Герасимчук володимир леонідович розвиток санітарно-гігієнічної освіти дітей та молоді на закарпатті друга половина ХІХ – перша половина ХХ століття



Сторінка12/14
Дата конвертації09.11.2017
Розмір3.35 Mb.
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   14

ВИСНОВКИ
Проведене дослідження дає підстави для формулювання таких висновків:

1. Комплексний аналіз праць, що стосуються становлення та розвитку санітарно-гігієнічної освіти на Закарпатті в досліджуваний період, дав змогу виокремити п’ять основних етапів в історіографії окресленої проблеми:

– перший етап (початок – 60-ті рр. ХІХ ст.) характеризується появою перших праць, у яких зазначалася необхідність формування елементарних санітарно-гігієнічних навичок дітей та дорослих, висвітлювалися проблеми санітарно-гігієнічної поведінки в побуті;

– другий етап (70-ті рр. ХІХ – перша третина ХХ ст.) – зосередження уваги на проблемі санітарної неграмотності закарпатського населення; формування методичних основ антиалкогольної і антитютюнової пропаганди;

– третій етап (20-ті – 40-ві рр. ХХ ст.) – інтенсивний розвиток теоретико- методичного підґрунтя санітарно-гігієнічної освіти, поява значної кількості праць, що віддзеркалювали тогочасні соціально-економічні та культурно-освітні проблеми, питання санітарної просвіти батьків, санітарно-гігієнічної самоосвіти педагогів;

– четвертий етап (50 – 70-ті рр. ХХ ст.) – пошук методологічних підходів і практичних шляхів реалізації гігієнічного виховання. Розвиток санітарно-гігієнічної освіти на закарпатських землях досліджувався у контексті розвитку освіти в Радянській Україні;

– п’ятий етап (80-ті рр. ХХ ст. – перша третина ХХІ ст.) – розвиток санітарно-гігієнічного навчання і виховання у системі валеологічної освіти та здорового способу життя, формування культури здоров’я особистості, розвитку педагогіки здоров’я, впровадження здоров’язбережувальних технологій у навчально-виховний процес.

2. У дослідженні встановлено, що передумовами, які вплинули на становлення санітарно-гігієнічної освіти в краї, були: зміна суспільно-політичного устрою та перехід закарпатських земель до складу Австро-Угорської імперії, проведення реформ (освітньої, аграрної) за правління Марії Терезії та Йосифа II, відміна кріпосного права, промислово-індустріальна революція.

З’ясовано, що на формування санітарно-гігієнічної освіти в краї мали значний вплив як позитивні, так і негативні чинники окресленого періоду. До негативних відносимо: економічні (заміна ручної праці машинним виробництвом, що призвело до різкого збільшення безробіття, убогості населення; збільшення травматизму та частих нещасних випадків на виробництві; відсутність санітарних норм робочих місць та підприємств; ненормована праця закарпатського населення на найнебезпечніших виробництвах, наприклад, солевидобування, лісозаготівля); соціальні (незадовільний рівень життя, низький рівень доходів, погані побутові умови, відсутність соціального захисту); медичні (відсутність первинної медичної допомоги, висока плата за допомогу у лікарні), санітарно-гігієнічні (незнання елементарних правил санітарії та особистої гігієни, тотальна суспільна і побутова антисанітарія, відсутність профілактичних заходів боротьби з інфекційними захворюваннями), освітні (неграмотність закарпатського населення, незначна кількість елементарних і парафіяльних шкіл; незадовільна підготовка вчителів). Зазначені чинники мали визначальний влив на стан здоров’я закарпатського населення, провокували постійні епідемії, небезпечні інфекційні захворювання, призводили до летальних випадків.

До позитивних факторів у формуванні санітарно-гігієнічної освіти на закарпатських землях можна віднести такі: 1) видання австрійським урядом Санітарного статуту, що регламентував боротьбу з епідеміями; 2) створення торговельної й санітарної поліції; 3) незначне підняття освітнього рівня молоді (започаткування системи початкової освіти); 4) помітні зрушення у системі охорони здоров’я (створення у великих містах лікарень, відкриття медичних шкіл, збільшення кількості лікарів й акушерок). Саме ці дії дали поштовх до наступного розвитку медико-соціальної та санітарно-освітньої сфери Австро- Угорської імперії, а згодом і Чехословаччини, розробки низки законодавчих документів про охорону здоров’я та праці, реформування освітньої галузі.

3. Проведене дослідження уможливило виокремлення основних періодів розвитку санітарно-гігієнічної освіти на закарпатських землях в другій половині ХІХ – першій половині ХХ ст.:

– перший період (50 – 90-ті рр. ХІХ ст.) – становлення санітарно-гігієнічної освіти на Закарпатті, на який вплинула низка чинників, зокрема напрацювання відомих закарпатських вчених, освітніх діячів – викладачів вищих навчальних закладів Австро-Угорщини та Російської імперії (М. Балудянський, В. Довгович, П. Лодій, І. Орлай) щодо необхідності гігієнічного виховання дітей та дотримання санітарних умов вдома і школі; просвітницька діяльність педагогів-будителів; впровадження шкільної реформи 1868 р., відповідно до якої в народних школах започатковувалося тілесне виховання, в горожанських – тілесні вправи, ручна праця, економічна й садова практика; створення вчительських училищ, в яких переважали дисципліни практичного спрямування (тілесне виховання, садівництво, жіночі роботи, природознавство); прийняття Закону «Про дошкільне виховання» (1891), що визначав формування санітарно-гігієнічних навичок у змісті навчання і виховання дітей дошкільного віку;

– другий період (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) – період гальмування розвитку санітарно-гігієнічної освіти в закарпатському краї, спричиненого політикою мадяризації. Прийняття шкільного закону (1893) перетворило початкові школи з руською мовою навчання на двомовні. В цей час значно зросла кількість початкових шкіл з угорською мовою навчання, у трьох рідномовних гімназіях (Ужгородській, Мукачівській, Пряшівській) руська мова стала необов’язковим предметом;

– третій період (1919 – 1938 рр.) – етап активізації санітарно-гігієнічної освіти на Закарпатті у складі Чехословаччини, що охарактеризувався поширенням ідей гігієнічного виховання дітей та молоді через прищеплення їм санітарно- гігієнічних навичок у процесі вивчення дисциплін гуманітарного і природничого циклу, впровадження в учительських семінаріях спеціальних дисциплін («Гігієна», «Природа і гігієна»), активну санітарно-просвітницьку діяльність громадських («Просвіта», «Товариство ім. О. Духновича», Червоний Хрест), педагогічних («Педагогічне товариство Підкарпатської Русі», Товариство учительок домашніх наук в Підкарпатській Русі», «Комитет школьной помощи» та ін.) та спортивних товариств («Пласт», «Січ», «Жіноча Січ», «Сокіл»);

– четвертий період (1939 – 1944 рр.) – сповільнення розвитку санітарно- гігієнічної освіти, спричиненого угорською окупацією краю, мадяризацією закарпатського шкільництва, проведенням активних військових дій на території Закарпаття; впровадження санітарно-гігієнічної паспортизації початкової народної школи, що вміщувала відомості про стан здоров’я учня, щеплення, перенесені хвороби та правила гігієни;

– п’ятий період (1945 – 1950 рр.) – професіоналізація санітарно- гігієнічної освіти на Закарпатті; відкриття медичних училищ та медичного факультету в Ужгородському державному університеті, до обовʼязків випускників яких входило проведення профілактичних заходів серед дітей та молоді краю, санітарно-гігієнічна робота у школах і дитсадках.

4. Встановлено, що зміст і напрями санітарно-гігієнічної освіти на Закарпатті досліджуваного періоду зазнавали змін відповідно до зміни суспільно- політичного устрою краю.

За часів Австро-Угорщини до змісту санітарно-гігієнічної освіти закарпатських навчальних закладів входили санітарно-гігієнічні знання і навички, що сприяли збереженню фізичного здоров’я дітей, гігієнічне виховання, санітарна просвіта. Узагальнення досвіду відомих закарпатських просвітників окресленого періоду дало змогу виявити такі напрями санітарно-гігієнічного навчання і виховання: визначення оздоровного змісту тілесного виховання, ручної праці, садової практики; уведення до змісту читанок та граматик елементів санітарно-гігієнічного виховання; антиалкогольна пропаганда; пропаганда гігієнічних знань серед дорослого населення; боротьба з інфекційними захворюваннями та епідеміями.

З’ясовано, що санітарно-гігієнічна освіта в закарпатському краї міжвоєнного періоду набула комплексного характеру. У її змісті вагому роль відігравали: впровадження спеціальних навчальних дисциплін («Фізичне виховання», «Виховання оборонності», «Гігієна») та предметів гуманітарного і природничого циклу, зміст яких мав яскраво виражену оздоровчу складову; активізація позакласної виховної роботи (популяризація гігієнічних знань через організацію в школах курсів першої медичної допомоги, днів і тижнів чистоти); пропаганда здорового способу життя на всіх освітніх рівнях та у позашкільній діяльності (участь школярів у спортивних, антиалкогольних товариствах і секціях); масова санітарно-просвітницька робота вчителів і лікарів (проведення публічних лекцій, організація санітарних курсів, товариств, організація профілактичних заходів).

У період угорської окупації санітарно-гігієнічної освіта розглядалася в контексті виховання оборонності та формування левентського руху, який основним завданням ставив формування гігієнічних знань, надання першої медичної допомоги.

В перші роки радянського періоду санітарно-гігієнічна освіта набула професійного характеру (включення дисциплін санітарно-гігієнічного циклу до змісту підготовки медичних сестер і лікарів; створення санітарних дружин та санітарних постів, представники яких провадили активну санітарно-просвітницьку роботу та спеціальну медичну підготовку школярів).

5. Обґрунтовано, що санітарно-гігієнічне навчання і виховання дітей та молоді в сучасних навчальних закладах повинно базуватися на принципах доступності, послідовності, системності та безперервності. Серед основних шляхів реалізації історичного досвіду виділимо:

– посилення у змісті фізичного навчання і трудового виховання фізкультурно-оздоровчої та санітарно-освітньої роботи з учнями, ураховуючи їхні фізіологічні, психологічні та вікові особливості;

– поглиблення санітарно-гігієнічних знань, розвиток життєвих навичок та умінь шляхом використання сучасних підручників гуманітарного і природничого спрямування, у яких широко представлена інформація про здоровий спосіб життя, основні правила гігієни і санітарії;

– поєднання фізичного та військово-патріотичного виховання молоді у навчальному процесі через інтегровані дисципліни («Фізичне виховання», «Захист Вітчизни», «Цивільний захист»), організацію спеціальних гуртків та клубів, на заняттях яких учні змогли б оволодіти знаннями з гігієни, практичними навичками здорового способу життя у поєднанні з фізичною підготовкою;

– активізація санітарної позакласної та позашкільній діяльності шляхом організації різноманітних оздоровчо-виховних заходів (днів здоров’я, тижнів чистоти, тематичних свят, спортивно-масових змагань і забав, санітарних курсів тощо), волонтерських рухів;

– підвищення якості санітарно-гігієнічної підготовки майбутніх учителів у вищих навчальних закладах (оволодіння здоров’язбережувальними компетенціями і технологіями, методами і формами санітарно-гігієнічного виховання; знаннями про фізіологічний і психічний розвиток дітей, санітарні норми та гігієнічні правила шкільного середовища).

Санітарно-гігієнічна освіта повинна бути спрямована на підвищення гігієнічної культури дітей та молоді, формування у них ціннісних орієнтацій на здоровий спосіб життя, стати інтегрованим компонентом різних навчальних дисциплін та входити до структури підготовки педагогічних кадрів.



Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми. Перспективними напрямами подальших наукових зацікавлень можуть бути такі: становлення та розвиток санітарно-гігієнічної освіти в Україні на різних історичних етапах з урахуванням суспільно-політичного та освітнього контексту, порівняльний аналіз розвитку санітарно-гігієнічної освіти в українській та зарубіжній педагогічній думці досліджуваного періоду, розробка теоретико- методологічних засад санітарно-гігієнічної освіти.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


  1. Агаджанян Н. А. Эколого-физиологический и социальный подход к оценке здоровья / Н. А. Агаджанян // Сб. науч. тр. науч. совета РАМН по эксперимент. и приклад. физиологии. – М. : [б. и.], 1994. – №4. – С. 9–20.

  2. Агій Ф. Школа і соціальне положення населення / Ф. Агій // Наша школа. – 1937. – №. 6. – С. 5 – 8.

  3. Ажиппо О. Ю. Роль і місце фізичного виховання школярів у формуванні навичок здорового способу життя [Електронний ресурс] / О. Ю. Ажиппо // Педагогіка та психологія. – 2015. – Вип. 47. – С. 290 – 300. – Режим доступу : http://nbuv.gov.ua/UJRN/znpkhnpu_ped_2015_47_31.

  4. Алиськевич А. Авторитет вчителя(-льки) в школі і поза школою / Андрій Алиськевич // Наша школа. Педаґоґічний часопис. –1937. – Число 6 (червень). – С. 14–22.

  5. Алиськевич А. Взаїмні відносини між учительство і шк. Властями / Андрій Алиськевич // Наша школа. Педаґоґічний часопис. –1937. – Число 4 (квітень). – С. 10 – 15.

  6. Алиськевич А. Клясифіковання в школі / Андрій Алиськевич // Наша школа. Педаґоґічний часопис. –1936. – Число 6 (червень). – С. 1–6.

  7. Алкоголъ и трудъ // Мѣсяцесловъ. – Унгваръ, 1914. – Год 47-ой. – С. 112 – 114.

  8. Алмашій М. Русинська педагогічна енциклопедія / Михайло Алмашій. – Ужгород : Карпатська Вежа, 2005. – 304 с.

  9. Амосов М. М. Здоров’я / М. М. Амосов. – К. : Нива, 1997. – 144 с.

  10. Ананьев В. А. Введение в психологию здоровья : учебн. посо-бие / В. А. Ананьев. – СПб. : Балтийская педагог. академия, 1998. – 148 с.

  11. Антропова М. В. Гигиенические требования к организации уроков труда в школьных учебных мастерских / М. В. Антропова, Л. М. Михайлова, Г. П. Сальникова, Ц. Л. Усищева // Гигиена политехнического обучения. – М. : Издательство Академии педагогических наук РСФСР, 1959. – С. 3 – 7.

  12. Апанасенко Г. Л. Валеология на рубеже веков: [навч. посіб] / Г. Л. Апанасенко – Д. : УДХГУ, 2000. – 148 с.

  13. Апанасенко Г. Л. Индивидуальное здоровье. Теория и практика / Г. Л. Апанасенко // Валеология. – 2006. – № 1. – С. 5 – 13.

  14. Апанасенко Г. Л. Медична валеологія (вибрані лекції) / Г. Л. Апанасенко, Л. О. Попова. – К.: Здоров’я, 1998. – 248 с.

  15. Аристов Ф. Ф. Литературное развитие Подкарпатской (Угорской) Руси / Ф. Ф. Аристов – Москва, 1928. – (репринт 1995). – 49 с.

  16. Бабич В. І. Формування культури здоров’я учнів в умовах сучасної шкільної освіти : монографія / В. І. Бабич ; Держ. закл. «Луган. нац. ун-тімені Тараса Шевченка». – Луганськ : Вид-во ДЗ «ЛНУ імені Тараса Шевченка», 2012. – 256 с.

  17. Байцура Т. Иван Семенович Орлай : Жизнь и деятельность / Т. Байцура. – Пряшев : Відділ укр. літ.; Братислава : Словац. пед. Изд-во, 1977. – 238 с.

  18. Барна Л. С. Підготовка вчителів в учительських семінаріях Східної Галичини / Л. С. Барна // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. Сер. Педагогіка / гол. ред. Г. Терещук. – Тернопіль, 2011. – № 2. – С. 31 – 36.

  19. Безугла Л. І. Організація самостійної роботи з формування культури здоров’я студентів вищих педагогічних навчальних закладів: автореф. дис... канд. пед. наук : 13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти» / Л. І. Безугла. – Луганськ , 2009. – 20 с.

  20. Бенца О. І. Проблеми громадянського виховання учнівської молоді в спадщині діячів освіти Закарпаття (1919–1939 рр.): дис... канд. пед. наук : 13.00.01 / Бенца Оксана Іванівна. – Дрогобич, 2004. – 248 с.

  21. Бєлєнька Г. В. Теоретико-методичні засади формування професійної компетентності вихователів дошкільних навчальних закладів в умовах ступеневої підготовки : автореф. дис. ... д-ра пед. наук : 13.00.08 / Г. В. Бєлєнька; Ін-т пробл. виховання НАПН України. – К., 2012. – 38 c.

  22. Бережѣться тифу // Пчôлка. – Ужгород, 1931. – Рôчник ІХ. (Февраль). – С. 135.

  23. Бирчак В. Руська читанка для І. клясы ґимназійноѣ и горожаньских шкôл / В. Бирчак / Затверджена до ужитку в середных школах Пôдкарпатскоѣ Руси розпорядком Министерства Шкôльництва и Народноѣ Освѣты зъ дня 28. IV. 1921. Число : 39.280. – Прага : Накладомъ Державного выдавництва, 1922. – 154 с.

  24. Білавич Г. Мандрування в контексті здоров’язберігаючої діяльності «Пласту» міжвоєнного двадцятиріччя ХХ століття / Галина Білавич, Борис Савчук // Вісник Прикарпатського університету. Серія : Педагогіка. – 2010. – Вип. ХХХV. – С. 3 – 7.

  25. Білавич Г. Товариство «Рідна школа». 1881 – 1939. Монографія / Галина Білавич, Борис Савчук. – Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 1999. – 208 с.

  26. Білавич Г. Українське студентство в антиалкогольній боротьбі за міжвоєнної доби ХХ сторіччя / Галина Білавич, Борис Савчук // Педагогічна освіта і наука в умовах класичного університету: традиції, проблеми, перспективи : У 3-х томах. Т.3. Педагогічна думка, освіта, персоналії: теоретичний, історичний, компаративістський підходи: Зб. наук. пр. / За ред. М.Євтуха, Д.Герцюка, К.Шмида. – Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2013. – С. 311 – 320.

  27. Богів О. Я. Становлення і розвиток педагогічної освіти на Закарпатті (друга половина XVIII ст. - перша половина XX ст.) / О. Я. Богів // Наука і освіта. – 2014. № 3. – С. 23 – 31.

  28. Бойко Т. В. Здоров’язберігаючі технології і сучасна система освіти [Електронний ресурс] / Т. В. Бойко // Вісник Чернігівського національного педагогічного університету : Педагогічні науки. − 2013. − Вип. 108.1. – Режим доступу : URL: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/ VchdpuP_2013_1_108_12.pdf.

  29. Бойченко Т. Є. Валеологія в сучасній системі гуманітарної науки та освіти / Т. Є. Бойченко // Філософські проблеми гуманітарних наук. – 2004. – №3. – С. 82–93.

  30. Бондар А. Українська школа на Закарпатті та Східній Словаччині (Історичний нарис). Частина 1. / Андрій Бондар, Андрій Чума. – Пряшів : Видання ЦК Культурного Союзу Українських трудящих в ЧССР, 1967. – 167 с.

  31. Бордун Л. С. Педагогічні проблеми формування здорового способу життя учнівської та студентської молоді / Л. С. Бордун, Г. М. Джусь, Л. М. Корінчак. // Збірник наукових праць Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини / Гол. ред.: Мартинюк М.Т. – 2007. – Ч. 2. – С .26 – 31.

  32. Борисова З. Н. Виховання дошкільника в праці / З. Н. Борисова, Г. В. Бєлєнька, Н. М. Кот, М. А. Машовець, Н. Б. Кривошея. – 2-вид., стер. – К., 2002. – 112 c.

  33. Брехман И. И. Введение в валеологию – науку про здоровье / И. И. Брехман. – Л. : Наука, 1987. – 125 с.

  34. Будник О. Педагогіка здоров’язбереження в сучасній початковій школі / О. Будник // Гірська школа Українських Карпат. – 2014. – № 11. – С. 30 – 33.

  35. Буковський І. В. Карпатська Січ: від парамілітарного формування – до національної армії / І. В. Буковський // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». – Львів : Вид-во Львів. політехніки, 2013. – № 752 : Держава та армія. – С. 160 – 166.

  36. Булич Е. Г. Валеологія: Теоретичні основи валеології: [Навч. посібн. Для студ. вищ. пед. навч. закл.] / Е. Г. Булич, І. В. Муравов. – К.: І3МН, 1997. – 224 с.

  37. Вакула Н. С. Андрій Новак – фундатор закарпатської обласної клінічної лікарні. До 165 річниці з дня народження [Електронний ресурс] / Н. С. Вакула // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія : Медицина. – 2015. – Вип. 1. – С. 302 – 306. – Режим доступу : http://nbuv.gov.ua/UJRN/UNUMED_2015_1_66

  38. Вакула Н. С. Червонохресному руху на Закарпатті – 130 років. Сторінки історії / Н. С. Вакула // Науковий вісник Ужгородського університету : Серія : Медицина / відп. ред. В. І. Русин. – Ужгород : Видавництво УжНУ «Говерла», 2012. – Вип. 1(43). – С. 210 – 216.

  39. Вакуленко О. В. Сучасне розуміння здоров’я людей як соціальна умова їх розвитку / О. В. Вакуленко // Соціалізація особистості: Зб. наук. праць. – К.: НПУ, 2000. – Вип. 1. – С. 93 – 99.;

  40. Варга И. Учительство и борьба противъ туберкульоза / И. Варга // Народна школа. – 1940. – № 7. – С. 108 – 110.

  41. Васкова А. О тілеснім вихованню у народній школі / А. Васкова // Наша школа. Педаґоґічний часопис. –1936. – Число7 (вересень). – С. 1 – 5.

  42. Вацеба О. М. Нариси з історії спортивного руху в Західній Україні / О. М. Вацеба. – Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 1997. – 232 с.

  43. Ващенко О. Готовність вчителя до використання здоров’язбережувальних технологій у навчально-виховному процесі / О. Ващенко, С. Свириденко // Здоров’я та фізична культура. – 2006. – № 8. – С. 1–6.

  44. Венедиктов Д. Д. Социально-философские проблемы здравохранения // Вопросы философии. – 1980. – № 4. – С. 14 – 24.

  45. Вереш Є. Монастирські лікарні в Закарпатті у ХІІІ—ХІV ст. / Є. Вереш // Науковий збірник Закарпатського краєзнавчого музею / упоряд. П. Федака. – Ужгород, 1996. – Вип. 2. – С. 28–35.

  46. Верхратський С.А. Історія медицини. Видання четверте, виправлене і доповнене / С. А. Верхратський, П. Ю. Заблудовський. – Київ : Вища школа, 1991. – 431 с.

  47. Виленский М. Я. Методологический анализ общего и особенного в понятиях «здоровый образ жизни» и «здоровый стиль жизни» / М. Я. Виленский, С. О. Авчиникова // Теория и практика физической культуры. – 2004. – № 11. – С. 2 – 7.

  48. Вільчковський Е. С. Навчальна програма з фізичної культури в І – ІІІ класах / Е. С. Вільчковський, М. П. Козленко, С. Ф. Цвек. – К. : Радянська школа. – 1972. – 224 с.

  49. Вільчковський Е. С. Теорія і методика фізичного виховання дітей дошкільного віку : навч. посіб. / Е. С. Вільчковський, О. І. Курок. – Суми : Університетська книга, 2008. – 428 с.

  50. Волкова І.В. Поняття «здоров’язберігаючі технології» та їх класифікації [Електронний ресурс] / І. В. Волкова. – Режим доступу: http://edu-post

  51. Волкова Н. В. Гигиеническое воспитание школьников / Н. В. Волкова. – М. : «Медицина», 1973. – 23 с.

  52. Волошинъ А. Ив. Методическа грамматика карпато-русского языка для нароныхъ школъ / А. Ив. Волошинъ. – Часть ІІ. – Ужгородъ : Книгопечатня «Акційного общества Уніо», 1919. – 94 с.

  53. Волошин А. О соціяльнім вихованю / Августин Волошин. – Ужгород : Друк. акційного т-ва «Уніо», 1924. – 54 с.

  54. Волошин А. Твори / Августин Волошин. / Упорядкування, передмова, підготовка текстів та примітки Олекси Мишанича, Павла Чучки. – Ужгород: «Гражда», 1995. – 447 с.

  55. Волошин О. Р. Розвиток валеологічної освіти на західноукраїнських землях (1918-1939 рр.): автореф. дис ... канд. пед. наук : спец. 13.00.01 «Загальна педагогіка та історія педагогіки» / О. Р. Волошин. – Дрогобич, 2012 . – 20 с.

  56. Врачебные совѣты // Мѣсяцесловъ. – Унгваръ, 1868. – Год третий. – С. 62 – 69.

  57. Высланста Русинов Угорских в Відни пред высоким министерством и всесвітлым єго величества троном діланя місяца октобрія 1849 // Науковий збірник Музею української культури у Свиднику. – 1972. – № 6. – С. 66 – 86.

  58. Гаджега Ю. Исторія «Общества святого Василія Великаго» / Ю. Гаджега. – Ужгородъ : Типографія «Школьной помощи», 1925. – 61 c.

  59. Гаджега В. Наш найбольший ворог и наша молодеж / В. Гаджега // Альманах Товариства «Тверезость» при Державной руськой гимназіѣ в Береговѣ. – 1930. – С. 8 – 11.

  60. Гайдай Л. І. Історія України: персоналії, терміни, назви і поняття (1648−1917): Навч. посіб.-коментар. Ч. 1 (АН) Л. І. Гайдай. − Луцьк : РВВ «Вежа» Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2008.− 508 с.

  61. Гайдар А. Советскому Красному Кресту – 30 лет / А. Гайдар // Советское Закарпатье. – 1948. – 20 ноября. – С. 3.

  62. Ганич М. Соціальні аспекти охорони здоров’я у 20-30-х ХХ століття на Закарпатті / М. Ганич, Г. Ганич, Т. Ганич // Закарпаття в складі Чехословаччини: проблеми відродження і національного розвитку / Доповіді наукового семінару, присвяченого 80-ій річниці утворення Чехословаччини (28 жовтня, 1998 року). – Ужгород, 1999. – С. 156 – 159.

  63. Гаркави Л. К. Понятие здоровья с позиции теории неспецифических реакций организма / Л. К.  Гаркави, Е.Б.  Квакина // Валеология. – 1996. – № 2. – С.15 – 20.

  64. Герасимчук В. Л. Антиалкогольна пропаганда як важливий фактор гігієнічного виховання молоді на Закарпатті (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.) / В. Л. Герасимчук // Молодь і ринок : щомісячний науково-педагогічний журнал. – 2017. – № 4 (147). – С. 174 – 177.

  65. Герасимчук В. Л. Історичні витоки формування санітарно-гігієнічних навичок дітей на Закарпатті (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.) / В. Л. Герасимчук // Наука, освіта, суспільство очима молодих : Матеріали IX Міжнародної науково-практичної конференції студентів та молодих науковців. – Частина 1 : Психолого-педагогічний напрям. – Рівне : РВВ РДГУ, 2016. – С. 25 – 26.

  66. Герасимчук В. Л. Особливості освітньої політики Австро-Угорщини на Закарпатті у другій половині ХІХ століття / В. Л. Герасимчук // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія : Педагогіка. Соціальна робота. – 2016. – Випуск 1 (38). – С. 84 – 87.

  67. Герасимчук В. Л. Особливості формування санітарно-гігієнічної освіти на Закарпатті у другій половині ХІХ ст. / В. Л. Герасимчук
    Каталог: wp-content -> uploads -> 2015
    2015 -> Правила прийому до аспірантури державної наукової установи «Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини»
    2015 -> Положення про аспірантуру Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського Загальна частина
    2015 -> Анотаці я Історія України
    2015 -> Кримінальний процес україни
    2015 -> Дипломна робота на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст» зі спеціальності
    2015 -> Львівський національний університет імені івана франка кафедра історії філософії «затверджую»
    2015 -> Організація та порядок проведення “Дня цз” в навчальному закладі. Методика підготовки до Дня цз у загальноосвітніх навчальних закладах таке завдання виконується під час вивчення курсу «Основи життя І здоров’я учнів»
    2015 -> Методичні вказівки до виконання та захисту дипломних робіт освітньо-кваліфікаційного рівня «Магістр» Київ 2013


    Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   14




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка