Г. Швецова-Водка



Сторінка7/10
Дата конвертації20.03.2017
Розмір2.37 Mb.
#12895
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Каталог “Книги в продажу” подає відомості про видання українських і зарубіжних видавництв, представлені як видавництвами, так і книгорозповсюджувальними організаціями. Опис видань здійснюється у вигляді таблиці, що має чотири основні позиції: порядковий номер, бібліографічний опис, ціна видання, розповсюджувач. Описи згруповано за алфавітом авторів і назв. До каталогу подано допоміжні покажчики: систематичний (за розділами УДК), іменний (насправді — авторський), серій, видавництв, книгорозповсюджувачів. Каталог “Книги в продажу” існує також в електронній формі у Книжковій палаті України. У першому випуску каталогу за 1998 р. було представлено понад 2000 видань понад 200 видавництв України та майже 90 видавництв Росії, Литви, Білорусі, Азербайджана, Словаччини й Середньої Азії; понад 30 книгорозповсюджувачів, серед яких — окремі видавництва, найбільша оптово-роздрібна книготорговельна фірма “Укркнига” та ін.


Одночасно з підготовкою каталогу типу "Books in Print" державною установою — Книжковою палатою України — здійснювала свій проект приватна фірма: товариство з обмеженою відповідальністю “Ідея” (м. Донецьк). Вона підготувала каталог “Книги України” (вип. 1 — травень 1998, вип. 4 — березень-квітень 1999, вип. 5 — вересень 1999 р.). У першому випуску було вміщено інформацію про видання, що надійшла від 30 видавництв України про 1211 назв книжок; у четвертому представлено 6400 видань 152-х видавництв України. Загальний обсяг — 10000 назв книг від 160 видавництв України, і ця кількість постійно збільшується. Каталог виданий у друкованій формі, а також представлений у мережі Internet за адресою www.idea-ltd.com. Будь-який покупець може оформити замовлення через Internet-магазин або в традиційному паперовому варіанті. Каталог складається з двох частин: “Предметної” і “Алфавітної”. “Предметна” (точніше було б «систематична») частина подає бібліографічні відомості про видання за структурою Бібліотечно-бібліографічної класифікації. “Алфавітна” частина подає відомості про видання за алфавітом авторів і назв. Працівники фірми вважають, що видання каталогу “Книги України” — лише крок на шляху створення дистриб’ютерської мережі розповсюдження вітчизняних видань.

Фірма “Ідея” видає також каталог “Книги России” для українських покупців і передплатні каталоги “Периодические издания России и других стран”, “Периодические издания Украины”.

Про те, що підготовка каталогу типу "Books in Print" визнається за необхідну багатьма видавництвами, свідчить ще й досвід львівської громадської організації “Форум видавців”. Вона підготувала перший випуск каталогу на основі видань, представлених на V Форумі видавців у Львові 1998 року, що охоплює 2500 книжок понад 100 видавництв. Планується продовження цього видання.

Важливим джерелом інформації про видання, що вийшли у видавництвах, є спеціалізовані книгознавчі газети. Як правило, вони подають різноманітну інформацію книгознавчого характеру, розраховану на масового читача, у тому числі — списки, переліки чи окремі повідомлення про нові видання.

З 1960 по 1992 р. в Україні виходила щотижнева газета "Друг читача" — орган Держкомвидаву УРСР і Товариства любителів книги. Це видання оперативно повідомляло про нову продукцію видавництв, яка надходила в бібліотеки та книжкові магазини. Газета давала також популярну книгознавчу та літературознавчу інформацію, рецензії на окремі видання. Видання було припинено в зв’язку із скрутним фінансовим становищем.

Цікавим явищем у видавничо-книготорговельній бібліографії України стали спеціалізовані періодичні видання — книгознавчі газети "Книжкова тека" (Львів : Просвіта, 1994—1999), "Книжковий клуб" (К. : СП "ІСА", 1995— ), "Книжковий кур’єр" (К. : Київ. обл. орг. т-ва "Знання", 1995— ). "Книжкова тека" і "Книжковий кур’єр" виходили раз на місяць (деякі номери подвоєні), а "Книжковий клуб" — 2 рази на місяць. Усі вони містять бібліографічні описи видань, що вийшли з друку, а також рецензії, анотації, огляди діяльності видавництв, різноманітну науково-популярну книгознавчу інформацію, рекламу.

У газетах "Книжкова тека" і "Книжковий кур’єр" головна частина інформації про нові видання подається у вигляді списків літератури, підготовлених найбільшими бібліотеками України: Національною парламентською, Державною бібліотекою України для юнацтва, Державною бібліотекою України для дітей та ін. Ці списки друкуються в рубриках "Україна видає" (у "Книжковій теці") або "Вийшли в світ" (у "Книжковому кур’єрі"). Інформація подається у вигляді бібліографічних описів, згрупованих за галузевими і тематичними розділами.

У газеті "Книжковий клуб" центральну частину складали таблиці прайс-листів на продукцію видавництв, у тому числі під рубрикою "Книжкова крамниця". Відомості про видання подаються тут не в звичайному бібліографічному описі, а у вигляді таблиці з п’яти колонок:

1. Вихідні дані (автор, назва, іноді відомості до назви, місце видання, видавництво, рік, кількість сторінок).

2. Формат (розмір видання в долях аркуша).

3. Ціна ( що її пропонує видавець).

4. Тип обкладинки чи оправи.

5. Код продавця (умовне позначення того, хто подає прайс-лист).

Розшифровка кодів продавців подається нижче, під таблицею (або перед нею).

До березня 1999 р. редакція “Книжкового клубу” приймала прайс-листи від видавництв і книготорговельних організацій і друкувала їх безкоштовно. З квітня 1999 р. встановлено платню за кожну позицію прайс-листа, що, вочевидь, зменшило кількість замовників. У прайс-листах подається інформація про видання, що є на складі і можуть бути надіслані покупцю. Така інформація, безумовно, відрізняється від тієї, що стосується нових надходжень до бібліотек, і викликає особливу зацікавленість покупців. На жаль, пошук потрібної інформації у таблицях прайс-листів дещо ускладнений, тому що в групуванні матеріалу застосовуються різні ознаки: як змістовні (виділяються галузі знань, теми), так і типологічні (в один розділ об’єднуються підручники і навчальні посібники з різних галузей знань). Крім того, відсутність допоміжних покажчиків ускладнює пошук книг певного автора чи певного видавництва. Із введенням платні в газеті друкуються переважно рекламні добірки окремих видавництв.

Інформація про нові видання подається також у всіх перелічених газетах у вигляді окремих повідомлень, що складаються з бібліографічного опису, анотації рекламного характеру і, по можливості, фотографії обкладинки. Крім того, друкуються рецензії на нові видання та статті про діяльність видавництв або огляди видань певного видавництва, статті про стан книговидання і книжкової торгівлі в Україні.

Інші матеріали, що друкуються в цих газетах, теж присвячуються книжковій справі в усіх її ділянках: книговидавництву, книгорозповсюдженню, бібліотечній та бібліографічній справі тощо.

Особливим джерелом інформації про видання, що вийшли у видавництвах, є повідомлення на сторінках часописів загального (літературного чи громадсько-політичного) змісту. Це можуть бути короткі анотації чи неанотовані списки видань, або рецензії чи критичні огляди з аргументованою оцінкою. З 1993 р. інформація про нові видання публікується на сторінках громадсько-політичної газети загального характеру — тижневика "Українське слово" (К.; Париж, 1993— ) у вигляді анотованого списку видань під назвою "Книжковий тиждень". Якість цієї інформації забезпечена тим, що її готує бібліографічний відділ Національної парламентської бібліотеки України. На жаль, повнота інформації у цьому списку дуже обмежена, тому що "Книжковому тижню" відводиться тільки одна колонка газети, незалежно від наявного обсягу інформації.

Цінним і авторитетним джерелом видавничої бібліографічної інформації є поточні та ретроспективні каталоги (бібліографічні покажчики) видавництв. Вони створюються з метою підбиття підсумків роботи видавництв; для того, щоб показати їх внесок у суспільну книжкову продукцію і піднести авторитет видавництва чи видавничої організації. Разом з тим вони становлять добре джерело бібліографічного пошуку будь-яких видань, з будь-якою метою. Переважно такі покажчики використовуються з метою допомоги науковцям у їх пошуку інформації про видані книжки, але вони можуть зацікавити будь-яких любителів книги, працівників книжкової торгівлі та бібліотек.

Прикладом поточних видавничих бібліографічних каталогів може бути "Ежегодник изданий Академии наук СССР", який виходив з 1957 року. Функції поточного видавничого БП в Україні виконував також щорічний довідник "Друковані видання УРСР у … році", який виходив з 1954—55 до 1989 рр. (спочатку під назвами "Список літератури, випущеної видавництвами України в ... році", "Книги видавництв України за ... рік"). Готувала і видавала цей довідник Книжкова палата України.



Ретроспективні видавничі каталоги видавали багато видавництв. Такі каталоги не тільки виконують функції звітів видавництв, але й надають допомогу у ретроспективному пошуку відомостей про літературу певного змісту чи призначення. Особливу цінність мають ретроспективні видавничі каталоги, підготовлені за участю кваліфікованих фахівців — бібліографів Книжкової палати або бібліотек. Як приклад, згадаємо покажчик "Видання Академії наук УРСР (1919—1967)" у 3-х т., підготовлений ЦНБ АН України (К., 1969—1971), який можна розглядати також як науково-допоміжний бібліографічний посібник, призначений фахівцям відповідних галузей знань.

Працівниками Книжкової палати України були підготовлені такі покажчики: "Веселка" — дітям : бібліогр. покажч. дитячої л-ри, 1934—1984. — К. : Веселка, 1985. — 631 с.; Видавництво "Каменяр", 1939—1989 : бібліогр. покажч. книжк., нот. та образотвор. видань. — Л. : Каменяр, 1989. — 256 с. Обидва ці покажчики можуть не тільки надати допомогу всім, хто зацікавиться продукцією названих видавництв, але й слугувати за певну частку універсальних ретроспективних покажчиків документів, з яких складається бібліографічний репертуар країни.

Особливий інтерес шанувальників книги, колекціонерів викликають ретроспективні каталоги серій, виданих тим чи іншим видавництвом.

Третя підсистема — інформація про видання, що є або можуть бути в наявності в книгарнях.

Відокремити БП, що належать до цієї підсистеми, від двох попередніх іноді дуже важко. Наприклад, коли тематичний план випуску літератури певного видавництва "оброблений" книжковим магазином, він містить відомості про те, яку літературу та у якій кількості примірників замовлено, тобто яка література повинна надійти в книгарню.

З іншого боку, поточні масові бібліографічно-інформаційні видання інформують тільки про те, яка література вийшла у видавництвах. Але вона має надходити у книжкові магазини, тому читачі часто починають пошук тих чи інших видань у книгарнях після одержання інформації про них з газети. І все ж таки така інформація свідчить тільки про ймовірність надходження згадуваної літератури в книгарню, а не про реальні надходження. Виняток становить хіба що газета "Книжковий клуб", де читач знайде інформацію якщо не про книжковий магазин, то про книжковий склад видавництва, де можна замовити певне видання.

Для того, щоб повідомити читачів про те, які видання є у книжковій торгівлі, створюються суто книготорговельні БП. Наприклад: каталог наявності книг на книжковій базі; книга поіменного обліку видань певного видавництва; календар новинок, що надійшли в книжковий магазин. Окремі бібліографічні списки видань, що є в книжковому магазині, друкуються на сторінках газет або розповсюджуються іншими способами (друкуються засобами малої поліграфії, розсилаються постійним замовникам).

У книжкових магазинах, які ведуть постійну бібліографічну роботу, створюються картотеки: наявних видань, замовлених видань, розпроданих видань. Найбільш перспективною формою є застосування електронно-обчислювальної техніки для відображення усіх цих напрямів книготорговельного бібліографування у машиночитних "картотеках", точніше — базах даних.

Деякі періодичні видання об’єднують відомості про продукцію видавництв, яка має вийти найближчим часом (з метою її замовлення книготорговельними організаціями), та відомості про видання, які є в книжкових магазинах (тобто рекламні списки видань, призначених для продажу). Наприклад, таке завдання виконує "Бланк для замовлень".

На допомогу букіністичній торгівлі створюються каталоги-прейскуранти, які подають відомості про найбільш цінні видання минулих років та їх орієнтовну продажну ціну. Вони можуть бути корисні для бібліотек тим, що подають інформацію про найбільш цінну літературу минулих років.

Всі видавничі та книготорговельні БП створюють систему, тобто кожний тип БП посідає своє місце, доповнює один одного. Всі вони використовуються як в діяльності книготорговельних установ, так і в діяльності бібліотек або окремих споживачів інформації.

При підготовці працівників книжкової торгівлі вважається доцільним розглядати систему видавничо-книготорговельних БП як поєднання двох груп посібників, які розрізняються читацьким призначенням: службових (для працівників книжкової торгівлі) та читацьких (для покупців) (див. таблицю 5.4. "Система посібників видавничо-книготорговельної бібліографії з погляду працівника книжкової торгівлі").
Таблиця 5.4. Система посібників видавничо-книготорговельної бібліографії з погляду працівника книжкової торгівлі
1. Службові БП

1.1. Призначені для замовлення видань



  • "Тематичний план випуску літератури видавництва ... на ... рік" (або півріччя, квартал).

  • Книготорговельний бюлетень (бланк для замовлень)

  • Зведений тематичний план випуску літератури декількох видавництв

1.2. Асортиментні БП

  • Каталог наявності книг на книжковій базі

  • Книга поіменного обліку видань певного видавництва

  • Каталог-прейскурант

2. Читацькі БП

2.1. Поточні джерела масової БІ



  • Книгознавча бібліографічна газета

  • Бібліографічний бюлетень

  • Поточний каталог видавництва (бібліографічний щорічник)

  • Календар новинок (щоденник книжкового магазину)

  • Інформація на сторінках часопису загального (літературно-художнього, громадсько-політичного) змісту

2.2. Ретроспективні видавничі БП

  • Каталог видавництва

  • Каталог серії

2.3. Перспективні видавничі БП

  • Тематичний план випуску літератури видавництва ... на ... рік

  • Рекламний проспект

  • Рекламне оголошення

  • Каталог передплати періодичних видань

Якщо звернути увагу на близькість суспільного призначення видавничо-книготорговельних і бібліотечно-каталожних БП, які мають спільні завдання допомогти книзі потрапити від видавництва до читача, ознайомити читачів з асортиментом книжкової торгівлі та фондами бібліотек, то можна показати місце видавничо-книготорговельних БП в єдиній системі джерел масової БІ (див. таблицю 5.5 "Система видавничо-книготорговельних і бібліотечно-каталожних БП як джерел масової БІ").


Таблиця 5.5. Система видавничо-книготорговельних і бібліотечно-каталожних БП як джерел масової БІ
Перша підсистема. Інформація про літературу,

що намічена до випуску

1.1. Тематичний план випуску літератури видавництва ... на ... рік

1.2. Каталог передплати періодичних видань

1.3. Рекламний проспект

1.4. Рекламне оголошення

1.5. Книготорговельний бюлетень (бланк для замовлень)



Друга підсистема. Інформація про нові видання,

що вийшли в світ останнім часом

2.1. Бібліографічний бюлетень

2.2. Книгознавча газета

2.3. Бібліографічний відділ у часопису (газеті, журналі)

2.4. Бібліографічний щорічник (видавничо-звітного характеру)

2.5. Рекламне оголошення



Третя підсистема. Інформація про видання,

що є в наявності у продажу

3.1. Каталог наявності книг у книгарні

3.2. Книготорговельний бюлетень

3.3. Щоденник книжкового магазину ("Календар новинок")



Четверта підсистема. Інформація про видання,

що надійшли у фонди бібліотек

4.1. Бюлетень (список) нових надходжень

4.2. Зведений каталог періодичних видань, що

передплачуються бібліотеками міста ... на ... рік

4.3. Зведений каталог нових іноземних книг, що надійшли в бібліотеки

4.4. Картотека нових надходжень



П’ята підсистема. Інформація про видання минулих років

(за тривалий проміжок часу)

5.1. Каталог видавництва

5.2. Каталог серії

5.3. Каталог книжкового зібрання (бібліотеки або її відділу)

5.4. Зведений каталог декількох бібліотек
Усі перелічені підходи до визначення структури системи посібників видавничо-книготорговельної бібліографії свідчать про найрізноманітніші зв’язки цього виду бібліографії з іншими, що виділяються як за ознакою суспільного призначення, так і за ознаками суб’єкта діяльності чи способу використання бібліографічної інформації. У тих чи інших випадках може бути доречнішим інший підхід до розгляду структури системи посібників видавничо-книготорговельної бібліографії, ніж той, що поданий у даному посібнику.
Питання для самоконтролю


  1. Дайте визначення видавничо-книготорговельної бібліографії.

  2. Яка ознака враховується, коли виділяють окремо видавничу та книготорговельну бібліографію?

  3. Яку мету має видавничо-книготорговельна бібліографія?

  4. Які інші назви використовувалися для позначення видавничо-книготорговельної бібліографії?

  5. Охарактеризуйте спільні риси та відмінності між видавничо-книготорговельною та державною бібліографіями.

  6. З яких підсистем складається система посібників видавничо-книготорговельної бібліографії?

  7. Які бібліографічні посібники інформують про документи, що мають вийти у видавництвах?

  8. Які бібліографічні посібники інформують про видання, що вийшли у видавництвах?

  9. Охарактеризуйте особливості бібліографічного посібника типу “Books in print”. Які українські видання готуються за цим зразком?

  10. Назвіть книгознавчі газети України, що дають видавничо-книготорговельну інформацію.

  11. Які завдання виконують видавничі каталоги? Назвіть приклади подібних видань.

  12. Які бібліографічні посібники інформують про видання, що є або можуть бути в наявності в книгарнях?

  13. Наведіть приклади різних підходів до структуризації системи посібників видавничо-книготорговельної бібліографії.

  14. Які видавничо-книготорговельні бібліографічні посібники слід, на Вашу думку, використати для комплектування фонду Вашої бібліотеки?



Розділ 6

БІБЛІОГРАФІЯ БІБЛІОГРАФІЇ
§ 6.1. Визначення та функції бібліографії бібліографії
Бібліографія бібліографії — це, за стандартом ГОСТ 7.0—77, бібліографія, призначенням якої є орієнтація суспільства в бібліографічних ресурсах. Результатом діяльності в галузі бібліографії бібліографії є покажчики (або списки, огляди) бібліографічних посібників (тобто, умовно, “покажчики БП”).

Термін “бібліографія бібліографії” не можна вважати вдалим у зв’язку з полісемією терміна “бібліографія”. Але він має історичні коріння. Цей термін походить від того часу, коли словом “бібліографія” позначали бібліографічний посібник або їх сукупність. Тоді “бібліографія бібліографії” означала “покажчик бібліографічних посібників”. Іноді цю назву (“бібліографія бібліографії”) заміняли словами “бібліографія другого ступеня”. Коли ж йшлося про БП, у якому обліковувалися покажчики бібліографічних посібників (тобто обліковувалися “бібліографії другого ступеня”), то цей покажчик уже називали “бібліографією третього ступеня”. У принципі можливо створення і “бібліографій четвертого ступеня”, але таких покажчиків дуже мало.

Під час стандартизування бібліографічної термінології вирішили відмовитися від позначення бібліографічного посібника словом “бібліографія”. Останнє набуває широкого значення і розуміється як галузь діяльності, у якій створюється і функціонує бібліографічна інформація. Тому й термін “бібліографія бібліографії” зараз означає вид бібліографічної діяльності, у якому створюються покажчики бібліографічних посібників.

Якщо звичайні БП образно називають “ключем до знань”, які містяться в документах, то покажчики бібліографічних посібників можна назвати ключем до всієї бібліографічної продукції. Покажчики бібліографічних посібників дають відомості про те, як забезпечена бібліографічною інформацією та чи інша галузь знання, та чи інша категорія читачів; що вже зроблено і що потребує подальшої роботи.

Бібліографія бібліографії як вид діяльності має свою історію, свої особливості методики бібліографування, певні риси організації діяльності, координаційні центри. Все це дозволяє вважати її окремим видом бібліографії. Але цей вид виділяється не за ознакою суспільного призначення, а за особливостями документів, які обліковуються. Це — вторинні документи, а саме — джерела бібліографічної інформації (БІ), тобто — бібліографічні посібники (БП).

Бібліографія бібліографії виникає пізніше, ніж інші види бібліографії, приблизно через 100 років після початку активного створення бібліографічних посібників, тобто в той час, коли виникає потреба забезпечити орієнтацію суспільства у створених бібліографічних посібниках.

Створення покажчиків БП тісно пов’язано з осмисленням бібліографічної діяльності, з підбиттям її підсумків. У процесі складання покажчиків БП виникає потреба в класифікуванні БП, зароджується уявлення про види БП.

Покажчик БП дає можливість за результатами бібліографічної діяльності робити висновок про її методичний рівень; про ступінь її розвитку; про ступінь бібліографічної забезпеченості окремих галузей знань, тем, категорій споживачів інформації. Таким чином формуються зачатки бібліографознавства як історії, методики, теорії бібліографії.

Бібліографія бібліографії має також можливість прогнозувати створення нових БП, які мають заповнити “білі плями” в бібліографічній продукції.

Бібліографознавці, які вивчали бібліографію бібліографії (Ірина Василівна Гудовщикова, Цілія Йосипівна Грін, Емілія Костянтинівна Беспалова, Ірина Олександрівна Вовченко та інші), значну увагу приділяли її функціям.



Моделююча функція бібліографії бібліографії полягає в тому, що вона створює “модель” бібліографії “першого ступеня”, дозволяє розкрити її структуру, динаміку та закономірності розвитку.

Підсумовуюча функція — в тому, що покажчик БП допомагає підвести підсумки праці, спрямованої на створення БП, виявити зв’язки бібліографії з розвитком науки, розкрити підпорядкованість бібліографії соціально-економічним умовам життя суспільства.

Орієнтуюча функція виявляється в тому, що покажчик БП дозволяє встановити не тільки зміст (тематику) БП, але й їх види, жанри, форми, їх походження (які організації створили бібліографічні посібники) та інші параметри.

Прогнозуюча функція бібліографії бібліографії засновується на бібліографічній моделі тієї сукупності БП, яка вже створена, а також на вивченні інформаційних потреб споживачів, стану розвитку літератури з певної теми або галузі знання, можливостей науково-інформаційних центрів, шляхів координації їх бібліографічної діяльності.

Підсумовуючи все, що сказано, можна зробити висновок, що бібліографія бібліографії є засобом управління бібліографічною діяльністю, зокрема — діяльністю, спрямованою на створення БП. У цьому полягає управлінська, або організаційна функція бібліографії бібліографії. Але ця функція виконується поки що недостатньо. Дані бібліографії бібліографії ще мало використовуються для аналізу та оцінки результатів бібліографічної діяльності, її прогнозування та планування.

Дуже велике значення має довідково-пошукова функція покажчиків БП. Вони використовуються в бібліографічному пошуку тоді, коли треба встановити, чи існує БП із певної теми, галузі знання і т.п. До покажчиків БП звертаються, в основному, бібліотекарі-бібліографи, працівники інформаційних служб для того, щоб установити необхідне джерело бібліографічного пошуку з метою виявлення літератури у відповідь на запит читача.

Бібліографи-упорядники бібліографічних посібників звертаються до покажчиків БП при виборі теми майбутнього БП, для того, щоб не дублювати роботу, яка вже зроблена. З іншого боку, вивчення наявних БП допоможе упоряднику майбутнього БП врахувати досвід попередників, запозичити найкращі методичні рішення (наприклад, спосіб бібліографічного групування), скоординувати критерії бібліографічного відбору.

Серед читачів — споживачів БІ — до покажчиків БП звертаються, як правило, тільки найбільш підготовлені, які вже знають, що таке БП, для чого він потрібний. Покажчики БП необхідні також вченим-початківцям для того, щоб встановити шляхи поглибленого пошуку літератури зі спеціальності, в тому числі вітчизняної і зарубіжної.


§ 6.2. Особливості покажчиків бібліографічних посібників

і організація бібліографії бібліографії
Покажчики БП можуть розрізнятися за суспільним призначенням. Є такі покажчики БП, що створюються з метою обліку усіх БП, опублікованих на території країни. Це призначення характерне для державних покажчиків БП, поточних та ретроспективних.

Деякі покажчики БП створюються з метою допомоги науковим та практичним (виробничим) працівникам певної галузі знань та практичної діяльності для забезпечення їхніх професійних потреб. Вони належать до науково-допоміжних покажчиків БП.

Є також покажчики БП, призначені на допомогу читачам, які займаються освітою, самоосвітою, вихованням та пропагандою знань. Це — рекомендаційні покажчики БП.

Іноді створюються покажчики БП, які інформують про нові надходження БП у фонд бібліотеки, або про склад усього фонду БП окремої бібліотеки чи групи бібліотек. Це — бібліотечно-каталожні покажчики БП.

Отже, покажчики БП можуть бути різного суспільного призначення. В зв’язку з цим всі вони створюються за різною методикою, яка характерна саме для державних, науково-допоміжних, рекомендаційних або бібліотечно-каталожних бібліографічних посібників.

З погляду змісту бібліографічних посібників, які обліковуються, покажчики БП можуть бути універсальними чи галузевими, багатогалузевими, тематичними і т.п.

З погляду внутрішньої форми, або жанру, покажчики БП можуть належати суто до бібліографічних покажчиків, або до бібліографічних списків, оглядів і т.д. Інакше кажучи, посібники, що належать до джерел бібліографії бібліографії, це — не тільки “покажчики БП”, але й “списки БП”, “огляди БП” і т.п.

Серед покажчиків БП виділяється також особливий жанр, або тип: путівник по бібліографічних посібниках та довідкових виданнях. Його відмітними рисами є:



  1. відбір найбільш цінного матеріалу, такого, що має наукове і практичне значення;

  2. відбиття не лише бібліографічних посібників, а й довідкових видань, а також іноді основних, фундаментальних наукових праць та періодичних видань;

  3. дидактична спрямованість, прагнення керувати читачем у його пошуках найбільш важливих джерел інформації, навчити користуватися запропонованими виданнями.

Путівники по БП адресуються переважно науковцям-початківцям, хоча можуть бути корисними будь-якому фахівцю чи людині, що займається самоосвітою.
Діяльність у галузі бібліографії бібліографії має певну організаційну структуру.

За часів існування Радянського Союзу головним координаційним і методичним центром бібліографії бібліографії була Державна Публічна бібліотека імені М. Є. Салтикова-Щедріна (зараз це — Російська національна бібліотека, м. Санкт-Петербург). З 1961 р. вона видавала збірники методичних матеріалів на допомогу бібліотекам, які працювали над складанням покажчиків БП, провадила наради та наукові конференції, семінари з питань бібліографії бібліографії, видала ряд цінних ретроспективних покажчиків БП.

Центром державної бібліографії бібліографії була колишня Всесоюзна книжкова палата, яка не тільки сама видавала поточний державний покажчик БП, що охоплював бібліографічну продукцію усіх республік, але й надавала методичну допомогу книжковим палатам республік.

Значна роль у підготовці та виданні галузевих покажчиків БП належала найбільшим науковим бібліотекам та інститутам наукової інформації колишнього всесоюзного рівня: Державній бібліотеці СРСР імені В. І. Леніна, Державній публічній науково-технічній бібліотеці СРСР, Бібліотеці Академії наук СРСР, Центральній науковій сільськогосподарській бібліотеці, Державній центральній науковій медичній бібліотеці, Інституту наукової інформації з суспільних наук та іншим.

В Україні діяльністю в галузі бібліографії бібліографії займалися: Книжкова палата України, Державна республіканська бібліотека України (зараз Національна парламентська бібліотека України), Центральна наукова бібліотека (ЦНБ) АН України (зараз Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського НАН України), Державна історична бібліотека України та інші галузеві республіканські наукові бібліотеки, наукові універсальні бібліотеки (Одеська державна наукова бібліотека імені О. М. Горького, Харківська державна наукова бібліотека імені В. Г. Короленка, Львівська наукова бібліотека імені В. Стефаника АН УРСР), бібліотеки університетів, центри науково-технічної інформації.

Державна історична бібліотека України є центром краєзнавчої бібліографії бібліографії. Вона видала низку ретроспективних покажчиків краєзнавчих бібліографічних посібників бібліотек України, а також підготувала методичні рекомендації щодо складання покажчиків БП для обласних бібліотек.


§ 6.3. Основні джерела універсальної бібліографії бібліографії
Джерела бібліографії бібліографії, тобто покажчики БП, створюють велику систему, яка може бути розглянута в різних аспектах (змістовому, організаційному, функціональному, жанровому і т.д.).

У галузевих навчальних бібліографічних курсах обов’язково розглядаються галузеві покажчики БП, тому зараз ми не будемо їх характеризувати.

Зосередимо увагу на універсальних покажчиках БП, які відбивають бібліографічні посібники з усіх або багатьох галузей знань. За хронологічною ознакою вони можуть бути поділені на поточні та ретроспективні покажчики бібліографічних посібників .
§ 6.3.1. Поточні універсальні покажчики бібліографічних посібників
Поточний державний бібліографічний облік неперіодичних видань бібліографічних посібників, що вийшли в Україні, здійснюється в державному бібліографічному покажчику “Літопис книг” поряд з обліком інших неперіодичних видань, у відповідному розділі. Тут можна також дізнатися про бібліографічні посібники, надруковані як частина неперіодичного видання (книги, брошури), але опис таких посібників не відокремлений від описів видань, у яких вони надруковані. В системі посібників поточної державної бібліографії України відсутній покажчик, присвячений суто бібліографічним посібникам.

Функції поточного універсального покажчика БП, які вийшли на території України, виконує видання Національної парламентської бібліотеки України “Бібліотекознавство і бібліографія України : покажчик видань за ... півріччя ... року”, що виходить з 1971 р. (перший випуск — за 1969 р.). Покажчик виходив раніше під назвою “Бібліотекознавство і бібліографія Української РСР”, спочатку без визначеної періодичності, з 1974 р. — двічі на рік.

Цей бібліографічний покажчик обліковує книги та брошури, видані типографським способом або на ротапринті чи ротаторі, а також статті та рецензії з журналів і газет, за змістом присвячені розвитку бібліотекознавства, бібліографознавства, книгознавства в Україні. Поряд з літературою з так званою “первинною інформацією” (про розвиток бібліотечної та бібліографічної справи в Україні) обліковуються бібліографічні посібники, видані бібліотеками або науково-інформаційними центрами України, в тому числі неперіодичні, періодичні і продовжувані видання, а також прикнижкові бібліографічні списки чи покажчики, що містять понад 100 назв. Бібліографічні посібники відображені в таких розділах:


  1. У розділі “Бібліотечна справа. Бібліотекознавство”, в підрозділі “Основні напрямки діяльності бібліотек”, у рубриці “Популяризація літератури”. Тут відображені тільки рекомендаційні БП, переважно методико-бібліографічні матеріали, за різними галузями і темами;

  2. У розділі “Бібліографія та бібліографознавство” в підрозділі “Бібліографічні покажчики” — всі інші БП, в рубриках, що відповідають їх змісту або виду.

Отже, покажчик “Бібліотекознавство і бібліографія України” не є суто покажчиком бібліографічних посібників; він виконує цю функцію поряд з іншою — поточним бібліографічним інформуванням про літературу з питань бібліотекознавства і бібліографії. Незважаючи на це, даний покажчик відбиває у сукупному вигляді найзначнішу частину бібліографічної продукції України.

Значний внесок у поточну універсальну бібліографію бібліографії України зробила ЦНБ АН України, яка випускала щорічники: “Інформаційний покажчик бібліографічних праць, виконаних бібліотеками АН УРСР” (з 1971 до 1990 р.), “Довідкові та бібліографічні книжкові видання у фондах бібліотек наукових установ АН України” (з 1973 до 1991 р., останній виданий у 1993 р.).

Поточні покажчики бібліографічних посібників, які надійшли в ту чи іншу бібліотеку або складені бібліотеками міста, видавали також різні бібліотеки України (Харкова, Одеси, Луганська та інші). Наприклад: Зведений каталог бібліографічних списків та покажчиків літератури, підготовлених бібліотеками Харкова за 1994 рік / ХДНБ ім. В. Г. Короленка ; склад. П. В. Знаменська. — Х., 1995; Нові довідкові, бібліотекознавчі та бібліографічні матеріали : поточ. бібліогр. список / Херсон. обл. універс. наук. б-ка ім. О. М. Горького. — Херсон, 1996. — Вип. 1—4.

Важливим джерелом поточної універсальної бібліографії бібліографії був щорічник Всесоюзної книжкової палати “Библиография советской библиографии” (БСБ), який виходив з 1946 р. по 1991 р. і виконував функції державного бібліографічного покажчика СРСР (з 1992 р. це видання виходить під назвою “Библиография российской библиографии”, видається Російською книжковою палатою). У ньому відображалися різні форми і жанри БП, що видавалися на території всього Союзу:



  1. окремо видані неперіодичні БП;

  2. періодичні бібліографічні видання;

  3. внутрішньокнижкові та внутрішньожурнальні бібліографічні покажчики, списки та огляди;

  4. прикнижкові та пристатейні списки обсягом не менше 100 назв;

  5. історіографічні огляди.

Не обліковувалися в “БСБ” такі бібліографічні матеріали:

  1. методико-бібліографічні матеріали бібліотек;

  2. списки використаної літератури або підрядкові бібліографічні примітки;

  3. списки рекомендованої літератури в науково-популярних книгах та брошурах;

  4. списки рекомендованої літератури в навчальних програмах, посібниках, підручниках.

“БСБ” і в наш час є важливим джерелом ретроспективного пошуку не тільки окремо виданих БП, але й багатьох БП, надрукованих у вигляді частини видання, неперіодичного або періодичного, у тому числі тих БП, що вийшли на території України або присвячені їй за змістом.

Пошукові можливості “БСБ” полягають у систематичному групуванні (за “Єдиною схемою класифікації літератури для державної бібліографії та книговидання”) і допоміжних покажчиках: іменному, географічному, назв (безавторських робіт) та покажчику колективів, які підготували БП. Бібліографічна характеристика містить бібліографічний опис і анотацію, суто спеціального змісту, яка розкриває обсяг БП та його структуру. Суттєве значення для характеристики розвитку бібліографії мають оглядові статті по видах бібліографії та галузях знань, які вміщувалися в щорічниках “БСБ”.

Складовою частиною поточного обліку БП мають бути покажчики так званих неопублікованих БП, тобто тих, які створені у вигляді бібліографічних списків, покажчиків чи картотек, але залишилися рукописними (чи машинописними або електронними). Такі БП існують, як правило, лише в одному примірнику, який зберігається в тій бібліотеці, яка склала БП. Але у відповідь на запит іншої установи бібліотека може зробити копію та надіслати її замовнику.

Коли в країні створюється єдина система координації роботи із складання БП, визначається одна бібліотека, яка виконує функції координаційного центру. Вона повинна збирати інформацію про неопубліковані БП усіх бібліотек — учасниць координації та інформувати про них у покажчику неопублікованих БП.

Функції універсального центру координації бібліографічної роботи бібліотек виконувала з 1957 по 1973 р. Державна бібліотека СРСР імені В. І. Леніна, яка видавала “Информационный указатель библиографических списков и картотек, составленных библиотеками Советского Союза” універсального змісту. Паралельно виходили покажчики неопублікованих БП галузевого змісту. З 1974 р. видавалися тільки галузеві покажчики неопублікованих БП: “Каталог библиографических указателей по технике, составленных библиотеками СССР” (видавала Державна публічна науково-технічна бібліотека СРСР з 1965 р.); “Сводный каталог библиографических работ, выполненных в Советском Союзе: Естественные и физико-математические науки” (видавала Бібліотека Академії наук СРСР з 1962 р.); “Сводный каталог библиографических указателей и списков, составленных библиотеками и органами информации Советского Союза и стран членов СЭВ по сельскому хозяйству” (Центральна наукова сільськогосподарська бібліотека, з 1974 р.); “Указатель библиографических пособий по медицине и здравоохранению” (Всесоюзний науково-дослідний інститут медичної і медико-технічної інформації і Державна центральна наукова медична бібліотека).

Зараз в Україні є потреба у створенні державного координаційного центру роботи бібліотек у галузі бібліографування, тобто — створення БП. У функції такого центру має увійти й облік усіх неопублікованих БП та інформування про них у покажчику БП.


§ 6.3.2. Ретроспективні універсальні

покажчики бібліографічних посібників
Ретроспективні покажчики БП дають матеріал для підбиття підсумків роботи із створення БП, подають відомості про бібліографічне забезпечення тих чи інших галузей знань.

Першим універсальним ретроспективним покажчиком БП, виданих в Україні, був твір видатного українського бібліографа Михайла Ілліча Ясинського — «орієнтовний список» українських бібліографічних посібників (264 назви), які були видані за дореволюційні і радянські роки. Список був надрукований як додаток до статті “Головні моменти з історії української бібліографії” (Бібліографічний збірник. — 1927. — № 3). Його хронологічним продовженням були щорічні покажчики М. І. Ясинського “Бібліографія бібліографічних покажчиків” за 1926—1928 роки (Журнал бібліотекознавства та бібліографії. — 1927. — № 1; 1929. — № 3; 1930. — № 4).

Результатом роботи Книжкової палати України в галузі ретроспективної бібліографії бібліографії були покажчики: “Книга про книги, 1917—1963: Техніка. Промисловість. Транспорт. Комунальне господарство : бібліогр. покажчик” (Х., 1964) та “Бібліографічні посібники УРСР, 1976—1980 : державний ретроспективний бібліографічний покажчик” (Х., 1985). Перший охоплював за змістом тільки декілька галузей знань, які належать до технічної бібліографії, тобто був загальногалузевим.

Бібліографічні посібники УРСР, 1976—1980” — це перший універсальний ретроспективний покажчик БП, виданих в Україні, що вийшов окремим виданням. У його підготовці, крім Книжкової палати, взяли участь викладачі Харківського державного інституту культури. У покажчику обліковані окремі неперіодичні видання БП, періодичні бібліографічні видання, внутрішньожурнальні бібліографічні покажчики, списки, огляди. Не обліковані:



  1. посібники, видані бібліотеками нижче обласного рівня, крім краєзнавчих;

  2. видавничі та книготорговельні БП;

  3. репертуарні списки для художньої самодіяльності;

  4. видання у вигляді листівок, а також друковані на машинці або ротаторі;

  5. прикнижкові, внутрішньокнижкові та пристатейні бібліографічні списки.

Незважаючи на ці обмеження, відбір БП у цьому покажчику був ширшим, ніж в поточних державних бібліографічних покажчиках, оскільки були обліковані також малотиражні видання. Велике значення має оглядова стаття, яка характеризує видані БП за видами та галузями знань (універсальні та багатогалузеві БП, краєзнавчі, із суспільних наук, історії, економіки; природничих наук; техніки, промисловості, будівництва і транспорту; сільського господарства; охорони здоров’я та медицини; культури та мистецтва; філологічних наук і художньої літератури; дитячої літератури).

Хронологічним продовженням цього покажчика, але обмеженим певним видом БП, є створений Національною парламентською бібліотекою України покажчик “Посібники наукової бібліографії, підготовлені бібліотеками України в 1981-1990 рр.” (К., 1993). На жаль, він вийшов дуже обмеженим тиражем.

Значний внесок у ретроспективну бібліографію бібліографії України належить Державній історичній бібліотеці України, яка видає ретроспективні покажчики краєзнавчих БП, виданих бібліотеками України, по п’ятиріччях (1976—1980, 1981—1985, 1986—1990, 1991—1995).

Центральною науковою бібліотекою імені В. І. Вернадського АН України підготовлено декілька ретроспективних покажчиків БП галузевого змісту, серед яких одним з найкращих є посібник Льва Ізраїлевича Гольденберга “Бібліографічні джерела українського літературознавства” (перше видання — К., 1977; друге — К., 1990).

Важливим джерелом інформації про бібліографічні видання найбільших бібліотек України є покажчики літератури про ці бібліотеки, як правило, присвячені ювілейним датам. Наприклад, це покажчики про ЦНБ АН України імені В. І. Вернадського (зараз — Національну бібліотеку України імені В. І. Вернадського НАН України), Львівську наукову бібліотеку імені В. Стефаника НАН України, Національну парламентську бібліотеку України, Харківську державну наукову бібліотеку імені В. Г. Короленка, Центральну наукову сільськогосподарську бібліотеку Української академії аграрних наук, Книжкову палату України та ін.

Деякі обласні універсальні наукові бібліотеки підготували покажчики бібліографічних посібників, виданих даною бібліотекою.

Окремим напрямом створення універсальних ретроспективних покажчиків БП є покажчики БП українознавчого змісту, незалежно від місця їх видання. Перші такі покажчики були надруковані на сторінках енциклопедичних видань: Яновский А. Труды, посвященные библиографии литературы малорусской. Библиография русинской или галицко-русской литературы // Энциклопедический словарь / изд. Ф. Брокгауза и И. Ефрона. — Т. 6 (полутом). — СПб, 1891. — С. 769—771; Симони П. Малорусская библиография // Новый энциклопедический словарь / изд. Ф. Брокгауза и И. Ефрона. — Т. 6. — СПб., 1912. — С. 497—502.

Значним внеском у бібліографію української краєзнавчої та країнознавчої бібліографії були твори Федора Пилиповича Максименка: Максименко Ф. Матеріали до краєзнавчої бібліографії України, 1847 — 1929 : список бібліографічних праць, що стосуються окремих місцевостей УРСР, Бесарабії, Дону й Криму / Всенар. б-ка України при Всеукр. Акад. наук. — К., 1930. — 264 с.; Максименко Ф. П. Бібліографія бібліографії української книжки ХІХ—ХХ століть : доповідь на нараді, скликаній б-кою Акад. наук УРСР в груд. 1945 р. в Києві. — К., 1948. — 16 с. — Машинопис; Кац Р. С., Максименко Ф. П. Бібліографія української і російської бібліографії по історії УРСР / Держ. іст. б-ка УРСР. — К., 1960. — 154 с.

Інформацію про бібліографічні посібники, створені українськими бібліографами або присвячені Україні, містять: книга Михайла Прокоповича Гуменюка “Українські бібліографи ХІХ — початку ХХ століття : нариси про життя та діяльність” (Х., 1969); науково-дослідна праця Ігора Івановича Корнєйчика “Історія української бібліографії: Дожовтневий період : (нариси)” (Х., 1971); навчальний посібник колективу авторів “Українська радянська бібліографія” (К., 1980); навчальний посібник Нінелі Федорівни Королевич “Українські бібліографи ХХ століття” (К., 1998); серія біобібліографічних нарисів Національної парламентської бібліотеки України “Видатні діячі української книги”. Але всі вони не є суто покажчиками БП, вони мають інше призначення та інший зміст.

У наш час питання створення ретроспективного покажчика БП — джерел українознавства — набуло особливу гостроту. До цього часу існували лише галузеві покажчики БП українознавчого змісту: з української художньої літератури або історії України. Перша спроба створити універсальний ретроспективний покажчик БП “Джерела українознавства” була зроблена співробітниками Центральної наукової бібліотеки АН України імені В. І. Вернадського у співробітництві з колишньою Державною республіканською бібліотекою УРСР (зараз — Національна парламентська бібліотека України) та Археографічною комісією АН УРСР. Покажчик “Джерела українознавства (1574—1924). Вип. 1. Вітчизняні бібліографічні джерела” (упоряд.: Б. В. Грановський, Н. М. Погребецька, С. О. Рильков, В. І. Костира. — К., 1990) інформував про покажчики неперіодичних видань, що вийшли на території України. Були враховані відомості про БП, видані на території колишнього СРСР; не обліковувалися посібники, видані українською діаспорою в інших країнах. Такі обмеження пояснювалися суто практичними обставинами: для того, щоб виявити БП, видані в інших країнах, потрібна значна пошукова робота, в тому числі безпосередньо в зарубіжних бібліотеках. Тому для інформування про зарубіжні бібліографічні джерела бажано створити окремий бібліографічний покажчик.

Другий випуск покажчика “Джерела українознавства” під назвою “Бібліографія бібліографічних посібників українських періодичних видань” (К., 1998) виданий Національною бібліотекою України імені В. І. Вернадського (уклад.: Н. М. Погребецька, Л. М. Ковінченко; відп. ред. В. Ю. Омельчук; вступ. ст. та літ. редагування Н. Г. Солонської). Тут подано відомості як про вітчизняні, так і про зарубіжні покажчики періодичних видань, які видавалися на території України, незалежно від мови, або за кордоном українською мовою. Серед них — універсальні і галузеві покажчики періодичних видань (журналів, газет, бюлетеней, періодичних збірників), а також покажчики змісту окремих періодичних видань.

Національна парламентська бібліотека України під час підготовки нового багатотомного біобібліографічного словника “Українські письменники” як один з перших кроків у цьому напряму видала покажчик бібліографічних посібників, що містять відомості як про окремих письменників і публіцистів, так і про літературознавців, критиків, перекладачів, а також про розвиток української літератури в цілому (Українські письменники : покажч. бібліогр. посібників / Нац. парлам. б-ка України ; упоряд.: Бабич Є. К., Негрейчук І. О. — К., 1995. — 72 с.).

Новим явищем у бібліографічній продукції України 90-х років є машиночитні БП, які інакше називають базами даних (БД). Для орієнтування в таких бібліографічних джерелах почали створювати покажчики баз даних.

Одним з перших покажчиків такого змісту є посібник “Бази даних НТІ України”, створений Українським інститутом науково-технічної і економічної інформації (УкрІНТЕІ). Як повідомили упорядники, попередній збір відповідної інформації здійснювався ще в 1992 р. У 1993 р. відомості про бази даних України було подано у виданому в Німеччині “Каталозі баз даних Східної Європи, 1993” [Der elektronische Fachinformationsmarket in Osteuropa, 1993], а з 1994 р. цей каталог поданий на хості ECHO Європейського співтовариства. Актуалізація відомостей про бази даних України була проведена в 1995 р., на підставі чого був виданий каталог “Базы данных НТИ Украины” (К., 1995).

Наступний перегляд відомостей про бази даних, якими користуються в Україні, був здійснений в 1997 р. Була зформована “Метабаза БД НТІ України”, а на її основі виданий каталог “Бази даних НТЕІ України (версія 20.08.1998 р.)” (К., 1998). “Метабаза” підтримується в актуальному стані шляхом анкетування власників баз даних, для чого розроблена структура опису баз даних.

Високо оцінюючи ініціативу УкрІНТЕІ і сам факт створення покажчика баз даних, треба звернути увагу на його недоліки і можливості вдосконалення. Як свідчить зміст покажчика, в ньому не відображено бази даних (електронні каталоги), створені в бібліотеках системи Міністерства культури і мистецтв, Національної академії наук України та ін. Вочевидь, збір матеріалу був обмежений відомчими кордонами, що обумовило неповноту посібника. У відомостях про базу даних бажано точніше вказувати тип БД (бібліографічна, фактографічна чи повнотекстова). Якщо вказано режим доступу on-line, треба вказати і шлях доступу. При порівнянні видань 1998 і 1995 рр. бачимо погіршення в групуванні відомостей про бази даних: якщо в 1995 р. була спроба дати предметне групування (за алфавітом рубрик, що позначали галузь), то в 1998 р. ніякої системи в розміщенні матеріалу не передбачено. Відсутні допоміжні покажчики, які в друкованій версії були б дуже бажаними (наприклад, топографічний — за місцем знаходження бази даних, систематичний чи предметний — за змістом, покажчик власників та виробників баз даних і т.д.).

І, безумовно, це видання повинно стати періодичним (щорічним). Не слід відмовлятися від випуску друкованої версії, яка для багатьох споживачів інформації є більш доступною. Можна знайти способи більш компактного представлення описів баз даних з метою скорочення обсягу покажчика, але, разом з тим, треба розширити його довідкові і пошукові можливості, застосовуючи такі методи бібліографування, як змістове групування і різноманітні допоміжні покажчики.

Дещо інше спрямування має анотований каталог "Бази даних служби довiдково-бiблiографiчного обслуговування [НБУВ]" (упоряд. Т. В. Добко. — К., 1996). Цей посiбник характеризує рiзноманiтнi бази даних, що знаходяться у фонді НБУВ, записанi на СD-ROM’ах або в пам’ятi комп’ютерiв НБУВ, у т.ч. бiблiографiчнi бази даних поряд з повнотекстовими i фактографiчними. Готується оновлене видання цього покажчика.

Iнформацiю про бiблiографiчнi бази даних, поряд з iншими, мiстить також рекламний проспект Iнституту проблем реєстрацiї iнформацiї НАН України (IПРI). В базах даних Нацiонального банку комп’ютерної iнформацiї IПРI мiстяться i видаються абонентам реферативнi електроннi видання: "Current contents" Iнституту наукової iнформацiї США, "Реферативный журнал" ВIНIТI, український реферативний журнал "Джерело".
Для пошуку БП, які інформують про літературу з різних галузей знань, видану в межах Російської імперії та Радянського Союзу, вагоме довідково-пошукове значення мають універсальні ретроспективні покажчики БП, створені колишніми центрами всесоюзного рівня.

До них належать декілька покажчиків БП, створених співробітниками Державної Публічної бібліотеки імені М. Є. Салтикова-Щедрина (зараз це — Російська національна бібліотека), яка була, як сказано вище, всесоюзним центром цього виду бібліографії, і зараз залишається головною установою Росії у даному виді бібліографії. Ще у 30-ті роки в цій бібліотеці була створена група, яку очолив видатний український бібліограф Юрій Олексійович Меженко, для розробки серії “Библиография русской библиографии”. Група зібрала цінні матеріали, склала план видань, згідно з яким пізніше були підготовлені праці М. В. Сокурової та М. В. Машкової.

Покажчик М. В. Сокурової “Общие библиографии русских книг гражданской печати” обліковував універсальні ретроспективні та поточні покажчики книг (тобто текстових неперіодичних видань), причому найбільш значні, важливі для пошуку книг або для характеристики розвитку бібліографії. Вони були згруповані за хронологією охоплюваної літератури. У першому виданні покажчика М. В. Сокурової (Ленінград, 1944) були відображені БП, які охоплювали літературу 1708—1939 рр.; у другому виданні (Ленінград, 1956) — 1708—1955 рр. Кожний БП був охарактеризований у докладній анотації; до неї додавався перелік праць, у яких раніше розглядався цей БП. Така характеристика БП набувала риси наукового дослідження. Суттєвим доповненням до основного тексту покажчиків М. В. Сокурової були вступні статті (О. Д. Ейхенгольца в першому виданні, П. Н. Бєркова — в другому), у яких було розглянуто видання бібліографічних посібників з позицій історії та теорії бібліографії.

За аналогічним планом і методикою був підготовлений покажчик М. В. Машкової та М. В. Сокурової “Общие библиографии русских периодических изданий 1703—1954 гг.” (Ленінград, 1956). У ньому обліковані універсальні покажчики періодичних видань; дана також вступна стаття П. Н. Беркова.

У 1977 р. вийшов інший покажчик, що охопив бібліографічні посібники, в яких відображені періодичні видання, вже з 1703 по 1975 р., у тому числі не тільки універсальні БП, але й галузеві, і краєзнавчі: Андреева Н. Ф., Машкова М. В. “Русская периодическая печать: (Общие и отраслевые библиогр. указатели), 1703—1975”. У цьому покажчику застосовано групування покажчиків періодичних видань за їх змістом, а розташування всередині розділів — теж за хронологією видань, що охоплені в БП. Метод бібліографічної характеристики — такий самий, як і в попередніх універсальних ретроспективних покажчиках бібліографічних посібників.

Велике значення для вчених має пошук статей, які були надруковані у періодичних виданнях. Перелік статей дається в покажчиках змісту періодичних видань. Для орієнтування в тому, які існують покажчики змісту періодичних видань, було підготовлено покажчик Ю. І. Масанова, Н. В. Ніткіної, З. Д. Тітової “Указатели содержания русских журналов и продолжающихся изданий, 1755—1970 гг.” (М., 1975). У першому розділі тут перелічуються покажчики змісту декількох видань разом; у другому розділі — покажчики змісту окремих видань 1755—1917 рр.; у третьому — покажчики змісту окремих періодичних видань 1918—1970 рр. У додатку подані: перелік неопублікованих покажчиків змісту періодичних видань та покажчиків видань наукових організацій.

Хронологічне продовження цього покажчика за 1971—1985 рр. було видано в 1987 р. А в 1998 р. Російська національна бібліотека видала покажчик "Русская периодическая печать: Указатели содержания, 1728—1995" (сост. Н. В. Ниткина. — СПб. : Изд-во Рос. нац. б-ки, 1998. — 799 с.). Цей покажчик є кумулятивним, тому що він об’єднує матеріал з попередніх випусків і доповнення за 1986—1995 рр., а також доповнення за попередні періоди, уточнення щодо назв періодичних видань тощо.

Ця бібліотека здійснювала також облік самих покажчиків БП. Найбільш повне видання цього типу покажчиків БП склав Кандель Борис Львович “Отечественные указатели библиографических пособий” (Л., 1983). Пізніше доповнення за 1982—1988 рр. додав М. А. Мамонтов. Друге, доповнене видання цього покажчика обліковує покажчики БП, видані з середини ХІХ століття до 1988 р. Це — покажчик “третього ступеня”, дуже цінний для орієнтації у наявній системі покажчиків бібліографічних посібників.

Державна Публічна бібліотека імені М. Є. Салтикова-Щедрина зробила також великий внесок у створення жанру путівника по бібліографічних посібниках. Як правило, путівники включали відомості не тільки про вітчизняні, але й про зарубіжні БП. В основному створювалися галузеві путівники, але є і універсальні.

Першим серед них був путівник Іраїди Костянтинівни Кирпичової “Библиография в помощь научной работе : метод. и справ. пособие” (Л., 1958). Він був призначений науковим працівникам, які починають свої дослідження, і інформував про бібліографічні посібники універсальні і галузеві, вітчизняні і зарубіжні, з усіх галузей знань та усіх хронологічних періодів. Цей путівник зазнав позитивну оцінку в світовому бібліографознавстві, був перекладений та виданий в інших країнах.

Його хронологічним продовженням є путівник Олени Володимирівни Ієніш “Библиографический поиск в научной работе : справ. пособие-путеводитель” (М., 1982), виданий за науковою редакцією І. К. Кирпичової. Він подає відомості про БП, що вийшли за наступні 20 років, з усіх галузей знань, які обліковують вітчизняну та зарубіжну літературу. Посібник містить також деякі відомості про види БП, про тактику та методику бібліографічного пошуку, про довідкові видання. Застосовуються такі способи бібліографічної характеристики БП, як огляд та перелік бібліографічних описів. Пошукові можливості путівника значно поширюються завдяки допоміжним покажчикам: предметному, джерел пошуку окремих видів видань та неопублікованих документів та ін.

Велику цінність при пошуку матеріалів біобібліографічного характеру має бібліографічний покажчик Ісаака Михайловича Кауфмана “Русские биографические и биобиблиографические словари” (2-е видання. — М., 1955).

У 80-і — на початку 90-х років були створені покажчики БП одного виду, а саме — покажчики державних БП, поточних і ретроспективних. Вони мають специфічну структуру, різні довідкові матеріали, тому їхній жанр визначений як “довідковий посібник” або “довідник”.

Перший такий довідковий посібник: “Текущие библиографические издания книжных палат и их использование” (укладач Іван Іларіонович Решетинський. — М., 1981) — подає розгорнуті анотації, майже нариси, про всі поточні державні БП усіх книжкових палат колишнього Радянського Союзу, в тому числі — про друковані картки для каталогів та картотек. Посібник дає також методичні поради щодо використання читачами та бібліотекарями державних БП та друкованих карток.

Другий — “довідник” Бориса Ар’євича Семеновкера “Ретроспективная государственная библиография СССР” (М., 1990) — подає підсумки складання універсальних ретроспективних покажчиків документів різних видів за 1918—1988 рр. Основна частина довідника — це бібліографічний покажчик ретроспективних державних БП по республіках, а також покажчик літератури з питань загальної ретроспективної бібліографії. Значну цінність має оглядова стаття “Ретроспективна державна бібліографія СРСР: сучасний стан, методика і організація”. Довідник містить цікаву зведену таблицю — характеристику усіх ретроспективних державних БП; допоміжні покажчики: іменний, назв, колективів, мовний, місць видання, видів видань.

Загалом можна зробити висновок, що ретроспективні універсальні покажчики БП складаються в певну систему, де покажчики одного виду (чи змісту) доповнюють інші, і кожний може слугувати за зразок при його продовженні чи доповненні. Але, на жаль, повного охоплення бібліографічної продукції України чи про Україну поки ще не досягнуто. Для цього потрібні зусилля багатьох бібліотек, які б діяли за єдиним координаційним планом.


***
Отже, в галузi бiблiографiї бiблiографiї України на даний час працюють багато органiзацiй i установ; система покажчикiв бiблiографiчних посiбникiв охоплює рiзноманiтнi за змiстом, призначенням, складом вiдображених матерiалiв ланки. Але як в органiзацiї цiєї роботи, так i в системi посiбникiв є ще значнi недолiки. Це, як вже зазначалося, вiдсутнiсть координацiї роботи, єдиного методичного центру i єдиного плану. Поточне оповiщення про бiблiографiчнi посiбники повинне бути бiльш повним i оперативним. Тираж покажчикiв БП має бути таким, щоб задовольняти потреби всiх бiблiотек та iнших користувачiв посiбникiв. Ретроспективний облiк БП бажано зробити бiльш планомiрним (унiверсальнi покажчики — по 5-ти або 10-тирiччях, галузевi — з усiх галузей знань без винятку). Необхiдно також придiлити увагу створенню бібліографічних посiбникiв типу "путiвника по БП", добре вiдомого фахiвцям, але майже вiдсутнього в сучасній українськiй бiблiографiї бiблiографiї. Заслуговує на розвиток перспективна бiблiографiя бiблiографiї, а також, як окремий напрям, iнформування про електроннi бiблiографiчнi бази даних, як опублiкованi, так i неопублiкованi.

Подолання виявлених недолiкiв i дальший розвиток бiблiографiї бiблiографiї в Українi сприятимуть покращанню iнформування споживачiв бiблiографiчної iнформацiї про бiблiографiчнi ресурси України.


Питання для самоконтролю


  1. Поясніть походження терміна “бібліографія бібліографії”.

  2. Дайте визначення бібліографії бібліографії.

  3. Як називають бібліографічні посібники, що створюють у результаті діяльності в галузі бібліографії бібліографії? У чому їх головна особливість?

  4. Поясніть зв’язок бібліографії бібліографії з розвитком бібліографознавства.

  5. Які функції виконує бібліографія бібліографії?

  6. До яких видів бібіліографічних посібників за суспільним призначенням належать покажчики бібліографічних посібників?

  7. Які особливі риси має жанр путівника по бібліографічних посібниках?

  8. Яка установа була координаційним і методичним центром бібліографії бібліографії за часів існування Радянського Союзу? Чи є такий центр в Україні?

  9. Назвіть основні установи, які займаються діяльністю в галузі бібліографії бібліографії в Україні.

  10. Охарактеризуйте покажчик “Бібліотекознавство і бібліографія України”. З якою метою можна його використовувати?

  11. Назвіть універсальні ретроспективні покажчики бібліографічних посібників, виданих в Україні.

  12. Охарактеризуйте покажчик “Джерела українознавства” (випуски 1, 2).

  13. У яких бібліографічних покажчиках обліковуються бази даних (машиночитні бібліографічні посібники)?

  14. Назвіть універсальні ретроспективні покажчики бібліографічних посібників, створені Державною публічною бібліотекою імені М. Є. Салтикова-Щедрина, які зберігають своє довідково-пошукове значення.

  15. За якими джерелами можна відповісти на питання: “Які універсальні бібліографічні посібники видані в Україні протягом 80-х — 90-х років ХХ ст.”?



Каталог: bitstream -> 1984
1984 -> Методичні рекомендації для студентів відділення післядипломної освіти з курсу «Теорія та практика перекладу»
1984 -> Навчальний посібник хмельницький 2014 (075. 8) Ббк 65. 292,215. 4 Ш 79
1984 -> Навчально-методичний посібник для студентів вищих навчальних закладів напряму
1984 -> Навчально-методичний посібник для студентів вищих навчальних закладів напряму 020105 „Документознавство та інформаційна діяльність
1984 -> Озерян ольга леонідівна 2011 рік застосування інтелектуальних технологій у практиці державного управління
1984 -> В умовах ступеневої освіти


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка