на існування” має лише слово тепер (зараз вважається розмовним, для ділового стилю непридатним). Виявляється, що ці слова різняться значенням, а не місцем вживання: зараз – це у момент розмови (цієї миті, секунди, хвилини); тепер – у наш час, останнім часом (з цим же значенням вживається нині й сьогодні). При зіставленні двох часових періодів вживається тепер (колись – тепер); при зміні дій, процесів, станів також вживається тепер (Тепер переходимо...).

Буває, що два слова різняться лише префіксами, але не є взаємозамінюваними; тут треба бути особливо обережними й уважними, бо від наявності чи відсутності навіть однієї літери у слові може змінитися значення всього тексту. Наприклад: спиратися – використовувати щось як опору (у переносному значенні це може бути опора моральна, теоретична та ін.: спиратися на знання, досвід, уміння); опиратися – чинити опір, не піддаватися (у переносному значенні: він опирався всьому новому).

На перший погляд дуже незначна відмінність між словами зупинятися і спинятися, запитання і питання. І справді, у прямому значенні це дуже близькі за змістом слова, які вільно взаємозамінюються. Проте у переносному значенні вживається лише спинятися (спинимося на цьому питанні, він ні перед чим не спиняється), питання (проблема, справа), а зупинятися і запитання – у прямому.

Синоніми служать не лише для найточнішого висловлення думки; вони допомагають також знайти найдоречніший спосіб висловлення.

У певних ситуаціях звичайне загальновживане слово може виявитися аж надто прямолінійним, навіть жорстоким, тоді йому підшукують відповідну синонімічну заміну (наприклад, у некролозі не повторюється слово помер, його замінюють після першого вживання описовими зворотами пішов від нас, залишив нас, пішов з життя та ін.).

Деякі загальновживані слова мають виразно експресивний характер і тому непридатні для ділового документа. Так, слово п’яний у нашій уяві пов’язується зі словами п’яниця, пиячити, пиятика тощо, які є досить експресивним рядом. Тому в ділових паперах до них добираються описові беземоційні звороти: у нетверезому стані, під дією алкоголю, у стані сп’яніння та ін.

Часом виникає потреба пом’якшити наказ, порівняйте:



Не курити!

Палити забороняється!

Просимо не курити.

У нас не курять.

Проте пошуки пом’якшуючих синонімів для ділового паперу не завжди виправдані об’єктивними причинами, а пояснюються часом надмірною делікатністю того, хто пише, приміром, службову характеристику: ...припускається фінансових надуживань... зловживав своїм службовим становищем (тобто брав хабарі), ...не стояв на сторожі громадських інтересів та інші “сором’язливі” формули. Така “дипломатичність” не личить діловому документу. Небажання називати речі своїми іменами викликає осуд навіть у міжнародній практиці, порівняйте: “Делікатні слова про “стосунки, які залишають бажати багато кращого”, у перекладі мовою фактів означають: суперники давно тримають один одного за горло!” .

Таким чином, пом’якшуючі синоніми доречні в діловому документі насамперед у тих випадках, коли:

1. Обидва слова – курити і палити – є літературною нормою для української мови.

2. Загальновживане слово аж надто експресивне або викликає небажані побутові асоціації.

Оскільки ж пом’якшуючі синоніми – це переважно описові кількаслівні словосполучення, то вони, до всього іншого, ще й громіздкі. Тому кількість їх у тексті повинна бути мінімальною.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   27




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка