Г. Д. Берегова діловаукраїнськамов а курс лекцій



Сторінка16/27
Дата конвертації23.10.2016
Розмір4.07 Mb.
ТипНавчально-методичний посібник
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   ...   27

Словосполучення дієслівного типу.

  • Однорідні члени речення.


    Особливості вживання речень
    Діловий папір має, як правило, розповідний характер; тому питальні, а особливо окличні речення зустрічаються в документах досить рідко.

    Текст документа викладається в основному простими реченнями. Однак просте речення не завжди може відобразити складність взаємозв’язків між фактами, їх ієрархічну послідовність; тоді доводить вдаватися до складних ( частіше складнопідрядних ) речень; звертаються до них і у випадках, коли потрібно пом’якшити відмову, усебічно аргументуючи її тощо.

    Розташування простих речень у межах складного в ділових текстах таке: означальні підрядні речення звичайно ставляться поряд із тим іменником, до якого вони належать; додаткові підрядні речення найчасті­ше стоять поряд із присудком. Обставинне підрядне речення розміщується перед головним або слідом за ним, залежно від призначення: якщо треба наголосити обставини реалізації дії, тоді підрядне речення ставить­ся попереду; якщо ж підрядне речення лише пояснює, посилює головну думку, то його можна ставити й після головного.

    Тенденція до крайньої стислості при викладі фактів (насамперед у діловому листуванні) помітно впливає на будову складного речення, зокрема на кількість слів у ньому. Все частіше можна зустріти такі рекоменда­ції у спеціальній літературі з цього питання: слід від­давати перевагу простим реченням; при вживанні склад­них треба намагатися, щоб вони були короткими — ма­ли не більше одного підрядного речення; скорочення складного речення здійснювати за рахунок дієприкметни­кових і дієприслівникових зворотів.

    Ускладнення викладу в документі не завжди пояс­нюється тим, що в ньому складні речення переважають над простими. І в межах простого речення укладачі ді­лових паперів, підпорядковуючись «академічній» тради­ції, часом непотрібно ускладнюють думку, наприклад:


    • При експлуатації атракціону забороняється виносити за габарити кабіни руки й ноги відвідувача

    • Відві­дувачі настільного тенісу столами обслуговують себе самі

    • У цьому році вирішено частину площі засія­ти переобладнаними сівалками за методом херсонських переробників.

    Як видно на прикладах, зайві слова, неточність у доборі слів, незграбність синтаксичної будови можуть і просте ре­чення зробити важким для сприймання.
    Порядок слів у реченні
    Прямий порядок слів передає загальний зміст речення без спеціального наголошення окремих його елементів. Він полягає ось у чому:

    • підмет ставиться перед присудком ;

    • узгоджене означення – перед означуваним словом, неузгоджене – одразу ж після нього;

    • вставні слова ставляться на початку речення; вони вказують на висловлене раніше, систематизують виклад, служать для пояснення окремих слів і словосполучень, відсилають до джерел та ін.

    Використання непрямого порядку слів у ділових паперах виправдане лише в тому випадку, коли логічний наголос падає на присудок (тоді присудок ставиться перед підметом).

    Присудок ставиться переважно у формі теперішнього часу зі значенням позачасовості, постійності.

    Великого поширення набули пасивні конструкції; в них вибір присудка часто буває досить обмеженим у зв’язку з лексичним значенням підмета наприклад:

    показники плану – встановлюються, розраховуються, спускаються;

    розміри відрахувань – визначаються;

    вимоги до якості – задовольняються (не задовольняються);

    прибуток – одержується, розраховується, перерозподіляється;

    проект плану – розробляється, обговорюється, затверджується і т.д.

    Іншими словами, ці речення утворюються за певними моделями, доцільність яких перевірена тривалою практикою.

    Нанизування” відмінків


    Одним із характерних виявів ділового стилю є “нанизування” відмінків, тобто розміщення кількох слів підряд в одному відмінку, найчастіше в родовому або орудному.

    Родовий відмінок виражає приналежність, частину цілого – деталь у складі комплекту, окремий факт у системі та ін. Орудний відмінок виражає знаряддя праці. Такі “низки” родових чи орудних відмінків ускладнюють речення.

    Наприклад: Госпдоговірні об’єднання, наділені великими матеріально - технічними з а с о б а м и , централізованими ф о н д а м и й р е з е р в а м и, широкими господарськими п р а в а м и , можуть самостійно роз’яснювати важливі питання н а у к и , т е х н і к и й у п р а в л і н н я.

    Довжина і складність будови простого речення збільшується також за рахунок віддієслівних іменників і тих зворотів, яких ці іменники вимагають після себе.

    Синтаксис ділової документації характеризується наявністю узвичаєно вживаних інфінітивних конструкцій у реченнях резолютивного змісту. У розпорядчій документації рекомендується вживати дієслова інфінітивної форми (затвердити, зобов’язати, відзначити, попередити та ін.). Наказові форми (наказую, пропоную) застосовуються лише в першій особі однини – в тих документах, які відображають принцип єдиноначальності.

    Дієприкметникові та дієприслівникові звороти
    Із метою економності вислову й точності відтворення думки в документах часто вживають дієприкметникові та дієприслівникові звороти.

    Рекомендацій щодо їх вживання такі:



    • Дієприслівниковим зворотом не можна висловити значення часу, причини, умови. Тому якщо треба зберегти смисловий відтінок одного з цих типів підрядних речень, його не слід замінювати дієприслівниковим зворотом.

    • Не рекомендується розпочинати речення або абзац дієприслівниковими зворотами, бо це збільшує його обсяг і надає сухого, трафаретного, канцелярського звучання усьому текстові.

    • Оскільки смислова близькість дієприслівникових зворотів до підрядних речень менша, ніж у прикметникових зворотів, при заміні – якщо є можливість вибору – про це слід пам’ятати.


    Пряма та непряма мова
    Особливістю ділового мовлення є також переважне вживання непрямої мови. До прямої мови в діловому стилі звертаються тільки в тих випадках, коли дослівна передача тексту необхідна (цитування розпо­рядчих документів, законодавчих актів тощо).

    Розділові знаки у реченнях із прямою мовою та передача прямої мови непрямою розміщено в українському правописі та практикумі з правопису української мови (видання не пізніше 1994 року).


    Віддієслівні іменники
    Віддієслівні іменники є необхідним і ви­правданим мовним засобом ділового стилю - заміна всіх віддієслівних іменників дієслівними формами не­можлива.

    На перший погляд, із точки зору загальнолітературних есте­тичних та експресивних норм ці іменники збільшують обсяг речення, бо «ведуть» за собою цілі ряди озна­чень і додатків у родовому відмінку; через їх вживан­ня збільшується кількість пасивних зворотів; виникає тенденція до вживання слів без достатнього змістового наповнення (справа здійснення, з метою створення, шляхом відмовлення).

    Зловживання віддієслівними іменниками навіть у ме­жах ділового стилю викликає цілком справедливі нарі­кання. Так, часто без достатніх для цього підстав по­довжують і ускладнюють речення словосполученнями, які розпочинаються словами з метою. Ці словосполу­чення стоять, як правило, після віддієслівного іменника і ведуть за собою ряд додатків і означень у родовому відмінку: Вивчення стану справ з метою подальшого ґрунтовного поліпшення і вдосконалення виробничого процесу... Тому можна вважати цілком слушними ре­комендації замінювати словосполучення з метою на прийменник для або перебудовувати речення з простого на складнопідрядне мети (Щоб вивчити стан справ, не­обхідно...). Тоді довгий ряд іменників у родовому від­мінку відпадає, речення стає чіткішим, прозорішим.

    Проте деякі властивості віддієслівних іменників роб­лять їх необхідними для ділового стилю, закріплюють їх за офіційним діловим писемним спілкуванням. На­самперед цьому сприяє здатність віддієслівного імен­ника називати не конкретну дію, а загальне уявлення, поняття про неї, порівняйте:



    давати вказівки — вказувати,

    провести операцію — оперувати,

    зробити огляд — оглянути та ін.

    Як бачимо, тут відбувається певна смислова дифе­ренціація: дієслово називає дію вужчу, конкретнішу (шукати); це саме висловлення «розщеплене» на допо­міжне дієслово і віддієслівний іменник,— дію широку, узагальнену (вести пошук).

    При цьому слід мати на увазі, що такі категорії діє­слова, як вид, стан, час, створюють абсолютно зайву в діловому стилі атмосферу «розмовності». Віддієслів­ні ж іменники (саме через відсутність цих категорій) забезпечують потрібну діловому стилю однозначність, а водночас і узагальненість змісту. Ця однозначність і узагальненість створює атмосферу ділової «значимості», офіційності (найчастіше віддієслівні іменники входять до складу готових, усталених кліше ділового стилю).
    Підмет і присудок
    Розщеплення присудка
    Розщеплені присудки (надати допомогу, здобути перемогу — замість допомогти, перемогти) у ді­ловому тексті стають стандартизованими (а часом і уні­версальними) засобами висловлення, тому вони потре­бують особливої до себе уваги.

    Причини розщеплення присудків у діловому стилі:



    • Далеко не всі словосполучення «дієслово + імен­ник», часто вживані в ділових текстах, мають дієслівний (однослівний) відповідник. Так, немає однослівного від­повідника у словосполученнях здійснити (провести) за­хід, встановити порядок, виявити увагу, дати (випусти­ти) брак та ін. Тут, як бачимо, вибору немає.

    • Навіть при наявності дієслівного відповідника словосполучення «дієслово + іменник» може не збігатися з ним за значенням. Порівняйте: проводити, провести змагання - змагатися, надавати, надати допомог - до­помогти. Ці словосполучення набули конкретного зна­чення, близького до термінологічного, а дієслова зберег­ли досить широке загальномовне значення.

    • У розщеплених присудках допоміжне дієслово не просто вказує на факт дії; воно ще може виражати дея­кі додаткові смислові відтінки. Порівняйте, наприклад, значення таких дієслів: давати - надавати, вести - про­водити; проводити - здійснювати та ін.

    • До складу розщепленого присудка часто входить віддієслівний іменник — термін, який точно кваліфікує певне явище (цього не може зробити звичайне загаль­новживане слово). Наприклад: наїхати (загальновжива­не дієслово) і зробити наїзд (наїзд — юридичне найме­нування певного типу правопорушень); вести перегово­ридомовлятися та ін.

    • До складу словосполучення «дієслово + іменник» можна ввести ще одно або кілька означень: надати (грошову, матеріальну, технічну та ін.) допомогу, вести (дипломатичні, торговельні, попередні та ін.) перегово­ри. Якщо в таких словосполученнях провести заміну, то вона виявляється не завжди можливою і доречною, по­рівняйте: допомогти матеріально — так сказати можна; допомогти технічно — не можна.

    • Розщеплений присудок через свою «громіздкість» начебто затримує увагу читача; інформація таким чи­ном не втрачається, а, навпаки, фіксується в пам'яті читача.

    Очевидним є те, що у розщепленого присудка е цілий ряд пе­реваг: здатність передавати точні термінологічні значен­ня, створювати потрібний офіційний, без домішки «роз­мовності», колорит висловлення; не останнє значення мають і традиції ділового стилю.

    Однак не скрізь і не завжди вживання розщепленого при­судка буває виправданим і доречним, часто це «данина традиції», яку дехто розуміє неправильно. Не завжди розщеплені присудки вживаються точно: не враховуєть­ся та обставина, що допоміжні дієслова можуть сполу­чатися далеко не з усіма віддієслівними іменниками. Наприклад: питання можна ставити, порушувати, висувати, але не піднімати, загострювати; до­пускатися (припускатися) можна помилки, суперечності, недоречності, але не браку, по­ломок, розкрадання.

    Серед розщеплених присудків трапляються і беззмі­стовні, порожні словосполучення, і словосполучення просто неграмотні (забезпечувати покращення, відбу­вається зростання, організувати використання, проявити пошану та ін.). Отже, оцінити вживання розщепленого присудка можна, лише виходячи з умов певного контек­сту, з урахуванням його виду, мети й призначення.


    Узгодження присудка з підметом


    1. Якщо підмет має у своєму складі числівник, який закінчується на одиницю (21, 141, 1991 та ін.), присудок при такому підметі ставиться у формі однини (смислове узгодження у множині робить текст розмовним).

    2. Якщо числівник у підметі закінчується на 2, 3, 4, то присудок ставиться у множині. Однина тут можлива тільки тоді, коли повідомлення фіксує той чи інший факт як підсумок або коли повідомленню надається безособового характеру (наприклад: Було переведено три працівники...). Такі конструкції в ділових паперах цілком доречні.

    3. При підметах типу п'ять чоловік, сто п'ятнадцять тонн, сімнадцять агрегатів та ін. присудок може стояти як її однині, так і в множині. Однина підкреслює внут­рішню нерозчленованість, цілісність; вона надає висловленню безособового характеру, виділяє загальний підсумковий результат; вона може позначати пасивність предметів. При позначенні великої кількості предметів теж обирається форма однини.

    4. Підмети зі словами більшість, меншість, ряд, час­тина, багато, кілька вимагають від присудка форми од­нини. Відступ від цього правила можливий лише при наявності однорідних членів, дієприкметникових зворо­тів або підрядних речень, які узгоджуються з підметом у множині. Наприклад: Більшість абітурієнтів, які успіш­но склали вступні іспити, будуть зараховані на стипендію й забезпечені гуртожитком. Порівняйте це речення без підрядного: Більшість абітурієнтів буде зарахована на стипендію й забезпечена гуртожитком.

    5. Слід рахуватися з тим, що форма однини присуд­ка більш відповідає традиціям книжно-писемного мовлення, тому відступи від неї повинні бути обов'язково вмотивовані.

    6. При підметі, вираженому займенником хто, при­судок звичайно ставиться у формі однини (Усі, хто не пройшов реєстрації, повинні з'явитися...). При підме­ті, вираженому займенниками ніхто, ніщо, дехто та ін., присудок теж ставиться в однині (Дехто з при­сутніх на зборах участі у голосуванні не брав).

    7. Якщо до складу підмета входить прикладка, вира­жена іменником іншого, ніж підмет, роду, присудок узгоджується в роді з підметом, а не з прикладкою (не завжди буває легко встановити, де в словосполученнях типу вагон-лабораторія, катер-торпедоносець, вагон-майстерня та ін. прикладка; вважається, що прикладкою е поняття вужче, видове, а підметом — ширше, родове по­няття з двох наявних).

    8. Коли підмет виражений символічною назвою, при­судок повинен узгоджуватись із загальною назвою при цій умовній, символічній. Для ділового стилю нетиповим е написання: «Прогрес» завоював перехідний вимпел тресту; тут мало б бути Об'єднання «Прогрес» завою­вало...

    9. Присудок ставиться в однині ще в таких випадках:

    • при наявності протиставних сполучників між од­норідними підметами (не - а, не лише - а й);

    • при наявності тематичної близькості однорідних підметів;

    • при наявності повторюваних перед однорідними підметами слів весь, кожний, ніякий;

    • при перерахуванні, особливо в тих випадках, ко­ли висловленню надається підкреслено безособового ха­рактеру (у продажу є...);

    • зі словами частина, кількість, ряд, число та ін., що мають при собі означення (значна частина, велика кількість, цілий ряд, деяка кількість) і об'єднують одно­рідні підмети (значна частина станків і механізмів), присудок узгоджується в однині (значна частина вро­жаю жита і пшениці була відправлена...).


    Складні випадки керування
    Інформація, яка міс­титься в службовому документі, повинна бути виражена максимально точно та зрозуміло для адресата. Недостат­ньо чітке формулювання, з одного боку, збільшує обсяг тексту, а з другого — викривлює зміст написаного.

    1. Особливо часто помилки виникають внаслідок то­го, що при дієсловах, які вимагають неоднакових відмін­ків, уживається спільний додаток, наприклад: ... у допові­ді було також відзначено, що ми повинні прагнути до вдосконалення і повного опанування методами. По­рівняйте: опанування — методами, але вдосконалення — методів; значить спільний додаток тут неможливий. Ще приклад: ... для організації мас на активні політичні дії замало самого інформування, повідомлення фактів. По­рівняйте; повідомлювати — факти, інформувати — про факти; спільний додаток неможливий.

    2. Помилки з'являються й тоді, коли в стійкому сло­восполученні змінюються окремі слова або вводяться нові слова. Від цього словосполучення руйнується, а текст стає неграмотним, наприклад: кожного взяло за самолюбство, за робітничу гордість (замість узяло за живе); для відома і для діла, для розуму і для душі (замість до відома) та т.

    3. Близькозначні слова можуть вимагати після себе неоднакових відмінків; ми підміняємо одне слово іншим, зберігаючи спосіб керування — і робимо помилку. Ось які близькозначні слова найчастіше взаємозамінюються (зверніть увагу на те, яких відмінків після себе вони вимагають):




    Близькозначні слова


    Яких відмінків вимагають

    Властивий, характерний

    Опанувати, оволодівати

    Завідувач, завідуючий

    Сповнений, наповнений

    Оснований, заснований

    Багата, славиться

    Дорівнювати, рівнятися

    Торкатися, доторкатися

    Кому? Для кого?

    Що? Чим?

    Чого? Чим?

    Чого? Чим?

    На чому? Ким?

    На що? Чим?

    Чому? На що?

    Чого? До чого?

    4.Часом помилка е результатом нерозрізнення за­собів української і російської мов: те саме (за значенням) дієслово може вимагати в обох мовах від додатків неоднакових відмінкових форм, порівняйте:




    Російська мова


    Українська мова

    Благодарить (кого?)

    Причинять (что?)

    Снабжать (чем?)

    Нуждаться (в чём ?)

    Подражать (кому?)


    Дякувати (кому?)

    Завдавати (чого?)

    Постачати (що?)

    Потребувати (чого?)

    Наслідувати (кого?)

    Як бачимо, наведені дієслова, хоч і тотожні за зна­ченням в обох мовах, вимагають після себе неоднакових відмінкових форм.

    Те саме за змістом дієслово в обох мовах може мати різні прийменники (при наявності прийменникового типу керування), порівняйте:


    Російська мова


    Українська мова

    Підготовиться к

    Стремиться к

    Предупреждать о (об)

    Думать о (об)

    Забота о (об)

    Случилось по

    Работать по

    Выполнять по

    Обратиться по


    Підготуватися до

    Прагнути до

    Попереджувати про

    Думати про

    Піклуватися про

    Трапилося через

    Працювати за

    Виконувати за

    Звернутися на





    1. У діловому стилі є ряд особливо часто повторю­ваних усталених словосполучень дієслівного типу, де ви­бір прийменників неможливий. Так, лише витрати на..., відрахування на..., винагорода за..., покладається на... та ін.

    Тому при складанні службових документів особливо важливо стежити за правильністю вживання приймен­ників у таких усталених словосполученнях.

    Можливість вибору прийменника є не в усіх син­таксичних конструкціях. Використовується ця можливість звичайно для під­креслення певного відтінку думки. Наприклад, напрям усередину чогось, перебування всередині чогось — при називанні транспортних засобів — позначається прий­менником в (у): їхати у вагоні, зайти в каюту; вид тран­спортного засобу — без прийменника: поїздом, літаком, пароплавом або з прийменником на: на літаку та ін.

    Деякі з паралельних конструкцій набувають специ­фічного значення саме в ділових текстах, наприклад: за звітний період — за увесь час, взятий разом, як одно нерозчленоване ціле; у звітний період — протягом пев­ного часу, за який звітуються.

    Окрім того, що такі прийменники створюють відтінки у значенні, вони ще й надають тексту певного стилістич­ного забарвлення. Наприклад, прийменники по лінії, з боку, в напрямку, з метою широко використовуються в діловому стилі і мають «канцелярське», тобто офіційне, беземоційне забарвлення.

    У більшості випадків вибір прийменника визначається мовною традицією; він зумовлений також і конкретним текстом (лексико-граматичними зв'язками окремих слів, які сполучаються). Так, наприклад, конст­рукції з на типу на місцеві потреби — і для місцевих потреб різняться відтінками думки: на — вказує сферу вживання, для — мету. Серед трьох варіантів: протягом, на протязі, в протягу, коли мова йде про час, то тради­ційно віддається перевага першому.

    Також традиційно закріпилося вживання прийменни­ка проти в діловому мовленні із значенням «порівню­ючи з чимось: Збільшити обсяг виробництва у 2 рази проти 2004 року. Якщо ж у реченні один з порівню­ваних компонентів стоїть у вищому ступені, тоді прий­менник проти не вживається (неправильно: Ярових по­сіяно на 20 га більше проти озимих; треба — ніж озимих, чим озимих).

    Прийменник завдяки (він вживається з давальним відмінком: завдяки зусиллям колективу) має відтінок значення дякуючи; тому коли йдеться про причини, що заважають чомусь, він замінюється прийменником через. Прийменники в - на розрізняються не лише за змісто­вими відтінками (про що вже згадувалося), а й за тра­дицією вживання, наприклад: вчитися в школі, техні­кумі, інституті, університеті та ін., але вчитися на курсах, на вечірньому відділенні інституту, на заочному відділенні університету та ін.; працювати в науково-дослідній установі, в школі, в колгоспі та ін.; але пра­цювати на заводі, на підприємстві, на складі та ін.

    Прийменник всупереч вживається лише з давальним відмінком (вживання з родовим відмінком — вияв не­знання норм).

    Серед поширених помилок можна назвати ще такі:

    1. Відсутність прийменника, що створює двознач­ність (лист організації — від організації? до організа­ції?).

    2. Повторювані прийменники можуть пропускатися при однорідних іменниках, якщо останні мають однако­ву форму, близькі за змістом і не поширені означення­ми. Проте повторення прийменника обов'язкове, якщо однорідні слова пов'язуються повторюваними або пар­ними сполучниками, якщо прийменники при однорідних іменниках неоднакові, якщо однорідні слова з'єднуються протиставними сполучниками, якщо однорідні члени по­ширені залежними словами. Прийменники повинні пов­торюватися перед кожним однорідним членом, якщо є потреба логічно виділити кожне слово з тих, що перера­ховуються.

    3. Не завжди чітко розрізняються такі конструкції: заготовлено кормів на кожну корову і надоєно молока від кожної корови (в останньому випадку часто непра­вильно вживають на; такі помилки проникають і в га­зетні тексти).

    4. Існує тенденція в усній мові скорочувати деякі прийменникові словосполучення: замість на засіданні бюро, на збиранні буряків, на зборах правління та ін. звичайно говорять на бюро, на буряках, на правлінні та ін. Використання таких зворотів у мові документів не­бажане і недоречне.

    5. Багато помилок виникає при т. зв. «вільному» (тобто не перевіреному за словником) перекладі устале­них прийменникових конструкцій ділового стилю з ро­сійської мови на українську. А відмінності тут часом значні. Порівняйте:




    Російська мова

    Українська мова


    по приказу

    согласно приказу

    соответственно приказу

    по возвращении

    поставить в пример

    ввести в состав

    по указанию

    по всем правилам


    по инициативе

    речь по вопросу


    несмотря на

    не глядя на




    за наказом

    згідно з наказом

    відповідно до наказу

    після повернення

    поставити за приклад (не в приклад)

    ввести до складу (не в склад)

    за вказівкою (не по вка­зівці)

    за всіма правилами (не по всіх правилах)

    з ініціативи (не по ініціа­тиві)

    промова в питанні (не промова по питанню)

    незважаючи на

    не дивлячись на



    В українській літературній мові до деяких російських словосполучень цього типу існує не один, а кілька мож­ливих варіантів відповідників. Це дає можливість виби­рати найточніший, якщо між ними е смислова відмін­ність, найвідповідніший (залежно від синтаксичної бу­дови речення) або зупинитися на традиційному в цьому виді документів:




    Російська мова

    Українська мова


    по закону

    получать по счету


    по нашей инициативе
    отпуск по болезни
    по подозрению в чем

    мероприятия по

    по март включительно

    с 2001 по 2004 год




    по закону

    за законом

    згідно з законом

    одержувати за рахунком, одержувати згідно з ра­хунком

    з нашої ініціативи

    за нашою ініціативою

    відпустка через хворобу

    у зв'язку з хворобою

    підозріваючи в чому

    маючи підозру, що

    за підозрінням в чому

    заходи щодо, для, до

    до березня (по березень) включно

    з 2001 по 2004 рік (до 2004 року);



    6. Важкими для перекладу є, зокрема, російські конструкції з прийменником по, які в україн­ській мові перекладаються цілим рядом прийменникових і безприйменникових конструкцій, наприклад:

    - конструкціями з прийменником по: кампанія по виборах, черговий по вокзалу, наказ по шко­лі, різьба по дереву, по всій Україні, то­вариші по інституту, по можливості, спеціаліст по проек­туванню шляхів тощо;

    - конструкціями з прийменником за: за дорученням, за пропозицією, за свідченням, за власним бажанням, за своїми масштабами, за способом, економіст за освітою тощо;

    - конструкціями з прийменником з: з нагоди чого, з багатьох причин, дослідження з фізики, курс лекцій з аграрного питання, матеріали з питань економіки, з ініціативи, з примусу тощо;

    - конструкціями з прийменником на: називати на ім'я та по батькові, схожий на смак, знати на вигляд, на мою адресу, на його бажання, на замов­лення, на пропозицію, на вимогу тощо;

    - конструкціями з прийменником у(в): викликати у службових справах, в усіх напрямках, ко­мітет у справах роззброєння, у вихідні дні, а також у свята тощо;

    - конструкціями з прийменником для: комісія для складання резолюції, гурток для вивчення тощо;

    - конструкціями з прийменником че­рез: через помилку, через неуважність, через непорозу­міння тощо;

    - конструкції з прийменником після: після повернення, після закінчення строку повноважень, після одержання документів, після розгляду чогось, піс­ля прибуття та ін.;

    - конструкції без прийменника (з оруд­ним відмінком іменника): повідомити телефоном, пош­тою; старший віком, величезний своїми масштабами; культура національна формою тощо.




    Поділіться з Вашими друзьями:
  • 1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   ...   27




    База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
    звернутися до адміністрації

        Головна сторінка