Словосполучення дієслівного типу.
Однорідні члени речення.
Особливості вживання речень
Діловий папір має, як правило, розповідний характер; тому питальні, а особливо окличні речення зустрічаються в документах досить рідко.
Текст документа викладається в основному простими реченнями. Однак просте речення не завжди може відобразити складність взаємозв’язків між фактами, їх ієрархічну послідовність; тоді доводить вдаватися до складних ( частіше складнопідрядних ) речень; звертаються до них і у випадках, коли потрібно пом’якшити відмову, усебічно аргументуючи її тощо.
Розташування простих речень у межах складного в ділових текстах таке: означальні підрядні речення звичайно ставляться поряд із тим іменником, до якого вони належать; додаткові підрядні речення найчастіше стоять поряд із присудком. Обставинне підрядне речення розміщується перед головним або слідом за ним, залежно від призначення: якщо треба наголосити обставини реалізації дії, тоді підрядне речення ставиться попереду; якщо ж підрядне речення лише пояснює, посилює головну думку, то його можна ставити й після головного.
Тенденція до крайньої стислості при викладі фактів (насамперед у діловому листуванні) помітно впливає на будову складного речення, зокрема на кількість слів у ньому. Все частіше можна зустріти такі рекомендації у спеціальній літературі з цього питання: слід віддавати перевагу простим реченням; при вживанні складних треба намагатися, щоб вони були короткими — мали не більше одного підрядного речення; скорочення складного речення здійснювати за рахунок дієприкметникових і дієприслівникових зворотів.
Ускладнення викладу в документі не завжди пояснюється тим, що в ньому складні речення переважають над простими. І в межах простого речення укладачі ділових паперів, підпорядковуючись «академічній» традиції, часом непотрібно ускладнюють думку, наприклад:
При експлуатації атракціону забороняється виносити за габарити кабіни руки й ноги відвідувача
Відвідувачі настільного тенісу столами обслуговують себе самі
У цьому році вирішено частину площі засіяти переобладнаними сівалками за методом херсонських переробників.
Як видно на прикладах, зайві слова, неточність у доборі слів, незграбність синтаксичної будови можуть і просте речення зробити важким для сприймання.
Порядок слів у реченні
Прямий порядок слів передає загальний зміст речення без спеціального наголошення окремих його елементів. Він полягає ось у чому:
підмет ставиться перед присудком ;
узгоджене означення – перед означуваним словом, неузгоджене – одразу ж після нього;
вставні слова ставляться на початку речення; вони вказують на висловлене раніше, систематизують виклад, служать для пояснення окремих слів і словосполучень, відсилають до джерел та ін.
Використання непрямого порядку слів у ділових паперах виправдане лише в тому випадку, коли логічний наголос падає на присудок (тоді присудок ставиться перед підметом).
Присудок ставиться переважно у формі теперішнього часу зі значенням позачасовості, постійності.
Великого поширення набули пасивні конструкції; в них вибір присудка часто буває досить обмеженим у зв’язку з лексичним значенням підмета наприклад:
показники плану – встановлюються, розраховуються, спускаються;
розміри відрахувань – визначаються;
вимоги до якості – задовольняються (не задовольняються);
прибуток – одержується, розраховується, перерозподіляється;
проект плану – розробляється, обговорюється, затверджується і т.д.
Іншими словами, ці речення утворюються за певними моделями, доцільність яких перевірена тривалою практикою.
„Нанизування” відмінків
Одним із характерних виявів ділового стилю є “нанизування” відмінків, тобто розміщення кількох слів підряд в одному відмінку, найчастіше в родовому або орудному.
Родовий відмінок виражає приналежність, частину цілого – деталь у складі комплекту, окремий факт у системі та ін. Орудний відмінок виражає знаряддя праці. Такі “низки” родових чи орудних відмінків ускладнюють речення.
Наприклад: Госпдоговірні об’єднання, наділені великими матеріально - технічними з а с о б а м и , централізованими ф о н д а м и й р е з е р в а м и, широкими господарськими п р а в а м и , можуть самостійно роз’яснювати важливі питання н а у к и , т е х н і к и й у п р а в л і н н я.
Довжина і складність будови простого речення збільшується також за рахунок віддієслівних іменників і тих зворотів, яких ці іменники вимагають після себе.
Синтаксис ділової документації характеризується наявністю узвичаєно вживаних інфінітивних конструкцій у реченнях резолютивного змісту. У розпорядчій документації рекомендується вживати дієслова інфінітивної форми (затвердити, зобов’язати, відзначити, попередити та ін.). Наказові форми (наказую, пропоную) застосовуються лише в першій особі однини – в тих документах, які відображають принцип єдиноначальності.
Дієприкметникові та дієприслівникові звороти
Із метою економності вислову й точності відтворення думки в документах часто вживають дієприкметникові та дієприслівникові звороти.
Рекомендацій щодо їх вживання такі:
Дієприслівниковим зворотом не можна висловити значення часу, причини, умови. Тому якщо треба зберегти смисловий відтінок одного з цих типів підрядних речень, його не слід замінювати дієприслівниковим зворотом.
Не рекомендується розпочинати речення або абзац дієприслівниковими зворотами, бо це збільшує його обсяг і надає сухого, трафаретного, канцелярського звучання усьому текстові.
Оскільки смислова близькість дієприслівникових зворотів до підрядних речень менша, ніж у прикметникових зворотів, при заміні – якщо є можливість вибору – про це слід пам’ятати.
Пряма та непряма мова
Особливістю ділового мовлення є також переважне вживання непрямої мови. До прямої мови в діловому стилі звертаються тільки в тих випадках, коли дослівна передача тексту необхідна (цитування розпорядчих документів, законодавчих актів тощо).
Розділові знаки у реченнях із прямою мовою та передача прямої мови непрямою розміщено в українському правописі та практикумі з правопису української мови (видання не пізніше 1994 року).
Віддієслівні іменники
Віддієслівні іменники є необхідним і виправданим мовним засобом ділового стилю - заміна всіх віддієслівних іменників дієслівними формами неможлива.
На перший погляд, із точки зору загальнолітературних естетичних та експресивних норм ці іменники збільшують обсяг речення, бо «ведуть» за собою цілі ряди означень і додатків у родовому відмінку; через їх вживання збільшується кількість пасивних зворотів; виникає тенденція до вживання слів без достатнього змістового наповнення (справа здійснення, з метою створення, шляхом відмовлення).
Зловживання віддієслівними іменниками навіть у межах ділового стилю викликає цілком справедливі нарікання. Так, часто без достатніх для цього підстав подовжують і ускладнюють речення словосполученнями, які розпочинаються словами з метою. Ці словосполучення стоять, як правило, після віддієслівного іменника і ведуть за собою ряд додатків і означень у родовому відмінку: Вивчення стану справ з метою подальшого ґрунтовного поліпшення і вдосконалення виробничого процесу... Тому можна вважати цілком слушними рекомендації замінювати словосполучення з метою на прийменник для або перебудовувати речення з простого на складнопідрядне мети (Щоб вивчити стан справ, необхідно...). Тоді довгий ряд іменників у родовому відмінку відпадає, речення стає чіткішим, прозорішим.
Проте деякі властивості віддієслівних іменників роблять їх необхідними для ділового стилю, закріплюють їх за офіційним діловим писемним спілкуванням. Насамперед цьому сприяє здатність віддієслівного іменника називати не конкретну дію, а загальне уявлення, поняття про неї, порівняйте:
давати вказівки — вказувати,
провести операцію — оперувати,
зробити огляд — оглянути та ін.
Як бачимо, тут відбувається певна смислова диференціація: дієслово називає дію вужчу, конкретнішу (шукати); це саме висловлення «розщеплене» на допоміжне дієслово і віддієслівний іменник,— дію широку, узагальнену (вести пошук).
При цьому слід мати на увазі, що такі категорії дієслова, як вид, стан, час, створюють абсолютно зайву в діловому стилі атмосферу «розмовності». Віддієслівні ж іменники (саме через відсутність цих категорій) забезпечують потрібну діловому стилю однозначність, а водночас і узагальненість змісту. Ця однозначність і узагальненість створює атмосферу ділової «значимості», офіційності (найчастіше віддієслівні іменники входять до складу готових, усталених кліше ділового стилю).
Підмет і присудок
Розщеплення присудка
Розщеплені присудки (надати допомогу, здобути перемогу — замість допомогти, перемогти) у діловому тексті стають стандартизованими (а часом і універсальними) засобами висловлення, тому вони потребують особливої до себе уваги.
Причини розщеплення присудків у діловому стилі:
Далеко не всі словосполучення «дієслово + іменник», часто вживані в ділових текстах, мають дієслівний (однослівний) відповідник. Так, немає однослівного відповідника у словосполученнях здійснити (провести) захід, встановити порядок, виявити увагу, дати (випустити) брак та ін. Тут, як бачимо, вибору немає.
Навіть при наявності дієслівного відповідника словосполучення «дієслово + іменник» може не збігатися з ним за значенням. Порівняйте: проводити, провести змагання - змагатися, надавати, надати допомог - допомогти. Ці словосполучення набули конкретного значення, близького до термінологічного, а дієслова зберегли досить широке загальномовне значення.
У розщеплених присудках допоміжне дієслово не просто вказує на факт дії; воно ще може виражати деякі додаткові смислові відтінки. Порівняйте, наприклад, значення таких дієслів: давати - надавати, вести - проводити; проводити - здійснювати та ін.
До складу розщепленого присудка часто входить віддієслівний іменник — термін, який точно кваліфікує певне явище (цього не може зробити звичайне загальновживане слово). Наприклад: наїхати (загальновживане дієслово) і зробити наїзд (наїзд — юридичне найменування певного типу правопорушень); вести переговори — домовлятися та ін.
До складу словосполучення «дієслово + іменник» можна ввести ще одно або кілька означень: надати (грошову, матеріальну, технічну та ін.) допомогу, вести (дипломатичні, торговельні, попередні та ін.) переговори. Якщо в таких словосполученнях провести заміну, то вона виявляється не завжди можливою і доречною, порівняйте: допомогти матеріально — так сказати можна; допомогти технічно — не можна.
Розщеплений присудок через свою «громіздкість» начебто затримує увагу читача; інформація таким чином не втрачається, а, навпаки, фіксується в пам'яті читача.
Очевидним є те, що у розщепленого присудка е цілий ряд переваг: здатність передавати точні термінологічні значення, створювати потрібний офіційний, без домішки «розмовності», колорит висловлення; не останнє значення мають і традиції ділового стилю.
Однак не скрізь і не завжди вживання розщепленого присудка буває виправданим і доречним, часто це «данина традиції», яку дехто розуміє неправильно. Не завжди розщеплені присудки вживаються точно: не враховується та обставина, що допоміжні дієслова можуть сполучатися далеко не з усіма віддієслівними іменниками. Наприклад: питання можна ставити, порушувати, висувати, але не піднімати, загострювати; допускатися (припускатися) можна помилки, суперечності, недоречності, але не браку, поломок, розкрадання.
Серед розщеплених присудків трапляються і беззмістовні, порожні словосполучення, і словосполучення просто неграмотні (забезпечувати покращення, відбувається зростання, організувати використання, проявити пошану та ін.). Отже, оцінити вживання розщепленого присудка можна, лише виходячи з умов певного контексту, з урахуванням його виду, мети й призначення.
Узгодження присудка з підметом
Якщо підмет має у своєму складі числівник, який закінчується на одиницю (21, 141, 1991 та ін.), присудок при такому підметі ставиться у формі однини (смислове узгодження у множині робить текст розмовним).
Якщо числівник у підметі закінчується на 2, 3, 4, то присудок ставиться у множині. Однина тут можлива тільки тоді, коли повідомлення фіксує той чи інший факт як підсумок або коли повідомленню надається безособового характеру (наприклад: Було переведено три працівники...). Такі конструкції в ділових паперах цілком доречні.
При підметах типу п'ять чоловік, сто п'ятнадцять тонн, сімнадцять агрегатів та ін. присудок може стояти як її однині, так і в множині. Однина підкреслює внутрішню нерозчленованість, цілісність; вона надає висловленню безособового характеру, виділяє загальний підсумковий результат; вона може позначати пасивність предметів. При позначенні великої кількості предметів теж обирається форма однини.
Підмети зі словами більшість, меншість, ряд, частина, багато, кілька вимагають від присудка форми однини. Відступ від цього правила можливий лише при наявності однорідних членів, дієприкметникових зворотів або підрядних речень, які узгоджуються з підметом у множині. Наприклад: Більшість абітурієнтів, які успішно склали вступні іспити, будуть зараховані на стипендію й забезпечені гуртожитком. Порівняйте це речення без підрядного: Більшість абітурієнтів буде зарахована на стипендію й забезпечена гуртожитком.
Слід рахуватися з тим, що форма однини присудка більш відповідає традиціям книжно-писемного мовлення, тому відступи від неї повинні бути обов'язково вмотивовані.
При підметі, вираженому займенником хто, присудок звичайно ставиться у формі однини (Усі, хто не пройшов реєстрації, повинні з'явитися...). При підметі, вираженому займенниками ніхто, ніщо, дехто та ін., присудок теж ставиться в однині (Дехто з присутніх на зборах участі у голосуванні не брав).
Якщо до складу підмета входить прикладка, виражена іменником іншого, ніж підмет, роду, присудок узгоджується в роді з підметом, а не з прикладкою (не завжди буває легко встановити, де в словосполученнях типу вагон-лабораторія, катер-торпедоносець, вагон-майстерня та ін. прикладка; вважається, що прикладкою е поняття вужче, видове, а підметом — ширше, родове поняття з двох наявних).
Коли підмет виражений символічною назвою, присудок повинен узгоджуватись із загальною назвою при цій умовній, символічній. Для ділового стилю нетиповим е написання: «Прогрес» завоював перехідний вимпел тресту; тут мало б бути Об'єднання «Прогрес» завоювало...
Присудок ставиться в однині ще в таких випадках:
при наявності протиставних сполучників між однорідними підметами (не - а, не лише - а й);
при наявності тематичної близькості однорідних підметів;
при наявності повторюваних перед однорідними підметами слів весь, кожний, ніякий;
при перерахуванні, особливо в тих випадках, коли висловленню надається підкреслено безособового характеру (у продажу є...);
зі словами частина, кількість, ряд, число та ін., що мають при собі означення (значна частина, велика кількість, цілий ряд, деяка кількість) і об'єднують однорідні підмети (значна частина станків і механізмів), присудок узгоджується в однині (значна частина врожаю жита і пшениці була відправлена...).
Складні випадки керування
Інформація, яка міститься в службовому документі, повинна бути виражена максимально точно та зрозуміло для адресата. Недостатньо чітке формулювання, з одного боку, збільшує обсяг тексту, а з другого — викривлює зміст написаного.
1. Особливо часто помилки виникають внаслідок того, що при дієсловах, які вимагають неоднакових відмінків, уживається спільний додаток, наприклад: ... у доповіді було також відзначено, що ми повинні прагнути до вдосконалення і повного опанування методами. Порівняйте: опанування — методами, але вдосконалення — методів; значить спільний додаток тут неможливий. Ще приклад: ... для організації мас на активні політичні дії замало самого інформування, повідомлення фактів. Порівняйте; повідомлювати — факти, інформувати — про факти; спільний додаток неможливий.
2. Помилки з'являються й тоді, коли в стійкому словосполученні змінюються окремі слова або вводяться нові слова. Від цього словосполучення руйнується, а текст стає неграмотним, наприклад: кожного взяло за самолюбство, за робітничу гордість (замість узяло за живе); для відома і для діла, для розуму і для душі (замість до відома) та т.
3. Близькозначні слова можуть вимагати після себе неоднакових відмінків; ми підміняємо одне слово іншим, зберігаючи спосіб керування — і робимо помилку. Ось які близькозначні слова найчастіше взаємозамінюються (зверніть увагу на те, яких відмінків після себе вони вимагають):
Близькозначні слова
|
Яких відмінків вимагають
|
Властивий, характерний
Опанувати, оволодівати
Завідувач, завідуючий
Сповнений, наповнений
Оснований, заснований
Багата, славиться
Дорівнювати, рівнятися
Торкатися, доторкатися
|
Кому? Для кого?
Що? Чим?
Чого? Чим?
Чого? Чим?
На чому? Ким?
На що? Чим?
Чому? На що?
Чого? До чого?
|
4.Часом помилка е результатом нерозрізнення засобів української і російської мов: те саме (за значенням) дієслово може вимагати в обох мовах від додатків неоднакових відмінкових форм, порівняйте:
Російська мова
|
Українська мова
|
Благодарить (кого?)
Причинять (что?)
Снабжать (чем?)
Нуждаться (в чём ?)
Подражать (кому?)
|
Дякувати (кому?)
Завдавати (чого?)
Постачати (що?)
Потребувати (чого?)
Наслідувати (кого?)
|
Як бачимо, наведені дієслова, хоч і тотожні за значенням в обох мовах, вимагають після себе неоднакових відмінкових форм.
Те саме за змістом дієслово в обох мовах може мати різні прийменники (при наявності прийменникового типу керування), порівняйте:
Російська мова
|
Українська мова
|
Підготовиться к
Стремиться к
Предупреждать о (об)
Думать о (об)
Забота о (об)
Случилось по
Работать по
Выполнять по
Обратиться по
|
Підготуватися до
Прагнути до
Попереджувати про
Думати про
Піклуватися про
Трапилося через
Працювати за
Виконувати за
Звернутися на
|
У діловому стилі є ряд особливо часто повторюваних усталених словосполучень дієслівного типу, де вибір прийменників неможливий. Так, лише витрати на..., відрахування на..., винагорода за..., покладається на... та ін.
Тому при складанні службових документів особливо важливо стежити за правильністю вживання прийменників у таких усталених словосполученнях.
Можливість вибору прийменника є не в усіх синтаксичних конструкціях. Використовується ця можливість звичайно для підкреслення певного відтінку думки. Наприклад, напрям усередину чогось, перебування всередині чогось — при називанні транспортних засобів — позначається прийменником в (у): їхати у вагоні, зайти в каюту; вид транспортного засобу — без прийменника: поїздом, літаком, пароплавом або з прийменником на: на літаку та ін.
Деякі з паралельних конструкцій набувають специфічного значення саме в ділових текстах, наприклад: за звітний період — за увесь час, взятий разом, як одно нерозчленоване ціле; у звітний період — протягом певного часу, за який звітуються.
Окрім того, що такі прийменники створюють відтінки у значенні, вони ще й надають тексту певного стилістичного забарвлення. Наприклад, прийменники по лінії, з боку, в напрямку, з метою широко використовуються в діловому стилі і мають «канцелярське», тобто офіційне, беземоційне забарвлення.
У більшості випадків вибір прийменника визначається мовною традицією; він зумовлений також і конкретним текстом (лексико-граматичними зв'язками окремих слів, які сполучаються). Так, наприклад, конструкції з на типу на місцеві потреби — і для місцевих потреб різняться відтінками думки: на — вказує сферу вживання, для — мету. Серед трьох варіантів: протягом, на протязі, в протягу, коли мова йде про час, то традиційно віддається перевага першому.
Також традиційно закріпилося вживання прийменника проти в діловому мовленні із значенням «порівнюючи з чимось: Збільшити обсяг виробництва у 2 рази проти 2004 року. Якщо ж у реченні один з порівнюваних компонентів стоїть у вищому ступені, тоді прийменник проти не вживається (неправильно: Ярових посіяно на 20 га більше проти озимих; треба — ніж озимих, чим озимих).
Прийменник завдяки (він вживається з давальним відмінком: завдяки зусиллям колективу) має відтінок значення дякуючи; тому коли йдеться про причини, що заважають чомусь, він замінюється прийменником через. Прийменники в - на розрізняються не лише за змістовими відтінками (про що вже згадувалося), а й за традицією вживання, наприклад: вчитися в школі, технікумі, інституті, університеті та ін., але вчитися на курсах, на вечірньому відділенні інституту, на заочному відділенні університету та ін.; працювати в науково-дослідній установі, в школі, в колгоспі та ін.; але працювати на заводі, на підприємстві, на складі та ін.
Прийменник всупереч вживається лише з давальним відмінком (вживання з родовим відмінком — вияв незнання норм).
Серед поширених помилок можна назвати ще такі:
1. Відсутність прийменника, що створює двозначність (лист організації — від організації? до організації?).
2. Повторювані прийменники можуть пропускатися при однорідних іменниках, якщо останні мають однакову форму, близькі за змістом і не поширені означеннями. Проте повторення прийменника обов'язкове, якщо однорідні слова пов'язуються повторюваними або парними сполучниками, якщо прийменники при однорідних іменниках неоднакові, якщо однорідні слова з'єднуються протиставними сполучниками, якщо однорідні члени поширені залежними словами. Прийменники повинні повторюватися перед кожним однорідним членом, якщо є потреба логічно виділити кожне слово з тих, що перераховуються.
3. Не завжди чітко розрізняються такі конструкції: заготовлено кормів на кожну корову і надоєно молока від кожної корови (в останньому випадку часто неправильно вживають на; такі помилки проникають і в газетні тексти).
4. Існує тенденція в усній мові скорочувати деякі прийменникові словосполучення: замість на засіданні бюро, на збиранні буряків, на зборах правління та ін. звичайно говорять на бюро, на буряках, на правлінні та ін. Використання таких зворотів у мові документів небажане і недоречне.
5. Багато помилок виникає при т. зв. «вільному» (тобто не перевіреному за словником) перекладі усталених прийменникових конструкцій ділового стилю з російської мови на українську. А відмінності тут часом значні. Порівняйте:
Російська мова
|
Українська мова
|
по приказу
согласно приказу
соответственно приказу
по возвращении
поставить в пример
ввести в состав
по указанию
по всем правилам
по инициативе
речь по вопросу
несмотря на
не глядя на
|
за наказом
згідно з наказом
відповідно до наказу
після повернення
поставити за приклад (не в приклад)
ввести до складу (не в склад)
за вказівкою (не по вказівці)
за всіма правилами (не по всіх правилах)
з ініціативи (не по ініціативі)
промова в питанні (не промова по питанню)
незважаючи на
не дивлячись на
|
В українській літературній мові до деяких російських словосполучень цього типу існує не один, а кілька можливих варіантів відповідників. Це дає можливість вибирати найточніший, якщо між ними е смислова відмінність, найвідповідніший (залежно від синтаксичної будови речення) або зупинитися на традиційному в цьому виді документів:
Російська мова
|
Українська мова
|
по закону
получать по счету
по нашей инициативе
отпуск по болезни
по подозрению в чем
мероприятия по
по март включительно
с 2001 по 2004 год
|
по закону
за законом
згідно з законом
одержувати за рахунком, одержувати згідно з рахунком
з нашої ініціативи
за нашою ініціативою
відпустка через хворобу
у зв'язку з хворобою
підозріваючи в чому
маючи підозру, що
за підозрінням в чому
заходи щодо, для, до
до березня (по березень) включно
з 2001 по 2004 рік (до 2004 року);
|
6. Важкими для перекладу є, зокрема, російські конструкції з прийменником по, які в українській мові перекладаються цілим рядом прийменникових і безприйменникових конструкцій, наприклад:
- конструкціями з прийменником по: кампанія по виборах, черговий по вокзалу, наказ по школі, різьба по дереву, по всій Україні, товариші по інституту, по можливості, спеціаліст по проектуванню шляхів тощо;
- конструкціями з прийменником за: за дорученням, за пропозицією, за свідченням, за власним бажанням, за своїми масштабами, за способом, економіст за освітою тощо;
- конструкціями з прийменником з: з нагоди чого, з багатьох причин, дослідження з фізики, курс лекцій з аграрного питання, матеріали з питань економіки, з ініціативи, з примусу тощо;
- конструкціями з прийменником на: називати на ім'я та по батькові, схожий на смак, знати на вигляд, на мою адресу, на його бажання, на замовлення, на пропозицію, на вимогу тощо;
- конструкціями з прийменником у(в): викликати у службових справах, в усіх напрямках, комітет у справах роззброєння, у вихідні дні, а також у свята тощо;
- конструкціями з прийменником для: комісія для складання резолюції, гурток для вивчення тощо;
- конструкціями з прийменником через: через помилку, через неуважність, через непорозуміння тощо;
- конструкції з прийменником після: після повернення, після закінчення строку повноважень, після одержання документів, після розгляду чогось, після прибуття та ін.;
- конструкції без прийменника (з орудним відмінком іменника): повідомити телефоном, поштою; старший віком, величезний своїми масштабами; культура національна формою тощо.
Поділіться з Вашими друзьями: |